Методичний матеріал" ВИРІШЕННЯ ШКІЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ "

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

                                        ім.  М. В. Остроградського

 

 

                                                          Кафедра   філософії і економіки освіти

 

 

 

 

 

                                          Випускна робота на тему:

 

                ВИРІШЕННЯ    ШКІЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Виконала : Мирошниченко Алла Миколаївна

                                                             Григоро – Бригадирівська

                                                             загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

                                                             Кобеляцького району

                                                              вчитель математики і фізики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Полтава      2017

 

                                         Зміст

 

 І.Вступ ……………………..…………………………………………….3-4

 ІІ. Розділ 1. Конфлікт як психолого-педагогічна проблема

          1.1. Поняття шкільних конфліктів………………………………..5-7

          1.2. Причини виникнення конфліктів……………………………8-10

 1.3. Позитивні та негативні сторони конфліктів………………11-12

          1.4. Класифікація конфліктів……………………………………13-15

   ІІІ. Розділ 2. Практичний розділ.

 2.1. Шляхи розв’язання конфліктних ситуацій……………….. 16-21

          2.2.  Вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога...22-24        

  ІY. Висновок………………….………………………………………  25-26

Список використаних джерел …………………………………………27-28

Додатки………………………………………………………………… 29- 35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    

 

 

 

                                                І.  ВСТУП

 

     Школа – важлива ланка в житті кожної людини, дитини. Це місце де ми починаємо проявляти свою самостійність,  щодо власних бажань, здібності, уміння.

    Школа -  місце, в якому щодня зустрічаються сотні людей, як дітей, так і дорослих.

    Спілкування – одна з умов повноцінного життя кожної людини. Все найкраще і найнеприємніше в нашому житті пов’язане із спілкуванням.  Кожна людина більшу частину свого часу проводить у спілкуванні : вона спілкується з товаришами , з колегами по роботі, однокурсниками, однокласниками, з начальством, підлеглими, партнерами.

Під час такого спілкування  виникають непорозуміння ,адже кожна людина  унікальна, має свої бажання, свої  інтереси,особливості і тому коли наштовхуються протилежності , як наслідок виникає конфлікт. Між учнями    конфлікти   відбуваються  досить часто.

    Основною причиною для конфліктів є : грубість, хамство, жорстокість, озлобленість.

   Конфлікти у підлітковому середовищі характерні для всіх часів і народів. Дитяча  жорстокість - явище загальновідоме. Дитина набагато більше  від дорослого схильна  до жорстокості, цькування ...

   У школі відбувається процес формування особистості дитини. І від того наскільки успішно здійснюється цей процес, кількість конфліктів між школярами зростає , або знижується.  Велику роль у запобіганні конфліктів грає дисципліна - вміння забезпечити дитині необхідну для його повноцінного розвитку свободу в рамках розумного підпорядкування встановленим порядком.

      Конфлікти існують різні, як і їх наслідки. Але наскільки б менше було зіпсованих нервів, витраченого часу і навіть судових справ, якби всі виникаючі непорозуміння вирішувалися б  відразу, а не нагніталися та доводилися до «точки кипіння».

    Проблема шкільних конфліктів особливо актуальна в наші дні, коли в школах часто можна зустріти бійки та  словесні перепалки дітей.

   Другий не менш важливий конфлікт учень – учитель. Причиною такого протистояння, з точки зору учнів , є: образи з боку вчителя; нетактовна поведінка; завищені вимоги; необ’єктивність при оцінюванні знань.

 

Мета  роботи - вивчення конфліктів у шкільному середовищі,вияснення причини їх виникнення та  розглянути найефективніші шляхи їх вирішення.

У процесі її досягнення    потрібно  вирішити  такі  завдання:

• розглянути поняття шкільних конфліктів;
• вияснити  причин виникнення конфліктів;
• вивчити рівні розвитку конфліктних ситуацій;
• розглянути принципи класифікації конфліктів;
• дати рекомендації щодо попередження шкільних конфліктів.

Об’єктом  даної роботи є конфліктні ситуації, які виникають в процесі навчання.

 

Актуальність дослідження . Перебудова сучасної системи педагогічної діяльності у плані забезпечення різнобічного і гармонійного розвитку особистості вимагає від вихователя особливої уваги до учня на переломних етапах його психічного та соціального розвитку, коли помітно загострюються суперечності цього процесу. Дуже важливо не допустити переростання цих суперечностей у конфлікти, які можуть сповільнювати, а то й деформувати процес становлення особистості учня.

Сучасна педагогічна практика свідчить про те, що з конфліктними ситуаціями серед дітей стикаються вже вчителі початкової школи і навіть вихователі дитячих садків. Проте, більшу кількість наукових праць присвячено вивченню особливостей агресивної поведінки підлітків, тоді як діти молодшого шкільного віку найчастіше вважаються нормослухняними, а їх агресивні реакції і необхідність корекції їх конфліктної поведінки, як правило, залишаються поза увагою дослідників.

Недостатня теоретична дослідженість особливостей, детермінації та способів психологічної корекції конфліктності молодших школярів, з одного боку, і надзвичайна актуальність проблеми конфліктних ситуацій серед сучасних школярів для психологічної та педагогічної практики, з іншого боку, обумовили вибір теми нашого дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 РОЗДІЛ 1. КОНФЛІКТ ЯК ПСИХОЛОГО- ПЕДАГОГІЧНА     ПРОБЛЕМА

1.        ПОНЯТТЯ   ШКІЛЬНИХ  КОНФЛІКТІВ

Конфлікт – дуже  поширене явище суспільного життя. Нам добре  відомо, що конфліктують не тільки люди. Конфлікти в житті  відбуваються  між людьми, соціальними групами, класами, державами.

Конфлікт (лат. coflic us - зіткнення) у найзагальнішому вигляді визначають як гранично загострене протиріччя. Їх можна класифікувати за різними підставами і виділити: рольові та особистісні,короткочасні і затяжні, міжособистісні та внутрішньоособистісні,  конструктивні і деструктивні, явні і приховані, ситуаційні і системні та ін.

    У книзі Чарльза Ліксон «Конфлікт. Сім кроків до миру» наводиться таке визначення конфлікту: « Конфлікт - це зіткнення, серйозні розбіжності, під час яких вас охоплюють неприємні відчуття або переживання. Конфлікт відрізняється від засмучення тим, що в конфліктній ситуації завжди є, принаймні, два шляхи, два варіанти поведінки; причому або один з них, або обидва можуть виявитися або прийнятні, або неприйнятні ».

 Груповий конфлікт це  ситуація, в якій взаємодіючі люди  переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних  цінностей і норм, або прагнуть до досягнення однієї і тієї ж мети одночасно ,в гострій конкурентній боротьбі, яка може бути досягнута лише однією з конфліктуючих сторін.

 Конфлікт у школі - явище багатопланове. У школі дитина проводить більшу частину часу.  Між підлітками та вчителями неминуче виникають конфлікти.  Дослідження, яке було проведене психологами показало, що практично у всіх типах шкільних конфліктів лідирують хлопчики.  Через погану поведінку  в школі проблеми  мають 18.9% юнаків і 11,3% дівчаток, а пропуски занять і запізнення характерні для 19,8% учнів і 15,7% учениць.

