Методичний матеріал "Малі фольклорні жанри"

МАЛІ ФОЛЬКЛОРНІ ЖАНРИ

ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

Серед національних духовних цінностей можна виокремити яскравий та унікальний феномен – фольклор – своєрідна художньо-філософська система, що відтворює характер зв'язків етносу з навколишнім світом на різних етапах його історичного розвитку. Важливість пізнання фольклору для сучасної людини, і особливо дитини, – у ціннісному ядрі національної культури, бо саме в художніх образах, у системі мови, в жанровій визначеності явищ фольклору поєднались та знайшли втілення духовні засади життя, морально – естетичний кодекс, продуктивний досвід обрядової діяльності, пов'язаної з працею, родинним побутом народу.

Вивчення творів усної народної творчості у початковій школі має важливе виховне значення. Вони містять великий запас моральних принципів, якими повинна користуватися людина у своєму житті; невичерпне джерело народних традицій, звичаїв, які наповнені естетичним принципом. Твори народного фольклору розповідають про життя і побут нашого народу у різні історичні періоди. Саме це повинно формувати у дитини любов до Батьківщини, до рідної мови і виховувати бережливе ставлення до природи, до людей, сприяти розвитку розумових здібностей дітей, формуванню особистості школяра.

Мова живе спільнотою, до якої входить не тільки слово як таке, а й все, що можна назвати музикою мови: мелодика фрази та наголос, тембр та інтонація, ритмічні структури, нюанси голосу, темп – все це впливає на малюків набагато сильніше, ніж зміст сказаного.

Під час навчання молодші школярі ознайомлюються зі значущими одиницями художніх текстів, оволодівають практичними уміннями впізнавати, розрізнювати та називати окремі літературні жанри: казку, оповідання, вірш, байку, малі фольклорні форми (загадку, прислів'я); ігровий фольклор (скоромовка, лічилка).

У змісті навчальної програми передбачені для вивчення такі форми усної народної творчості, як загадки, скоромовки, лічилки, дитячий ігровий фольклор, казки про тварин, прислів'я та приказки. Вони часто використовуються на уроках для закріплення вивченого матеріалу, при актуалізації опорних знань учнів і вивченні нової теми.

Загадка – народний твір, який з'явився ще задовго до того, як люди навчилися читати й писати. З давніх-давен до загадування й розгадування загадок ставилися відповідально. У наш час загадки є одним з видів розваг, але ця розвага має серйозний підтекст. Діти легко запам'ятовують і завчають напам'ять віршовані рядки, і захопившись грою, дитина навіть не помічає, що вчиться. Короткі віршовані твори приваблюють дітей співзвуччям. А це значно допомагає оволодіти рідною мовою.

У загадках наявний елемент гри, а тому цим жанром захоплюються діти. Загадки розвивають кмітливість, увагу, стимулюють уяву, допитливість, спостережливість дитини при вивченні явищ природи, навколишнього оточення, трудової діяльності людини, тому мають велике етнопедагогічне значення. Використання цих різноманітних віршованих вправ і загадок сприяє всебічному розвитку дітей.

Багато спільного із загадками мають прислів'я та приказки. їх об'єднує насамперед метафоричність, що ґрунтується на спостереженнях за природою та побутом, а також стислість і чіткість викладу. Переносне значення вислову дозволяє іноді вживати загадку як прислів'я. У прислів'ях виражений життєвий досвід, узагальнена народна мудрість. Прислів'я – не минуле, не старовина, а живий голос народу: народ зберігає в пам'яті тільки те, що йому необхідно сьогодні і потрібно буде завтра. Народні прислів'я легко запам'ятовуються завдяки грі слів, різним співзвуччям, римам, ритміці.

Близькі до прислів'їв приказки. Відрізняються лише тим, що у приказках немає висновків, повчань, які є у прислів'ях. Приказка дає дотепну оцінку події, вчинкам людини, але тут нема повчань, висновків.

