Методичний посібник "Розвиток творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці з використанням активних методів"

 

Управління освіти виконавчого комітету

Шепетівської міської ради

 

 

Методичний посібник

 

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці

з використанням активних методів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шевчук Ольга Дмитрівна

вчитель технологій

Шепетівського МНВК

 

 

 

Схвалено методично  комісією Шепетівського МНВК №3 від 25.11.2015року

 

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці з використанням активних методів. Методичні рекомендації для вчителів спеціалізації «Швейна справа» загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів / Автор-укладач О.Д.Шевчук – м.Шепетівка: Шепетівський МНВК, 2016. – 49 с.

 

 

 

Автор-укладач:  Шевчук  О.Д. – вчитель технологій Шепетівського МНВК

 

 

Рецензенти:        Томашук А.С. - вчитель технологій Шепетівського МНВК

 

ВСТУП

 

Перед сучасною педагогічною наукою і школою гостро стоїть питання про необхідність докорінних реформ у сфері освіти, які спрямовані на всебічну підготовку підростаючого покоління, його цілісний і гармонійний розвиток та особистісне зростання.

Важлива роль у вирішенні цієї проблеми належить організації навчання і виховання в школі, які покликані забезпечити формування і творчий розвиток кожного учня. Разом з тим практика свідчить, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для творчості, розвитку індивідуальності учнів, їх самостійності, ініціативи, що особливо важливе саме в підлітковому віці, коли відбувається вибір певної соціальної позиції. Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства взагалі і кожної людини зокрема. Рушійною силою розвитку людства є потреба постійного вдосконалення. В умовах становлення сучасної школи шлях до демократичного, цивілізованого суспільства зумовлений не стільки економічними та політичними пріоритетами, скільки загальним рівнем сформованості та розвитку кожної особистості, її свідомості та самосвідомості, реалізацією творчого потенціалу. Діти – це майбутнє суспільства і від того, які цінності і світоглядні установки, культурні і моральні норми виховуємо в них сьогодні, багато у чому залежитиме наше завтра. Трудове навчання, а саме уроки з конструювання та моделювання одягу, є одним із предметів, який вчить історії, культурі, моралі, виховує естетичний смак.

Індивідуальність кожного наділена надзвичайно багатим творчим потенціалом, який у житті часто буває нереалізованим через об’єктивні та суб’єктивні причини. Художньо-конструкторська діяльність на уроках трудового навчання, дає учням загальноосвітніх навчальних закладів широкі можливості для виявлення власної індивідуальності, безпосередньої участі школярів у цій діяльності на доступному рівні складності, розкриває великі перспективи комплексного формування творчого потенціалу особистості. Крім того, осягаючи секрети майстерності мистецтва одягу, школярі знайомлються з дивовижним світом його краси, що сприяє формуванню моральних ідеалів, естетичного смаку, підвищенню їх культурного рівня. Тому пошук методів викладання матеріалу на уроках з трудового навчання з використанням активних методів, які б сприяли підвищенню рівня засвоєння учнями програмного матеріалу, вивільнили час для формування творчих здібностей та сприяли б естетичному вихованню, є актуальною проблемою сьогоднення.

I. СУТНІСТЬ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

 

Індивід, який мислить творчо, – головна рушійна сила соціальних та духовних трансформацій. Творча особистість значно краще адаптується до соціальних, побутових та виробничих умов, ефективно їх використовує, удосконалює, змінює.

“Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх”, – писав В.О.Сухомлинський. Творчість не можлива без вивчення досвіду суспільства і має його у своїй основі. “Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобами пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням”.

Тобто, творчість – це процес створення нового і цінного. Аналіз досліджень з різних аспектів проблеми творчої особистості дозволяє стверджувати, що формування творчої особистості найкраще відбувається у процесі творчої діяльності.

Процес створення нового починається з уявлення його у образній формі. Людина, у якої не розвинена творча уява, не може побачити щось нове у оточуючому її середовищі. Ось чому успіх творчості залежить від творчої уяви.

Навчити творчості неможливо, бо в педагогіці немає універсальних рецептів для цього. Творчу особистість можна розвинути, використовуючи елементи навчання, але наявність знань зовсім не забезпечує творчості. Відомо, що творчі здібності учнів найбільш ефективно розвиваються у ході продуктивної творчої діяльності. Творчість, індивідуальність, фантазія проявляються у навіть мінімальному відході від зразка.

Творчість учнів розуміють, як процес створення ними оригінальних продуктів, виробів, у ході роботи над якими самостійно застосовуються засвоєнні знання, уміння, навички, здійснюється їх перенесення, комбінування відомих способів діяльності або створення нового для дитини підходу до виконання завдання.

Існують різноманітні підходи до структури творчого процесу, але якщо порівняти існуючі схеми процесу творчості, то знайдемо багато спільного.

Творча діяльність неможлива без усвідомлення мети, без активного використання здобутих знань, без інтересу до знань, самостійного пошуку, уяви, емоцій. Основою творчої діяльності є передбачення її можливих результатів.

Творча праця не виняток, а найбільш природний повноцінний прояв можливостей людини, це складний психологічний процес, що вимагає значних вольових та інтелектуальних зусиль.

Творчі здібності учня – це синтез якостей особистості, що характеризують ступінь їх відповідності вимогам певної навчально-творчої діяльності і обумовлюють рівень її результативності.

Здібності розуміють як індивідуально-психологічні особливості, завдяки яким люди відрізняються один від одного. Існує два підходи до проблеми здібностей: функціонально-генетичний і особистісно-діяльнісний. Функціонально-генетичний підхід виходить з генетичної залежності здібностей і характеризує їх як міру вияву тих чи інших якісних сторін функцій (сенсорної, мнемічної, рухливої та ін.), обумовлених природними задатками.

Здібності формуються лише у відповідних умовах життя і діяльності, в процесі засвоєння і творчого застосування знань, вмінь і навичок на основі задатків – спадкових анатомо-фізіологічних особливостей.

Орієнтація навчально-виховного процесу на розвиток творчих здібностей – це один із гуманістичних принципів організації освіти як на України, так і в більшості країнсвіту. Діти зовсім не в однаковій мірі успадковують здатність творити, тому науковці метою педагогічної системи вважають впровадження у навчально-виховний процес сукупності шляхів і засобів, спрямованих на розвиток творчих здібностей особистості. Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що творчі здібності школярів у різних видах навчально-творчої діяльності різні. Як вже зазначалося, під творчими здібностями учнів розуміють синтез особливостей і якостей особистості, які у сукупності характеризують відповідність будь-яким видам навчально-творчої діяльності. Тобто творчість не єдиний фактор, а сукупність різних здібностей, кожна з яких може бути представлена у різній мірі у тієї чи іншої особистості.

Розвиток творчих здібностей необхідно здійснювати на основі державних стандартів середніх шкіл, регіональних, етнокультурних та національних традицій українського народу, його інтеграції з міжнародним співтовариством.

Відомо, що всі діти мають індивідуальні особливості (здібності), що дозволяють, за сприятливих умов, більш успішно оволодіти тією чи іншою діяльністю, розв`язати певні завдання Вони розвиваються протягом всього життя особистості.

Отже, розвиток особистості – це зміни і вдосконалення фізичних та духовних сил, що відбуваються в процесі становлення індивідуума. Розвиток має бути повноправним компонентом навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, бо головною ідеєю відродження нашого суспільства є розкріпачення його творчого потенціалу і вихід на новий, вищий щабель економічного і соціального розвитку. Втілення цієї ідеї у життя значною мірою залежить від організації педагогічного процесу у школі.

II. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ АКТИВНИХ МЕТОДІВ

Навчальний процес в сучасних умовах реформування системи освіти вимагає постійного вдосконалення. Це обумовлено, перш за все, зміною пріоритетів та соціальних цінностей: інтеграційні процеси усе більше усвідомлюється як засіб досягнення такого рівня якості освіти, який в найбільшій мірі відповідає задоволенню потреб людини та розвитку її духовного багатства.

Значну роль у формуванні особистості у навчально-виховному процесі відіграють методи активного навчання. Саме вони активізують самостійність думок учнів, залучають їх до роботи з великими обсягами інформації, формують систему ставлень, створюють атмосферу порозуміння та співпереживання, роблять учнів справжніми суб’єктами навчання.

З метою визначення поняття “активні методи навчання” нами розглянуто основні поняття тлумачення зазначеного в педагогіці.

Що стосується поняття “метод”, то існує понад двохсот його визначень, проте для навчально-виховного процесу, на наш погляд, найбільш підходить таке визначення: метод – це поєднання засобів та форм навчання спрямованих на досягнення певної мети навчання. Таким чином, метод містить спосіб та характер організації пізнавальної діяльності учнів.

Активність учнів – це інтенсивна діяльність і практична підготовка в процесі навчання і формування знань та навичок, вміння їх застосовувати у конкретних ситуаціях. Активність у навчанні є умовою свідомого засвоєння знань, умінь та навичок.

Щодо пізнавальної активності, то це – прагнення самостійно мислити, знаходити свій підхід до вирішення завдання (проблеми), бажання самостійно одержувати знання, формувати критичний підхід до думки інших та незалежність власних думок.

Отже, безпосереднє залучення учнів в активну навчально-пізнавальну діяльність в ході навчального процесу пов’язане перш за все із застосуванням прийомів і методів, що отримали узагальнену назву методи активного навчання.

Методи активного навчання передбачають використання такої системи методів, яка спрямована головним чином не на викладання готових знань і їх відтворення, а на самостійне оволодіння учнями знань в процесі активної пізнавальної діяльності.

Таким чином, спираючись на вищезазначене, можемо зробити висновок, що активні методи навчання – це навчання діяльністю.

Активні методи навчання при умілому застосуванні дозволяють вирішити такі навчально-організаційні завдання:

•              підпорядкування процесу навчання діям вчителя;
•              забезпечення активної участі в навчальній роботі як підготовлених учнів, так і непідготовлених;
•              встановлення безпосереднього контролю за процесом засвоєння навчального матеріалу.

Як показує практика, використання активних методів навчання в системі загальноосвітніх навчальних закладів є необхідною умовою для підготовки випускників і, як правило, призводить до позитивних результатів: вони дозволяють формувати знання, уміння та навички учнів шляхом залучення їх в активну навчально-пізнавальну діяльність; навчальна інформація переходить в особисте знання учня.

Найчастіше використовують класифікацію А.М.Смолкіна, а саме за характером навчально-пізнавальної та ігрової діяльності. Відповідно даної класифікації методи активного навчання підрозділяють на:

1. Імітаційні методи, які базуються на імітації професійної діяльності. Вони с свою чергу поділяються на:

а) ігрові методи:

– ігрові процедури і прийоми – засоби реалізації окремих, одиничних принципів, в першу чергу, різні форми активізації уроків і інших традиційних форм навчання, ігрові педагогічні прийоми, окремі засоби активізації. Наприклад, ті, що реалізовують принцип проблемного уроку з використанням методу аналізу конкретних ситуацій у вигляді ілюстрації, здійснюваної вчителем, урок із запланованими помилками, урок удвох, проблемний урок, творче завдання, урок прес-конференція, урок-дискусія, урок-бесіда (принцип діалогового спілкування) тощо;

– ігрові ситуації, прикладом яких можна вважати дискусійні уроки, що проводяться вигляді незапланованих виступів, коли заздалегідь невідомо хто і в якому статусі (доповідача, критика, провокатора) братиме участь в обговоренні. Також ігрові ситуації використовують для ролевих, театралізованих ігор, спрощених управлінських тренінгів тощо;

– дидактична або навчальна гра – в основі якої використовується ігрова ситуація, але діяльність учасників формалізована, тобто є правила, жорстка система оцінювання, передбачений порядок дій, регламент тощо;

– ділові ігри – методи, що реалізовують всю сукупність елементів, а, отже, і весь комплекс принципів активізації, характерних для методів активного навчання;

б) неігрові методи – аналіз виробничих ситуацій, аналіз конфліктів, аналіз проблемних ситуацій, аукціон ідей, імітаційні вправи, диспути, мозкова атака, опорні сигнали, взаємоопитування, аналіз конкретних ситуацій, розбір ділової пошти керівника, дії по інструкції тощо.

2. Неімітаційні методи – стажування на робочому місці, програмоване навчання, проблемний урок, випускна робота. За призначенням виділяють неімітаційні методи за:

•              мотивацією пізнавальної діяльності;
•              повідомленням навчальної інформації;
•              формуванням і вдосконаленням професійних умінь і навичок;
•              освоєнням передового досвіду, контроль результатів навчання.