Багато батьків вважають, що школяр сам повинен вирішувати свої проблеми. Відправивши дітей до школи, деякі батьки зітхнули з полегшенням думають, що  можна і відпочити, адже тепер  частка турбот про виховання їхніх дітей ляже на  плечі педагогів. Але розслаблятися не варто. Дуже скоро у хлопців з'являються  проблеми, які й приводять до шкільних конфліктів , без якого не обходиться жоден учень. А в учнів 1- 5 та 10 класів вони просто неминучі в силу того, що відбувається процес адаптації  на новому щаблі навчання.

Період №1:

Першокласник, починаючи навчання, переживає досить складний етап у своєму житті, відбувається зміна його провідної діяльності з ігрової на навчальну, змінюється його соціальна позиція. З маленької  дитини він перетворюється на школяра, виникають нові для нього вимоги та обов'язки. У середньому психологічна адаптація в школі може тривати від декількох місяців до півтора року. Тільки учень звик до своєї нової ролі,  до вчителя, як настає новий конфліктний період.

Період №2:

Учень переходить в 5-й клас. Замість одного вчителя , який навчав його всих предметів,учня починають вчити  різні  вчителі-предметники. І якщо вчителі початкових класів, як правило, опікують своїх хлопців,дівчат, то вчителі середніх класів в основному відносяться більш суворо і вимогливо. Пристосуватися відразу до декількох вчителів  буває нелегко. Одночасно з'являються нові шкільні предмети, більш складні в порівнянні з предметами початкової школи.

Період №3:

Наступний період- 9 клас. Виникає нова болюча проблема. Потрібно вирішити, що робити після закінчення  9-го класу: продовжити навчання в школі, і який вибрати профіль або вступити до якогось іншого навчального закладу?  Для багатьох молодих людей 9-й клас виступає рисою, до якої  вони прожили безтурботне дитинство , але після якої вони змушені починати доросле  життя з усіма його турботами і проблемами.

Период № 4:

Закінчення школи, вибір професії, конкурсні іспити до ВНЗ, початок особистого життя. Школа, на жаль, забезпечуючи базову освіту, ще недостатньо готує учнів  до вступу у дорослість, до виконання ролі працівника, студента, чоловіка, батька. Тому даний період найчастіше буває гостроконфліктним: невдачі, зриви і проблеми.

У другу групу входять мотиваційні конфлікти. Вони виникають між вчителями та учнями. Найчастіше причиною  мотиваційних  конфліктів  є учні , які або не хочуть вчитися, або вчаться без інтересу, з примусу. Маючи у своїй основі мотиваційний фактор, конфлікти цієї групи розростаються, і в кінцевому підсумку між вчителями та учнями виникає взаємна неприязнь, протистояння.

    Третю групу конфліктів складають конфлікти взаємодій: учнів між собою, вчителів один з одним, вчителів та адміністрації. Такі  конфлікти відбуваються із причин не об'єктивного характеру і особистісних особливостей конфліктуючих, їх цільових установок і ціннісних орієнтацій. Серед учнів найбільш поширеними є конфлікти лідерства.

Отже, ми переконалися, що шкільне життя насичене  конфліктами.

Шкільні конфлікти дуже різноманітні і майже не піддаються класифікації.

... Дуже важко знайти критерії, за якими їх можна було б об'єднати в певні однорідні групи. Шкільний конфлікт майже завжди індивідуальний, оскільки ми маємо справу з нестійкою психікою дітей, і тому неможливо передбачити, в якому напрямку розгорнеться та чи інша ситуація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. ПРИЧИНИ   ВИНИКНЕННЯ   КОНФЛІКТІВ

Учневі важко щодня виконувати правила поведінки у школі та вимоги учителів на уроках і перервах, тому можливі  незначні порушення загального порядку: сварки, образи, зміна  настрою тощо. Правильно реагуючи на поведінку учнів, учитель бере ситуацію під свій власний контроль і відновлює порядок. .  Поспішність в оцінках вчинку часто призводить до помилок. Викликає обурення в учня, несправедливість з боку вчителя, і тоді педагогічна ситуація переходить у конфлікт.

 Конфлікти надовго руйнують систему взаємин між учителем та учнями, викликають у вчителя стан глибокого стресу, незадоволеність своєю роботою; такий стан підсилюється свідомістю того, що успіх у педагогічній роботі залежить від поведінки учнів, з'являється стан залежності учителя від «милості» учнів.Взаємодію з учнями вчитель організує через розв'язання педагогічних ситуацій, у яких він вступає в контакт з учнем із приводу його конкретного вчинку, дії. При розв’язанні педагогічних дії  вчителів часто визначаються їхньою особистою образою на учнів. В    учителя тоді виникає прагнення вийти переможцем  у протиборстві з учнем, не опікуючись тим, як учень вийде із ситуації, що засвоїть зі спілкування з учителем, як зміниться його ставлення до себе та дорослих

Конфлікт у педагогічній діяльності часто виявляється як прагнення вчителя затвердити свою позицію та як протест учня проти несправедливого покарання, неправильної оцінки його діяльності, вчинку.

В. Сухомлинський так пише про конфлікти у школі: «Конфлікт між педагогом і дитиною, між учителем і батьками, педагогом і колективом - велика біда школи. Найчастіше конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо - і конфліктів не буде. Уміння уникнути конфлікту - одна зі складових частин педагогічної мудрості вчителя. Попереджаючи конфлікт, педагог не тільки зберігає, а і створює виховну силу колективу».  [18]

 Чи можна прожити без конфліктів? Щоб відповісти на це питання, треба,  визначити, що таке конфлікт, яке значення цього слова. Існують різні визначення конфлікту, але  всі вони підкреслюють наявність суперечності, яка приймає форму розбіжностей, якщо йдеться про взаємодію людей. Більшість дослідників схильні вважати, що існування суспільства без конфліктів неможливе, оскільки конфлікт є невід'ємною частиною буття людей, джерелом змін, що відбуваються в суспільстві. [15]

 Отже, конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій, потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей [22]

При всій різноманітності конфліктів можна виділити такі основні причини:

• Відсутність взаєморозуміння між педагогами й учнями викликана насамперед незнанням вікових психологічних особливостей вихованців.  Підвищена критичність, яка притаманна підлітковому віку, найчастіше сприймається вчителями як негативне ставлення до особистості.
• Учителі, як правило, оцінюють не окремий вчинок учня, а його особистість. Така оцінка часто визначає ставлення до учня інших учителів.
• Консерватизм і стереотипність у виборі виховних методів і  засобів.
• Оцінка учня часто будується на суб'єктивному сприйнятті його вчинку та малій поінформованості про особливості особистості, умови життя  в  родині.
• Учителю складно провести аналіз виниклої ситуації, він квапиться суворо покарати учня.
• Важливе значення має характер відносин, що склались між учителем та окремими учнями; особистісні якості та нестандартна поведінка цих учнів  є причиною   постійних конфліктів з ними.
• Особистісні якості вчителя (дратівливість, бажання помститись, самовдоволеність, брутальність, безпорадність); настрій учителя під час взаємодії з учнями; життєве неблагополуччя вчителя.
• Загальна атмосфера й організація роботи в педагогічному колективі.

