Методичні рекомендації "Впровадження здоров’язберігаючих технологій в навчально-виховний процес"

КЗО «Дніпродзержинський навчально-реабілітаційний центр» Дніпропетровської обласної ради»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Впровадження здоров’язберігаючих технологій в навчально-виховний процес

/ методичні рекомендації /

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпродзержинськ

Укладач:    Разумна Лілія Миколаївна,

практичний психолог, спеціаліст

вищої кваліфікаційної категорії.

 

 

Рецензенти:   Шевель Тетяна Іванівна,

директор КЗО «Дніпродзержинський навчально-реабілітаційний центр» Дніпропетровської обласної ради», спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, «вчитель-методист», відмінник освіти України.

 

Голуб Лариса Володимирівна,

заступник директора з навчально-виховної роботи КЗО «Дніпродзержинський навчально-реабілітаційний центр» Дніпропетровської обласної ради», спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, «вчитель-методист», відмінник освіти України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації схвалено на засіданні методичного об’єднання вчителів старшої школи КЗО «Дніпродзержинський навчально-реабілітаційний центр» Дніпропетровської обласної ради» і затверджено на педраді протокол № 1 від 31.10.2016 р.

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………… 4 ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Сучасні  здоров'язберігаючі технології …………………………...….......5
2. Ароматерапія ………………………………………………………..……..9
3. Дихальна гімнастика та фізкультхвилинки…………………………......10
4. Пальчикова гімнастика…………………………………………………...13
5. Ігри та ігрова терапія…………………………………………………..... 17
6. Психогімнастика ……………………………………………………..…. 20
7. Казкотерапія……………………………………………………………... 21
8. Арт-терапія ……………………………………………………………….22
9. Кольоротерапія …………….……………………………………..………24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………. 30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

«Без здоров'я і мудрість незавидна,   і  мистецтво 

                                      бліде,  і сила в’яне, і багатство без користі, і слово

                                         безсиле»      

                                                                                  ( Герофіл ) 

Душа дитини – жовтий соняшник,

До сонця тягнеться щомить,

Та на душі тоді лиш сонячно,

Коли нічого не болить,

Коли дитина загартована,

Здорова й сильна, не сумна,

Тоді наука їй – як золото,

А світ - як казка чарівна.

Плекаймо, вчителі, той соняшник,

Нехай здоровим  він   зроста,

Обличчям тягнеться до сонечка,

Корінням – вглиб землі  вроста.

                                      (Самохіна М.В.)

 

 Увага до питання здоров'я школярів суттєво зросла. Про несприятливість у даній сфері говорять давно, але сьогодні ця проблема стоїть дуже гостро.

 За останнє десятиріччя чітко спостерігаються такі фактори, які впливають на стан здоров'я учнів, а саме: зростання навчального навантаження, вільний час діти все більше проводять за переглядом фільмів, за комп'ютерними іграми. Усе це призводить до гіподинамії, порушення постави, порушення зору.

 Сучасна медицина займається не здоров'ям, а хворобами, не профілактикою, а лікуванням. Завдання ж школи - зберегти, зміцнити здоров'я учнів, сформувати в них відповідальне ставлення до власного здоров'я.

 Здоров'язберігаючі технології не є чимось невідомим, таємним, чудодійним. Грамотно складений розклад уроків, використання вчителями на уроках та на перервах прийомів рухової активності, нейтралізації стресів, організації гарячого харчування, зв'язок навчального матеріалу з життям, озброєння учнів валеологічними та екологічними знаннями - це повсякденна діяльність школи.

 

Сучасні здоров'язбережувальні технології у навчально-виховному процесі.

Ефективність позитивного впливу на здоров'я школярів різних оздоровчих заходів визначається не хаотичністю методів, а системною роботою за всіма напрямками.

 Практика показує, що процес формування свідомого ставлення до власного здоров'я потребує обов'язкового поєднання інформаційного й мотиваційного компонентів із практичної діяльності учнів, що сприятиме оволодінню дітьми необхідними здоров'язберігаючими вміннями і навичками.

 Діяльність учителя щоурочно повинна бути орієнтована на формування в дітей стійкої позиції, що передбачає визначення цінності здоров'я, почуття відповідальності за збереження й зміцнення власного здоров'я, поглиблення знань, умінь та навичок, пов'язаних з усіма складовими здоров'я (фізична, соціальна, психічна, духовна). Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров'я неможливе без реалізації всіх складових здоров'я.

 Реалізація фізичної складової здійснюється через:

 ♦ ранкову гімнастику, фізкультхвилинки, рухливі ігри, фізкультпаузи

 (оздоровчу рухливу діяльність);

 ♦ контроль та самоконтроль за правильною поставою під час письма, читання,

 ходіння тощо;

 ♦ використання вправ щодо профілактики сколіозу, запобіганню гіподинамії;

 ♦ виконання дихальних вправ;

 ♦ виконання гімнастики для очей

 ♦ навчання використанню народних засобів оздоровлення та профілактики

 захворювань;

 ♦ знання свого особистого рівня здоров’я;

 ♦ навчання правильному та регулярному чищенню зубів;

 ♦ навчання щодо дотримання режиму навчання, харчування, праці,

 відпочинку;

 ♦ навчання культурі споживання їжі.

