Методика проведення занять з баскетболу.

Актуальність дослідження. Сьогодення об'єктивно ставить низку вимог до особистих якостей людини, здатної успішно функціонувати в умовах ринку. Серед них: уміння творчо мислити і діяти, приймати рішення в нестандартних ситуаціях, здатність до професійного динамізму, комунікабельність, розвинуті навички роботи в групах і колективах. Найкращі умови для набуття цих якостей створюються у процесі фізичного виховання.

Баскетбол - спортивна гра, один із найбільш популярних видів спорту. Для баскетболістів характерним є широке поле зору і добре розвинений зір. Баскетбол - емоційна гра, піднімає настрій людини.

З часу виникнення у баскетболі відбулося багато змін і уточнень. Удосконалилась техніка і тактика гри, уточнились правила змагань і суддівства, стабілізувались розміри ігрового поля, його розмітка, обладнання. Гра одержала широке розповсюдження в цілому світі, почали проводитися багаточисельні зустрічі і змагання з баскетболу. Виникла цілісна педагогічна система підготовки баскетболістів.

Мета дослідження. Розмірковуючи про призначення фізичного виховання, у цьому зв'язку Герберт Спенсеру своїй книзі "Виховання розумове, моральне і фізичне" (1861) писав, що "перша умова для джентельмена, який хоче виробити в собі характер, - бути дужою істотою ". Здоров'я і сила, на його думку, найважливіші умови успіху в житті. "Не тільки кінець війни часто ґрунтується на силі і мужності солдатів, а навіть боротьба в торгівлі здебільшого вирішується фізичною витривалістю".

Об’єкт дослідження. Заняття з баскетболу.

Предмет вивчення. Виявлення методики для занять з баскетболу та рекомендацій для вчителя фізкультури.

Завдання дослідження: Дати характеристику грі баскетбол.

Показати що саме баскетбол дає дитині та які якості розвиває.
Розробити план занять баскетболом.
Дослідити розвиток учня-баскетболіста перед участю у змаганнях.
Розробити практичну частину з методичними рекомендаціями.
Виявити ряд рекомендацій для викладача фізкультури.
Попередити травматизм.
Зробити висновки.

Розділ І. Поняття гри баскетболу на уроках

1.1. Характеристики баскетболу

У 1891 Джеймс. Нейсміт — викладач анатомії Спрінгфілдського коледжу (США) — розробив правила гри. Систематичні заняття баскетболом удосконалюють координацію рухів, тренують органи дихання і кровообігу, поліпшують регуляторну функцію нервової системи, розвивають мускулатуру, зміцнюють здоров'я.

sport4

Мал 1.

З 1936 чоловічий баскетбол, — олімпійський вид спорту.

Гра в баскетбол характеризується багатим і різноманітним руховим змістом. Щоб грати в баскетбол, необхідно уміти швидко бігати, миттєво змінювати рух по напрямку і швидкості, високо стрибати, мати силу, спритність і витривалість. Виконання рухів з м'ячем супроводжується емоційною напругою граючих, викликає активізацію діяльності сердечно – судинної і дихальної систем. Якісні зміни відбуваються й у руховому апараті що займаються. У результаті виконання великої кількості стрибків при передачах м'яча зміцнюється кісткова система, суглоби стають більш рухливими, розвивається сила й еластичність м'язів.

Постійні вправи з м'ячем сприяють поліпшенню глибинного і периферичного зору, точності й орієнтування в просторі.

Часта зміна ігрових ситуацій розвиває здатність баскетболістів швидко опановувати новими рухами і миттєво перебудовувати рухову діяльність. В міру оволодіння прийомами гри координаційні труднощі, з якими зіштовхується баскетболіст, поступово підвищуються: потрібна більш висока точність рухів, їхня взаємна погодженість, уміння реагувати на раптові зміни обстановки. Необхідність багаторазового виконання прийомів, доведення їх до автоматизма жадає від баскетболіста прояву витривалості, тобто уміння протистояти стомленню.

Заняття баскетболом розвивають в основному швидкісну і стрибкову витривалість, тобто здатність робити швидкі рухи протягом тривалого часу.

У процесі ігрової діяльності в учнів виникають позитивні емоції, інтерес до гри, життєрадісність, бадьорість, ініціативність, бажання перемогти.

Гра в баскетбол вимагає максимального прояву фізичних можливостей, вольових зусиль, уміння користатися придбаними навичками.

Завдяки своїй приступності й емоційності баскетбол не тільки служить фізичному розвитку, але і є засобом активного відпочинку.

Правильна організація роботи з навчання баскетболу і проведення змагань мають велике виховне значення. Навчальні і контрольні ігри сприяють розвитку сили волі, витримки, дисципліни, виховують почуття товариства і взаємної допомоги, відкривають широкі можливості для прояву і розвитку творчої ініціативи окремих баскетболістів і колективу команди.

1.2. Основні принципи фізичного виховання.

Заняття фізичними вправами будуються і здійснюються на основі таких науково-методичних принципів: всебічність, свідомість, поступовість, повторюваність, наочність, індивідуалізація.