Крім цього, можна назвати інші причини, які викликають конфліктні ситуації серед учасників навчально-виховного процесу:

• Розподіл ресурсів.
• Взаємозалежність.
• Відмінності в цінностях.
• Відмінності в цілях.
• Відмінності в способах досягнення цілей.
• Незадовільні комунікації
• Відмінності в психологічних особливостях.

Кожна  людина володіє певним темпераментом, характером, потребами, установками, звичками і т.д. Всі  люди по своєму своєрідні і унікальні. Інколи психологічні відмінності учасників спільної діяльності такі великі, що істотно ускладнюють спільну діяльність. Аналіз конфліктних ситуацій, пов'язаних з психологічними особливостями людей, особливо яскраво виявляє специфіку педагогічних конфліктів, конфліктів між тим, хто навчає і тим, хто навчається. "Інструмент" педагога – його власна особистість і цей "інструмент" завжди повинен бути налаштований на учня. Викладач зобов'язаний бути вимогливим і терплячим, принциповим і гнучким, об'єктивним і доброзичливим. Відповідальність за негативні наслідки конфліктів лежить на викладачеві. Безумовна пошана до особи учня, адекватний рівень самоповаги, самоаналіз і самоконтроль – необхідні передумови формування  навиків ефективної конфліктної поведінки педагога. [12]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ СТОРОНИ КОНФЛІКТІВ

Конфлікти заважають жити, шкодять здоров'ю, справі, псують відносини між людьми, викликають неузгодженість дій, напруженість, стреси. Тому більшість людей не люблять конфлікти і навіть побоюються їх. Так воно і відбувається на рівні сприйняття конфліктів в особистості людини. Однак це твердження свідчить і про складність конфліктних відносин, їх багатогранність. Конфлікт є своєрідним засобом управління соціумом, який у кінцевому рахунку  визначає його якість та рівні організації.

   Можна виділити позитивні і негативні риси конфліктую.До найбільш важливих негативних проявів  конфлікту відносять:

- погіршення соціально-психологічного клімату в конфліктній групі, зниження продуктивності праці, звільнення частини працівників з метою розв'язання конфлікту;

- неадекватне  сприйняття конфліктуючими сторонами один одного, а також нерозуміння їх корінних інтересів;

- зниження активності співпраці конфліктуючих,як під час конфлікту так і після нього;

- створюються віртуальні, уявні проблеми у відносинах і взаємодії конфліктантів;

- конфлікти надовго руйнують систему взаємин між учителем та учнями, викликають у вчителя стан глибокого стресу, незадоволеність своєю роботою; такий стан підсилюється свідомістю того, що успіх у педагогічній роботі залежить від поведінки учнів, з'являється стан залежності вчителя від «милості» учнів.

Але не можна думати, що конфлікт взагалі має тільки негативний вплив на особистість і діяльність. Уся справа в тому, ким, коли й наскільки ефективно він розв'язується.

  Люди, щоб подолати розбіжності, вступають у відкриту конфліктну взаємодію, в процесі якої вони одержують можливість висловлювати різні думки, виявляти більше альтернатив при ухваленні рішення – саме в цьому і полягає важливе позитивне значення конфлікту. [12]

 З позиції позитивного значення конфлікт може обумовлювати такі явища в соціальній системіі:

- конфлікт ,  стимулює  до зміни системи, її розвитку, перетворенню і удосконаленню;

- визначає активну інформаційну та комунікативну функцію, так як  під час  конфлікту конфліктанти прагнуть краще пізнати один одного;

- конфлікт сприяє кращій згуртованості групи, зростанню ступеня її організованості;

- стимулює творчість конфліктантів, розвиток їх особистості, почуття відповідальності, індивідуальної значущості;

 - підсилює групову динаміку;

- створює ситуацію зниження напруженості,  невизначеності, що є внутрішнім стимулом продуктивної взаємодії;

- конфлікт показує реальну картину відносин між членами групи.

Головна позитивна здатність у конфліктній ситуації — здатність до конфронтації-пояснення. Вона передбачає вміння:

- відкрито відстоювати власну позицію;

- оцінювати саму конфлікту ситуацію,  а не особистісні якості свого суперника;

- зберігати особистісні відносини всіх учасників конфлікту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4.КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ

   Проблема взаємодії  учасників педагогічного процесу набуває все більшого значення. Дослідженню даної проблеми присвятили свої праці Ф.Бородкін, М.Войтович, Є.Головаха, О.Донченко, А.Ішмуратов, Л.Карамушка, Н.Коломінський, Н.Коряк, Н.Повякель, Н.Чепєлєва та інші дослідники.Вона породжена динамічним розвитком суспільства, зміною соціальних орієнтирів, що поглиблює проблему поколінь, ускладнює стосунки вчителів та учнів, учителів між собою та з адміністрацією.

 Конфлікти у школі можна поділити  на прості та складні. Прості вирішуються вчителем без зустрічної протидії учнів за допомогою організації їх поведінки у школі (зупинення бійки, сварки між учнями тощо). Серед складних педагогічних конфліктів розрізняють конфлікти діяльності, конфлікт поведінки, конфлікти взаємин.                                            

  Конфлікти поведінки, вчинків виникають з результаті порушення учнем правил поведінки у школі та поза нею. Вчитель висловлює своє незадоволення порушенням поведінки, не пов'язаної безпосередньо з навчальною діяльністю. Найчастіше це грубощі учнів педагогам, агресивна поведінка з однокласниками, пустощі, що проявляються як протест проти низької оцінки.

   Конфлікти діяльності виникають під час виконання учнем навчальних завдань, пізнавальної діяльності, успішності, тобто ситуацій, коли учні не виявляють готовності швидко виправити власну помилку. Вчитель висловлює незадоволення, а учні вступають у суперечку, або демонструють свою образу.

   Конфлікти взаємин виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків учнів і вчителів. Вони найбільш тривалі. Виникають на ґрунті недоброзичливих стосунків, як наслідок постійних попередніх конфліктів, або поведінки, вчинків. Створюють взаємно упереджене сприйняття вчителем і учнем.

 За іншими критеріями конфлікти можна поділити  на такі категорії:

 Мотиваційні конфлікти. Виникають між педагогами та учнями у зв'язку зі ставленням учнів до навчання. Інколи вони розростаються, призводять до взаємної неповаги між вчителями та учнями, протиріч, навіть до боротьби.

Внутрішньоособистісні конфлікти. Це конфлікт у самій особистості, при якому відбувається зіткнення суб'єктивно значущих мотивів, інтересів, цінностей, ідеалів та інших особистісних утворень. Його далеко не завжди видно оточуючим. Часто людина не усвідомлює цей конфлікт. Тоді говорять про приховану форму конфлікту.  Конфлікт відбувається у формі складних переживань людини, супроводжується станом страху, тривоги, депресії, стресу. Формою захисту від таких  конфліктів є невроз.

