Методичний захід. Круглий стіл " В.Сухомлинський про виховання"

Дружбівський навчально-виховний комплекс

 

 

 

Круглий стіл

 

Сухомлинський про виховання

 

 

 

 

 

 

Мета:

 - підвищення науково-методичного рівня професійної компетентності педагогів;
- залучення педагогічних працівників методичних

об̕ єднань до вивчення та аналізу педагогічних та філософських поглядів Василя Сухомлинського;
- забезпечення обміну професійним досвідом щодо використання ідей педагогіки В.О. Сухомлинського.
 

Учасники круглого столу: Педагогічні  колективи Дружбівського НВК, Новоозерянського НВК, Замисловицької ЗОШ  І-ІІІ ступенів

 

Місце проведення: Дружбівський навчально-виховний комплекс

 

 

 

 

План проведення круглого столу «Сухомлинський про виховання»

 

Учительська професія – це людинознавство

В.О.Сухомлинський

 

 

1. Зустріч гостей, прес-огляд виставки

                   «В.О. Сухомлинський і сучасність»

2.  Ознайомлення з темою, планом роботи

( Заступник з НВР, керівник психолого-педагогічного семінару).

3. Педагогічна мудрість зі сторінок праць В.О. Сухомлинського. Збірка цитат педагога відповідно до принципів особистісно орієнтованого навчання.( Робота в групах)
4. Виховання дітей у «Школі радості» В. Сухомлинського. Що таке дитяче щастя? ( виступ вчителів МО класних керівників)
5. В.О.Сухомлинський про родину. 
6.  Педагогічні істини В.О.Сухомлинського.

Сторінками книги « Серце віддаю дітям». ( відео презентація книги з інтернет джерел).

7. Погляд на проблему свободи та відповідальності в контексті громадянського виховання В.О.Сухомлинського. (виступ вчителя історії).
8. Дискусія на тему « Учитель – це…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Педагогічна мудрість зі сторінок праць В.О. Сухомлинського. Збірка цитат педагога відповідно до принципів особистісно орієнтованого навчання.

( Робота в групах)

 

Принципи особистісно зорієнтованого навчання	Педагогічні ідеї В.Сухомлинського
Дослідницький підхід до предмета вивчення.
Необхідність самостійного добування знань учнями
Принцип людяності, чуйності і тактовності по відношенню до учнів.
Розуміння оцінки знань учнів як інструмента виховання.
Принцип неповторності кожної дитини
Принцип визнання відсутності нездібних дітей
Урахування нерівності розумових здібностей дітей.
Індивідуалізація освітнього процесу
Врахування індивідуальних особливостей учнів
Визнання кожного учня особистістю
Отримання позитивних почуттів від навчання.
Навчання через подолання труднощів

 

 

 

Завдання групам. Розподілити запропоновані цитати із праць В.Сухомлинського відповідно до принципів особистісно орієнтованого навчання. Кожній групі надаються однакові цитати у вигляді наріних смужок і бланк для заповнення ними.

Зразок відповіді:

Принципи особистісно зорієнтованого навчання	Педагогічні ідеї В.Сухомлинського
Дослідницький підхід до предмета вивчення.	“Можливо, у терміні “науковий” є певна частка перебільшення, але сама ця назва відображає рису творчої діяльності старших учнів — дослідження, експеримент. Учнів радує, надихає, що вони певною мірою прилучаються до наукових методів розумової праці” [“Павлиська середня школа”, Т.4. — С.244].Знання зберігаються в пам’яті значно міцніше, оскільки вони, не пасивно засвоюються,  а здобуваються активними зусиллями” [“Розумова праця і зв’язок школи з життям” Т.5.- С.58].
Необхідність самостійного добування знань учнями	“Навчання стає працею за тієї умови, — коли учень самостійно добуває знання. Це необхідно не лише для міцності знань. Самостійне добування знань породжує зрілість думки” [“Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості”, Т.1. — С.89].
Принцип людяності, чуйності і тактовності по відношенню до учнів.	“Пам’ятайте,  що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися, Воно ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог. Дитина несе його нам, учителям, з безмежною довірливістю. Цей вогник легко погасити різкістю, грубістю, байдужістю, невірою в неї, дитину” [“Залежить тільки від нас”Т.5. — С. 285].
Розуміння оцінки знань учнів як інструмента виховання.	“Оцінка стає в руках учителя інструментом виховання, якщо вона пробуджує дитяче бажання вчитися і допомагає цьому бажанню, а не карає за небажання”     Т1.-С.84].  “ Є учні, яким, щоб мати навіть трійку, треба витратити багато зусиль, і навпаки, часто четвірка дістається окремим учням без значних зусиль з їхнього боку. Якщо не враховуються сили і можливості й оцінюються тільки результати, то ігнорується праця окремих учнів. А цe, в свою чергу, формує неправильні погляди на працю, послаблює віру в свої сили саме в тих, кому ця віра необхідна” [ Т.2. — СІ25].
Принцип неповторності кожної дитини	“Людська індивідуальність дитини неповторна …” ( “Розмова з молодим директором” [Т.4, С. 449]) стаття — “Людина неповторна”[Т.5. С.80-96]. “Кожна людина — це сніг, який з нею народжується і з нею вмирає. Під кожною могильною плитою лежить всесвітня історія (посилання на слова Г.Гейне у праці “Серце віддаю дітям”)
Принцип визнання відсутності нездібних дітей	“Ми глибоко переконані в тому, що немає людини, яка в належних умовах, за вмілого виховання не виявила б свого самобутнього, неповторного таланту. П’ятсот вихованців, духовне обличчя яких ми повинні сформувати, — це п’ятсот неповторних талантів і обдаровань. Поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення — це насамперед розкрити в ньому таку людську неповторність” [Там само. — С.88—89].
Урахування нерівності розумових здібностей дітей.	“Ми бачимо, що дискретність роботи мозку проявляється у дітей по-різному: в одного ця робота дуже швидка, в іншого — повільна, звідси — кмітливість і некмітливість, тямущість і нетямущість, міцність і неміцність пам’яті, сильно і слабко виражена здатність до оволодіння знаннями” [“Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості”, Т. 1. — С.98].
Індивідуалізація освітнього процесу	Досвідчений педагог дає одному учневі дві, три, а то й чотири задачі на урок, іншому ж — тільки одну. Один одержує складнішу задачу, інший — простішу” [“Сто порад учителеві Т.2. — С.437—438] “Досвід переконує, якщо в школі, скажімо, шістсот учнів, то це означає, треба шукати шістсот індивідуальних стежок” [“Народний учитель”Т.5. — С.247].
Врахування індивідуальних особливостей учнів	“Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки здібностей у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховної роботи” [“Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів”Т.5.— С.123].  “Помітити в кожній дитині її найсильнішу сторону, знайти в ній ту “золоту жилку”, від якої починається розвиток індивідуальності, добитися того, щоб дитина досягла видатних для свого віку успіхів у тій справі, яка найбільш яскраво виявляє, розкриває її природні задатки” [“Павлиська середня школа”Т.4. — С.19].
Визнання кожного учня особистістю	“Виховання людської особистості — це насамперед виховання почуття власної гідності” [“Народний учитель”   Т.5. — С.246].  “Жива істота, яка з вашою допомогою пізнає світ, поступово стає особистістю” [ “Сто порад учителеві” Т.2. — С. 643]
Отримання позитивних почуттів від навчання.	“Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. В наших школах не повинно бути нещасних дітей — дітей, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні.   [ Т.З. — С. І64] “Життєвий шлях від дитинства до отроцтва має бути шляхом радості, бадьорості…  Радість як джерело оптимістичної впевненості дитини у своїх силах є умовою того багатства дійсного ставлення до навколишнього світу, без якого неможливий духовний розвиток, особливо неможливе розкриття природних нахилів, здібностей, обдаровань” [ “Духовний шлях школяра”. Т.1. - С.235].
Навчання через подолання труднощів	“Я продумую, що робитиме кожен учень.  Для всіх добираю таку роботу, яка принесла б успіх” [“Сто порад учителеві”  Т.2. — С.438].  “Справжня педагогічна мудрість полягає в тому, щоб постійно одухотворяючи дитину бажанням бути хорошою, ніколи не ставити їй “двійки”. Досвідчені вчителі так і роблять: якщо учень ще не зміг впоратися з роботою, не ставлять йому ніякої оцінки.  [ “Розмова з молодим директором”, Т.4. — С.462].

