Державний навчальний заклад 

Уманський професійний аграрний ліцей

 

 

 

ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК З МЕДІАГРАМОТНОСТІ

 

 

 

                                                                                                           Викладач предмету

Громадянська освіта 

І категорії Швець Людмила

Дмитрівна

 

 

Умань

2021

Упорядник: Швець Людмила Дмитрівна, викладач предметів «Галузева економіка», «Громадянська освіта», спеціаліст І категорії ДНЗ «Уманський ПАЛ»

 

Рецензент: Ростику Ірина Миколаївна, заступник директора з НР ДНЗ

«Уманський ПАЛ»

 

 

 

 

 

 

 

Практичний посібник з медіаграмотності присвячений найбільш гострим та актуальним питанням, які мають першочергово обговорюватися на уроках з курсу «Громадянська освіта», тренінгах з медіаграмотності. Це збірка практичних порад і методик, що допоможуть викладачам дохідливо та ефективно викладати цей предмет. 

Призначений        для    викладачів курсу          «Громадянська     освіта»        розділу «Медіаграмотность», класних керівників, лідерів та всіх, кого цікавлять складні проблеми критичного мислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схвалено методичною комісією ДНЗ «Уманський ПАЛ»

Протокол № 7 від 24.02.2021 року

Зміст

 

Передмова……………………………………………………………………          4

Людина в світі інформації………………………………………………….           5

Людина і соціальні мережі…………………………………………………         10

Соціальні медіа……………………………………………………………...        13

Особисте медіа поле…………………………………………………….......        18

Фактологічні маніпуляції…………………………………………………...        37

Додатки……………………………………………………………………… 46 Використані джерела……………………………………………………….. 52

           

Передмова

 

В сьогоднішньому морі, навіть океані інформації, людина потребує надійний компас, який допоможете орієнтуватись. Це стосується абсолютно кожного. Бо інформаційний потік навколо нас збільшується щоденно і розібратися в ньому непросто, навіть, для професіоналів. Таким компасом є знання і навички з медіаграмотності. Медіаграмотність потрібна всім і кожному, не тільки старшому поколінню, яке виросло в умовах дефіциту інформації, але й також новому поколінню, яке з новітніми інформаційними технологіями на «ти».  

Медіаграмотність сьогодні належить до таких базових навичок людини як вміння читати, писати, рахувати. Сучасна ситуація в Україні, яка нажаль стала полем для інформаційних війн та пропагандиських кампаній, ще більше вимагає від громадян елементарних практичних навичок з медіаграмотності, щоб мати змогу вибудувати свій власний медіаландшафт, дбати про свою інформаційну гігієну та відрізняти факти від суджень, маніпуляцій та відвертої брехні.

                Цей    методичний    посібник    розроблено    для    викладачів     курсу

«Громадянська освіта», (тренерів) з медіаграмотності, та здобувачів освіти як такий собі студенський конспект лекцій (тренінгів). Він створений передусім для того, щоб викладачі мали чітку як методичну, так і фахову основу для підготовки своїх занять, тренінгів з медіаграмотності для добувачів освіти.

Ми живемо в світі, який все більше насичується інформацією. Зростає не тільки її кількість, важливе значення набуває те, як нею користуватися. Парадокс полягає в тому, що поряд з ростом важливості інформаційного продукту, значна його частина не допомагає орієнтуватися в навколишній дійсності, а швидше спрямована на дезорієнтацію, на прийняття рішень, які не відповідають інтересам і переконанням індивіда. Потужні пропагандистські потоки, фейкові хвилі роблять раціональний вибір стратегій поведінки все більш проблематичним.

Прийнято вважати, що діти та підлітки більш схильні до інформаційного впливу, їх легше ввести в оману. Дійсно, дорослі мають захисне поле, їх життєвий досвід, бекграунд, який допомагає багато в чому мінімізувати ризики потрапити на гачок брехні або цілеспрямованої маніпуляції фактами. Але досвід показує, що (дез) інформаційні чарівники навчилися обходити ці захисні поля і більш-менш успішно намагаються впливати на уявлення і поведінку аудиторій. Саме тому просування медіаграмотності серед дорослої аудиторії актуальне питання сьогодення. 

           

ЛЮДИНА В СВІТІ ІНФОРМАЦІЇ

 

Мета: дати уявлення про інформаційний простір, в якому функціонує сучасна людина. Показати вплив інформації на людину і формування її поглядів на світ. Сформувати навички усвідомленої взаємодії з інформаційним середовищем і гармонійного перебування в ньому.

 

Інформація завжди була важлива для людства. За неї гинули, занеї боролися, оскільки правильна інформація була запорукою прийняття правильних рішень. А неправильні рішення можуть призвести людину або країну до загибелі, тоді як правильні вестимуть до процвітання.

На наших очах змінилася значимість усіх трьох просторів, у межах яких живе людина. Це простори фізичний, інформаційний і віртуальний. Людина минулого була повністю занурена у фізичний простір. Він її не лише поїв-годував, але звідти приходили і всі загрози.

Але загрозі можна запобігти, якщо про неї розповідатимуть наперед, тобто інформаційний простір теж виявляється важливим. До речі, з цієї причини негативні новини поширюються швидше позитивних. Вони соціально важливіші за позитивні. І це триває ще з тих давніх часів, коли навіть писемність ще не винайшли, а негативні новини, звичайно, були.

Людину з давніх часів супроводжує і віртуальний простір, реалізований у казках і міфах. Казки з’явилися 6–8 тис. років тому. Такою древньою була, наприклад, «Червона шапочка». Казки з’явилися так давно, оскільки виявилися дуже потрібними. Вони дозволяли передавати певну важливу для виживання інформацію типу «не розмовляй з чужими», яку Червона шапочка порушує, заговоривши з Вовком. Казка як особливий тип інформаційного продукту навчає правильній поведінці (Червона Шапочка, порушивши заборону, потрапляє в неприємну для себе ситуацію), вчить інших не порушувати заборони.

Сучасний віртуальний простір реалізується в телесеріалах, літературі, мистецтві, які породжують сучасні міфи. Деякі з них навчають людину тому, яким буде її майбутня поведінка в світі, де, наприклад, роботи займуть чільне місце. Тим самим телесеріали готують людей до майбутніх змін.

Сьогодні значно зросла роль інформаційного простору: звідси йдуть погрози у вигляді фейків і недостовірної інформації. Віртуальний простір може стати найважливішим. Нині в Японії вже є молодь, яка настільки занурена у відеоігри, що навіть не виходить на вулицю.

Їхнє життя проходить у віртуальному просторі. Ми також проводимо багато годин перед телевізором або дивимося телесеріал в інтернеті.

Британія поставила задачу перевести шкільну освіту в ігрову форму, чим займається інститут з цікавою назвою – Інститут серйозних ігор. Сьогодні понад 10% предметів переведені в ігрову форму. А в світі існують вже десятки інститутів серйозних ігор: від США до Південної Африки.

Людство виросло у вербальному просторі, на ньому побудовані створення і передача знань.

Насправді ці вербальні потоки і створили сучасне людство. Кожен прихід нових технологій передачі вербальних текстів істотно міняв людство, зростала якість передачі інформації і зростала кількість її одержувачів.

В середні віки ченці, переписуючи тексти з рукописів на папірусі на тривкіший пергамент, здійснювали цензуру. Вони вирішували, що переводити, а що ні, тому дослідники назвали їх монополістами знань.

Наприклад, деякі тексти Аристотеля ми знаємо тільки з арабських перекладів, оскільки ченці не копіювали їх, вважаючи язичницькими.

Книгодрукування започаткувало нову еру трансформації людства за допомогою знань як вищої форми інформації. У тріаді «факт – інформація – знання» подію, яка описує факт, ми бачимо своїми очима, інформація описує цю ситуацію під певним кутом зору (у чиїсь інтерпретації), а знання – узагальнює низку таких ситуацій в єдине розуміння. Людина, яка читає, – це вже інший тип людини. Читання допомагає розвитку емпатії, тобто кращому розумінню інших людей, а це важливо для правильної соціальної взаємодії. Читання готує людину до нових ситуацій, щодо яких у неї немає досвіду. Читання сприяє зміні людської моралі в кращу сторону, оскільки більшість героїв перебувають на боці справедливості.

Наступним етапом стало тиражування вже не вербальної, а візуальної інформації. Кіно і телебачення, які використовують передовсім візуальний канал передачі, створили феномен «зірок». Кожне нове покоління все більше виростає не на книгах, а на візуальній продукції, наприклад, на телесеріалах.

Умовно ми можемо сказати, що домінуючим простором минулих століть був фізичний. У двадцятому столітті домінуючим став інформаційний, у подальших роках двадцять першого століття таким простором стане віртуальний.

Нинішня людина в середньому проводить перед різними видами екранів (смартфон, айпед, комп’ютер, телевізор) понад вісім годин на добу. Це погано для розвитку дітей, тому, наприклад, у Силіконовій долині дітей в цьому обмежують. У контракт з нянею вписується заборона на екран для дитини. Діти з багатих сімей, як правило, проводять перед екраном менше часу, ніж діти з бідніших сімей.

Світ сьогодні змінюється набагато швидше, ніж раніше. Багато його характеристик, до яких ми звикли, зникнуть на наших очах. Але інформація завжди і в усі віки стоятиме в центрі людської цивілізації, оскільки лежить в основі прийняття рішень.

           

Вправа «Червона шапочка»

 

Тема: медійні мифи та стереотипи Тривалість виконання: 60 хв.

 

Казки про журналістику. Червона Шапочка

 

Тип гри	Інтерактивний майстер-клас
Опис	Учасники майстер-класу отримують уявлення про те, як осо бисті погляди, упередження і стереотипи журналістів, а також редакційна політика впливають на той контент, який отримує аудиторія.
Завдання	-                      дати учасникам навички критичного мислення; -                      роз’яснити аудиторії на зрозумілих прикладах поняття «осо бистий погляд» і «редакційна політика»; -                      стимулювати інтерес до вивчення різних джерел медійної інформації для зіставлення різних точок зору.
Підготовка	-  Підготуйте презентацію. -  Знайдіть відеозаписи екранізацій казки «Червона Шапочка» -  Роздрукуйте текст блогера frumich (http://frumich.livejournal. com/263000.html)
Матеріали	-                      ноутбук; -                      проектор; -                      роздруківки текстів (за кількістю учасників); -                      роздруківки перших шпальт газет, де викладають події казки

Інструкція

 

1.     Стисло нагадайте учасникам сюжет казки Шарля Перро і запропонуйте їм згадати екранізації казки «Червона Шапочка». Якщо вони не пропонують варіантів – розкажіть про відомі екранізації з використанням презенцтації з фотокадрами з екранізацій і / або невеликими відеофрагментами:

«Про Червону Шапочку», фільм-казка (СРСР, 1977);

«Сірий Вовк енд Червона Шапочка», мультфільм (СРСР, 1990);

«Правдива історія Червоної Шапки», мультфільм (США, 2005).

 

2.     Запропонуйте учасникам розбитися на міні-групи по 3–5 осіб і переказати сюжет казки у форматі журналістського матеріалу для:

-                     телеканалу «Вовк-ТВ», що розповідає про необхідність охороняти і захищати вовків – звірів з Червоної книги;

           

-                     офіційної газети казкового королівства, що прославляє подвиги лісорубів та інших жителів;

-                     радіопередачі, гостя якої – захисниця прав дітей, яка виступає проти жорстоких батьків, які відправляють дітей до лісу.

Після нетривалої підготовки (15–20 хвилин) кожна з міні-груп пропонує свою версію медіапродукту в зручній для них формі (читання тексту, інсценізація інтерв’ю або репортажу і под.).

3. Проаналізуйте точки зору на основі казки. Роздайте роздруківки тексту або прочитайте вголос текст популярного блогера frumich:

 

 

Казка – дітям – Старий, розкажи нам казку, – попросили діти.