Міжособистісні конфлікти. Вони  найбільш поширені і охоплюють майже всі сфери людських відносин.  Школа не є винятком.  Будь-який конфлікт, у кінцевому рахунку, зводиться до міжособистісного. Міжособистісні конфлікти відбуваються як специфічні взаємодії між людьми в процесі їх спілкування і спільної діяльності. Складаються напружені відносини, в які втягуються особистісні ресурси протиборчих сторін: потреби, цілі та цінності, мотивація, установки і інтереси, емоції і воля, інтелект. Кожен учасник прагне самоствердитися, задовольнити свої потреби, досягти своїх інтересів.

 В свою чергу міжособистісні конфлікти можна класифікувати на основі різних підстав.

• За сферами існування вони можуть бути  діловими, сімейними, майновими, побутовими та іншими.
• За реальністю існування: справжніми - існуючими об'єктивно; випадковими або умовними - залежними від легко змінюваних обставин; "зміщеними" - коли за видимим конфліктом приховується інший - невидимий; "латентними" (прихованими) - неусвідомлюваними сторонами; "помилковими" - коли відсутні об'єктивні підстави конфлікту і він існує лише в силу помилок сприйняття і розуміння.
•  За результатами  функціонування та наслідками: конструктивні і деструктивні. Якщо конфлікти сприяють ухваленню обгрунтованих рішень і розвитку взаємостосунків, то їх називають функциональными (конструктивними). Конфлікти, що заважають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають дисфункціональними (деструктивними).

  З міжособистісним конфліктом тісно пов'язаний міжгруповий конфлікт. Учбовий заклад, як і будь-яка інша організація, складається з безлічі формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти. Наприклад, між керівництвом і виконавцями,  між неформальними групами усередині підрозділів, між адміністрацією і профспілкою.  Іноді виникає   конфлікт між особою і групою. Неформальні групи встановлюють свої норми поведінки, спілкування. Кожен член такої групи повинен їх дотримуватись. Відступ від цих норм група розцінює як негативне явище. Виникає конфлікт між особою і групою. Ще один поширений конфлікт даного  типу – конфлікт між  класом  і учителем. Найбільш важко такі конфлікти протікають при авторитарному стилі педагогічного спілкування. 

Розглянемо  ще  одну класифікацію конфліктів.

  Відповідно до класифікації Л.Козера[25], конфлікти можуть бути реалістичними (предметними) і нереалістичними (безпредметними). Реалістичні конфлікти викликані незадоволенням певних вимог учасників і направлені на досягнення конкретного результату – наприклад, конфлікт між учнем і учителем через екзаменаційну оцінку. Нереалістичні конфлікти мають на  меті відкритий вираз негативних емоцій, образ, що нагромадилися, ворожнечі, тобто гостра конфліктна взаємодія стає тут не засобом досягнення якого-небудь реального результату, а самоціллю. Якщо нереалістичні конфлікти відбуваються між учителем і учнем,  то можна поставити під сумнів професійну придатність останнього.

    Керівники шкіл часто звинувачують учителя у виникненні конфліктів, а учитель свою провину визнає рідко. Найчастіше вони трапляються в тих  учителів, які цікавляться лише рівнем засвоєння предмета. Ситуація на уроці доходить до конфлікту, як правило, із невстигаючим учнем. Тому  вчителі повинні  виявляти до таких учнів особливу увагу, вчасно  надавати  їм допомогу. Іноді буває, що конфлікт виника в результаті покарання за недисциплінованість на уроці поганими оцінками з предмета. Це не тільки викликає конфлікт, а й  знижує зацікавленість  учня до предмета. Багато конфліктів спричинює низький рівень педагогічного спілкування вчителів, які не можуть своєчасно зупинитися, уникнути різких слів, негативних узагальнень та перебільшень.  Це ображає учнів , підриває довіру до здатності вчителябути справедливим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ

 2.1.ШЛЯХИ РОЗВЯЗАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ

За розв’язання шкільних конфліктів, в повній мірі, відповідає учитель. Саме він повинен знайти коректне вирішення  ситуації. Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель - учень), чим і визначається їхня різна поведінка в конфлікті. Різниця віку та життєвого досвіду учасників породжує різний ступінь відповідальності за помилки при їх розв'язанні, різне розуміння подій та їх причин учасниками (конфлікт  «очима учня» і «очима вчителя» бачиться по-різному), тому вчителю не завжди легко зрозуміти , що  переживає учень, а учню - упоратися зі своїми емоціями. Учні, які були присутніми під час конфлікту  робляться  зі свідків їх учасниками, а конфлікт набуває виховного сенсу і для них.

Основною ланкою при розв'язанні педагогічних ситуацій є проведення її психологічного аналізу. Вчитель може розкрити причини ситуації, не допустити її переходу у тривалий конфлікт, тобто якоюсь мірою навчитись володіти ситуацією, використовуючи її пізнавальні та виховні функції. Основною метою психологічного аналізу ситуації є створення достатньої інформаційної основи для прийняття правильного, обґрунтованого рішення виниклої ситуації, тому що кваплива реакція вчителя може викликати імпульсивну відповідь учня, призвести  до обміну «словесними ударами», а ситуація стане  конфліктною. Такий  аналіз дає можливість побачити позитивне в учинках «поганого» учня та негативне у поведінці зразкового й тим самим допоможе  правильно розв'язати ситуацію. Грамотно проведений психологічний аналіз допоможе вчителю знайти можливі шляхи попередження,  погашення конфлікту, знизить кількість помилок, які допускає вчитель. Адже попередити конфлікт, розв'язати його на рівні педагогічної ситуації - це найбільш оптимальний,  для обох сторін варіант виходу із ситуації. Учитель визначає момент переходу ситуації в конфлікт, знижує непрямими прийомами напруженість і бере ситуацію під контроль. Отже,  учителеві  необхідно вміти орієнтуватися в ситуації конфлікту і приймати ефективні рішення для того, щоб конфлікт не виконував негативну роль у соціумі, а являв собою засіб управління реальних  міжособистісних  відносин. Для цього вчителеві   потрібно знати і уміти:

• адекватно вести себе в конфлікті, щоб знизити його руйнівну дію;
• взяти на себе ініціативу в  розв'язанні конфлікту  та на перше місце зуміти поставити інтереси  учня, в якого формується особистість;
• знайти шляхи та запобігти конфлікту;
• завершити конфлікт з найменшими втратами для конфліктуючих сторін і отримати виграш від його правильного вирішення; 
• вчителю слід пам’ятати, що  його  помилка при розв'язанні конфлікту  може породити нові ситуації та конфлікти, в які включаться інші учні.

Кожному педагогові потрібно  виробити свій власний стиль  взаємодії з учнями в  процесі вирішення конфлікту. Професійна позиція, зорієнтована на потенціал дитини, на її подальший розвиток, мусить бути тактично пророблена, а тонкий психологічний дотик до особистості дитини - згідно з тим, якою вона є зараз  (вік, стан, досвід, знання, інтелект, здібності, рівень вихованості й інше), - виправданим. Багато чого залежить від вибору стилю поведінки, що відповідає конфліктній ситуації.  К. У. Томасом і Р. Х. Кілменном[24] були розроблені  найбільш сприятливі стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Вони вказують, що існує п'ять основних типів поведінки при конфлікті: 1)пристосування; 2) компроміс; 3) співробітництво; 4) ігнорування; 5)суперництво чи конкуренція. В залежності від того , в якій мірі ви хочете задовольнити свої інтереси, визначиться стиль поведінки в даному конфлікті.