Принцип всебічності. Реалізація цього принципу — шлях до досягнення фізичної досконалості. Принцип всебічності ґрунтується на органічному зв'язку фізичного і духовного в людині, на фізіологічних положеннях про взаємозалежність, взаємозумовленість діяльності всіх органів і систем організму, їхнього органічного зв'язку через центральну нервову систему, при ведучій ролі кори головного мозку. Усебічний розвиток учня — це відмінно розвиті фізичні якості (сила, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність), морально-вольові якості, міцне здоров'я, високий культурний рівень. Підвищення рівня всебічного розвитку — найголовніша умова успішної спеціальної фізичної підготовки, технічної майстерності, подальшого росту спортивних результатів. Особливо важливе значення має реалізація принципу всебічності в - вихованні юних спортсменів, у тому числі для досягнення ними високих спортивних результатів. Всебічний фізичний розвиток у юності — основа здоров'я і працездатності в зрілі роки.

Принцип поступовості. Дотримання цього принципу означає поступове, але неухильне збільшення обсягу і зростання інтенсивності тренувального навантаження, поступове ускладнення задач і дій спортсмена. Зміни, перебудова органів організму і поліпшення їхніх функцій відбуваються під впливом поступових тренувань протягом тривалого часу. Щоб досягти значних змін, потрібні місяці, а те і роки. Особливо обережного і поступового підходу вимагає удосконалювання функцій центральної нервової системи. Поступове підвищення тренувального навантаження виробляється не арифметичним додатком «сьогодні одне повторення, завтра — два, післязавтра — три і т.д.». Навантаження в тренувальній роботі, ціль якої — викликати подальший ріст тренованості за рахунок підвищення функціональних можливостей організму спортсмена, повинна установлюватися відповідно до його стану в даний день. У залежності від стану спортсмена й умов тренування може знадобитися чи збільшення зменшення дозування, а також зміна характеру тренування з метою більшої ефективності. Таким чином, поступовість не буде рівномірної, однак загальна тенденція дуже поступового, але неухильного підвищення тренувальної роботи (головним чином за рахунок збільшення інтенсивності і тривалості роботи) повинна зберігатися. Принцип поступовості складає основу методики навчання в будь-якому виді спорту, що базується на основних педагогічних правилах: «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого».

Принцип повторності. Без дотримання цього принципу неможливий розвиток фізичних якостей. Повторення вправ необхідно і при оволодінні технікою і тактикою, і при вихованні вольових якостей. На основі принципу повторності забезпечуються стійкість змін в органах і системах спортсмена під впливом тренування, формування і закріплення необхідних навичок і знань.

Принцип повторності базується на найважливішому фізіологічному положенні про необхідність повторних впливів для утворення умовно рефлекторних зв'язків, для виникнення відповідних змін і удосконалювання органів, систем і їхніх функцій під впливом тренування.

Це повиннао бути оптимальна повторюваність, що забезпечує ефективний вплив вправ, що має значення не тільки для підтримки тренованості, але і для її поліпшення.

Принцип наочності. Пояснення і показ учителем вправ, демонстрація фото. і навчальних кінокартин значно прискорюють навчання, допомагають опанувати більш зробленою технікою. Наочність має велике значення і для підвищення ступеня тренованості що займаються. Дуже дієвим є позитивний приклад. Так менш підготовлений учень у спільному занятті з більш тренованим учнем ефективніше виконує вправи, рівняється на найсильнішого. Дивлячись на більш підготовленого, менше побоюються фізичного навантаження, успішніше вчаться долати великі зусилля, легше переборюють втому.

Принцип індивідуалізації. Здійснення цього принципу припускає проведення занять з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, відповідності сил і можливостей їхнього організму вимогам, пропонованим до занять.

Фізичні вправи їхня форма, характер, інтенсивність і тривалість, а також методи виконання варто вибирати відповідно до віку що займаються, їх фізичною підготовкою і рівнем здоров'я. Необхідно враховувати вольові якості, готовність і працездатність.

Розділ ІІ. Вправи для підготовки з баскетболу

2.1. Характерні риси, зміст і побудова уроку

Фізична культура як навчальний предмет передбачена в програмі ПТНЗ. В умовах, коли освіта стає все більш професійно орієнтованою, фізична культура належить до обов'язкових предметів поряд із рідною мовою і літературою, природознавством, математикою, історією України. Зміст предмета регламентується програмою, практична реалізація якої здійснюється на уроках фізичної культури. Відвідування уроків є обов'язковим для всіх учнів. Залежно від стану здоров'я після проведення щорічного поглибленого медичного огляду лікар розподіляє учнів на медичні (основну і спеціальну медичну) групи для занять фізичною культурою на підставі "Положення про лікарсько-фізкультурну службу", затвердженого наказом міністра охорони здоров'я України від 31 грудня 1992 року за № 2111. До основної групи входять практично здорові діти, а ті, що мають відхилення у стані здоров'я, належать до спеціальної медичної групи і навчаються за спеціальною програмою.

2.2. Риси уроку

Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання, є те, що:

• на уроках фізичної культури викладач створює найкращі умови для розв'язання усіх завдань фізичного виховання та спрямовує самостійну роботу учнів;

• уроки визначають основний зміст інших форм фізичного виховання учнів;

• на уроках яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;

• керівна роль належить вчителю, який викладає предмет і здійснює виховання учнів;

• діяльність учнів чітко регламентується, а навантаження чітко дозується згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

• на уроках присутній постійний склад учнів, яким притаманна вікова однорідність;

• уроки зумовлені розкладом занять.

Ці риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять і створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання у школі — підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом усього життя. Це вимагає такої побудови навчального процесу, коли учні під керівництвом педагога опановують систему знань і способи діяльності, виховуються та розвиваються.

