Методичні рекомендації щодо вивчення теми "Фразеологія" у 6 класі

Коробоненко Тетяна Володимирівна, учитель української мови і літератури, Білозерської  загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів

 ім. Б.Хмельницького №2,Херсонської області, спеціаліст вищої категорії, «старший учитель».

 

 

 

ФРАЗЕОЛОГІЯ

Кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполук — фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, усталеному оформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев'янучу красу мови, яку витворив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах. Оскільки мова, як і кожне суспільне явище, безперервно розвивається, разом із нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, убираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, літературних цитат і ремінісценцій, професіоналізмів, мовних штампів і кліше – з усього, що впродовж багатьох сторіч плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови - народ.

У фразеології найяскравіше виявляється національна специфіка мови. Українські фразеологізми - іскрометні скарби мовної образності — передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють  висловлене в національний колорит.

З народження і до старості людина пізнає світ. Пізнання мови — це мандрівка в світ прекрасного. Кожне слово має певну будову та значення. Існують слова, які об’єднались в стійкі вирази і називаються — фразеологізмами. У фразеологізмах слова втрачають свою самостійність, а зміст має тільки весь вислів разом. У складі речення фразеологізми виступають одним членом, оскільки виражають одне лексичне значення.

За фразеологізмами можна вивчати історичні події, побут, культуру. Є фразеологізми, які раніше існували в мові людей певних професій. Ткачі використовували: розмотати клубок; де тонко, там і рветься; куди голка, туди й нитка; шите білими нитками. Військові використовували: брати рубіж, здавати позиції та ін.

Точність висловлювання — головна особливість фразеологізмів. Фразеологізм може бути основою для цілої розповіді (два чоботи – пара або-. варті один одного).

Можна вміло записати кілька фразеологізмів — і теж цікавий сюжет, зрозумілий лише українцям. (Малий брат як під воду пропав. До будинку рукою подать. Якщо не знайду, вдома знімуть стружку...Мій батько слів на вітер не кидає. Я почухав потилицю і готовий був крізь землю провалитися, але взяв себе в руки...)

     Фразеологічні ресурси мови людини  поповнюються впродовж усього життя, джерелами їх теж є життя. Знання фразеології, вдале використання фразеологізмів в усному і писемному мовленні є ознакою мовної культури  людини. З фразеологізмами ви познайомились вперше ще в ранньому віці, коли слухали казки, легенди, спілкувалися з дорослими. Поступово фразеологічний словник людини збагачується. Фразеологізми відображають матеріальне й духовне життя народу. Вони пробуджують уяву, прикрашають мову, передають її дух.

Тож запам’ятаємо: стійкі словосполучення, що складаються з двох і більше слів, існують у мові  в готовому вигляді і здатні відтворюватися у свідомості людей, називаються фразеологізмами

 (від грецького  prasis- вираз, мовний

зворот), а розділ мовознавства, що їх

вивчає, називається фразеологією

(від грецького  prasis - вираз, мовний

зворот і logos-поняття, вчення).

Ступінь поєднання або злиття слів у фразеологічних зворотах буває не

однаковий. Тільки спеціальний аналіз допоможе з’ясувати походження того

вислову, у якому окремі складники вже втратили своє первинне значення і поєднуються найтісніше. Наприклад, щоб зрозуміти вислови гарбуза піднести,горшки побити, скакати в гречку, треба знати українські народні звичаї.

У фразеологічних зворотах слова зазвичай набувають образного значення,  наприклад: замилювати очі (обдурювати кого – небудь); гав ловити (бути неуважним) ;пекти раків (почервоніти, засоромитися); літати в хмарах (бути мрійником, сприймати дійсність нереально); опинитися між молотам і ковадлом (потрапити у скрутне, небезпечне становище).

Вивчаючи фразеологізми, слід пригадати  відомості про слово і словосполучення, про пряме та переносне значення слів.

