Методичні рекомендації"Реалізація краєзнавчого принципу на уроках географії"

Краєзнавчий принцип  у  роботі вчителя на уроці і в позаурочний час,

 як елемент  творчого розвитку особистості учня.

Основним завданням географічної науки є формування світоглядного розуміння природи Землі, розвиток геопросторового мислення, виховання національно свідомого громадянина, патріота, дбайливого господаря. Краєзнавство в системі навчально – виховної роботи займає важливе місце. Багатоманітність функцій краєзнавства робить його важливим засобом оптимізації навчально – виховного процесу. Основним завданням є дати можливість учням  здобуті на уроках знання збагачувати через спостереження в навколишньому середовищі.

    Краєзнавчий принцип базується на ґрунтовному вивченні природи економіки свого краю. Це свою чергу дозволяє глибше усвідомити природно – географічні і суспільно – економічні процеси в межах усієї України і світу.

         Програма курсів «Загальна географія» і «Фізична географія України» передбачає  найбільш системне застосування місцевого краєзнавчого матеріалу.

    Однією із форм  організації навчально – виховного процесу з географії є екскурсії. Щоб добре ознайомитися із природно – географічними умовами рідного краю можна проводити екскурсії на річку, в кар’єр, у ліс, на луки. При вивченні економічної і соціальної географії  доцільно проводити екскурсії на підприємства, з метою вивчення його роботи і ознайомитись із продукцією, яку воно випускає. Результатами проведення таких екскурсій повинні бути сформовані гербарії, колекції гірських порід своєї місцевості, описи роботи підприємств. Цей матеріал можна буде використовувати як на уроках так і в позаурочний час підчас проведення гуртків, факультативів.

    Використання елементів краєзнавчої роботи забезпечує підвищення якості навчання. Головним завданням вчителя є створення умов для творчого застосування умінь і навичок учнів, які вони здобули підчас краєзнавчих екскурсій. Елементи краєзнавства можуть використовуватись на різних етапах уроків. При цьому практикуються різні завдання: запис легенд, опис природи, збір колекцій гірських порід, збір гербарного матеріалу, складання розповідей.

   Знайомлячись із особливостями розселення населення свого краю і його основними характеристиками, слід організовувати екскурсії в краєзнавчі музеї та виставки. Учні можуть збирати легенди про звичаї і обряди у своєму селі.

    Ознайомлюючи учнів із географічним положенням свого краю і визначення  географічних координат села, слід згадати унікальну геодезичну пам’ятку «Дугу Струве», яка знаходиться на території нашого села.

    Підчас вивчення теми «Літосфера»  у 6 класі слід провести екскурсію у місцевий кар’єр, показати колекцію місцевих гірських порід чи мінералів. Підчас екскурсії учні самі можуть відзначити позитивний і негативний вплив людини  на природу  на прикладі місцевих ландшафтів.

         При вивченні теми «Гідросфера»  учні записують легенди про походження назв місцевих водних об’єктів. Наочно можуть замалювати будову річкової долини річки Смотрич, визначити швидкість води в річці.

  Велике значення для забезпечення краєзнавчим матеріалом учнів при вивченні теми «Атмосфера» є наявність у школі  географічного майданчика.  Спостереження, які проводяться на географічному майданчику,  спонукають учнів  до самостійного вивчення  і пізнання природних процесів. Тут вони можуть побачити втілення  проведеної ними роботи, а саме - учні роблять висновки про зміни погодних показників  на основі спостережень. Працюючи із приладами в учнів виробляються навички дослідницької роботи, саме робота на географічному майданчику сприяє реалізації краєзнавчого принципу навчання.

   Навчання за шкільною партою не може замінити живого спілкування з природою. Екскурсії в свою чергу урізноманітнюють навчально-виховний процес.