–           Сідайте, шибеники, – лукаво посміхнувся старий і відклав газету. – Я розповім вам казку. Жив-був вовк. Величезний, страшний сірий

вовк. Величезний, як вовк, страшний, як крик пенсіонерки з першого поверху, сірий, як мої будні. Вовк жив у лісі, як це водиться у всіх вовків. Величезному вовку була потрібна величезна кількість їжі, але всю дичину в лісі вічно лякали люди: галасливі, грубі лісоруби, співаючі дівчинки, люди, поступово відвойовують у лісі місце для своїх городів і будинків. Величезна, горда тварина почала просто голодувати. Сильний і волелюбний звір, здатний полювати, не міг знайти собі їжі. На стежках, де він колись полював, тепер гуляли діти, голосно співаючи пісні і розлякуючи дичину. І в якийсь із днів вовк не стерпів і кинувся до будинку, який нахабні люди побудували прямо в лісі.

Він увірвався в будинок і проковтнув якусь стареньку. Після їжі він намірився відпочити і приліг на спорожнілу ліжко. Але і поспати йому не дали люди. Заявилася якась дівчина, що задає дурні запитання. І коли вовк уже хотів зжерти і її, вона підняла крик. На крик прибігли лісоруби і по-звірячому вбили вовка. І навіть над мертвим вовком вони знущалися. Вони розпороли йому живіт і були горді своїм звірством.

Так загинув останній з гордих вовків.

–           Лісоруби – нелюди! – гнівно закричав один з дітей. – Я виросту і помщуся їм.

–           Ти не правий, – спокійно відповів старий, розпалюючи люльку. – Лісоруби – відважні, сильні люди, які, незважаючи на диких, кровожерливих звірів, працювали не покладаючи рук в ім’я забезпечення людей похилого віку і дітей лісом, необхідним для виготовлення будинків, і дровами, необхідними для опалення будинків. Вони працювали в поті чола, коли почули несамовитий крик маленької дівчинки.

Страшна картина постала перед їх очима в будинку старенької: величезний, страшний вовк, бабуся, яка ще ворушилася в череві тварини, і ноги маленької дівчинки в пащі звіра. Вовк намагався проковтнути її заживо. Лісоруби не могли не прийти на допомогу старенькій і маленькій дівчинці. І черево вовку вони розпороли тільки для того, щоб врятувати безпомічних людей. І, слава богу, їм це вдалося.

–           Дівчинка погана! Дівчинка! – сказав один з пацанів. – Якби не її дурні запитання, ніхто б не постраждав.

–           А бабуся ?! – обурено заперечив інший. – Чорт з нею з бабусею, так?! Зжерли і так їй і треба, так? А якби твою бабусю з’їли ?!

–           Більше того, вовк прийшов до бабусі за вказівкою цієї маленької дівчинки, – кивнув старий і випустив хмару диму. – Адже це саме вона розповіла вовку, де знайти бабусю. – Я говорив?! Дівчина підла така! – тріумфуючи сказав перший пацан.

–           Ти не правий, – похитав головою старий. – Дівчинка була добре вихована. Вона не могла збрехати вовку, тому що брехати не можна ні за яких обставин. Вона несла своїй бабусі пиріжків. Навіть не злякалася дрімучого лісу, тільки для того, щоб улюблена бабуся могла встромити свої вставні зуби у свіжоспечений пиріжок. Щоб бабуся не відчувала себе забутою в своєму будинку в дрімучому лісі. І дівчинка не по своїй волі пішла в ліс. Її відправила мати. Маленьку дівчинку. Одну. В ліс. Через якісь пиріжки...

–           Мати дівчинки – погана!! – вигукнули діти.

–           Ні в якому разі, – заперечив старий. – Жінка не забувала про свою матір – вона послала їй гостинець. Вона з любов’ю вишила червону шапочку для своєї дівчинки. Адже всім відомо, що більшість диких звірів боїться червоного кольору. Вона правильно виховала дочку слухняною. Жінка не могла сама віднести гостинець – вона всю ніч поралася з цими пиріжками, і ноги вже не тримали її.

–           Старенька! Старенька погана!! Навіщо їй було жити в лісі?! Навіщо?! – знайшовся один із дітей.

–           Стара жінка вирішила провести залишок днів на лоні природи, – спокійно сказав старий. – Їй нічого не треба було – тільки спокій, городик і щоб рідні зрідка відвідували її. Але до неї обманом вдерлося сильна, дика тварина і проковтнула її цілком. Про злий намір вовка говорить те, що він не втік після скоєного, а надів на себе речі бідної старенької і ліг на її ліжко. Чи це не знущання?!

–           Ти нас заплутав, старий! – ображено сказали діти. – У тебе всі виходять то хорошими, то поганими! Хто в цій казці поганий, а?

–           А це, діти, від оповідача залежить, – посміхнувся старий. – Як він вирішить, так і буде.

–           Значить оповідач бреше? – хитро примружилася одна дівчинка. – Жодного слова неправди. Клянуся! – запевнив старий. – Все так і було, як я розповів.

–           Це маячня якась! – тупнула ногою дівчинка. – Жодного слова неправди, а поганими виявляються то одні, то інші. – Це не маячня, діти. – піднявся старий і підібрав свою газету. – Це журналістика.

             

ЛЮДИНА І СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ

 

Соціальні мережі створили нові можливості для поширення інформації.

 

Збільшення обсягів інформації призвело до втрати довіри до неї. Це пов’язано з тим, що соціальні мережі відмовилися від властивої друкованим виданням перевірки на достовірність інформації, яку вони публікують. Тому достовірне і фейки можуть перебувати поруч і між ними важко знайти відмінності. Фейки, як правило, негативно орієнтовані, вони краще підготовлені для поширення, оскільки «натискають» на вразливі місця людини.

Технічні платформи також мають нові непомітні шляхи впливу на людину. Непомітний вплив не відчувається людиною, тому вона не виробляє проти нього засоби захисту. Наприклад, у пошуковій системі Google 50% переглядів припадає на перші два видані результати, 90% стосуються перших десяти результатів. А що ж інші тисячі, які стоять за ними? Їх, виходить, не дивиться ніхто, зате вони створюють відчуття об’єктивності. Кожен може їх подивитися, але не дивиться. Facebook тримає нас у жорстких інформаційних бульбашках, даючи нам інформацію тільки від наших друзів і знайомих. Як наслідок – ми не отримуємо тієї інформації, яка би суперечила нашим уявленням, живемо в інформаційному комфорті, що не розвиває наші мізки.

Інстаграм змушує дівчат поспішати до пластичних хірургів. І вони самі так вирішують, ніхто їх не примушує.

Коли за допомогою Cambridge Analytica втручалися в американські президентські вибори, то для цього створювали психологічні профілі груп людей. Вони створювалися за результатами аналізу лайків у Фейсбуці. Якщо людина отримує повідомлення, яке спирається на такий аналіз, то можна отримати на 40% більше кліків і на 50% більше покупок. Цей напрямок його творці з мікротаргетинга перейменували в психологічний таргетинг, від якого у людини практично немає захисту.

Інформація безкоштовна, але соціальні мережі створили свій тип бізнесу, який приносить їм прибуток. Це – продаж психологічних портретів користувачів, що створюються на базі кліків і лайків. Такі портрети потрібні для бізнесу, оскільки використання психологічного орієнтування в рекламі товарів підвищує продажі. Психологічні портрети потрібні також для проведення політичних кампаній, оскільки користувач сам починає поширювати повідомлення в мережі.

Ще однією новою небезпекою стала інтернет-залежність дітей та підлітків. На пострадянському просторі нею охоплено 10% дітей. Діти та підлітки проводять в інтернеті весь свій вільний час. Є небезпечні інтернетгрупи. «Сині кити», наприклад, нібито штовхали дітей на самогубство. Є такі ж «Червоні сови». Схожа японська група Момо теж з’явилася в Україні. У мережі дитина може піддатися інформаційного нападу – кібербулінгу.

           

На цей час в Україні телебачення зберігає свою силу як постачальник новин, маючи охоплення понад 77% населення. Інтернет-ЗМІ мають 60% охоплення. Масовість джерел інформації в соцмедіа породила втрату достовірності: кожна п’ята новина в українському сегменті соцмедіа не є достовірною. Майже 7% новин в інтернет-медіа мають маніпулятивні заголовки, щоб збільшити число кліків.

Соцмедіа керують нашою увагою. «Лайки» були придумані для того, щоб людина отримувала задоволення, ставлячи або отримуючи лайк, тим самим довше затримувалась біля екрану. Інстаграм привів до зростання попиту на роботу пластичних хірургів, оскільки люди невдоволені своєю зовнішністю. Всі техплатформи націлені на нашу увагу, оскільки тим самим ми залишаємо електронні сліди, на базі яких можна збирати інформацію про користувача. Маючи таку інформацію про кожного з нас, соцплатформи стають головними постачальниками реклами споживачам, обганяючи всіх інших за своїми фінансовими результатами.

 

Вправа: «Соціальні Мережі і я»

 

Мета вправи	Переконати учасників в тому, що тотальне захоплення віртуальною комунікацією, а саме «про сиджування» в соціальних мережах, позбавляє їх  можливості власного особистісного розвитку і вдосконалення. Сформувати навички життєвого таймінгу, цілепокладання, безпечного взаємодії в мережі.
Інформація тренера	ми вже говорили про те, які наслідки тягне за собою захоплення гаджетами і віртуальним спілкуванням у соціальних мережах. Справді, при всіхпозитивних моментах, які принесла в наше життя ера web 2:0 або ера інтернету, все-таки захоплення ним, крім втоми мозку і можливості підпасти підманіпуляції, краде наш час, знецінює наше життя,створює ілюзію повноцінного спілкування і гармонійних відносин.
Тривалість	30 хвилин, індивідуальна робота, всі разом

 

Інструкція

 

Ведучий готує чотири сторінки для фліпчарта з питаннями про думки учасників тренінгу щодо Facebook, Inctagram та інших соціальних мереж, розвішуючи їх у різних частинах кімнати

-                      Чому я користуюся соціальними мережами?

-                      Що я найбільше люблю читати в них?

-                      Яким контентом / вмістом я ділюся?

-                      Що мені не подобається в соціальних мережах?\

Учасникам треба відповісти на кожне запитання, але ні з ким не обговорювати свої відповіді. Протягом дискусії ведучий може задавати додаткові запитання, які йому цікаві:

-                      Як багато друзів у вас є у Facebook і в інших соціальних мережах?

-                      Як ви вирішуєте, чи додавати до друзів якогось користувача чи ні? Чи всі друзі вам справді знайомі?

-                      Як часто ви буваєте в соціальних мережах?

-                      Як ви вважаєте, чи можна за постами у Фейсбуці чи в інших мережах діагностувати особистість людини, визначити його характеристики?

-                      Чи хотіли б ви, щоб про вас складали свою думку малознайомі вам люди?

-                      Чи заклопотані ви тим, щоб ваші френди ставили лайки під вашими постами? Навіщо вони вам потрібні? Що ви відчуваєте?

-                      Чи завжди сприяють комунікації в мережах взаєморозумінню з іншими людьми? В яких випадках не сприяють?

-                      Чи бувало з вами, що через необережні висловлювання на сторінках соціальних мереж, ви втрачали симпатію своїх друзів? Чи це завдавало шкоди вашим цілям і інтересам?

-                      Як часто ви розміщуєте інформацію особистого характеру в мережах (куди поїхали, коли повернетеся, де зараз ваші рідні / близькі, де і ким вони працюють тощо)?

-                      Чи маєте ви відчуття повноцінного і щирого спілкування після серфінгу в соціальних мережах?