Отже, урок фізичної культури можна розглядати як своєрідний системоутворюючий фактор. У ньому, з одного боку, в діалектичній єдності виступають мета, завдання, засоби і методи навчання, а з іншого — урок об'єднує в єдине ціле всі форми фізичного виховання учнів.

Досягненню високої ефективності кожного заняття сприяє глибоке знання вчителем теорії і методики уроку. Творче осмислення теорії та існуючої практики фізичного виховання дасть змогу викладачові використати все багатство фізичних вправ, широке коло методів навчання і виховання, прогресивні форми організації занять відповідно до конкретних умов, завдань і реальних рухових можливостей учнів.

Віддаючи належне засновникам української національної методики фізичного виховання, звертаємо увагу читача на те, що вже на початку XX ст. вчитель фізичної культури Коломийської гімназії Петро Франко у статті "Фізичне виховання в народних школах першого ступеня" [1] чітко визначив завдання фізичного виховання та умови їх досягнення, що свідчить про існування цілісної системи впливу на учнів.

Крім запобігання негативного впливу сидячого способу життя на розвиток організму, заняття фізичними вправами, на думку П. Франка, повинні сприяти розв'язанню таких завдань:

• вирощувати здорову, всебічно розвинуту молодь, навчати її долати лінивість душі і тіла;

• виробляти в юнаків і дівчат життєво важливі рухові навички та вміння;

• виховувати сміливість, силу волі, витривалість, дисциплінованість і солідарність;

• сприяти формуванню веселої вдачі, погідності духу;

• розвивати любов до рідного краю, природи;

• відвернути молодь від шкідливих звичок і спрямувати до доцільних (залежно від віку та статі) занять за інтересами. При цьому треба широко використовувати традиції, звичаї українського народу як загальнонаціональні, так і місцеві.

• розв'язання передбачених для певного заняття освітніх, оздоровчих і виховних завдань;

• забезпечення оптимального післяробочого стану організму, котрий сприяв би успішній наступній діяльності учнів.

Згідно з цією логікою, урок умовно поділяють на три частини: підготовчу (припадає на перші дві зони працездатності), основну (відповідає фазі вирішення передбачених основних завдань), заключну (покликану забезпечити перехід учнів до наступних після уроку дій). Поділ уроку на частини не означає, що він втрачає свою цілісність. Навпаки, кожна частина повинна логічно передувати наступній і випливати з попередньої. Бажано, щоби переходи від однієї частини до іншої були м'якими і непомітними.

Розв'язуючи окремі (специфічні) завдання, кожна частина служить найефективнішому досягненню кінцевого результату уроку. Тому час, що витрачається на окремі частини та їхній конкретний зміст, вельми мінливий, бо залежить від безлічі факторів: завдань заняття, специфіки вправ, конкретного стану учнів на певному уроці, їхніх особливостей, зовнішніх умов тощо.

Зазначені риси є характерними для структури всіх основних форм занять із фізичного виховання, їхня структурна спільність — не у формальному поділі на стандартну кількість частин, а в необхідності дотримуватися під час побудови занять загальних закономірностей їхнього розвитку, які не дозволяють у будь-якій частині робити те, що не відповідає її ролі та місцю в загальній структурі заняття і зобов'язує будувати урок у певній послідовності. Тільки в такому аспекті градація частин заняття набуває не формального, а конструктивного сенсу, що складає перший етап побудови уроку.

Другий етап побудови уроку полягає у визначенні фізичних вправ та їхньої послідовності, що дасть змогу найкраще розв'язати загальні й окремі (специфічні) завдання.

Ефективність певних фізичних вправ у вирішенні конкретних завдань фізичного виховання не викликає сумнівів. Необхідність визначення певної послідовності вправ викликана відомим явищем "післядії". Викладач повинен прагнути досягнення позитивного впливу попередньо виконаних вправ — для успіху наступних. Наприклад, опанування складнокоординаційних вправ буде більш успішним на початку уроку. Під час вдосконалення їх можна виконувати і в кінці уроку. Вправи на розвиток швидкості дають низький ефект після роботи на витривалість. Небажано на одному уроці поєднувати вправи, що можуть викликати негативні переноси.

Особливо уважно слід добирати загальнорозвиваючі вправи, їх цілеспрямований добір сприяє формуванню постави, розвиткові певних груп м'язів, вихованню школи рухів, підготовці до засвоєння складних рухових дій, передбачених планом уроку.

Своєчасно не розвинені здібності стають перепоною до вироблення у майбутньому більш складних життєво важливих умінь і навичок.

Вирішальним третім етапом побудови уроку є визначення взаємопов'язаної послідовності дій педагога й учня під час розв'язання кожного педагогічного завдання, застосування вправ, методів і методичних прийомів, що використовуються у процесі уроку. Йдеться також про формування підгруп, висунення завдань, порядок зміни місць занять та інші допоміжні дії, використані на уроці.

Отже, головне призначення уроку фізичної культури — забезпечити учням сприятливі умови для успішного засвоєння навчальної програми. При цьому уроки є лише формою організації навчальної діяльності вчителя та учнів, у рамках якої здійснюється їх взаємопогоджена діяльність, спрямована на оволодіння знаннями, вміннями і навичками, підвищення рівня розвитку фізичних якостей.

Безпосереднє педагогічне керівництво навчальною роботою здійснюється з допомогою методики. Під методикою уроку слід розуміти багатокомпонентну впорядковану систему управління навчально-виховним процесом, що включає зміст, засоби, методи і методичні прийоми навчання та форми організації навчальної і виховної діяльності учнів.