Велика кількість фразеологізмів утворилася з вільних синтаксичних сполук, що вживалися в переносному (образному) значенні, наприклад:

пряме значення                      переносне значення

гнути шию                           підкорятися кому-небудь

намилити шию                     покарати

ударити чолом                      привітати, попросити

збирати вершки                    забирати краще

уставляти клепку                  напучувати

уставляти палиці в колеса    заважати

сісти на голову                       знахабніти

замітати сліди                         знищувати речові докази

чухати потилицю                   задумуватися

права рука                                надійний помічник (друг, товариш)

дерти горло                               кричати

з’їхати з глузду                       збожеволіти

хапати дрижаки                        мерзнути

задавати хропака                      спати

Перенесення якостей, звичок, поведінки

тварин, птахів, звірів на людей – найхарактерніша риса фразеологічних одиниць, наприклад:

Хто народився  вовком, тому лисицею не бути; з чорного кота білого не зробиш; приший кобилі хвіст; лисом підшитий; гав ловити;

пес підбитий; крукові мило й не поможе; не для пса ковбаса, не для кицьки сало; як Сірка годують, так він і гавка; Ведмідь(слон) на вухо наступив; як ведмідь за горобцями;

Значення окремих слів у таких словосполуках певною мірою мотивують загальне значення фразеологізму і зв'язок між словами тут менш тісний, наприклад:

а) замилені очі не дають змоги надійно контролювати чиї-небудь учинки;

б) раки, коли їх варять, починають червоніти;

в) перебувати між молотом і ковадлом справді небезпечно для життя.

 Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам’яті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти.

Основні ознаки фразеологізмів такі:

1. Усталена, стійка, фіксована конструкція словосполучення чи речення, що є фразеологізмом: дати драла, витрішки продавати, як кіт наплакав, їж пиріг з грибами, тримай язик за зубам,крокодилові сльози.

 2. Слова, які є компонентами фразеологізмів, втрачають своє значення  і всі разом виражають одне лексичне значення: по самі вуха (дуже), ні за цапову душу  (даром), гав ловити (пропустити), дихати на ладан (слаувати),ні богу свічка, ні чорту кочерга (ніщо).

 3. Фразеологізми не створюють у процесі мовлення, а як готові мовні одиниці відтворюються в міру потреби при спілкуванні: Старі люди правду кажуть: „Два хитрих мудрого не переважать” (Л. Глібов);А це колись одного дня, ні сіло ні впало, Параска рип нашими сінешніми дверима

(І. Нечуй-Левицький).

4. У складі речення фразеологізми виступають основним членом речення - присудком, обставиною, оскільки виражають одне лексичне значення: Од цариці прийшов указ лоби голити (Т. Шевченко); Часом перед очима Тоні, замість овечок, постаєте ви, міські жевжики, ледачі мамині синки, що б’єте байдики по проспектах (О. Гончар); Семен стояв ні в сих ні в тих, тримаючи в руках торбину, не знаючи, чи залишитися тут, чи тікати (М. Коцюбинський).

 5. Характеризуючи позитивно або негативно особу, предмет, дію чи явище, фразеологізми надають тексту певного стилістичного забарвлення: І молодиці-цокотухи тут баляндраси понесли (І. Котляревський); Що твої промови, коли ти ні бе ні ме в правилах мови (Б. Олійник); Документи мені підготуй, щоб комар носа не підточив (М.Стельмах).

 6. Як і окремі слова, фразеологізми можуть формуватися у синонімічні ряди:

про ледарювання можна сказати кількома синонімічними фразеологізмами: байдики бити, ханьки м’яти, лежня справляти, собак ганяти, гулі правити, баглаї годувати, посиденьки справляти, ні за холодну воду, боки відлежувати;

дії залицяльника характеризують фразеологізмами-синонімами: підбивати клинці, пускати бісики, стріляти очима, смалити халявки;

втечу можна передати іншими синонімічними фразеологізмами: накивати п’ятами, дати драла, дати ходу,дати дьору, ноги в руки, ноги на плечі, як сірий лозами.