 Реалізація соціальної складової здійснюється через:

 ♦ використання засобів, які сприяють інтересу до навчального матеріалу;

 ♦ створення умов для самовираження учнів;

 ♦ стимулювання аргументації відповідей;

 ♦ заохочування ініціативи учнів;

 ♦ розвиток інтуїції, творчої уяви учнів;

 ♦ зосередження уваги на якості мовлення;

 ♦ демонстрація правильного мовлення;

 ♦ закінчення уроку повинно бути своєчасним;

 ♦ використання на уроці засобів:

 - диференційованого навчання

 - проблемного навчання

 - діалогового навчання

 - рефлексивного навчання

 - колективної розумової діяльності;

 ♦ використання зв’язків з іншими предметами;

 ♦ використання матеріалу з інших сфер життєдіяльності;

 ♦ використання дидактичного матеріалу;

 ♦ надання різнорівневих домашніх завдань;

 ♦ ініціація різноманітних видів діяльності;

 ♦ здійснення взаємоконтролю;

 ♦ навчання дотриманню правил спілкування в класі, в громадських місцях,

 їдальні, громадському транспорті;

 ♦ навчання вмінню уникати конфліктних ситуацій за алгоритмом «Стій!

 Подумай! Прийми рішення!»;

 ♦ навчання гуманному ставленню до людей з фізичними вадами.

 Реалізація психічної складової здійснюється через:

 ♦ створення сприятливого психологічного клімату на уроці;

 ♦ дотримання позитивного мислення;

 ♦ демонстрацію ненасильницьких засобів навчання;

 ♦ навчання вмінню керувати своїми емоціями, почуттями;

 ♦ навчання підтриманню в собі впевненості у своїх можливостях, задатків;

 ♦ здійснення самооцінки, самоконтролю;

 ♦ здатність аналізувати наслідки дій шкідливих звичок тощо;

 ♦ навчання вмінню відмовлятися від пропозицій, які шкідливі для здоров’я;

 ♦ навчання вмінню приймати самостійно рішення в різних ситуаціях;

 ♦ навчання підтримувати дружні стосунки з усіма учнями класу;

 ♦ музикотерапію;

 ♦ кольоротерапію.

 Реалізація духовної складової здійснюється через:

 ♦ навчання доброзичливому ставленню до товаришів у класі, до учнів школи,

 до дорослих;

 ♦ навчання відповідальності за власні дії та вчинки;

 ♦ вироблення навичок самообслуговування;

 ♦ навчання висловлювати свої погляди щодо здорового способу життя;

 ♦ навчання здатності бачити й сприймати прекрасне в житті, природі,

 мистецтві, літературі;

 ♦ навчання вмінню розрізняти зло і добро, духовне і бездуховне, долати

 прояви зла в собі;

 ♦ навчання усвідомленню життєвих цінностей.

 Впровадження здоров'язберігаючих технологій потребує від учителя, по-перше, не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання, враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, індивідуальні мовні особливості кожного учня. Намагатися планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми. Здоров'язберігаючі технології передбачають: зміну видів діяльності, чергування інтелектуальної, емоційної, рухової видів діяльності; У учнів розвинута інтуїтивна здатність чути емоційний стан учителя, а тому з перших хвилин уроку треба створити середовище доброзичливості, позитивного емоційного налаштування. Слід пам’ятати, що психологічний стан і психологічне здоров’я учнів впливає і на фізичне здоров’я. Ставлення учнів до свого здоров'я, за думкою більшості спеціалістів, є основою здоров'язбереження, так як через мотивацію цього ставлення можна здійснити ціннісне - орієнтовану діяльність дітей та підлітків по збереженню та зміцненню власного здоров'я. У зв'язку з цим пропаганда здорового способу життя через валеологічне та екологічне виховання засобами уроків є складовою у розв'язанні проблеми здоров'язбереження.

 

Здоров’язберігаючі технології.

 

Ароматерапія.

 Ця наука являється майже мистецтвом, яке допоможе відчути в продовж дня вам і дітям гармонію тіла і духа. Люди завжди запам’ятовують особливий аромат приміщення (якщо він є). Тому ви в змозі зробити свій кабінет неповторним саме таким чином. Заняття принесе подвійний ефект, якщо обраний вами аромат буде відповідати вимогам учбової діяльності, тобто стимулювати мозкову активність, цікавість до навчання, концентрацію уваги.

 Впродовж уроків учні часто бувають розгублені. В такому випадку допоможуть стимулюючі та тонізуючі ефірні масла, які покращать пам’ять та увагу. Наприклад: грейпфрут, розмарин, лимон.

 Зняти зайву дитячу тривожність вам допоможуть масла бергамоту, лаванди та м’яти. Зняти почуття напруги та нервозності, особливо на початку учбового року в шкільних приміщеннях допоможуть аромати герані, лаванди або іланг-ілангу.

Цікаві перерви.