За типом діяльності учасників при пошуку вирішення завдань виділяють методи, побудовані на:

•              ранжируванні за різними ознаками предметів або дій;
•              оптимізації процесів і структур;
•              проектуванні й конструюванні об'єктів;
•              виборі тактики дій в управлінні;
•              спілкуванні й конфліктних ситуаціях;
•              вирішенні інженерно-конструкторських, дослідницьких, управлінських або соціально-психологічних задач та завдань;
•              демонстрації та тренінгу навичок уваги, вигадки, оригінальності, швидкості мислення та інші.

За кількістю учасників виділяють:

•              індивідуальні методи; групові методи; колективні методи; методи, що передбачають роботу учасників в діадах і тріадах.

За місцем проведення розрізняють методи:

•              аудиторні; позааудиторні; виїзні; екскурсійні.

За принципом використання обчислювальної техніки методи поділяються на:

•              ручні (без використання техніки); комп’ютерні – ігри на ЕОМ; ігри з комп’ютерним забезпеченням.

Методи активного навчання можуть використовуватися на різних етапах навчального процесу:

Перший етап – первинне оволодіння знаннями. Це можуть бути проблемна лекція, евристична бесіда, навчальна дискусія тощо.

Другий етап – контроль знань, умінь та навичок (закріплення), можуть бути використані такі методи як колективна розумова діяльність, тестування тощо.

Третій етап – формування професійних умінь та навичок на основі знань і розвиток творчих здібностей, можливо використання модельованого навчання, ігрових і неігрових методів.

Застосування тих або інших методів не є самоціллю. Тому для вчителя будь-яка класифікація має практичний сенс в тій мірі, в якій допомагає йому здійснювати цілеспрямований вибір відповідного методу навчання або їх поєднання для вирішення конкретних дидактичних завдань. Застосування вчителями активних методів у навчальному процесі загальноосвітніх навчальних закладів сприятиме подоланню стереотипів, виробленню нових підходів до професійної ситуації, розвитку творчого мислення учнів.

Запровадження активних методів у навчальний процес надасть можливості: підвищити емоційний відгук учнів на процес пізнання, посилити мотивацію навчальної діяльності, інтерес до оволодіння новими знаннями, вміннями та практичному їх використанню; сприятимуть розвитку творчих здібностей учнів, усного мовлення; формувати вміння формулювати, обґрунтовувати й висловлювати власну точку зору, активують мислення тощо.

 

III. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ З ВИКОРИСТАННЯМ АКТИВНИХ МЕТОДІВ

 

Методика навчання – це оптимальне поєднання загально-дидактичних методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють ефективному засвоєнню учнями знань, умінь і навичок. Проблема вибору форм і методів організації навчально-виховної діяльності зумовлена, насамперед, виховною і дидактичною метою, віковими особливостями школярів, а також особливостями змісту теми.

Тому нашою метою є розробка свого варіанту методики розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів з використанням активних методів при вивченні спеціалізації „Швейна справа“ на заняттях з обслуговуючої праці.

У системі навчально-виховної роботи з учнями постає як одне із найважливіших завдання розвитку творчого потенціалу особистості. Разом із тим загальноосвітня школа традиційно спрямовує свої зусилля переважно на опанування дітьми якомога більшою кількістю знань. Але, акумульовані у свідомості школяра думки, почуття, прагнення потребують свого втілення у практичній діяльності. Внутрішня енергія творчих задумів, пошуків, рішень з успіхом може перетворитися в конкретні дії, знаходити своє вираження завдяки активним методам навчання, зокрема ігровій діяльності.

Для здійснення цілеспрямованих кроків педагогічного керівництва процесом розвитку творчих здібностей учнів важливо зазначити, що кожна гра передбачає творчість.

Відомо, що для продуктивного розвитку особистості слід забезпечити оволодіння нею спеціальними способами творчого мислення: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, комбінування, вміння виділяти найбільш суттєві елементи діяльності, вміння аналізувати, синтезувати, полемізувати тощо. Слід навчити дітей планувати та організовувати свою навчально-пізнавальну діяльність, виконувати творчі завдання, розвивати уяву, фантазію, сприяти розвитку їх творчого інтересу, допитливості та ін.

Досвід проведення уроків показує, що учні з нетерпінням чекають та з задоволенням відвідують заняття, на яких застосовуються ігри, бо вони їм здаються більш привабливими, ніж будь-які інші. Специфічні особливості гри (уявна ситуація, роль, правила, сюжет, засоби) сприяють розвитку творчих здібностей дитини, активізують її навчально-пізнавальну діяльність.

Так, наприклад, після вивчення розділу №6 “Проектування виробу” на заняттях обслуговуючої праці у десятому класі виникає необхідність повторити всі основні терміни, поняття. Звичайне опитування, як правило, не викликає інтересу учнів, стає нудним. Тому можна використовувати ігрову форму: на підсумковому уроці відбувається імпровізоване відкриття магазину одягу, у процесі знайомства з яким і йде повторення та закріплення навчального матеріалу теми. При цьому учні отримують запитання і завдання. Згідноправил гри кожен учень має можливість знову відповідати на запитання тільки після того, як всі інші відповіли або отримали завдання. Останні диференційовані та розроблені індивідуально для кожного учня з врахуванням рівня розвитку його творчих здібностей, інтересів та нахилів. Як приклад далі наведено фрагмент цієї гри.

Менеджер (вчитель). Дорогі друзі! Сьогодні ми зібрались на свято відкриття нового магазину “Одяг – Shop № 13”. Наш магазин торгує одягом для дівчаток-підлітків і надає цілий ряд послуг. Право перерізати стрічку і першою війти до нашого магазину надається його директору Тетяні Віталіївні Онушко (учениці 10-Б класу). Будь ласка! (подає ножиці)

Директор. Спасибі за надану можливість відкрити наш магазин (перерізає стрічку, всі заходять до магазину, учні займають призначені їм місця: директора, журналіста, продавців, швачок та інших). Шановні відвідувачі, а тепер я розповім вам про те, які відділи і секції працюють у нашому магазині. У торговому залі одяг розміщений з урахуванням його якості і призначення.

Журналіст. Шановний директоре! Дозвольте з’ясувати деякі питання у ваших співробітників.

Директор. Будь ласка.

Журналіст. (підходить до відділу “Повсякденний одяг”). Тут ми бачимо одяг переважно з бавовняних тканин. Чому?

Продавець повсякденного одягу. Одяг з бавовняних тканин найбільш гігієнічний. Він добре вбирає вологу і пропускає повітря, його легко прати та прасувати. З бавовняних тканин виробляється великий асортимент виробів: фартухи, спідниці, халати, сукні, блузи та інші речі.

Журналіст. Але я чула, що вироби з бавовняних тканин легко мнуться, а при пранні збігаються.

Продавець повсякденного одягу. Так, це вірно. Але незважаючи на ці недоліки, бавовняні тканини широко використовуються, бо вони дешеві та міцні. Шити одяг з них дуже легко, через те що вони мало осипаються.

Директор. Зверніть увагу на секцію нарядного одягу. Тут ви побачите вироби з шовку, нейлону, перлону та інших волокон.

Журналіст. Кажуть, що шовкові тканини бувають натуральні і штучні. А чи можете ви пояснити різницю? (звертається до продавця)

Продавець нарядного одягу. Натуральний шовк отримують таким чином: вигодовують гусінь шовкопряда тутовим листям. Гусінь виділяє залозами шовкове волокно і утворює з нього кокон. Коли його розмотують, то отримують шовкову нитку. А штучний шовк маємо в наслідок хімічних та фізичних процесів.

Директор. Вироби з шовкових тканин дуже красиві. Вони гарно драпіруються, їх легко прати і прасувати.

Продавець нарядного одягу. Подивіться, які неповторно красиві моделі можна створити з натурального та штучного шовку і синтетичних тканин (звертає увагу покупців на моделі).

Директор. В нашому магазині є секція напівфабрикатів та знеціненого одягу.

Журналіст. А в якому випадку знецінюється товар?

Продавець знецінених товарів. Це продукція низької якості та вироби, які тривалий час не користувались попитом у покупців.

Журналіст. Як ви думаєте, чому ці вироби не користуються попитом?

Продавець знецінених товарів. Тут багато причин: це неправильно підібрана тканина; це фасон, що не відповідає вимогам моди. Часто знецінення товарів відбувається у кінці сезону. Наприклад: у кінці літа знецінюють літній одяг.

Директор. Ми також пропонуємо товари для волого-теплової обробки тканин і виробів з них.

Продавець секції “Обладнання для ВТО”. Крім звичних прасувальних дощок, прасок, пульверизаторів наш магазин реалізує відпарувальники, які застосовують для виведення лас з відпрасованого виробу.

Журналіст. Щойно в вашому мовленні прозвучало слово “ласи”. А що ж воно означає?

Продавець секції “Обладнання для ВТО”. Ласи – це місця на виробах, що блищать після прасування. Особливо це стосується вовняних тканин.

Журналіст. Я бачу, що у вас ще є стіл замовлень та розкрою тканин.

Агент столу замовлень. Дійсно. Ви можете замовити будь-яку модель, що вам сподобалась. До речі, конфекціонер допоможе підібрати і тканину, і оздоблення.

Журналіст. Конфекціонер? А це ще хто?

Конфекціонер. Я допоможу вам підібрати тканину в залежності від вибраної вами моделі, підібрати правильно матеріал для оздоблення, фурнітуру і допоміжні матеріали, нитки.

Журналіст. Все це дуже цікаво. Але я звикла носити одяг, виготовлений власними руками. Головне знайти викрійку.

Закрійник. Отож, ми допоможемо вам розкроїти тканину. Порадимо, яку модель вибрати, як правильно сховати недоліки і підкреслити красу вашої статури. Ви можете підібрати для себе що-небудь з колекції наших моделей (журналіст розглядає моделі).

Отже, на цьому етапі гри діти відповідали на запитання “журналіста”, виконуючи ролі продавців різних секцій, агента столу замовлень, конфекціонера, закрійника. Вони повторили та закріпили знання щодо виготовлення тканин, їх властивостей, асортименту одягу, пригадали, яке обладнання використовується для волого-теплової обробки тканині виробів з них та ін.

Тобто, навчальний матеріал з розділу “Проектування виробу” не тільки повторили, а й систематизували та узагальнили.

Незаперечним є той факт, що проблемні ситуації, які виникають у ході гри, активізують мислення учнів і процес навчання перетворюється у процес активної пошукової діяльності. Так, в ході гри “Відкриття магазину” виникає проблемна ситуація, вирішуючи яку дітям необхідно визначити розмір одягу:

Продавець нарядного одягу. А чи не хочете ви придбати оцю сукню? (показує сукню).

Покупець. Так, так! Саме цю! Виписуйте чек.

Продавець нарядного одягу. А розмір ваш який?

Покупець. Не знаю. Допоможіть мені визначити його.

Продавець нарядного одягу. На ярлику кожного виробу позначається три групи цифр, наприклад: 158-88-96. 158 – це зріст людини, 88 – об’єм грудей, 96 – об’єм стегон.

Закрійник. Давайте обміряємо вас і визначимо розмір (міряє об’єм грудей і об’єм стегон). Який ваш зріст?

Покупець. 158 см.

Закрійник. Тоді ваш розмір 158-80-92.

При проведенні цієї гри можна помітити, що учням подобається як вирішувати проблемні ситуації, так і створювати їх. Виконуючи ролі працівників магазину, покупців, манекенниць тощо, школярі знайомляться з багатьма професіями, їх особливостями та вимогами до виконання професійних обов’язків працівниками того чи іншого фаху.

Обладнання цієї гри – звичайне обладнання, що використовується на уроці праці. Це швейні машинки, обладнання для волого-теплової обробки, швейні вироби, виготовлені дітьми та ін. Слід зазначити, що готуючись до цього уроку, школярі на уроках праці і гурткових заняттях виготовляють моделі літнього одягу: повсякденного, вихідного, одягу для відпочинку. Моделі шиють з ситцю, сатину, велюру, шовку тощо і відрізняються вони не тільки за призначенням і видом матеріалу, а і за стилем, оздобленням та доповненнями. Крім цього, виготовляють декорації, що надають класу вигляду магазину, підбирають журнали мод, конфекційні карти, рекламні проспекти, технічні засоби навчання.

