Методичний матеріал "Особливості організації роботи зі здібними та математично обдарованими учнями"

 

Особливості організації роботи зі здібними та математично обдарованими учнями

 

ВСТУП

 

Найважливіше завдання школи –

розкрити творчі здібності,

обдарування, таланти всіх вихованців.

В.Сухомлинський

 

За умов реформування системи національної освіти, піднесення ролі творчої особистості в суспільстві значної актуальності у нашій школі набула система роботи з обдарованими дітьми. Перспективним шляхом її розв’язання стала організація такого педагогічного процесу, який започаткував методику пошуку та відбору обдарованих учнів і створив умови для розвитку їх природних творчих потенцій. В нашому навчальному закладі створена база обдарованих учнів – це узагальнення та систематизація навчальних досягнень учнів, їхні результати участі в різноманітних турах, конкурсах та предметних олімпіадах різного рівня (від шкільних олімпіад до ІІІ етапу Всеукраїнських олімпіад з навчальних предметів), а також аналіз роботи з такими учнями.

У процесі професійного самозростання я як учителька математики цікавлюся психолого-педагогічними і методичними проблемами розвитку дитячої обдарованості в умовах функціонування сучасної школи. Своєчасне виявлення та підтримка обдарованих дітей, максимальна реалізація задатків і здібностей – один з пріоритетних напрямів діяльності будь-якого вчителя і не лише  математики.

Система роботи з виявлення обдарованих дітей (Додаток 1) включає в себе:

– попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;

– спостереження за роботою учнів на уроках математики, на позакласних заходах;

– аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт;

– аналіз результатів участі учнів в інтелектуальних математичних змаганнях.

Навчання і виховання обдарованих учнів необхідно здійснювати з опорою на дидактичні принципи індивідуалізації і диференціації навчання; довіри і підтримки.

На своїх уроках використовую рівневу диференціацію, як допомагає створювати умови для розвитку здібностей учнів, які мають природжені задатки до занять математикою, і забезпечує посильною роботою учнів, які не мають таких.

Принципи роботи з обдарованими дітьми.

- індивідуалізація навчання;

- принцип випереджальне навчання;

- принцип різноманітності пропонованих можливостей для реалізації здібностей учнів;

- зростання ролі позаурочної діяльності;

- принцип розвиваючого навчання; 

- принцип індивідуалізації та диференціації навчання;

- принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальній  участі вчителя.

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності. Формами роботи можуть бути групові, фронтальні, індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, курси за вибором, факультативи, гуртки. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в інтелектуальних математичних змаганнях.

Робота вчителя математики з обдарованими дітьми має комплексний характер як у навчальній діяльності на уроці, так і в позакласній роботі. Це сприяє розвитку інтересу учнів до математики, спонукає їх до вдосконалення математичних здібностей, надає їм можливість підготуватися до різноманітних інтелектуальних математичних змагань і самореалізуватися в тій галузі пізнання, якій вони надають перевагу.

Інтелектуальні математичні змагання, як форма позакласної роботи в умовах сучасної школи, є дієвим засобом формування мотивації до навчання, підвищення пізнавальної активності, поглиблення і розширення знань з математики, підтримки і стимулювання творчо обдарованої учнівської молоді, створення умов для збереження й розвитку інтелектуального потенціалу України.

Серед моїх учнів є учасники, призери та переможці Всеукраїнської  учнівської олімпіади з математики (І, ІІ, ІІІ етапи; Каркуша В’ячеслав – ІІ місце ІІІ етапу (2018 – 2019 н.р.), ІІІ місце  ІІІ етапу (2019 – 2020 н.р.)); Всеукраїнські Інтернет-олімпіада з математики. – платформа «На урок»; інтелектуальні змагання Міжнародного рівня - математичний конкурс «Кенгуру».

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей – стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи.

 

І розділ. МЕТОДИ ТА ФОРМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

 

Характерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, багата фантазія, творчість, винахідливість емоційна безпосередність, високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність.

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності.

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; участь у тематичних заходах (предметних тижнях мови, літератури, історії, фізики, хімії та ін., інженерних тижнях).

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Потрібно послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню» через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу – відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три-чотири групи по 120-140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет – в іншій, яка працює з іншою швидкістю).

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

 

ІІ розділ. ФОРМИ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З МАТЕМАТИКИ

 

Позакласна робота є невід'ємною частиною процесу навчання математики, складного процесу впливу на свідомість і поведінку учнів, поглиблення та розширення їхніх знань і вмінь.

