Методичні рекомендації щодо викладання фізичної культури в НУШ

КЗО «Миролюбівська ЗШ І-ІІІ ступенів Раївської сільської ради»

З ДОСВІДУ РОБОТИ

З УЧНЯМИ  1- 3 КЛАСІВ

ЗА ПРОГРАМОЮ  

НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

                                           Білуха Л.В.

вчитель фізичного виховання

                                                вища категорії,

                                                    вчитель методист

      Дванадцять останніх років я працював лише з учнями середніх та старших класів. Два роки тому, директор школи переконала мене проводити уроки в 1 класі за програмою  нової української школи. Я ознайомився з програмою фізичної культури в дошкільних навчальних закладах,  але виявилося, що 80% дітей не відвідували дитячі садочки.

 Вивчивши програму 1 класу. Пройшов відповідні курси.

Особливості дітей нашого регіону в тому, що вони живуть у відділених від школи селах, підвозяться шкільними автобусами і до 6 років більшість з них виховуються вдома.

 У дошкільному віці вони в основному задовольняють притаманну їм потребу в руховій активності. Причому роблять це самостійно, без спонукань дорослих і навіть всупереч їх заборонам. Кожного дня вони виконують величезну кількість різноманітних рухових дій (в основному перебуваючи на свіжому повітрі).

 Бігають, грають з тваринами, лазять по деревах, влітку кожен день купаються в ставку. Але з перших же днів перебування в школі рухова активність дітей знижується десь на 40-50%. І з кожним навчальним роком рівень рухової активності школярів зменшується. Жорсткий регламент навчання в школі, значні витрати часу на виконання домашніх завдань – поступово спричиняють гальмування природної потреби дітей в русі. Сидяче положення з телефоном, в Інтернеті, непомітно стає звичним, навіть приємним для багатьох учнів, а рух, навпаки, незвичним і малоприємним.

 Починаючи роботу з першим класом, я теоретично знав психологічні, фізичні особливості малюків, знав, що сучасні діти з виникненням нових життєвих умов живуть і діють за донині невідомими законами. Їх потреби. Інтереси і відносини з навколишнім світом значно змінилися. Вони природно потребують нового ставлення до себе з боку дорослих (батьків і вчителів). Але якого?

 Спробував з перших уроків не «тиснути» на дітей, спрямовував свої зусилля на розвиток чесності, справедливості, уміння жити і працювати в колективі. Більше посміхався, на перервах залишався в спортивному залі, щоб продовжити спілкування з дітьми. Поставив за мету: на уроках фізкультури створити атмосферу доброзичливості, поваги, співробітництва. Тобто створити таке середовище, завдяки якому в  педагогічному процесі відбувається взаємне духовне, моральне, психологічне збагачення особистостей, коли  кожний учасник цього процесу стає каталізатором розвитку іншого. Та шлях до цієї мети виявився непростим. Часто приходилося після уроку змінювати футболку – не тому що вона була погана, а тому, що вона була мокра.

Ось кілька випадків з практики.

На одному із перших уроків запропонував дітям пограти в ігри. І що тут почалось! Маша і Ліза почали показувати акробатичні вправи, Коля побіг на турніки, Назар виліз на ракету, Карина почала кидати каміння. Даю завдання сісти на гімнастичну лаву. Варя не хоче сідати поруч з Артемом, бо він б’ється, Соня закричала, мов ошпарена, Вова встиг покласти на лаву жука а ще двоє школяриків штовхаються за місце біля Ангеліни. Висновок: діти не привчені до колективу, звикли робити вдома все, що захочуть.

 Траплялися випадки, коли учні мали високий рівень фізичного розвитку, як для першокласників але вели себе егоїстично. Прагнули показати лише себе, а не команду в іграх і естафетах. Ця тенденція поступово змінювалася в кращий бік після того, як з учнями і батьками була проведена відповідна робота.