Результат гри “Відкриття магазину” – повторення та закріплення основних понять розділу “Проектування виробу”, навичок роботи на швейному обладнанні, знайомство з професіями. Ігрові форми проведення занять можна використовувати як протягом всього уроку, так і під час різних його етапів. Так на етапі активізації опорних знань пропонуємо застосувати такі ігри: “Змагання по викреслюванню”, “Визнач на дотик”, “Секрети творчості”, “Конструктор” та ін.; при вивченні нового матеріалу – “Чарівна скринька”, “Чарівні перестановки”, “Телеміст”, “Силует”, “Модельєр” та ін.; при повторенні та закріпленні вивченого на уроці – “Спитай та відгадай”, “Естафета”, “Маю смак”, "Створи настрій", "Гармонія", Творю красу" та ін.; з метою перевірки знань учнів – “Індивідуальний кросворд”, “Будь провідником”, “Стіл замовлень”, “Збери сім’ю”, Аукціон” та ін.

Гра допомагає дитині самостійно оволодівати знаннями, вміннями і навичками, надає можливості для самовираження, приносить радість і захоплення, сприяє розвитку творчих здібностей.

Виділяти протилежні властивості діти вчаться у ході ігор “І хороша, і погана”, “Трудівник та ледар”, “Засідання художньої ради” та ін., під час яких їм необхідно виділяти протилежні властивості будь-яких предметів, явищ, подій тощо. Називаючи хороші та погані властивості тканин в процесі гри “І хороша, і погана”, учні знаходять протиріччя, виділяють протилежні якості тканин, співставляють, об’єднують, розкривають нові, несподівані якості, аргументують свої відповіді. Учасники гри “Засідання художньої ради” розглядають колекцію моделей одягу, аналізують переваги і недоліки швейних виробів, обирають найкращі. Свій вибір учні обґрунтовують. В ході гри “Трудівник та ледар” діти виділяють протилежні риси характеру і якості людини, яка все своє життя працювала, та ледаря. В процесі обговорення з’ясовується чи відрізняється людина, що працює, від ледаря, в чому виявляється ця різниця. Пошук аналогій учні здійснюють у іграх “Згадаймо геометрію”, “Силует”, “Що на що схоже”. Так у грі “Що на що схоже” учасники порівнюють геометричну фігуру (прямокутник, трапецію, овал) та малюнки або фотографії моделей одягу і визначають, на які геометричні фігури вони схожі. Ця гра вимагає від учнів якомога швидше і більше відібрати малюнків або фотографій аналогічних силуету, який їм нагадує геометрична фігура. Завдання гри “Згадаймо геометрію” – намалювати якомога більше моделей одягу, використовуючи різні за розміром геометричні фігури як складові частини моделей.

У грі “Силует” учні отримують конверт з геометричними фігурами, з яких треба скласти силует. Асоціювання понять діти здійснюють у іграх “Символ професії”, “Асоціації”, ігровим завданням яких є пошук відповіді за допомогою асоціативних питань. При цьому діти можуть поділятися на дві команди: одна з них вигадує завдання, а інша, шукаючи відповідь, ставить запитання асоціативного характеру. Наприклад: “Якого кольору професія?”, “Який має запах?” Це суть гри “Асоціації”. Під час гри “Символ професії” вчитель показує малюнок із зображенням знайомого предмета. Учням необхідно називати професії, які цей предмет, на їх думку, символізує. Можна запропонувати дітям малюнок із зображенням робітника будь-якої професії, а вони мають придумати її символ та пояснити свій вибір.

У такій грі учні вчаться не тільки асоціюванню понять, а й постановці запитань, їх спрямованості, розвивається їх допитливість. Елементи невідомого і протиріччя у цих іграх спонукають школярів до інтелектуальної активності, спрямовані на розвиток мислення. Запам’ятовування за асоціацією є одним з шляхів удосконалення пам’яті.

Навчати дітей ставити запитання можна за допомогою ігор “Впізнай професію”, “Прийом на роботу”, “Стіл замовлень”, “Телеміст”, “Спитай та відгадай”, “Секрети творчості”, “Що в кулаці?” Так під час гри “Стіл замовлень” учні імітують ситуацію, яка виникає при оформленні замовлень на одяг. Виконуючи ролі замовника та приймальниці замовлень,діти за допомогою запитань роблять уточнення зовнішнього вигляду різних моделей, матеріалів, що використовуються. Учасник гри “Впізнай професію” стоїть спиною до дошки, на якій розташований малюнок робітника будь-якої професії. Він ставить запитання до учнів класу, відповіді на які допоможуть йому відгадати професію. Наприклад: “На мені халат?”, “Він білий?”, “Я смачно пахну?”, “Я пахну борщем?” Якщо на всі ці запитання була отримана позитивна відповідь, то це професія повара. Під час цієї гри учень може стояти за щитом, на якому зображена фігура людини, одягненої у вбрання робітника будь-якої професії. Декорація має отвір для обличчя учня, учасника гри.

У грі “Прийом на роботу” відтворюється така ситуація: після закінчення школи дівчина прийшла на швейну фабрику з метою отримати роботу швачки. Одночасно з навчанням у школі вона у навчально-виробничому комбінаті отримала професію швачки першого розряду. Учень, що виконує у грі роль майстра, намагається за допомогою запитань виявити професійні здібності робітниці.

Готуючись до гри “Секрети творчості”, учні класу утворюють декілька творчих груп, кожна з яких вивчає вироби будь-якого напрямку декоративно-прикладного мистецтва і готує запитання для інших учасників. Під час гри кожна творча група представляє обрані вироби та ставить іншим групам запитання про використаний матеріал, інструменти, естетичне оформлення, місця виготовлення виробів та інше.

Суть гри “Спитай та відгадай” в тому, щоб за допомогою відповідей на запитання дізнатися, який вигляд має швейний виріб, а гри “Що в кулаці?” –який предмет заховано.

У грі "Телеміст" "журналісти" ставлять запитання “фахівцям” щодо виготовлення вовняних тканин. Гру “Телеміст” можна проводити щороку, бо вона має широкий діапазон цілей учасників. Якщо у п’ятому класі цю гру застосовують при вивченні процесів виготовлення тканин, у шостому – вивчаючи бавовняні тканини, то у наступні роки – розглядаючи інші теми розділу “Елементи матеріалознавства” (шовкові, штучні, синтетичні матеріали для виготовлення одягу). Це стосується і проведення гри “Відкриття магазину”, який “спеціалізується кожного разу на реалізації різних виробів”.

У ігровій діяльності школярі вчаться генерувати ідеї. Актуалізація педагогічної уваги на цьому питанні пояснюється тим, що це один з найважливіших способів, який забезпечує підхід до вирішення учнями найрізноманітніших проблем. Суть його – генерувати якнайбільше ідей. При цьому не обов’язково, щоб вони були правильними. Діти можуть продуктувати найнезвичніші і найабсурдніші ідеї. Чим більше ідей, тим більша ймовірність, що серед них будуть хороші або навіть геніальні.

Враховуючи актуальність цього питання, можна запропонувати навчати дітей генерувати ідеї у таких іграх, як: “Маю смак”, “Гармонія”, “Творю красу”, “Уявімо, що...” та інших. Якщо у грі “Маю смак” учні пропонуютьтільки різноманітні доповнення до моделі, намагаючись створити гарний одяг, то ігрова ситуація, яка виникає у ході гри “Уявімо, що...” вимагає від них, використовуючи всі знання вивченого матеріалу, створити проект, за яким можна удосконалити роботу “отриманого у спадок магазину тканин” з метою залучення до нього якомога більшої кількості покупців.

Учасники гри “Гармонія” поділяються на команди. Кожна команда отримує конверт з шаблонами фігур та завдання. Перша команда розробляє моделі, у яких силует, конструкція, колір та малюнок тканини гармонійно поєднані. Завдання другої команди – показати дисгармонію у одязі.

Тренування вміння учнями генерувати ідеї залежить від розвитку їх творчої уяви. Створювати оригінальні образи, продукти діти зможуть тільки якщо їх навчити таких вмінь як:

– вміння “включати” уявний об’єкт в нові зв’язки і відношення;

– вміння вибирати з кількох образів найоригінальніший.

Вирішуючи зазначене питання, пропонують учням ігри “Зроби краще”, “Господиня”, “Прямокутне королівство”, “Новорічна казка”, “Думай і твори” та ін. Досвід показує, що школярі з задоволенням розробляють малюнок обличчя і одяг для іграшки, намагаючись зробити її більш кумедною (гра “Зроби краще”) та моделі одягу, які можуть бути виготовлені з хусток або шарфів (гра “Прямокутне королівство”).

Учасники гри “Новорічна казка” розробляють моделі казкового одягу для Новорічного свята, обирають матеріал, з якого вони будуть виготовлені, оздоблення. При цьому проявляється їх оригінальність, фантазія, видумка, розвивається уява. Це ігрове завдання ускладнюють, пропонуючи дітям одягнути фігури різної повноти та зросту або намалювати конструктивні елементи фасону, вміщуючи їх у заданий контур (ігри “”Думай і твори”, “Творю красу” тощо).

Розвивати відтворюючу уяву у школярів допомагає гра “Намалюй за описом”, завданням якої є створення образу предмета, явища за описом. Команди з 3-4 учнів готують опис фасону або деталі крою та пропонують його командам – противникам, які повинні намалювати модельабо деталь крою, що відповідає опису.

Відомо, що в основі творчої діяльності особистості лежить її здатність переносити способи розв’язання тих чи інших задач на умови проблемної ситуації, яку необхідно вирішити. Але, як показує практика, такий перенос можливий лише за умови, коли нові задачі аналогічні розв’язаним людиною в минулому. Тому в інтересах розвитку творчих здібностей школярів треба в процесі навчання засвоювати не форму, а способи розв’язання тих чи інших задач.

Здійснюючи творчий розвиток індивідуума, важливо навчити його виділяти найбільш суттєві елементи діяльності, аналізувати, синтезувати, полемізувати. Це можна зробити, виконуючи завдання гри “Твоя творча уява”, правила якої потребують від учнів здійснення детального аналізу малюнків костюмів різних історичних епох з метою визначення соціального стану володаря, виду матеріалів, з яких виготовлений одяг, способів обробки його деталей. У ході обговорення у школярів виникають пропозиції щодо можливої кольорової гами костюмів, вибір якої обумовлений розвитком виробництва даної історичної епохи.

Суть гри “Загадковий пакунок” у визначенні, на основі аналізу отриманого комплекту деталей, зовнішнього вигляду моделі, яку можна виготовити з цих деталей. Для цього учні повинні з’ясувати, які це деталі, скільки їх потрібно для виготовлення одягу. Гру можна ускладнити, якщо дати додаткові завдання: визначити направлення нитки основи на деталях, підписати назви конструктивних ліній та зрізів, припуски на шви, визначити розмір одягу.

Ефективність виконання ігрового завдання значно підвищується, якщо його треба виконати за певний час.

Аналізувати, полемізувати, синтезувати інформацію навчають, використовуючи ігри: “Домалюй фасон”, “Думай і твори”, “Проявіть кмітливість”, “Прямокутне королівство” тощо. Так, гра “Домалюй фасон” вимагає від учнів спочатку зробити ретельний аналіз незавершеної моделі одягу, розглянути можливі варіанти і тільки після цього закінчити малюнок.

Незаперечним є той факт, що в процесі навчання у школі учнів треба навчати планувати та організовувати свою навчально-пізнавальну діяльність.

Використовуючи ігри на уроках праці легко вирішити і цю проблему. Як вже зазначалося, у ході підготовки до гри “Секрети творчості” учні поділяються на декілька груп, кожна з яких вивчає вироби будь-якого напрямку декоративно-прикладного мистецтва. При цьому їм необхідно так спланувати і організувати свою діяльність, щоб виконати своєчасно всі етапи підготовчої роботи: вивчити літературу з даної теми, переглянути вироби декоративно-прикладного мистецтва, підготувати інформацію про них та запитання для інших учасників гри.

Чіткої організації навчально-пізнавальної діяльності навчають за допомогою ігор “Агентство моделей”, “Захист професії”, “Телеміст” тощо.

Наприклад, заздалегідь до проведення гри “Захист професії” учні на уроках отримували початкову інформацію і конкретні завдання, які було необхідно виконати в ході екскурсії або зустрічі. Їм треба з’ясувати відомості про техніку, що застосовується працівниками даної професії, умови праці, можливості для змістовної, творчої діяльності, професійного росту, вимоги до психофізіологічних та інших якостей людини, її здоров’я, значення професії в житті суспільства. Готуючись до гри, школярі так організовують свою навчально-пізнавальну діяльність, щоб якомога краще ознайомитись з професією, що сподобалась, та знайти аргументи на її захист, який відбувається в ході гри.

Вводячи у навчально-виховний процес на уроках обслуговуючої праці цікаві приклади, парадоксальні факти, фантастичні передбачення, стимулюють зацікавленість, творчий інтерес, допитливість школярів. Особливо вдалими для цього є ігри: “Уявімо, що...”, “Новорічна казка”, “Проявіть кмітливість”, “Відкриття магазину”, гра-мандрівка “Пригоди Допитливої Варвари”.