 Діти зазвичай просиджують перерви, замість того, щоб походити, розім’яти м’язи. У початковій школі ігри являються одним з компонентів рухливого режиму дітей на протязі дня. Спостереження сучасних психологів свідчать про те, що після активного відпочинку учні відволікаються на уроках у 4 рази менше. 

 Доручити проводити такі перерви можливо черговому класові, або вчителям початкової школи. Саме рухливі ігри більш за все подобаються молодшим школярам  за свою емоційність та веселість. 

                                                      Музичний супровід уроку.

 В музиці, як відомо, знаходиться величезний здоров’я зміцнюючий потенціал. Вона допомагає знімати стреси, стимулювати роботу мозку, підвищити засвоєння, сприяє естетичному вихованню.   Наш емоційний стан, процеси сприйняття, запам’ятовування, розуміння залежить від того, що ми слухаємо. Звук – це енергія. Залежно від частоти коливання, рівня голосності, ритму, звук впливає на людину. Правильно підібрані мелодії здатні активізувати людські резерви. 

                             Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка.

Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі  фізичні вправи для осанки,  вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер підтнуться ті, хто сьогодні прийшов до школи.

Вправи дихальної гімнастики для зміцнення імунітету дитини.

1. Великий і маленький.

Стоячи прямо, на вдиху дитина встає навшпиньки, тягнеться вгору руками, показуючи, яка вона велика. Зафіксувати це положення на кілька секунд. На видиху дитина повинна опустити руки вниз, потім присісти, обхопивши руками коліна і одночасно вимовивши “ух”, заховати голову за колінами – показуючи, яка вона маленька.

2. Паровоз.

Ходіть по кімнаті, імітуючи зігнутими руками руху коліс паровоза, вимовляючи при цьому “чух-чух” і змінюючи швидкість руху, гучність і частоту вимови. Повторіть з дитиною п’ять-шість разів.

3. Летять гуси.

Повільно і плавно ходите по кімнаті, змахуючи руками, немов крилами. Руки на вдиху піднімати, на видиху опускати, вимовляючи “г-у-у”. Повторіть з дитиною вісім-десять разів.

4. Лелека.

Стоячи прямо, розведіть руки в сторони, а одну ногу, зігнувши в коліні, винесіть вперед. Зафіксуйте положення на кілька секунд. Тримайте рівновагу. На видиху опустіть ногу і руки, тихо вимовляючи “ш-ш-ш-ш”. Повторіть з дитиною шість-сім разів.

 

5. Дроворуб.

Встаньте прямо, ноги трохи ширше плечей. На вдиху складіть руки сокиркою і підійміть їх вгору. Різко, немов під вагою сокири, витягнуті руки на видиху опустіть вниз, корпус нахиліть, дозволяючи рукам “прорубати” простір між ногами. Вимовте “бах”. Повторіть з дитиною шість-вісім разів.

6. Млин.

Встаньте: ноги разом, руки вгору. Повільно обертайте прямими руками, вимовляючи на видиху “ж-р-р”. Коли рухи прискорюються, звуки стають голосніше. Повторіть з дитиною сім-вісім разів.

7. Ковзаняр.

Розташуйте ноги на ширині плечей, руки в замку за спиною, корпус нахилений вперед. Наслідуючи рухам ковзанярі, згинайте то ліву, то праву ногу, вимовляючи “к-р-р”. Повторіть з дитиною п’ять-шість разів.

8. Сердитий їжачок.

Встаньте, ноги на ширині плечей. Уявіть, як їжачок під час небезпеки згортається в клубок. Нахиліться якомога нижче, не відриваючи п’яти від підлоги, обхопіть руками груди, голову опустіть, вимовивши на видиху “п-ф-ф” – звук, видаваний сердитим їжачком, потім “ф-р-р” – а це вже задоволений їжачок. Повторіть з дитиною три-п’ять разів.

 

Фізкультхвилинки.

«Каченята»

Раз-два — всі пірнають,

Три, чотири — виринають,

П'ять, шість — на воді

Кріпнуть крильця молоді,

Сім, вісім — що є сили

Всі до берега поплили,

Дев'ять, десять — обтрусились

І за парти опустились.

«Гори Карпати»

Раз-два — піднімається гора,

Три, чотири — це круті гірські схили,

П'ять, шість — це орли дивний танець завели,

Сім, вісім — це смерічки похилилися до річки,

Дев'ять, десять — це вода з водоспаду витіка.

 

 «Прогулянка в лісі»

Діти лісом гуляли, Діти ходять по кімнаті.

За природою спостерігали.

Вгору — на сонце — Дивляться на сонце, рух «ліх-

подивились, тарики». промінчиками зігрілись.

Метелики літали, Імітують метелика.

Крильцями махали.

Дружно плеснімо: раз, Плещуть в долоні.

два, три, чотири, п'ять.

Треба нам букет зібрать. Присідають, імітують букет

Раз присіли, два присіли, в руках.

В руках дзвоники задзвонили.

Вправо дзвін: Нахилили тулуб вліво —

Дінь-дінь! вправо (з «букетом»).