           

СОЦІАЛЬНІ МЕДІА

 

Соціальні мережі давно перестали бути місцем безпечного спілкування вузького кола друзів. Нині це один із найпотужніших засобів комунікування та впливу, який містить багато небезпек. Наприклад, поширення мови ворожнечі, цькування, фейкові повідомлення, сотні тисяч шкідливих облікових записів (боти, тролі). Чи значить це, що треба відмовитись від використання соцмереж? 

Ні. Що може допомогти вберегтись від небезпек та ризиків користування соцмережами? Мінімізувати ці небезпеки допоможуть знання про можливість налаштувати соцмережі під себе, розуміння того, як формується шкідливий контент, які є ознаки облікових записів неживих осіб. Окрім написання власних та поширення чужих дописів, соцмережі дають можливість визначати межі своєї конфіденційності (приватності). Ми самі вирішуємо, що написати, яке фото чи відео опублікувати, кого додати в друзі, що впливає на формування нашої репутації.

 

Завдання

 

Скільки соціальних мереж ви можете пригадати? Чому ви присутні в одних, а в інших соцмережах вас немає? З якою метою використовуєте соцмережу? Що ви знаєте про безпеку в мережі?

Заповніть на аркуші паперу, плакаті або дошці таблицю про соціальні мережі, якими ви користуєтесь. Обговоріть отримані результати.

 

Питання	Відповідь
Обліковий запис є в таких соціальних мережах
Як часто відвідуєте мережу?
Використовуєте переважно для публі кацій різного змісту?
Хто може посилати запит на дружбу?	будь-хто/друзі друзів
Хто бачить ваші повідомлення?	всі, всі друзі, окремі друзі
Чи дозволили ви мережі показувати ваш профіль в результатах пошукови ків?	так/ні

 

           

Перевірка конфіденційності

Соціальні мережі дозволяють користувачам визначати межі своєї приватності.

Чи знаєте ви свої поточні налаштування конфіденційності? Чи змінювали ви колись свої налаштування? Чи хочете ділитись інформацією з незнайомими користувачами? Вам вирішувати, хто саме бачитиме профіль та дописи: лише ви, друзі чи будь-хто. Вам вирішувати, яке коло людей бачитимуть ваші фотографії, відео чи оновлення статусу. Налаштування конфіденційності можуть виглядати по-різному в різних соціальних мережах. 

Зазвичай налаштування конфіденційності розміщені в параметрах облікового запису. Тут можна визначати свою аудиторію, впливати на дані про дозволи на поширення, місцеположення. Подумайте, який рівень конфіденційності потрібен вам залежно від вашого кола спілкування та мети використання.

 Наприклад, якщо ви використовуєте соціальну мережу для професійної комунікації, можливо, доречно залишити свій профіль відкритим для ширшого кола людей. Налаштування соцмереж дозволяють визначати вашу початкову аудиторію: друзі, друзі друзів, визначені особи або будь-хто. Вони можуть поширювати ваші фотографії, відео чи текстові дописи серед своїх друзів та читачів. Відповідно, дуже складно контролювати, хто побачить ваш допис. Щоразу, коли ви поширюєте інформацію, будьте готові, що вона пошириться за межі вашої початкової аудиторії.

Навіть якщо ви пишете комусь приватне повідомлення. Інформацію можуть скопіювати та опублікувати в іншому місці інтернету, наприклад, якщо зроблять знімок екрану. 

Якщо ви надаєте загальний доступ до своїх дописів, якийсь з них може отримати несподівану увагу. Може навіть стати ―вірусним‖, якщо цей допис з’явиться в медіа або на сторінках лідерів думок. Це може зіграти вам на руку, якщо метою є привернути увагу до проблеми або до вашої діяльності. Але так само ви можете стати і мішенню для цькувань чи погроз, якщо ваш допис чи розміщене вами фото пошириться мережею. Це може вплинути на вашу репутацію.

 

Завдання

Створіть у довільній формі стислий практичний посібник на тему конфіденційності в соціальних мережах. Ваш посібник може мати вигляд порад, покрокової інструкції, коміксу, схематичних блоків, короткого відео – на ваш розсуд. У групах:

1.       Подумайте, яка ваша аудиторія у соціальній мережі? Якщо ви зареєстровані в кількох мережах – чи вона однакова?

2.       Подумайте, який вміст дописів ви поширили би для всіх, а який – для обмеженого кола осіб. Чому?

3.       Визначіть, чи не варто змінити свої налаштування конфіденційності в мережі? 

4.       4. Дізнайтесь, як можна змінювати конфіденційність для різного типу вмісту. 

 

Перевірка профілю: людина чи бот

  У соціальних мережах зареєстровані сотні тисяч підроблених профілів, створених для збирання інформації, провокацій, поширення різних меседжів. Наприклад, для впливу на політичні вподобання або для поширення панічних настроїв. 

 

Завдання

Подивіться список своїх друзів у мережі і знайдіть того, кого ви ніколи не зустрічали в мережі і нічого не знаєте про нього. Чому ви додали цю людину до своїх друзів? Чи перевіряєте ви профіль людини, перш ніж додати її до друзів? 

Деякий вміст вашого профілю можуть бачити друзі друзів. Адже це люди, з якими у вас немає зв’язків у соціальній мережі. Чи впевнені ви, що ваші друзі не додали собі до контактів незнайомця зі шкідливими намірами?

Відкрийте профіль незнайомця в соцмережі і заповніть таблицю.

Чим більше відповідей ―Так‖, тим більші шанси, що перед вами - нежива людина. Тобто обліковий запис, створений третьою особою.

СОЦІАЛЬНІ 

Для аналізу активності користувачів у Facebook скористайтесь сайтом – graph.tips

Для аналізу Твіттер є спеціальний сервіс – botsentinel.com

 

Питання	Так/Ні
Ви і ваші спільні друзі не знають цього користувача
У користувача немає особистих фотографій або він ніде не позначений
Користувач нічого не коментував
Немає інформації про навчання, родичів чи роботу
Зображення профілю – не людини або завантажене з інтернету
Користувач зареєстрований у мережі нещодавно (менше року від вашої дружби)
День народження – 1 січня

 

Поширювати чи не поширювати

 

У соціальних мережах ми маємо можливість поширювати ідеї, погляди, зображення чи відео. Однак чи ви впевнені, що не поширюєте неправдиву інформацію? 

Якщо не впевнені, тоді ви наражаєте на небезпеку себе і своїх друзів. На відміну від традиційних медіа, в соціальних мережах немає редактора чи журналіста, який перевіряє правдивість інформації. Відповідальність лежить на вас. Від вміння визначати та відсіювати неправдиву та неперевірену інформацію, яку ви поширюєте, залежить ваша репутація.

Завдання 

Відкрийте стрічку новин у соціальній мережі. Знайдіть три дописи, які ви хотіли би поширити. Однак перш ніж це робити, дайте відповідь на кілька запитань, які можуть допомогти прийняти рішення. Обговоріть у групі відповіді та рішення.

 

Питання	Допис №1	Допис №2	Допис №3
Про що допис?
Чому про це пишуть? Ця тема є гарячою й обговорюється в суспільстві?
Десь в альтернативних джерелах можна перевірити інформацію?
Хто автор? Ви йому довіряєте?
Яку емоцію викликає повідомлення?
Чи є заклик від автора далі поширю вати допис?
Поширили би ви цей допис, чи не поширили?

 

Додатково перевірте, чи не вподобали ви одну зі сторінок, створених так званою російською ―фабрикою тролів‖ – facebook.com/ help/817246628445509

 

 

Розширені налаштування

Соціальні мережі дають можливість не тільки ділитись своїми думками, фото чи відео. Знання про додаткові розширені можливості допоможуть вибудувати сильнішу лінію вашої безпеки та приватності.

 

Завдання 

 

Увійдіть до соціальної мережі. Продивіться цей список питань і спробуйте знайти відповіді на питання ―Як це зробити‖. Потім поділіться інформацією у групах

 

Ситуація	Що можна зробити	Як це зробити
Хтось надсилає вам образливі повідомлення або залишаєобразливі коментарі	Заблокувати користувача / повідом лення / запрошення на події / групи. Це вбереже від отримання небажаного контенту
Ви помітили допис зі шкідливим змістом	Залишити скаргу адміністраторам соцмережі з метою звернути увагу і,
	можливо, заблокувати
Фото, де ви позначені, публікують увашому життєписі.Ви не хочете, щоб його бачили інші або бачили лише обмежене коло осіб	У налаштуваннях: -                      визначіть, хто може додавати дописи у ваш життєпис і бачити його вміст; - визначіть, хто може позначати вас на фото;  -                      увімкніть ваше попереднє погодження на те, щоб допис з’явився у вашому життєписі; -                      забороніть соціальній мережі можливість упізнавати вас на фото чи відео
Профіль, з яким не має друзів, просить вас додати його у свої друзі	У налаштуваннях обмежте коло осіб, які можуть: -                      надсилати запит на дружбу; - переглядати вашу персональну ін формацію; -                      переглядати список ваших друзів; - знайти вас за номером телефону або електронною адресою
У вашу стрічку новин регулярно потрапля ють дописи, які ви не хотіли би бачити в подальшому	У налаштуваннях стрічки новин мож на переглянути список контактів, чиї дописи ви бачите у першу чергу. Так само можна відписатись від усіх ко ристувачів, чиї дописи ви не хочете бачити у своїй стрічці
Зайшли з чужого комп’ютера в соцме режу і не впевнені, що вийшли (Log out)	Увімкніть двофакторну перевірку облікового запису. Соцмережа, при фіксуванні незвичної активності, попросить підтвердити, що це справді ви

 

           

ОСОБИСТЕ МЕДІАПОЛЕ

 

Наше медіаполе – це сума інформації, яку ми щодня сприймаємо, свідомо чи несвідомо відбираємо з великої кількості джерел і споживаємо, реагуючи емоційно і раціонально, тобто переживаючи та аналізуючи, пропускаючи крізь себе.

У ситуації величезної навали інформації, в якій складно розібратися, надзвичайно важко визначити важливе, суттєве, направду визначальне для нас. 

Чи все, що нам пропонують як сьогоднішній порядок денний, є таким? Чи направду все те, що ми інформаційно споживаємо, «їмо», є поживним і корисним для нас? Іноді важливим, але не усвідомленим є навіть запитання – чи є це загалом їстівним, не шкідливим для ментального здоров’я?

Але ми намагаємось не відстати від інших, бути в курсі подій, пам’ятаючи, що «той, хто володіє інформацією, володіє світом». Проблема виглядає як надзвичайно складна через бажання дізнатися якомога більше і водночас неможливість виокремити головне, провідне, те, що визначатиме наше життя завтра.

 

Таким чином, постає питання не стільки про оволодіння кількістю інформації, скільки про її ВІДБІР, вміння ВІДШУКАТИ і ВИРІЗНИТИ важливу, правдиву, фактологічну інформацію.

 

Отже, постає необхідність САМОДІАГНОСТУВАННЯ, визначення власного рівня медійної залежності, розвитку в собі критичного мислення та більшої довіри власному досвіду. Зокрема досвіду особистого спілкування, а не лише віртуальній формі комунікації.

 

Вправа «Моє медіаполе» Час: до 20 хв.

 

Завдання: Заповніть вільні рядки у таблиці, спробувавши вирахувати середню кількість хвилин /годин на добу, які витрачаєте на різні види комунікації, певним чином «розгорнувши» той час, коли ви одночасно споживаєте інформацію з різних джерел, так би мовити, «фоново» (читаєте пошту чи спілкуєтеся в соціальній мережі при ввімкненому телевізорі або під звуки радіо).