 

 

 

 

 

 

 

 

5.В.О.Сухомлинський про родину.

 

Людина починається з добра…

    Мету виховної роботи В.О. Сухомлинський вбачає в тому, щоб кожному юнакові, кожній дівчині дати моральну, розумову, практичну і психологічну підготовку до праці, розкрити в кожному з них індивідуальні задатки, нахили і здібності. Педагог прагнув підготувати своїх вихованців до високоморальних і естетичних відносин, побудованих на дружбі і товаришуванні, на повазі до всього справді людського в кожній чесній людині.

    Одне з найважливіших виховних завдань В.О. Сухомлинський вбачає в тому, щоб життя учнівського колективу було першою школою громадянськості, праці, ідейних і морально-естетичних відносин. Як закласти в дитині – майбутньому громадянинові – міцне ядро громадянина – це найважливіший критерій і головний вимірник самоперевірки вчителя в процесі виховної роботи.

    Саме тому В.О. Сухомлинський взяв за основу виховної роботи правило: дитина повинна знаходити радість у праці, в збагаченні своїх знань, у створенні матеріальних і духовних цінностей для людини.

 Виплекані педагогом щирі мудрі поради:

    "Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки . Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре"

    "Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром".

    "Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити . Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання — твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу".

    "Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним,  товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею".

    "Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство"

    Як бачимо, ці та інші мудрі моральні сентенції написані просто, переконливо, вони легко запам'ятовуються, спонукають до роздумів, доброчинності.

«Сьома дочка»

    Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко – далеко. Повернулась додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за матір’ю.

 - Я скучила за тобою мама, немов маківка за сонячним промінням, - сказала перша дочка.

 - Я ждала тебе, як суха земля жде краплинку дощу, = промовила друга дочка.

 - Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, - сказала третя.

 - Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.

 - Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята.

 - Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю й принесла їй води у ночвах – помити ноги.

 

 

«Святковий обід»

    Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся.

    Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка дрижить і з неї капає на стіл.

    Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини в них буде святковий обід. На обід Ніна запросить усіх своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває на стіл білою скатертиною. А Ніна думає: « Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: в Ніниної бабусі руки тремтять.»

Ніна тихенько й каже:

- Мама, хай бабуся з нами за стіл не сідає.

 - Чого? – дивується мати.

 - У неї руки тремтять. На стіл капає…

Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу.

Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала:

 - Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з днем народженням. Моє тобі побажання: бути людиною.

 

 

6.Педагогічні істини В.О.Сухомлинського.

Сторінками книги « Серце віддаю дітям».

 

«Притча про мудрого вчителя» В. О. Сухомлинський

    Був учитель немічний та худий. Жилисті були руки його, і сумна мережа зморшок

зборознила високе чоло. Але очі вчителя, коли він говорив, блищали світло і чисто, сила випромінювалася з них. Коли говорив учитель, неначе стіна розсувалася перед людьми, і хід сонця розумів його, і спів пташок, і ярість тварин, і життя будь-якої тварини на землі. І були в нього три учні. Молоді вони були та любили життя. Усе, що знав, передавав їм учитель.

