Методичний порадник " Діяльнісний підхід. Шляхи впровадження його в початковій школі"

                   КЗО « СЗШ№5»ДМР

Діяльнісний підхід на уроках початкової школи

                                           Виконала :

                                                                Вчитель початкових класів

                                                                 Папуша Світлана Іванівна

2022р.

     Ми живемо в сучасному світі, який вимагає від нас вміння адаптуватися, швидко приймати рішення, креативно мислити, уміти знаходити і опрацьовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями, спілкуватися рідною та іноземними мовами, вміти вибудовувати дружні , доброзичливі стосунки з оточуючими…  Саме за таких умов суспільство виховує підростаюче покоління. І , зрозуміло , що школа повинна задовольняти потреби суспільства.

    Нова українська школа дуже ретельно відстежила потреби сучасності. Зрозуміло, що на даному етапі впроваджується багато нового в освіту. Всі нововведення базуються на основі досвіду колег із прогресивних країн та українських митців.

   Провідною ідеєю Державного стандарту початкової школи є те, що кожна дитина є талановитою. Завдання педагога – знайти підхід до кожного учня, виявити його потенціал , сформувати потрібні компетентності , через які у майбутньому дитина буде реалізуватися в житті.

   Педагогічною технологією, яка дає змогу вирішити ці завдання, є системно-діяльнісний підхід, який зв’язує проблемні та проектні , дослідницько – експериментальні і пошукові методики в цілісну педагогічну систему. Її мета – розвиток особистості учня на основі засвоєння ним не лише знань, умінь та навичок, а насамперед узагальнених способів навчальних дій шляхом цілеспрямованої , науково обгрунтованої організації власної навчально – пізнавальної діяльності.

   Технологія діяльнісного методу навчання сприяє особистісно-зорієнтованому навчанню, що дозволяє учням реалізувати свої задатки, здібності, показати високий рівень знань. На уроках потрібно вчити школярів самостійності, а, також, умінню створювати освітній продукт як результат спільної діяльності.

Сьогодні стало вже очевидним, що саме таке навчання не тільки робить уроки цікавими, а засвоєння знань успішним, але і допомагає дітям набути досвіду діяльності і спілкування, завдяки якому їм легше своєчасно знайти своє покликання  і успішно реалізувати себе в житті.

   Діяльнісний спосіб навчання – це особистісне включення дитини в процес, коли всі компоненти діяльності спрямовуються і контролюються нею самою. При даному способі навчання забезпечується комфортне психологічне самопочуття учнів і вчителя, знижуються конфліктні ситуації на уроці.

    Діяльнісний підхід – це така організація навчально – виховного процесу, за якої головна увага приділяється активній, різнобічній, продуктивній , максимально самостійній навчально – пізнавальній діяльності учнів. Завдяки такому підходу учень зуміє навчатися в школі і вдома. Формується така компененція як « уміння вчитися самостійно».

   Діяльнісний підхід має всі характеристики системи : мету, завдання,розвиток, шляхи досягнення, зв’язки між компонентами, результат.

   Визначними рисами цього підходу є :

• постановка цілей, реалізація шляхів, переборення труднощів;
• результат – це вихід з навчально – пізнавальної діяльності в самоосвіту – і далі перехід до творчої діяльності;
• ця діяльність організовується систематично, відпрацьовується до рівня компетентності;
• це власна діяльність дитини;
• у такій діяльності слід активно задіяти психічні процеси( сприйняття, пам’ять, уяву, емоції, мотивацію;
• особливе місце в діяльнісному підході – видам навчально – пізнавальної діяльності : пошук інформації, робота з сучасними джерелами, аналіз, систематизація;
• учень повинен навчитися здійснювати самоконтроль власної діяльності.

  Для того, щоб реалізувати діяльнісний підхід, слід базуватись на таких принципах :

• навчання  і виховання організовується як єдине ціле ;
• в основу освітньої роботи покладається власна діяльність кожного учня ;
• процес здобуття знань забезпечується як результат власних пошуків дитини, навчальною діяльності якої керує вчитель;
• педагог приходить на урок не з готовими відповідями, а з питаннями, які треба розв’язати у спільній діяльності;
• зовнішня мотивація учнів до навчання змінюється запуском внутрішньої мотивації дитини, стимулюванням бажання вчитися, ставити цілі, шукати шляхи та методи самонавчання , умінням себе контролювати, корегувати, оцінювати.

Ефективна навчальна праця учня починається тоді, коли він сам захоче пізнавати, виявити власну активність.

   На мою думку, така позиція в навчанні дає можливість досягати високих результатів. По- перше – це позитивний настрій дітей. Дивлячись на те, що кожен з них потрібен для спільної роботи, бачучи зацікавленість вчителя в результатах їх роботи , учні працюють наполегливо і старанно.

   На кожен урок я готую проблемні завдання, які треба вирішити спільною роботою. Діти дуже свідомо ставляться до таких завдань , і виконують їх із задоволенням.