Види комунікації	Середня кількість хвилин /годин на добу
Телебачення: новини
Телебачення: політичний контент, аналітика
Телебачення: контрпропагандистські проекти
Телебачення: розважальні шоу, серіали, фільми
Телебачення: ток-шоу
Телебачення: просвітницькі проекти, документаль не кіно, освітні програми
Телебачення: реклама
Інтернет: новини
Інтернет: політичний контент, аналітика, блоги
Інтернет: розважальний контент
Інтернет: освітні сайти, просвітницькі проекти, довідкова інформація
Інтернет: спеціалізовані форуми
Інтернет: конвергентні медіа (інтернет-телебачення, інтернет-радіо, інформаційні портали, електронні версії газет)
Соціальні медіа: спілкування з друзями, перегляд сторінок інших людей, лайки (додатково вкажіть середню кількість лайків, які ви ставите на добу)
Соціальні медіа: перегляд інформаційної стрічки, перегляд і читання рекомендованої інформації, поширення цієї інформації через свою сторінку (додатково вкажіть середню кількість поширень, які ви робите на добу)
Соціальні медіа: створення власного контенту (додатково вкажіть середню кількість постів, які ви робите на добу)
Соціальні медіа: ведення / адміністрування спе ціалізованої сторінки чи групи (додатково вкажіть кількість)
Соціальні медіа: участь у спеціалізованих групах (додатково вкажіть кількість груп, у яких ви є активним учасником)
Соціальні медіа: ігри, тести, картинки-меми, гумористично-розважальний контент
Радіо: новини
Радіо: авторські та тематично-спеціалізовані програми
Радіо: розважальний контент, музика
Друковані медіа: газети
Друковані медіа: журнали
Друковані медіа: книги
Друковані медіа: спеціалізовані видання (професій ні, наукові, хобі)
ІНШЕ (не вказане вище; додатково вкажіть, що саме)
ПІДСУМОК
Радіо: розважальний контент, музика

 

           

Підрахувавши, можете з’ясувати, що у вашій добі понад 24 години.

Продіагностуйте себе, подумайте, може варто змінити якісь інформаційні й комунікаційні пріоритети, зменшити своє віртуальне спілкування на користь реальному, перерозподілити час свого життя і почасти звільнятися від медіазалежності.

Рішення цього питання тільки за вами особисто. Проте проаналізувати ситуацію завжди корисно, бо критичне мислення – це не лише аналіз, а і шлях прийняття рішень. Для свідомого споживання інформації ми маємо розуміти, що саме ми отримуємо з медіа в упаковці об’єктивних актуальних новин.

Мозковий штурм

-                      Яку інформацію ми хочемо отримувати через медіа?

-                      Нову.

-                      Фактичну.

-                      Корисну.

-                      Цікаву. - Важливу.

 

-                      А що саме ми отримуємо з медіа як інформацію?

 

Факти, новини, судження, припущення, оцінки, повідомлення про події, коментарі, висновки, логічні аргументи, емоції, заклики до дії, прогнози, гіпотези, думки, чутки, узагальнення, стереотипи, упередження, свідчення очевидців, результати досліджень, цифри, експертні оцінки. Інтелектуальна карта

-                      Якщо згрупувати ці види інформації за їх фактичністю, то загальна картина може виглядати так:

-                      ФАКТИ: новини, повідомлення про події, результати досліджень, цифри. 

-                      СУДЖЕННЯ: припущення, коментарі, висновки, оцінки, емоції, заклики до дії, прогнози, гіпотези, думки, чутки, узагальнення, стереотипи, упередження. 

-                      ПІДКРІПЛЕННЯ ФАКТІВ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ СУДЖЕННЯМИ: логічні аргументи, свідчення очевидців, результати досліджень, цифри, експертні оцінки. 

При цьому очевидно, що за бажанням мовця можна видавати одне за інше, маніпулювати хибними фактами і аргументами, несправжніми очевидцями, перекрученими цифрами і результатами досліджень, заангажованими експертами. 

Таким чином, можна сформулювати важливу навичку медіаграмотної людини:

Вміння відрізняти факти від суджень  є базовою навичкою медіа грамотності

За якими ознаками ми можемо відрізнити факт від судження?

ФАКТ – це те:

-                      що відбулося в реальності, зафіксоване;

-                      що можна довести;

-                      що можна підтвердити іншими фактами;

-                      що можна перевірити;

-                      що не змінюється за сутністю з часом.

 

Текст для аналізу

 

Час: 7 хв.

 

Завдання: за запропонованими ознаками виділіть у наведеному журналістському тексті факти, судження, коментарі і припущення.

 

Науковці навчилися передбачати смерть людини

 

Американські дослідники створили метод оцінювання тривалості людського життя за генетичними варіаціями. Результати роботи представили на щорічних зборах Американського товариства генетики людини (ASHG), пише Eurekalert!. 

Науковці проаналізували генетичні дані 500 тисяч людей. Фахівці змогли виявити ділянки геному, які відповідають за тривалість життя і загрозу виникнення вікових хвороб. Біологи підтвердили шість раніше виявлених асоціацій між генами і довголіттям, включаючи ген APOE, який кодує компонент гену і пов’язаний з ризиком розвитку хвороби Альцгеймера. Дослідження допомогло виявити 21 нову ділянку, що впливає на тривалість життя. Таким чином, використовуючи ці дані, кожен індивід матиме персоналізований бал, що допоможе оцінити шанси дожити до певного віку. 

Також фахівці встановили, що 10% людей мають гени, які сприяють довголіттю. Вони, в середньому, житимуть на 5 років довше тих, у кого ДНК сприяє зменшенню тривалості життя. Висновок учених: гени можуть розповісти про тривалість життя людини. 

https://24tv.ua/zdorove_zhittya_tag5270

 

Журналістські матеріали можуть доволі повно й об’єктивно відображати подію, але бути апріорі нечесними, ангажованими в розставлянні акцентів, просуваючи певні інтереси, містити оцінки й маркери впливу. Наведемо приклад. 

Наприкінці 2016 р. Віктор Пінчук написав статтю в Wall Street Journal, яка містила певну програму розвитку України в найближчій перспективі. Такий собі сценарій руху країни. Журналісти різних за своїм спрямуванням видань подали інформацію про це, проаналізувавши пропозиції Віктора Пінчука доволі детально, а їхні тексти навіть вийшли схожими за загальним змістом. Але подивіться, якими різними заголовками вони представили цю подію своїй аудиторії!

           

 

 

 

 

Кожне видання обрало в цьому тексті те, що вважало за найважливіше. «Українська правда» продає в заголовку «Пінчук пропонує провести вибори в ОРДЛО, відмовитись від ЄС і НАТО» перелік неприйнятних для України пропозицій, формуючи образ ворога країни Проросійські «Вести», навпаки, представляють у своєму заголовку 

«Пінчук написав статтю в Wall Street Journal про те, як помирити Україну з Росією» образ мудрого лідера-миротворця, використовуючи маніпуляцію авторитетом (написав статтю до поважного видання) і цінністю миру (хоче примирити країни, які посварилися, ймовірно, з вини України, бо це саме її слід примирити з Росією). Російське видання «РИА.

Новости» не розмінюється на дрібниці, одразу призначивши Пінчука на роль

і лідера думок, і лідера країни: «Новий президент ще не обраний. Але

вже позначений».

Зверніть увагу і на портретні фото українського бізнесмена, які ілюструють публікації – вони повністю відповідають стратегії, яку обрало кожне з видань, і спрямуванню публікацій.

Неприховані оцінки бачимо і в інших публікаціях на цю тему: «Пінчук написав пропутінську статтю у WSJ» (https://antikor.com.ua /articles/144171), «Олігарх Пінчук відмовився коментувати українським журналістам свою скандальну статтю, – «Громадське» (https://ua.censor. net.ua/news/423987), «Скандальна стаття Пінчука для WSJ: Крим залишити Росії, а Донбасу – сценарій Путіна» (https://dn.depo.ua/ukr/dn/), «Чи перестануть спілкуватись із Пінчуком після його пропутінської статті в Wall Street Journal?» (http://texty.org.ua/pg/news/textynewseditor/ read/73569), «Пінчук запропонував тимчасово відмовитися від ЄС та Криму: повний текст резонансної статті та реакція соцмереж» (https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/pinchuk-387781.html).

Виникає логічне запитання – хто з журналістів є чесним, хто є об’єктивним? Вони мають повідомляти інформацію чи нав’язувати читачеві власну точку зору? Але ж споживач інформації не завжди має можливість і бажання порівняти різні джерела. Він може прочитати тільки один матеріал того видання або того журналіста, якому довіряє. А якщо ми врахуємо   загальносвітову тенденцію клікбейту, а також те, що приблизно 80% читачів читають тільки заголовки (правило Девіда Огілві: «Заголовки читають у 5 разів більша кількість читачів, ніж основний текст»; дослідження Сервісу BuzzSumo: 73%користувачів читають та поширюють у соцмережах саме заголовок, а не весь матеріал), можливості омани читачів збільшуються у рази. Важливим фактором впливу на читача є розрахунок журналістів на свій сегмент аудиторії. 

Сприймаючи журналістські матеріали, ми маємо це враховувати. Уявіть себе самого журналістом. Помінявшись із журналістами ролями, ви одразу починаєте краще розуміти «журналістську кухню», тонкощі вибору тем, експертів, коментарів, мистецтво створення заголовку і його вплив на адресата.

 

Вправа «М’ясо кенгуру» Час: 40 хв. 

 

Об’єднайтеся в групи за умовними редакціями видань різного спрямування і спробуйте розробити макет першої шпальти (головного екрану) вашого видання з представленням на ній «сенсаційної новини»: «Стало відомо, що на київських ринках під виглядом яловичини продають кенгурятину». 

Хто буде вашими експертами? Яким буде тон подання «новини»? Що саме буде контентом і головним меседжем? 

Чого буде більше – фактів чи суджень? На які джерела інформації ви будете спиратися?

Придумайте назву видання і наведіть результати групової роботи, якщо ви: 

-   Газета депутата Уманської міської ради; 

-   Сайт молодих мам; 

-   Газета для пенсіонерів; 

-   Артхаусний молодіжний портал;  - Опозиційне суспільно-політичне видання;  - Сайт мережі ресторанів.

Обговоріть результати вашої роботи і презентацій. Яких висновків ви дійшли? Чи маніпулювали ви своєю аудиторією? Які складнощі виникли у вас під час роботи і що, на вашу думку, є найскладнішим у роботі журналіста? Чи впливають ці фактори на аудиторію? 

Деякі варіанти вправи «М’ясо кенгуру» 

 

Медіа не мають бути для сучасної людини священними, сакральними. Розуміння того, що інформацію створюють, має спонукати людину до аналізу не лише конкретного повідомлення, а й умов, мотивів та інших важливих чинників створення інформаційного продукту.

Суттєво полегшує свідоме сприйняття інформації знання про журналістські стандарти – певні норми і правила, які добровільно, шляхом саморегуляції, прийняті в міжнародній спільноті журналістів. 

Для читача й глядача дотримання в медіа тексті журналістських стандартів є певним маркером того, що матеріал зроблений журналістами якісно, чесно (без маніпуляцій) і професійно. Вправа «Створюємо за стандартами»

Час: до 15 хв. 

Запропонуйте вашій групі спільно скласти певну схему, за якою може бути створено журналістське повідомлення про ваш тренінг. 

Тренер записує на фліпчарті пропозиції від учасників: «Що має бути обов’язково в інформаційному тексті про наш тренінг?»  - Що відбувається? Де? Коли? 

-   Хто є учасниками? Склад, відбір. 

-   Мета проекту, організатори, місія. 

-   Бекграунд, контекст події: що передувало тренінгу, як давно і з  якою метою діють аналогічні програми, якими є прогнозовані наслідки,

очікування. 

-   Різнопланові коментарі: учасників, організаторів, експертів, споживачів інформації тощо. 

В останню чергу запропонуємо учасникам створити заголовок, який був би інформативним, фактичним, не маніпулятивним, але цікавим, з певною інтригою, що змусить читача прочитати весь текст.