Певні фразеологізми, як і слова , виражають окремі поняття й позначають явища дійсності, оскільки вони є синонімами до певних слів, наприклад:

щастить, таланить — доля посміхнулася; доля маслом губи змастила;

загинути, померти — віддати богові  душу, піти на той світ.

Синонімами є і фразеологічні сполуки, наприклад:

а) теревенити — теревені точити (правити, гнути, розпускати; дурниці говорити (молоти, верзти, торочити, городити, плести); плетеники нести; клепати (витіпува­ли) язиком; казати таке, що ні пришити, ні прилатати (нікому дурно дати); казати таке, що не причепиш ні до кола, ні до плота ; говорити таке, що купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили ( сірої кішки) розказувати; наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни (і всі неповні); наказати на вербі й груші (а на осиці кислиці);

б) дивитися чужими очима - не мати своєї голови на в’язах; танцювати під чужу дудку; співати з чужого голосу;  жити чужим розумом (чужою головою);

в) зчинити галас – наробити шереху (шелесту, галасу, колоту, тарараму); бити в барабани; дзвонити в усі дзвони; піднімати на ноги;  зчинити ґвалт (веремію, галас, гамір. шарварок);

г) допікати до живого - зачіпати за живе; узяти (зачепити) за печінки; грати на нервах; діймати до живого; діяти на нерви; заливати за шкуру сала; доводити до білого жару; переїхати возом.

       Один з таких синонімічних фразеологізмів знаходимо у повісті Михайла Стельмаха „Щедрий вечір”: « …У церкві я мав і покаятись, і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, але й дорослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихалися обручі, губилися ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепу, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п’яти і на в’язах стирчала макітра….»

Частина фразеологізмів за будовою є антонімічна, вона містить у собі протиставлення: знайко біжить, а незнайко лежить; скажеш – не вернеш, напишеш – не зітреш; учення світ, а невчення – тьма; журись, а за діло берись; чорним по білому; праця чоловіка годує, а лінь марнує; з великої хмари – малий дощ.

Антонімічні пари фразеологізмів передають протилежні значення та оцінки:

 хоч греблю гати (багато) – на макове зерно (мало);

 ляси точити (говорити) - води в рот набрати (мовчати);

 піти вгору ( рости,підніматися на вищий рівень,займати вище становище в суспільстві ) – піти на дно (тонути, терпіти невдачу; морально опускатися);

давати горобцям дулі  (ледарювати) – ламати хребта (працювати);

жалити язиком (говорити щось неприємне)- обливати  речі медом ( говорити щось приємне);

ні обійти ні обїхати (про  дуже товсту людину) – шкіра та кості (про дуже худу людину).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікація фразеологізмів за походженням

Значна кількість усталених зворотів перейшла до літературної мови  з живої мови представників різних професій, уподобань тощо. У них відображено виробничий досвід людей, нагромаджений протягом сторіч, тому умовно можна розділити на:

•    сільськогосподарські та інші трудові процеси: варити воду (з когось), з одного тіста, орати перелоги, прокладати першу борозну, попускати віжки, повертати голоблі; держатися плуга; піднімати цілину

скотарство: як з козла молока; бикам хвости крутити

птахівництво: кому що, а курці просо;

конярство: загнуздати; натягти (попустити) віжки; тримати в шорах ;

•    різні виробництва, ремесла:

мірошництво: усе перемелеться;потрапити під жорна; лити воду на млин; меле, як порожній млин;

ткацько-прядильне: розплутувати вузол, де тонко, там і рветься, розмотати клубок;

кравецьке: білими нитками шиите; на живу нитку; як з голочки; де тонко, там і рветься; то шиє, то поре, та все ниткам горе; міняти шило на швайку; на швидку нитку; сім раз міряй – один раз ріж; на один копил;

слюсарство : підібрати потрібний ключик ;

куховарство: заварити кашу; каші не звариш; пересолити;

ковальське: брати в лещата; між молотом і ковадлом; міцного гарту; кувати залізо, поки гаряче; добре тому ковалеві, що на обидві руки кує;

гончарське: лудити очі; полуда впала на очі; зняти полуду з очей; не святі горшки ліплять;

рибальства і мисливства: закидати вудку, змотувати вудки, клюнув на гачок; не клює; дрібна рибка; клювати на живця; стріляна птиця; ганяти як солоного зайця; залягти в барліг; узяти слід; обложити ;

транспорт: натиснути на всі педалі; увійти в колію; легше на поворотах; пригальмуй!