Стиль співробітництва

Цей стиль найбільш важкий, тому що він вимагає більш тривалої роботи. Його можна використовувати, якщо, відстоюючи власні інтереси, ви повинні  брати до уваги потреби і бажання іншої сторони.  Застосування цього стилю ставить перед сторонами мету - розробка довгострокового взаємовигідного рішення.  Стиль співробітництва  вимагає вміння вислуховувати  один одного, пояснювати свої бажання,  стримувати свої емоції. Якщо  один з цих факторів відсутній ,стиль стає неефективним. Цей стиль для розв'язання конфлікту можна використовувати в таких ситуаціях:

• необхідно знайти спільне рішення, якщо кожний із підходів до проблеми важливий і не допускає компромісних рішень;
• у вас міцні, тривалі та взаємозалежні відносини з іншою стороною;
• сторони здатні вислухати один одного та викласти сутність своїх інтересів.

  Стиль компромісу

   Він трохи нагадує стиль співробітництва, але здійснюється на більш поверхневому рівні, тому що сторони в чомусь поступаються один одному.

 Сторони прагнуть врегулювати розбіжності при взаємних поступках.  Цей стиль найбільш ефективний, якщо обидві сторони конфлікту хочуть того самого, але знають, що одночасно це не можна здійснити. При використанні цього стилю основний наголос  робиться не на рішенні, що задовольняє інтереси обох сторін, а на варіанті, який можна описати словами: «Ми не можемо цілком виконати свої бажання, отже, необхідно прийняти  рішення, з яким кожний із нас міг би погодитись».

Тому такий стиль до розв'язання конфлікту можна використовувати в наступних ситуаціях:

• задоволення вашого бажання має для вас не дуже  велике значення;
• вас може влаштувати тимчасове рішення, тому що немає часу для вироблення іншого, або   обидві сторони мають аргументи однаково переконливі;
• підходи до вирішення проблеми виявились неефективними.

Стиль конкуренції, суперництва

Цей  стиль може використовувати вчитель, який має достатній авторитет, владу, не дуже зацікавлений у співробітництві з учнем і прагне в першу чергу задовольнити власні інтереси. Його можна використовувати, якщо:

• маєте достатню владу й авторитет, і очевидно, що запропоноване вами рішення - найкраще;
•  результат конфлікту дуже важливий для вас, і ви на своє рішення виниклої проблеми робите велику ставку;
• відчуваєте, що у вас не існує іншого вибору і вам є що втрачати;
• мусите прийняти незвичне  рішення й у вас  для здійснення цього кроку  достатньо повноважень .

Стиль відхилення

  Коли проблема не особливо важлива для вас, ви не відстоюєте свої права, не співпрацюєте ні з ким для вироблення рішення та не хочете витрачати час і сили на її рішення можна використати даний стиль. Стиль відхилення можна  застосовати в  таких  ситуаціях:

• знаєте, що не можете  вирішити питання на  свою користь;
• у вас мало влади для вирішення  проблеми в бажаний для вас спосіб;
• у вас був важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності;
• хочете виграти час, щоб вивчити та дослідити ситуацію й одержати додаткову інформацію , перш ніж прийняти яке-небудь рішення;
• джерело розбіжностей неважливе  для вас у порівнянні з іншими  задачами, а тому ви вважаєте, що не варто витрачати на нього сили;

Стиль пристосування

Дослідники вважають, що цей стиль найбільш ефективний, коли результат справи дуже  важливий для іншої сторони, але  не для вас, або коли ви жертвуєте своїми власними інтересами на користь другої сторони.  Ви дієте разом з іншою стороною, але при цьому відстоювати власні інтереси не намагаєтесь  з тією метою, щоб згладити  ситуацію, яка виникла та відновити  нормальну  робочу  атмосферу. Стиль пристосування можна  застосувати у таких  ситуаціях:

• предмет конфлікту неважливий для вас, або вас не дуже хвилює те, що сталось;
• головна  задача - відновлення спокою і стабільності, а не розв'язання конфлікту;
• розумієте, що правда на вашому боці;
• відчуваєте, що у вас недостатньо влади чи шансів отримати перемогу;
• вважаєте, що краще зберегти добрі стосунки з іншими людьми, ніж відстоювати власну точку зору.

  Жоден із розглянутих стилів для розв'язання конфлікту не може бути виділений, як найкращий. Потрібно  навчитись робити правильний вибір, з огляду на конкретні обставини і використовувати той стиль , який найбільше підходить.

  Існують інші способи врегулювання конфліктів:

1) компроміс - означає поступки з обох сторін і тому є бажаним для, хто конфліктує;

2) домінування -  перемога однієї сторони над іншою, внаслідок нав'язування своєї волі фізичними чи психологічними засобами.

3) інтеграція - застосовується тоді, коли приймається рішення, яке задовольняє  бажання обох сторін і жодна    нічим при цьому не жертвує. Саме інтеграція дає найбільш ефективні шляхи  вирішення конфлікту.

 Відомо ще такі способи врегулювання конфліктів:

• переговори - обмін пропозиціями, думками, ідеями з метою пошуку взаємовигідних рішень і угод у конфлікті;
• посередництво - участь в конфлікті третьої сторони, яка передбачає згоду сторін на таку участь;
• арбітраж - форма жорсткого правового розв'язання конфліктної ситуації, при якій рішення приймається законодавчою   структурою; При цьому розв’язання  конфлікту  носить примусовий характер.
• капітуляція - беззастережна поступка перемоги;
• догляд - відмова від участі в конфлікті.

 

 

    Велика роль у розв’язанні конфліктів серед учнів відводиться шкільним службам.

    Шкільні служби - це організація спеціально підготовлених старшокласників, які допомагають своїм одноліткам вирішувати конфлікти вони виступають нейтральними посередниками . Школярі  самостійно здійснюють управління і організацію своєї діяльності. Допомагати їм у цьому може зацікавлений вчитель,або  шкільний психолог. Цю методику успішно застосовують в багатьох країнах світу.

 На території СНД існує декілька освітніх програм, які спрямовані на розвиток у школярів навичок вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом. Однією з них є програма «Медіація однолітків»: школярі-медіатори проводять зустрічі з однолітками, між якими виник конфлікт, і допомагають їм залагодити суперечку з урахуванням інтересів всіх сторін. Медіація однолітків, таким чином, покладає відповідальність за вирішення конфліктів на самих учнів. Школярі при вирішенні конфліктів, які виникають між однолітками, мають багато переваг перед досвідченими спеціалістами тому, що між ними набагато вищий рівень довіри.

 Медітор при вирішенні конфлікту  не є суддею або порадником, а лише допомагає сторонам порозумітися і прийняти рішення. Важливою є відповідальність у стосунках. Процес переговорів будується таким чином, щоб учасники конфлікту мали можливість зрозуміти один одного, усвідомити власні вчинки та їх наслідки, тобто власну відповідальність.

