Затверджено методичною радою Шосткинської міської станції юних натуралістів від 05.09.2022. р., протокол №1

МУЖИЛО В.І. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ. ПІДГОТОВКА РОБІТ ДО УЧАСТІ У ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ ТРУДОВІЙ АКЦІЇ «ПЛЕКАЄМО САД»: методичні рекомендації / Віктор МУЖИЛО ─ Шостка, 2023.- 60 с.

Анотація. Видання містить інформацію про методику організації і проведення досліджень, практичної роботи по догляду за плодово-ягідними рослинами саду для вихованців гуртків початкового і середнього освітнього рівня з метою оформлення робіт для участі у Всеукраїнській трудовій акції «Плекаємо сад». Методичні рекомендації допоможуть керівникам гуртків екологонатуралістичного напрямку, вчителям біології, екології при організації і проведенні практичної і науково-дослідницької роботи по догляду, розмноженню плодово-ягідних рослин саду.  

Відповідальний за випуск: Оксана ГУТЯНКО, методист    

                                    Укладач:    Віктор МУЖИЛО

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ШОСТКИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Методичні рекомендації

                                                                              м. Шостка  ̶  2023                                       

Шосткинська міська станція юних натуралістів була заснована у грудні 1989 року, а офіційно відкрила свої двері у січні 1990 року. Це була одна кімната при ШЗШ №6 на вулиці Піонерській у Локотському мікрорайоні нашого міста. В 2023 році закладу виповнилося 32 роки. Перші плодові дерева та кущі були висаджені працівниками разом з вихованцями навесні 1990 року біля приміщення ШЗШ №6. Це були поодинокі представники плодових дерев та кущів.

В грудні 1997 року заклад було переведено до нової будівлі за адресою: вулиця Депутатська, 6а. Тож тут педагоги та вихованці вирішили висадити плодові дерева та кущі і створити «Міні сад». Частину рослин привезли із колишньої станції юннатів, а нові купували у садоводів на виставках або отримували у подарунок. 

На території закладу було облаштовано відділок плодово-ягідних культур загальною площею 0,05 га. Розпочалась робота по вирощуванню власних саджанців. Тоді і виникла ідея створення шкілок для висадки кісточок та насіння. Для цього  виділили невелику ділянку для вирощування саджанців плодових дерев та кущів.

На підставі рішення VІ сесії VІІІ скликання Шосткинської міської ради від 19.10.2022 комунальній організації (установі, закладу) Шосткинська міська станції юних натуралістів Шосткинської міської ради Сумської області було присвоєне почесне ім’я Сергія Корнієнка та перейменовано на комунальний заклад Шосткинської міської ради Сумської області «ЕкоЦентр Сергія Корнієнка». Нині у «Міні саді» «ЕкоЦентру Сергія Корнієнка» представлено понад 30 видів плодових дерев та кущів, що вирощуються в нашій місцевості.

Експозицію складають:

•              Абрикоси;

•              Аґрус;

•              Айва японська;

•              Алича;

•              Барбарис пурпуровий;

•              Бузина чорна;

•              Виноград;

•              Вишня;

•              Глід крупноплідний;

•              Горобина чорноплідна;

•              Горобина звичайна;

•              Груша;  Йошта;

•              Калина звичайна;

•              Кизил;

•              Лимонник китайський;

•              Лохина;

•              Малина садова;

•              Малина ремонтантна;

•              Обліпиха;

•              Ожина садова;

•              Ожина ремонтантна;

•              Персик;

•              Порічка;

•              Слива;

•              Смородина чорна;

•              Терен звичайний;

•              Черешня;

•              Шовковиця;  Яблуня.

Щорічно колекція поповнюється новими сортами. Так за останні два роки з’явилися: слива сорту “Українська медова”; персик сортів “Київський ранній”, “Дружба”; порічка сортів “Рання солодка”, “Каскад”; яблуні сортів “Аскольд”, “Флорина”, “Спартак”, “Сонечко”; аґрус сорту “Джерело”, “Колобок”, “Ксюша”; груша сорту “Говерла”, “Медова”, “Стрийська” та інші.

Вихованці гуртка “Юні садівники” разом з керівником постійно здійснюють догляд за плодово-ягідними культурами і проводять сезонні агрокліматичні заходи: ретельно виполюють бур’яни, поливають та розпушують ґрунт, вносять органічні та мінеральні добрива. Окрасою плодового міні-саду є яблуня з плакучою формою гілля “Видубицька плакуча“. Живці цього культурного, колекційного сорту станції юних натуралістів подарував Київський ботанічний сад ім. Академіка Олександра Фоміна. У якості підщепи була вибрана яблуня дичка, що росла на території закладу і в штамб якої було проведено щеплення на висоті 1,2 м. Завдяки цьому дерево має оригінальну плакучу форму. Вже не один рік юні садівники ласують жовтувато-зеленими з червоним рум’янцем майже наполовину плоду й численними підшкірними цятками яблуками. Їх м’якоть соковита, кисло-солодка.

Щорічно юннати проводять виставки-ярмарки, присвячені Дню міста, де вони презентують результати своєї роботи. Участь у виставках беруть також члени міського клубу садівників-любителів “Первоцвіт”. Вони представляють дари осінніх садів та садивний матеріал плодово-ягідних культур. Всі бажаючі мають змогу не лише покуштувати смачних плодів, а й придбати саджанці різноманітних плодових і декоративних видів рослин.

Особливою окрасою “Міні саду” є фотозона створена працівниками закладу. Тут відвідувачі нашої установи із великим задоволенням фотографуються на згадку. “Міні сад” став справжньою науково-дослідницькою базою для здійснення практичних робіт з вивчення, догляду, вирощування та розведення багатьох дерев та кущів. База дає досить широкі можливості для організації навчального процесу вихованців, а також слухачів Аграрного університету ІІІ покоління, й зокрема практичної діяльності:

§     Створення колекції плодових дерев та кущів та поповнення їх видового складу;

§     Організації і проведення спостережень за розвитком та ростом;

§     Залучення   учнівської   молоді         до      науково-дослідницької та

експериментальної роботи в галузі ботаніки;

§     Узагальнення та написання науково-дослідницьких робіт;

§     Закладання дослідів з розведення нових сортів;

§     Організації і проведення навчальних і практичних занять;

§     Організаці і проведення пізнавальних екскурсій;

§     Удосконалення трудового та екологічного виховання учнівської молоді;

§     Ознайомлення із сучасними технологіями та агротехнічними заходами догляду за плодово-ягідними деревами та кущами.

Кажуть, хто в своєму житті не виростив жодного дерева, той жив тільки для себе. В нашій країні мільйони людей вирощують і дерева, і цілі сади.