судноплавство: підняти вітрила; мертвий штиль; підняти вітер; триматися берега; сісти на мілину ;

бухгалтерія : у повному ажурі; не відходячи від каси ;

торгівля: дати здачі; показати товар лицем

•    фізика: точка опори; на точці замерзання; питома вага
•    медицина: те, що лікар прописав; поставити діагноз; як мертвому припарки; заговорювати зуби (а);
•    спорт : хід конем; пройти в дамки; передати естафету; досягти фінішу;

•    духівництво: відпустити гріхи; сповідатись; підвести під монастир;
•    театрально-музична діяльність: грати (не) свою роль; за лаштунками входити в роль ; помінятися ролями; у своєму репертуарі, коронний номер, попадати в тон, як по нотах; грати  першу скрипку; ясно, як проста гама; узяти правильну ноту; співати з чужого голосу;
•    військова справа: з відкритим забралом, підносити на щит, схрещувати мечі, нюхати порох, прорвати фронт; приймати бій, брати рубіж, взяти на озброєння, здавати позиції, залишати поле бою; зайти з тилу;

•    картярські ігри: розкривати карти, плутати карти, мішати карти, кинути всі козирі, ставка бита, при пікових інтересах, козирний туз; чий козир старший; іти ва-банк; випала козирна карта
•    народні звичаї та обряди: давати гарбуза, облизати макогона, як засватаний;
•    вірування та магічні дії: напускати ману, замовляти зуби, як рукою зняло, встати на ліву ногу, виносити сміття з хати;
•    усталені казкові звороти: за щучим велінням, за тридев'ять земель, тримати за хвіст жар-птицю, скоро казка мовиться;

•    ознаки та дії, пов'язані зі світом тварин і птахів: заяча душа, хитрий лис, кіт наплакав, показувати пазурі, птах високого польоту, розправляти крила, звити гніздо, курям на сміх;
•    іншомовні запозичення, інтернаціональні звороти: буря в склянці води, перейти рубікон, дамоклів меч, муки Тантала, авгієві стайні, прокрустове ложе, езопівська мова, нитка Аріадни, віща Кассандра,

Геркулесові стовпи, гордіїв вузол, драконівські

(драконові) закони, вогонь Прометея ;

•    біблійного походження: око за око;

наріжний камінь; Содом і Гоморра,

альфа й омега ; у поті чола ; друге пришестя;

голос волаючого в пустелі ; земля обітована ;

камінь спотикання ; вавилонська вежа ;

вавилонське стовпотворіння.

•    античні словосполучення, які вживають без перекладу:

нім. Sturm und Drang — “буря і натиск” — час бурхливого розвитку, піднесення; італ. Finita la commedia — комедія скінчилася; франц. Idee fix — ідея фікс; la lune de miel — медовий місяць; англ. time is money — час — гроші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів’я, приказки, крилаті вислови

До фразеологізмів належать нероздільні вирази, народні прислів’я, приказки, влучні вислови видатних людей - («крилаті слова»), усталені звороти типу: порушити питання, брати участь, винести рішення, розглянути заяву тощо.

Прислів’я та приказки є розлогим узагальненням народного досвіду, вони роблять нашу мову яскравішою, влучнішою і широко вживаються, переважно в художній літературі. У своєму загалові прислів’я та приказки становлять своєрідний звід правил, якими людина має керуватися в повсякденні. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи відкидають, схвалюють або засуджують, остерігають чи повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь. Різкої межі між прислів’ями та приказками не існує, тому їх розглядають як один жанр. Різниця між ними полягає хіба в тому, що прислів’я, на відміну від приказок, - самостійні судження, інтонаційно і граматично оформлені як прості або складні речення.