Якщо ми задамося метою допомогти дитині в розвитку мовлення, то навряд чи зможемо знайти щось краще, ніж старі народні короткі лічилки, забавлянки – прості пісеньки, ритмічні та благозвучні.

Українська народна культура накопичила величезну кількість забавлянок для дітей молодшого віку. Тут і утішки, і пальчикові ігри, і забавлянки з елементами масажику, лоскотання, чукалки (гойдання на коліні), маленькі римовані діалоги, що заохочують до розвитку мовлення, примовлянки до різних дій протягом дня (прокидання, вмивання, їжа, сон)

Своєрідним вступом до колективних дитячих ігор є лічилки – мініатюрні вірші з чітким ритмом і повною римою; вони допомагають визначити роль учасників гри чи розміщення їх за групами. Виконуються лічилки, як правило, речитативом. Авторами і виконавцями лічилок є самі діти.

Розвиваючись, лічилки поповнювалися новими художніми елементами, зокрема іноземними словами, які, потрапляючи в нове середовище, викривлялися виконавцями так, що на сьогодні про походження багатьох з них можна говорити лише гіпотетично.

Чимало лічилок, що складаються із, здавалося б, цілком зрозумілих слів, часто не мають ясного змісту. Але це не заважає їх популярності у дітей, які люблять деяку загадковість і яких приваблюють яскраві, незвичайні співзвуччя.

Український фольклор – це високохудожній дидактичний матеріал, який повинен більшою мірою використовуватись учителем, оскільки в ньому багатовіковий досвід народного виховання. Він допоможе не лише сформувати моральний світ дитини, але й оволодіти мовленнєвим етикетом, підвищити інтелектуальний рівень, національну свідомість, формуватиме бажання стисло, ясно, глибоко, гарно висловлювати свої думки.

 

 

 

      ПРО ТВАРИН

 

***

Голодна мукає. Сита – жує, всім дітям молоко дає. (Корова)

***

В теплій шубі він лежить,

Цілу зиму міцно спить

А пробудеться від сну – Зустрічатиме весну. (Ведмідь)

***

В темнім лісі проживає, довгий хвіст пухнастий має.

Їй на місці не сидиться, а зовуть її … (лисиця).

***

Влітку наїдається, взимку відсипається. (Ведмідь)

***

Прийшла кума із довгим віником на бесіду із нашим півником.

Схопила півня на обід та й замела мітлою слід. (Лисиця).

***

Влітку гуляє,а взимку спочити. (Ведмідь)

***

Повзун повзе, сімсот голок везе. (Їжак)

***

Живе у лісі хижа, дика, душить кури та індика. (Лисиця)

***

Влітку медом ласував, досхочу малини мав.

А як впав глибокий сніг, позіхнув і спати ліг.

Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни. (Ведмідь)

***

Влітку сіренький, а взимку біленький.

Довгі вуха має, швидко стрибає. (Заєць)

***

У хатах прозорих всі вони живуть,

Можеш ти їх бачить, та не можеш чуть. (Риба)

***

Швець – не швець, кравець – не кравець,

Держить в роті щетинку, а в руках ножиці. (Рак)

***

Що то воно: в воді водиться, з хвостом родиться,

А як виростає, хвіст відпадає? (Жаба)

***

Ген – у калюжі – Пострибушка. Зелений бік, Зелене й вушко.

То стриб – сюди, то стриб – туди, то в воду – плюх! то – із води.

Кум-кум! – співає. Скре-ке-ке! Ти знаєш, що воно таке? (Жаба)

***

У воді купалася, а сухою зосталася. (Качка)

***

Літає крилами, ходить ногами, висить догори лапками. (Кажан)

***

Хвостик, як ниточка, само, як калиточка, а очі, як насінинки. (Миша)

***

Прилетіли гості, сіли на помості,

Без сокири, без лопати поробили собі хати. (Птахи)

***

Сам вечірньої години заховався в кущ калини,

Та на дудочку одну грає пісню чарівну. (Соловей)

***

Біле як сніг, чорне як жук, вертиться як біс і повертає в ліс. (Сорока)

***

Летів птах через дах, сів на воротях у червоних чоботях. (Лелека).