Робота з садом – це серйозна робота. Тут конче потрібні глибокі знання з агрономії, хімії, селекції, меліорації, метеорології. Десятки книг по садівництву, мудрі поради досвідчених садівників, власний досвід – все це необхідне садівникові початківцю. 

З чого починається сад? Мабуть, з мрії, виношеної садолюбом.

Здійснення мрії про майбутній сад починається з планування зелених насаджень. Для цього з різних точок та площин ділянки, відведеної під сад, роблять відповідні замальовки загального вигляду майбутнього саду, з урахуванням домінуючого в сучасному будівництві вільного планування: гармонійного поєднання штучно висаджених дерев з навколишньою природою.

На папір наносять розмір ділянки, визначають сторони світу.

Неабияку користь принесуть спостереження над умовами освітлення площі, на якій розміститься майбутній сад, за напрямком вітру.

На півдні нашої країни найкраще обирати для саду північні і північнозахідні схили гір і пагорбів, на півночі – південні і південно-західні. Тут дерева матимуть найбільш оптимальний режим освітлення і кругообігу повітря.

Велике значення для саду має ґрунт. Треба знати, чи придатний він для вирощування фруктових дерев.

Керуються такими ознаками: якщо поблизу росте дуб, клен, акація, липа, дикі груші – сад буде рости і добре плодоносити. Коли ж зустрічається на площі хвощ чи осока – ґрунт з кислою реакцією і підлягає нейтралізації. Детальний аналіз ґрунту роблять в агрохімлабораторії.

Підземні ґрунтові води на глибині до двох метрів шкідливі для дерев: як тільки коріння потрапить у воду, вони гинуть. Тому виникає потреба встановити рівень підземних вод.

Це просто зробити по рівню води в криниці, якщо вона є поблизу. Коли її немає, свердлять землю або викопують яму глибиною до 2 метрів. Коли на цій глибині є вода, ділянку треба осушувати.

I от площа вивчена і спланована. Пора приступати до оранки, яку проводять восени. Орють глибоко до 50 см. Далі ділянку зволожують: із розрахунку 50-60 відер води на кожне дерево, що буде посаджене При цьому крупні пласти ґрунту не розмивають і не розбивають: вони замерзнуть і сприятимуть зміцненню структури ґрунту. Цей спосіб поливу землі повторюють весною.

Кожен юний садівник прагне виростити фруктові дерева з найрізноманітнішими смаковими властивостями плодів. Зважаючи на те, що садівникам-початківцям нелегко вибрати потрібні породи дерев, їм слід порадитись і повчитись у досвідчених садівників, які дадуть розгорнуту характеристику щодо “поведінки” окремих порід плодоносів, розкажуть про особливості їхнього росту, про строки дозрівання плодів.

Зібрані дані слід перевірити на дослідній станції садівництва, які є в кожній ґрунтово-кліматичній зоні. Тут можна заручитися рекомендаціями відносно групування сортів по строках плодоношення: ранні, середньоспiлi i пізні. Садивний матеріал підбирають і завозять з плодорозсадників, які організовані за зональним принципом. У плодорозсадниках вирощують не менше 30 видів плодових дерев, серед них і сорти, районовані для даної місцевості.

Оскільки районовані сорти невибагливі для приживання на новому місці, краще їх культивувати. Не варто завозити садивний матеріал із інших кліматичних зон, а разом з ним шкідників та невідомі хвороби дерев.

При транспортуванні саджанців слід подбати, щоб не пошкодилося коріння, коренева шийка, гілочки. Саджанці, як тільки їх доставлять за призначенням, треба прикопати в землю по кореневу шийку Це захистить їх під пересихання й приморозків.

6

Може статися так, що саджанці при перевезенні підсохли або підмерзли. Тоді підсохлий садивний матеріал ставлять на один-два дні у воду, підмерзлий – витримують два-три дні в льоху.

Краще садити дерева весною, ягідники – восени, бо в них рано починається вегетаційний період.

Діаметр викопаних ямок і їх глибина має бути більшою від кореневої системи, щоб при садінні фруктових дерев була можливість збагатити ґрунт поживними речовинами, якими б дерева могли живитися протягом 2-3 років.

В ямки наливають по 2-3 відра води, і як тільки вона ввійде в землю, саджанці опускають в лунку і засипають верхнім шаром ґрунту, збагаченого добривами. Це може бути перегній, компост, суперфосфат, калійні добрива, деревний попіл, торф. Все залежить від того, який ґрунт має посадкова ділянка.

Вносячи і розмішуючи добрива з верхнім шаром ґрунту, дотримуються певних пропорцій. Наприклад, якщо це бідні глинясті землі, до ґрунту додають: перегною 2 відра, супер фосфату 1,5 кг, калійного добрива 150 г.

Присипаючи землею коріння саджанців, ґрунт весь час ущільнюють, ще раз поливають, покривають невеликим шаром землі і притоптують. Для поливання дерев навколо стовбурів роблять лунки, діаметр яких дорівнює розміру ями.

Не пізніше як наступного дня деревця поливають для того, щоб земля осіла і заповнила порожнини, які утворились під час садіння.

Подальші роботи в саду пов'язують з практичним садівництвом: доглядають за ґрунтом, кроною, поливають, борються із шкідниками, підживлюють і окулірують дерева, збирають врожай, готують сад до зими.

Необроблений злежаний ґрунт погано пропускає воду, утруднює доступ повітря. Необхідно постійно стежити, щоб не утворювалась кірка в пристовбурних місцях, для цього там регулярно розпушують землю.

Крону формують так: на саджанцях провідник і основні гілки укорочують на одну третину їх довжини. В молодих деревах слабкий провідник замінюють сильною гілкою. Як що ж він міцний, то побічним гілкам не дають змоги випереджати його в рості.

Однолітні груші, яблуні, вишні поливають за сезон 4-5 разів по 1-3 відра води під кожне дерево. В наступні роки полив проводиться рідше, хоч кількість води під час поливу збільшується в 1,5-2 рази. Найкращі строки поливу – до розпукування бруньок, після цвітіння, на початку зав'язі і її опаду, після збирання врожаю і пізно восени.

Роботи по боротьбі з шкідниками дерев та їх хворобами ведуть з ранньої весни до глибокої осені. В березні, наприклад, знімають і спалюють зимові гнізда білана жилкуватого і золотогуза. В травні голубим оприском (300 г мідного купоросу, 400 г гашеного вапна на 10 л води) знищують паршу, різні види плодової гнилі, грибкові захворювання дерев.

Отрутохімікатами обробляють сад при появі яблуневої плодожерки, золотогузки, попелиці, непарного шовкопряда та інших комах.

Особливо небезпечні для плодових дерев хвороби: філоксера виноградна, щитівка каліфорнійська. Отрутохімікати готують строго по рецепту. Під час роботи з отрутохімікатами необхідно дотримуватись правил безпеки: треба одягати респіратори, рукавиці, захисні окуляри.