 Примусити учня віком 6-8 років виконати план уроку неважливо, але це не принесе користі. Бо, в такому випадку учні втрачають інтерес до фізичної культури, бажання виконувати фізичні вправи. А от до чого у них миттєво підвищується інтерес так це до заборонених дій. І цю особливість я старався використовувати для зміцнення інтересу молодших школярів до фізичної культури: найдієвіший (і чи не єдиний) засіб «покарання» за непристойні вчинки – тимчасове відсторонення учня від виконання найцікавіших вправ.

 Учні молодшого шкільного віку мають оволодіти широким набором рухових умінь і навичок. Важливе місце для досягнення цієї мети відіграють рухливі спортивні ігри, естафети. Завдання повинні бути досяжними і водночас спонукати до виконання складніших. Основними умовами розвитку рухових якостей під час гри повинні бути: використання ефекту суперництва, створення позитивних емоцій; показ дітям взірця як орієнтира на рівень засвоєння визначеного завдання вчителем, або краще учнем; допомога учням долати труднощі; прививати учням колективізм, усвідомлення своєї відповідальності за команду. Командирів, як нагороду за старання і найкраще виконання вправ призначаю я, інколи вибирають учні, але з цим важче, бо усі в цьому віці хочуть бути командирами. Іноді призначаю дітей, у яких є психологічні комплекси, щоб вони спробували їх долати і виховували в собі організаторські здібності.

 У другому семестрі, коли діти адаптувались до шкільного життя, багато і плідно працювали з предметами: м’ячами, скакалками, гімнастичними обручами, палками і т.д. На кінець навчального року усі першокласники уміли стрибати з скакалкою, крутити гімнастичний обруч, вправно працювати з м’ячем.

 Дуже важливою в перші роки перебування учнів у школі задовільнити їх природну потребу в русі. Тому, дозволяю учням початкових класів на великій перерві грати в спортивному залі, а в хорошу погоду разом з черговими старшокласниками організовуємо вихід на свіже повітря для проведення рухливих ігор. Відповідально, із знанням справи щодо формування в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті відносяться вихователі групи продовженого дня.

 Фізкультхвилинки, під час уроків, сприяють підвищенню розумової і фізичної працездатності учнів. Видатний вчений-педагог К.Д.Ушинський зазначив: « Дайте дитині трохи порухатися і вона знову подарує вам десять хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам в результаті більше, ніж цілий день напівсонних занять». Класоводи чудово орієнтуються в цьому питанні і постійно використовують це в своїй практиці. Для того щоб учні систематично тренувалися вдома, я приділяю велику увагу формуванню у них практичних умінь і навичок до самостійних занять з фізичної культури. А щоб ця роботу була більш ефективною, кожен раз на класних батьківських зборах розповідаю і практично показую найбільш корисні і ефективні вправи для виконання домашніх завдань, я переконую батьків у тому, що роль рухової активності настільки зросла, що вона стала поряд з повітрям, харчуванням, головною потребою організму.

 Сьогодні я отримую величезне задоволення працюючи з цими дітьми у 3 класі. Учні швидко у цьому віці оволодівають технікою володіння м’ячем у баскетболі, волейболі, футболі. Почали працювати методом колового тренування, на координаційній драбині, на перекладені,брусах. Дуже люблять учні долати полосу перешкод, різноманітні  емоційні естафети. Вивчили близько 20 рухливих ігор. Фізична культура стала невід’ємною частиною життя школярів. Вони біжать до мене у спортзал до уроків, на перервах, після уроків. Вони точно знають, що урок фізичної культури – най головній у шкільній програмі.

 Виважений, розумний підхід до виховання особистості за програмою «Нової  української школи» спонукає сучасного педагога до перегляду його власної поведінки, постійного оновлення знань, креативного відношення до уроків. Сьогодні учень потребує створення атмосфери радості, спілкування, а відтак – і радості життя, відмови від стереотипів, серйозного ставлення до учня як до особистості з раннього віку.

У школі я працюю уже 44 роки і усі ці роки для мене як для вчителя найголовніше було, отримувати задоволення від роботи, від результатів своєї праці, від усвідомлення правильності вибраного шляху.