                Найчастіше     журналісти    вирішують     цю     проблему     створенням

фактологічного ліду під інтригуючим заголовком, наприклад, 

 «Захищаємо, навчаючи: Розпочалась серія тренінгів для тренерів з медіаграмотності»; «Медіакухня зсередини: Академія української преси та

DW Akademie навчають медіаграмотному споживанню інформації»; «Професіоналізму немає меж! Академія українськоїпреси та DW Akademie плідно готуються до циклу двофазових тренінгів!»

http://www.aup.com.ua/profesionalizmu-nemaie-mezh/  

В результаті ми з вами разом створили журналістське повідомлення за стандартами. Подивимось на їх відповідність блокам нашого тексту (тренер прикріпляє стікери зі стандартами, візуалізовані певними символами):

 

Що відбувається? Де? Коли?	Серія тренінгів з медіаграмотності у жовтні 2018 р.	ОПЕРАТИВНІСТЬ
-                      Хто є учасниками? Склад, відбір.  -                      Мета проекту, організатори.	Академія української преси та DW Akademie для викладачів, бібліотекарів, громадських діячів і журналістів. Назви організацій, міст, кількість учасників.	ТОЧНІСТЬ
Мета проекту, організатори, місія.	Посилання на офіційні ресурси програми, Академії української преси, DW Akademie. Можливість перевірити інформацію не менше ніж у 2-х джерелах	ДОСТОВІРНІСТЬ
Бекграунд, контекст події: що передувало тренінгу, якими є прогнозовані наслідки.	Історія співпраці Академії української преси та DW Akademie, просвітницька місія проектів, очікувані результати	ПОВНОТА
Різнопланові коментарі	Коментарі учасників тренінгу, організаторів, незалежних експертів, за необхідності – простих громадян – спожи вачів інформації тощо.	ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ
Заголовок і лід	Певна інтрига, що зацікавлює читача в заголовку, і фактологічний лід: «Професіоналізму немає меж! Академія української преси та DW Akademie плідно готуються до циклу двофазових тренінгів!»	ВІДОКРЕМЛЕННЯ ФАКТІВ ВІД СУДЖЕНЬ

 

Матеріали медіа, які відповідають журналістським стандартам і створені з урахуванням інтересів своєї аудиторії, прийнято вважати приналежними до якісної журналістики.

Мозковий штурм 

Які причини порушення журналістських стандартів? 

-                      Помилки журналістів, лінь, недбалість. 

-                      Неретельна перевірка інформації, гонитва за сенсаційністю. 

-                      Непрофесійність журналістів. 

-                      Бажання «висловитись красиво», зайва образність і суб’єктивність. 

-                      Нав’язування власної думки автора. 

-                      Відсутність бекграунду, виривання події з контексту через нерозуміння, незнання проблеми. 

-                      Навішування ярликів, стереотипність мислення. 

-                      Свідомі маніпуляції задля впливу, зокрема політичного. 

-                      Транслювання журналістом чужих думок без вивчення, переписування прес-релізів. 

-                      «Джинса», видавання за власні матеріали прихованої реклами (комерційної, іміджевої, політичної). 

-                      Просування інтересів власників медіа шляхом приховування певних аспектів інформації, «журналістика відданості». 

 

Вправа-аналіз «Ознаки джинси»  Час: 10 хв. 

Користуючись розданою карткою з ознаками «джинси», проаналізуйте телевізійне інтерв’ю на телеканалі ZIK від 16 жовтня 2018 р. журналіста Олександра Мамая із заступником голови Служби зовнішньої розвідки України Сергієм Семочком, який став відомим завдяки розслідуванню Bihus.Info про його родичів з російськими паспортами і багатомільйонними статками(за джерелом  https://www.youtube.com/watch?time_continue=11&v=szY5n_mLOOo).

 

ОЗНАКИ ДЖИНСИ:

-                      згадується лише одна торговельна марка (політична партія, прізвище кандидата) або інша виставляється як свідомо програшна; матеріал повністю присвячено економічним чи політичним досягненням бренду; 

-                      матеріал не має явного інформаційного приводу; 

-                      у матеріалі, присвяченому конфліктові, відображена позиція тільки однієї сторони; 

-                      окреслюється проблема, а її розв’язання пов’язане з певним брендом; 

-                      фігурують сумнівні експерти; представник компанії (бренду) виступає як

експерт, часто не у своїй темі; 

-                      говориться про нагороди, перемоги в бізненс-рейтингах або конкурсах; говориться про успіхи бренду/компанії у сфері благодійності; 

-                      найчастіше розміщується в рубриках: «Думка», «Новини компанії», «Позиція»,

«Актуально» тощо; 

-                      ідентичне повторення матеріалу в кількох джерелах; 

-                      матеріал виходить за підписом журналіста-новачка (практиканта) або під псевдонімом (Степан Лісовий, Петро Степовий, Марина Лугова тощо);  - стиль та навіть мова матеріалу не відповідають стилю і мові видання. 

-                      Чи бачите ви ознаки джинси в цьому телеінтерв’ю? Якщо так, то які? 

-                      Чому, на ваш погляд, журналіст Олександр Мамай відреагував на це інтерв’ю таким постом у Фейсбуці:

 

 

Захист особистого медіаполя завжди пов’язаний з аналізом співвідношення фактів і суджень у повідомленні, свідомим розумінням того хто, чому і в чиїх інтересах подає інформацію, з необхідністю перевірки як джерел інформації, так і власне контенту. Саме тому найбільша кількість (і «ударна» якість) маніпуляцій пов’язані з бажанням автора вимкнути у споживача раціональні механізми сприйняття інформації. Найкраще це вдається маніпуляторам через емоційний вплив і вплив через цінності. Адже коли ми співчуваємо або говоримо про «вічні цінності», «традиційні цінності», тобто про те, що не обговорюється, ми реагуємо підсвідомо. Під впливом сильних емоцій ми здатні на імпульсивні рішення, моментальні реакції/ дії, усвідомлення яких приходить пізніше. 

Маніпуляції емоціями та цінностями особливо поширені під час інформаційно-смислової війни, оскільки «зброя» цих маніпуляцій є невидимою, але дуже ефективною. Людина, яка не аналізує, а автоматично діє під впливом, є бажаним об’єктом у цій війні. Таку людину легко емоційно розхитати, вона стає розгубленою, обеззброєною, майже беззахисною перед чужими агресивними смислами. 

Тому для укріплення і посилення особистого медіаполя, для власного захисту треба постійно застосувати критичне раціональне мислення, інструменти медіаграмотності. 

Тобто замість того, щоб під час перегляду телевізійних чи інтернетновин одразу бігти за валідолом, спробуйте увімкнути раціональний аналіз, а не емоційний формат «зрада – перемога». 

Саме у форматі «чорне – біле» існують пропагандистські меседжі, функціонує так звана мова плакату. Гасла, слогани, плакати надихають на певні дії, але вони не містять у собі багатство і різноманітність життя, не можуть і не мають замінити особисті роздуми, погляди, позицію і життєвий досвід. У парадигмі «зрада – перемога», мабуть, праві ті, хто ставиться до ситуації з гумором, ті українці, що вигадали так званий «зрадометр» і зони гумористичного перетинання чорно-білих полюсів: 

 

 

 

 

Для використання наших емоцій пропагандисти обох сторін застосовують однакові методи та інструменти, серед яких найефективнішими є όбрази дітей, тварин («котики», «песики», «пандочки»), людей похилого віку чи людей з інвалідністю. Розрахунок при використанні цих образів полягає в тому, що коли ми бачимо людей у скруті, малечу чи старих у біді, нам важко застосовувати раціональні механізми аналізу, порівняння, пошуку істинності, джерел інформації. Ми реагуємо автоматично, висловлюючи свої співчуття чи злість, гнів та ненависть до того, хто ображає слабких. Саме для таких реакцій часто використовують фейкові повідомлення і фото (оскільки візуалізація підсилює враження).

 

 

текст на вставці такий: 

Це Російський солдат, який цілую врятовану дитину! 

Він герой! 

А ти, гівно, косиш від армії!

На 1 плакаті – грузинський солдат перед відправкою до Іраку. 

На 2 – американський солдат. Шеврон полку «Азов» додано за допомогою фотошопу

Ще до прикладу – протилежні за змістом, але однакові за формою інтернет-постери, на одному з яких використано кадр з художнього фільму «Брестська фортеця», виданий за реальне фото немов би постраждалої дитини у Слов’янську із закликом врятувати дітей Донбасу від української армії, а на іншому – заклик врятувати дітей Донбасу від російської агресії із використанням фото в’єтнамської дівчинки.

 

Вправа «Емоційний заголовок»

 

Час: до 10 хв. 

Завдання: Спробуйте написати заголовок до журналістського  матеріалу за поданими фото.

 

 

 

 

 

-   Чи є оцінними та емоційно забарвленими ваші заголовки? 

-   Чи можете ви абстрагуватися від власного ставлення до подій російськоукраїнської війни, від власних емоцій та упереджень?

-   Чи впевнені ви, що перше фото стосується саме війни, а не, наприклад, спортивних змагань; чи поцікавилися ви датою і часом зйомки цього фото? 

-   Чи вплинуло на вас сусідство цих фотографій? 

 

Звернімо увагу на той факт, що друге фото є високохудожнім, воно взяте з числа топ-фіналістів фотоконкурсу газети «День» за 2016 р., має автора (Анна Чапала з міста Полтава) і символічну назву «Берегиня».

 

 Перше фото з інтернету, воно не має художньої цінності. 

Але і перше, і друге фото можуть бути використані (і неодноразово використовувалися) журналістами для підсилення власних месседжів. При цьому, як правило, читача не попереджають про те, чи це фото є репортажним, чи постановочним, чи художнім. 

 

На відміну від маніпулятивних технологій, потужний емоційний ресурс візуалізації можна використовувати чесно, якщо читача попередили про те, що перед ним – фотоколаж, як це зроблено, наприклад, на обкладинці журналу «Time», де критикують антиіміграційну політику президента США Дональда Трампа.

 

 

Для порівняння – фото, що стало основою для колажу:

           

 

 

 

Порівняйте дві фотографії, наведені далі. Зверніть увагу на те, як ви оцінюєте дітей на фото. Ви самі їх оцінюєте, чи ваше ставлення формують тільки надписи в їхніх руках. Чи припускаєте ви використання фотошопу або інших засобів фальсифікації цих надписів? Чи замислювались ви над цим?

 

 

 

 

 

Наші емоції, співчуття, на жаль, часто використовують у шахрайських схемах збирання грошей на фейкові лікування фейкових хворих. Фотографії людини (особливо дитини) у стражданні, заклики згадати про своїх близьких, з якими також може статися біда, апеляція до небайдужості й обов’язкове нагадування про терміновість перерахування грошей – все це спрямоване на моментальність нашої емоційної реакції поза аналізом. 

Дуже часто для впливу використовується емоція страху, залякування читача. Крім того, маніпулятори грають не лише на базовій потребі кожної людини в безпеці, а і на її бажанні захистити близьких людей. Весь спектр подібних емоцій представляє такий приклад:

           

 

 

текст на вставці такий: 

Протягом наступних кількох тижнів не пити жодних продуктів від Pepsi, оскільки працівник компанії додав свою кров, заражену ВІЛ (СНІДом). Це показали вчора на Sky News. Будь ласка, надішліть це повідомлення тим людям, про яких ви піклуєтесь

 

 

 

Тож, щоб не стати схожим на бездумного споживача «отруєної їжі» на кшталт розіп’ятих хлопчиків, зґвалтованих пенсіонерок і вбитих снігурів, треба не дозволяти використовувати наші емоції, а керувати ними самостійно й раціонально. 

Аналогічно з емоційними маніпуляціями, відбуваються маніпуляції з цінностями. На них люди реагують так само автоматично, не помічаючи тиску на себе – авторитетом, декларованою більшістю, традицією, стереотипами, почуттями. Часто задля впливу і керування в маніпуляціях цінностями використовують технологію поєднання двох не пов’язаних подій чи осіб, прив’язки популярної і поважної особи чи значущої події до свого інформаційного приводу.