Найважливішою метою проведення позакласної роботи є розвиток інтересу до математики.

Останніми роками в математиці виникли нові напрямки, які мають не тільки практичне значення, а й великий пізнавальний інтерес. Оновлення змісту основного курсу математики покликало оновлення позакласних занять із математики. В своїй роботі я виділяю декілька видів позакласної роботи:

Факультативні заняття і методика їх проведення

Основним видом позакласної роботи з математики в школі є факультативні заняття. Головною метою факультативних занять є поглиблення й розширення знань учнів, розвиток математичних здібностей, прищеплення інтересу до самостійних занять і досліджень, виховання ініціативи.

У педагогічні літературі докладно розкрито ознаки факультативів, які відрізняють їх від звичайних занять: нові форми спілкування вчителя й учнів, високий мотиваційний рівень формування особистості, необов'язковість оцінювання знань, робота з групою учнів, які мають добру підготовку і цікавляться математикою.

Запис учнів на факультативні заняття є добровільним, не слід примушувати учнів обов'язково вивчати факультативні курси з того чи іншого предмета.

Традиційно факультативні заняття з математики проводяться у формі лекцій, семінарів, дискусій. Можливе заслуховування та обговорювання доповідей і рефератів учнів як із теоретичних питань, так і присвячених розв'язуванню задач. Активізують роботу факультативів учнівські конференції, різноманітні конкурси з розв'язування та складання задач тощо. Учителю не слід надавати перевагу якій-небудь одній формі проведення занять, але необхідно пам'ятати, що на факультативних заняттях із математики провідне місце відводиться самостійній роботі учнів.

Факультативне заняття може проходити за таким планом:

1. Ознайомлення з навчальним матеріалом (доповідає вчитель або учень).

2. Самостійна робота учнів над розв'язуванням задач.

3. Колективне обговорення розв'язків задач, порівняння та пошук нових способів розв'язання.

4. Розв'язування задач підвищеної складності.

Незалежно від форм і методів проведення факультативних занять, вони повинні бути цікавими й захопливими. Необхідно використовувати природну допитливість школярів для формування стійкого інтересу до предмета. Відомий французький фізик Луї де Бройль писав, що сучасна наука — «дочка здивування й допитливості, які завжди є прихованими рушійними силами, що забезпечують її постійний розвиток ».

Математичні вікторини

Організація вікторин — одна з найбільш масових форм позакласної роботи. Проводять вікторини з метою підвищення інтересу учнів до математики. Сутність вікторини полягає в тому, що пропонується система запитань, задач, прикладів, доступних певній віковій групі учнів. Діти в добровільному порядку розв'язують задачі, відповідають на запитання в усній або письмовій формі, повідомляють про результат. Перевірка правильності відповідей на запитання, якості виконання завдань за допомогою відповідного обліку дозволяє визначити кращу команду, найкращого математика. Зміст і кількість запитань для вікторини залежить від того, у яких умовах і з яким складом учнів вона проводиться. Вікторини можна проводити на заняттях математичного гуртка або під час таких позакласних заходів, як математичні вечори, інтелектуальні ігри тощо. Але доцільніше проводити вікторину як самостійний позакласний захід, наприклад у рамках тижня математики. Пропонується декілька (зазвичай 8-10) запитань або задач із математики. Ці запитання й задачі можна розмістити в стінній газеті або на спеціальному плакаті з яскравим зверненням до учнів. Діти протягом відведеного часу відповідають на запитання, розв'язують задачі. Свої відповіді в письмовій формі з указуванням прізвища учні складають у спеціальну скриньку, а потім журі перевіряє ці відповіді й визначає переможця. Запитання для вікторини мають бути різного рівня складності, щоб у ній могли взяти участь якомога більше учнів

Шкільна математична олімпіада

Мета шкільної математичної олімпіади — підвищити інтерес учнів до математики, по-глибити їх теоретичну підготовку, сприяти розвитку творчих та інтелектуальних здібностей, а також виявити кращих знавців математики, щоб згодом залучити їх до наукової роботи. Разом із тим, математичні олімпіади мають велике виховне значення. Вони привчають учнів до організованості, виховують волю до перемоги, наполегливість, самостійність, відповідальність.

На олімпіадах пропонують завдання, що не виходять за межі чинної програми з математики, але їх умови мають бути нестандартними. Для того щоб виконати такі завдання, учні по-винні вміти самостійно і навіть сміливо мислити, мати гарну просторову уяву, стійкі навички раціональних обчислень та перетворень виразів.