Так, схвалюючи і підбадьорюючи школярів у ході гри "Домалюй фасон", звертаючи їх увагу на оригінальність створених моделей, глибину проникнення у зміст малюнків, фантазію, легко заохотити дітей до виконання більш складних завдань. За таких умов учні, без зайвих вагань, змагаються, виконуючи проекти моделей, для виготовлення яких використовується певна кількість тканини загаданого кольору, намагаючись, щоб виріб був естетичним, технологічним, а тканина використана економно (гра "Модельєр").

Проблемні ситуації, які пропонує дітям вчитель, організовуючи ігри, не завжди в достатній мірі активізують творче мислення. Бо те, що здається проблемним для вчителя, може бути не проблемним для конкретного учня.

Тому, працюючи з дітьми підліткового віку, часом приховують дидактичну мету гри. У цьому віці учні починають відчуватисебе не об'єктами, а суб'єктами навчального процесу. Запропонована вчителем мета здається загрозою для їх внутрішнього світу. Дитина думає, що спрямована на неї мета прирівнює її до бездушних предметів, які повинні задовольняти бажання вчителя. Перед нею постає вибір: перетворитися на об'єкт і виконувати завдання вчителя або намагатися довести свою суб'єктивність (відмовитися від виконання завдання). Підлітковий негативізм – явище природне, характерна ознака процесу розвитку дитини, яка у цей період відчуває себе у опозиції до всіх і всього.

Ось чому для того, щоб учні ефективно включалися в творчий пошук, їх навчають самостійно знаходити проблеми, формувати на їх основі творчі задачі і розв'язувати їх. Виконати таке завдання легше, якщо творчі задачі, взяті з реального життя, мають важливе значення для особистості, для оточуючих людей, для суспільства. Так, гра "Бенефіс" передбачає самостійні "домашні" дослідження учнів, яким пропонують, наприклад, придумати фасон сукні для повної матусі з будь-якої конкретної тканини (смугастої, набивної, у клітку). Через певний час діти представляють розроблені варіанти та обґрунтовують свій вибір.

Завданням гри "Прямокутне королівство" – є створення моделей одягу з хусток, шарфів, а обов'язковою умовою – максимальне використання малюнку виробів (кайми хусток) для оздоблення моделей. При цьому дітям пропонують зразки хусток, шарфів, з яких передбачається розробка моделей. Зазвичай, під час ігор учні використовують різний ігровий матеріал. З усіх типів "іграшок", виділених ще А.С.Макаренком (готові іграшки, напівготові, іграшки-матеріал) перевагу на уроках обслуговуючої праці ми надють так званим "іграшкам-матеріалам", бо вони найближче стоять до діяльності дорослої людини і надають простір для фантазії, уяви.

Наприклад, готуючись до гри "Агентство моделей", діти отримують завдання відповідно розподілених між ними ролей:

– коментатор – підготувати інформацію про моду, про одяг, який буде демонструватися;

– манекенниці – підібрати колекцію моделей різного призначення;

– гості – підготувати запитання про сучасні напрямки моди, конструктивні особливості моделей, тканину, що використовується та інше.

Підготовка до цієї гри вимагає від школярів не тільки пошуку відповідної інформації, а й продумування можливих варіантів виконання своїх ролей, їх аналіз, вибір найкращих. Тим більше, що результати цієї гри оцінюють самі учасники.

Важливою умовою є правильне оцінювання вчителем дій учнів. Серед всіх функцій оцінки виділяють, передусім, орієнтуючу і стимулюючу. Тому завжди треба відмічати правильне виконання учнем завдання, заохочувати його, стимулювати, бо це сприяє виникненню перспективи у досягненні ігрової мети.

Дуже велике значення має оцінка при виявленні переможця гри. Виходячи з цього, в процесі гри використовують фішки, які учні отримують за кожну правильну відповідь. Той, хто здобув найбільшу кількість фішок, вважається переможцем. Зовнішній вигляд фішок різний. Для учнів 5-6 класів – фігурки казкових героїв, а для старших учнів – різнокольорові картки, колір яких вказує на якість відповіді учня або правильність виконання ігрових дій, тобто, вони диференційовані.

Оцінюючи результати гри, переважно використовують якісні показники, тобто з'ясовують не тільки "хто швидше", а передусім, "хто краще", "хто оригінальніше", залучаючи до цього школярів. Так, при підведенні підсумків гри "Ательє мод" учні самостійно аналізують дії її учасників та роблять висновки щодо якості виконання товаришами ролей. У грі "Проявіть кмітливість" діти обирають найкращий варіант реконструкції сукні. Переможець гри "Новорічна казка" має найоригінальніший проект, проявив неабияку фантазію, видумку.

Аналіз будь-якої гри проводять за схемою:

1) постановка вчителем запитань, спрямованих на оцінювання ходу і результатів гри;

2) визначення предмета аналізу, тобто того, що необхідно аналізувати і оцінювати;

3) вибір критеріїв, за якими має оцінюватися ігрова діяльність учнів;

4) аналіз ходу і результатів гри її учасниками;

5) проведення дискусії щодо переваг і недоліків гри;

6) підведення підсумків.

Аналіз та оцінювання ігрової діяльності проводять у доброзичливій, тактовній формі, бо, як показує досвід, тільки в такому випадку критична інформація сприймається учнями так як слід. В разі виникнення конфліктів, в ході обговорення гри, вчитель тактовно, але досить твердо, гасить їх.

Обов’язковою умовою при проведенні аналізу гри вважається правдивість, відверте та відкрите висловлювання думок. Виявлені недоліки надають можливості учням для удосконалення і саморозвитку. До обговорення залучають всіх учасників гри, а завершує його вчитель.

Здійснюючи глибокий і всебічний аналіз позицій учасників гри, використовують елементи критики. У цьому допоможе класифікація Ю.Красовського. На його думку, критика може бути: критика-підбадьорювання, докірлива критика, критика-надія, критика-аналогія, критика-похвала, безособова критика, критика-турбота, критика-співчуття, критика-жалість, критика-іронія, критика-здивування, критика-натяк, критика-пом’якшення, критика-картання, критика-зауваження, критика-попередження, критика-вимога, критика-виклик, конструктивна критика, критика-боязнь. При цьому перевагу, зазвичай, надають таким видам критики:

- критика-підбадьорювання (“Нічого. Іншим разом зробите краще, а на цей раз не вийшло”);

- критика-надія (“Сподіваюся, що надалі ви будете краще виконувати це завдання”);

- критика-похвала (“Робота виконана добре, але не для цього випадку”);

- безособова критика (“Серед нас є учні, які не змогли виконати свої ігрові обов’язки. Я не буду називати їх прізвища”);

- критика-здивування (“Невже ви не зробили це завдання? Я дуже здивований”);

- критика-зауваження (“Ви зробили помилку. Іншим разом слід спочатку порадитися”).

При обговоренні результатів гри вчитель повинен дотримуватися таких правил:

1. Надавати можливість кожному учаснику гри виступити з аналізом своїх дій та дій інших учнів і вчителя.

2. Уважно вислуховувати кожного учня, записувати деякі положення.  Це підкреслить важливість оцінювання гри.

3. Не поспішати висловлювати свою думку. Дати змогу виступити всім учням і тільки після цього говорити самому.

4. Треба прагнути до того, щоб учні самостійно виділяли головне. В іншому випадку слід уточнити позицію кожного, сконцентрувати увагу дітей на конструктивних пропозиціях.

5. В ході аналізу виступів учнів відмічати передусім їх переваги, але, в той самий час, вказати на недоліки.

6. Залучати школярів до вільного обговорення зауважень вчителя, навчати відстоювати власну думку.

Тому, зауваження учням роблять тільки після того, як були відзначені їх досягнення та успіхи, бо будь-кому подобається, коли про нього добре відзиваються, хвалять, підтримують. Але схвальну оцінку дають тільки, якщо учень справді добре виконав ігрове завдання або правильно відповів на запитання. У процесі гри підтримують дух суперництва, використовуючи його як стимул при організації активної діяльності.

 

ВИСНОВОК

 

Використання активних методів на уроках обслуговуючої праці може дати ефект лише за умови, коли сам вчитель виявить творчий підхід до викладання навчального предмету. Це залежить від його уміння аналізувати та синтезувати матеріал, органічно пов’язувати різні теми, підпорядковуючи їх головній меті: розвитку творчих здібностей учнів.

Уроки з використанням активних методів потребують особливої підготовки вчителя, кропіткої праці. Слід зауважити, що у цій роботі він спирається на навчальні програми, підручники, методичні посібники, педагогічну літературу. При цьому учитель повинен виступати не як простий виконавець вказівок і рекомендацій, а як творець педагогічного процесу. Керуючись власною ініціативою і досвідом, враховуючи вимоги суспільства, він має орієнтуватися на досвід роботи кращих педагогів. Саме тому необхідною умовою є систематичне проведення методичних нарад учителів праці з питань розвитку творчих здібностей школярів та координація їх практичної діяльності. Це дозволяє усунути паралелізм і дрібнотемність творчих педагогічних пошуків, залучити до них широке коло талановитих вчителів.

З цією метою треба організовувати постійно діючі семінари для вчителів праці, провести засідання методичних об’єднань з проблеми «Активні методи як засіб розвитку творчих здібностей учнів», створити творчі групи з талановитих вчителів праці, проводити індивідуальні методичні консультації. Важливо зазначити, що обмін досвідом під час конференцій, методичних нарад, семінарів, творчих дискусій, «круглих столів», колективне вирішення проблем, спільне обговорення планів і перспектив роботи загальноосвітньої школи в цілому і методики проведення уроків праці зокрема допомагає сучасному вчителю у його практичній роботі, сприяє реалізації творчого потенціалу.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.               Арістов В. Психологічні аспекти розвитку інтелектуальних здібностей. Увага, уважність, спостережливість / В Арістов // Психолог. – 2007. – № 18 – 19. – С. 25-29.
2.               Барташнікова І.А. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років: тести та ігри / І.А. Барташнікова. – Тернопіль: Богдан, 1998. – 85 с.
3.               Ващенко Г. Загальні методи навчання : Підручник для педагогів.-Видання перше / Г. Ващенко. – Київ: Українська видавнича Спілка, 1997. – 441 с.
4.               Використання ігрових методів в процесі трудового навчання учнів 8-х класів. метод. поради / автори-укладачі: Д.В. Сингаївський, Н.В. Симонович, Т. Березницька. − Рівне: РДГУ, 2008. − 79 с.
5.               Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості / І.С. Волощук. – К.: Педагогічна думка, 1998. – 160 с.
6.               Волощук І.С. Концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів / І.С. Волощук // Трудова підготовка в закл. освіти. ― 2003. ― №3. ― С. 4-9.
7.               Книга вчителя трудового навчання (обслуговуючі види праці): довідково-методичне видання / упоряд. Н.Б. Лосина, Б.М. Терещук. − Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, – 2006. − 608 с.
8.               Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. / М.М. Фіцула. – К.: Академвидав, – 2007. – 560 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки
ДОДАТОК 1. СИСТЕМА АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ПРОФІЛЮ «ШВЕЙНА СПРАВА» У 10-11 КЛАСАХ

 

З метою підбору системи активних методів для розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів, ми проаналізували програму для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів з технологічного напряму, технологічного профілю, спеціалізації „Швейна справа“.

Програма розроблена відповідно до Державних стандартів освітньої галузі «Технологія» та концепції трудового навчання.

Трудове навчання – загальноосвітній предмет, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі «Технологія». Вивчення нової освітньої галузі «Технологія» дозволяє молоді набути спеціальні знання і вміння; забезпечує інтелектуальний, фізичний, етнічний та естетичний розвиток, що сприяє її адаптації до сучасних соціально-економічних умов за короткий термін.

Ці цілі можуть бути досягнуті за умови:

•              приділення уваги політехнічному, економічному, екологічному аспектам діяльності;

•              ознайомленню з інформаційними та високими технологіями;

•              якісному виконанню робіт;

•              готовності до самоосвіти;

•              готовності до збереження сімейних, національних, регіональних традицій та загальнолюдських цінностей.

Головна мета – підготовка учнів до самостійного трудового життя в умовах ринкової економіки. Реалізація змісту цієї програми повинна забезпечувати розв’язання наступних завдань:

•              формування творчо мислячих, активно діючих учнів, які здатні легко адаптуватись в нових соціально-економічних умовах, починаючи з визначення потреби в продукції до її реалізації;

•              формування знань та умінь використовувати засоби та знаходити шляхи перетворення матеріалів, енергії та інформації в продукт споживання або послуги в умовах свободи вибору;

•              підготовка учнів до само усвідомленого професійного самовизначення в межах диференційованого навчання та до досягнення життєвих цілей;

•              формування в учнів культури праці, відповідальності за результати власної діяльності, творчого відношення до трудової діяльності.