 

 

 

Текст для аналізу 

Проаналізуйте наведений журналістський текст щодо співвідношення в ньому фактів і суджень та наявності маніпуляцій: 

 

У Києві пройшов марш за традиційну сім’ю 

Прибічники традиційної сім’ї тримали плакати та транспаранти 

У Києві центром міста пройшов марш за традиційну сім’ю. Хода відбувалася водночас з акцією на підтримку кінорежисера Олега Сенцова, українського політв’язня, незаконно утримуваного Кремлем. Багато учасників брали участь у ході разом з дітьми. Прибічники традиційної сім’ї тримали плакати та транспаранти «Молись за Україну»,

«Кров ненароджених – плата за ваше мовчання», «Традиційна сім’я – здорова країна», «Тато, мама, дитина – здорова Україна», «У 10 тижнів життя я вже можу згинати ніжки, повертатися і смоктати свій пальчик», «Любов проти гомосексуалізму» та інші. У ході брали участь священики. 

Нагадаємо, 13 травня марш за сімейні цінності відбувся в Івано-Франківську. Участь у ньому взяли кілька сотень громадян. 14 травня марш за традиційні сімейні цінності пройшов у Тернополі. У ньому взяли участь три тисячі осіб. 20 травня у Вінниці провели марш за традиційні сім’ї. Ходою містом пройшли кілька сотень людей.  Акція за сімейні цінності проходила у Києві 4 квітня. 

https://glavcom.ua/kyiv/news/u-kijevi-prohodit-marsh-za-tradiciynusimyu-

video-502192.html

 

Вправа «Цінності у передвиборчій агітації» 

 

Час: 15 хв. 

 

Завдання: Проаналізуйте передвиборчі агітаційні плакати з точки зору маніпулювання в них цінностями.

       

Текст для аналізу 

Знайдіть у тексті з сайту UaReview, який створює гумористичні фейки, маркери маніпулювання читачем:

 

текст на вставці такий: 

ААААА! Ми всі помремо. Про це повідомило невідоме джерело в соціальних мережах. «Нам тепер кінець! Що ж робити! Що робити!». – пише ряд інших джерел. «Нас здають! Нас зливають! Це повинні знати всі!», – обурюється ще один користувач соціальних мереж. 

Також людей просять не бути байдужими і розсилати ці повідомлення усім своїм друзям, родичам, колегам по роботі і підписникам у соцмережах. 

«МАКСИМАЛЬНИЙ ПЕРЕРЕПОСТ. МАХ RT. Це дуже важливо», – додають джерела. Наразі інформацію про те, що ми всі помремо, ніхто з компетентних органів не спростував і не підтвердив.  Нагадаємо, українців закликають не піддаватись паніці, яка навмисно створюється в мережі інтернет.

 

Медіаграмотна людина може визначити, коли хтось намагається керувати її емоціями чи вдається до маніпуляцій цінностями. Головним маркером таких маніпуляцій є відсутність логічних аргументів, використання емоцій, сильних почуттів чи моральних цінностей для переконання в правоті чи заклику до дій. Захистом від емоційного впливу є застосування критичного мислення.

 

Інтелектуальна карта 

 

Що має враховувати медіаграмотна людина, споживаючи медіапродукт? 

 

-  Медіа не дорівнюють реальності. Медіа репрезентують реальність в образах, інтерпретаціях і тлумаченнях, що завжди є певною рамкою. 

-  Медіапродукти створюють суб’єкти, тому про абсолютну об’єктивність не йдеться. 

-  Медіа представляють як факти, так і судження про них у певних пропорціях. 

-  Якісна журналістика базується на дотриманні професійних стандартів і етичних норм. 

-  Медіапродукт завжди розрахований на певну аудиторію. 

-  Повідомлення в медіа може містити маніпуляції для свідомого викривлення інформації.  - Важливою причиною маніпулювання можуть бути інтереси власника, які просуває канал чи видання.

 

 

 

Як на ці виклики має реагувати споживач інформації? Мабуть, він має знати і враховувати суму означених факторів, бути свідомим і критичним у споживанні інформації. Коли ми купуємо продукти харчування, ми завжди дивимось їхній склад на упаковці, бо не хочемо купити, наприклад, спред замість (і за ціною) вершкового масла, або сирний продукт – замість сиру. В цьому випадку ми поводимося правильно, тобто критично та аналітично. Але якщо ми турбуємось про шлунок, то чому так легковажно ставимося до стану нашого мозку? Хіба нам все одно, що до нього потрапляє?

 

Вправа «Упаковка інформаційного продукту» 

 

Час: 40 хв. 

Завдання: Відобразіть на рисунку-схемі «склад» інформаційного продукту, який ми споживаємо щодня. Які, на вашу думку, обов’язкові складники інформації, які має знати споживач, щоб не нанести шкоду своєму здоров’ю, щоб «не отруїтися»? Які складники мають бути зазначені на такій умовній упаковці інформаційного продукту? 

 

Варіант відповіді:

-   Замовник (власник медіа). 

-   Концепція видання / каналу / програми; на яку аудиторію розраховане видання. 

-   Мета створення інформаційного продукту. 

-   Відповідність медіатексту журналістським стандартам. 

-   Мотивація авторів журналістського тексту. 

-   Авторитетність, досвідченість, фаховість творців продукту. 

-   Незалежність і фаховість експертів. 

 

Фото з тренінгів з результатами вправи «Упаковка медіапродукту»

 

            

ФАКТОЛОГІЧНІ МАНІПУЛЯЦІЇ

 

Мета: засвоїти знання та отримати практичні навички з розпізнавання та виявлення ознак маніпуляцій у повідомленнях. Сформувати навички протистояння маніпуляціям.

 

Існує чимало трактувань такого поняття, як маніпуляція. Але узагальнено маніпуляцію можна визначити так: 

-                      вплив на сприйняття і поведінку людей шляхом прихованих дій для досягнення певної мети – формування необхідного ставлення до явищ/подій/осіб; 

-                      підміна істинних цілей, намірів хибними, викривленими, які

видаються за істині; 

-                      приховані психологічні, технічні прийоми, метою яких є примусити об’єкт впливу всупереч його інтересам виконати потрібні дії. 

Систематизовано й описано чимало способів та прийомів маніпуляцій. В основі цих систематизацій різні критерії. Що стосується фактчекінгу, як правило, об’єктами дослідження стають саме ті заяви і повідомлення, де зустрічається маніпуляція фактами, даними, поняттями, причиннонаслідковими зв’язками. За кілька років накопичився достатній обсяг перевірок подібних заяв.

На основі аналізу результатів цих досліджень українськими фактчекерами сформовано оригінальну класифікацію методів фактологічної маніпуляції в публічній риториці. Вона корисна тим, що дає можливість за характерними маркерами розпізнавати маніпулятивні прийоми ще на стадії аналізу заяви/повідомлення і, відповідно, ефективніше і в стислі терміни використовувати інструменти фактчекінгу для викриття цих маніпуляцій.

Нині маніпуляції в ЗМІ мають кілька розповсюджених форм. Одна з них – контекстна маніпуляція. 

Характерна тим, що в «тілі» звичайного повідомлення, яке подається під звичайним заголовком, містяться маніпуляції фактами, причиннонаслідковими зв’язками тощо. Якщо це повідомлення чи заява належить вагомому джерелу (наприклад, статусному спікеру), це додає довіри і ваги самій заяві. 

 

Мета: засвоїти знання та отримати практичні навички з розпізнавання та виявлення ознак маніпуляцій у повідомленнях. Сформувати навички протистояння маніпуляціям. 

 

Наприклад: 

Заголовок: «Народний депутат розкритикував голову уряду за пенсійну реформу» 

 

Текст: «Давайте подивимось, до чого призвела пенсійна реформа, яка була запроваджена прем’єром країни минулого року – до масового виїзду громадян за кордон. Різні офіційні державні джерела як у нас, так і в сусідніх країнах, свідчать, що в цьому році тільки на західних кордонах держави було зафіксовано 10 млн. перетинів! 

Тобто 10 млн. громадян виїхало на заробітки, тікаючи від неминучого зубожіння в старості», – завив депутат Н. 

Як можна побачити, в контексті чимало маніпулятивних інсинуацій. 

А саме:

-          реформа приписана одній особі;

-          джерела вказані узагальнено;

-          перетини кордону ототожнюються з кількістю громадян, які виїхали на заробітки;

-          мета роботи за кордоном – не поліпшення добробуту, а втеча від зубожіння в старості.

 

Інша форма – коли заголовок не відповідає контексту. Як приклад, до вище вказаного тексту міг би бути застосований такий маніпулятивний заголовок: «Мільйони українців тікають за кордон». 

В обох випадках можна фіксувати маніпуляції фактами. Тому розглянемо приклади і опис методів фактологічної маніпуляції.

 

До фактологічних маніпуляцій належать такі:

1) Применшення/перебільшення цифрових показників

Один з найпоширеніших прийомів. Його можна віднести до простих за ознаками розпізнавання і за ступенем викриття. Як правило, він використовується, щоб яскравіше проілюструвати картину події чи явища, продемонструвати «турботу» спікера, його «високу» компетенцію в тій чи іншій сфері. Характерні ознаки:

-   перебільшення / применшення одних величин на користь інших;

-   хибність проміжків часу, порівняльних періодів;

-   узагальнення, хибне трактування понять, методик підрахунку, причинно-наслідкових зв’язків;

-   високе емоційне забарвлення, критика, звинувачення.

 

Наприклад: «80–85% людей, це до речі, за офіційною статистикою ООН, у державі перебувають за межею бідності. Це жахливий показник!» (PS: реальний показник на 20% менший). 2) Узагальнення 

Розповсюджений прийом. Використовується для того, щоб підвищити позитивність явища чи події, або для більш потужного його негативного «забарвлення».

Характерні ознаки:

-   для надання правдивості заявленим фактам використовуються такі словесні оберти: «практично», «фактично», «майже», «однозначно»,

«без сумніву» та ін.;

-   декларативність риторики, наявність гасел; 

-   звернення до гучних джерел, документів, апелювання до попередніх заяв, обіцянок, планів.

 

Наприклад: «Реформа децентралізації приносить очікувані результати – за останній рік бюджети розвитку практично всіх міст зросли у два рази. Можна сказати, що реформа діє на 100%». (PS: насправді, бюджети зросли тільки у 75% міст).

 

3) Гіперболізація явищ/подій та їх наслідків

Активний прийом, який часто застосовується як інструмент «нищівної» критики, нагнітання напруги навколо певної теми, події, явища. Характерні ознаки:

-            порівняння     величин,     що     вражають    свідомість; масштабні

узагальнення цифрових показників, проміжків часу, інших фактичних даних;

-            використання слів та словосполучень: «жахлива подія ситуація», «неприпустимо», «страшно», «ганебно» і под.;

-            для надання ваги аргументації – висока емоційність риторики, використання критики, агресії, погроз.

 

Наприклад: «Ми маємо жахливі пенсії і зарплати: в 4 рази нижчі, ніж в Латвії і Литві, в 6 разів – ніж у Польщі, в 16 разів – ніж в Єврозоні, і в 21 раз – ніж у США. В той же час ми маємо світові ціни на продукти харчування. І така тенденція буде тільки поглиблюватись. Це неприпустимо!..»

