Методичні рекомендації "Виховання громадянина-патріота"

Про матеріал

Рекомендації щодо виховання любові до Батьківщини, рідного краю, формування громадянської позиції засобом української пісні

Перегляд файлу

ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА-ПАТРІОТА ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ НА УРОКАХ ВОКАЛУ

Анотація. В цій статті зосереджується увага на ролі української пісні у вихованні в учнів поваги та любові до Батьківщини, українського народу, задля утвердження України як авторитетної держави у світі, становлення громадянина-патріота. Висвітлюється різнобічна пісенна діяльність у процесі патріотичної самореалізації учнів.

Ключові слова: виховання, патріотизм, національно-патріотичне виховання, громадянин-патріот, українська народна пісня.

Сьогодні, коли наша держава знаходиться в стані війни з російським агресором, діти стають безпосередніми учасниками подій, які відбуваються навколо них: їхні батьки мобілізовані й застосовують зброю, працюють волонтерами, беруть участь у громадських акціях. Головною метою країни постає формування єдиної нації. Любов до своєї Батьківщини – одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особистості. Відповідно, одним із завданням кожного викладача є створення умов, за яких діти дізнаватимуться більше про свій рідний край, відчуватимуть гордість за нього, підтримуватимуть взаємозв’язок між поколіннями, прагнутимуть до розвитку своєї Батьківщини. У зв’язку з цим набуває актуальності проблема виховання громадянина-патріота.

У Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді визначено нову стратегію «цілеспрямованого й ефективного процесу виховання громадянина-патріота України», мету та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді, принципи та шляхи реалізації патріотичного виховання. У Концепції наголошується на тому, що «серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам, так і викликам сучасності» (Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді, 2016). Немаловажну роль у цьому процесі відіграє пісня, яка має виховний вплив на дитину, кличе до звитяги, мотивує до захисту Вітчизни.

«Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується» В. О. Сухомлинський

Виховний компонент музичної та патріотичної освіти привертав увагу класиків педагогіки і наших сучасників. Різні аспекти національного, патріотичного виховання й розвитку особистості засобами музичного мистецтва розкриваються в працях українських учених (Л. Масол, О. Олексюк, Г. Падалки, О. Ростовського, О. Рудницької та ін.), методика вокально-хорової роботи з дітьми (Л. Венгрус, К. Малініна, Л. Сверлюк). Теоретичною основою для організації національно-патріотичного виховання є Конституція України та Концепція національно-патріотичного виховання молоді. Проблема патріотичного виховання знайшла відображення в працях філософів (В. Кременя, Л. Сохань, І. Фролова та ін.), психологів (Б. Ананьєва, І. Беха, Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна та ін.). Їй присвячені дослідження вчених-педагогів В. Білоусової, О. Вишневського, О. Пометун, Л. Товченко та ін., учителів-дослідників В. Лях, О. Нєсвєдова, О. Махно, Л. Московчук та ін.

«Патріотизм — переконання, що твоя країна краща за інші тому, що ти саме в ній народився.»

Бернард Шоу

Наша країна переживає складні часи воєнної агресії . В цей час питання виховання громадянина – патріота встає найбільш гостро.

Кожна людина, кожен вчитель повинен поставити перед собою запитання: «Що я зробив, що я ще можу зробити для того, щоб виховати справжнього патріота, люблячого свою Батьківщину, здатного зробити все для неї і навіть більше…»

Адже патріотами не народжуються. Ними стають у процесі становлення особистості. Патріотизм – це частина нашого духу, одне з найсильніших відчуттів, які існують у природі. На сьогоднішній день наша держава потребує громадян нової формації. Громадян компетентних, відповідальних, здатних приймати рішення, мислити неординарно, а головне – любити і бути відданими своєму народу і своїй Батьківщині – Україні.

Питання виховання громадянина-патріота – це питання підготовки дітей до майбутнього життя. Ось чому, нам необхідні знання і досвід з виховання підростаючого покоління – патріотів та підтримка дітей, чиї власні переконання спрямовані на активну участь у громадському житті, дітей, які мають організаторські здібності, усвідомлюють себе потенційними лідерами, громадянами власної держави, мають бажання використовувати свій потенціал заради майбутнього України.

Сучасна школа несе особливу відповідальність за завтрашній день вільної незалежної України. Саме тому виховання громадянина-патріота має величезне значення, оскільки підростаюче покоління повинно не тільки володіти належним об'ємом знань, а перш за все, стати зрілими духовно та інтелектуально.