Атмосфера  довіри і поваги сприяє тому, що учасники охоче беруть на себе зобов’язання до виправлення ситуації .  Вирішення конфлікту за участю медіатора побудовано,  як процес переговорів партнерів, а не суперників, що сприяє засвоєнню учнями іншого способу розв’язання конфліктів, який вони зможуть використовувати в майбутньому. Впровадження даної методики у шкільне середовище  допомагає запобігти розгортанню конфліктів та попереджує випадки насилля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. ВИРІШЕННЯ   КОНФЛІКТІВ   У    ПРАКТИЦІ       ШКІЛЬНОГО

                                                     ПСИХОЛОГА

 Одним з найважливих напрямів роботи шкільного психолога є робота у сфері попередження конфліктів. У другій половині XX століття дослідники конфліктів прмділяли особливу   увагу  практичній роботі, вбачаючи своє завдання у попередженні та розв'язанні конфліктів.

    Одним з основоположників роботи, спрямованої на попередження та розв'язання конфліктів, став К. Левін, який і заснував «Журнал соціальних проблем» та Товариство психологічних досліджень соціальних проблем. На його теоретичних положеннях грунтувалася значна кількість американських досліджень. Зокрема, ідеї К. Левіна використовували Бергел та Бер під час роботи з керування конфліктами у групах арабо-палестинської та єврейської молоді.  Дж. Морено одним із перших спробував виконати роботу, спрямовану на поліпшення стосунків у групах, застосовуючи власний підхід. Він вважав експеримент у навчально-виховній колонії для дівчат з делінквентною поведінкою успішним поєднанням соціо-терапіїї  та психотерапії.

 Робота шкільного психолога з міжособистісними конфліктами може бути сконцентрована на таких напрямах:

• прогнозування та профілактика конфліктів, що забезпечуватиме своєчасне виявлення потенційних конфліктних ситуацій та за умови високої конфліктної компетентності вирішувати суперечності на етапі, коли конфлікт ще не набув форми відкритого протистояння;
• попередження конфліктів, що передбачає створення таких умов діяльності, які перешкоджали б виникненню суперечностей та конфліктів;
• формування конфліктної компетентності з метою успішного вирішення особистістю міжособистісних конфліктів у різних ситуаціях життєдіяльності;
• створення професійної системи посередництва у вирішенні різноманітних конфліктів.

Психотерапія, психологічне консультування та групова психотерапевтична робота спрямовані головно на вирішення індивідуальних проблем людини. Однак практичний психолог часто у своїх професійній діяльності стикається з необхідністю вирішувати конкретні конфліктні ситуації, які виникають між людьми у процесі їхнього спілкування.

 

У такому разі психолог може піти двома шляхами. Перший -застосувати вищезазначені форми роботи, сконцентрувавшись на роботі з клієнтом з конфліктом або конфліктною сферою взаємин. Обираючи такий шлях, психолог припускає, що обговорення та аналіз конфліктної ситуації, зміни, які виникають у позиції клієнта, його поглядах, трансформують і саму конфліктну ситуацію. Інший шлях, яким може піти психолог, передбачає його прямий контакт з усіма учасниками конфліктної ситуації. Так психолог стає ініціатором діалогу між учасниками конфліктної ситуації.Працюючи безпосередньо з учасниками конфлікту, консультант орієнтується переважно на конкретний конфлікт людини, на певну сферу взаємодії, а не на її міжособистісні стосунки загалом. Проте вирішення  конкретного конфлікту може сприяти поліпшенню міжособистісного спілкування загалом.

 Процес  психологічного  посередництва

Спрощено процес психологічного посередництва можна подати у вигляді процесу, що включає   в себе три стадії:

              1) бесіда з  першим  учасником конфлікту;

              2) бесіда з другим учасником конфлікту;

              3) спільне обговорення проблеми учасниками конфлікту та посередником.

Психологічне посередництво основане на принципах медіаторства, однак робота психолога як посередника  відрізняється певними особливостями. У своїй роботі посередник має дотримуватися принципу нейтральності. Основна відмінність між медіатором у ділових переговорах та психологом посередником полягає в тому, що останній, окрім  надання допомоги у вирішенні конкретного конфлікту, надає учасникам конфліктної ситуації ще й психологічну допомогу у збереженні або відновленні стосунків. У процесі вирішення конфліктної ситуації психолог як посередник мусить стримувати деструктивні вияви в учасників переговорів. Однак потребує уваги і той факт, що конфліктні ситуації зазвичай характеризуються значною емоційною напруженістю, і учасники конфлікту можуть відчувати сильні емоції, які мають деструктивний характер.  І психолог іноді має давати учасникам конфлікту можливість висловити,  "розрядити" емоції, навіть негативні.   При цьому він  має знати: якщо емоційні вияви учасників конфлікту сприяють поліпшенню  комунікації, формують відвертіший тон обговорення, дають змогу зменшити напругу, то їх можна вважати позитивними з погляду впливу на процес комунікації.  Тому  вияв таких емоцій посередник не має стримувати.  Якщо ж при обговоренні конфліктної ситуації її учасники поводяться надмірно скуто, "закрито", їхня емоційна втягнутість у процес обговорення є загалом недостатньою, психолог, навпаки, мусить стимулювати їх до більш відкритих емоційних виявів. У разі, коли учасники зустрічі уникають  прямого діалогу, посередник зобов'язаний спонукати їх до прямої комунікації, особливо якщо їхні висловлювання значущі і конструктивні та можуть позитивно вплинути на загальне обговорення проблеми. Якщо ж висловлювання учасників зустрічі мають деструктивний характер, психологу доцільно переключити комунікацію на себе.

Шкільні психологи вважають,що чудовою формою для налагодження  спілкування, профілактики конфліктів у шкільному середовищі є – тренінги .

   Тренінг – це навчання досвідом, передбачає, що присутні мають можливість поділитися і обмінятися між собою знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення. Учасникам тренінгу за бажанням пропонують конфліктну ситуацію із шкільного життя, яка не була розв’язана або її вирішення не задовольняє учасників. Решта учасників пропонують свій варіант вирішення ситуації. Правильність чи неправильність варіантів не оцінюється, головне щоб було якнайбільше пропозицій вирішення.Визначається найоптимальніший варіант для даної ситуації.З’ясовується  задоволення таким способом вирішення ситуації у того учасника , який її заявив. Основними завданнями тренінгу повинні стати: навчання дітей конструктивних форм поведінки, формування навичок самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних станів, зняття надмірного напруження і тривожності, розширення спектру емоційного реагування та умінь конструктивної соціальної взаємодії. Тренінг повинен будуватися на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації і саморегуляції для стримання і зняття імпульсів, які приводять до виникнення конфліктних ситуацій, використання рухливих ігор і вправ), когнітивних (формування у дітей здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розв´язання конфліктів неагресивними методами) та поведінкових, або біхевіоральних (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій, навчання дітей конструктивних форм поведінки, альтернативних конфліктам) способів корекції. Така побудова тренінгу обумовлює і вибір методів роботи: бесіди, етюди, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, фізичні вправи та рухливі ігри, образотворча діяльність, техніки ауторелаксації. (Див. Додаток  А,Б, В, Д,Е)

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                ВИСНОВОК

 

 В ході роботи було розглянуто визначення поняття “конфлікт”, основні причини виникнення шкільних конфліктів, серед яких варто назвати віковий бар’єр між учителем та учнями , відмінність у світогляді, особистісні риси учасників конфлікту, загальну атмосферу в школі, взаємозалежність і відмінність у способах досягнення мети, недостатність інформації. Ми прийшли до висновку, що конфлікт має як негативні риси , які ведуть до погіршення соціально-психологічного клімату у групі та зниження продуктивності праці, так і позитивні сторони, які сприяють до розвитку і вдосконаленню його учасників.