Природні й мінеральні добрива вносять у ґрунт відповідно до ґрунтових зон. Літнє підживлення ґрунту розраховане на сад, що обіцяє щедрий урожай. Для цього розчин свіжого коров'яку або пташиного посліду виливають в заглиблену канавку, зроблену у формі кола на віддалі 1 м від дерева. Фосфорні й калійні добрива вносять восени.

У період цвітіння та формування зав'язі можливі приморозки. В цей час сад потрібно окурювати димом, завдяки якому на ділянці зберігатиметься тепло. Окурювання розпочинають перед сходом сонця і продовжують не менше 6 годин.

Буває так, що в сад попадають випадкові дерева, які погано плодоносять, а їхні плоди не мають добрих смакових властивостей. Найпростіше вилучити таке

8

дерево і посадити інше. Однак не завжди варто це робити, бо нове дерево почне плодоносити тільки через 6-7 років. Простіше перещепити одним або кількома сортами, які найбільше вам до вподоби, і через 2-3 роки можна зібрати перший урожай.

Практикують такі види щеплення: живцем, вічком (окулірування).

Щеплення живцем роблять в кінці квітня, вiчком – в серпні.

Під час виконання цієї роботи необхідно дотримуватись певних правил: живці треба заготовляти восени або взимку і зберігати у льоху, присипавши їх зволоженим піском, підщепи і прищепи зрізувати ножем так, щоб коркові частини зійшлись і мiж ними не було щілин; після цього їх туго обв'язують марлею, стрічками тканини або поліетиленовою плівкою і покривають садовою замазкою, спецiально виготовленою з воску, каніфолі та олії.

Період цвітіння дерев вважають найбільш сприятливим для їх щеплення.

Глибокої осені, в листопаді, готують сад до зимівлі: стовбури молоденьких дерев обв'язують від землі до гілок стеблами очерету, лози, малини, соняшника.

На випадок сильного снігопаду під гілки підставляють підпори. Площу очищають від опалого листя і сміття. Все це сприятиме надійному захисту молодих дерев від морозів і мишей та зайців.

Взимку сад дбайливо оберігають від пошкоджень, проводять снігозатримання, переплановують садові ділянки, заготовляють черенки для щеплень.

Зауважимо, що сніг на пристовбурні кола нагортають лише під час холодної зими, коли зима безсніжна – накладають перегній. Сніг утоптують навколо дерев, щоб до коренів не проникали миші.

Рекомендовані нами поради юним садівникам, безумовно, носять

загальний характер і не претендують на будь-яку універсальність. Більш детальні відповіді на питання, які виникнуть в процесі роботи, можете знайти в

сільськогосподарській літературі, яка є в школі, в сільській або в міській бібліотеці.

Не соромтеся звертатися за порадою до вчителів-біологів, агрономів, які вам завжди допоможуть.

Перший етап

Відомо, що один з головних чинників успішного росту і плодоношення плодового дерева – підщепа, тобто потужна зимостійка коренева система та штамб, що забезпечують прищепу водою й поживними речовинами і міцно тримають дерево в землі.

У садівництві нині практично для кожної культури є вегетативно розмножуванні підщепи. Однак поряд з суттєвими перевагами вони мають і ряд недоліків, зокрема, порівняно високі вимоги до рівня агротехніки, які не завжди вдається забезпечити, потреба в підпорі і недовговічність дерев – 15 – 20 років. Тим часом на насіннєвій підщепі дерева живуть по 40 – 50 років, тому вона була і досі у садівництві залишається основною. 

Яку підщепу підібрати?

Для яблуні найкращою підщепою є сіянці яблунь осінніх строків достигання. Вони формують потужну кореневу систему і могутню надземну частину, яку можна окулірувати у перший рік росту. Сіянці дикої лісової яблуні, хоч і невибагливі, але дають малий приріст, мають слабке коріння, а щепити їх можна лише на другий рік.

Як підщепу для груші слід використовувати сіянці лісової дикої груші або культурних сортів. Сіянці айви (на відміну від вегетативно розмноженою), як правило, не придатні. Не набули поширення і такі підщепи для груші, як чорноплідна горобина (дає багато парості), а глід та хеномелес проявляють несумісність.

Найкраща підщепа для сливи, аличі, персика, абрикоса – сіянці аличі. Заслуговують на увагу також сіянці повстистої (китайської) вишні. Непогана підщепа для цієї групи кісточкових сіянці сливи, на наш погляд, як підщепи не варті уваги – повільно ростуть, утворюють слабку кореневу систему, дуже уражуються грибковими хворобами.

Для вишні і черешні найліпша підщепа – сіянці вишні та дикої пташиної черешні. Вишня антипка (магалебська) для Лісостепу та Полісся України як підщепа непридатна.

Заготівля насіння

Якість сіянців перш за все залежить від насіння, тому його необхідно заготовляти в оптимальні строки, з добре сформованих плодів. Із дрібного, нетипового, легкого виростають слабкі сіянці, тому такі насінини потрібно видаляти, залишаючи лише виповнені, великі, важкі. Для цього насіння висипають у банку з водою. Через деякий час легке спливає на поверхню, його викидають, а те, що залишилося, стратифікують.

Кісточки вишні, сливи, черешні, аличі, терносливу, кизилу, повстистої вишні, за влучним виразом І.В. Мічуріна, необхідно висівати «з рота в землю», тобто добувши з плоду, негайно змішати з вологим субстратом, в якому вони будуть стратифікуватися, і занести у підвал чи поставити в холодильник або висіяти у відкритий ґрунт відразу після заготівлі. Підсушені кісточки втрачають схожість.

Насіння яблуні і груші слід зберігати за температури 10–15⁰С і вологості повітря 50-65%. Строки заготівлі для кожної культури наведено в таблиці. Плоди, з яких беруть насіння, повинні бути перестиглими. Але насіння глоду, шипшини та деяких інших культур слід заготовляти тоді, коли плоди лише починають буріти, за 3-4 тижні до господарської стиглості. Таке стратифіковане насіння зійде весною наступного року. А якщо брати його із повністю достиглих плодів, воно дасть сходи лише через рік або два. Насіння кизилу завжди сходить на 2-3й рік.

Стратифікація

Щоб насіння плодових культур не втратило схожості і проросло весною наступного року, його необхідно стратифікувати, тобто витримати у вологому субстраті – піску, моху, тирсі, торфі за температури плюс 1-5⁰С чи під снігом. Іншими словами – це штучно змодельована фаза біологічного дозрівання та розвитку насіння. Адже в природних умовах воно разом з опалими плодами перезимовує в ґрунті чи листі і в цей час відбуваються біологічні процеси підготовки його до проростання.