Програму для профільного навчання технологічного напрямку «Швейна справа» поділено на розділи. Теми розділів програми забезпечують послідовне включення учнів в усі етапи цілісного процесу проектування і виготовлення одягу.

Така структура змісту навчання забезпечує залучення учнів до практичної, проектної, дослідницької діяльності; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз і оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати технологічні процеси та технічні засоби.

В програмі виділено час на теоретичне навчання і виконання практичних робіт. Особлива увага приділяється дотриманню правил безпечної праці, виробничої санітарії.

Оцінювання якості підготовки учнів здійснюється у двох аспектах:

•              рівень володіння теоретичними знаннями;

•              якість практичних умінь.

Теоретичні знання можуть бути виявлені в процесі усного або письмового опитування.

Практичні уміння можуть бути виявлені в процесі виготовлення виробу:

•              уміння користуватись різними видами конструкторсько-технологічної документації;

•              якість виробу;

•              дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог;

•              рівень самостійності у процесі організації й виконання роботи.

Вибір активних методів для профільного навчання технологічного напрямку «Швейна справа» ми здійснювали в залежності від педагогічної мети, враховуючи вікові особливості, рівень розвитку творчих здібностей учнів, можливості змісту навчального матеріалу.

Нижче наведено систему активних методів для розвитку творчих здібностей учнів у процесі трудового навчання, яку можна використовувати на уроках обслуговуючої праці у 10-11 класах (таблиці №1-№2).

 

Таблиця 1

Система активних методів для розвитку творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці зі спеціалізації „Швейна справа“ (10 клас)

РОЗДІЛИ, ТЕМИ	Кіль-кість годин	Активні методи навчання
Вступ	1
Розділ 1. Основи виробничої діяльності	7
Тема 1.1. Основні відомості про швейне виробництво	3	"Склади характеристику"
Тема 1.2. Стандартизація та контроль якості продукції	2	Навчання у співробітництві
Тема 1.3. Безпека праці в шкільних майстернях	2	Знайди за описом
Розділ 2. Основи спецмалювання та елементи графічної грамоти	21
Тема 2.1. Загальні відомості про рисунок	3	"Агентство моделей"
Продовження таблиці 1
Тема 2.2. Малювання симетричних фігур	2	"Згадаймо геометрію", "Намалюй за описом"
Тема 2.3. Характеристика фігур за пропорціями	2	"Опиши"
Тема 2.4. Геометричне зображення силуета	2	"Перевір себе"
Тема 2.5. Правила малювання моделей одягу, складок, драпіровок	2	"Домалюй фасон"
Тема 2.6. Основи художнього оформлення одягу	6	"Твоя творча уява"
Тема 2.7. Розрізи, перерізи, складальне креслення в швейній технології	3	Змагання по викреслюванню
Розділ 3. Техніка швейного виробництва	10
Тема 3.1. Обладнання для підготовчо-розкрійного виробництва	4	"Склади характеристику"
Тема 3.2. Класифікація швейних машин	4	"Індивідуальний кросворд", гра-мандрівка "Пригоди Допитливої Варвари"
Тема 3.3. Обладнання для волого-теплової обробки	2
Розділ 4. Технологічні процеси виготовлення швейних виробів	10
Тема 4.1. Технологія ручних операцій	3	"Мозаїка"
Тема 4.2. Технологія машинних операцій	4	"Збери сім'ю", "Склади характеристику"
Тема 4.3. Технологія ВТО	3	Що це?
Розділ 5. Технологія обробки окремих вузлів, деталей швейних виробів	30
Тема 5.1. Різновиди виточок, складок, защипів тощо та технологія їх обробки	5	Хто швидше
Тема 5.2. Класифікація та технологія обробки кишень	13
5.2.1. Технологія обробки накладних кишень	5	Перевір себе
5.2.2. Технологія обробки прорізних кишень	5	Маю смак
5.2.3. Технологія обробки не прорізних кишень	3	І хороша, і погана
Тема 5.3. Види застібок та технологія їх обробки	4
Тема 5.4. Обробка верхнього зрізу виробів	5	"Перевір себе"
Тема 5.5. Обробка низу виробів	4	Згадаймо геометрію
Тема 5.6. Оздоблення виробів	5	"Секрети творчості"
Розділ 6. Проектування виробу	25
Тема 6.1. Вибір об’єктів праці та художнє конструювання виробів	5	"Гармонія", "Стіл замовлень"
Тема 6.2. Конструкційні матеріали та їх вибір	4	Естафета
Продовження таблиці 1
Тема 6.3. Технічне конструювання	11	Метод проектів
Тема 6.4. Розкроювання деталей виробу	5	"Відкриття магазину"
Розділ 7. Монтаж виробів. Техніко-технологічна документація	50
Тема 7.1. Загальна схема обробки виробу	3	Силует
Тема 7.2. Підготовка виробу до першої примірки	3	"Визнач на дотик"
Тема 7.3. Дефекти виробу та їх усунення	15	Що на що схоже?
Тема 7.4. Обробка виробу після примірки	24	Гармонія
Тема 7.5. Остаточна обробка виробу та ВТО	3	Твоя творча уява
Тема 7.6. Оцінка якості готового виробу	3	"Засідання художньої ради"
Перелік об’єктів для виготовлення: поясні вироби
Всього годин	160
Резерв часу	50
Разом	210

 

Таблиця 2

Система активних методів для розвитку творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці зі спеціалізації „Швейна справа“ (11 клас)

 

РОЗДІЛИ, ТЕМИ	Кіль-кість годин	Активні методи навчання
Вступ	1
Розділ 1.Основи виробничої діяльності	9
Тема 1.1. Безпека праці на виробництві.	2
Тема 1.2. Основи професійної орієнтації	2
Тема 1.3. Основи економічних знань	5	Навчання у співробітництві
Розділ 2. Повузлова обробка плечових виробів	30
Тема 2.1. Різновиди застібок та способи їх обробки	8	"Перевір себе"
Тема 2.2. Види та обробка комірів	8	"Перевір себе"
Тема 2.3. Види та обробка рукавів	6	"Знайди різницю"
Тема 2.4. Способи обробки низу виробів	8
Розділ 3. Проектування виробів	40
Тема 3.1. Художнє конструювання	6	"Згадаймо геометрію", "Опиши", "Намалюй за описом", "Домалюй фасон"
Тема 3.2. Конструкційні матеріали та їх вибір	6
Продовження таблиці 2
Тема 3.3. Технічне конструювання	22	"Естафета", Метод проектів
Тема 3.4. Розкроювання деталей виробу	6	"Опиши", "Загадковий пакунок"
Розділ 4. Монтаж виробу	80
Тема 4.1. Загальна схема обробки виробу	10	"Розклади послідовно" (варіант "Допиши два рядки"), "Індивідуальний кросворд", "Спитай та відгадай", "Знайди різницю"
Тема 4.2. Підготовка та проведення І примірки	7
Тема 4.3. Дефекти виробу та їх усунення	14
Тема 4.4. Обробка виробу після І примірки	18
Тема 4.5. Підготовка та проведення ІІ примірки	5
Тема 4.6. Обробка виробу після ІІ примірки	20
Тема 4.7. Остаточна обробка виробу та ВТО	6	"Найкраща швачка"
Перелік об’єктів для виготовлення: плечові вироби
Всього годин	160
Резерв часу	50
Разом	210

 

Що в кулаці?

В кулаці може бути голка, наперсток чи інші невеличкі інструменти або матеріали, з якими учні будуть працювати під час практичної роботи. Гру доречно застосовувати на початку пояснення, щоб привернути увагу учнів. Під час гри учні ставлять запитання та, отримуючи відповіді, дізнаються, що в кулаці.

Знайди за описом

Треба знайти серед інструментів та матеріалів ті, що відповідають опису. Наприклад:

– невеличка, металева, з вушком (голка)

– її у вушко просилu, строчи і душу весели (нитка)

– без рук, без ніг під лавку приг (клубок)

Чарівна скринька

Потрібно знайти серед запропонованих інструментів та матеріалів необхідні та пояснити їх призначення. Гру використовують при вивченні інструментів та матеріалів необхідних для виконання будьяких робіт (шиття, в’язання, вишивки та ін.).

 

 

Індивідуальний кросворд

Використовується під час перевірки та закріплення знань, особливо після вивчення теми чи розділу. Наводимо приклад кросворду.

По вертикалі:

1. Нитка, що йде уздовж тканини (основа)

2. Утворюється при виготовленні тканини з обох боків (пружок)

3. Силует спідниці (трапеція)

4. Тасьма, вишивка, канти, оборки тощо. Використовується для … (оздоблення)

5. Тканина, з якої шиють спідниці для холодної пори року (вовна)

6. Використовуються для з’єднання тканин при виготовленні одягу (нитки)

7. Людина, що виготовляє одяг (кравець)

8. Деталь спідниці (пояс)

 

Склади слово (кросвордина)

Слова розрізані на літери, які роздаються граючим. Перший гравець викладає слово, а інші по черзі від цього слова викладають свої слова (за темою уроку).

Змагання по викреслюванню

У списку слів треба викреслювати слова, що належать до названої групи (наприклад: кухонний посуд, машинні шви). Слово, що залишиться і є ключовим у вивченні будь-якої теми. Гру застосовують для повторення вивченої теми та актуалізації знань учнів.

Визнач на дотик

Гравці приймають на себе ролі, "водолазів", тобто працюють у темряві (з закритими очима або працюють у мішку, у ящику). Виграє той, хто без помилок та швидше за всіх знайде потрібні предмети (деталі крою, викрійки, інструменти тощо).

Склади речення

Учні отримують декілька карток, на яких написані слова. За певний час треба скласти з окремих слів речення. Серед карток одна зайва.

Наприклад:

Довжину виробу вимірюють по лінії середини спинки від сьомого шийного хребця до рівня бажаної довжини виробу. Серед карток була ще картка із словом "рукава".

Естафета

Учасники гри поділяються на дві команди, які змагаються у швидкості виконання загаданого вчителем завдання. Учні виконують завдання по черзі, але кожен учасник повинен враховувати відповіді (дії) попередніх учасників. Наприклад: учасники гри складають послідовність обробки будь-яких виробів або описують моделі одягу. Завдання можна виконувати в письмовій чи усній формі.

Секрети творчості

У ході підготовки до гри учні класу утворюють декілька творчих груп, кожна з яких вивчає вироби будь-якого напрямку декоративно-прикладного мистецтва (вироби з бісеру, соломи, шкіри, деревини тощо). Вони вивчають літературу, розглядають вироби, обирають декілька найкращих з них, готують запитання для інших учасників гри. Під час гри кожна творча група представляє обрані вироби та ставить іншим групам запитання про використаний матеріал, інструменти, естетичне оформлення, місця виготовлення виробів та інше.Правильні відповіді оцінюються балами. Перемагає група, що набрала більше балів.

Хто швидше

Учасники обирають серед зразків ті, що відповідають будь-якому визначенню. Наприклад: треба обрати всі волокна, що відповідають визначенню “штучні”.

Що це?

Назвіть слова, які одночасно відповідають трьом визначенням:

- натуральний;

- білий;

- використовується для виготовлення одягу (бавовна, вовна, шовк)

Відгадай

Учасникам гри пропонується відгадати про яке волокно йдеться у описі. Наприклад: «Волокно довге, міцне, термостійке, гігроскопічне, теплопровідне, мало розтягується при сильному натягуванні, цупке на дотик, холоднувате (льон)». «Волокно міцне, термо- і світлостійке, гігроскопічне, м’яке на дотик, теплувате (бавовна)».

Перевір себе

Для гри необхідні лінійка та сантиметрова стрічка. Учасники за допомогою окоміра визначають розмір будь-якої деталі та перевіряють себе. Наприклад: визначити ширину коміра, розмір одягу, довжину спідниці, діаметр ґудзика тощо. Гру можна проводити за іншою схемою. Наприклад: знайти гудзик потрібного розміру.

Учись учитися

Гру використовують при вивченні нового матеріалу за допомогою підручників. Для проведення гри учнів поділяють на декілька робочих груп, кожна з яких отримує картку-завдання. Протягом 5-10 хвилин кожна група готує відповідь на запитання картки-завдання, користуючись підручником. Відповідь на запитання дає один з членів групи. Доповнювати чи поправляти його може будь-хто з членів групи. Це не впливає на загальну оцінку. Якість відповіді та її повноту оцінює група арбітрів за п’ятибальною системою.

