Урок із креслення " Побудова виглядів предмета"

РОЗРОБКА УРОКУ ІЗ КРЕСЛЕННЯ

«ПОБУДОВА ВИГЛЯДІВ ПРЕДМЕТА»

Тема: ПОБУДОВА ВИГЛЯДІВ ПРЕДМЕТА

1. Організаційна частина

Дорогі учні. Прочитайте цей вислів. Перенесемо цю мудру пораду у наш вимір, на наш урок.

 Ваш пропуск у професійне майбутнє – це уміння читати  зображення  на кресленні та використовувати набуті знання у професійному становленні. Кваліфікований електрозварник має читати креслення деталей  і розуміти всі спрощення, позначення, умовності на зображеннях. Саме цю інформацію ми будемо розглядати сьогодні, тому прошу уважно і активно  працювати на уроці.

2. Повідомлення теми та мети уроку

Тема сьогоднішнього   уроку  є    ВИГЛЯДИ

Навчальна  мета: вивчити вигляди як вид зображення предмета на кресленні, навчитися будувати вигляди  предмета, вдосконалення навиків зображення предметів на кресленні креслярськими інструментами.

Розвиваюча мета: розвивати в учнів просторову уяву та мислення, вміння аналізувати; розвивати в учнів пізнавальний інтерес до креслення, акцентувати увагу учнів на необхідності практичного використання матеріалу теми у виробничій діяльності та в побуті.

Виховна мета: виховання в учнів спостережливості, уваги і свідомого ставлення при виконанні  креслярських робіт.

2. Мотивація навчальної діяльності.

      На попередніх заняттях ми вивчали проєціювання предметів на одну, дві і три площини проекцій. Пригадаємо інформацію із попередніх занять.

Скажіть, будь ласка, скільки проекцій предмета необхідно виконувати на кресленні, щоб прочитавши його ми зрозуміли та уявили його будову.

Відповіді учнів.

Отож, ви стверджуєте, що вибір кількості проекцій на кресленні залежить від складності форми предмета.

Мабуть, ви звернули увагу й на те, що проекції являють собою зображення тільки видимих (зовнішніх) частин поверхонь предмета.

 Щоб показувати на кресленнях невидимі частини поверхонь предметів (їх внутрішню будову), застосовують зображення, які називають перерізами й розрізами. Про ці види зображень ми поговоримо пізніше. 

Сьогодні ми навчимося правильно зображати видимі частини поверхонь, тобто те зображення предмета ,яке повернуто до нас, до спостерігачів, яке називається ВИГЛЯДАМИ.

1.              Показ зразків предмета ,аналіз їх будови, побудови проекцій  предмета .

   Вигляд — це зображення повернутої до спостерігача частини предмета.

Рис.1

 Виконуючи креслення, зображуваний предмет треба розміщувати відносно фронтальної площини проекцій так, щоб головний вигляд давав якнайповніше уявлення про форму предмета.

На рисунку 1 наведено креслення, яке складається з трьох виглядів. Зверніть увагу, що за головний прийнято вигляд, котрий передає найбільш характерні контури предмета. Загальна форма предмета нагадує кутник — і це видно з головного вигляду. Наявність скосів на горизонтальній частині і вирізу на вертикальній викликали необхідність застосування на кресленні ще двох виглядів — зверху і зліва.
   

3.Сприйняття , вивчення  учнями нового матеріалу.

3.1. Пояснення матеріалу із демонстрацією, тренувальні вправи.

 Зайві зображення на кресленні потребують надмірних витрат часу і зусиль на їх виконання, а недостатня кількість зображень робить креслення малозрозумілим. Кількість виглядів на кресленні має бути доцільною, тобто найменш можливою, але разом з тим достатньою для повного уявлення про форму всього зображеного предмета і його частин. Пояснимо це на прикладах.
    На рисунку 2, а показано три вигляди предмета. рис.2

 Але чи всі вони потрібні на кресленні?

 Головний вигляд дає уявлення про характерний зовнішній контур предмета. Щоб краще уявити форму заокругленої частини, потрібний ще вигляд зверху. Вигляд зліва зайвий — без нього форма зображеного предмета буде цілком зрозумілою. Отже, у даному разі на кресленні має бути лише два зображення і вони є достатніми
для повного уявлення про форму предмета.

Предмет, показаний на рисунку 2 , б, потребує наявності всіх трьох виглядів. Якщо не дати на кресленні вигляду зліва чи зверху, неможливо буде уявити форму окремих частин предмета.
    Таким чином, доцільну кількість виглядів на кресленні слід завжди визначати залежно від форми предмета.
    Невидимі частини поверхні предмета показують на виглядах штриховими лініями. Це дає змогу краще уявити форму окремих частин предмета, а іноді навіть зменшити кількість зображень на кресленні. . Зайві зображення на кресленні потребують надмірних витрат часу і зусиль на їх виконання, а недостатня кількість зображень робить креслення малозрозумілим. Кількість виглядів на кресленні має бути доцільною, тобто найменш можливою, але разом з тим достатньою для повного уявлення про форму всього зображеного предмета і його частин. Пояснимо це на прикладах.
Багато предметів на кресленні утворено поверхнями тіл обертання – циліндричними, конічними, сферичними. Наприклад, уявлення про форму цієї деталі  дає знак діаметр.

