Презентація до усного журналу « Красо України, Подолля! »

Поділля… Подільська височина чи плато – пряма або зворотна морфоструктура – як геоморфологічна форма рельєфу України “підтримує” на її карті переважаючий напрям простягання основних орографічних та гідрографічних (від грецької орос і гідро – гора і вода) одиниць – з північного заходу на південний схід. У такому напрямку тягнуться гірські хребти Українських Карпат, Придніпровської височини (на Правобережжі) і Придніпровської низовини (на Лівобережжі), а також річкові артерії Дністра, Південного Бугу і Дніпра (до Запорізьких порогів). Причина у тому, що Подільська височина знаходиться на схилі Українського кристалічного щита, який для неї є фундаментом і також простягається у цьому ж напрямку: від Овруча (Словечансько - Овручський кряж) і аж до Приазов’я(Меотиди). Власне, Український кристалічний щит, будучи прадавньою сушею (біля 3,5 млрд. років тому) і водночас першими горами – “Українськими Гімалаями”, і започаткува взагальну закономірність рельєфу теперішньої України: спрямованість з північного заходу на південний схід. Не є винятком і виокремлений орографічний масив Подільської височини – Товтри або Медобори, що своєрідним ланцюгом оперізують Поділля у тому ж керунку.« Красо України, Подолля! »

Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало!

Онде балочка весела, В ній хороші, красні села,

Там хати садками вкриті, Срібним маревом повиті,

Коло сел стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі.

Хвилюють лани золотії, Здається, без краю, – аж знову

Бори величезні, густії Провадять таємну розмову.

Он ярочки зелененькі, Стежечки по них маленькі

Перевиті, мов стрічечки, Збігаються до річечки, Річка плине, берег рвучи, Далі, далі попід кручі…

Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало!.. Дякую за увагу!