          В. О. Сухомлинський навчав нас, що природа мозку дитини вимагає, щоб її розум формувався серед наочних образів, і насамперед серед природи. Дитина мислить образно, а це значить, що слухаючи розповідь вчителя про  подорож каплі води, дитина малює в своїй уяві і срібні хвилі вечірнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші ці картини в її уяві тим  більше вона осмислює різноманітність природних процесів і явищ. Сама природа дитячої свідомості потребує, щоб перед дитиною ні на мить не закривався яскравий навколишній світ з його різноманітностями. Природа стає могутнім засобом виховання тільки тоді коли людина її пізнає, проникає думкою в причино – наслідкові зв’язки. Уявлення про природу, які б вони не були яскраві самі по собі не формують  кінцевої мети навчання, для цього ще потрібно теоретично і практично осмислити  інформацію і зробити висновки.

          Ще Аристотель говорив, що мислення починається із здивування. Велике здивування природою – це могутній поштовх до розвитку думки. Формуючи образне мислення на прикладі природи рідного краю ми можемо уявними образами помандрувати до безмежних просторів сибірських рівнин, сонячних узбереж Середземномор’я, могутніх вершин Гімалаїв, Альп, височезних водоспадів Південної Америки, палючих пустель Африки, квітучих лісів Амазонії, безкраїх степів Аргентини і США, холодних льодових товщ Антарктиди. Ось тут і проявляється дидактичний принцип навчання: «від близького до далекого, від відомого до невідомого».

          Сухомлинський визначає важливу роль природи у формуванні естетичних смаків і цінностей у житті учня: « Треба вчити дітей милуватися природою. Адже Людина стала людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння і рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, червоний захід сонця перед вітряним днем, мерехтіння марева над горизонтом, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлину зграю в голубому небі, відображення сонця в міріадах крапель вранішньої роси, сірі нитки дощу в похмурий день, фіолетову хмарку на кущі бузку, ніжну стебелину й блакитний дзвоник проліска – побачила і здивована пішла по землі творячи нову красу. Перед людиною відкрилась радість життя тому, що вона почула шепіт листя і сюрчання коника, дзюрчання весняного струмка і переливи срібних дзвіночків жайворонка  в гарячому літньому небі, шерхіт сніжинок і стогін завірюхи, лагідне хлюпотіння хвилі і урочисту тишу ночі – почула і затаївши подих, слухає сотні і тисячі років чудову музику життя»

          Дуже важливо, щоб спосіб мислення учнів ґрунтувався на дослідженнях і пошуках. Чи то дослідженні температурних показників на географічному майданчику, чи швидкості течії річки, ми не повинні давати готову інформацію, учень має дійти до необхідного висновку самостійно в ході певних розумових операцій.

Наприклад, дослідити взаємовідношення між:

•     кількістю внесених добрив і  якістю росту рослин;
•     рельєфом даної місцевості і способом ведення сільськогосподарського виробництва в регіоні;
•     запасами корисних копалин і розвитком основних галузей промисловості;
•     характером клімату і будовою кореневої системи у рослин;
•     видовим різноманіттям рослинності і особливостями тваринного світу регіону…

   Вивчаючи теми про рослинний і тваринний світ  своєї області чи України ми звертаємось до гербарного матеріалу. Учні знайомляться із місцевими видами рослинного світу: лікарськими рослинами, червонокнижними видами. З цією метою ми проводимо екскурсії  в ліс, на річку, в поле.

         До краєзнавчої роботи ми відносимо і фенологічні спостереження, які проводяться учнями 5- 6 класів підчас вивчення природознавства і у 6 класі вивчаючи – загальну географію, а також в початкових класах. Такі екскурсії повинні прищеплювати учням почуття любові до рідного краю, його природи, сформувати навички і вміння юного дослідника, охоронця природи, працелюба.

          Дані одержанні в ході екскурсій необхідні учням для їх роботи на навчально-дослідних ділянках. Щоб визначити час сівби певних сільськогосподарських культур можна скористатися даними фенологічних спостережень. Якщо зацвіли:

• ліщина, білоцвіт весняний – час сіяти у відкритий грунт редис, шпинат земля більш не промерзне;
• бирючина, шафран – цибулю, порей;
• форзиція, фіалка, осика – моркву, петрушку;
• верба, нарциси – салат, редьку ранню, капусту червоноголову, кольрабі;
• мигдаль, гіацинт – буряк городній, розсаду капусти білоголової, пізньої, цвітної;
• вишня, рябчики – кріп;
• каштан – квасолю;
• бузок, купальниця – літню салату головчасту;
• калина, піонія – огірок, гарбуз, бобові;
• півники, бузина – капусту брюссельську,
• золотий дощ, наперстянка – осінні і зимові сорти редьки;

Якщо дуб розпустив листочки – минула пора весняних заморозків тепер не можна запізнюватись із сівбою теплолюбивих культур – квасолі, кабачка, патисона, гарбуза, огірка, а картоплю сажають з моменту розпуску листя берези і до початку цвітіння черемхи.