Патріотичне виховання повинно гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Такий підхід має сприяти виробленню патріотичного мислення, прихильності до своєї національної спадщини, усвідомлення її ролі та місця у світовому духовному розвитку, а також пошані та відвертості до всіх інших систем і традицій.

Громадянська позиція свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовності повсякденного буття, уважного ставлення до людей.

Патріотизм як основа сучасного виховання дітей включає в себе формування національної свідомості та самосвідомості, тобто виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. З цього приводу висловлюються різні думки. Я вважаю, що відчуття патріотизму закладається з першими колисковими, які чує дитина, першими піснями, які вона співає, музикою, яку вона чує.

Вокальне мистецтво є одним з найважливіших компонентів морального становлення особистості, має велику силу емоційного впливу на духовний світ людини, формує у нього громадянські якості. Виховання засобами вокальної музики відкриває широкі можливості для емоційного сприйняття музичного мистецтва шляхом внутрішнього переживання та розуміння ідейно-художнього змісту творів.

Великі потенційні можливості патріотичного впливу полягають в народній музиці. Народні музичні твори ненав'язливо, часто у веселій ігровій формі, знайомлять дітей зі звичаями і побутом українського народу, працею, дбайливим ставленням до природи, життєлюбством, почуттям гумору.

На сучасному етапі головне завдання музичного виховання засобами народної музичної творчості – повернутися обличчям до народної музики, починаючи з самого раннього дитинства, коли ще тільки закладаються основні поняття у дитини, формується мова і мислення, розвиваються здібності, вміння та навички. Яскраво виплеснути свої емоції, висловити своє любовне ставлення до того куточка Батьківщини, в якому він живе, дитині допомагає народна музика. Діти вчаться співпереживати, вправляються в хороших вчинках, не помічаючи цього. Тому невід’ємною частиною програми з сольного співу є українська народна пісня. Процес виховання та навчання дітей, побудований на основі народних традицій, дитячому фольклорі впливає на розвиток емоційних проявів та активного спілкування дітей між собою та з дорослими; формує цілісні погляди дитини на оточуючий світ і пізнання свого “Я” в ньому; допомагає вивченню рідної мови, звичаїв та культури; розвиває музично-творчі здібності, інтелект, самосвідомість і духовність.

Народну пісню не можна нічим замінити, особливо на початковому етапі виховання дитини. Рідна мова і народна пісня повинні бути присутніми у вихованні маленьких дітей аж до їх підліткового і юнацького віку. Тільки в цьому випадку дитина виростає здоровою морально. Народна музична творчість – фольклор, є дієвим засобом виховання національного характеру мислення, моральності, патріотизму, естетичної самосвідомості.

На початковому етапі роботи над будь-якою піснею я використовую вправу «Ілюстрація до музичного твору». Перш за все, дитина починає замислюватися: «Про що ця пісня?», «Які почуття вона викликає?», «Який образ я уявляю?». Вправа сприяє розвитку образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви, впливає на внутрішній світ дитини, залучає іі до сфери людських емоцій, виховує здібність орієнтуватись у навколишньому житті. Також дітям дуже подобається вправа «Ми малюємо». Цю вправу я виконую разом з дитиною. Уявляємо, що наша кисть – це пензлик. Акуратно мочаємо його у фарбу і плавно зафарбовуємо уявну картину. Друге завдання: намалювати руками картину. Обов’язково подумки уявляємо малюнок в кольорі. Малюємо хмари, вітер, веселку, весняний струмочок, морську хвилю тощо. Даємо змогу дітям поімпровізувати самостійно, малюючи картину свого бачення. За допомогою цих вправ учні вчаться передавати характер твору, художній задум, настрій. Ці вправи можна виконувати як під музику репертуарних пісень, так і під будь-яку іншу. Педагог може запропонувати тему малюнку – портрет матусі, пейзаж, чи домашнього улюбленця. Частіше за все текст пісень має алегоричний зміст, тому дуже важливо з учнями проаналізувати текст, визначити його основну ідею, розкрити художній образ, який було закладено автором.

Ознайомлення дітей з перлинами української класичної музики на уроках має бути «живим», одухотвореним, а головне — усталеною традицією. Що більше діти виконують музичні твори українських композиторів, то ліпше вони засвоюють національний інтонаційний словник, мають змогу відрізнити «своє» від «чужого», накопичувають знання про національне культурне надбання.