Техніка стратифікації досить проста. Насіння промивають і змішують з яким-небудь субстратом. Мох і торф – найкращі матеріали для стратифікації, бо вони мають високу вологоємкість, добру аерацію і антисептичні властивості, завдяки яким насіння не уражується грибками. 

Насіння з субстратом ретельно перемішують, зволожують і укладають у горщики або невеликі дерев'яні ящики, в яких мають бути отвори для стікання лишків води. Горщики та ящики ставлять у льох або холодильник з температурою 1-4⁰С, а перед проростанням виставляють у сніг або на лід. Застерегаємо від окремих помилок: розморожений і залишений відкритим на одну добу холодильник спровокував проростання насіння повстистої вишні у грудні. Уся праця виявилася марною, 5 кг накільченних кісточок довелося викинути на смітник. Отже, різких коливань температури під час стратифікації не повинно бути. Негативно позначаються також перезволоження та пересихання субстрату. Як тільки дозволяє погода, ранньої весни стратифіковане насіння висіваємо у ґрунт. Стратифікацію можна і не проводити. Просто посіяти свіжозібране насіння кісточкових у відкритий ґрунт, старанно його замульчувати тирсою чи соломою і в міру потреби поливати. А насіння яблуні, груші, абрикоса можна посіяти під зиму. Це дає змогу уникнути зайвих клопотів, але відсоток виходу сіянців буде меншим. 

На закінчення: кілька слів про те, як ми заготовляємо насіння яблуні під час переробки яблук на сік. Плоди пропускаємо через корморізку, вичавлюємо сік під пресом, а вичавки, що залишилися, кидаємо у відро з водою. Вичавки плавають на поверхні, а насіння осідає на дно. Вибравши вичавки, відціджуємо насіння і зразу ж стратифікуємо. От і вся премудрість.

КАЛЕНДАР ЗАГОТІВЛІ НАСІННЯ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

Коли у великих і малих мешканців нашої країни запитати: "Які сорти яблук ви знаєте?" чи "Які улюблені ваші яблука?", в більшості випадків відповідь буде однакова: "Білий налив, Антонівка, Симиренка!" Відомі нами з раннього дитинства, ці сорти ввійшли в нашу свідомість як найдобірніші та найсмачніші в світі яблука. І справді, вирощений на півдні України Ренет Симиренка має чудовий смак, плоди великі, лежкі. А от в умовах Північної України він підмерзає, дрібний, вражається хворобами і зовсім несмачний. То які все-таки найсмачніші яблука в світі? Та ті, які в світі найбільше вирощують – Голден Делішес, Джонаголд, Гала, Ред Делішес, Ельстар. Ця п'ятірка займає найбільші площі, їх збирають тільки в Західній Європі близько 7 млн. тон. Це сорти сьогодення. А що буде найкращим завтра – мається на увазі через рік, два, десять? Іван Володимирович Мічурін сказав з цього приводу досить крилату фразу: "Успіх справи вирішує сорт". То якими ж повинні бути ідеальні яблука? Перш за все, дуже смачними. Для порівняння: яблука сорту Шафран краснокутський мають дегустаційну оцінку 4,5-5 балів, а славнозвісна Антонівка-тільки 3,5. Далі, вони повинні бути зимостійкі, стійкі до шкідників та хвороб, швидко та регулярно плодоносячи, врожайні, великоплідні, лежкі і так далі і тому подібне – одне слово, найкращі. 

Отож, хочемо познайомити читачів з найновішими і найкращими сортами яблук.

Чемпіон – цей чехословацький сорт дійсно відповідає своїй назві і з кожним роком завойовує все більші площі і любов поціновувачів смачних яблук. Дерево слабкоросле, стійкість до парші – висока, до морозів та борошнистої роси – середня. Плодоносить стабільно. Плоди великі (180 г), одномірні, округлоовальні з чарівним оранжево-червоним смугасто-розмитим рум'янцем з добре помітними сірими крапками, смак 4,5-4,7 бали. Знімальна стиглість – в середині вересня, у сховищі зберігаються до Різдва. Є нові клони Чемпіона – Чемпіон Рено, Чемпіон Арно.

 Голден Делішес – американський сорт, виявлений у кінці XIX століття як випадковий сіянець. Займає 1 місце в світі за площею посадок та збором. У 90-х роках минулого століття тільки країни Західної Європи щорічно вирощували 2,5 млн. тон Голден Делішеса, а це 40% від загального врожаю. Дерево сильноросле.

Стійкість до парші та борошнистої роси – середня, до морозів – нижче середня. Плодоносить щедро і регулярно, починаючи з третього року після посадки в сад. Плоди середнього розміру (120-150 г), видовжено-округлі з довгою плодоніжкою, зеленувато-жовтого забарвлення з темно-сірими крапками та іржавою сіткою. М'якуш жовтий соковитий, ароматний, відмінного смаку. Збір врожаю – в кінці вересня, у сховищі зберігаються – до травня. Перспективним сьогодні є клон Голден Делішес Рейндерс.

Джонаголд – також американський сорт, що нині має дуже багато високопродуктивних клонів-найпопулярніші: Джонагоред, Вільмута, Джоніка, Джонаголд Декоста. Не зважаючи на те, що цей сорт має нижче середню морозостійкість, низьку стійкість до хвороб, але завдяки врожайності, величині та смаку плодів виходить на перші позиції. Має одномірні великі плоди масою 200 г з яскраво-червоним забарвленням, смак яких сягає 4,6-5 балів. У сховищі лежать до квітня місяця. Нині в Західній Європі щорічно вирощують понад 600 тис. тон Джонаголда.

Ці два сорти –"класика" яблучного ринку. А що ж найкращим буде завтра? Ясна річ, те, що й було, плюс ще деякі сорти: Пінова, Чемпіон, Дельбарастівале, Топаз, Райка Рубінола, Голдстар, Голдраш та інші. За господарськими показниками вони значно перевершують "старші" сорти яблук.

Пінова – цей німецький сорт по праву можна назвати №1 ceред яблук. Дерево середньоросле, досить морозостійке, високостійке до парші та борошнистої роси. В плодоношення вступає рано, на другий рік після посадки в сад. Плодоносить щороку і щедро. Плоди одномірні, вище середнього розміру по 150 г, округло-конусовидні, зеленувато-жовті з оранжево-червоним рум'янцем на більшій частині плоду. М'якоть жовта, соковита, відмінного кислувато-солодкого смаку. Знімальна стиглість на початку жовтня. В сховищі зберігаються до червня, не втрачаючи смакових якостей.

Дельбарастівале – сорт французької селекції, літньо-осіннього строку достигання, слаборослий та швидкоплідний, що починає плодоносити на другий рік після посадки в сад. Плоди великі, циліндричні, вкриті яскравим смугастим рум'янцем, дуже смачні. Знімальна стиглість настає в першій декаді серпня. Збір вибірковий 2-3-кратний. У сховищі зберігаються до 3 місяців. Цей сорт має досить цінні яскраво-забарвлені клони Амбасі та Целеста.