Методику можна розглядати як систему управління процесом засвоєння учнями навчальної програми; як педагогічний інструмент, за допомогою якого вчитель організовує навчальну діяльність, спрямовану на засвоєння програмового матеріалу.

Отже, методика навчання на уроці полягає в управлінні процесом засвоєння навчального матеріалу, в такому впливі на навчально-виховний процес, який відповідає поставленій меті і завданням та приводить до його поліпшення і розвитку. При цьому пам'ятаймо, що управляти — це не придушувати, не нав'язувати процесові плинність, яка суперечить його природі, а обов'язково враховувати цю природу, погоджувати способи впливу на процес із його специфічним змістом та логікою функціонування й розвитку.

Будь-яка система управління включає загальні (незалежні від сфери діяльності) та специфічні (враховуючи особливості кожного виду діяльності) компоненти.

Проте наявність усіх компонентів сама по собі ще не утворює систему управління. Компоненти утворюють систему лише за наявності зв'язків між ними та взаємодії. Завдяки цим зв'язкам установлюється взаємозалежність компонентів, яка виражається в тому, що зміни в одному з них викликають зрушення в усіх інших і в системі загалом.

Враховуючи загальні положення теорії управління і специфічні особливості фізичного виховання, методика навчання як система управління процесом засвоєння учнями навчальної програми включає, як обов'язкові, такі компоненти:

1) мету і завдання навчання;

2) мотивацію навчальної діяльності;

3) тематичне планування;

4) засоби і методи навчання;

5) організацію навчальної роботи;

6) керівництво навчальним процесом;

7) безпечне матеріально-технічне забезпечення;

8) контроль ходу навчального процесу.

2.3. Характеристика баскетболу як засобу фізичного виховання

Баскетбол - одна із самих популярних ігор у багатьох країнах світу. В Україні баскетбол займає почесне друге місця після такої народної гри як футбол.

Для неї характерні різноманітні рухи: ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, кидки і ведення м'яча, здійснювані в єдиноборстві із суперниками. Такі різноманітні рухи сприяють поліпшенню обміну речовин, діяльності всіх систем організму, формують координацію.

Баскетбол має не тільки оздоровчо-гігієнічне значення, але й агітаційно-виховне. Заняття баскетболом допомагають формувати наполегливість, сміливість, рішучість, чесність, впевненість у собі, почуття колективізму. Але ефективність виховання залежить, насамперед, від того, наскільки цілеспрямовано в педагогічному процесі здійснюється взаємозв'язок фізичного і морального виховання.

Баскетбол, як засіб фізичного виховання, знайшов широке застосування в різних ланках фізкультурного руху.

У системі народної освіти баскетбол включений у програми фізичного виховання дошкільної, загальної середньої, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної і вищої освіти.

Баскетбол є захоплюючою атлетичною грою, що представляє собою ефективний засіб фізичного виховання. Не випадково він дуже популярний серед школярів. Баскетбол, як важливий засіб фізичного виховання й оздоровлення дітей, включений у загальноосвітні програми середніх шкіл, шкіл з політехнічним і виробничим навчанням, дитячих спортивних шкіл, міських відділів народної освіти і відділення при спортивних добровільних організаціях.

Закріплення досягнутих результатів і подальше підвищення рівня спортивної майстерності тісно переплітаються з масовою оздоровчою роботою і кваліфікованою підготовкою резервів з найбільш талановитих юнаків і дівчат. Багаторічне навчання дітей вимагає обліку особливостей їхнього вікового розвитку, і в зв'язку з цим, ретельного набору засобів і методів навчальної роботи. В даний час мається багато посібників, що докладно висвітлюють сучасну техніку баскетболу. У них викладені загальні питання організації педагогічної роботи, а також приведені конкретні практичні матеріали, які необхідно засвоювати у визначеному віці.

Одна з найважливіших задач - виховання в учнів потреби в повсякденних заняттях фізичними вправами. Рішення цієї задачі вимагає від учителя фізичної культури наполегливості, творчості, багато умінь і знань. І насамперед, треба вміти будувати на тільки свою діяльність, але і діяльність учнів на уроці. Причому так, щоб вона мала своє відповідне продовження у формі самостійних занять у домашніх умовах з метою фізичного самовдосконалення. А для цього, у першу чергу, треба знати реальні можливості своїх вихованців.

Розмаїтість технічних і тактичних дій гри в баскетбол і власне ігрову діяльність мають унікальні властивості для формування життєво важливих навичок і умінь учнів, усебічного розвитку їх фізичних і психічних якостей. Освоєні рухові дії гри в баскетбол і сполучені з ним фізичні вправи є ефективними засобами зміцнення здоров'я і рекреації і можуть використовуватися людиною протягом усього його життя в самостійних формах занять фізичної культури.

2.4. Основи планування

Підготовка учня від новачка до учня високого класу - єдина система, складові частини якої взаємопов'язані і зумовлені досягненням певної цілі. Планування — одна із найважливіших умов, що забезпечують безперервний ріст досягнень в процесі багатолітньої підготовки учнів. Базується воно на загальних принципах і методах прийнятих в системи спортивного тренування, і являється інтегральною функцією управління цим процесом.

Основна задача планування - визначити цілі, задачі і програми підготовки команд і способів здійснення цих цілей. Планування підготовки баскетбольних команд і відповідальних учнів базується на загальних об'єктивних закономірностях тренування. До них відносяться єдність загальної та спеціальної підготовки, безперервність тренувального процесу, направленість до максимуму досягнень, взаємозв'язок послідовності і тенденцій до максимальних навантажень, хвилеподібність динаміки навантажень, циклічність.