Прислів’я - влучний образний синтаксично закінчений вислів, зазвичай ритмічний будовою, що має повчальний зміст. Значення багатьох прислів’їв мотивується образами, що ґрунтується на специфічно українських реаліях, наприклад:

Висипався Хміль із міха та наробив ляхам лиха;

Таки ляхів гудьмо, але з ляхами будьмо;

Москва на злиднях збудована, та й злидням и годована;

Заїхав за Дунай, та й додому не думай;

За старого Хмеля людей було жменя;

То не козак, що не думає отаманом бути;

Од Богдана до Івана не було гетьмана;

У Києві не женись, а в Ромні кобил не міняй;

Золотоноша кругом хороша;

У Хоролі всього доволі;

Козацькому роду нема переводу;

Козак з бідою, як риба з водою;

До булави треба голови;

Язик до Києва доведе;

Іван плахту носить, а Настя булаву.

Переносні значення прислів’я мотивуються найрізноманітнішими образами, але найчастіше такими, в основі яких є порівняння, метафора, уособлення, метонімія, синекдоха, гіпербола,  літота.

Приказка – стійкий вислів здебільшого фольклорного походження,  який образно розкриває певне явище насамперед із погляду його емоційно-експресивної оцінки. Приказки, на відміну від прислів’їв, висловлюють незавершену думку, є частиною судження, що має форму незамкненого кліше.

Приказка мовиться «до слова» й може бути реалізована в мовленні тільки в контексті, наприклад: характеризує якості людини – не всі дома; її вигляд (стан) – ні пава ні ґава; різні обставини – як з дуба впав; кількість – як кіт наплакав; якість – курям на сміх та ін..

Крилаті вислови (слова) – сталі словесні формули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова). Це висловлювання видатних осіб, цитати з літературних творів, що набули узагальненого змісту, назви історичних та міфологічних подій, що набули переносного значення, власні імена історичних, міфологічних та літературних персонажів, які стали символічними та ін.. Вони зберігають відносно прозорий зв’язок із літературним або конкретно-історичним джерелом виникнення і мають велику популярність серед мовців. Є ще кілька назв цієї категорії сполук: літературна цитата, фразеологічна цитата, крилата фраза.

Основними ознаками крилатих  слів уважається їхній зв'язок із літературним джерелом («ознака авторства»), стійкість і популярність завдяки їх влучності , художній виразності й афористичності. Крилаті слова розрізняють за ступенем їх поширення в інших мовах світу:

а) античні, релігійні джерела – вавилонський полон;

Діогенова бочка; геєна вогненна;

 Сізіфова праця; Дамоклів меч ;Гордіїв вузол;

 лавровий вінок; манна небесна;

прокрустове ложе. Юдині срібники;

перекувати мечі на рала;

троянський кінь; не мине чаша сія;

Юдин поцілунок; повернення блудного сина;

я знаю тільки те, що нічого не знаю;

хліба й видовищ; фіговий листок; умивати руки; святая святих; Хай буде світло; тайна вечеря; первородний гріх; змій-спокусник; нести свій хрест; розіпни його; цап-відбувайло.

б) загальносвітові літературні джерела – тисяча і одна ніч; Каліф на годину; чарівна лампа Аладдіна; Святий Грааль; вогнем і мечем; держава – це я; бути чи не бути; людська комедія, попіл Клааса стукає в моє серце; скупий рицар; півцарства за коня; Ромео і Джульєтта; люди, будьте пильні!;ще черевиків не зносила;

в) давньоруські джерела – іду на ви; мати городів руських; ляжемо кістьми; запросити варягів; викинути ідола в Дніпро; напитися шоломом з Дону; плач Ярославни; мертві сорому не ймуть;

г) суто українські – вітер з України; вогонь в одежі слова; всякому городу нрав і права; борітеся – поборете; лиш боротись – значить жить; нове життя нового прагне слова; ну що б. здалося, слова; коні не винні; сонячні кларнети; не той тепер Миргород; мужича правда є коляча; досвітні вогні; і рости, і діяти; та нехай собі як знають; голос духа чути скрізь; маєто те, що маємо; троянди й виноград.

