Методичні рекомендації "Взаємодія вчителя і асистента вчителя в інклюзивному класі"

Особливості взаємодії асистента  вчителя та вчителя інклюзивного класу.

       Однією з найважливіших умов впровадження інклюзивної моделі в навчальному закладі є організація співпраці фахівців, результатом якої має стати освітнє середовище, максимально сприятливе для різнобічного розвитку всіх учнів, у тому числі й учнів з особливими потребами.

        Система комплексної корекційно-розвивальної допомоги дітям з особливими потребами в умовах інклюзії передбачає:

- медичну допомогу (лікування основного захворювання, підтримуюча терапія, лікувальна фізкультура, масаж та ін.). Наприклад, дитина із загальними соматичними захворюваннями у медичному блоці навчального закладу може отримати необхідний препарат (інсулін); відвідувати групу оздоровчої, лікувальної фізкультури замість основної групи з фізичного виховання; дитина із церебральним паралічем − реабілітаційну підтримку у вигляді стимулюючого чи розслаблюючого масажу та ін.;

- педагогічну допомогу (навчання, виховання та розвиток). Педагогом добираються відповідні до потреб учня технології подачі матеріалу або його відтворення; проводиться додаткова індивідуальна робота; створюються умови для соціальної адаптації учня;

- психологічну допомогу (психологічна корекція, оптимізація сімейного клімату). Психолог навчального закладу проводить сімейне консультування; організовує спільні заходи у класі; подолання конфліктів, а також проводить індивідуальну психокорекційну роботу з учнями;

- соціальну допомогу (надання можливості соціалізуватися та ін.). Соціальний педагог сприяє адаптації учня; проводить заняття з учнівським, батьківським колективом; працює над усвідомленням вибору професії; дбає про сімейний мікроклімат.

           Крім співпраці з фахівцями та представниками шкільної спільноти, учитель найчастіше взаємодіє в класі з асистентом вчителя. Вчитель і асистент учителя у навчально-виховному процесі також дотримуються корекційно-компенсаторної складової, що проявляється у дотриманні певних правил та технологій роботи з учнями із освітніми потребами. Зокрема, внесення змін до організації навчального процесу у класі, так зване диференційоване викладання, яке проявляється у модифікації подачі та оцінюванні навчального матеріалу. Тобто вчитель розробляє, трансформує завдання із підручника до потреб дитини чи групи дітей, а також обирає шлях оцінювання виконання завдань. До організації такої роботи він активно залучає асистента, оскільки він реалізує в процесі уроку розроблені й адаптовані заходи.

      У контексті проблеми співпраці фахівців в інклюзивному навчальному закладі доцільно акцентувати на наступних моментах:

- співпраця асистента вчителя, фахівців, які працюють з дитиною, та батьків − асистент учителя перебуває поряд з учнем під час уроків, позакласних заходів, супроводжує його на додаткові та розвивальні заняття, спостерігає в процесі такого заняття (за потреби), має можливість контактувати з фахівцями, обговорювати важливі питання. Асистент вчителя вислуховує поради фахівців, надає інформацію про дитину, постійно спілкується з батьками учнів, залучає їх до планування роботи та реалізації програм;

- співпраця асистента вчителя та вчителя − узгодження у роботі асистента вчителя та вчителя є важливою умовою ефективності здійснення освітнього процесу в інклюзивному закладі. Вчитель керує роботою у класі, асистент вчителя, беручи безпосередню участь у навчально-виховному процесі, здійснює супровід учнів, які мають труднощі у засвоєнні навчального матеріалу. Учитель і асистент разом працюють над плануванням навчальних занять, обговорюють необхідні адаптації/модифікації згідно індивідуального плану.

       Основне у роботі вчителя та асистента − зрозуміти потреби учня та усвідомити необхідність адаптації та модифікації навчального матеріалу, що покращить успішність навчання не лише дитині з особливостями психофізичного розвитку, а й іншим учням класу.

         Вчителі та асистенти виконують різні ролі задля досягнення спільної мети. Вчителі не повинні «перекладати» всю відповідальність за освіту дитини на асистента. Також учителям не слід повністю брати на себе цю роль, і вони мають бути впевненими, що можуть покластися на допомогу асистентів, коли це буде потрібно. Це потребує обговорень на етапі планування спільної роботи.

Для створення здорової робочої атмосфери вчителі мають ефективно спілкуватися зі своїми асистентами. Розпочати слід із чіткого розуміння сторонами своїх обов’язків, а також створити можливості для їх постійного вільного обговорення. Ефективна комунікація залежить також від того, наскільки обидві сторони чують одна одну та враховують отриману інформацію.

Учитель постійно несе відповідальність за виконання навчальної програми і зобов’язаний виконувати пов’язані з програмою професійні обов’язки, особисто проводить переважну частину навчання, щоб налагодити взаємодію з учнем, необхідну для отримання даних щодо прийняття належних освітніх рішень.