(PS: фактичні показники в 3-4 рази менші тих, що озвучив спікер). 4)«Перенесення» властивостей і ваги одних понять на інші Класичний маніпулятивний прийом, коли широкому загалу оголошуються хибні, викривлені властивості того чи іншого об’єкта, замовчується повний спектр ознак, нехтуються його реальні властивості. Часто прийом застосовується до достатньо складних понять, з якими мало ознайомлений пересічний громадянин, а уточнення потребують спеціальних знань. Характерні ознаки:

-            на хвилі критики (або піднесення) – створення спотвореного уявлення про суть об’єкта, його властивості, можливості, вплив, взаємодію об’єкта з іншими об’єктами;

-            оманлива демонстрація спікером високого рівня обізнаності в темі; - емоційність, декларативність риторики, критика, агресія, зневага до контраргументів.

           

Наприклад: «Як можна приймати бюджет на основі такого ганебного Податкового кодексу, який відкинув нашу країну в рейтингу економічних свобод на 148 місце у світі?» 

(PS насправді Податковий кодекс не має виключного впливу на бюджет).

5)    Надання ваги викривленим даним завдяки використанню вигаданого або реального впливового джерела

Такий прийом поширений серед спікерів, яких відносять до категорії популістів. Одні з них використовують «прикриття» знаковим джерелом, щоб приховати свою некомпетентність, інші – навпаки, надати персональній обізнаності ще більш високого статусу. Але одні й інші, як правило, камуфлюють цим неправдиві факти та дані.

 

Характерні ознаки:

-            демонстрація карколомних, вражаючих даних / фактів, аргументації до них з посиланням на визнані джерела, експертні ресурси;

-            приписування одним джерелам властивостей, можливостей, ознак інших, і як наслідок – створення хибної картини щодо їх реальних функцій, завдань, мети;

-            оманлива демонстрація глибокої обізнаності, високе емоційне забарвлення, декларативність риторики, критика, зневага до опонентів.

 

Наприклад: «За час каденції минулого прем’єра, за 2015 рік, з держави в офшори було виведено 15 млрд. доларів США! І ці дані і висновки Світового банку і експертів МВФ…» 

(PS: ні МВФ, ні Світовий банк не займаються підрахунком коштів, виведених в офшорні зони з будь-якої країни).

 

6)    Як правило, цей спосіб маніпуляції використовується для надання ваги певним планам, обіцянкам, перспективним напрацюванням. Водночас, не афішуються або взагалі не висвітлюються реальні результати реалізації обіцяного. Характерні ознаки:

-            навмисний акцент на тих даних, що демонструють успішність (в поточному часі чи в майбутньому), і нехтування інших показників, наприклад, реально досягнутих, або досягнутих за рахунок чого;

-            оманлива        демонстрація       високої       обізнаності в        темі, оманлива

аксіоматичність тверджень;

-            потужна емоційність, декларативність риторики, використання гасел, закликів.

 

Наприклад: «Починаючи з 2014 року ми збільшували витрати на військові потреби країни. Якщо в 2014 році бюджетом було заплановано майже 21

млрд. грн., то в 2017-му – 125 млрд. грн., а в 2018 – вже 185!..»

 (PS: в реальності бюджети недовиконувались, але це відображалось тільки в фінансовій звітності – в публічну площину не виносилось).

7)    Надання ваги заяві за рахунок використання фактів, які складно перевірити

В подібних ситуаціях спікер навмисно будує аргументацію на яскравих даних, прикладах, доступ до перевірки яких вкрай обмежений, ускладнений або доступний лише вузькопрофільним експертам.

Розрахунок робиться на те, що пересічний громадянин прийме «на віру» слова спікера. Крім того, важкодоступні дані додають ознак правдивості всьому повідомленню, хоча ці дані можуть бути викривлені.

 

Характерні ознаки:

-            оманлива демонстрація: високої обізнаності в темі, володіння глибинними знаннями, широким спектром дотичної інформації;

-            створення хибного уявлення про оголошені факти, надання їм ознак правдивості;

-            високе емоційне забарвлення, декларативність риторики, критика, агресія.

 

Наприклад: «Успішні країни в Європі мають потужні корпорації, і вони є державними корпораціями. Той самий Volkswagen (Німеччина), у Франції – Renault, Samsung – в Кореї!» 

(PS: насправді вище згадані компанії не є державними, бо її частка власності не перевищує 10-20%).

 

8)    Ототожнення подій та явищ з періодом чи особами

Цей    спосіб         маніпуляції          активно       застосовується     для    перекладання відповідальності, вини на певних осіб, груп осіб, період, події та ін.

Він є інструментом або нищівної критики, або піднесення певних досягнень за рахунок контрастної демонстрації на тлі ретельно підібраних, «зручних» недоліків, невдач опонентів.

 

Характерні ознаки:

-            популістична, декларативна риторика; використання гасел; аргументації, підкріпленої гаслами; публічних штампів; соціальних міфів, стереотипних кліше;

-            демонстрація зневаги до певного періоду, групи осіб, однієї особи, її дій, наслідків її дій;

-            висока емоційність, агресія, критиканство, багаторазові повторення.

 

Наприклад: «Реструктуризація боргів призвела до того, що ми будемо платити їх ще 40 років! Наші діти їх будуть платити! Ця влада, разом з «папередниками», досягла того, що кожен громадянин, навіть ті хто тільки народжені, вже винні кредиторам по $10 000…»

(PS: будь-який борг держави в фінансовій практиці не обліковується з розрахунку на одного громадянина. Це макроекономічна величина).

 

9)  «Забалакування» гострої теми суміжною, але другорядною

Застосовується такий спосіб маніпуляції для того, щоб відволікти суспільну увагу від головного аспекту якоїсь проблеми, акцентувавши увагу на другорядному. Як правило, другорядному аспекту додаються ще й гіперболізовані ознаки.

 

Характерні ознаки:

-   надання об’єкту не притаманних йому властивостей, як наслідок – створення хибної картини щодо структури, діяльності об’єкта або його складників;

-   декларативна риторика та аргументація, використання гасел, публічних штампів, соціальних міфів, стереотипів, кліше, апелювання до найбільш вразливих суспільних проблем;

-   яскраве емоційне забарвлення риторики, критика, агресія, зневага, спонукання до дій.

 

Наприклад: «Коли говорять про тарифи, чому не звертають увагу, яку зарплатню отримують чиновники так званого «регулятора». У його керівника зарплата 2 млн. грн. на місяць! І він там не один такий! А випитаєте чому ростуть тарифи?..»

(PS: «оплата праці» закладена у будь-якому тарифі, не перевищує 10% і не є визначальною для формування самого тарифу).

 

                10)   Викривлення системи порівняння даних/періодів

Спосіб застосовується, коли спікер оперує складними поняттями, тонкощі яких не зрозумілі широкому загалу. Створюється вигідна картина досягнень, вчинків, тих чи інших рішень. Викриття таких маніпуляцій потребує фахових знань.

Характерні ознаки:

-   порівняння зручних величин/періодів, узагальнення, спрощення, надання ваги другорядним факторам, ознакам;

-   демонстрація високої обізнаності в темі, глибокого розуміння причиннонаслідкових зв’язків, оманлива аксіоматичність, інколи беззаперечність тверджень, оманливий конструктив;

-   висока емоційність, декларативність, використання гасел.

 

Наприклад: «У лютому цього року наша металургійна галузь показала 1% відсоток зростання. Про що це свідчить? Що почала відновлюватись і зростати економіка держави, бо металургія – локомотив нашої економіки…»

(PS: 1% зростання «з’явився» завдяки порівнянню показника лютого з січнем поточного року, а не, як того вимагають правила, з аналогічним періодом – лютим минулого року).

 

Вправа «Маніпулювання заголовками»

 

Час: 10 хвилин

Робота в малих групах. 

Учасники гуртуються в групи по 3–5 осіб.

Кожна група отримує роздатковий матеріал – заголовок (+фото) реального повідомлення (навмисне підібрано маніпулятивні заголовки і тексти).

 

Завдання: Написати повідомлення, яке б могло відповідати наданому заголовку.

 

Резюме: Кожна група презентує варіант свого повідомлення. Потім демонструється текст, який насправді був у реальному повідомленні.

 

Приклади заголовків

 

 

1. У Київській міській адміністрації розповіли, коли почнуть зносити старі

«хрущовки»

 

У Києві питання знесення старих будинків стримують неврегульовані питання в законодавстві. Про це повідомив заступник голови Київської міської державної адміністрації В’ячеслав Непоп. Відповідаючи на питання киян про те, коли в столиці можуть почати реновацію старого житла, чиновник заявив, що кількість будинків 1950–60-х років будівництва в Києві – близько двох тисяч. «Реконструкцію застарілого житлофонду стримують неврегульовані питання в законодавстві. Зокрема, кабміном не затверджено типову форму інвестдоговору, за яким повинна здійснюватися реконструкція», – підкреслив Непоп.

Ще одним фактором, за його словами, є вимога 100-процентної згоди на відселення власників приміщень, які реконструюються. «Для вирішення проблеми застарілого житлофонду буде розроблено міську програму реконструкції і напрацьовано концепцію вдосконалення законодавчої бази з цього питання. Програма включатиме в себе, зокрема: можливість знесення застарілого житлофонду, будівництво нового, а також його перебудова з метою поліпшення умов проживання», – резюмував Непоп

             

 

 

 

2. Померла зірка серіалу «Моя прекрасна няня»

Пішла з життя за загадкових обставин На 71 році життя не стало російської актриси театру і кіно Наталії Корчагіної, відомої за ролями в серіалах «Моя прекрасна няня» та «Інтерни».

Як відомо, Корчагіна працювала в Московському театрі юного глядача, там і отримала звання народної артистки в 1974 році.

На її рахунку понад 20 ролей в кіно і серіалах: «Дочки-матері» (листоноша),

«Будинок зразкового утримання» (провідниця), «Одного разу буде кохання»

(Олівія, мачуха Віки), «Місто спокус» (мати Насті), «Фотограф» (Сніжана-дама), «Моя прекрасна няня» (ворожка) та інші. В цілому ж артистка була задіяна в 25 кінопроектах.

 

 

3. Китай відбере у Росії половину Сибіру: Путіна куплять за мільярди, росіяни стануть рабсилою

 

Китай планує орендувати 150 тисяч гектарів землі, а також інвестувати до 10 мільярдів юанів, що дорівнює приблизно $ 1,5 мільярда в крайову лісопереробку. Цикалов зазначає, що особливу зацікавленість у співпраці на російських землях виявляє автономний район КНР Внутрішня Монголія, яка межує з Росією. Віцегубернатор Красноярського краю відзначає, що Китай має намір інвестувати «мільярди юанів» в переробку красноярського зерна і молока.

Китайська сторона також заявляла про намір інвестувати в лісопереробку. Ця заява викликала деякі суперечки, однак Цикалов зазначив, що це стосується невикористовуваної частини лісу. При цьому дозволений обсяг заготовок у краї становить 82 мільйони кубометрів на рік, однак росіяни щорічно заготовляють лише 20 мільйонів кубометрів.

             

 

 

4. «Російською спілкуйтеся вдома: Зеленського жорстко поставили на місце»

 

Відома українська письменниця Лариса Ніцой пояснила, чому артисти ―Кварталу 95‖ повинні виступати українською мовою. Ніцой прокоментувала слова Євгена Кошового, який заявив, що його дратує, коли хтось нав’язує йому українську мову. За словами скандального артиста, він знає українську майже досконально, але вважає за краще спілкуватися російською. Письменниця пояснила, чому артисти студії ―Квартал 95‖ повинні перейти на державну мову. За її словами, це буде сприяти тому, що люди, які дивляться їхні виступи, будуть легко переходити на українську в публічному просторі. ―У нашій країні публічний простір повинен бути українським. Я не сперечаюся, що Кошовий може з близькими і друзями спілкуватися тією мовою, якої він звик. Але виходячи на екран, він повинен перемикатися на державну‖, – запевняє письменниця. На думку Ніцой, завдяки виступам акторів українською мовою люди, які дивляться телепрограми, швидше адаптуються до державної мови спілкування.