Натомість саме національна музика є зрозумілішою і легшою для сприйняття дітьми, оскільки має власний генотип, розуміння якого, як науково доведено, спадково передається з покоління в покоління. Узяти хоча б на озброєння чудові інструментальні й вокальні твори Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Платона Майбороди, Дмитра Бортнянського, Якова Степового, Василя Барвінського, Віктора Косенка, Мирослава Скорика, тощо. Вони нічим не поступаються своєю художньою цінністю творам світових класиків і є органічною складовою світової мистецької спадщини. Тож виконання музичної класики дає змогу долучатися до високодуховних зразків національної музичної культури, відчувати на собі їхню виховну функцію. При ознайомленні з новим твором, я пропоную учням підготувати інформацію про творчість композитора, автора віршів, цікаві факти з їх життя. Це може бути – мультимедійна презентація, інформаційна «хвилинка», чи співбесіда.

Національна музична класика, так само як і українські народні пісні, здатна закласти в дітей високу духовність, патріотичні цінності, її потрібно популяризувати і якнайчастіше використовувати на різноманітних заходах, концертах та урочистостях.

При виборі дитячих пісень у своїй роботі спираюсь на твори сучасних українських композиторів – Ірина Кириліна, Віктор Николишин, Інна Францескевич, Ігор Білик, Олександр Злотник, Надія Данченко, Євген Карпенко.

Пісні відомого композитора, співака, заслуженого діяча естрадного мистецтва України Ігоря Білика відрізняються різножанровістю, але всі вони спрямовані на відродження української культури, традицій. Автор широко застосовує тексти закарпатських поетів – Л. Бегун, С. Жупанина, Б. Сливчука. Пісенна творчість І. Білика сприяє популяризації української авторської пісні та сприяє духовному зростанню молодого покоління. Музика одеської композиторки, співачки Інни Францескевич збирає думки й почуття поетів різних країн, розкриває їх через музику, пронизану інтонаціями різних епох і стилів. В її творах можна відчути дух української і французької, американської і німецької, англійської й італійської музики, інтонації яких переплітаються між собою та утворюють нові звучання, які спроможні породжувати новий емоційний стан. Прищеплюючи підростаючому поколінню відчуття позитивних емоцій від злиття з природою, радості від співу пташок, милування зірками, морем, хмарами, ми виховуємо в них справжні цінності життя – доброту, любов, співчуття і бажання за допомогою музики і поетичного слова ділитися цими емоціями з іншими людьми. Композиторка присвятила саме Україні багато пісень – «Цвіти, Україно!», «Україна моя!», «Чисте небо», «Я – україночка!».

Під час війни Інною Францескевич була написана нова пісня на вірші С. Дмитрієва «Єднаймось, браття». Вона присвячена українському народу, президентові Володимиру Зеленському, найкращім воїнам та майбутній перемозі України у війні з російськими загарбниками. Пісня «Вдовині долі» - пам’яті загиблим українським військовим, українським жінкам, які втратили чоловіків на війні.

Учні з великим задоволенням виконують пісні сучасних авторів, слідкують за їх творчістю, чекають виходу нових збірок.

В виховній роботі велике значення має залучення дітей до концертної діяльності, родинних свят, патріотичних відеороликів, участь в акціях, благодійних заходах, конкурсах та фестивалях.

Виховання людини - громадянина, що вміє адаптуватися в сучасному світі, здатність найти своє місце в ньому, самостійно приймати рішення, висловлювати свою думку, критично мислити, - ось основні завдання, які повинен поставити для себе кожен педагог.

Більшість моральних якостей людини закладаються в дитячі, зокрема в шкільні, роки, оскільки це період самоствердження, активного розвитку соціальних інтересів і життєвих ідеалів. Тож дуже важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України.

Звернення у виховній роботі до біографії та творчості відомих композиторів, великого Кобзаря, Лесі Українки сприяє формуванню у школярів почуття любові до Батьківщини, рідного краю; бажання жити чесно і гідно, цінувати історичне минуле та дбати про щасливе сьогодення України. Участь дітей у суспільно важливих справах, в акціях, благодійних заходах є

показником активної громадянської позиції підростаючого покоління, і своєрідним показником розвитку особистості.