Рівень розвитку функціональних можливостей учнів, досягнутий в одному році, повинен закріплятися і розвиватися в другому. Форсована підготовка не дає добрих результатів, а приносить шкоду здоров'ю учнів.

При складанні планів аналізується попередній план, його задачі, зміст, ступінь виконання, допущені помилки. Потрібно враховувати можливість створення передумов для успішного рішення задач в подальші періоди роботи. В кожному подальшому плані вимоги до учнів підвищуються.

При складанні планів тренування потрібно дотримуватися ряд вимог

- облік задач і умов роботи;

- конкретність і можливість, варіативність;

- прийнятність і перспективність.

Управління спортивним тренуванням - чітко визначає які вправи, в якому об'ємі, послідовності, співвідношенні, з якою інтенсивністю повинні використовуватись в кожному періоді чи етапі занять з врахуванням закономірностей розвитку спортивної форми для отримання результату в потрібний нам строк. Періодизація - це закономірні часові зміни структури і змісту тренування в рамках відносного кругообігу тренування - певного циклу.

2.5. Види планування

В підготовці баскетболістів існує два розділи планування - командне і індивідуальне, тісно зв'язані між собою. Командне планування спостерігає: перспективне - на 4 роки, поточне - кожен рік, оперативне - по етапам і на період зборів.

2.5.1. Перспективне планування

Це програма підвищення майстерності учнів і команди, де спостерігаються не тільки контрольні завдання на певні строки, але й засоби, за допомогою яких намічається вирішення певних задач. Такий план складається як для команди так і для кожного учня. Ціль перспективного планування - виявити систему роботи вчителя та учня, забезпечити цілеспрямоване та економне використання часу для вирішення важливих задач, учбово-тренувального процесу, спостерігати можливі реакції організму та психіки учня на планувальні навантаження, щоб підійти до відповідальних змагань, в стані найліпшої готовності. В залежності від контингенту учнів строк даного планування може бути чотирьохлітнім (олімпійський чи спартакіадний цикл) чи багаторічний - для молодих перспективних учнів, здатних досягнути високих результатів міжнародного класу, через п'ять років і більше. Перспективне планування не слід перетворювати в механічну суму декількох річних планів з незмінним повторенням із року в рік, одних і тих же задач з одним і тим же змістом.

2.5.2. Поточне планування

Базується на перспективному і відрізняється від нього меншою продовжуваністю (мезоцикл, етап, тренувальний рік), більшою конкретністю цілей, задач методів, більш точним розрахунком часу по різним видам підготовки (фізичної, технічної, тактичної і т д.). В основі поточного планування використовується існуючі наочні закономірності динамічної спортивної форми (встановлення, стабілізації, короткочасне зниження) чи другі самобутні структури тренувального року.

Серед всіх операцій поточного планування найбільш важливими є:

вибір оптимальної кількості змагань, це залежить від основної цілі тренувального року, кваліфікації, рівня підготовки баскетболістів та календаря змагань;
вибір оптимальної структури тренувального року, що зв'язано перш за все з кваліфікацією учня . Поточне планування розвиває, деталізує якісні та кількісні характеристики основних положень перспективного плану приміняючи до задач виступів в офіційних змаганнях на протязі річного циклу.

Для успішних виступів в змаганнях важливо щоб стан найвищої готовності досягнувся до часу проведення головних змагань. Тому поточне планування базується на закономірностях розвитку спортивної форми і основне для них періодизація кругового тренування. Річний цикл тренування прийнято розділяти на підготовчий, змагальний і перехідний періоди, що відповідають трьом основним фазам розвитку спортивної форми - встановлення стабілізації, досягнення високого рівня, зниження.

2.6. Вимоги, що до уроків з баскетболу

Цілеспрямованість – планування слід проводити в чіткому визначеної кінцевої цілі тренувального процесу і створення перспективи на виявлення етапи часу.

Систематичність – планування спостерігає певну систему конкретизації і деталізації планів, чіткий його зв’язок всіх його елементів.

Всебічність – планування заключається в повному розкритті виховних, оздоровчих, освітній і других задач, що витікають із кінцевої цілі і підборі відповідних цим задачам засобів та методів.

Конкретність – забезпечується деталізацією планувальних задач, засобів та методів в чіткій відповідності зі станом тих хто тренується, матеріальними, кліматичними і другими умовами. Слід враховувати, що спроби конкретизувати учбово-тренувальний процес на довгий строк до успіху не приводили.

Реальність – планування спостерігає об’єктивних облік тренером власних можливостей, стану ти х хто тренується (учнів), умов забезпечення занять і т.д.

Простота та наглядність – планування практиці має певні значення, особливо якщо план, призначений для колективного використання.

2.7. Методика навчання вправ з баскетболу

Стійка учня та пересування в захисті:

1. Захисна стійке - на ширині плечей на одній лівій, руки в сторони.

2. Захисна стійка з виставленою правою /лівою/ ногою вперед і піднятою правою /лівою/ рукою вперед-угору.

3. Пересування вправо, вліво приставним кроком.

4. Біг спиною вперед.

Б. Пересування вперед, назад.

5. Стоячи один проти одного в низькій стійці захисника на відстані витягнутих рук, торкнутися рукою ступні партнера, партнер робить крок убік, не даючи можливості доторкнутися до своєї ступні.

6. Пересування вперед, назад, вправо, вліво за сигналом.