Маю смак

Треба знайти зайві деталі на малюнку або зробити доповнення до моделі, намагаючись створити гарний одяг.

Знайди різницю

Порівнюючи дві схожі моделі треба знайти різницю (у конструктивних деталях, довжині, оздобленні тощо).

Мозаїка

Кожний учасник гри отримує конверт, у якому знаходяться по двадцять квадратів різного кольору (чорного, білого, червоного, зеленого тощо). За визначений час треба скласти орнамент, використовуючи щонайменше три кольори. Враховується складність орнаменту, його неповторність, кількість використаних кольорів.

Склади орнамент

Учні отримують картки, на яких зображені фрагменти орнаментів. Використовуючи мотиви карток, треба розробити орнамент для вишивки та запропонувати моделі, в яких він використовується як оздоблення. Під час гри учні поділяються на команди. Члени однієї команди розробляють колекцію моделей-аналогів, оздоблених вишивкою. Можна використовувати кольорові шаблони з фрагментами орнаментів. Розкладаючи їх на тканині, гравці знаходять найбільш вдалу композицію.

 

Логічні кубики

Учасники гри за допомогою різнокольорових кубиків підбирають колір для моделей, виготовлених з тканини двох або більше кольорів.

 

 

Створи настрій

Учасники гри підбирають кольорову гаму та малюнок тканини для запропонованих виробів, намагаючись завдяки цьому приховати недоліки та підкреслити переваги фігури. Вибір кольорової гами та малюнка тканини треба обґрунтувати.

Чарівні перестановки

Учні отримують конверт, у якому знаходяться мотиви малюнків тканин. Поєднуючи мотиви у різних комбінаціях, учні створюють різні малюнки тканин. Гру доречно використовувати при вивченні поняття “рапорт тканини”.

І хороша, і погана

Під час гри учні виділяють протилежні властивості тканин, фасонів тощо. Учасники поділяються на дві команди, які по черзі називають протилежні властивості. Перша команда – хороші, а друга – погані та аргументують їх. Перемагає команда, аргументи якої змістовніші.

Телеміст

Клас ділиться на дві групи, відповідно розташовуються і парти: “фахівці” сидять за столами обличчям до класу. Перед ними таблички з визначенням “фаху” кожного з них. Навпроти них – “журналісти”, тобто решта учнів. Це дві студії. Студія у Рівному – “журналісти” та студія у Києві – “спеціалісти” з багатьох галузей, що займаються виготовленням вовняних тканин. Вони підготували доповіді. Журналісти уважно слухають, готують питання, тому що їм потрібно буде писати статтю про вовняні тканини. Після цього журналісти отримують картки з темою, по якій треба написати статтю (тобто самостійна робота учнів). У цей час “фахівці” мають окреме завдання: вибрати та наклеїти на картку зразки вовняних тканин (гладкофарбованих, набивних, жакардових тощо). У фіналі гри зачитуються 1-2 статті журналістів та розглядається картка зразків тканин.

Згадаймо геометрію

На листі розташовано багато різних за розміром кругів, квадратів та прямокутників. Треба намалювати якомога більше різних видів одягу, використовуючи геометричні фігури як складову частину одягу. Наприклад: з круга виготовляють спідницю “сонце”.

Силует

Гру використовують при вивченні силуетів одягу. Учні отримують конверт з геометричними фігурами трикутників, квадратів, трапецій, прямокутників з яких треба скласти силует. Використовувати з однією метою можна різні фігури. Наприклад, для силуету трапеція можна використати геометричну фігуру трапеція або два трикутники з квадратом чи прямокутником. Перемагає той, хто склав найбільшу кількість силуетів. Використовуючи різнокольорові фігури можна підбирати кольорову гаму для виготовлення одягу.

Що на що схоже?

Учасники отримують геометричну фігуру (прямокутник, трапеції різного розміру, овал) та малюнки або фотографії моделей одягу. Визначають, на які геометричні фігури схожі моделі одягу. Кожен учень обирає моделі, силует яких нагадує відповідну геометричну фігуру. Перемагає той, хто швидше і більше відбере малюнків або фотографій певного силуету.

 

 

Гармонія

Учасники гри поділяються на команди. Кожна команда отримує конверт з шаблонами фігур та завдання. Перша команда повинна розробити моделі у яких силует, конструкція, колір та малюнок тканини гармонійно поєднані. Друга команда навпаки отримує завдання показати дисгармонію у одязі. Обидві команди можуть отримати однакове завдання: показати гармонію та дисгармонію у одязі.

Твоя творча уява

Учні отримують малюнки костюмів різних історичних епох. За малюнком треба визначити, до якої епохи належить костюм, соціальний стан володаря, матеріали, з яких він був виготовлений, які види робіт застосовувалися (ручні, машинні, прасувальні). Виконуючи завдання, учасники гри пропонують кольорову гаму для костюмів та пояснюють свій вибір.

Творю красу

Конверт, що отримують учасники гри, містить шаблони фігур різних на зріст та різної повноти. Розробляють моделі одягу з метою усунення недоліків фігур і підкреслення переваг, використовуючи різні кольори та конструктивні лінії фасонів. Гру використовують при вивченні кольорів та зорових ілюзій у одязі.

Зроби краще

Учні самостійно розробляють малюнок обличчя та одяг для іграшки, намагаючись зробити її більш кумедною. Гра використовується при виготовленні іграшок, у яких передня та задня сторони шиються по одній викрійці.

Господиня

Під час гри учасники створюють проекти виробів із клаптиків тканини: килими, сумки, ковдри, пано. Оцінюється гармонія кольорів, композиційне вирішення, оригінальність.

Завданням гри може бути: складання квадрату (серветки) з клаптиків тканини різної конфігурації, виготовлення пано (прихватки, ковдри, сумки або одягу).

 

Прямокутне королівство

Учні розробляють моделі одягу, що можуть бути виготовлені з хусток, шарфів та намалювати їх. Оцінюється оригінальність, максимальне використання малюнку виробів (кайми хусток) для оздоблення моделей.

Бенефіс

Це гра-звіт про самостійні домашні дослідження. Двом учням: середньому та сильному загадують одне і те ж завдання. Через певний час вони повинні представити рішення. Крім обраного варіанту, учень показує й інші, а також доводить: чому він обрав саме цей варіант. Наприклад: придумати фасон сукні для повної матусі з будь-якої конкретної тканини (смугастої, набивної, у клітку).

Проявіть кмітливість

Учасникам гри пропонується певна ситуація, за змістом якої дівчина потрапила в халепу і розірвала сукню. Необхідно придумати можливі варіанти реконструкції сукні. Перемагає той, чий варіант найпрактичніший.

Новорічна казка

Учасники гри поділяються на команди по 4-5 учнів, розробляють моделі казкового одягу для Новорічного свята, обирають матеріал, з якого вони будуть виготовлені, та оздоблення. Після цього команди захищають свої проекти. Оцінюється оригінальність, фантазія, видумка, використання незвичайних матеріалів (шпалер, фольги, газет тощо).

Модельєр

Учасники змагаються, створюючи кращий проект моделі, для виготовлення якої використовують 2,5 м тканини шириною 0,9 м. Тканина з каймою. При розробці проекту треба пам’ятати, що виріб повинен бути естетичним, технологічним, а тканина використана економно.

Засідання художньої ради

Гру проводять у старших класах з метою систематизації та узагальнення знань з конструювання та моделювання одягу. Учасники гри (“члени художньої ради”) розглядають колекцію моделей, аналізують їх переваги та недоліки та обирають найкращі, обґрунтовуючи свій вибір.

Агентство моделей

Готуючись до гри, серед учнів розподіляють ролі: коментатора, манекенниць, гостей тощо. Кожна група отримує завдання:

– коментатор – підготувати інформацію про моду, про одяг, що буде демонструватись;

– манекенниці – підібрати колекцію моделей різного призначення;

– гості – підготувати запитання про сучасні напрямки моди, конструктивні особливості моделей, тканину, що використовується та інше.

Оцінюється виконання ролей учасниками після кожного туру: демонстрації повсякденного одягу, святкового одягу, спортивного тощо.

Тренуй пам’ять

Протягом однієї хвилини учасники гри розглядають малюнок з зображенням моделі одягу, після чого вони відтворюють його. Оцінюється відповідність намальованих моделей зображенню (силует, конструкція, оздоблення).

 

Розклади послідовно

Учні отримують пакет, у якому на окремих аркушиках написаний зміст операцій з обробки виробів. Треба розмістити операції у послідовності виготовлення виробу, що розглядається. Наприклад: скласти послідовність виготовлення сукні. Грати у цю гру можна перед виготовленням швейних виробів, щоб проаналізувати можливі варіанти виготовлення або коли вироби готові (з метою повторення). Можливі різні варіанти цієї гри: Знайди помилку. Учасники шукають помилку у послідовності виготовлення одягу. Допиши дві строки. Треба закінчити послідовність обробки виробу.

Збери сім’ю

Учасникам пропонується список слів, з якого треба вибрати слова, що утворюють групи за будь-якими ознаками (обладнання для ВТО, терміни ручних, машинних, прасувальних робіт, шви).

Аукціон

Гру проводять під час повторення термінології ручних, машинних або прасувальних робіт. Учням треба за певний час записати якомога більше термінів.

Захист професії

Заздалегідь на уроках учні отримують початкову інформацію і конкретні завдання, які виконують в ході екскурсії або зустрічі. Треба з’ясувати відомості про техніку, що застосовується працівниками професії, умови праці, можливості для змістовної, творчої діяльності, професійного росту, вимоги до психофізіологічних та інших якостей людини, її здоров’я, значення професії в житті суспільства. Під час гри учасники обирають професію, яка їм подобається та наводять аргументи на її захист. Перемагає той, чиї аргументи переконливіші.

Ательє мод

Гру проводять після екскурсії у ательє мод. Між учасниками розподіляються ролі: директора, приймальниці, закрійника, кравця, замовників тощо. Під час гри розігруються ситуації, які можуть виникнути в ательє. Учасникам необхідно знайти їх оптимальне вирішення. При підведенні підсумків гри аналізуються дії її учасників та робляться висновки щодо професійних якостей робітників різних професій.

Прийом на роботу

Учасники гри відтворюють ситуацію, яка може статися при прийомі на роботу. Серед учнів розподіляються ролі: майстра та робітниці. Мета майстра: виявити професійні здібності робітниці. Як приклад, наведемо ситуацію: після закінчення школи дівчина прийшла на швейну фабрику з метою отримати роботу швачки. Під час навчання у школі вона у навчально-виробничому комбінаті отримала професію швачки першого розряду. Всі інші учні (глядачі) уважно спостерігають за ходом бесіди, вмотивовують рішення майстра, роблять висновки.

Уявімо, що…

Під час гри створюється ігрова ситуація, вирішуючи яку, учні використовують знання з вивченого матеріалу. Наприклад: уявімо, що ви отримали у спадок магазин тканин. Ваші дії щодо удосконалення його роботи з метою залучення більшої кількості покупців (надання консультацій, робота конфекціонера тощо).

 

 

Склади характеристику

Використовують картки з розрахунку: на одного учасника – п’ять карток. Якщо грає 5 учнів, то карток потрібно мати 5х5=25 шт. На картках розміщена інформація, за допомогою якої учасники складають “характеристику” моделі, машинного шва тощо.

Наводимо приклад п’яти карток з теми “Конструювання та моделюванняодягу”: 1. Сукня (назва виробу) 2. Трапеція (силует) 3. Малюнок сукні (наводиться малюнок) 4. Повсякденний одяг (призначення) 5. Малюнок моделі-аналогу (наводиться малюнок моделі-аналогу).

П’ять карток з теми “Машинні шви”: 1. Зшивний (назва шва) 2. Для з’єднання деталей (призначення) 3. (графічне зображення) 4. Строчка проходить на відстані 1 см від краю (параметри) 5. Зразок виконання (наводиться зразок шва).

Картки перемішують та роздають по п’ять штук. Учасники гри по черзі передають один одному по одній непотрібній карточці, намагаючись зібрати всі картки, що складають “характеристику” моделі, машинного шва тощо. Гру проводять після вивчення теми для закріплення матеріалу.

 

ДОДАТОК 2. ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 10-Х КЛАСІВ

 

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Підбір матеріалів для виготовлення виробу.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ: Розпізнавання шовкових та шерстяних тканин, вивчення їх властивостей. Визначення ткацького переплетення (саржеве, сатинове, атласне). Підбір тканини для виготовлення виробу.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Навчальна: Навчити учнів розпізнавати тканини за видами, за пошивними властивостями, за наявністю в них хімічних волокон, визначати міцність забарвлення, визначати види ткацького переплетення, підбирати тканину для виготовлення виробу.