    По – друге – в класі виникає атмосфера довіри, доброзичливості, взаємопідтримки. Кожна дитина розуміє , що в навчальній діяльності можуть виникати помилки. Але вони чітко знають, що ніхто не буде засуджувати і насміхатися над тим, що хтось помилився. Доброзичливе ставлення і можливість скорегувати свою роботу, оцінити свої можливості , побачити результати праці – ось що мотивує учнів до подальшої діяльності.

     У своїй практиці я часто застосовую роботу в групах. Це той вид діяльності, який подобається дітям. Коли вони отримують завдання, завжди мають право вибору, і розподіляють роботу між собою за власними інтересами. Діти самі обирають хто буде відповідати, хто малюватиме, хто буде записувати письмові завдання.

    Діяльнісний підхід ефективно можна застосовувати у ході проєктної роботи. Учні із задоволенням шукають потрібну інформацію в додатковій літературі, в інтернет – ресурсах. Знову ж таки обирають самостійно ту роботу, яка їм буде цікавою. Наприклад , при вивченні теми «Рослини», мої учні обрали те, що їм цікаво. Хтось шукав інформацію про рослину, хтось малював будову рослини, хтось складав кросворд, загадки. Знаходили літературні твори, де згадується та, чи інша рослина.

      Прекрасно пройшла робота з літературного читання по закінченні розділу «Усна народна творчість» . Я запропонувала дітям зробити книжечки із власними загадками, знайти і виписати прикмети , попрацювати з прислів’ями, вивчити скоромовки, проілюструвати улюблені народні казки. Кожен обирав те, що йому до смаку. Коли треба було ділитися результатами своєї роботи, робили вони це з великим задоволенням та інтересом .

      Ще однією умовою у заохоченні працювати самостійно є те, що роботи , які виконують діти, завжди знаходять місце у класі на видному місці. Це стимулює моїх учнів зробити більше, цікавіше , старанніше. Кожен бачить, що його особистий внесок є важливим для всіх.

    На уроках математики ми разом з учнями перед початком вивчення нової теми обговорюємо , де можна буде застосувати ці знання. Під час опитувань я підштовхую їх до того, щоб вони обмірковували свої відповіді. Даю можливість висловити те, що вони думають. І якщо якась відповідь є невірною , разом знаходимо відповідь на запитання. Я ніколи не говорю « це неправильно».  Даю можливість учням самим виявити неточність шляхом запитань типу: « хто думає інакше ?», « хто може уточнити?, « чи впевнені ви?». Таким чином дитина відчуває підтримку і зацікавленість вчителя в її успіхах. Учень не зациклюється на своїх невдачах, а впевнено крокує далі. Намагаюся постійно підігрівати їх інтерес цікавими завданнями, нестандартними задачами.

     Ще ми часто проводимо досліди, спостерігаємо за природою. Деякі дослідження (короткотривалі) ми проводимо в класі, деякі( довготривалі)-діти  проводять вдома з батьками. Нещодавно пророщували рослини. Учні залюбки ділилися своїми враженнями зі мною та одне з одним: розповідали, фотографували на телефони.

   Творчість на уроках мистецтва чи дизайну і технологій також вирує. Дуже вдалим був урок, коли робили композицію із сухоцвітів. Учні принесли багато різного матеріалу : засушені квіти, гілочки, ягідки, стрічки. Розділилися на групи. Обумовлено було те, що всі можуть ділитися і обмінюватися тим, що взяли на урок. В результаті спільної праці і доброзичливої атмосфери , народилися прекрасні композиції, які спочатку помістили на виставку, а потім подарували мамам.

      В цьому році мої школярі відмовилися готувати традиційне новорічне свято. Я теж вважаю, що така форма виховної роботи, у вигляді концерту, вже відживає своє. Не кожен вміє співати чи танцювати, не кожен любить бути в центрі уваги. Тому я запропонувала дітям провести квест. До цієї роботи всі залучилися з великим бажанням. Із задоволенням виконували різні завдання. Працювали дружно, активно. Були цікаві завдання, які треба було виконати разом. Було цікаво спостерігати, як діти радилися, приймали спільне рішення, підтримували одне одного.

     Я гадаю, що концепція нової української школи з’явилася на видноколі нашої освіти  дуже вчасно. Зміна поглядів на навчання , впровадження нових форм і методів роботи є рушійною силою у формуванні вільної, творчої, креативної особистості, яка здатна навчатись та вдосконалювати себе впродовж життя. Наше підростаюче покоління зовсім відрізняється від нас. Відрізняється сприйняття світу, мислення, види діяльності. Тому ми як педагоги повинні реагувати на всі ці зміни, які є в наших дітей. Ми повинні виховувати покоління, яке вміє мислити, відстоювати свою думку, бути здатним до рішучих дій. Ми повинні вміти зрозуміти наших вихованців, співпрацювати з ними, одночасно скеровуючи їх розвиток в правильному напрямку. Бути розумним, делікатними, неавторитарними , а авторитетними для своїх дітей.

     В житті відбувається багато змін. І для того, щоб реалізувати себе в ньому, кожному з нас потрібно змінюватися. Змінювати застарілі погляди, вдосконалюватися, робити себе і навколишній світ кращим. Тож хочу побажати всім нам успіхів на цьому шляху. Головне, не боятися застосовувати щось нове. Генерувати свої власні ідеї. Обирати дієві методи роботи.