Стійка учня та пересування в нападі:

1. Постановка ніг, положення тулуба, рук, голови - стійка учня в нападі без м’яча, з м’ячем.

2. Біг по дугах та ламаних лініях вправо, вліво.

3. Ривки з різних вихідних положень сидячи, лежачи.

4. Зупинка в два кроки.

5. Біг зі зміною швидкості.

6. Біг, зупинка, ривок.

7. Біг, зупинка, повороти на 90, 180, 270, 360°.

8. Біг зі зміною напряму на 90 і 180°.

Ловіння м’яча двома руками:

1. Імітувати тримання м’яча в руках, стежачи за воронкоподібним положенням кистей з розставленими пальцями.

2. Те саме, але присісти і покласти кисті рук на м’яч, який лежить на підлозі, і підняти його.

3. Випустити м’яч з рук так, щоб він ударився об майданчик, а потім, правильно розміщуючи кисті, захопити м’яч.

Передача м’яча двома руками від грудей з місця:

1. Стоячи обличчям один до одного на відстані 3-4 м, учні однієї шеренги передають м’яч своїм партнерам, ті ловлять і передають м’яч зворотно на рівні грудей.

2. Те саме, але на відстані 5-6 м.

3. Шикування в колах. Передачі виконуються стоячому рядом, потім через одного гравця, потім будь-якому.

4. Шикування у зустрічних колонах. Передача з однієї колонії в іншу з наступним пересуванням учнів у кінець протилежної колони.

Ловіння та передача м’яча двома руками від грудей з кроком, зміною місць у русі:

1. У парах на місці на відстані 2-3 му момент ловіння м’яча крок ногою, стоячи позаду. Передача м’яча з наступним кроком.

2. Те саме, але зі зміною місця гравцем після передачі.

3. Ловіння і передача м’яча у русі кроком.

4, Те саме, але під час бігу у повільному і середньому темпі.

Ведення м’яча, пересуваючись кроком і бігом:

1. Високе ведення на місці правою та лівою рукою.

2. Те саме, але без зорового контролю.

3. Ведення м’яча навколо себе правою та лівою рукою.

4. Те саме, але по прямій, пересуваючись кроком.

5. Те саме, але пересуваючись бігом у повільному та середньому темпі.

6. Ведення м’яча по прямій, ловіння двома руками із зупинкою у два кроки, передача.

Ведення м’яча із зміною швидкості та напряму руху:

1. Ведення “змійкою” між гравцями, які стоять у колоні /відстань 2 м/.

2. Ведення із зміною напряму, повторюючи рухи попереднього бігаючого.

3. Ведення по прямій із зміною швидкості за сигналом учителя.

4. У парах - гравець веде м’яч, другий супроводжує його як захисник.

5. Ведення із зміною висоти відскоку.

Ведення м’яча навперемінно правою та лівою рукою:

1. Ведення двох м’ячів одночасно /правою та лівою рукою/.

2. Те саме, але навперемінно.

3. Ведення двох м’ячів однією рукою.

4. Ведення м’яча на обмеженій ділянці майданчика. Завдання - вибити м’яч у партнера і не дати вибити свій.

5. Вправа з двома м’ячами. Учень однією рукою підкидає і ловить м’яч, а другою веде другий м’яч.

6. Естафета з подоланням перешкод для ніг і обводкою всіляких пристосувань.

Повороти на місці:

1. Виконання поворотів вправо та вліво без м’яча,

2. Те сама, але стоячи на місці з м’ячем.

3. Те саме, у поєднанні із зупинками після ведення та ловіння.

4. Те саме, але з протидією захисника.

Кидок м’яча однією рукою від плеча з місця:

1. Імітація кидка без м’яча.

2. Те саме, але з м’ячем.

3. Кидок справа від щита під кутом на відстані 1,5-2 м від нього.

4. Те саме, але зліва.

5. Те саме, але по центру.

Кидок м’яча однією рукою від плеча після ведення:

1. Виконання руху після одного кроку у стрибку.

2. Прийом м’яча після двох кроків у бігу з впростаної вперед руки вчителя з кроком правою ногою, після чого крок лівою, поштовх точно вгору й імітація кидка.

3. Те саме, але з кидком м’яча у кошик.

4. Те саме, але з ловінням невисоко підкинутого м’яча під час пробігання гравця повз учителя.

5. Те саме, але після підкидування м’яча вгору, а потім уперед-угору самим учнем перед початком руху і з ловінням після відскоку від підлоги.

Виривання і вибивання м’яча:

1. Шикування у дві шеренги обличчям один до одного на відстані 1,5-2 м. Гравці однієї шеренги тримають м’яч двома руками перед собою. За сигналом гравці без м’ячів пересуваються приставними кроками вперед і вибивають м’ячі у пасивно чинячих опір партнерів. Потім вони міняються місцями.

2. Шикування те саме, тільки гравці стоять навпроти один одного, утримуючи одночасно один м’яч в руках. За сигналом - виривання м’яча.

3. Те саме, тільки м’яч знаходиться на підлозі.

4. Шикування у коло. Один з учнів веде м’яч ближньою рукою до учнів, що стоять у колі на відстані 1 м. Гравці, роблячи по черзі випади, намагаються вибити м’яч рухом руки знизу вгору або збоку за напрямом ведення.

5. Те саме, тільки ведення виконують 3-4 гравці, рівномірно розосереджуючись по всьому колу.