Вліво дзвін: Показують пальцями і слідку-

Дінь-дінь! ють поглядом, як бджола летить

На ніс сіла бджола. і сідає на ніс.

 

 

Пальчикова гімнастика – розвиток мовлення.

 

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів. У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.
Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку.

Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дріб-ної моторики руки. Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками. 

"Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків.   Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.

Вправи пальчикової гімнастики.

 ЛІХТАРИКИ

Варіант 1.
Початкове положення: Розташувати долоні перед собою, випрямити їх та розсунути пальці. Стискати та розтискати пальці на двох руках одночасно, супроводжуючи рухи відповідними фразами.

Ліхтарики засвітилися!
(випрямити пальці)

Ліхтарики потухли!
(стиснути пальці)

Вправу виконувати декілька разів.

Варіант 2 (ускладнений).

По черзі стискати та розтискати пальці рук на рахунок “раз- два”.
На “раз”: пальці правої руки випрямлені, пальці лівої руки сжаті.
На “два”: пальці лівої руки випрямлені, пальці правої руки зжаті.
Спочатку виконувати вправу повільно, потім прискорювати темп. Вправу спочатку можна виконувати на рахунок, а потім рядками, що промовляються ритмічно, супроводжуючи рухи:

Вже стемніло на дворі,
Засвітились ліхтарі.
Хай ліхтарики горять,
Підуть дітлахи гулять.

 

НАПЕЧЕМО МЛИНЦІВ

Варіант 1.
По черзі торкатися поверхні столу тильною стороною кисті руки і долонею.
На сметані, на яйці
Тісто зробим на млинці.
Напече нам мама їх
Гаряченьких та смачних.

Варіант 2.

а) ліва рука торкається столу долонею, права рука – тильною стороною;
б) змінюємо позиції. Тепер ліва рука торкається столу тильною стороною,
права рука торкається столу долонею.

Вправу можна виконувати на рахунок “раз-два”, або супроводжуючи рухи віршами (див. 1 варіант).

ЇЖАЧОК

Вихідна позиція.

Поставити долоні під кутом одна до однієї. Розташувати пальці однієї руки між пальцями іншої. Ворушити прямими пальчиками.

Як ти носиш, їжачок,
Так багато колючок?

 

ПАРОПЛАВ

Вихідна позиція.

Обидві долоні з’єднані “ківшиком”, усі пальці, крім великих спрямовані у бік “від себе”, а великі пальці підняті уверх та з’єднані – це “труба”.
Пароплав пливе по річці,

Дим з труби, немов із пічки.

 

РІЧКА ТА РИБКА

Річка – хвилястий, плавний рух розслаблених кистей рук.
Рибка. Вихідна позиція.

Випрямлені долоні притиснуті одна до одної. Пальці спрямовані в бік “від себе”.
Повертати зімкнуті долоні управо та уліво, імітуючи рухи риби хвостом.

Хвостиком б’є наша рибка маленька,
В річці живе ця манюня гарненька.

 

ДЕРЕВА

Вихідна позиція.

Розташувати кисті рук перед собою, долонями до себе. Пальці розведені в сторони та напружені. Після виконання вправи струсити кисті рук.

Вітер залетів у гай.
Ти дерева не гойдай,
(Качати руками з боку у бік)

Дуже гілки не клони,
Щоб не тріснули вони!
(Качати руками униз – уверх,
не згибаючи пальців)

 

 

ПТАХ ЛЕТИТЬ

Вихідна позиція. 

Руки розташувати перед собою (долонями до себе). Великі пальці сплести – це “голова” птаха. Решта пальців – “крила”. Помахати ними.

В небі пташечка летіла,
На галявину присіла.
(Помахати “крилами”)

Посиділа, відпочила,
Й до гніздечка полетіла.
(Притиснути долоні до себе)

 

КВІТКА

Вихідна позиція.

Долоні підняті угору, пальці створюють “пуп’янок”, основи кистей притиснуті одна до другої.

Квітка “розпускається”: розводимо одночасно пальці рук у боки, а потім зводимо пальці разом.

Вранці сонечко зійшло, розпустилась квітка.
А увечері закриє пелюсточки швидко.

 

 

 

 

ВОРОТА

Вихідна позиція.
Долоні поставити на ребро, пальцями один до одного – “ворота зачинені”. Пальці випрямлені та напружені.

Ми ворота зачинили,
В дім нікого не пустили.

Ворота відчиняються та зачиняються.
Вихідна позиція: дивися пункт 1.
Потім розвернути долоні паралельно одна до однієї, пальці спрямовані від себе. Повернутися у вихідну позицію.

А коли відчиним їх,
Друзів впустимо своїх.

 

Ігри та ігрова терапія.

Гру традиційно зв’язують з дитинством. Переступаючи шкільний поріг, дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується, хоча змінюється її характер. Тапер гра допомагає розв’язати  задачі різної важкості, формувати нові необхідні вміння та навички. 

 Виконуючи правила гри,  учні привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу один одному.

Види ігор:

Театралізована гра – це водночас розіграш певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками). Цим прийомом ми часто користуємося на уроках літератури, та літературних зустрічах.