             

ДОДАТКИ

 

Додаток 1

 

Вправа «Перевтілення» Мета:

-   «розтопити лід» і пожвавити аудиторію перед початком тренінгу;

-   розбити усталені групки та створити нові робочі групи у тренінгу.

 

Інструкція: Зараз ми почнемо об’єднуватися в групи для подальшої роботи в тренінгу, але зробимо це в такий спосіб: я роздам вам картки з різними словами, а ви повинні знайти своїх колег по слову, написаному на його картці, яке логічно продовжує смисловий ряд вашого слова.

 

Виконання:

Крок 1. Тренер роздає заздалегідь приготовлені картки і дає завдання. «Знайдіть своїх колег-одногрупників. Ставлячи питання іншим учасникам, треба з’ясувати, чи пов’язані ви з ними (чи має отримана комбінація слів будь-який сенс): у одного можуть бути «руки», в іншого «циферблат», у третього «ремінець». Вони пов’язані, оскільки разом утворюють поняття «наручний годинник».

Крок 2. Після того, як учасники знайшли свої групи, тренер пропонує представитися один одному, розповісти про питання, які цікавлять на тренінгу і про мету, яку хоче досягти людина, яка прийшла на тренінг. Крок 3. Учасники представляють свого колегу по групі всій групі, використовуючи максимум інформації, яку вони змогли запам’ятати. Групи слів для карточок:

1-а група: Дерево - Плід - Гусениця - Куколка- Метелик – Квіточка

2-а група: Дріжджі - Борошно - Молоко - Цукор - Духовка – Пиріг

3-я група: Сковорода - Масло - Яйце - Сіль - Омлет – Сніданок

4-а група: Ручки - Ніжки - Голова - Очки - Вушка – Чоловічок

5-а група: Зима - Дід Мороз - Ялинка - Гірлянди - Шампанське - Новий Рік

\

Групове обговорення.

Чи легко було знайти свою групу? Подивіться на своїх колег. Тепер це ваша мікрокоманда, і всі «біди і перемоги» в наших іграх і вправах ви будете ділити порівну. Ви будете всі відповідати за результативність роботи вашої команди. В кінці нашого тренінгу кожна з команд презентуватиме і захищатиме свій командний проект. Сувора комісія вибере оптимальну команду, яка отримає в нагороду приз. Отже, дерзайте і удачі вам!

           

Додаток 2

 

Набір визначень поняття «медіаграмотність»

 

Медіаграмотність - сукупність навичок і умінь, які дають людям змогу аналізувати, оцінювати і створювати повідомлення в різних видах медіа, жанрах і формах. В основі медіаграмотності - модель, яка заохочує людей задавати питання про те, що вони дивляться, бачать, читають.

 

Медіаграмотність - це вміння розуміти і аналізувати медіатексти, а також створювати їх.Процес вивчення медіа та навчання за допомогою медіа, результатом якого є здатність: 

1)  аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти; 

2)  визначати джерела медіатекстів, їх політичні, соціальні, комерційні і / або культурні інтереси, їх контекст; 

3)  інтерпретувати медіатексти і цінності, що їх поширюють медіа; 

4)  відбирати відповідні медіа для створення і поширення своїх власних медіатекстів, для набуття аудиторії, зацікавленої у ваших медіатекстах;  5) отримувати вільний доступ до медіа, як для сприйняття, так і для продуціювання.

 

«Медіаграмотність» (media literacy) - виступає за те, щоб людина була активною і медіаграмотною, щоб мала розвинену здатність до сприйняття, створення, аналізу, оцінювання медіатекстів, до розуміння соціокультурного та політичного контексту функціонування медіа, кодових і репрезентаційних систем, використовуваних медіа; життя такої людини в суспільстві і світі пов’язане з громадянською відповідальністю» [International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences. Vol. 14 / Eds.N.J.Smelser & P.B.Baltes. Oxford, 2001., p.9494].

 

«Медіаграмотність» (media literacy) - рух, ... покликаний допомогти людям розуміти, створювати й оцінювати культурну значимість аудіовізуальних та друкованих текстів. Медіаграмотний індивідуум (яким повинна мати можливість стати кожна людина) здатний аналізувати, оцінювати і створювати друковані та електронні медіатексти» [Aufderheide, P., Firestone, C. Media Literacy: A Report of the National Leadership Conference on Media Literacy. Queenstown, MD: The Aspen Institute, 1993, p.1.].

 

«Медіаграмотність» (media literacy) - здатність використовувати, аналізувати, оцінювати і передавати повідомлення (messages) в різних формах» [Kubey, R. Media Education: Portraits of an Evolving Field. In: Kubey, R. (Ed.) Media Literacy in the Information Age. – New Brunswick & London: Transaction Publishers, 1997, p. 2].

           

«Медіаграмотність як результат медіаосвіти - це здатність адекватно сприймати, інтерпретувати, оцінювати, а також створювати медіатексти» (В.Монастирскій).

 

«Мультимедійна грамотність спрямована на забезпечення: знання мов, які формують діалогові мультимедійні документи і шлях їх побудови; знання і використання найпоширеніших пристроїв і методів для того, щоб обробити інформацію; знання і оцінювання соціальних і культурних значень нових мультимедійних технологій; критичного сприйняття медіатекстів і відповідальної поведінки в суспільній сфері (A.Gutierrez Martin).

 

«Бути медіаграмотним, означає володіти інформацією і критичним розумінням природи, техніки і впливу медіа, одночасно маючи здатність створювати медіапродукти» (J.Pungente).

 

Додаток 3.

 

 Тест «Наскільки ви медіаграмотні?»

 

1.       Ви отримуєте інформацію в медіа:

а) з одного джерела, якому ви довіряєте і який краще розкриваєте, що відбувається;

б) з кількох джерел.

 

2.       Скільки приблизно часу на добу ви проводите в інтернеті:

а) не користуюся або користуюся до 30 хв.;

б) від 30 хвилин до 1,5 години;

в) від 1,5 до 3 годин;

г) від 3 і більше годин;

д) залежно від ситуації, якщо треба зібрати інформацію, працюю, поки не закінчу.

 

3.       В інтернеті ви найчастіше

а) слухаєте музику, дивіться фільми;

б) читаєте новини, книги, збираєте професійну інформацію;

в). спілкуєтеся з друзями.

 

4.       Медіаграмотність – це

а) здатність людини критично оцінювати і перевіряти інформацію, що надходить до неї;

б) здатність людини до сприйняття («читання») інтерпретацій, створення і передачі медіатекстів різних видів і жанрів;

в) сукупність навичок і умінь, які дозволяють людям аналізувати, оцінювати і створювати повідомлення в різних видах медіа, жанрах і формах;

г) здатність людини розбиратися в технічних параметрах інформаційнокомп’ютерних засобів різного рівня складності.

 

5.       Наскільки ви медіаосвічені?

Який з перерахованих учених уперше обґрунтував концепцію «глобального села».

а) Дж. Гербнер;

б) М. Маклуен;

в) Г. Лассвел;

г) У. Еко.

 

6.       Продовжіть фразу «Маніпулятивний вплив медіа - це ...»

а) система способів і прийомів аудіо та візуального монтажу;

б) система маніпуляцій при створенні медіапродуктів і використанні інформаційних технологій;

в) система способів і прийомів впливу на свідомість аудиторії з метою нав’язування будь-яких ідей або введення в оману.

 

7.       В якій з наведених фраз міститься помилка?

а) всі медіа відображають точку зору влади на події, що відбуваються;

б) аудіовізуальне мислення - творча діяльність, заснована на емоційному співвіднесенні смислових і образних узагальнень частин екранного тексту;

в) критичне мислення - це система суджень, яка використовується для аналізу речей і подій з метою коректно обґрунтовувати, оцінювати і застосовувати отримані результати до ситуацій і проблем.

 

8.       Яке з наведених слів не стосується медіаграмотності?

а) репрезентація;

б) аудиторія;

в) фактчекінг;

г) медіана;

д) інформація.

 

9.       Визначіть, які з перерахованих повідомлень містять факти, а не думки

 

а) Маріуполь - центр металургійної промисловості в Україні;

б) Маріуполь заснований запорізькими козаками на початку 16-го століття як фортеця Кальміус;

в) децентралізація - одна з найбільш масштабних реформ, яка повинна повністю поміняти систему управління.

 

10.   Більшість медіа в Україні

а) перебувають у власності олігархів;

б) перебувають у власності держави;

в) перебувають у власності бізнесу.

11.   Контроль держави над публічним проявом думки або творчості. Як це називається? а) реклама;

б) маніпуляція;

в) пропаганда;

г) цензура;

д) самоцензура;

е) джинса;

ж) фейкові новини.

 

12.   Проплачений матеріал, прихована реклама. Як це називається? а) реклама;

б) маніпуляція;

в) пропаганда;

г) цензура;

д) самоцензура;

е) джинса;

ж) фейкові новини.

 

13.   Чи відомо вам про спонсоровані / проплачені матеріали в медіа, а також про приховану рекламу, яка подається під виглядом новин? а) так;

б) ні.

 

14.   Як би ви оцінили довіру до медіа в Україні за останні роки?

а) довіра до медіа зросла;

б) довіра не змінилася;

в) довіра зменшилась;

г) не знаю.

 

15.   Хто найбільше впливає на те, що виходить в ефір новин місцевого телебачення?

а) окремі журналісти;

б) політики;

в) власник;

г) редактор;

д) не знаю.

 

16.   Виберіть характеристики, які можна віднести до пропаганди

а) апелює до емоцій з метою нав’язати свою думку;

б) метою є інформувати, пояснити, але не пропонувати рішення;

в) надає інформацію та знання;

г) апелює до фактів.

17.   Чи стежите ви за інформацією, що стосується споживання медіа та спілкування в соціальних мережах? а) інколи;

б) так, постійно;

в) ніколи.

 

18.   Щоб ви перевірили у перш чергу, якби запідозрили, що пост у соціальних мережах є фейком?

а) кількість тих, хто поділився цим постом;

б) кількість коментарів до посту;

в) я перевірю, чи поділилися мої друзі цим постом;

г) простежив би джерело інформації.

 

19.   Що з наведених тверджень може бути маркером для визначення фейкової новини на телебаченні? а) це екстрені новини;

б) згадуються назви міст і людей, про яких ви раніше не знали;

в) розбіжність відео / зображення зі словами журналіста;

г) неможливо визначити фейкові новини.

 

20.   Чи брали ви коли-небудь участь у тренінгах з медіаграмотності, відвідували якісь курси, лекції на цю тему? а) так, відвідував і не раз;

б) один раз;

в) ніколи.

 

Підрахунок очок:

Правильна відповідь – 1 бал Неправильна – 0 балів

 

Правильні відповіді:

1 – б	11 – г
2 – д	12 – е
3 – в	13 – а
4 – а	14 – в
5 – б	15 – в
6 – в	16 – а
7 – а	17 – б
8 – г	18 – г
9 – б	19 – в
10 – а	20 – а

Результати тестування:

1–6 очок – початковий рівень медіаграмотності

6–14 очок – середній

14–20 очок – високий

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 

1.                 Медіаосвіта. Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для курсу «Основи медіаграмотності» / укл. С.О.Троян, Ткачук А.В. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2014. – 128 с. 

2.                 Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для вчителя 8(9) клас. Плани – конспекти уроків / За ред. В.Ф. Іванова, О.В. Волошенюк,

О.П. Мокрогуза. Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2014. – 190 с. 

3.                 Практична медіаосвіта: авторські уроки. Збірка / Ред.- упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. – Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2013. – 447 с. 

4.                 Бакка Т.В., Марголіна Л.В., Мелещенко Т.В. Людина і світ. 11 клас: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень. Підручник. — К.: Освіта, 2012 - 240 с. 

5.                 Лизанчук В.В. Єдиний національний інформаційний простір України: реальність чи міф? [Текст]/ – Лизанчук В.В.// Українська періодика: історія і сучасність; Львів, 1995.