Топаз – для нас найперспективніший сорт чеської селекції, оскільки поєднав у собі імунність до парші, добрий смак та лежкість плодів. Дерево середньоросле, швидкоплідне з регулярною та щедрою врожайністю. Плоди середнього розміру (150 г) з рум'янцем, округлі. В сховищі зберігаються 6-7 місяців. Вважається, що Топаз буде найпопулярнішим серед імунних пізньозимових сортів.

РОЗМНОЖЕННЯ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ ТА КУЩІВ

Розмноження з насіння (кісточок): розмножують персик, абрикос, сливи, глід, вишню, терен, мигдаль, черешню, чорний горіх, ланкастерний горіх, горіх серцевидний, білий дуб з їстівними жолудями, волоський горіх, аличу, брусницю мушмулу, айву японську, кизил, калину, авокадо, ліщину, жимолость, ґоджі, обліпиху, шипшину, черемху та ін.  

Починати роботу з розмноження рослин з насіння ( кісточок) треба із заготівлі:

Серпень-жовтень місяць. Етапи роботи: 

І варіант

1.                  Із зібраних плодів видаляють насіння (кісточки) промиваючи їх у воді. Те насіння (кісточки) яке тоне, відбирають і зразу стратифікують, оскільки саме затонуле насіння (кісточки) має підвищену схожість.

2.                  Стратифікація насіння (кісточки) з кінця жовтня по кінець березня. Проростання насіння (кісточки) повинно проходити при вологості 50% і температурі від 3 до 7⁰С, тож з метою створення цих умов попередньо проводиться стратифікація. Для цього його змішують з 5 частинами торфу і засипають в ящики розміром 50х50 см. Шар суміші в ящиках повинен складати не більше 30 см. Стратифіковане насіння (кісточки) протягом п'яти місяців повинно зберігатися у підвалі при температурі 3-7⁰С, і вологості субстрату в межах 45-60%.

Щоб забезпечити доступ повітря, стратифіковане насіння (кісточки) раз в два тижні треба висипати в ящики і перемішувати.

ІІ варіант

Передбачає висадку насіння (кісточок) у відкритий ґрунт восени і включає такі види роботи:

1.                  Підготовка ґрунту. Перекопати ділянку, внести діючу речовину мінеральних добрив.

2.                  Посадка насіння. У відкритий ґрунт на земельну ділянку вузькорядним способом в борозенки глибиною 5 см з відстанню одна від одної 8 см і шириною міжрядь 15 см висаджують насіння (кісточки).

3.                  Агротехнічні заходи по підготовці до зими. Щоб сходи вчасно з'явились і успішно розвивались, ґрунт перед посадкою насіння (кісточок) злегка зволожують, посипають зверху сухою землею і вкривають сухими листями, аби попередити вимерзання насіння (кісточок) під час зимового періоду.

Стебловими живцями: 

Розмножують порічку, аґрус, йошту, айву японську, смородину чорну, смородину червону, шипшину собачу, виноград, шовковицю, ожину, калину, горобину чорноплідну, бузину чорну, малину, барбарис та ін.

Кожен садівник стикається з проблемою: де взяти якісний посадковий матеріал? Іноді купувати не дуже хочеться, бо є свої улюблені сорти у себе на ділянці або у знайомих. Як же навчитися розмножувати декоративні та ягідні кущі, причому – зберігаючи всі сортові якості? Зробити це не складно.

Для отримання саджанців, які повністю повторюють сортові особливості материнської рослини, використовують вегетативні способи розмноження. Самий простий, швидкий і доступний – це розмноження за допомогою живців, причому зелених живців, ще не здерев’янілих. Заготовляти живці можна з початку травня до кінця літа. Щоб це зробити потрібно:

1.       Відрізати молодий зелений пагін, що гнеться гострим ножом;

2.       Змочити водою і добре віджати шматок тканини;

3.       Повністю загорнути в нього пагін і упакувати в поліетиленовий пакет.

У такому вигляді пагін нормально може зберігатися протягом доби. Якщо ж ви в дорозі проведете кілька днів, то «камерою зберігання» може служити пластикова пляшка з невеликою кількістю води і закрученою кришкою (зріз пагону перебуває у воді). Вже у себе на ділянці, ви з цього пагону зробите живця для вкорінення.  

Найкраще робити живці із середньої частини пагону. Живці з верхньої частини добре вкореняться, але можуть погано перезимувати, живці з нижньої частини пагону будуть гірше вкорінюватися.

Готовий живець треба замочити в стимуляторі утворення коренів, існує безліч, і синтетичні (Кореневін), і натуральні ( мед, сік алое). Головне не перевищувати дозу та рекомендований час обробки. Як правило, це призводить до зворотного ефекту, і ріст коренів пригнічується.

Приготування ґрунтової суміші для вкорінення живців.

Суміш повинна бути пухкою вологою і повітропроникною. Молоді,

тоненькі і слабенькі корінці, що утворюються на живці, повинні легко і без опору розвиватися і рости.

Це може бути суміш землі з садка чи городу (забезпечить поживність) і розпушувач (промитий великий річковий пісок або нейтральний торф). Беруть їх для приготування субстрату приблизно в рівних об'ємах.

Якщо велика кількість живців готують грядку, або парничок. Дуже важливо, щоб субстрат був вологим. Пам'ятаємо, що для розвитку корінню потрібка і волога, і повітря.

Посадка живців для вкорінення.

Висаджувати в ґрунтову суміш треба так, щоб нижня брунька опинилася в землі, а верхня з залишками листка – над землею. Деяким рослинам більше нічого і не потрібно: лаванда, смородина, самшит, але деяким доведеться створити «тепличні» умови. Для того, щоб повністю компенсувати втрати вологи живцем, навколо нього варто створити 100% вологість. Робиться це просто в разі великої кількості живців, поліетиленовою плівкою натягуємо на каркас парника.

Корисні поради щодо розмноження рослин живцюванням.

Можна сказати: вкорінення почалося.

Поради з практики:

1.                  Для вкорінення краще вибирати місце з розсіяним світлом, під кроною не дуже густого дерева ( яблуня відмінно підійде). Занадто глибока тінь ( північна стіна будинку) або, навпаки, відкрите палюче сонце – поганий варіант.

19

2.                  Розташовувати живці таким чином, щоб листя не торкалися одне одного і не торкалися поліетиленової плівки парника. У місцях дотику буде збиратися волога і почнеться процес гниття, а це погибель для живця. 

3.                  Не переливайте живці – вологість ґрунту повинна бути помірною. Але і не пересушуйте. Можна обійтися і регулярним обприскуванням живців водою з пульверизатора. 