Комп’ютерні ігри в наш час також не диво. І їх теж ми можемо сміливо використовувати на своїх уроках і робити це можливо вже с першого класу.

Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. У процесі гри у дітей формуються поняття про норми громадської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: Вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті. 

Розважальні ігри – це ігри-забави (ігри с ляльками, предметами, танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри. Такі ігри розширюють інтереси школяра, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору. Театральні ігри  наділяють учнів певними ролями при розіграші казок, історій.   

Гра-фантазія – у таких іграх дитячий задум реалізується у рольовий поведінці, за допомогою різноманітних засобів для безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, жестів, малюнків, інтонації.

Народні ігри сприяють формуванню у дітей універсальних родових психічних здібностей людини, а також найважливіших рис психології народу створившого гру. Найбільша кількість народних ігор – це рухливі ігри.

Приклади терапевтичних ігор.
 

1. Ігри з крупами:
* дощ, град.

Ця гра обумовлена фактурою матеріалу – дрібні розміри, характерні звуки, видавані при падінні, особливі тактильні відчуття при перебиранні в руках. Імовірність того, що дитина стане розкидати крупи, дуже велика. Знання цієї закономірності дозволяє підготуватися заздалегідь: виберіть підходяще місце для ігор із крупою (краще грайте на кухні), а в момент, коли сенсорна гра перетече в терапевтичну, відразу словесно позначте дії дитини: «Ой, дощ пішов!» (гречка, рис), «Ой, град почався!» (горох, квасоля).

2. Ігри з ватою:
* сніг іде;

Відщипуйте разом з дитиною невеликі шматочки вати, підкидайте нагору зі словами: «Сніг йде». Спостерігайте за падінням «снігу», подуйте на нього, щоб він подалі не падав.

 

 

* Сніжки;

З невеликих шматків вати «ліпите сніжки» (формуєте руками грудку), і зі словами: «Давайте грати в сніжки» кидаєте одне в одного.

3. Ігри з кубиками, деталями конструктора і коробками:
* салют;

Підкидайте разом з дитиною дрібні деталі конструктора або кульки, бусини. З них у коробку і, якщо дитина захоче, відновіть гру – «салют продовжується»

* смітник.

Візьміть картонну коробку великих розмірів і скидайте в неї різноманітні непотрібні предмети – коробочки, пластикові пляшечки, ганчірочки – зі словами: «Викидаємо сміття!»

4. Ігри з невеликими подушками, рушниками, мотузками, коробками:
* хто сильніше;

У цій грі дорослий пропонує дитині взятися за кінець мотузки і починає тягти за інший кінець зі словами»: «Віддай! Віддай!». Дитина включається в гру, тягне мотузку на себе.

* падаюча вежа;

З великих і маленьких подушок будується вежа, на яку дитина з лементами запригує. Вежа будується такої висоти, щоб стрибок був безпечний для дитини.

* штурм фортеці. 

З подушок, ковдр, порожніх коробок будуємо «фортеця», збираючи всі предмети в одну купу. З лементами: «Ба-бах! Стріляємо по міцності!» кидаємо в «фортецю» м'ячі. Гра продовжується, поки купа не розвалиться на шматки».

5. Ігри зі старими газетами або журналами:
* паперова битва;

Приготуйте «снаряди» - зімніть сторінки непотрібних газет або журналів. Битва починається: з лементами: «От тобі!» кидайте одне в одного грудки папера.

* паперовий листопад.

У цій грі можна порвати сторінки газет і журналів на шматки, а потім підкидати оберемки паперу вгору зі словами: «Листи кружляються і па-

дають!»

Наприкінці гри обов'язково організуйте «збирання листів».

6. Ігри з водою:
* повінь, водоспад, фонтан;

Якщо дитина захотіла розлити воду, організуйте гру у ванній кімнаті. Налийте воду у ванну і починайте переливати її – наливайте у великі ємкості і знову у ванну, влаштовуючи «водоспад», «фонтан».

                                                    Психогімнастика.

Завданням "психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку. А також вчаться розуміти людські емоції та контролювати їх. Такі вправи можуть проводитися у вигляді ігор де потрібно зобразити певні емоції, або продемонструвати певній емоційний стан (пантоміма). 

Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях , малюнках, інсценівках, іграх - страхів, агресії, ревнощів. (Ці прийоми можуть бути як індивідуальні так і колективні. Наприклад гра «казковий маточок» де кожен учасник розповіді відмотує нитку та каже одне речення, яке продовжує попередню думку. Задача класу не тільки розказати історію про певну емоцію у казковій формі, а й знайти можливі рішення по її здоланню, знайти її корисні та пагубні риси.

У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм «вживання в образ». Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають дитину, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, "який я хороший ”, "як я добре вчинив ”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.

Проводити психогімастику можна у будь який час. На цікавих перервах, або на уроці праці чи малювання, у групі тривалого дня, або у вигляді домашнього завдання.

Використовуючи цей прийом ви швидко помітите, як змінюються ваші учні, як швидко вони оволодівають навиками самоконтролю, як підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу.

                                                   Казки та казкотерапія.