Популярність крилатих слів приводить до того, що в усній і писемній мові вони часто трансформуються, однак обов’язково зберігають зв'язок із вихідним висловом (першоджерелом).

Цікавими й малодослідженими є фразеологічні одиниці, де фігурують імена та прізвиська й не лише задля рими. Саме такі приклади можна використовувати на уроках при вивчені тем, зокрема: «Власна назва», «Звертання», «Просте речення», «Другорядні члени речення». 

Бісів Юхим – і з води вийде сухим.

Допавсь, як Хома до мила.

Хапай, Петре, доки тепле.

Рада Ганна за Степана, так Степан не бере.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Прилип, як до Гандзі Пилип.

Учитель може запропонувати кілька видів завдань:

1. Пояснити значення фразеологізмів.
2. Пояснити орфограми чи пунктограми в реченні.
3. Навести власні приклади, скориставшись словником фразеологізмів.

Довідка для вчителя.

Пилип не туди влип.

Послати туди, куди Макар  телят не ганяв.

Казала  Настя, як удасться.

Напала  швидка Настя.

На Миколи - так ніколи.

Василь бабі  сестра в третіх, а я йому сваха.

Який Сава, така й слава.

Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці.

Той же Савка, та на інших санках.

Спочине Савка  на голій лавці.

До любої Оришки й на край світу пішки.

Не для Гриця паляниця.

Без Гриця  вода не освятиться.

Не для пса ковбаса, не для Кузьми гроші.

Це та Солоха, що кури  полоха.

За царя Тимка (Панька) (як земля була тонка).

Хома не без ума : не жінку б'є, а тещу.

До Параски, як до праски.

Не для рила нашого Гаврила.

Мели , Іване, доки вітру стане.

Говорив Мирон рябої кобили сон.

Усяк Іванець дбає у свій  гаманець.

      Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам’яті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти.

Важливо не лише кількісно збагачувати словниковий запас школярів, а й виробити в них навички самоконтролю, розуміння значень окремих компонентів цілісних стійких словосполучень. Цінність і ефективність фразеологічної роботи в школі не стільки в тому, щоб учні використовували якусь певну кількість фразеологізмів, скільки в тому, щоб сформувати в них потребу афористично оформляти свої думки, бажання самостійно застосовувати найрізноманітніші фразеологічні звороти.

Користуватися фразеологічним словником корисно не лише на уроках української мови при вивчені теми «Фразеологія» ( на яку виділяють 3-4 години у 5 класі [ 26 ] ), а й на інших уроках. Його можна застосовувати і для перекладів з російської мови на українську, при вивчені теми «Лексикологія» (професійна лексика, офіційно-ділова лексика). Словник буде необхідний у роботі з синонімами, антонімами. .

Працюючи над фразеологізмами, насамперед слід добитися, щоб діти розуміли їх значення. Для цього необхідно добирати відповідні тренувальні вправи, виконання яких дає змогу усвідомлювати смисл фразеологічних зворотів. Бажано звертатися спершу до прямого значення словосполучень, а потім — до переносного [6, 20].

Навіть тоді, коли значення фразеологізму цілком зрозуміле, доречно звернути на нього увагу, порівняти з іншим, нефразеологічним висловом. У цьому разі доцільно запитати, як можна сказати по-іншому, або й навести потрібний вислів. Робити це необхідно тому, що, розуміючи значення стійкого словосполучення, діти не можуть передати його іншими словами (скажімо, навернулися сльози — готовий був заплакати, сидіти мов на голках — незручно себе почувати і т. ін.), не розуміють, що така можливість є. Зіставляючи фразеологізми та їхні смислові відповідники, вчитель сприятиме формуванню уявлень про багатство рідної мови.

