Методичний матеріал "Формування мовленнєвої компетенції на заняттях української мови"

Формування мовленнєвої компетенції на заняттях української мови

 На кожному етапі розвитку молодої людини важливу роль відіграє рідна мова, тому що вона сприяє розвитку мовної особистості. Процес розвитку мовної особистості охоплює весь життєвий шлях людини, її пізнавальну діяльність і залежить від ступеня опанування й володіння мовою, оскільки без неї неможливий розвиток свідомості людини та її інтелекту.

 Реформування системи освіти в Україні набуло сьогодні глобального характеру. Зміст та методика викладання дисципліни «Українська мова» має певні специфічні риси стосовно формування компетентностей студентів, тому на заняттях систематично проводжу роботу по формуванню професійної компетентності студентів з урахуванням двох аспектів: підвищення рівня грамотності; підвищення загальномовної та фахової культури майбутніх спеціалістів.

Викладаючи дисципліну «Українська мова», використовую такі форми та методи роботи: різні види словникової роботи; використання індивідуальних карток-завдань на засвоєння орфоепічних, граматичних, лексичних, орфографічних, стилістичних умінь і навичок, які сприяють розвитку комунікативних якостей; дидактичні кросворди, які розвивають навички як індивідуальної так і самостійної роботи з підручником, довідником, уміння систематизувати конкретний навчальний матеріал; рольових ігор (складання діалогів по спеціальності); індивідуальна робота під керівництвом викладача (підготовка повідомлень, рефератів, доповідей, проектів різного характеру, портфоліо), що закладає великий потенціал для розвитку творчої діяльності студента; написання творів-роздумів  на теми: «Моя майбутня професія», «Чому я обрав(ла) професію техніка-технолога (бухгалтера, комерсанта, кухаря)», «Від буденного – до святкового», «Хвала рукам, що пахнуть хлібом», «Від зернини – до хлібини», «Хліб – усьому голова» тощо.

 Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається з системи загальних і професійних знань, тобто опанування фахівцем професійного мовлення – галузевої фразеології та термінології, що допоможе при навчанні у ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації, а також у подальшій професійній діяльності, котра вимагає застосування у виробничій сфері української мови. Термінологічна лексика має велике значення для науково-виробничої комунікації, сприяючи її інтелектуалізації, полегшує процес засвоєння знань та реалізації їх у майбутній фаховій діяльності, поглиблює знання студентів про ознаки виучуваних понять, є засобом розширення активного професійно зумовленого словникового запасу, підвищує культурний рівень.

Незважаючи на актуальність такого напрямку роботи, українською лінгводидактикою він досліджений недостатньо. У методичній та лінгводидактичній літературі увага приділяється розробленню загальних методик формування мовної компетенції студентів (Л.Барановська, Л.Головата, Л.Лучкіна, Т.Рукас, та ін.), проблемам формування мовленнєвої культури (Н.Бабич, О.Бєляєв, А.Коваль, М.Пентилюк, В.Мельничайко та ін.), ідеям комунікативно-діяльнісного підходу до навчання мови (О.Бєляєв, М.Вашуленко, І.Ґудзик, В.Мельничайко та ін.). Прийоми засвоєння термінології згадуються побічно, розроблено окремі види робіт з професійною термінолексикою (Н.Костриця, Л.Лучкіна, В.Михайлюк, Т.Рукас, Н.Тоцька, Я.Януш). Загальної системи роботи з науковою термінологією, яку можна було б застосовувати для навчання українським терміносистемам студентів усіх спеціальностей не розроблено. Такий стан не дозволяє побудувати роботу таким чином, щоб студенти економічних та технологічних спеціальностей могли писати реферати, дипломні та курсові роботи, працювати з навчальною літературою, виконувати самостійні завдання, брати участь у конференціях та семінарах українською мовою.

Реалізації формування у студентів професійної мовленнєвої компетенції на основі фахової термінології вимагає професійно орієнтованої комунікації, спрямованої на конкретного адресата – фахівця певної професійної спеціалізації. Передумовою успішного засвоєння і подальшого активного використання базової наукової та професійної термінології, на мій погляд, слугує раціональне поєднання комунікативного підходу та професійного контексту.               Продуктивність засвоєння термінів та їх активне використання в усному та писемному українському фаховому мовленні багато в чому залежить від відповідної системи підготовчих вправ, послідовно спрямованих як на переклад та вдумливе засвоєння термінології, так і на активізацію вмінь говоріння та слухання, необхідних для застосування цієї термінології у конкретних робочих ситуаціях.

Ефективним є поєднання вправ як репродуктивного характеру, що виконують ознайомлюючу функцію, так і творчих, що сприяють активному самостійному використанню термінологічної лексики відповідно до виробничої ситуації.

Серед великої кількості репродуктивних вправ ефективним є використання наступних: дати усно тлумачення фаховим термінам українською мовою; дібрати терміни до запропонованих визначень; скласти термінологічний словник до тексту з фахового підручника, давши пояснення термінам; переказати матеріал попередньої лекції, звертаючи увагу на вимову та вживання фахової термінології.

Вправи творчого спрямування повинні бути складнішими і передбачати більшу самостійність студента при їх виконанні, наприклад: за допомогою словника доберіть до термінів синоніми, складіть з них пари, введіть терміни-синоніми в речення, враховуючи відтінки їх значень; за допомогою словника доберіть до термінів антоніми, складіть з ними речення; складіть усне висловлювання фахового спрямування, використовуючи професійну термінологію; складіть діалог виробничої тематики, насичений вашою фаховою термінологією; прочитайте текст, виправте терміни, що вжиті з невластивим для них значенням.

Доцільним є також застосування вправ порівняльно-зіставного типу, що допомагають студентам відчути специфіку виучуваних понять, ілюструють особливості нормативного фахового мовлення порівняно з розмовно-побутовим; та вправ на переклад.  Вправи цих типів дозволяють проаналізувати особливості виучуваних понять на фонетико-орфоепічному, лексико-граматичному та стилістичному рівнях. Крім того, збагачуючи лексичний запас студентів професійно-науковою термінологією, ми одночасно маємо змогу підвищувати культуру мовлення майбутніх фахівців.

Безперечно, найбільш доцільним для формування мовленнєвої фахової компетенції на основі науково-професійної термінології є використання текстів зі спеціальності. Невеликих за обсягом, доступних за змістом, насичених словами, стійкими словосполученнями та граматичними конструкціями, характерними для мови спеціальності.

 Лише зацікавивши студентів їх майбутньою спеціальністю, ми зможемо привити любов до української мови та отримати національно свідомих, мовленнєво компетентних фахівців, що зможуть досягти особистісного й професійного самовизначення та домогтися самореалізації.

Література

1. Кучерук О. Уміння – передусім. Компетентнісний підхід до формування національно-мовної особистості. // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. - №10. – С.18 -24. 

2. Мацько Л. Матимемо те, що зробимо // Дивослово. – 2001. – № 9. – С. 2-3.

3. Михайлюк В. Переклад у формуванні культури ділового мовлення // Дивослово. – 1999. – № 7. – С.26-29.