4.                  Якщо живці вкорінюються в парнику, регулярно 1-2 рази на день відкривати парник і провітрювати секунд 30. Живцям і корінню потрібно повітря!

5.                  На появу коренів потрібно 1-2 місяці. Якщо живці випустять нові листочки вже через тиждень, не поспішайте радіти. Цей процес йде виключно за рахунок внутрішніх сил живця, але коріння у ньому не утворилося.

6.                  Вкоріненні влітку живці потребують захисту взимку. Треба подбати про те, щоб в парнику зберігалася температура +0 +8⁰С (не забувати іноді трохи поливати), або добре замульчувати і утеплити в парнику або грядці.

7.                  Візьміть на вкорінення живців більшу кількість, ніж вам потрібно, бо, напевно, вкореняться не всі живці. Пам’ятайте про те, що теоретично, так вкорінюються практично всі листяні декоративні та ягідні кущі і навіть дерева!

Відводками: розмножують йошту, смородину чорну, смородину червону, аґрус, обліпиху крушиновидну, калину звичайну, чорноплідну горобину, шипшину собачу, лохину, малину, ожину садову та ін.

Розмноження декоративних та плодових культур відводками.

Розмножувати дерева та кущі можна відводками. Вкорінюють гілочки, не відрізаючи їх від материнського дерева. Тільки після появи коренів можна відокремлювати. Відводки іноді виходять навіть самі собою, якщо гілки нахиляються занадто близько до землі. Тому перш ніж починати розмноження відводками, перевірте, чи немає у вас готових укорінених відростків?

Укорінення відводків зазвичай починають навесні і роблять його протягом усього літа, поки триває вегетація. Зрештою, можете просто залишити гілки вкорінюватися до майбутнього року.

Відокремлюють відводки навесні або восени у звичайні терміни для посадки та пересадки чагарників.

Відводки бувають горизонтальними, вертикальними і навіть повітряними.

Мал. 1. Розмноження рослин відводками: а) вертикальними; б) горизонтальними; в) вкорінені горизонтальні відводки. І. Розмноження вертикальними відводками.

Це розмноження застосовують, якщо:

•              Потрібно омолодити старий кущ;

•              Рослина підмерзла і її довелося обрізати на пень;

•              Потрібно отримати відводки від рослини зі стеблами, які погано гнуться;

•              Потрібно підщепи для дерев.

Для цього можна спробувати у липні засипати перегноєм, змішаним з садовою землею, висотою до 15 см середину куща, обрізаного на пень. Цей спосіб гарний для молодих рослин або рослин, які не бояться заглиблення кореневої шийки та схильні до швидкого вкорінення. Тому що довго тримати деякі кущі, особливо старі та підмерзлі, у такому вигляді не можна, оскільки велика ймовірність розвитку гнилої кореневої шийки.

Після того, як пагони починають вкорінюватися, їх кілька разів підгортають землею. Відсаджують відростки, які утворилися, з корінням восени, а кущ розгортають на зиму до основи, щоб на ньому прокинулися сплячі бруньки.

ІІ. Розмноження горизонтальними відводками.

На відводки зазвичай пускають від 1/3 до 2/3 усіх пагонів, якщо потрібно отримати більше матеріалу. Для горизонтальних відводків годяться тільки молоді пагони (цього року або в крайньому разі – минулого).

Материнську рослину акуратно рихлять та роблять навколо невеликі (до 5 см глибиною) канавки. В них укладають гілки, попередньо видаливши все листя, крім верхівки пагону, яку залишають над землею. Закріплюють гілки в землі металевими шпильками. Канавки заповнюють перегноєм або іншим легким родючим ґрунтом і поливають. Якщо у вас на ділянці підвищена вологість, то замість канавки можна зробити пагорбок з перегною, змішаного з землею над пришпиленою гілкою (мал. 1 Б). У міру відростання нових пагонів на відводку, його кілька разів додатково підгортають землею з перегноєм, це сприяє кращому утворенню коріння. Щоб коренева система відводків розвинулася краще, спочатку розрізаємо пагін, а пересадити його на постійне місце можна тільки через деякий час.

Мал. 2. Розмноження горизонтальних відводків.

ІІІ. Розмноження верхівковими відводками.

Ідеальний метод для розмноження ліан або рослин роду Малина (Rubus), ожини або малини запашної, чорної та ін. Часто можна бачити, що вони вкоренилися самі. Але процес цей можна стимулювати.

Навесні потрібно відібрати кілька потужних молодих пагонів. По мірі зростання кілька разів прищипнути їх верхівку стимулюючи тим самим утворення бічних пагонів. До середини літа їх кінці укласти в ямки з перегноєм, змішаним з піском, і закріпити шпильками. Восени у вас буде кілька нових рослин для пересадки на нове місце.

Правда, коріння у таких пагонів буде не дуже сильним, тому їх треба посадити в ямки з легким, живильним ґрунтом з суміші перегною, садової земля, торфу та піску, і якийсь час пильно стежити за вологістю грунту.

Мал. 3. Розмноженння верхівковими відводками.

Послідовність дій при розмноження верхівковими відводками:

а) присипаємо верхівку плеті ґрунтом;

б) верхівка плеті перестає рости і вкорінюється;

в) відокремлюється молодий кущ від маточника.

IV. Розмноження рослин дугоподібними відводками.

Дугоподібні відводки застосовуються для рослин з не дуже гнучкими стеблами, або якщо ви хочете отримати одразу більш розвинену рослину. У цьому випадку отримують тільки одну рослину з кожного відводка. Технологія така ж, як і для горизонтальних відводків, але в цьому випадку пагон згинають у повітрі, підв’язавши його до кілочка, щоб отримати більш-менш прямий саджанець. 

Листя також видаляють тільки в тому місці, яке призначене для вкоріння. Можна також злегка перетягнути, щоб стимулювати коренеутворення, трохи обмеживши живлення від материнського куща або зробивши кільцювання кори та надріз.

У надріз вставляють камінчик, щоб він не закрився. Не буде зайвим також застосування фітогромону. Вкорінення можна проводити і в технічному горщику відповідного розміру вкопаному в землю і заповненому перегноєм. Це полегшить процес пересадки відводка.

Мал. 4. Розмноження дугоподібними відводками.

V. Розмноження повітряними відводками.

Повітряні відводки найчастіше застосовуються для дерев та кімнатних рослин. У Китаї ця технологія існує вже близько 400 тис. років. Цим методом часто користувалися при створенні бонсаїв, щоб у короткий термін з розгалуженої бічної гілки дерева отримати карликове деревце з розкидистою кроною. Це більш трудомістка процедура. 

Мал.5. Розмноження повітряними відводками.

Приклади рослин, які можна розмножити тими або іншими відводками.