 Було розглянуто різні класифікації конфліктів і виявлено, що їх можна поділити на прсті і складні, які в свою чергу підрозділяють на конфліктти взаємин, конфлікти діяльності та конфлікти поведінки. За частотою виникнення конфлікти поділяють на типові і нетипові. За складом учасників виділяють внутрішньоособистісні, міжособистісні і міжгрупові конфлікти.

 Особливу увагу ми приділили способам запобігання конфліктним ситуаціям, їх аналізу та шляхам розв’язання конфліктів. Були названі навички, необхідні педагогу, та розроблені рекомендації щодо поведінки у конфліктних ситуаціях. Було також розглянуто 5 основних стилів поведінки у конфліктній ситуації, а саме стиль конкуренції, співробітництва, компромісу, відхилення і пристосування. Одним із ефективних способів виходу із конфліктної ситуації є шкільні служби розв’язання конфлікту, діяльність яких також описувалася у роботі. 

 Конкретних порад щодо виходу з конфліктних ситуацій дати майже неможливо, оскільки конфлікт завжди індивідуальний. І тут значення має педагогічна майстерність і такт вчителя, або керівника, його цивільна особа, а також його авторитету в очах учнів. Ще жодна людина, не володів повагою учнів, не зміг ліквідувати конфліктну обстановку або ж ліквідувати конфлікт.

Конфлікт не можна ліквідувати за допомогою чарівної палички. Тим більше конфлікт дитячий, тому що він заснований в основному на емоціях, які в дитячому віці у д. ітей дуже сильні: вони витісняють голос розуму. Емоції дають установку на певний тип ставлення, і з цим важко впоратися. Конфлікт можна погасити, доводячи опонентові, що його суперник - гідна людина, що він володіє великими достоїнствами, що йому важко, як і тобі, що він переживає з приводу того, що сталося. Іноді при цьому буде зовнішня згода при внутрішньому: Нічого, переживе і не тільки це ще переживе ;. Розуміння, що інший страждає, в даному випадку може викликати не почуття жалю до нього, а почуття задоволення.

Якщо ж шкільні конфлікти стають нормою, то лікувати треба не психологією, а режимом і дисципліною. Школа без дисципліни, що млин без води . Ми ніколи не звільнимося від конфліктів між учнями, між учнями та педагогами, якщо не навчимося безконфліктно жити в шкільному середовищі.

Насамперед, треба починати з себе. Тут можлива профілактика, у тому числі і психологічна: треба вчитися слухати іншого, бачити себе очима іншої, вміти відчувати за іншого, вміти вирішувати безконфліктно питання, прийти до спільної думки, вміти правильно сперечатися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєв В.С "Міжгрупова взаємодія. Соціально-психологічні проблеми." МДУ, М., 1990.
2. Атаянц Н.Г. Психологія конфліктів в середній школі: Моногр.- Владикавказ: Изд-во Сівба.-Осет. держ. ун-ту ім. К.Л. Хетагурова, 2002. - 124 с.- Бібліогр .: 134 назв.
3. Експрес-діагностика стійкості до конфліктів/Фетіскін Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Соціально-психологічна діагностика розвитку особистості і малих груп.- М., Изд-во Інституту Психотерапії. 2002. C. 211-212.
4. Журавльов В.І. Основи педагогічної конфліктології. М., 1995..
5. Закон України «Про освіту» Проект Київ МОН 2016р.
6. Киршбаум Э.И. Психолого-педагогический анализ конфликтных ситуаций в педагогическом процессе: Дисс. канд. психол. наук. – Л., 1
7. Клепко С.Ф. «Конспекти з філософії освіти» Полтава 2007р.
8. Концентральні засади реформування середньої школи « Нова українська школа» Київ МОН 2016р.
9. Концепція національно- патріотичного виховання дітей та молоді Київ МОН 2015р.
10. Кричевський Р.Л. Проблема міжособистісних конфліктів. - М.: Справа, 1993.
11. Н.М. Коряк і Ф.М. Бородкін і Увага, конфлікт raquo ;. Спб., 1994.
12. Практическая психология для преподавателей – М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 1997. – 328 с.
13. Рибакова М.М. Конфлікт і взаємодія в педагогічному процесі/М.М. Рибакова.- М .: Просвещение, 1991.
14. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. – М., 1991. – 200 с.
15. Социология: Учебник для вузов / под ред. Лавриненко В.Н. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 349 с.
16. Соціальна психологія. / Под ред. Предвічного Г.П., Шерковіна Ю.М. М.: Политиздат. 1975.
17. Соціальна психологія. / Под ред. Семенова В.Є, Кузьміна О.С. та ін ЛДУ. 1974.
18. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори: В 5 т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.2. – С. 420. 
19. Чарльз Ліксон Конфлікт.... Сім кроків до миру.- СПб .: Пітер Паблішинг, 1997 - (Серія Геній спілкування" ).
20. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие – СПб.:Изд-во Михайлова В.А. – 2000. – 349 с.

Ресурси мережі  інтернет

21. http://childflora.org.ua/
22. http://gendocs.ru/
23. http://sbiblio.com/BIBLIO/archive/unknown_konflictions/6.aspx
24. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96
25. http://www.gurutestov.ru/test/110/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Додаток А

Тест «Стратегія поведінки в конфлікті»

За допомогою методики можна виявити найкращі форми соціальної поведінки педагога в ситуації конфлікту з учнями, батьками, з колегами чи адміністрацією, а також ставлення до спільної діяльності.

Інструкція. Вам пропонується 15 тверджень. Кожен пункт оцініть у такий спосіб:

зовсім не згодний - 1 бал;

не згодний - 2 бали;

скоріше згодний - 3 бали;

згодний - 4 бали;

цілком згодний - 5 балів.

1. Я людина принципова й ніколи не змінюю своєї позиції.

2. Мені складно відстоювати свою позицію, навіть якщо я точно знаю, що правий.

3. Витрачаю багато часу на пошуки загальних точок дотику.

4. Для мене важливіше зберегти добрі стосунки, навіть якщо доводиться жертвувати своїми інтересами.

5. Я відкликаюсь на пропозиції інших, але сам не схильний виявляти ініціативу.

6. З будь-якого конфлікту я виходжу переможцем.

7. Я уникаю напружених ситуацій, хоча справа від цього може постраждати.

8. Переглядаю свою точку зору, відчувши в ході обговорення свою неправоту.

