Методичні рекомендації "Впровадження компонентів проблемного навчання"

Методичні рекомендації з впровадження

компонентів проблемного навчання

           Суспільство зазнає швидких та фундаментальних змін у всіх сферах діяльності. Тому очевидна зацікавленість мене, вчителя української мови, літератури  Пилипенко Л.Д.,  використанням проблемного навчання на уроках словесності, що є підставою для творчого розвитку дітей, дозволяє звільнитись від однотипності традиційного навчання і розробляти нові ідеї, які дають можливість вирішувати цікаві і складні проблеми.

      Проблемне навчання ґрунтується на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюї (1859 - 1952), що заснував в 1894 році в Чикаго школу, в якій  навчальний план був замінений ігровою та трудовою діяльністю. Мене зацікавили концептуальні положення теоретика: дитина засвоює матеріал не слухаючи або сприймаючи органами чуття, а як результат виникнення у неї потреби в знаннях, будучи активним суб’єктом свого навчання.   

     Проблемне навчання в моїй педагогічній практиці посідає значне місце в навчанні української мови і літератури та є важливим засобом його активізації, оскільки передбачає здійснення школярем самостійної навчальної діяльності. Саме таке навчання передбачає не запам`ятовування готових істин, а роздум, аналіз, самостійне розв`язання різноманітних проблемних ситуацій.

 Суть проблемного навчання зводиться до створення такої ситуації, яка змушує школяра, спираючись на отримані знання, самостійно шукати рішення. Але такі ситуації не виникають самі, а стають результатом дидактичної майстерності вчителя. І майстерність полягає в тому, щоб проблема являла собою якусь життєву ситуацію, привернула увагу учнів, зверталась до їх інтересів та досвіду. В кожній проблемі, ситуації, задачі повинно бути щось невідоме. Найбільш суттєвою рисою проблемного знання є не постановка запитань, як думає більшість вчителів, а створення навчальних проблемних ситуацій. Педагог тут виступає як сценарист, режисер і вихователь.

Головна особливість проблемного навчання на моїх уроках - пошукова, дослідна діяльність учнів. При цьому знання не даються в готовому вигляді, а ставиться проблема для самостійного вирішення. В проблемному навчанні виділяють навчальну проблему, проблемні ситуації, задачу і запитання. Така методика заснована на творчому співробітництві учня і вчителя, на розвитку в учнів аналітичного й творчого підходів до будь-якого матеріалу. Вона орієнтується не на запам'ятовування фактологічного матеріалу, а на постановку проблеми і пошук її розв'язку. Найчастіше я використовую компоненти проблемного навчання саме на етапі мотивації навчального заняття, коли в учнів формується пізнавальний інтерес та чітке усвідомлення того, що очікувати від уроку: «Здивуй!» (подача цікавого факту, події, неоднозначного епіграфа); «Фантастична добавка» (перенесення реального або літературного героя в часі); «Кросворд» (розгадати, заповнити, визначити ключове слово або створити самому); «Картинна галерея» (на основі кількох картин або однотипних зображень знайти і визначити спільну ознаку); «Асоціації» (опрацювання нових слів у творі за допомогою асоціацій); «Інтелектуальна розминка» (два – три складних запитання для з’ясування нових понять), «Так – ні» (універсальна вправа, яка навчає систематизувати уже відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі поняття, уважно слухати й аналізувати питання); «Вірю – не вірю» (учні погоджуються або заперечують запропоноване твердження); «Знайди помилку» (учитель навмисне припускається помилки, яку необхідно виявити: спотворює інформацію, послідовність викладу, героям приписує чужі думки і вчинки); «Бліц-опитування  ланцюжком» (кожен учень ставить питання сусіду по парті, даючи кілька секунд на відповідь).

При роботі з текстовим матеріалом я використовую такі методичні прийоми, як: «Шерлок Холмс», де учням пропоную швидко прочитати текст і скласти до нього якнайбільше запитань, не користуючись самим текстом; «Шпаргалка», «Мовник»; при вивченні основних понять -  «Місткий кошик», «Павучки», «Понятійний диктант»; при вивченні нової теми для розвитку асоціативного мислення широко застосовує прийом «Асоціативні схеми»  або «Гронування», «Моя презентація». Підсумовуючи вивчене, учням  пропонується створити образ певного мовного поняття.

      Основні показники результативності впровадження компонентів проблемного навчання - це:

•                   самостійне перенесення знань і умінь у нову ситуацію;
•                   бачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах;
•                   уміння бачити альтернативу рішення;
•                   уміння створювати оригінальний спосіб розв`язання проблеми.

       Таким чином, під час навчання за методикою впровадження компонентів проблемного навчання учні повинні пройти через три стадії в опануванні матеріалом, оскільки кожна з них відбиває відповідну ланку процесу засвоєння: сприйняття → осмислення → застосування. Саме методика розвитку критичного мислення дозволяє максимально підвищити ефективність освітнього процесу, дає можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватись, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію.

         У своїй класичній для дидактики роботі "Проблемне навчання"                        І. Я. Лернер ставив питання, чи не є проблемне навчання черговою педагогічною модою. Але на це питання відповіли роки: і сьогодні воно є важливим і актуальним для педагогів-практиків та науковців.