Поряд з виглядами спереду, зверху і зліва для зображення предмета можуть застосовуватися вигляди справа, знизу, ззаду. Отже, на кресленні може бути шість виглядів. Але це зовсім не означає, що будь-який предмет потребує виконання на кресленні всіх шести (чи навіть трьох) виглядів. Основними називають вигляди, утворені проеціюванням предмета на шість граней куба. Кожний з них має назву залежно від того, на яку із граней куба спроеційовано предмет. Відповідно існують такі назви виглядів (рис. 4):

вигляд спереду (основний вигляд) - зображення на фронтальній площині проекцій;

вигляд зверху - зображення на горизонтальній площині проекцій;

вигляд зліва - зображення на профільній площині проекцій;

вигляд справа - зображення на профільній площині проекцій;

вигляд знизу - зображення на горизонтальній площині проекцій;

вигляд ззаду - зображення на фронтальній площині проекцій.

Вигляд зверху розміщують під головним виглядом; вигляд зліва - з правого боку головного вигляду;

вигляд справа - з лівого боку головного вигляду;

вигляд знизу - розміщують над головним виглядом.

За такого розміщення назви виглядів не підписують і не показують лінії зв'язку між зображеннями. Коли будь-які вигляди розташовані не в проекційному зв’язку, їх позначають великими

літерами українського алфавіту, а напрямки виглядів показують стрілками (рис. 5) з тими ж літерами.

Віддалі між виглядами вибирають, беручи до уваги умови розташування їх на полі креслення, нанесення розмірів, текстових пояснень, таблиць тощо.

Основним для побудови зображення є вигляд спереду (основний вигляд), тобто зображення, утворене на фронтальній площині проекцій.

Основний вигляд повинен давати найповніше уявлення про форму, розміри та службове призначення предмета. Правильний вибір основного вигляду предмета зумовлює мінімальну кількість потрібних зображень.

Проблемне питання уроку: скільки виглядів предмета слід зображати на кресленні?

Кількість виглядів на кресленні має бути доцільною, тобто найменш можливою, але разом з тим достатньою для повного уявлення про форму всього зображеного предмета і його частин.

Додатковий вигляд – зображення, утворене внаслідок проектування частини предмета на додаткову площину, не паралельну основним площинам проекцій. Додаткову площину розміщують паралельно до нахиленої частини предмета, яка проектується на додаткову площину в натуральному величину (див. рис. 6, а).

Для зручності розгляду креслення додатковий вид дозволяється повертати, але із збереженням, як правило, розташування, прийнятого для цього предмета на головному вигляді; при цьому до напису додається умовне позначення викреслене у формі кола діаметром 10…12 мм із стрілкою (див. рис. 6, б), що означає вигляд Б повернуто.

а) б)

Рисунок 6.

Додаткові вигляди на кресленні на кресленні позначаються літерами і стрілками (див. рис. 6). Літери, які позначають погляд повинні бути на порядок більші від розмірних чисел.

Місцевий вигляд – зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Його застосовують, коли треба показати форму й розміри окремих елементів предмета, наприклад, отвір в деталі, фланець і т. п.

Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву (рис.6., вид А) чи не обмежений (рис.6., вид Б).

Позначення місцевого вигляду не відрізняється від позначення додаткового вигляду. Застосування місцевого вигляду дає змогу зменшити обсяг графічної роботи, зекономити місце на полі креслення.

4. Усвідомлення учнями теми уроку, узагальнення і систематизація знань.

4.1. Узагальнююча бесіда, відповідь на проблемне питання уроку.

Бліц- опитування:

1.. Що називають виглядом?

а) зображення двох сторін предмета;

б) зображення повернутої до спостерігача видимої частини поверхні
предмета;

в) зображення повернутих до спостерігача трьох сторін предмета.

2. Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета це -...

а) вигляд спереду;

б) вигляд зверху;

в) місцевий вигляд.

3. Чи може на кресленні використовуватись лише один вигляд спереду?

а) так; б)ні; в)може лише для плоских деталей.

4. Чи може на кресленні використовуватись лише вигляд зверху?

а) так; б) ні; в) може лише для плоских деталей.

5. Чи може на кресленні використовуватись лише вигляд зліва?

а)так; б)ні; в) може лише для циліндричних деталей.

6. Яка кількість виглядів повинна бути на кресленні?

а) якнайменша, але достатня для виявлення форми і розмірів предмета;

б) обов'язково три вигляди;

в) один вигляд, але головний.

4.2. Вправи   на пошук правильної відповіді ( карточки-завдання). Корекція помилок.

Завдання. Визначте, у якому напрямку – А, Б чи В – слід дивитись на них, щоб правильно вибрати положення для головного вигляду. 

5. Підведення підсумків уроку

5.1. Короткі висновки щодо активності учнів та набутих знань.

5.2. Оцінка роботи  групи в цілому та окремих учнів.

6. Домашнє завдання:

6.1. опрацювати конспект та матеріал підручника В.К. Сидоренка

« Технічне креслення»,ст.21-26.

6.2. Накреслити вигляди предмета ( рис.1.31.б), позначте розміри відповідно побудові.

7. Рефлекція

До цього уроку я не знав….

Сьогодні на уроці я запам’ятав…

Матеріально-технічне забезпечення уроку: ноутбук, зразки деталей, слайд- показ вправ та правил, карточки- завдання, підручник В.К. Сидоренка

« Технічне креслення».