Горизонтальними та дугоподібними відводками розмножуються: смородина, в тому числі декоративна, аґрус, виноград-плодовий, чорноплідна горобина, йошта, колонові підщепи всіх плодових культур, ліщина, жимолості (татарська, блискуча та кучерява), барбарис, лимонник, кизил.

Вертикальними відводками розмножуються практично усі рослини.

Верхівками – рослини роду Малина.

Повітряні – для будь-яких рослин, які проблематично пригнути до землі, або коли хочеться одразу отримати плодоносну рослину, наприклад лимон.

Кореневими пагонами: розмножують ожину, ремонтантну малину, садову малину, йошту, обліпиху крушиновидну, калину звичайну, чорноплідну горобину, лимонник китайський, шовковицю, аґрус, бузину чорну, смородину, порічки, сливи, вишні, черешні і ін.

Розмноження рослин кореневими пагонами треба розпочинати з вибору поодиноких високоврожайних здорових кущів, від яких беруть відростаючи навколо них кореневі пагони.

Кореневі пагони можна брати в травні-червні при висоті стебла в середньому (ожина, малина, калина, чорна горобина та ін…) близько 15 сантиметрів (але не менше 10), або восени і висаджувати на постійне місце, зберігаючи при пересадці ком землі. Кореневі пагони повинні бути з товщиною втечі у підставі не менше 8 мм при довжині коренів 15-20 см з потужною мочкою.

Один кущ (ожини, малини, калини, чорної горобини і ін…) дає до 15-20 пагонів.

Інший спосіб розмноження кореневими пагонами.

Восени або навесні біля куща (малини, ожини, чорної горобини, калини і ін.) лопатою вирубується центральна частина кореневища. І тоді від залишившихся в землі коріннях утворюється багато пагонів, які використовують як посадковий матеріал.

Цей же прийом використовується для омолодження кущів. Осінні кореневі пагони приживаються краще. 

Для посадки слід вибирати пагони з добре розвиненою кореневою системою і потужним стеблом. При висаджуванні стежте, щоб корінь був розправлений і нікуди не загортався. Верхівку пагоні краще обрізати і залишити стебло заввишки 30-40 см.

Але, щоб отримати добре розвинені і вкорінені пагони, доведеться змиритися з тим, що вони все літо будуть рости разом з основними кущами. 

Це буде створювати зайву загущеність, що не дуже добре позначиться на врожаї. Щоб цього уникнути, краще розсаджувати такі саджанці на початку літа.

В цей час зазвичай видаляються всі зайві пагони. Частину з них можна акуратно викопати з грудкою землі і пересадити або в шкілки на дорощування, або на постійне місце. Але тоді саджанці доведеться часто поливати і обов’язково притіняти від сонця.

Ще краще, якщо над ними зробити невеликий парник. Але якщо вам пощастить і погода похмура, то можна обійтися і без нього.

Щеплення проводять у: яблунь, груш, вишні, слив, абрикоси та ін.

Підготовка підщеп до щеплення. Наземна частина підщеп повинна бути вкорочена на висоту 25-30 см на пеньок. Живці нарізуються з однолітніх гілок дерев яблунь та груш безпосередньо перед щепленням. Живці потрібно брати з 2-3 бруньками. Протягом щеплення живці тримають у відрах з водою, зануривши нижніми кінцями в шар води 5-6 см і накривши вологою мішковиною.

Щеплення за кору: напроти нижньої бруньки живців робимо один навкісний зріз на відстані 5-6 см від основи. Одночасно на боці підщеп робимо повздовжні розрізи кори довжиною 2-3 см, підіймаємо їх, вставляємо за кору живець в міцно обв’язуємо полівінілхлоридною еластичною плівкою товщиною 0,08 мм і шириною 1 см. Місце з’єднання компонентів обмазуємо садовим варом.

28

Щеплення і розщіп: На підщепах  груш і яблунь зрізаних на пеньок, робимо розщіп по всьому діаметру, розводим і вставляєм прищепу. На живцях з 2-3 бруньками робимо два довгі навкісні зрізи так, що вони мають вигляд клину з притупленими кінцями завдовжки 4-5 см. Місце щеплення обв’язуємо і обмазуємо садовим варом.

Посадка прищеплених саджанців: всі прищепленні саджанці висаджуємо на присадибних ділянках. Ямку викопуємо відповідно до довжини коренів, щоб останні вільно лежали, не згинаючись, а коренева шийка рослини знаходилась на рівні поверхні ґрунту. Ямку засипати, розминаючи ґрудки землі, з одночасним утоптуванням насипаної землі у напрямку від краю ями до центру. По колу на відстані 45-50 см від стовбура саджанця насипати земляний валик для утворення лунки. Прищеплені дерева треба рясно поливати водою.

Догляд за щепами: через десять днів треба провести першу перевірку, ще через вісім днів – другу.

Відбір головних пагонів: з розвинених на живцях – прищепах 2-3 пагонів відбираємо найбільш розвинений і зручно розміщений. Інші пагони щільно прищипуємо, а потім видаляємо.

Малюнок. Способи щеплення дерев:

1 – окулірування; 2 – копулювання;

3 – вприклад; 4 – за кору;

5 – клином; 6 – в розщіп; 7 – містком. 

30

32

44

Як правильно обрізати яблуні навесні: схематична інструкція

Весна – вдалий час, щоб зайнятися обрізанням плодових дерев, зокрема – яблунь. Вони ще не набрали сік, не розквітли, не дають плодів, тому добре переносять формування крони. 

Важливо зробити це правильно, щоб яблуня росла здоровою та давала багато великих, хороших і смачних плодів. Завдяки грамотному обрізанню та формуванню крони дерево омолодиться, позбавиться сухих і хворих гілок, отримає більше сонячного світла. До того ж надалі сад буде простіше обробляти від хвороб та шкідників.

Майте на увазі, що яблуні навесні важливо встигнути обрізати до розпускання перших бруньок. Використовуйте гостро заточений інвентар: секатор та пилку. На лезі не має бути бруду та іржі.

 КРОК 1. УКОРОЧУВАННЯ СТОВБУРА

Спочатку потрібно укоротити стовбур яблуні. Його залишають на висоті приблизно 2 м. Зріз потрібно робити чітко над великою гілкою. Інакше тут утворюється сухий пеньок, у якому потім з'явиться дупло.

 КРОК 2. ОБРІЗАННЯ ВНУТРІШНІХ ПАГОНІВ

 Після того як стовбур укорочений, видаляються всі пагони, спрямовані всередину крони, а залишаються ті, що ростуть назовні. Це робиться для того, щоб гілки не затінювали дерево, а також не ставали розсадником для хвороб та шкідників. За рахунок такої обрізки крона яблуні формується як чаша.