     Коли прийшов час їм іти, він сказав: «Я навчав вас багато років. Ось шлях. Він веде до селища. Я вже старий і не піду з вами. До того ж я знаю кожний камінь цього шляху. Через три доби ви повернетесь до мене і розкажете, що

саме знайшли в кінці шляху».

     Пройшло три доби. Прийшов перший учень. «Мене ласкаво зустріли,— сказав він, — називали мене вчителем, дивувалися моїм знанням, щедро пригощали в кожній хаті». «А якого кольору очі в дітей цього селища?» —спитав учитель. «Не знаю, — відповів учень,— бо в перший день я випив стільки прекрасного

духмяного вина, що всі очі здавалися мені однаковими». «Повертайся в селище, —

наказав старий, — ти ще зможеш оволодіти ремеслами, але вчителем ти не станеш ніколи».

      Повернувся до вчителя другий учень. «Я був вражений красою жінок у селищі, — промовив він, — проте є там одна краща за всіх у світі, я готовий до будь-якої жертви заради неї». І сказав тоді йому вчитель: «Ти будеш люблячим чоловіком, можливо, ти станеш гідним батьком, але вчителем ти не станеш

ніколи».

       І побачивши третього учня, спокійно дивився на нього вчитель, як дивляться люди, які вже дізналися про каміння шляху великого, на тих, хто лише вступає на цю путь. «Я дізнався, що діти бувають голодні, — вимовив юнак ледве чутно. — Я дізнався, як вони плачуть і як важко розкрити їхні серця. Біль і тривога оселилися в моїй душі. Я нічого не знаю. Я знову твій учень».

      Але обійнявши юнака, учитель сказав: «Ти вже не учень. Ти — учитель!

 

 

 

7. Погляд на проблему свободи та відповідальності в контексті громадянського виховання В.О.Сухомлинського.

Ставлення громадянина відбувається з дитинства. Саме у цей період у дитини закладаються основи майбутньої свідомості, характеру поведінки, формуються паростки українця. Підростаючи, дитина вбирає в міру свого розуміння те, чим живе сім’я, родина, народ  України, поступово вона формується як член суспільства, як громадянин.

       З цього приводу, видатний український педагог писав: « Домогтися того, щоб вихованця вже з дитинства хвилювало теперішнє і майбутнє Вітчизни, - одна з  найважливіших передумов запобігання моральним зривам у дитячі роки. Громадянські думки , почуття, тривоги, громадянський обов’язок, громадянська відповідальність – це основа почуття людської гідності. Той, у кому ви сформували ці якості душі, ніколи не виявить себе в чомусь поганому, навпаки – він прагнутиме  виявити себе тільки в доброму, гідному наших ідей, нашого суспільства»

       У своїй книзі «Народження громадянина» подає таку систему роботи педагога – вихователя, яка б оптимально впливала на громадянський розвиток особистостей підростаючого покоління. В. Сухомлинський вважав, що класний керівник як вихователь повинен прагнути, щоб у учнів загострювалося громадянське бачення світу. На думку автора, від вихователя вирішальною мірою залежить те, як бачить світ підліток, що його хвилює, дивує, турбує, зворушує. Василь Олександрович  пропонував практикувати у своїй виховній діяльності розповіді про світ, як називав уроками громадянського бачення світу. 

       Дуже важливо, на думку Василя Сухомлинського, щоб сферою утвердження й вираження чистих, високих почуттів було багате, благородне емоційне життя, особисте ставлення людини до значних соціальних, суспільно – політичних явищ.

        Потрібно прагнути, об вихованці бачили світ навколо себе і самих себе очима громадянина. В.Сухомлинський давав наступні настанови підростаючому поколінню:

- Ви живите серед людей . Кожен ваш вчинок , кожне ваше бажання позначається на людях. Подумайте, чи не завдаєте ви зла, роблячи приємне собі.

-  Ви користуєтесь благами, створеними іншими людьми, Люди дають вам щастя дитинства, отроцтва і юності. Платіть їм за це добром.