***

Хату на хаті має, всім жабам рахунок знає. (Лелека).

***

Чорномазий, білодзьобий, він за плугом важно ходить,

Черв'ячків, жучків знаходить – сторож вірний, друг полів,

Перший вісник теплих днів. (Грак)

***

Вірно людям я служу, їм дерева стережу,

Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників ним здобуваю. (Дятел)

***

Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова)

***

Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця, голос тоненький, а ніс довгенький;

Хто його уб'є, той кров свою проллє. (Комар)

 

***

Чорне тіло, чорний вус. ніби справжній сажотрус. (Жук)

***

Колючий клубочок прибіг у садочок ... (їжак)

***

Повзун повзе, на базар голки везе. (Їжак)

***

Ніс, як у свинки, та колючі щетинки. (Їжак)

***

Котиться клубочок зовсім без ниточок.

Замість ниточок – триста голочок. (Їжак)

***

Коло бабусі сидить дід у кожусі,

Проти печі гріється, без водички миється. (Кіт)

***

Не ходжу я, а скакаю, бо нерівні ноги маю.

Через поле навмання перегнав би я коня.

Я страшенний боягуз, всіх на світі я боюсь.

В полі, в лісі – навкруги, скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду, їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки. Відгадайте – хто такий? (Заєць)

***

Він із казки, він із пісні, в нього зубки, мов залізні.

Капустину він гризе. Зветься звір на букву «зе». (Заєць)

***

Ходить хмуро між дубами, хижо клацає зубами,

Весь, як є, – жорстока лють, очі в нього так і ллють.

Зачаївся ось, примовк. Грізний звір цей, звісно, ... (вовк)

***

Крізь пустелю навпростець йдуть-бредуть неквапом

Схожі, ніби близнюки, дві гори на лапах. (Верблюд)

***

Хто гнізда свого не має, яйця іншим підкладає,

А у лісі в холодку все кує, мудруля. Хто вона? (Зозуля)

***

Не лікар, а дерева лікує. З дерева лунає звук:

Хто там стукає: тук-тук? (Дятел)

 

ПРО ЯВИЩА ПРИРОДИ

***

Стигле яблучко на небі

ніченька зірвала

І до ранку у кишеню

від усіх сховала.

Лиш як півник заспіває на усі усюди,

Знову яблучко жовтеньке

всі побачать люди. (Сонце).

***

Висить сито руками не вито. (Павутина)..

***

Хоч хатинонька маленька,

та привітна і тепленька:

як мороз кусається,

п'ять братів сховається. (Рукавиця)

***

Пухнаста вата пливе кудись.

Чим вата нижче, тим дощик ближче. (Хмара)

***

Летить орлиця по синьому небу,

Крила розпластала, сонечко застелила. (Хмара)

***

Без крил летять, без ніг біжать, без вітрил пливуть. (Хмари)

***

Скачуть по доріжці білі горошки. (Град)

***

Розсипався горох на сімдесят сім доріг;

Ніхто його не підбере: ні цар, ні цариця, ні красна дівиця. (Град)

***

Сивий дідусь біля воріт всім очі заволік. (Туман)

***

Мене ніхто не бачить, але всякий чує. А мою супутницю кожен може бачити, але ніхто не чує. (Грім і блискавка)

 

***

Летить вогняна стріла, ніхто її не зловить. (Блискавка)

***

Фарбоване коромисло над річкою повисло. (Веселка)

***

Ввечері на землю злітає, вночі на землі перебуває, а вранці знову відлітає. (Роса)

***

Живе без тіла, мови не має, а всім відповідає. (Луна)

***

Що, ледь доторкнувшись, перетворює в дим дрова? (Вогонь)

***

Фарбоване коромисло над річкою повисло. (Веселка)

***

На воді – не плине й не втопає, на вогні – не тліє й не горить.