6. Шикування в парах, один за одним обличчям до стіни в 1,5-2 м від неї. Гравець, що стоїть попереду, - нападаючий, позаду - захисник. Нападаючий виконує передачу в стіну, ловить м’яч і виконує поворот. У момент повороту захисник повинен спробувати захватити м’яч і вирвати його.

Дії проти гравця з м’ячем:

1. Супроводження ведучого м’яч захисником у парах.

2. Передачі м’яча у трійках. У центрі захисник, котрий намагається вибити м’яч у нападаючого або перехватити передачу.

3. Те саме, але крайні - це захисники, які намагаються вибитии м’яч у середнього нападаючого.

4. Ведення м’яча "змійкою" у колоні. Ті, щo стоять, - замисники. М’яч можна вибити у ведучого.

5. Тримання гравця, який намагається кинути м’яч у кільце. Захисник намагається перекрити рукою траєкторію кидка.

6. Перехват м’яча яри передачі. Гравці розміщуються паралельно і виходять на передачу від викладача.

Передача м’яча в русі:

1. Передача в парах, трійках указаним способом.

2. Боротьба за м’яч 2 х 2. Гру одночасно проводять у різних місцях майданчика. Застосовуючи розучені Передачі, два гравці володіють м’ячем, а два захисники намагаються перехватити його. Зміна учнів відбувається при перехваті м’ячів.

3. Боротьба за м’яч 2 x 3 два захисники, три нападаючі.

Напад швидким проривом:

1. Пересування до щита двох учнів без ведення і зміни місць, тобто тільки за рахунок передач на вихід.

2. Те саме, але з обігріванням одного захисника.

3. Пересування до щита трьох учнів без ведення і зміни місць.

4. Те саме, але з обігруванням двох захисників.

5. Те саме, але із завершенням атаки кидком проти одного і двох захисників.

Ловіння м’яча після відскоку від підлоги:

1. Знаходячись у стійці, випустити м’яч на майданчик; присідаючи, супроводжувати його руками до моменту відскоку. Впіймати момент початку відскоку і піймати м’яч.

2. Те саме, але м’яч підкидається вертикально вгору і ловиться після відскоку.

3. М’яч підкидається вгору-вперед і після руху до місця відскоку ловиться.

4. Те саме, але після підкидування м’яча партнером.

Кидок м’яча у кошик однією і двома руками зверху в стрибку:

1. Гравець перебуває у 2-3 м від щита. Після удару об підлогу він робить крок правою і одночасно ловить м’яч, наступний крок виконує лівою, після чого виконує поштовх і у стрибку спрямовує м’яч у кільце.

2. Те саме, але після 2-3 ударів м’яча об підлогу.

3. Те саме, але після тривалого ведення.

4. Те саме, але після ловіння м’яча у русі, ведення двох кроків.

Ловіння високо летячих м’ячів двома руками у стрибку і після відскоку від щита:

1. Гравець кидає м’яч у стіну, у стрибку ловить м’яч, що відскочив» приземляється і після стрибка знову спрямовує м’яч у стіну.

2. Те саме, але після ловіння виконується кидок двома руками у стрибку.

3. Кидки м’ячем у кільце з підхватом м’яча, що відскочив у парах.

4. Те саме, але після кидка третім гравцем.

Позиційний напад:

1. Вихід до м’яча із кутів майданчика, коли м’ячем володіє гравець у другій боковій лінії.

2. Вихід від бокових ліній у центр, коли м’ячем володіє середній гравець.

3. Вихід до щита, коли м’ячом володіє гравець у куті майданчика.

4. Вихід до щита вздовж бокової лінії, коли м’яч знаходиться у гравця в центрі ділянки штрафного кидка.

Орієнтовні вправи для оволодіння зонним захистом.

1. Дії проти чисельно переважаючого суперника. Три гравця, розташувавшись трикутником і швидко передаючи м’яч один одному, намагаються створити одному з партнерів можливість атаки кошика дальнім кидком. Два захисники, узгоджувано змінюючи позиці і намагаються заважати виконанню прицільного кидка або перехопити м’яч. Виконується на одному місці і з переміною позицій нападаючими.

2. Атака одного нападаючого двома захисниками. Гравці почергово пересуваються з веденням м’яча для атаки кошика. Захисник намагається змістити нападаючого до однієї з ліній, де його відразу ж атакує другий захисник, намагаючись разом з першим відібрати м’яч. Вправа може застосовуватись і при одночасному рухові двох учнів по крайніх коридорах. У цьому випадку завданням захисників є зміщення підопічних до cepeднього коридору, де діють два партнери.

3. Зміна позицій захисників при чисельній рівності з нападаючими;

а) розміщуючись під щитом на різних ділянках майданчика і у різній розстановці в умовах гри 2 x 2, 3 x 3, 4 x 4, 5 x 5, захисники змінюють свої позиції згідно з передачами нападаючих, що стоїть на місці:

б те саме, відповідно до входів у зону окремих учнів і змін позицій інших партнерів;

в) те саме, при відступанні до кошика, який захищають, від середини майданчика, по довгих коридорах майданчика і по всьому майданчику.

4. Організація боротьби за м’яч, що відскочив від щита при чисельній нерівності та рівності суперників:

а) нападаючі після передач м’яча у певних розстановках виконують кидки із середніх і дальніх дистанцій, намагаючись знову оволодіти м’ячем. Захисники в момент кидка займають позиції з таким розрахункам, щоб заважати входити нападаючим у зону оволодіння м’ячем;

б) те саме, після кидків у кошик з ближніх дистанцій, що виконуються гравцями, які входять у зону.