-  Почуття вдячності людям – це рідна сестра почуттів відповідальності, обов’язку, громадянської гідності.

-  Усі блага й радощі життя створюються працею і тільки працею. Праця  це основа на якій повинна утверджуватись повага до самого себе, основа того, щоб наші підлітки завжди мали перед собою певну громадянську мету, долала труднощі.

        В.Сухомлинський вбачав важливе завдання школи у вихованні громадянської непримиренності. Він вважав виховним началом всієї виховної роботи те, щоб кожен учень був для кожного з нас передусім людською особистістю, гідної великої поваги. Педагог говорив: « Знайдіть таку форму духовного спілкування, щоб вихованець зрозумів, кого поважає в ньому…»

Почуття громадянського обов’язку, вважав В.Сухомлинський,  народжується з елементарної моральної звички, яка в умовах правильного виховання міцно утверджується в людській душі, звички приходити людині на допомогу незалежно  від того, просить про це чи ні.

У демократичному суспільстві громадянськість розуміється як сукупність складних багатовимірних особистісних якостей, з – поміж яких вирізняються: громадянські чесноти, громадянські знання та готовність брати участь в соціально - політичному житті країни  У сучасному розумінні до громадянських чеснот обов’язково додається повага до прав і свобод людини, відповідальність, відкритість та критичне мислення, толерантність.

На основі цих якостей може починатися формування такого важливого компонента громадянськості, як готовність брати участь у  соціально – політичному житті країни, усвідомлення, що покращання повсякденного життя залежить від самих громадян та їх прагнення впливати на прийняття рішень на різних рівнях влади ( від всеукраїнського до місцевого, від локальної громади до школи) Громадянська участь – необхідна умова становлення розвинутої демократії в країні.

На  превеликий жаль , сьогодні серед молоді спостерігається  а зростання бездуховності, зневаги до правових та моральних норм,   відбуваються залучення до злочинного бізнесу, втрата соціального оптимізму. Тій  же частині молоді, яка не втратила моральних ідеалів, патріотичних почуттів, дедалі важче знайти можливості для громадянського самовизначення, протистояти негативному впливу оточення. Все потребує усвідомлення необхідності впровадження комплексу соціально – педагогічних заходів для зміни існуючої ситуації з метою підготовки молоді до життя в умовах демократичної держави і громадянського суспільства .

 

 

 

 

 

8.Дискусія на тему « Учитель – це…»

Правила дискусійної каруселі

   Ведучий озвучує певну точку зору, а ви повинні пояснити, чи погоджуєтеся ви з почутим і чому, або спростувати, також обґрунтувавши свою відповідь.

Ведучий щоразу буде звертатися до конкретної людини, а інші, якщо є що сказати, повинні доповнити відповідь колеги.

 Отже, учитель. Хто він? Чи погоджуєтеся ви з тим, що

* Учитель, безумовно, диригент…

* Учитель іноді священик…

* Учитель, на жаль, буває дресирувальником…

* Учитель — ілюзіоніст…

* Учитель — спортсмен…

* Учитель — висококваліфікований  менеджер…

* Учитель завжди лікар…

* Учитель, безумовно, художник…

* Учитель завжди актор…

* Учитель — скульптор…

* Учитель — співак, хореограф…

* Учитель — великий психолог…

* Учитель — талановитий режисер…

* Учитель щодня суддя…

* Учитель -- політик…

*Учитель — клоун …

*Учитель — мудрий філософ…

* Учитель — поет і письменник…

* Учитель буває інженером…

* Учитель — космонавт…

* Учитель — бухгалтер і економіст…

* Учитель — творець…

 

В. О. Сухомлинський зазначав:«Людина тільки тоді стає людиною, коли вона любить людей. Люби людей! Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою та сильною. Бути справжньою людиною — це значить віддати всі сили своєї душі в ім‘я того, щоб люди навкруги тебе були кращими, духовно багатими; щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось гарне від тебе, від праці твоєї душі».