Методичні рекомендації "Уроки української словесності для дітей з порушеннями слуху. Секрети успішного навчання"

 Методичні рекомендації на тему « Уроки української словесності для дітей з порушеннями слуху. Секрети успішногонавчання»

 Коли мова йде про дітей з порушеннями слуху, досвідчений сурдопедагог розуміє який пласт роботи йому необхідно зробити для того, щоб навчити дітей із зазначеною нозологією вмінню спілкуватися не за допомогою жестової мови, а саме за допомогою усного мовлення. Скільки часу потрібно, щоб навчити таких дітей думати і висловлюватися так, як це робимо ми – люди без відповідних порушень слуху.

 Із власного досвіду роботи хочу зазначити наступне: пропрацювавши з такими дітками вже, майже, три десятиліття, не варто боятися труднощів, які ми часто самі собі «вимальовуємо» у своїй уяві.

  Набагато дієвішим буде правильно вибрати тему, актуальну для таких здобувачів освіти, щоб вона була за змістом близькою до їхнього життєвого досвіду та цікавою для дітей з порушеннями слуху.

  Раджу підбирати відповідні завдання до теми, бажано в ігровій формі. Донести відповідну інформацію до учнів, починаючи від легкого та знайомого, до більш складного, постійно мотивуючи дітей до здобуття, засвоєння та відповідного застосування набутих знань та умінь практично, закріплюючи при цьому відповідні сформовані навички.

  Якщо говорити про основні етапи та методи навчання формуванню усного мовлення у дітей з порушеннями слуху, то варто виділити:

• Слухо - зоро - тактильне сприймання, коли дитина вчиться сприймати мову, використовуючи залишки слуху, читання  з губ та тактильно -вібраційні відчуття.
• Формування звуковимови, коли робота починається з постановки правильного дихання, голосу та артикуляції звуків, що є фундаментом для подальшого збагачення словника дитини.
• Робота над просодичною стороною мовлення і т.д.

  Рекомендовано для ефективного розвитку усіх психічних процесів у дітей з порушеннями слуху раннє втручання. Адже початок корекційної роботи в перші тижні чи місяці життя значно покращує шанси на повноцінне оволодіння усною мовою.

 Неабияке значення має акустичне середовище та емоційна підтримка батьків.

  Якщо перший критерій - акустичне середовище, мінімалізує фонові шуми для кращої концентрації на звуках мови, то другий критерій - емоційна підтримка, є найголовнішим. Адже батькам важливо створювати спокійну атмосферу, багато читати дитині та залучати її до ігор з однолітками.

 У  роботі сурдопедагога я вибудовую вектор своєї діяльності на особистіснозорієнтованому навчанні учнів з порушеннями слуху. Враховую також такий критерій як обмеження мовного досвіду в учнів, яких навчаю.

 Тому ситематично працюю над тим аби виробити в учнів звичку словесно передавати свої думки, переживання, емоції  та почуття, а не відтворювати їх за допомогою жестової мови.

 Якщо ж у процесі навчання учні впарвлятимуться у формуванні власних висловлювань про малознайомі їм дії, явища, предмети, то таким дітям буде важко опанувати мовний матеріал. Адже здобувачі освіти зрозуміють, що вивчене на уроці їм необхідне лише в навчальній ситуації. Після уроку вони продовжать спілкування між собою, вже звичною їм, жестовою мовою.

 Для роботи з дітьми з порушеннями слуху не боюсь добирати завдання підвищеної складності, враховуючи , звичайно, вікові особливості, рівень підготовки та залишки слуху кожної дитини. Адже виконуючи їх , учні вчаться долати певні навчальні труднощі, а в результаті вірно виконаних  завдань, відчувають неабияку впевненість у своїх можливостях. Це підвищує їхню самооцінку, розвиває словниковий запас. Вчить працювати самостійно, в парах, трійках, в групах, за варіантами і т.д.

 Тому, модеруючи навчальний процес, залучаю для допомоги учнів з високим або середнім рівнем навчальних досягнень аби ті допомагали у вивченні нового тематичного матеріалу учням з низьким чи початковим рівнем знань.

 Зазначу той факт, що одні від інших вимагатимуть неабиякої відповідальності, уваги та активності.

 Якщо ж зовсім « уберігати» дітей з порушеннями  слуху від виконання завдань підвищеної складності,  які вимагають від них критичного мислення, розвивають вміння порівнювати, аналізувати, розвивати мовні компетенції, взаємодіяти, то сурдопедагог ніколи не зможе навчити таких здобувачів освіти з ними справлятися самостійно.

 Тому одним із пріорітетних завдань у своїй роботі ставлю завдання: навчати дітей із порушеннями слуху здобувати освіту як один із основних критеріїв пізнавати нове в процесі навчання та втілювати нові здобутки в життя, активно розвиваючи при цьому комунікативну компетентність здобувачів освіти.

 Досвід роботи показує, що діти із порушеннями слуху цілком здатні долати певні навчальні труднощі з допомогою сурдопедагога, якщо останній на відповідному рівні заздалегідь врахує можливості кожної дитини з особливими освтніми потребами для опанування нових форм і методів роботи та  для досягнення поставлених освітніх цілей уроку.

 Зазначу; якщо вчитель буде надмірно активним на уроці, тоді самостійність  та активність в роботі учнів значно зменшиться. І, навіть при доцільно підібраних вправах практичного характеру та формах роботи, учні будуть більш пасивними як що до опрацювання нового матеріалу, так і до запам`ятовування та подальшого застосування нового словника у побуті.

 У своїй роботі практикую наступне: не обмежую самостійність здобувачів освіти на уроках української словесності та не надаю перевагу колективним формам роботи. Адже в таких випадках формування комунікативної компетенції у дітей з порушеннями слуху  не буде відповідати запланованим результатам в освітньому процесі. При такому підході до навчання учні з осоливими освітніми потребами звикнуть до відтворення мовного матеріалу, а не до вдумливого його викоистанняу власному мовленні в процесі комунікації.