2. Виховна: виховувати в учнів культуру праці, бережливе ставлення до матеріалів, до одягу, повагу до людини праці, працелюбність, дбайливість, охайність, трудових та інших якостей сучасного працівника

3. Розвивальна: сприяти розвитку в учнів технічних, загальних і спеціальних здібностей, а також пам’яті, мислення, уваги

4. Профорієнтаційна: ознайомити учнів зі змістом праці конфекціонера.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ:

•                 підручник (навчальний посібник): Дорчинська Т. Швейна справа / Т. Дорчинська. – К.: Рад. Школа – 1980. – 135 с.
•                 кіно-, відео- діафільми:
•                 мультимедійні засоби:
•                 робочий зошит;
•                 додаткова література (словники, довідники):
•                 плакати:
•                 таблиці: Таблиця «Приклади тканин та фурнітури, їх характеристика»
•                 навчально-технічна документація (НТД):

•                 технологічні карти (ТК):
•                 інструкційні карти (ІК):
•                 інструкційно-технологічні карти (ІТК):
•                 інформаційні карти (ІФК):
  •                 зразки об’єктів праці:
  •                 зразки повузлової обробки виробів:
  •                 матеріали для контролю знань учнів:
•                 картки-завдання:
•                 тести:
•                 кросворди, шаради, доміно тощо: гра «Естафета».

ОБЛАДНАННЯ, ПРИЛАДИ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ:

•                кабінет профільного навчання -1шт, стільці – 16шт, парти – 8шт.
•                верстати, машини -
•                інструменти, прилади: лупа (по 1шт на кожного учня – разом 15шт), пінцет (по 1шт для кожного учня – разом 15шт)
•                матеріали: сірники (з пачки), дерев’яна дошка (по 1шт для кожного учня – разом 15шт)

ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ: розпізнавання, визначення, оцінювання.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: розповідь, гра, пояснення, демонстрація, вступний інструктаж вчителя, самостійна робота учнів.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ: фронтальна

СЛОВНИКОВА РОБОТА: органолептичний спосіб, хімічні волокна, уток, основа, нитка, волокно, фурнітура.

ЧАС: 120хв.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

I.   Організаційний момент…………………………………………… 2хв.

II.  Повідомлення теми і мети роботи……………………………….. 2хв.

ІIІ. Перевірка знань теоретичного матеріалу, на основі якого виконується лабораторно-практична робота ………………………………10хв.

IV. Вступний інструктаж до виконання лабораторно-практичної роботи.10хв.

V. Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя……87хв.

VІ. Заключний інструктаж…………………………………………… 5хв.

VІІ. Прибирання робочих місць учнями і приміщення черговим…. 2хв.

VІІІ. Підведення вчителем підсумків заняття………………………. 2хв.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 2хв:

1.              введення учнів у майстерню до дзвоника у спецодязі; привітання;
2.              перевірка присутності учнів: рапорт чергового усно; заповнення вчителем класного журналу;
3.              перевірка підготовленості учнів до заняття (наявність зразків тканини, дублюючих матеріалів, ниток, пінцетів, луп, фурнітури);
4.              призначення чергових за графіком;
5.              організація робочих місць (на столі перед вами повинні бути зразки тканини, нитки, пінцети, лупи, фурнітура);
6.              ознайомлення учнів з планом заняття

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ РОБОТИ 2хв.:

1.              Письмове повідомлення теми заняття: Підбір матеріалів для виготовлення виробу

Мета: навчитися розпізнавати тканини за видами, за пошивними властивостями, за наявністю в них хімічних волокон, визначати міцність забарвлення, визначати міцність забарвлення, визначати види ткацького переплетення, підбирати тканину для виготовлення виробу.

Завдання заняття:

1) розпізнати тканини за видами, за пошивними властивостями, за наявністю в них хімічних волокон,

2) визначати міцність забарвлення;

3) розпізнати вид ткацького переплетення;

4) підібрати тканину для виготовлення виробу.

ІIІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ, НА ОСНОВІ ЯКОГО ВИКОНУЄТЬСЯ ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА …...10хв.

Проводимо у вигляді гри «Естафета». Учнів поділяють на дві команди, які змагаються у швидкості виконання загаданого вчителем завдання.

1 команда: назвіть механічні (міцність, розтяжність, зносостійкість, зминальність, драпірувальність) та гігієнічні (гігроскопічність, повітропроникність, теплозахист, полоєм кість) властивості шерстяних і шовкових тканин;

2 команда: назвіть оптичні (блиск, прозорість, колір) та технологічні (обсипальність, розсування ниток, зсідання, ковзання, здатність формування під час волого-теплової обробки) властивості шерстяних і шовкових тканин.

Учні виконують завдання по черзі, але кожен учасник повинен враховувати відповіді (дії) попередніх учасників.

Завдання можна виконувати в письмовій чи усній формі.

2.              виконання учнями Войталюк М., та Алагаковою Ю. прийомів роботи сформованості вмінь, які вивчалися на попередніх заняттях:

Завдання на швидкість та правильність: складання технічного опису моделей поясних виробів (спідниці, шорти, штани, спідниця-штани).

IV. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ ДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ 10ХВ.

1. Письмове повідомлення теми заняття: Підбір матеріалів для виготовлення виробу

Мета: навчитися розпізнавати тканини за видами, за пошивними властивостями, за наявністю в них хімічних волокон, визначати міцність забарвлення, визначати міцність забарвлення, визначати види ткацького переплетення, підбирати тканину для виготовлення виробу.

2. Завдання заняття:

1) розпізнати тканини за видами, за пошивними властивостями, за наявністю в них хімічних волокон,

2) визначати міцність забарвлення;

3) розпізнати вид ткацького переплетення;

4) підібрати тканину для виготовлення виробу.

3. Пояснення послідовності розпізнавання тканин за видами:

а.  Перед тим як дати визначення виду тканини, необхідно її виконати органолептичну оцінку: якщо тканини з вигляду тонка з блиском, гарно драпірується та спадає, то це може бути бавовна або шовк, якщо тканина цупка, є досить міцною на вигляд з ворсинками, то можна теоретично вважати, що це саме вовняна або лляна тканина. А взагалі, вид тканини можна прочитати на етикетці, яка безпосередньо наклеєна на рулон з тканиною.

Пояснення розпізнавання тканини за пошивними властивостями:

Основними пошивними властивостями є:

Ступінь обсипальності, драпірувальності, ковзкості, міцності, прорубування голкою.

Для того, щоб визначити ступінь обсипальності достатньо подивитися на відрізний край та провести по ньому рукою, якщо він дуже кошлатіє, то  ступінь обсипання є досить високий і тоді такої  тканини необхідно брати із запасом на обсипання та обробку.

Для того щоб визначити ступінь ковзкості, необхідно скласти тканину навпіл лицевими сторонами всередину, якщо вона ковзає одна по одній, то з такою тканиною буде дуже важко працювати.

Пояснення розпізнавання тканини за наявністю хімічних волокон:

Для дослідження наявності у тканині хімічних волокон  із ниток основи та піткання дістають по 2-3 нитки і досліджують наступним чином: за допомогою сірника підпалюють досліджуване волокно: якщо воно скрутиться у шарик, який практично не можна зруйнувати пальцями рук і виділяться запах паленої пластмаси, то це, звичайно, означає, що у даній тканині наявні волокна хімічного походження.

Пояснення визначення на міцність забарвлення тканин

Для цього необхідно дістати по одній нитці утоку та піткання, змочити їх у простій води. Взяти чисту білу тканину положити на неї ці нитки та зімкнувши тканину між пальцями рук, протягнути нитки. Якщо слід від кольорової нитки залишиться на тканині, то міцність забарвлення тканини дуже низька. Якщо сліду не залишиться, то міцність забарвлення досить висока і тканина дуже якісна.

Визначити матеріал, з якого виготовлений ґудзик досить просто – за допомогою органолептичного способу.

1) пояснення і показ прийомів і методів самоконтролю правильності виконання роботи двома ученицями;

2) попередження про причини браку і можливі помилки в роботі, шляхи їх запобігання і усунення: при неправильному визначенні пошивних властивостей – буде дуже складно пошити виріб і може виникнути багато дефектів виробу.

3) пояснення правил дотримання безпеки праці: давайте разом пригадаємо основні правила безпеки: запаленим сірником не можна розмахувати, не класти погашений сірник відразу на стіл, не досліджувати дим, що виділився відразу нюховим аналізатором, а круговими рухами рук.

4) перевірка засвоєння учнями практичних прийомів і способів виконання роботи, нових операцій, трудових дій, відтворення їх 2-3 учнями перед всією групою;

5) повідомлення про норми часу – 86хв;

6) пояснення критеріїв оцінки за практичну роботу;

Достатній рівень навчальних досягнень  (7, 8, 9 балів) – у відповідях учень може допускатися неточностей, які виправляє самостійно.

Середній рівень навчальних досягнень (4, 5, 6 балів) -  у відповідях учень допускається помилок, які він виправляє з допомогою вчителя.

Початковий рівень навчальних досягнень (1, 2, 3 балів) – відповіді свідчать про те, що учень не знає основних положень навчального матеріалу

1) підведення підсумків вступного інструктажу;

2) видача завдань для практичної роботи і розподіл учнів за робочими місцями.

ІІІ. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ ТА ІНСТРУКТАЖ ВЧИТЕЛЯ 87хв.:

А. Самостійна робота учнів, вправи:

1.              зміст та час роботи учнів над кожним завданням:

1. розпізнати тканини за видами, за пошивними властивостями, за наявністю в них хімічних волокон – 25хв

2. визначити міцність забарвлення – 15хв

3. визначити ткацьке переплетення (саржеве, сатинове, атласне) – 25хв

4. підібрати тканину для виготовлення виробу – 25 хв.

2.              форми організації праці учнів індивідуальна;

Б. Інструктаж вчителя:

1.              форма проведення фронтальна;
2.              зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця і початку роботи; особливу увагу звернути на учнів: Гусейнову Нурану та Шемедюк Оксану;

2-й обхід: перевірка правильності виконання трудових прийомів, дій, рухів і якості виробів; інструктування учнів з використання окремих операцій і завдання в цілому;

3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю; концентрація уваги учнів на найефективніших прийомах виконання операцій; надання допомоги слабо підготовленим до виконання завдання учням Гусейнова Н., Кондоус О., Степанюк О.;

4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов; контроль за бережливим ставленням учнів до засобів праці і навчання; перевірка раціонального використання навчального часу учнями;

3.              постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці та виробничої санітарії;
4.              прийняття і попередня оцінка робіт учнів, видача додаткових робіт (визначення виду додаткових зразків тканини) найбільш встигаючим учням: Войталюк М., Кривко А.

IV. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ 5хв:

1.              підведення підсумків практичної роботи, аналіз виконаних робіт;
2.              відзначення кращих робіт і їх демонстрація;
3.              аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів; з’ясування причин, які призвели до помилок;
4.              повторне пояснення вчителем способів усунення помилок.
5.              повідомлення вчителя про досягнення цілей заняття;.
6.              об’єктивна оцінка результатів колективної та індивідуальної праці учнів на занятті; виставлення оцінок у класний журнал та у щоденники учнів;.
7.              повідомлення теми наступної практичної роботи: «Зняття мірок та їх запис»
8.              завдання учням для підготовки до наступного заняття: повторити теоретичний матеріал з теми «Конструкційні матеріали та їх вибір».

V. ПРИБИРАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ І ПРИМІЩЕННЯ МАЙСТЕРНІ ЧЕРГОВИМИ – 5хв.

VІ. ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ ДО НАСТУПНОГО ЗАНЯТТЯ.

 

 

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Технічне конструювання.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ: Визначення витрат тканини для виготовлення поясного виробу (спідниці)

МЕТА УРОКУ:

Навчальна: Навчити учнів розраховувати кількість тканини, необхідну для виготовлення спідниці. Доповнити та систематизувати знання про способи розкладання викрійки на тканині.

Виховна: Виховувати бережливість. Вдосконалити вміння і навички розв’язання різноманітних математичних задач.

Розвивальна: сприяти розвитку просторової уяви та окоміру при побудові креслення основи поясного виробу і його моделюванні.

Профорієнтаційна: ознайомити учнів зі змістом праці закрійника.

ОБЄКТИ ПРАЦІ: Креслення основи поясного виробу.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ: Плакати Б.2.1. «Основні конструкційні пояси тіла людини», Б.2.2. «Моделювання виточок», Б.2.3. «Моделювання рельєфів», Б.2.4. «Моделювання кокеток»; таблиці Б.2.1.«Розмірні ознаки для побудови поясного виробу», Б.2.2. «Прибавки для побудлви поясного виробу», Б.2.3.«Мірки для побудови спідниці», Б.2.4. «Прибавки для побудови спідниці».