КРОК 3. ВИДАЛЕННЯ БІЧНИХ ПЛОК

Наступний етап обрізки яблуні – це видалення бічних скелетних гілок. Їхня довжина не має перевищувати 2,5 м. Укорочувати потрібно на зовнішні пагони, які ростуть із крони назовні. Після такої обробки дерева навесні на ньому посилено почнуть рости молоді пагони, із яких надалі формуються плодові гілки.

І. Загальні положення

1.1. Згідно з правилами охорони праці в сільському господарстві, затвердженим наказом міністерства сільського господарства і продовольства від 27.10.1995 р. №291, та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють у загальноосвітніх школах та позашкільних навчально-виховних закладах, з дітьми, зайнятими дослідницькою роботою та виробничою діяльністю на навчально-дослідній ділянці, проводяться відповідні заняття, які обов’язково організовує фахівець (керівник гуртка, вчитель).

 1.2. Планування і контроль за процесом роботи на навчально-дослідний ділянці здійснює її завідувач.

 1.3. З усіх видів робіт, що проводяться на навчально-дослідній ділянці окремо мають бути розроблені рекомендації і інструкції, які доводяться вихованцям.

 1.4. До роботи на навчально-дослідній ділянці допускаються вихованці, які не мають травм та інших вад здоров’я.

 1.5. Діти допускаються до роботи на навчально-дослідній ділянці після проведення з ними інструктажу та перевірки знань з охорони праці.

 1.6. Вихованці, учні працюють на навчально-дослідній ділянці лише в денний час передбачений розкладом роботи гуртка.

 1.7. Категорично забороняється залучати дітей до роботи з отрутохімікатами.

 1.8. Керівники гуртків, вчителі, які залучені до керівництва роботою на навчально-дослідній ділянці здійснюють безпосередній контроль за дотриманням правил, норм та інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки.

ІІ. Вимоги безпеки організації праці вихованців,  учнів на навчально-дослідних ділянках

2.1. Будь-яка діяльність дітей, особливо праця, пов’язана з використанням інструментів чи господарчого інвентарю, може здійснюватися лише під безпосереднім контролем і керівництвом педагога.

2.2. Перш ніж організовувати дітей на виконання колективної роботи, керівник має бути впевненим, що кожна дитина достатньо оволоділа необхідними навичками, щодо певної роботи. 

2.3. Педагог поділяє дітей на підгрупи з метою зміни змісту роботи почергово, з числа вихованців призначається старший групи.

2.4. Під час роботи з інструментами чи інвентарем кількість дітей, які працюють водночас, не повинна перевищувати 4-6 осіб. До початку роботи і в ході її керівник стежить за тим, щоб між дітьми зберігалася певна відстань, аби не допустити травмувань.

2.5. При організації трудової діяльності, яка потребує значної затрати сил (перекопування землі, перенесення землі, полив рослин, розчищення ділянки) керівник повинен уважно стежити за станом дітей, не допускаючи перевтоми, перегрівання і переохолодження.

2.6. У спекотні сонячні дні праця дітей на навчально-дослідних ділянках організовується вранці.

2.7. Для роботи на навчально-дослідній ділянці вихованцям, учням видається справний інструмент та інвентар.

2.8. Всі інструменти і інвентар керівник видає і приймає від дітей суворо за рахунком.

2.9. Тривалість заняття на навчально-дослідній ділянці становить:  – для учнів 4-6 класів не більше двох годин з 10-15 хвилинними перервами; – для учнів 7-11 класів – до 3-х годин з 15 хвилинними перервами.

2.10. Вага вантажу для підняття і перенесення дітьми не повинна перевищувати: 

–        для хлопців 16-18 років – 12 кг 600 г;

–        для дівчат 16-18 років – 6 кг 300 г;

–        для підлітків до 16 років – 4 кг 100 г.

2.11.      Категорично забороняється робота дітей на навчально-дослідних ділянках де використовувались отрутохімікати протягом 5-ти діб з моменту їх використання.

2.12.      Після закінчення практичної роботи вихованці, учні обов’язково мають здати інвентар, перевдягнутись та вимити руки з милом під проточною водою. 

1.        Артеменко М.М., Латанська Л.М. Ходімо в сад.-К.: Молодь, 1991.-28с.

2.        Заяць В.А., Давидов В.Д. Садово-огородні ділянки.-Ужгород. Карпати, 1993.48-52с.

3.        Зима М.П. Піонерське горно.-К.: Молодь, 1977.-103 с.

4.        Кондратенко П.В. Адаптація яблуні в Україні. - К.: Світ, 2001. - 192 с.

5.        Кондратенко П.В., Надточій І.П. Калина, малина, ожина та обліпиха (сорти, розмноження). - К.: Преса України, 2002. - 80 с.

6.        Кондратенко Т.Є., Болдижева Л.Д. Сорти яблуні стійкі до грибних хвороб.- К.: Манускрипт,2011.- 60 с.   

7.        Кондратенко Т.Є., Кузьмінець О.М. Морфологічні ознаки саджанців і живців яблуні районованих та перспективних сортів. - К., 2008. -120 с.: іл.

8.        Кращі сорти плодових, ягідних і горіхоплідних культур української селекції.

Колектив авторів. -К.: Преса України, 2011. -144 с.  

9.        Мазур П.О. Паросток. 1999.-48-50с.

10.   Манорик Л.П., Клименко С.А., Пустовит Г.П. Робота в гуртках юннатів.-К.:

Радянська школа. 1989.-53с.

11.   Омельченко І.К.. Культура яблуні в Україні. - 2-ге вид, доп. - К.: Урожай, 2006. - 304 с.

12.   Основи адаптивних технологій вирощування яблуні в Україні. Монографія.

За загальною редакцією академіка Гриника І.В. - К.: ПП «Санспарель». - 2020.

- 240 с., ілл.

13.   Формування та обрізування дерев сливи в насадженнях різних конструкцій (рекомендації) // В.А. Соболь. - К.: ІС НААН, 2013. -10 с.

14.   Формування та обрізування дерев черешні в інтенсивних насадженнях

      (рекомендації) // О.А. Кіщак. - К.: ІС НААН, 2013. - 26 с.                                           

Історія створення «Міні-саду»…………………………………….1 Поради юному садівникові ………………………………………..5

«Посади сад»……………………………........................................10

Найкращі в світі яблука…………………………………………...14

Розмноження плодових дерев та кущів….………………………16                                     

Плодові дерева та кущі «Міні-саду»…………………….……….31

Додатки

Як правильно обрізати яблуні навесні: 

схематична інструкція…………………………………………….51      Інструкція з охорони праці для вихованців…..………………….54

Список рекомендованої літератури………………………………57

Зміст………………………………………………………………...58

Комунальний заклад Шосткинської міської ради

Сумської області

«ЕкоЦентр Сергія Корнієнка»

41107, Україна, Сумська обл.,

М. Шостка, вул. Депутатська 6а, Тел: (05449)7-27-26