На піску – слідів не залишає, по соломі йде – не шелестить. (Тінь)

***

Дуга з’єднала береги, немов у казці, гожа.

А от дзвіночка до дуги ніхто вчепить не може. (Веселка)

***

Хоч безкрилий, а літає, безголосий – свище.

Хоч безрукий, а буває, груші з дерева збиває,

Навіть часом вириває сосни з коренищем.

А як втомиться – впаде і нема його ніде. (Вітер)

***

Виростає зимою униз головою, корінцем догори, і росте до пори.

Стане сонце гарячим – то відразу заплаче, стікає сльозами і геть пропадає. То хто ж поміж вами загадку вгадає? (Бурулька)

***

На полі оксамитовім є чарівне письмо:

Ясні сріблясті літери і пишеться само.

Удень воно ховається, щоб уночі світити,

А хто з вас постарається, той зможе полічить. (Зорі)

***

Поміж каміння і трави повзе змія без голови.

Без голови, але шипить, ще й осокою шелестить.

А хвіст – кінця йому нема! Повзе змія, покіль зима

В полон усіх не забере. Тоді притихне і замре. (Струмок)

ПРО ОДЯГ

***

Хоч хатинонька маленька, та привітна і тепленька:

як мороз кусається, п'ять братів сховається. (Рукавиця)

***

Я калачиком згорнувся, навкруг шиї обернувся.

її тепло огортаю, від морозів заховаю. (Шарф)

***

Не краватка я, не комір, а шию обнімати звик.

Але не завжди, а лише тоді, коли бувають холоди. (Шарф)

***

Взимку простягся, а влітку згорнувся. (Шарф)

***

Вдень – завзяті та проворні: можем бігати, стрибати,

а вночі ми безпорадні, бо лягають ноги спати. (Черевики)

***

Ношу на голові поля, але це зовсім не земля. (Капелюх)

***

Дві сестрички, дві плетінки з овечої хутринки.

Як гулять – так одягать, щоб не мерзли п'ять та п'ять.(Рукавички)

***

А ну-мо, хлопці, хто вгадає: на десять братів двох шуб вистачає? (Рукавички)

***

П'ять мішечків вовняних – гріються братики в них. (Рукавички)

 

***

Побудований хлівець для п'яти овець (Рукавичка)

***

Два братики не можуть розлучитися:

Вранці в дорогу, вночі – до порога. (Черевики)

***

Чорна, а не земля, пухнаста, а не сніг, гріє, а не піч. (Шуба)

***

Не вдягають їх хлоп'ята,

Мов принцеси, в них дівчата. (Плаття)

***

Комірець і рукави, більш для хлопчиків вони. (Сорочка)

***

Від води не промокає, нас від дощику ховає. (Дощовик)

 

 

ПРО РОСЛИНИ

***

Обліпили всі пеньочки мами, тата, сини й дочки:

Наче нитки всі тоненькі, вишукані й чепурненькі. (Опеньки)

***

Красень гриб цей хоч куди, та у руки не бери!

Кожна муха його знає, як побачить – геть втікає! (Мухомор)

                                         ***

Під березою грибочок, поряд жінка і синочок...

З деревом вони куми, добре знаємо їх ми! (Підберезовики)

***

Навесні кладемо в ямку, восени збираємо.

У супи, борщі, солянку цілу зиму маємо. (Картопля)

***

Ці грибочки невеличкі, із близнючок в них сестрички.

По лісах мандрують пішки, носять рижі босоніжки.

                                 (Лисички)

***

Жовте сонце на городі, та не зігріває.

В каші стане у нагоді, листя гарне має. (Гарбуз)

***

Сирі шапки, сирі ніжки, можна і сирими трішки...

Видів безліч, всі смачні: ласі, добрі, їстівні! (Сироїжки)

***

Є солодкий, є гіркий, різні форми має.

Є худий, а є товстий, в серпні дозріває. (Перець)

***

Стріли випустив у небо, сам захований в землі.

Знає: всім на зиму треба його зубчики малі. (Часник)

 

***

Тонкі гілочки лапаті, але не ялинка.