Характерними рисами фразеологізмів є строго окреслена граматична єдність, постійність лексичного складу, швидка відтворюваність у відповідних мовних ситуаціях, узагальнене стале значення і ступінь поширеності у певній сфері діяльності людини.

У розмовному та художньому стилях вживаються фразеологізми такого типу: під один ранжир; вишептатися, як рак у торбі; не дано жабі хвоста, а то б усю траву витолочила; розбити глек; сипати сіль на рану. У текстах художнього стилю фразеологізми вживаються для передачі колоритного мовлення персонажів, для стилізації, для оживлення і максимального на­ближення атмосфери твору до народної.

Окремі усталені мовні звороти, притаманні офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилям. Характеризуються певною самостійністю частин. Їх можна доповнити іншими словами або замінити окремі складники іншими – синонімічними.  Порівняймо: поставити питання і поставити злободенне питання; притягти до відповідальності і притягти до адміністративної відповідальності. Зазвичай ключове слово такого звороту може бути стрижнем інших подібних словосполук, міняючи значення фразеологізму, наприклад: брати слово, брати участь, брати чийсь бік,  брати гору,  брати позику, брати зобов’язання, брати до відома; знайти відповідь, знайти ключ, знайти кінці, знайти роботу, знайти вихід, знайти себе, знайти своє місце тощо.

Порушення фразеологічних норм

1.               Вживання скалькованих фразеологізмів: як з гуся вода замість як з козла молока, приймати участь замість брати участь, приймати міри замість вживати заходів, добро пожалувати замість ласкаво просимо* жити припіваючи замість розкошувати, кидатися в око замість упадати в око.
2.               Вживання дублетів: підводити підсумки замість підбивати підсумки, приходити до висновку замість доходити висновку, приходить на думку замість спадає на думку.
3.               Вживання семантично відмінних утворень як взаємозамінних варіантів: грати роль (на сцені) замість відігравати роль (мати певне значення).

4. Вживання фразеологічних одиниць із підміненими компонен­тами:

•                 ведучий спеціаліст замість провідний спеціаліст (ведучим може бути тільки механізм (ведучий механізм) або вживатися як субстантивований дієприкметник);

•                 об'єм роботи замість обсяг роботи (об’єм вживається тільки тоді, коли кількість речовини можна виміряти у кубічних одиницях).

У науковому та офіційно-діловому стилях зазвичай викорис­товують такі різновиди фразеологічних одиниць:

а) загальнолітературні стійкі звороти, які виконують функцію називання: брати участь (взяти участь), виносити ухвалу, підбивати підсумки;

б) нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти: у всякому разі, відігравати роль; один з одним;

в) книжні фразеологізми: точка відліку, осередок освіти;

г) суто книжні фразеологічні звороти: договірні сторони, сімей­ний стан, базедова хвороба, спиртовий розчин.

У текстах публіцистичного стилю можуть вживатися усі названі різновиди фразеологізмів, залежно від жанрового призначення публіцистичного твору.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.          Великий шкільний словник української мови / Укладач Т.К.Співак. – Х.: ФОП Співак Т.К., 2010. – 624 с.
2.          Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками словесності// Дивослово. – 2005. – №4. – С. 36-38.
3.          Журнал «Все для вчителя плюс»- січень.1-2.2008 р.
4.          Коваль А. П., Коптілов В.В., 1000 крилатих виразів української літературної мови ( афоризми, літературні цитати, образні вирази ) – К.: Видавництво «Наукова думка», 1964.- 659 с.
5.          Олійник І.С. Українсько-російський і російсько-український фразеоло-гічний тлумачний словник. – К.: Радянська школа, 1991. – 400 с.
6.          Пентилюк М.І., Іващенко О.В., Лопушинський І. П. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія  / Херсон. ХДПІ. 1995.
7.          Словник фразеологічних антонімів української мови // Укладачі Калашник В.С., Колоїз Ж.В. – К.: Довіра, 2006р.
8.          Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / Уклали Скопненко О.І, Цимбалюк Т.В. – К.: Довіра,2003. – 735 с.