Для того щоб краще підготуватися і належно провести шкільну олімпіаду, доцільно створити організаційний комітет, до складу якого входять учителі математики й актив математичного гуртка, а також обрати журі олімпіади. Члени комітету складають розклад проведення турів олімпіади, підбирають задачі, а члени журі перевіряють їх виконання, оголошують переможців.

Шкільна математична олімпіада може проходити в декілька турів. У першому турі беруть участь усі охочі. Для першого туру олімпіади підбирають завдання різного рівня складності, як прості, так і більш складні, адже з усіх учасників необхідно відібрати найбільш підготовлених. До наступних турів олімпіади проходять переможці попередніх. Переможці шкільної олімпіади беруть участь у районній. Оцінюючи роботи учнів, беруть до уваги оригінальність і раціональність розв'язань, якість оформлення роботи.

Необхідно зазначити, що успіх проведення змагання школярів значною мірою залежить від якості підготовчої роботи. Треба організувати лекції, консультації, спеціальні випуски стінних газет, присвячені розв'язуванню олімпіадних задач. Засвоєння методів розв'язування таких задач вимагає від учнів напруженої активної розумової діяльності і є основою для майбутньої наукової роботи. Уміння розв'язувати нестандартні задачі свідчить про високий рівень володіння математичним апаратом.

Інтелектуальні ігри

Гра — унікальний феномен людської культури. З ранніх початків цивілізації вона стала контрольним мірилом вияву найважніших рис особистості; у жодних видах діяльності людина не демонструє такого вияву інтелектуальних ресурсів. Гра як особливий прошарок культури збагачує й урізноманітнює дозвілля людини. Гра дитини — це свобода. Ігрова діяльність виконує розважальні, комунікативні функції, створює умови для самореалізації та соціалізації. Тобто гра навчає, розвиває, виховує, розважає.

Основною метою інтелектуальних ігор є розвиток творчих та розумових здібностей, логічного мислення, підвищення рівня ерудиції, виховання почуття колективізму та відповідальності. Відомо багато різноманітних інтелектуальних ігор: математичний бій, математичний хокей (футбол), математичний ярмарок. Великою популярністю користуються ігри — аналоги телевізійних передач: брейн-ринг, поле чудес, щасливий випадок тощо. Зрозуміло, що жорсткі правила проведення ігор відсутні. Кожний учитель коригує правила і підбирає запитання для гри залежно від власного досвіду, рівня підготовленості учнів, наявності часу.

Позакласна робота — це багатогранна, різноманітна діяльність, яка має величезні можливості для переконання учнів у тому, що саме через шкільну математику лежить шлях до широкого ознайомлення з досягненнями сучасної математичної науки.

 

ВИСНОВКИ

У нових соціально-економічних умовах розбудови незалежної держави постає проблема формування інтелектуальної та соціально компетентної, духовно багатої творчої особистості, яка у вік інформаційних технологій здатна знайти своє місце в суспільстві та спроможна виконувати покладені на неї функції.

Щоб виховати талановиту особистість, необхідно, насамперед, уміти виявляти обдарованих дітей, виховувати їх так, щоб максимально розвивати їхні творчі здібності.

У педагогів і психологів існує, як мінімум, дві точки зору на навчання обдарованих дітей.  За однією з них, для навчання дітей необхідно створювати спеціальні класи та спеціальні освітні заклади. Згідно з іншою, обдаровані діти повинні навчатися разом з іншими, інакше вони на вмітимуть жити серед «нормальних» людей, спілкуватися і працювати з ними.

Доки немає комплексної діагностики, що дозволяє визначити загальну й специфічну обдарованість, схильність дитини до того чи іншого виду творчості. Обдарованість виявляється тільки тоді, коли їй якимось чином вдалося проявитися й закріпитися. Ще не цілком враховується той факт, що в силу особистісних особливостей обдаровані діти найбільш чутливі до неадекватних оцінок, несправедливих та негативних впливів. У цій області наявний дефіцит знань про особливості поведінки та мислення обдарованих дітей, їхній особистісний розвиток та виховання. Практична реальність висвітлює й те, що школа відчуває особливі потреби в  підручниках і програмах, де враховувалися б індивідуальні запити та інтереси обдарованих дітей. У програмах не закладені альтернативні шляхи просування дитини за межі курсу.