Буде пахнути в салаті ця чудо-рослинка. (Кріп)

***

У стручечку дитсадок: дітки-намистинки.

Всілись гарно у рядок, гріють круглі спинки. (Горох)

***

На паличці сонечко, у землі коріннячко.

Будуть син і донечка лузати насіннячко. (Соняшник)

 

***

Він червоний всередині,як розріжеш – пустить сік.

До смаку усій родині, у борщі ціленький рік. (Помідор)

***

Не буряк, хоча кругленька і така ж хвостата.

А за розміром – маленька, і червонувата. (Редиска)

***

Люблять дощику краплинки, без водички не ростуть.

Зеленющі їхні спинки, у салати покладуть. (Огірки)

***

Дуже схожа на малину,має чималу родину.

В лісі, на кущі зростає, темно-синій колір має. (Ожина)

***

Серед лісу та боліт поселився їхній рід.

Ягідка, мов горошина, а на колір, як калина. (Журавлина)

***

Товстий, в смужку карапуз, дуже схожий на гарбуз.

На баштанах підростає, полум'яну м'якоть має. (Кавун)

***

Повні, в смужечку вони, ніби міні-кавуни.

На кущі свій вік живуть, невеличкими ростуть. (Аґрус)

***

 

На кущах вона росте,руки гілками дере.

Червоніє, дозріває, лікувальну здібність має. (Малина)

***

Є червона, а є біла, обсипається доспіла.

Ягідки, мов горошинки, кущ вкривають, як краплинки. (Порічка)

***

Ці початки золотисті з радістю смакуємо.

Сіллю трем боки зернисті, родичів частуємо. (Кукурудза)

***

На порічку дуже схожа: круглолиця і пригожа.

Вітамінами багата, чорношкіра і пузата. (Смородина)

***

Рвати – треба нахилитись і низенько поклонитись.

Глянеш – наче полуничка, але зростом невеличка. (Суниця)

 

ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ

 

Про працю

Праця людину кормить, а лінь псує.

Без діла жити – тільки небо коптити.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Під лежачий камінь вода не тече.

Збирай по ягідці – і кошик набереш.

Хто багато лежить, у того й бік болить.

Зробив діло – гуляй сміло.

Ножиці прямі, але руки криві.

Гончара глина годує.

Взявся за гуж не кажи, що не дуж.

Зароблена копійка, краще краденого карбованця.

Більше діла – менше слів.

про землю дбає, вона тому й повертає.

Де господар добре робить, там і поле щедро родить.

Не одяг красить людину, а добрі діла.

Бджола мала, а й та працює.

Діло майстра величає.

На дерево дивись, як родить, а на людину – як робить.

 

Про знання

Не вчи вченого їсти хліба печеного.

Писати – не язиком чесати.

Не борода робить чоловіка мудрим.

Яка головонька, така й розмовонька.

Шовкова борідка, та розуму рідко.

Борода як у старого, а розуму як у малого.

Маєш голову, май же і розум.

Здобудеш освіту – побачиш більше світу.

Знання краще золота.

Без терпіння немає навчання.

Хліб кормить тіло, а книжка – розум.

Хто багато читає, той багато знає.

Зустрічають по одягу, проводжають по розуму.

Голова дана не для того, щоб шапку носити, а щоб розум копити.

Маленькі казки багато розуму дають.

Хто вміє читати, той більше бачить.

У науки чотири ока.

У дитинстві вивчене – що на камені висічене.

Моя голова – моя рада.

За гроші розуму не купиш.

Людина без знань – однаково, що гриб: хоч на вигляд і міцний, а за землю погано тримається.

Не бійся, коли не знаєш; страшно, коли знати не хочеш.

Якщо за день нічого не вивчив, то весь день змарнував.

Знання завершуються тільки ділом.

Знання – дерево, а діло – плоди.

Слова треба зважувати, а не рахувати.

Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

Знай більше, а говори менше.

Учений водить, а неучений слідом ходить.