       Мандруючи стежкою в різні пори року учні запам’ятовують види  дерев, кущі, трави. Спостерігають, як протягом весни, літа і осені на одному і тому ж самому місці міняється видовий склад трав’янистих рослин.  Спостереження варто розпочинати після ознайомлення із навколишньою місцевістю, обравши найбільш вдалі ділянки для цього. Вибрані ділянки повинні бути типовими для даної географічної зони, мати схожий рельєф, рослинний і тваринний світ.

        Вибираючи територію для спостереження необхідно врахувати такі моменти:

1.  довжину шляху;

• Маршрут повинен проходити найбільш цікавими місцями з урахуванням типових екосистем, де проводяться спостереження.
• Дії учнів не повинні завдавати шкоди навколишній природі.

Кожну вибрану ділянку характеризуємо за такими показниками:

1.  Де знаходиться місцевість( район, місто, село).
2. Загальна характеристика місцевості (поле, ліс, околиця, населений пункт, берег річки, озера).
3. Місце розташування ( на горбу, рівне місце, схил).
4. Призначення навколишніх будівель.
5. Наявність поблизу фабрик і заводів, які забруднюють навколишню місцевість.
6. Характеристика ґрунту.
7. Наявність на території рослин чи тварин занесених до червоної книги
8. Додаткові зауваження.

Враховуючи вплив антропогенних факторів на природу у місцевості необхідно суворо дотримуватись маршруту, спостереження вести у місці де представники того чи іншого виду зустрічаються в найбільшій кількості.

    Даючи учням домашні завдання пошукового характеру ми звертаємо увагу на таке:

Взимку.

1. Де глибший сніг? В полі чи в лісі? Чому?
2. Яких птахів ви найчастіше бачите коло дому?
3. Де взимку  холодніше: в селі, чи в місті? Чому?
4. Відміть в якому місяці ти збираючись в школу вмикаєш світло в кімнаті? Чому?

Народні прикмети:

     1.   Дим стовпом  - до морозу.

     2.   Якщо в ночі іній – вдень снігу не буде.

3.  Кішка в хату – холод в двір.

4.  Горобці дружно кричать – до відлиги.

5.  Дим з труби стелиться – на відлигу.

6.  Ранній відліт птахів – рання зима.

7.  Ворони збираються зграями – на мороз.

8.  Багато лушпиння на цибулі – люта зима.

Літо.

1. Коли зацвітуть в полі дзвоники. Коли зацвіте жито?
2. Коли вилізе мухомор , перші їстівні гриби?
3. Коли почнеться сінокіс?
4. Порівняй колоски пшениці, вівса, жита, ячменю. Чим вони відрізняються один від одного?
5. Коли зацвіте липа послухай її. Липа гуде – літо  в розгарі.
6. Що раніше доспіває в городі?
7. Яких квітів на лугах більше в червні, в липні, в серпні?
8. Куди обернена голова соняха в полудень?

     Павук плете павутиння – до сухої погоди.

     Жаби кричать – до негоди.

     На  кущах акації багато пчілок – до дощу.

     Чистий захід сонця – на добру погоду.

     Стовпи біля місяця – на вітер.

     Місяць – молодик сходить ріжками вниз – дощ.

      Горобці купаються в пилюці – дощ.