На слово «казкотерапія» люди реагують по різному. Часто її сприймають як дитячу терапію зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Для кожного віку існують  свої казки, а ця техніка має майже необмежені можливості.

Для казкотерапії казки підбираються різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи, легенди, філософськи казки та багато інших. Можливий варіант – придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми.

Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями.  Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки.  Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Казкотерапію часто використовують у виховних цілях на окремих заняттях з молодшими школярами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Арт техніка.

В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає  виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення.  Крім того творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності.  Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів.  Творчі здібності вчитель розвиває на уроках праці та малювання, але сьогодні викладання цих предметів  повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки.

Незайвим для вчителя  буде розуміння дитячого малюнку:

Самим розповсюдженим признакам підвищеної тривожності є самовиправлення. Особливо ті, які не ведуть до покращення якості малюнка.  Якщо якась частина малюнку детально штрихується це також вказує на підвищену тривожність юного майстра.   Звертайте увагу на очі, якщо вони збільшені з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.

Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей  вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчат.

Дуже слабкий нажин олівця, низька деталізація малюнку свідчать про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.

Структура проведення арт-терапевтичного заняття з дітьми.

Перший етап – на лаштування

Початок заняття — це “налаштування на творчість”. Завдання цього етапу — підготовка учасників до спонтанної художньої діяльності і внутрішньогрупової комунікації. При цьому можна використовувати ігри, рухові і танцювальні вправи, нескладні образотворчі прийоми. Наприклад, різні варіанти техніки «карлючки» («карлючки тіла», «каляки»), техніка «закритих очей», «автографи», «естафета ліній» (див.). При виконанні цих вправ відбувається зниження контролю з боку свідомості і настає релаксація.

Другий етап - актуалізація візуальних, аудіальних, кінестетичних відчуттів

На цьому етапі можна використовувати малюнок у сполученні з елементами музичної і танцювальної терапії. Музика як терапевтичний засіб, на думку багатьох вітчизняних і закордонних учених (С.С. Корсаків, В.М. Бехтерев, К. Швабі та ін.) впливає на настрій людини, поліпшує її самопочуття, стимулює її волю до одужання, допомагає активно брати участь у лікувальному процесі. Необхідно змінити чи виключити музику, якщо цього бажає хоча б один із присутніх. Можна сполучати арт- і танцювально-рухову терапію.

Третій етап - індивідуальна образотворча діяльність

Цей етап припускає індивідуальну творчість для дослідження власних проблем і переживань. Прийнято вважати, що всі види підсвідомих процесів, у тому числі страхи, сновидіння, внутрішні конфлікти, ранні дитячі спогади, відбиваються в образотворчій продукції при спонтанній творчості. Більше того, заняття візуальним мистецтвом, на думку англійського арт-терапевта С. Скейфі, сприяють розкриттю внутрішніх сил людини. Таким чином, людина невербальною мовою повідомляє про свої проблеми і почуття, вчиться розуміти й аналізувати свої емоції. Даний етап заняття передбачає непряму діагностику. Так, деякі додаткові відомості про автора можна одержати при інтерпретації малюнків відповідно до критеріїв відомих проективних методик (див.). Однак варто уникати прямолінійних аналогій і поспішних висновків. При виборі образотворчих засобів потрібно враховувати стан особистості, її потребу в приховуванні травматичних переживань, бажання контролювати емоції. Прийнято вважати, що пластичні матеріали (глина, пластилін, тісто) найбільшою мірою підходять для вираження сильних переживань, агресивних почуттів, страхів.

Використання техніки колажу нерідко допомагає перебороти невпевненість, ситуативну тривожність, пов’язану з відсутністю художнього таланту. Колективна робота над створенням колажу сприяє проясненню взаємин в групі.

Четвертий етап - активізація вербальної і невербальної комунікації

Головне завдання цього етапу полягає у створенні умов для внутрішньогрупової комунікації. Кожному учаснику пропонується показати свою роботу і розповісти про неї. Ступінь відкритості і відвертості самопрезентації залежить від рівня довіри до групи, до арт-терапевта, від особистісних особливостей дитини. Якщо вона з якихось причин відмовляється від висловлювань, не слід наполягати. Можна запропонувати учасникам скласти історію про свій малюнок і придумати для нього назву. Починати розповідь можна словами «Жила собі людина, схожа на мене...». Такий початок полегшує вербалізацію внутрішнього стану і підсилює ефект проекції та ідентифікації. По розповіді учасника можна зрозуміти, кого він засуджує, кому співчуває, ким захоплюється. Тому неважко скласти уявлення про нього самого, його цінності та інтереси, відносини з навколишніми.

П’ятий етап - колективна робота в малих групах

Учасники придумують сюжет і програють невеликі спектаклі. Переклад травмуючих переживань у комічну форму призводить до катарсису, звільненню від неприємних відчуттів, емоцій.