Добре, коли сам усе вмієш; але зле, коли все сам робиш.

Не вмієш шити золотом, то бий молотом.

Пізно старого коня вчити гопки.

Без знань і ранок – ніч.

Якщо ти вчений, увесь світ твій.

Перо сильніше меча.

Сильний здолає одного, а вчений – тисячу.

Красна пава пером, а людина знанням.

Ніж виряджатись у яскравий одяг, краще одягнись у знання.

В науці старих нема.

Робиш для когось, а вчишся для себе.

До великого терпіння прийде й уміння

Вчення гірке, та плід солодкий.

Почнеш у навчанні з малого, досягнеш і більшого.

Не піднявшись на гору, не побачиш долини.

Не помучишся – не научишся.

Навчаючись, дізнаєшся, як мало ти знаєш.

Дійти можна тільки тоді, коли ідеш.

Якщо поле не зоране, засіки будуть пусті; якщо книга не прочитана, знань не прибуде.

Хто не соромиться запитувати, дізнається багато, хто соромиться питати, забуде і те, що знав.

Даремна праця – вудити без гачків і учитись без книги.

Не бійся іти повільно, бійся стояти на місці.

Не кажи «я учився», а скажи, що дізнався.

Недочитана книга – що непройдений шлях.

Корисно питати й про те, що знаєш.

Розпитуючи, гори перейдеш, а мовчки і на рівнині заблукаєш.

Бути вчителем, переставши бути учнем, неможливо.

Без вміння і сила зайва.

І вчена людина повинна трудитись.

Мало хотіти – треба уміти.

Уміння не відбереш.

Щоб навчитись плавати, потрібно лізти у воду.

Не голка шиє, а руки.

Не силою б'ються, а вмінням.

Навчання і труд поряд ідуть.

Книжка – маленьке віконце, а через нього увесь світ видно.

Не всяк, хто читає, в читанні силу знає.

Хто більше читає, той більше знає.

Наука і труд добрі плоди дають.

Книга вчить, як на світі жить.

Хто грамоти вміє, той краще сіє.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Книги – це ріки, що наповнюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли.

Навчитись хорошому мало і сотні днів, навчитись дурному вистачить і години.

Не той багато знає, хто довго жив, а той, хто багато вчився.

Повторення – мати навчання.

У дружби немає межі, у знань немає дна.

Чого в молодості не навчився, того і під старість знати не будеш.

Щоб навчитись трудолюбству, треба три роки; щоб навчитись лінощів – тільки три дні.

Наука хліба не просить, а хліб дає.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Вчення – світ, а невчення – тьма.

Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

Вік живи – вік учись.

Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь».

Чого навчився, того за плечима не носити.

Хто хоче більше знати, треба менше спати.

Потрібно учиться – завжди пригодиться.

Пташка красна своїм пір'ям, а людина своїм знанням.

 

Про дружбу

Людина без товаришів, що дерево без коріння.

Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться.

Міцну дружбу й сокирою не розрубаєш.

Дружбу дружбою шукають.

Дерево на дерево спирається, а людина на людину.

Біда друзів випробовує.

Приятеля легше знайти, ніж зберегти.

Тяжко жити, коли між друзями нема згоди.

Вчися чужому розуму, та свого не загуби.

Слово до слова-зложиться мова.

Знання – сонце, книга – вікно.

Одна книга тисячі людей навчає.

Дім без книги-день без сонця.

З ручаїв – ріка, з книжок – знання.

Книжка для розуму, що теплий дощ для посівів.

Книга вчить, як на світі жить.

Де сила не може, там розум допоможе.

Не шукай друга ні багатого ні вельможного,

а хай він буде хоч і бідний зате добрий.

Потрібно багато днів і ночей, щоб пізнати людей.

Недовір'я вбиває дружбу.

З добрим дружись, а лихих стережись.

Не смійся з другого щоб тобі не було того.

Чужому лихові не смійся.

Дружній череді вовк не страшний.

Берись дружно – не буде сутужно.