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ: Швейна майстерня, робочі столи та стільці, папір міліметровий А1 (1 аркуш на людину), простий олівець, стиральна гумка, лінійка (100см, 50см), лекальні лінійки, косинець, сантиметрова стрічка; тканина різної ширини, викрійки деталей крою різноманітних спідниць, шаблони викрійок спідниці у масштабі 1:4, кольоровий папір, сантиметрова стрічка, лінійка закрійника, крейда, олівці, ножиці, робочий зошит.

ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ: креслення, моделювання.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: Метод проектів, гра, усне фронтальне опитування, бесіда, розповідь, демонстрація, пояснення.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ: Під час виконання практичної роботи групова, а на решті етапів заняття – фронтальна.

СЛОВНИКОВА РОБОТА: Прибавка.

ТИП ЗАНЯТТЯ: Комбіноване.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

І    Організаційний момент.__________________________________1хв

ІІ  Повторення раніше вивченого матеріалу.____________________5хв

ІІІ Мотивація навчально-трудової діяльності учнів.______________1хв

ІV Вивчення нового матеріалу.______________________________10хв

V Закріплення нового матеріалу.______________________________3хв

VІ Практична робота._______________________________________22хв

    VІ.1 Вступний інструктаж.________________________________4хв

    VІ.2 Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя.17хв

    VІ.3 Заключний інструктаж._______________________________1хв

VІІ Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговими.

VІІІ Підведення вчителем підсумків уроку.____________________3хв

ХІД І ЗМІСТ УРОКУ

І   Організаційний момент. ________________________________1хв

1. До дзвоника учні заходять в клас. Привітання.

2. Вчитель за журналом перевіряє присутність учнів.

3. Перевірка підготовленості учнів до уроку (наявність робочого зошита, спецодягу, міліметрового паперу А1, простого олівця, стиральної гумки, лінійки (100см, 50см), лекальних лінійок, косинця, сантиметрової стрічки).

4. Призначення чергових за журналом.

5. Організація робочих місць.

6. Ознайомлення учнів з планом заняття.

ІІ  Повторення раніше вивченого матеріалу._________________5хв

Учням пропонується розв’язати кросворд:

По вертикалі:

1. Нитка, що йде уздовж тканини (основа)

2. Утворюється при виготовленні тканини з обох боків (пружок)

3. Силует спідниці (трапеція)

4. Тасьма, вишивка, канти, оборки тощо. Використовується для … (оздоблення)

5. Тканина, з якої шиють спідниці для холодної пори року (вовна)

6. Використовуються для з’єднання тканин при виготовленні одягу (нитки)

7. Людина, що виготовляє одяг (кравець)

8. Деталь спідниці (пояс)

 

 

ІІІ Мотивація навчально-трудової діяльності учнів.___________1хв

Бесіда:

•                  Чи траплялися вам такі випадки, що ви хочете придбати собі якусь річ, а вона на вас не лежить?
•                  Так, траплялися.
•                  Як ви вважаєте, з чим це пов’язано?
•                  Це пов’язано з тим, що виміри наших розмірів можуть не співпадати зі стандартними?
•                  Що ж в такому випадку робити?
•                  В такому випадку потрібно шити одяг індивідуально на себе?
•                  А якщо ви пошили собі сукню за індивідуальним замовленням, а вона все рівно погано виглядає на вас. З чим це буде пов’язано?
•                  Це буде пов’язано з тим, що з нас зняли неправильно мірки або закрійник допустився помилки при побудові креслення виробу.
•                  Правильно. А щоб всього цього не траплялося потрібно з відповідальністю ставитися до процесу зняття мірок та побудови викрійки.

ІV Вивчення нового матеріалу._____________________________10хв

Бесіда:

•                  У 7 класі ви вивчали мірки необхідні для побудови креслення спідниці, що це були за мірки?
•                  Довжина виробу, півобхват талії та півобхват стегон.
•                  Як вони вимірюються?
•                  Півобхват талії знімають по найвужчому місцю талії, попередньо оперезаної тасьмою або резинкою; півобхват стегн – по найбільш  виступаючих точках сідниць, а довжину виробу від лінії талії до бажаної довжини зі сторони спинки.

Разом з учнями аналізують можливі варіанти розкладки викрійок спідниць різного фасону на тканині шириною 80-90 см, 110 см та 140 см. Школярам пропонують пояснити, яку з цих тканин краще використовувати при виготовленні прямої спідниці для дівчини з півобхватом стегон – 44 см і аргументувати свою відповідь. Вчитель також запитує: Яка ширина тканини є найбільш оптимальною при розкроюванні спідниці для жінки з півобхватом стегон – 52 см?

Учні по черзі замальовують на дошці варіанти розкладки деталей спід ниці в залежності від ширини тканини та розміру фігури.

Після цього школярі розглядають креслення конічних спідниць, зроблені на попередніх заняттях за власними мірками, подумки визначають скільки тканини треба витратити на спідницю “напівсонце” та “сонце”.

Пояснення та практичне закріплення матеріалу продовжується при розв’язуванні задач. Використовуючи підготовлені у масштабі шаблони викрійок спідниці, учні роблять розкладку деталей та знаходять відповіді на поставлені запитання. Школярам пропонують такі задачі.

Задача № 1

На спідницю для старшої сестри треба використати тканини на 15% більше ніж на пряму спідницю для молодшої сестри. Визначте, скільки потрібно тканини шириною 140 см на обидві спідниці, якщо розмірні ознаки молодшої сестри:

Cm= 34 см;

Cc= 46 см;

Дс= 55 см.

Задача № 2

Для виготовлення 8 спідниць покрою “сонце” придбали на оптовому складі шовкову тканину. Вартість одного метра тканини на 25% дешевша ніж у звичайному магазині тканин. Скільки грошей було заощаджено, якщо один метр тканини у магазині коштує 12 гривень, ширина тканини 140 см, а спідниці пошиті за такими мірками:

Cm= 36 см;

Дс= 50 см.

Задача № 3

У ательє мод поступило замовлення на виготовлення плахт для українських національних костюмів. Шість плахт треба виготовити за такими мірками:

Cm= 40 см;

Cc= 52 см;

Дс= 70 см,

а всі інші на фігури, у яких:

Cm= 35 см;

Cc= 48 см;

Дс= 60 см.

Скільки всього плахт можна пошити з 35 метрів тканини шириною 90 см?

Задача № 4

Школа-інтернат отримала у подарунок від спонсорів вовняну тканину шириною 150 см, з якої були виготовлені спідниці із складками для 20 учениць початкової школи. Скільки метрів тканини подарували, якщо середні розмірні ознаки дівчаток складають:

Cm= 30 см;

Cc= 42 см;

Дс= 40 см?

Задача № 5

Мати придбала 3 м тканини. Визначте скільки вона витратила грошей, якщо її подруга сплатила за відріз такої тканини 24 гривні. Його вистачило на пряму спідницю довжиною 70 см. Відомо, що ширина тканини 110 см, а подруга носить 56 розмір одягу.

Задача № 6

Скільки треба придбати велюру шириною 110 см, щоб виготовити спідницю з шести клинів за викрійкою, наведеною на рисунку.

 

Чи зміниться кількість витраченої тканини, якщо цю спідницю пошити з гладкофарбованої шовкової тканини такої ж ширини?

V Закріплення нового матеріалу.___________________________3хв

З метою закріплення навчального матеріалу після розв’язання задач проводять гру, яку організують у формі змагання між командами, що отримали “посилки”.

Гра “Загадковий пакунок”

Листоноша приносить посилки з комплектами викрійок. Треба визначити, які це деталі, скільки їх потрібно для виготовлення одягу та намалювати модель, яку можна пошити за цими викрійками.

Учасники гри позначають на деталях направлення ниток основи, підписують назви конструктивних ліній та зрізів, вказують величини припусків на обробку зрізів і з’єднання деталей, розраховують кількість тканини, необхідну для виготовлення моделі.

VІ Практична робота.____________________________________22хв

VІ.1 Вступний інструктаж.________________________________4хв

1. Повідомлення теми практичної роботи: „Зняття мірок та їх запис”.

Мета: Навчитися визначати витрати тканини для побудови спідниці.

2. Організація робочого місця: на робочому столі знаходиться робочий зошит, міліметровий папір А1, простий олівець, стиральна гумка, лінійки (100см, 50см), лекальні лінійки, косинець, сантиметрова стрічка.

3. Пояснення та показ основних прийомів роботи.

•                  Вчитель за допомогою меникена демонструє процес зняття мірок з фігури людини з послідовним поясненням своїх дій (процес зняття мірок описано вище).
•                  Після зняття мірок вчитель пояснює зміст таблиць, які потрібно заповнити учням в подальшому: в табл. 1. потрібно вписати назву розмірної ознаки, що вимірюється, її умовне позначення та величину виміряного відрізка (в половинному чи повному розмірі). В табл. 2. потрідно занести назву прибавки, яка додається до тієї чи іншої розмірної ознаки, її умовне позначеня та величину.

 

Таблиця 1

Мірки для спідниці

 

№ з/п	Назва розмірної ознаки	Умовне позначення	Величина
1

 

Таблиця 2

Прибавки для побудови спідниці

 

№ з/п	Назва прибавки	Умовне позначення	Величина
1

 

- Після заповнення таблиць вчитель визначає скільки потрібно тканини на виготовлення спідниці.

4. Пояснення і показ методів самоконтролю: потрібно стежити за тим, щоб при знятті мірок людина стояла у звичній для неї позі; одну і ту ж мірку потрідно вимірювати по 3 рази.

5. Причини браку і можливі помилки в роботі:

•                  неправильно зняті мірки;
•                  неправильно виконані розрахунки;
•                  неуважність при відкладанні величин за допомогою сантиметрової стрічки чи лінійки.

6. Перевірка правильності засвоєння практичних прийомів і способів виконання операцій виконується двома ученицями (спершу сильнішою, а потім – слабшою).

7. Показ зразків, які будуть виготовляти учні.

8. Норма часу – 17хв.

9. Критерії оцінювання:

10-11 балів – учні самостійно й вірно виконують зняття мірок, побудову креслення виробу, його моделювання;

8-9 балів – учні допускаються помилок під час виконання практичної роботи, але самостійно їх виправляють;

6-7 балів – учні допускаються помилок під час виконання практичної роботи і виправляють їх лише за допомогою вчителя;

4-5 балів – учні допускаються помилок, які дуже важко або неможливо виправити.

V.2 Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя.__________17хв

А. Самостійна робота учнів.

1.              зміст та час роботи учнів над кожним завданням (робота над другим етапом проектно-технологічної діяльності – конструкторським –побудова та моделювання креслення спідниці);
2.              форми організації праці учнів групова.

Б. Інструктаж вчителя:

1.              форма проведення групова;
2.              зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця і початку роботи;

2-й обхід: перевірка правильності виконання трудових прийомів, дій, рухів і якості виробів; інструктування учнів з використання окремих операцій концентрація уваги учнів на найефективніших прийомах виконання операцій; надання допомоги слабо підготовленим до виконання завдання учням;і завдання в цілому;

3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю;

4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов; контроль за бережливим ставленням учнів до засобів праці і навчання; перевірка раціонального використання навчального часу учнями;

3.              прийняття і попередня оцінка робіт учнів.

V.3 Заключний інструктаж._______________________________1хв

1) підведення підсумків практичної роботи;

2) відзначення кращих робіт і їх демонстрація;

3) аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів; з’ясування причин, які призвели до помилок;

4) повторне пояснення вчителем способів усунення помилок.

VІ Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговими

VІІ Підведення вчителем підсумків уроку.___________________3хв

1.              об’єктивна оцінка результатів колективної та індивідуальної праці учнів на занятті; виставлення оцінок у класний журнал та у щоденники учнів;
2.              повідомлення теми наступного заняття;
3.              завдання учням для підготовки до наступного заняття.

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….....3

 

I. Сутність творчих здібностей учнів …………………………………………..4

 

II. Сутність та зміст активних методів ……………………………………….…6

 

III. Методика розвитку творчих здібностей учнів з використанням активних методів………………………………………………………………………….....9

 

Висновок………………………………………………………………………….20

 

Список використаної та рекомендованої літератури………………………...21

 

Додаток 1. Система активних методів навчання при вивченні профілю «Швейна справа» у 10-11 класах……………………………………………....23

 

Додаток 2. Плани-конспекти занять з трудового навчання для учнів 10-х класів…………………………………………………………………………..…37