До завдань описового характеру належать завдання про описи природи в різні пори року. Завдання творчого характеру:

Літо

Навіть у червневі дні, найдовші в році, першим прокидається не сонце, ні… Першими прокидаються пташенята у гнізді від голоду. І селяни від роботи, яка навіть уночі не дає їм спокійно спати, нагадуючи про себе нескінчену щемким болем у всьому тілі. І вже аж потім після пташенят і селян стає сонце. Рожеве від солодкого сну воно піднімає свої вії – промені і осипає світ ніжними теплими на дотик і золотими на колір іскрами. Від цих сонячних дотиків, а ще від традиційних у червні дощів сильніше пахнуть перецвітаючий жасмин і прив’яла трава у покосах, пахнуть щойно підгорнута картопля і густа роса, пахне земля та все, що цвіте і пишно буяє на ній.

    Липневі дощі повторюються рік у рік. Оскільки владарюють цієї пори, за твердженнями народознавців, язичницький бог – Перун – покровитель воїнів, та його гаряча половина – Перуниця – блискавиця. На пару вони й озвучують піднебесся розкотистими громами, ламають у своїх суперечках вогняні списи – блискавок, а потім остуджують їх своїми рясними дощами

   Міф? Легенда? Напевно, що так, але з тих у які хотілося вірити. Тим більше, що змивають вони не тільки спеку, а й саме літо, хвилина за хвилиною, день за днем.

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках географії

      Пізнавальний інтерес до географії  та історії формується не тільки продуманою організацією навчально – виховного процесу на уроках, а й що не менш важливо, і в позакласній роботі. Зокрема підчас  краєзнавчо-туристичної роботи , коли ми більше дізнаємося про свій рідний край.

       Краєзнавча робота надає учням можливість на власні очі побачити  красу  рідного краю, вивчити історію, культуру, народні традиції різних куточків України, фізично і морально загартуватися.

       Сама краєзнавчо–туристична робота має широкі можливості для формування всебічно розвиненої особистості дитини. Підчас туристських подорожей діти стикаються з реаліями життя, яке їх оточує, як позитивного так і негативного характеру. В основі діяльності будь – якого дитячого колективу переважає пошукова діяльність, яка в подальшому переростає в суспільно – корисні справи всього колективу.

        Підкреслюючи величезну практичну значущість краєзнавчої роботи слід відзначити ще один вплив цієї діяльності на формування рис характеру особистості. В умовах переходу до ринкових відносин наші діти навчаються виживати у важких ситуаціях.

        Проблема виховання фізично – здорової особистості – одна з головних проблем у діяльності будь – якого навчального колективу.

        Краєзнавча робота є одним із важливих засобів зміцнення здоров’я, залучення дітей до занять фізичною культурою, одним із видів спорту. Це – всебічний виховний засіб для розвитку духовних і фізичних сил, формування характеру і оволодіння життєво – необхідними навичками і вміннями.

        Програма краєзнавчого гуртка, який проводиться у нашій школі передбачає ознайомлення із оточуючим світом, природою, станом рослинності і водойм своєї місцевості. Основною метою гуртків є залучення, як найбільшої кількості школярів до занять туристичною роботою.

Заняття дітей позакласною роботою дозволяє поглибити і краще засвоїти матеріал, який вивчається у стінах класної кімнати.

        Техніка туризму прищеплює дітям практичні навички, які дають можливість у різній місцевості і за різної погоди раціонально і безпечно пересуватися, влаштовувати привали, орієнтуватися на місцевості, долати природні і штучні перешкоди , що зустрічаються на шляху, надавати першу медичну допомогу.

        Особливо слід наголосити, що краєзнавча робота основується на екологічному принципі. Екологічне виховання та природоохоронна робота – невід’ємні компоненти навчально – виховного процесу. На велику роль краєзнавчого принципу у вихованні наголошував К. Ушинський який писав: “ Зовіть мене варваром у педагогіці, але я виніс із враження мого життя  глибоке переконання, що прекрасний ландшафт має такий величезний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливу педагога, що день проведений дитиною посеред бору і полів, коли її голову наповнює якийсь чарівний туман, в теплій волозі якого розкривається  все її молоде серце для того, щоб безтурботно і несвідомо вбирати в себе думки  і зародки думок, які потоком ллються із природи, що такий день вартий багатьох днів  і тижнів проведених на шкільній лаві.”