Шостий етап.- рефлексивний аналіз

Заключний етап припускає рефлексивний аналіз у безпечній обстановці. Необхідна присутність елементів спонтанної «взаїмотерапії» у вигляді доброзичливих висловлювань, позитивного програмування, підтримки. Атмосфера емоційної теплоти, емпатії, турботи дозволяє кожному учаснику арт-терапевтичної сесії пережити ситуацію успіху в тій чи іншій діяльності. Діти здобувають позитивний досвід самоповаги і самосприйняття, у них зміцнюється почуття власної гідності, поступово коректується образ «Я». На завершення необхідно підкреслити успіхи всіх і кожного окремо.

 

Кольоротерапія.

Дитина проводить у школі дуже багато часу, тому школа не може стояти осторонь від оздоровлення. Високі вимоги до знань програмового матеріалу призводять до  втоми, виснаження, мозок учнів потребує перепочинку, очі болять,  їм важко сконцентруватися на якомусь завданні, а ще треба проявити творчість. Так і прийшлося мені шукати  якийсь вихід із цього замкнутого кола. А на допомогу прийшла інноваційна методика оздоровлення учнів - кольоротерапія.

 Колір діє незалежно від того, бачимо ми його чи ні. Якщо грамотно використовувати знання про кольорову терапію, то можна знімати зорову напругу учнів під час уроку, знімати розумову втому, допомагати учням концентруватися на важливому матеріалі, запам'ятовувати головне, підвищувати творчу активність учнів під час уроку, піднімати настрій учнів і регулювати процеси мислення.

Кольоромедитація- методика психологічного розвантаження людини за допомогою кольору та уяви.

                                                                         «Здоров’я - це нічого,але без нього

 ми - ніщо»

(Східна мудрість)

Дитина проводить у школі дуже багато часу, тому школа не може стояти осторонь від оздоровлення. Наші учні під час уроків постійно напружують зір, втомлюються; часто їм буває важко переключитися з одного виду роботи на інший.  А шкільна програма вимагає постійного напруження мозку, навантаження, активної діяльності на уроці. Як би грамотно не було адміністрацією школи зроблено розклад уроків, а учні  втомлюються. Під час роботи  навантажуються різні півкулі мозку і не завжди вчителі враховують це під час роботи на уроці. Як результат-зниження активності учнів, погані оцінки, неприйняття учнями того чи іншого предмету, імпульсивність і роздратованість дітей. Дійсно, учитель прагне гарного результату, засвоєння знань, творчості учнів, виконання програми. А як же учні? Високі вимоги до знань програмового матеріалу, втома, виснаження, мозок потребує перепочинку, очі болять, важко сконцентруватися на якомусь завданні, а ще треба проявити творчість. Так і прийшлося мені шукати  якийсь вихід із цього замкнутого кола. А на допомогу прийшла інноваційна методика оздоровлення учнів - кольоротерапія.

 

Кольорова терапія-це лікування людини за допомогою кольору.

Важко знайти таке ж багатогранне поняття, як «колір». Колір діє незалежно від того, бачимо ми його чи ні. Якщо людину із зав’язаними очима помістити в кімнату зі стінами вогненно-червоного кольору, пульс стає частішим, а якщо у кімнату з блакитними стінами - пульс людини сповільнюється, а незабаром настає сонливість. Залежно від того, який колір полюбляє людина, психологи можуть визначити її темперамент. Білому кольору віддасть перевагу флегматик, чорному - меланхолік, червоному-сангвінік, а жовтому - холерик. Кожен орган нашого тіла має свій колір.

Як же впливають кольори на організм людини?

 

Червоний-надає впевненості, заряджає енергією. Але тривале «спілкування» з цим кольором  може викликати агресію. Колір звертає увагу на основне, підкреслює головне.

Жовтий-надає оптимізму, життєвих сил, бадьорить, підвищує соціальну активність, викликає радість, лікує нервове виснаження.

Зелений-заспокоює, врівноважує, допомагає відпочити очам, зняти нервове перенапруження.

Синій-допомагає сконцентруватися, логічно вирішити проблеми. Гарний для стомлених очей. Особливо корисний для людей розумової праці.

Блакитний-заспокоює, утихомирює, знімає втому очей та м’язів.

Фіолетовий-колір свідомої енергії, підсилює інтуїцію, допомагає осягнути суть речей, стимулює інтелект.

Помаранчевий-відновлює сили, заряджає позитивом, підвищує настрій, зміцнює волю.

Рожевий-заспокоює, покращує настрій, додає мрійливості.

Білий-нейтральний колір, колір очищення і примноження.

Чорний-колір самотності, іноді байдужості.

 

Так, якщо треба зняти зорову втому, я використовую карти зеленого та блакитного кольору. Достатньо учням  2 хвилини подивитися на ці насичені

кольори -і зникає напруження очей. Ще пропоную учням протягом 1-2 хвилин розглянути картину, ілюстрацію, пейзаж.  А якщо у класі є проектор з екраном, то хвилинку психологічного і зорового розвантаження можна поєднати з хвилинкою розвитку мовлення. Можна запропонувати учням зробити опис картини,  використовуючи образотворчі засоби. А з метою переключення півкуль мозку пропоную учням такі завдання:

- розгляньте уважно цей пейзаж, придумайте йому дуже довгу назву;

- розгляньте осінній пейзаж, зробіть опис цього куточка природи взимку;

- розгляньте пейзаж, домалюйте на ньому у своїй уяві дерева, квіти, річку тощо.