Гуртом можна й море загасити.

Заліз у багатство-забув і братство.

 

Про книгу

Вибирай книгу, як вибираєш друга.

Гарна книга краще зіроньки світить.

         Грамотний уміє читати і рядки, і між рядками.

Здавна кожну хвилину книга виховує людину.

З книгою дружу і не тужу.

               Книга вчить, як на світі жить.

Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Книга для людини – що вікно для хатини.

Книга – до знань перепустка, а без книги голова, мов качан капусти.

Книга дає крила розуму.

Книга не зрадить, але лише порадить.

Книга не шапка, а вибирай по голові.

Книга подібна до води: дорогу проб'є завжди.

Книга – твій порадник і друг, частіше бери її до рук.

Книгу, як око своє, бережіть, бо без книги не можна жить.

Мудрим ніхто не вродився, а з книжок навчився.

Недочитана книга – не до кінця пройдений шлях.

Не на користь книгу читать, коли вершки хапать.

Поганий читач по книзі очима водить, а думка у нього стороною ходить.

Товаришуй тільки з розумними людьми, читай тільки хороші книги.

У того найбільше друзів, у кого друг – книга.

Хто знання має, той і мур зламає.

Щоб правду знати, треба книжку читати.

 

Про матір, родину

При сонечку тепло, при матері добро.

Згода дім будує, а незгода руйнує.

Дитина плаче, а матері боляче.

Щастя біжить, а не щастя летить.

Яблучко від яблуньки не далеко падає.

Бабця скаже, як зав'яже.

Бабусине слівце – плідне деревце.

Нема того краму, щоб купити маму.

Матері ні купити, ні заслужити.

У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

Материн гнів, як весняний сніг:

рясно випаде, та скоре розтане.

Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

Про правду, чесність, сміливість

Хто вчора обманув, тому й завтра не повірять.

Чесний правди не боїться.

Правда із моря виринає, а не правда потопає.

Сміливому море по коліна.

То не козак, що боїться собак.

Боязливому по вуха, сміливому по коліна.

За рідний край життя віддам.

Добре ім’я краще багатства.

Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.

Аби душа чиста, а постоли – нічого.

Кого почитають, того й величають.

Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

Хто знав стид, той має совість.

Страшно буває тому, в кого совість нечиста.

Біда на світі, коли нема правди!

Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.

Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.

Засип правду хоч золотом, затопчи її болотом, а вона наверх сплине.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду.

Не шукай правди в других, коли в тебе її нема.

Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся.

 

 

ЛІЧИЛОЧКИ

***

Раз, два,три,чотири, п'ять! Вийшов котик погулять.

Як нам бути, що робити? Треба котика зловити.

Будем знову рахувать: раз, два,три,чотири, п'ять,

Зараз я іду шукать!

***

Місяць цілу ніч не спав, зорі в небі рахував...

Перша – я, а друга – ти, а хто третя – геть лети...

***

Вчепилися до білочки горіхові лічилочки.

Не дають їй їсти й спати, спонукають рахувати:

Перший, другий, третій, п'ятий. Одинадцятий... двадцятий...

Всі горішки полічила, і тоді лиш відпочила.

***

Дощик воду розливав і листочки рахував:

Раз краплинка, два краплинка, чисті вишня і ялинка...

Третя крапелька летить – яблунька уже блищить...

П'ята й шоста – на малині, сьома, восьма – на ожині.

Ця дев'ята – на полин, а десята – на жасмин...

***

Діти лісом мандрували і дерева рахували:

Раз – смерека, два – модрина, три – гіллям кива ялина,

а чотири – дуб розлогий, п'ять – то ясен край дороги.

Шість – то клен, а сім – осика, вісім – липа невелика,

дев'ять – граб, десять – тополя. Ліс минув, дістались поля. Л.Вознюк

***

Раз – метелик, два – жучок, три – невтомний павучок,

а чотири – бабка спритна, п'ять – то сонечко привітне,

шість – потішний світлячок, сім – то джмелик-дивачок.