9. Багато часу я приділяю проблемам інших і часто забуваю про себе.

10. Я легко погоджуюсь поступитись, якщо й іншій робить так само.

11. Продовжую суперечка доти, поки співрозмовник не змушений буде прийняти мою точку зору.

12. Я домагаюсь ефективних результатів, коли працюю під керівництвом більш досвідченого партнера.

13. Із задоволенням виявляю ініціативу у примиренні сторін.

14. Якщо це зробить іншого щасливим, даю йому можливість настояти на своєму.

15. Часто я погоджуюсь на першу ж умову, що веде до врегулювання проблеми у відносинах.

Обробка результатів. Поруч із цифрами, що позначають номер твердження, поставте відповідний бал і підрахуйте їх суму.

Стратегія поведінки в конфліктній ситуації вважається вираженою, якщо сума балів перевищує 10.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Додаток Б

Тест «Наскільки ви конфліктні?»

Інструкція. Вам пропонується відповісти на сім запитань. Кожне запитання має три варіанти відповідей. Виберіть те, котре більше всього вам підходить.

1. Уявіть, що у громадському транспорті починається суперечка на підвищених тонах. Ви:

уникаєте втручання;

можете встати на сторону потерпілого чи того, хто правий;

завжди втручаєтесь і відстоюєте свою точку зору.

2. На зборах (нараді тощо) чи критикуєте ви керівництво за допущені помилки:

ні;

так, але в залежності від вашого особистого ставлення до нього;

завжди критикуєте за помилки не тільки начальство, а й тих, хто його захищає.

3. Чи любите ви сперечатися зі своїми колегами, друзями:

тільки якщо вони не вразливі, і ці суперечки не псують ваших стосунків; так, але тільки із принципових, важливих питань;

ви сперечаєтеся зі всіма і з будь-якого приводу.

4. Удома на обід подали недосолене блюдо. Ваші дії:

не помічаєте таку дрібницю;

мовчки візьмете сільничку;

не утримаєтесь від зауваження і, можливо, демонстративно відмовитесь від їжі.

5. На вулиці, у транспорті вам наступили на ногу. Ваша реакція:

збурено подивитесь на кривдника;

сухо зробите зауваження;

висловитесь, не соромлячись у вираженнях.

6. Хтось із близьких купив річ, що вам не сподобалась. Ви:

• промовчите;
• обмежитесь коротким тактовним коментарем;

улаштуєте скандал через порожню витрату грошей.

7. Не пощастило в лотереї. Як ви сприймаєте це:

• постараєтесь бути байдужим, але в душі дасте собі слово ніколи в ній більше не брати участь;
• не приховаєте досаду, але поставитесь до того, що сталось, із гумором, пообіцяєте взяти реванш;
• квиток без виграшу надовго зіпсує настрій.

Обробка результатів. Кожну відповідь «а» оцініть у 4 бали, «б» - 2 бали, «в» - 0 балів. Підрахуйте суму.

Інтерпретація результатів

Якщо ви набрали:

Від 20 до 28 балів - ви тактовні, не любите конфліктів, уникаєте критичних ситуацій. Коли ж вам доводиться вступати в суперечку, то ви враховуєте, як це відіб'ється на вашому становищі чи приятельських стосунках. Ви прагнете бути приємним для оточуючих.

Від 10 до 18 балів - про вас кажуть, що ви - конфліктна особа, але насправді ви конфліктуєте лише тоді, коли немає іншого виходу і всі засоби вичерпані. Ви наполегливо обстоюєте свою думку, незважаючи на те, як це відіб'ється на вашому становищі, при цьому не виходите за рамки конкретності. За все це вас поважають.

8 і менше балів - ви шукаєте привід для суперечок, велика частина яких зайві, дріб'язкові. Любите критикувати, але тільки тоді, коли це вигідно вам. Ви прагнете нав'язувати свою думку, навіть якщо не впевнені, що праві.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Додаток В

Сюжетно - рольова гра „Млин”.

Мета: проживання учасниками тренінгу „дрібних” конфліктних ситуацій,

налаштування на подальшу роботу.

Рівне число учасників тренінгу утворюють два кола (один всередині

іншого), встають лицем один до одного і розігрують у парах дрібні діалоги -

ситуації, які задає ведучий. Діалог триває 2 хвилини. Після кожного діалогу5

зовнішнє коло робить кілька кроків, наприклад за годинниковою стрілкою,

кожен учасник міняє партнера, розігрується такий епізод.

Ситуації для розігрування:

• розташовані у зовнішньому колі грають роль контролерів автобуса, а ті,

що перебувають у внутрішньому - роль безквиткових пасажирів

• внутрішнє коло - продавці, яким немає діла до покупців, а зовнішнє -

покупці;

• зовнішнє коло - начальник, який «застукав» підлеглого, що запізнився, а

внутрішнє - підлеглий;

• внутрішнє коло - мешканець. Якого залив сусіда зверху, зовнішнє коло -

сусід зверху.

У ході обговорення учасники аналізують свою найбільш типову

поведінку в різних ситуаціях, емоції, які виникли.

 

 

 

 

                                                            Додаток Д

Вправа „Ток-шоу”.

Група організовує простір, що нагадує зал для глядачів: сцена, на якій

будуть діяти герої, і місця для глядачів. Керівник групи грає роль ведучого ток -

шоу, він має право вводити нових дійових осіб, зупиняти дію, організовувати

рефлексію учасників драматизації на певних етапах розігрування. Дійові особи

організовують взаємодію у відповідності з заданими ролями на сцені. На

першому етапі у драматизації беруть участь тільки основні дійові особи, у міру

розгортання дії керівник може надавати слово іншим учасникам.

Варіант ситуації (перегляд відео ролика):

Дійові особи: хлопчик, мама хлопчика, вчителька, директор школи,

колеги-вчителі, однокласники, батьки дітей.

Розігрування ситуації починається з діалогу мами хлопчика і вчительки,

поступово вводяться інші дійові особи. Завдання ведучого - стимулювати

пошук виходу з конфліктної ситуації, організовуючи переговори, не зачіпаючи

юридичну сторону питання. У ході ток - шоу доцільно пропонувати

висловлювати думки учасникам групи, виконуючим ролі учасників конфлікту,

які представляють різні точки зору. Після завершення драматизації проводиться

деролінг (зняття ролей) учасників. В обговоренні аналізуються помилкові

мотиви і подання кожного учасника, які відчувають ними почуття, їх вплив на

динаміку конфлікту.

 

 

 

                                                        Додаток Е

Вправа „Айсберг”

Уявіть, що ви опинилися в океані і пливете на крижині. Ви бачите, що

на вас пливе величезний айсберг.

- Як ви почуваєтеся? (Записую на дошці почуття учнів)

- А тепер скажіть, як ви почуваєтеся, коли знаходитеся в конфлікті?

(Записую на дошці почуття учнів)

- Чи можна щось змінити в цих двох ситуаціях (на крижині в океані й у

конфлікті)?

- Насправді варто зрозуміти, що конфлікт – це нормально. Всі люди різні, й

відмінності інших приймати важко. Але потрібно намагатися завжди

знаходити вихід із конфлікту.