Під час виконання таких завдань переключається навантаження з однієї півкулі мозку на іншу, в результаті чого мозок дитини розслаблюється і знову буде готовий до виконання більш складних завдань.

Дуже велике значення має колір наочності на уроці. Червоний колір звертає увагу дітей на головне, підсилює активність на уроці. Але іноді вчителі бездумно його використовують. Так, якщо учитель виготовляє таблиці, пам’ятки  і використовує при цьому багато червоного кольору, учень навпаки не схоче ці знання засвоювати. Тому  тільки найголовніші слова, орфограми мають бути виділені червоним, а інша інформація-іншими кольорами. Дехто думає, що дуже яскрава таблиця особливо запам’ятається учням. Але точна інформація засвоюється не більше як через три кольори. Тож, орфограма - червоним, інші слова - чорним, а приклад - зеленим або синім кольором.    

 А  « багатобарвʼя» лише розсіє увагу дитини.

Великої уваги потребують картки, які ми пропонуємо для учнів. Якщо ми прагнемо, щоб учні давали чіткі і конкретні відповіді, то записуйте завдання чорним кольором  на білому фоні. Якщо прагнете добитися від учнів розгорнутих відповідей - використовуйте жовтий колір, а на філософські роздуми  «надихає» фіолетовий колір.

Один із засобів лікування кольором – кольоромедитація. Вона знімає стреси, допомагає забути про проблеми і неприємності і повернутися до самого себе, налагодити зв'язок зі своєю внутрішньою сутністю. Стан медитації – це концентрація і розслаблений психічний стан одночасно.

 Пропоную рекомендації, які я розробила для вчителів школи, використовуючи знання з кольоротерапії.

                                     Рекомендації для вчителів

• картки для опитування краще робити білого кольору, бо саме він допомагає логічно мислити;
• найголовніше на таблицях і пам'ятках слід виділяти червоним кольором, але багато червоного може викликати неприйняття, агресію;
• для проведення хвилинок психологічного розвантаження використовуйте спокійні кольори: зелений, блакитний, синій;
•  щоб зняти зорову напругу, використовуйте блакитний та зелений кольори;
• налаштуватися на філософські роздуми допоможе фіолетовий колір;
• збільшити темп уроку і продуктивність допоможуть жовтий і помаранчевий кольори.

- краще запам'ятати матеріал  і робити висновки допоможе синій колір;
- формулювати однозначні чіткі висновки допоможе чорний колір;
- гарне самопочуття під час уроку буде тоді, коли присутні  основні кольори;
- творча фантазія збільшується, якщо на уроці використовується

багато кольорів та їх відтінків.

Отже,  школа має дбати про здоров ʼя своїх учнів. А сучасна наука підкаже ті шляхи, які найбільш ефективно будуть впливати на здоровʼя наших учнів.

 

Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язберігаючого навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Аналіз здоров'язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:

• корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

• різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

• контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;

• медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров'я, фізичного і психічного розвитку учнів;

• розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

• діяльність служби психологічної допомога вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;

• організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;

• заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини - процес досить складний і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави, громадська думка, тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від школи. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди допомагають нам у цій роботі. Збільшення кількості проблемних родин, зайнятість батьків, звідси - несумлінне виконання виховних функцій. До того ж, за результатами соціологічних досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід., Тому слід не один рік працювати над тим, щоб кожна дитина усвідомила той факт, що стан здоров’я і творчих можливостей людини майже на 70 % залежить від неї самої, від рівня і стилю її життя, від її власної культури здоров’я і тільки на 30 % - від чинників зовнішнього середовища, а також те, що здоров’я є основною життєвою цінністю людини.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує тільної увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим, і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України.

Список використаної літератури

1. Вінда О.В., Коструб О.П., Сомова І.Г., Березіна Н.О., Галябарник М.М., Кириленко С.В. Формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків. За проектом «Діалог»: Навч. - метод, посіб. - 3-тє вид. - К., 2004. - 284 с.
2. Бандура А., Уолте Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейніх отнишений. М.: ЗКСМО - Пресе, 1999
3. Витакер Д.С. Группьі как инструмент психологической помоїци. - М.: Независимая фирма «Класе», 2000
4. Гештальттерапия. Теория и практика. М.: ЗКСМО - Пресе, 2000
5. Бейтсон Г. Зкология разума. - М.: «Смьісл», 2000
6. Гулдинг М., Гулдинг Р. Психотерапия нового решения. Теория и практика. - М.: Независимая фирма «Класе», 1997
7. Гроф К. Жажда целосности. Наркомания и духовньїй путь. - М.: «Саттва», 2000
8. Пол Вацлавик, Дженет Бивин, Дон Джексон. Психология межличностньїх коммуникаций - Спб.: «Речь», 2000
9. Психодрама - вдохновение и техника. - М.: Независимая фирма «Класе», 1997
10. Психология и лечение зависимого поведения.: Независимая фирма «Класе», 2000.