Вісім – бджілка-трудівниця, дев'ять – мушка-танцівниця,

десять – коник-стрибунець. Тут лічилочці кінець! Л. Вознюк

***

Раз – ми вранці прокидались, потягнулись, одягалась.

Два – з водичкою ми дружим, умиватись любим дуже.

Три – швиденько, по порядку ми виконуєм зарядку!

На чотири в нас – сніданок у такий чудовий ранок.

П'ять – бадьорий настрій маєм, залюбки в садок рушаєм:

шість хлоп'яток, сім дівчаток, вісім жовтих каченяток,

дев'ять котиків кудлатих, десять песиків вухатих. Л.Вознюк

***

А далі теж не пусто: червоних п'ять перчин,

Шість качанів капусти, солодких сім морквин.

Ще далі поглядімо, що осінь принесла,

А ну-мо, полічімо останні три числа:

Це – помідорів вісім та дев'ять картоплин,

А у вінку повисли аж десять цибулин. А. Королів

***

Раз і два! Раз і два! Раз і два!

В нас лічилка – лісова!

В лісі – дерево дуплисте,

а в дуплі – живе сова,

Що жовтющі очі має.

Спить – удень, вночі – літає.

Добрий сну, сові приснись!

Я – ховаюсь! Ти – жмурись!

***

Одна – велика диня, а он два буряки,

Три баклажани сині, чотири огірки.

 

В небо синє по драбинці сходить сонце у хмаринці.

Сонце сяє, літом пахне, за собою дощик тягне.

Каже дощику: – Не злись, я ховаюсь, ти жмурись! О.Полянська

 

ЗАБАВЛЯНОЧКИ

 

Наш хлопчик

Оцей пальчик – наш дідусь, оцей пальчик – баба,

Оцей пальчик – наш татусь, оцей пальчик – мама,

Оцей пальчик – хлопчик наш, а звуть його Ваня!

 

Пішов котик на торжок

Пішов котик на торжок, купив котик пиріжок.

Чи самому скуштувати? Чи дитину годувати?

І скраєчку надкусив і дитині залишив.

 

Зелена травиця

Зелена травиця не спить вже давно,

Маленька синичка взялась за зерно,

Зайчик – за скоринку, дітки – за молочко.

Півник

Хто це пісеньку таку нам співа: «Ку-ку-рі-ку?»

Це наш Петя-Петушок, це він будить так діток,

Щоб вставали, не проспали, не спізнились в дитсадок.

 

Коник-стрибунець

Скаче коник-стрибунець

З кукурудзи на чебрець,

З конюшини на бузок,

Подає свій голосок.

Скаче коник вже півдня,

А уся його рідня,

Зелененька і прудка,

Цвіркотить біля ставка.

ЗАКЛИЧКИ ТА ПРИМОВКИ

 

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко,

На бабине зіллячко, на наше подвір'ячко.

Дітки гуляють, тебе виглядають.

 

Мурашка, мурашка садовая кашка,

Дай мені кваску, а я тобі медку.

 

Павлику-равлику, вистав свої ріжки

Тобі два, мені два – поділимось обидва.

 

Ластівки, ластівки, візьміть собі веснівки

Нате вам камінці, дайте мені рум'янці.

 

Мишко, Мишко, на тобі зуб старий, а дай мені новий.

Зозуля рябая сім літ не кувала.

Закуй мені в цьому літі, скільки житиму на світі?

 

Корівко, корівко, дай мені сиру, дай мені масла.

Я тебе, корівко, усю весну пасла.

 

Іди, іди, дощику, наварю тобі борщику у новому горщику

Та й поставлю на вербі, щоб не з`їли комарі.

Буде вам, буде нам, буде всім комарам.

 

У любистку купали, живу воду наливали,

Щоб здоров`я тіло мало, лиха-горенька не знало.

 

Коте, коте! Вилий воду на колоду –

Чи на грім, чи на дощ, чи на блискавку,

Чи на мене, молодую, як на ластівку.