Методичний матеріал на тему "Бешиха свиней"

Методичний матеріал на тему "Бешиха свиней"

Загальна інформація. Бешиха свиней — інфекційне захворювання сви­ней, яке характеризується при гострому перебігу септицемією, підгострому — появою на шкірі темно-фіолетових плям, при хронічному— ендокардитом, артритами й некрозом шкіри. Поширене в усіх країнах світу.

Збудник хвороби. Збудник — бактерія — Erysipelotrix insidiosa (Bad. rhusiopathiae suis., Erysipelotrix rhusiopathiae) — нерухома, не утворює спор і капсул, грампозитивна паличка, завбільшки 1—2 х 0,2—Ю,5 мкм. У старих культурах та в організмі утворює ниткоподібну форму. У трупах зберігається кілька місяців, при розсіяному світлі вижи­ває до 4 тижнів, під дією прямих сонячних променів гине за кілька годин. Температура +70 °С вбиває збудника за 2—5 хв, 100 °С — за кілька секунд. Гине під дією 2%-го розчину їдкого натру та формаль­дегіду, 3%-го освітленого розчину хлорного вапна.

Епізоотологія. Хвороба перебігає спорадично, рідше — у вигляді ензоотії чи обмежених епізоотій. Виникає частіше у літній період. Хворіють переважно свині від 3-місячного до 12-місячного віку. Крім свиней, можуть хворіти коні, велика рогата худоба, вівці, собаки, північні олені, інші ссавці та птиця. Люди також сприйнятливі до цієї хвороби. Джерелом збудника є хворі й перехворілі тварини. Резервуа­ром інфекції можуть бути різні види птиці, риби, гризуни, а факторами її передачі — інфікований корм і вода, підстилка, грунт, предмети догляду та ін. Зараження відбувається аерогенно, аліментарно або через пошкоджену шкіру. Після потрапляння палички бешихи в кров і паренхіматозні органи тварини розвивається септицемія.

Патогенез. Залежно від шляхів проникнення в організм бактерії бешихи локалізуються і розмножуються в мигдаликах і солітарних фолікулах кишок (у разі перорального зараження) або в лімфатичних судинах шкіри та регіонарних лімфатичних вузлах. У разі проникнення через шкіру утворюють сильний токсин, який зумовлює сенсибілізацію організму. З часом збудник руйнує захисні бар'єри організму, проникає в лімфу, кров, а потім у паренхіматозні органи. Генералізація інфекції та накопичення бактеріальних продуктів спричинюють тяжкий загальний стан, розвиток септичного процесу, глибокі дистрофічні зміни в органах і тканинах, дегенеративні процеси в м'язах серця, у кровоносних судинах і капілярах, що зумовлює значні застійні явища в шкірі та паренхіматозних органах. Швидко розвивається серцева недостатність, набряк легенів і настає загибель тварини. У перехворілих свиней і тварин з латентною інфекцією розвивається стан алергії 

СимптомиІнкубаційний період триває 1—8, здебільшого 3— 5 діб. Перебігає блискавично, гостро, підгостро, хронічно. При блиска­вичному перебігу підвищується температура тіла, іноді відмічають нервові явища, смерть настає через кілька годин. При гострій формі бешихи спостерігається гарячка (42—42,5 °С), втрата апетиту, при­гнічення, кон'юнктивіт, блювота, запори, що змінюються проносом. На шкірі з'являються еритематозні плями, що поступово змінюються на яскраво-червоні, ромбоподібні, які при надавлюванні бліднуть. Зго­дом вони зливаються і набувають темно-червоного кольору. Відзна­чають синюшність шкіри в ділянці підщелепного простору, черевйих стінок. За відсутності лікування тварини гинуть на 2—3-ю добу. При підгострому перебігу хвороби (кропивниця) ознаки такі ж самі, але розвиваються повільніше. За своєчасного лікування температура спа­дає й тварини видужують. Підгострий і хронічний перебіг хвороби характеризується розвит­ком варикозного ендокардиту, артритів, некрозів шкіри, виснаженням.

Патологічні зміни. Шкіра у ділянці вух, підгруддя та черева ціанотична. Соматичні й вісцеральні лімфовузли збільшені, гіперемійовані, селезінка і печінка кровонаповнені, нирки набряклі, темно-червоного кольору, в кірковому шарі виявляють крововили­ви (геморагічний гломерулонефрит). Серцеві м'язи рихлі. На на­бряклій слизовій оболонці шлунка й тонкого кишечнику крапкові крововиливи.

Діагноз. Діагноз ставлять на основі клініко-епізоотологічних даних і резуль­татів бактеріологічного дослідження. В лабораторію направляють шматочки внутрішніх органів і трубчасту кістку.

Профілактика. Профілактика бешихи полягає в суворому дотриманні загальних ветеринарно-санітарних правил та технологічних вимог утримання свиней. Значну увагу приділяють де­зінфекції, дезінсекції, дератизації. Проти бешихи необхідно вакцину­вати всіх свиней, починаючи з 2-місячного віку. При виявленні хвороби у господарстві вводять обмеження. Хворих та підозрілих на захворювання ізолюють і лікують. Клінічно здорових вакцинують і спостерігають за ними протягом десяти діб. Обмеження знімають через 14 діб після останнього випадку видужання чи загибелі тварини за умови вакцинації всього поголів'я й проведення заключної дезінфекції.

Вакцинація