Необхідно нагадати, що робота з обдарованими дітьми — складний процес. Він вимагає від учителя та вихователя особистісного зростання, міцних знань в області психології та навчання обдарованих дітей, а також тісної співпраці з психологами, іншими вчителями, адміністрацією та обов’язково з батьками. Він вимагає постійного росту майстерності, педагогічної  гнучкості, вміння відмовитися від того, що ще сьогодні здавалося творчою знахідкою.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України від 05.09.2017 №2145 Про освіту»

2. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021роки

3.Галузінська М.Г. Самостійна навчальна діяльність учнів – перший крок до творчості // Обдарована дити¬на. - 2005.- №10.

   4.Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей // Завуч. - 2004. - № 22- 47-53 с.

5.Климчук С. З досвіду роботи з обдарованими дітьми // Директор школи.- 2003. - №42.

6.Кульчицька О.І. Специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дити¬на.- 2001.- №1.

7.Липова Л., Морозова Л.,  Ренський С. Концепція обдарованості та її види. // Рідна школа.- 2003. - №4.- 10-12 с.             

8.Липова Л., Морозова Л., Луценко Л. Специфіка навчання обдарованих дітей // Рідна школа.- 2003.- №7- 8-11с.

9.Настенко Н. Рекомендації щодо форм та методів роботи з обдарованими школярами // Завуч.- 2000.-№ 6.

10.Овчаренко К. Організація роботи з обдарованими дітьми // Психолог.- 2004. - №37. – 12-17 с.

11.Пшеничка П. Розвиток творчих здібностей учнів.// Шлях освіти.- 1999.-№1.- 24-27 с.

12.Сорич І. Організація роботи з обдарованими дітьми у навчальних закладах.// Психолог.- 2006.-№25-28- 26-29с.

13.Лейтес М.С.Обдаровані діти. -2010.с.46

14.Гузик М. Освіта та розвиток обдарованої особистості № 4 (35) /04/2015

 

ДОДАТКИ

                                                                                                         Додаток 1

Критерії для виявлення обдарованості дитини

Отже, якщо у Вашому класі є дитина, що:

- швидко схоплює суть питання;

- має великий запас знань загального характеру;

- охоче вчиться;

- процес її навчання йде швидкими темпами;

- свою роботу виконує самостійно;

- надає перевагу індивідуальним видам діяльності;

- із задоволенням займається різними видами творчої діяльності;

- значно випереджає однолітків за кількістю умінь і навичок і загальним розвитком,

 радійте, у вашому класі вчиться дитина з високим рівнем загальних здібностей.

Якщо Ви помітили, що ваш учень:

- виявляє явні задатки лідера, намагається бути керівником; і відрізняється широтою і різнобічністю інтересів;

 - може мислити абстрактно, ставить собі завдання і після ретельного аналізу шукає шляхи його рішення;

- мислить творчо;

- пропонує нові ідеї і нестандартні варіанти рішень;

Вам пощастило і у Вас з'явилась «права рука», помічник, організатор, натхненник. Ваша задача — отримати кредит довіри. За умілої організації навчально-виховного процесу ви виховаєте майбутнього президента!

А якщо Ваш учень:

- вразливий і артистичний;

- дуже діяльний і енергійний;

- прагне практично реалізувати свої плани, ідеї, проекти;

- володіє в досконалості для свого віку технікою гри на музичних інструментах;

- відмінно малює;

- має артистичні схильності;

- добре володіє мовою;

- має великий словниковий запас, правильно будує фрази, виразно читає,

у вашому класі вчиться майбутній учитель, актор, композитор чи інша знаменитість у мистецтві.

У вашому класі є учень, що:

- багато читає не з примусу;

- може довго і зосереджено працювати над вирішенням якої-небудь цікавої проблеми;

- швидко вирішує математичні задачі;

- намагається швидко схопити суть питання і зробити загальні висновки;

- прагне впорядкувати слова, числа і т.д., звести їх у єдину систему;

- при відповіді на запитання враховує ступінь його важливості;

- має гнучке мислення;

- виявляє цікавість до техніки і не властиві для його віку навички й уміння при конструюванні;

це означає, що у дитини високий інтелектуальний потенціал, у неї високий рівень розумової працездатності.

Якщо дитина:

- чимось глибоко зацікавившись, намагається зрозуміти суть питання, намагається обґрунтувати його, знайти логічне рішення, дати розумну відповідь;

- має «критичну жилку»

- виявляє здатність до вдосконалювання

- може розумно висловитись із великого кола питань,

перед вами обдарована дитина і їй потрібна Ваша підтримка!