 Щоб робота асистента у класі була ефективною, він має знати про визначені вчителем цілі в індивідуальному навчальному плані учня, вміти бачити, що учень уже досяг певних поставлених результатів, знати, як звітувати вчителю про свої спостереження.

Якщо в процесі планування індивідуальної навчальної програми зазначено, що учень не може чи не повинен виконувати певні види діяльності самостійно, виникає потреба у наявності асистента дитини, який  повинен:

*допомагати учням з фізичними порушеннями та обмеженою мобільністю при виконанні фізичних вправ і під час пересування;

*забезпечувати безпечне оточення для задоволення потреб учнів у сфері особистого догляду на основі поваги до гідності дитини;

*допомагати учням у виконанні щоденних побутових завдань ( наприклад, перевдягатися, харчуватися, дотримуватися особистої гігієни).

Якість навчально-виховного процесу значною мірою визначається тим, наскільки враховуються та реалізуються потенційні можливості навчання й розвитку кожної дитини, її індивідуальні особливості. Якими б не були фізичні чи психічні обмеження, у дитини завжди є резерви для розвитку, використання яких може суттєво поліпшити якість її життя.

Пріоритетними напрямами діяльності асистента є сприяння соціальній, емоційній та когнітивній адаптації кожної дитини з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

У класах, де навчаються учні з різними рівнями розвитку та здібностей, педагоги мають підтримувати один одного у застосуванні найефективніших стратегій навчання. Якщо у школі створено доброзичливу, невимушену атмосферу, якщо тут визнають унікальність кожного (і педагога, і учнів) та підтримують їх, це суттєво підвищує ефективність навчання.

Школа, клас мають стати рідними для учнів  та їхніх родин. Батьки дітей з особливими потребами  обов’зково повинні бути залучені до навчально-виховного процесу. Постійна соціальна взаємодія в різноманітних умовах, за різних обставин, в різних ситуаціях зближує учнів, виробляє емпатію, прихильність один до одного, усвідомлення індивідуальності кожного, відчуття захищеності.

Одне з найголовніших завдань асистента учителя – створення корекційного середовища для дитини з особливими освітніми потребами. Виконуючи свою місію, асистент учителя повинен стати для такої дитини наставником, вихователем, другом. Він розуміє не лише слова і думки дитини, а й її погляд, відчуття, душевний стан.допомагати дитині з особливими освітніми потребами виконувати завдання, надавати допомогу в організації своєї діяльності під час занять, підготувати навчальні матеріали, проводити спостереження за поведінкою дитини в процесі її діяльності з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб; детальніше пояснювати елементи заняття; контролювати її діяльність; впроваджувати спеціальні методи роботи; перевіряти виконання завдання; допомагати концентруватися, сприяти формуванню її саморегуляції та самоконтролю, інформувати вчителя  про успіхи дитини, її досягнення та потреби, про її поведінку та успішність.

 Багато питань виникає саме у визначенні, яку  спільну  роботу мають виконувати   вчитель та асистент вчителя.  На даний час вдосконалюються посадові обов’язки вчителя та асистента вчителя інклюзивного класу. Щодо питань взаємодії педагогів доречно звернутися до досвіду канадсько-української проектної діяльності «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні».

       Тісно співпрацюючи з учителем, асистент сприяє розвитку дитини, поліпшенню її психоемоційного стану; стимулює її активність, підтримує виявлення та  розкриття її творчих здібностей, талантів, обдарувань, створює разом із вихователем навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.

         Зміст цієї роботи може бути відображений   схематично у вигляді  поданої таблиці, яка складається з чотирьох колонок:

* категорії дітей з особливими освітніми потребами, а саме: діти з порушенням мовлення, слуху, зору, інтелекту, опорно-рухового апарату, з гіперактивністю, розладами аутистичного спектра та інші.

* зміст навчального матеріалу, що відображений у другій колонці таблиці, має залишатися для всіх категорій дітей з різним рівнем пізнавального

розвитку незмінним і відповідати навчальним програмам ЗЗСО. Однак, якщо певні знання та вміння не засвоюються дитиною з особливими освітніми потребами, тоді необхідна модифікація навчально-дидактичних матеріалів.

* зміст роботи вчителя містить зразки доступних розвиткових завдань для

засвоєння освітньої програми дітьми з особливими освітніми потребами

відповідно до їх можливостей, а також форму активності як загальну для всіх

дітей і формування базової якості особистості.

*зміст роботи асистента - безпосередньо розкриває функції асистента на заняттях. Зокрема, допомагає виконувати дитині завдання в індивідуальній роботі або в малих групах в процесі заняття.

    Питання щодо механізму взаємодії  вчителя  і   асистента  вчителя  на  сьогодні  є надзвичайно актуальним і, безумовно,  потребує уточнення, конкретних  методичних рекомендацій.

     У  цілому, досвід  роботи  педагогів,  що  працюють  в  умовах  інклюзивного простору, свідчить про необхідність перегляду нормативів, що стосуються  інклюзивної освіти  дітей  з особливими освітніми потребами з обов’язковим долученням до їх  редагування фахівців-дефектологів, практиків.