Орієнтовні вправи для оволодіння персональним захистом:

1. “Тримання” гравця з м’ячем, розташованого поблизу кільця в парах. Захисник приймає стійку з виставленою вперед ногою і піднятою вгору рукою. На обманний рух нападаючого він відповідає невеликим кроком назад і в сторону можливого проходу, після початку ведення робить один крок вперед, а потім пересувається приставними кроками. Кидок закриває ближньою до м’яча рукою.

2. Перехват м’яча у нападаючих, що просуваються до кільця: захисник, відступаючи, намагається не дати кому-небудь з нападаючих встати йому за спину і, спостерігаючи за м’ячем, готується до перехвату; те саме, але три нападаючих діють проти двох захисників.

3. “Тримання” гравця, який намагається звільнитись, отримати м’яч. Гравці розміщуються в парах біля бокових ліній. За сигналом нападаючі намагаються звільнитися від опіки, щоб одержати м’яч. Захисники заважають цьому. Вчитель передає м’яч гравцю, то звільнився від опіки.

4. Нападаючий стає під кільце, перед ним розміщуються три захисники. Нападаючий намагається пройти під другий щит. Троє захисників заважають цьому.

Розділ ІІІ. Педагогічні вимоги до викладача з баскетболу

3.1. Просвітницька діяльність у системі фізичного виховання учнів

Кінцева мета фізичного виховання — зробити фізичну культуру і спорт життєвою проблемою кожної людини. Тому інтерес до занять фізичними вправами повинен бути таким, щоб зберегтись протягом усього життя. Для досягнення названої мети велике значення, крім іншого, мають просвітницька діяльність, пропаганда фізичної культури в ПТНЗ.

Зауважимо, що об'єктом просвітницької діяльності вчителя є не тільки учні, а й батьки, педагоги, від яких, врешті-решт, залежить успіх у галузі фізичного виховання. Учнів потрібно постійно активізувати, про що вже йшлося. Деякі вчителі вважають, що на уроках достатньо наказової форми спілкування для досягнення успіху. Так, миттєвого успіху можна досягти, але чи стане це правилом, якому підпорядковуються учні. Мабуть, ні! Тим більше, що позаурочні (необов'язкові) заняття повинні ґрунтуватися на глибокому внутрішньому переконанні, покликані.

Просвітницька діяльність повинна бути конкретною. Викладач не повинен агітувати за фізичну культуру взагалі. У процесі просвітницької діяльності доцільно послідовно рекомендувати конкретні форми фізичного виховання залежно від потреб і завдань школи на певному етапі (наприклад, організація спортивної години). При цьому просвітницьку роботу поєднуйте з організаторською, яка полягає у впровадженні в практику цих форм фізичного виховання, які є предметом пропаганди. Обов'язковою умовою просвітницької діяльності є й зв'язок з життям загалом і кожного колективу зокрема.

Здійснюючи просвітницьку роботу, пам'ятайте, що вона може бути спеціально організованою або супутньою різним заходам з фізичного виховання в навчальному закладі та поза нею. У цьому зв'язку практично всі заходи з фізичного виховання (змагання, уроки) мають просвітницьке значення, а отже, негативні приклади в проведенні заходів даватимуть негативний ефект.

У практиці роботи використовують різноманітні засоби, але всіх їх можна розділити на три великі групи: усні, друковані, наочні.

Велике просвітницьке значення мають:

уилищний музей спортивної слави або відділ фізичної культури в загальноучилещному музеї,
книга пошани колективу фізкультури, в яку заносять імена кращих спортсменів, громадських тренерів, суддів.

Радимо викладачеві збирати цікаві матеріали вирізки з газет, вимпели, кубки, медалі, стрічки чемпіонів, дипломи, спортивний інвентар з автографами відомих спортсменів-гостей навчального закладу, фотодокументи, що віддзеркалюють фізкультурне життя, які в майбутньому стануть експонатами музею.

У кожному навчальному закладі доцільно обладнати куток фізичної культури. Його оформлення залежить від загального рівня культури закладу, її спортивних традицій, смаку і здібностей викладача фізичної культури. Пропонуємо такий оптимальний варіант оформлення:

- "Фізична культура в житті славетних людей" (вислови на користь фізичної культури);

- "Навчальна робота" (Інформація про прикладну цінність засвоєння матеріалу навчальної програми для повсякденного життя, військової справи);

- таблиця ходу змагань "Старти надій", спартакіад навчального закладу, району, інформація про переможців;

- "Спорт в училещі" (календар спортивно-масових заходів, розклад занять секцій тощо);

- "Що? Де? Коли?" (відомості про те, що передбачається найближчим часом в училещі, місті, районі, може бути таблиця рекордів)

- "Куточок для батьків" (поради для батьків про раціональний режим життя учнів, самоконтроль і лікарський контроль, харчування, самостійні заняття дітей вдома, досвід кращих сімей у справі фізичного виховання дітей вдома).

Хочеться застерегти молодих учителів від перетворення кутків фізичної культури в ілюстрації, що прикрашають стіни. Це повинна бути хроніка фізкультурно-оздоровчого і спортивно-масового життя кожного колективу.

Водночас, пропаганда досягнень успіхів деяких учнів, часта поява їхніх прізвищ і фотографій у "блискавках", стіннівках іноді призводять до захворювань "зірковою хворобою". Це трапляється, якщо інформація і пропаганда мають однобічний характер і спрямовані лише на фізичну сферу діяльності школярів. У таких випадках треба вживати термінові заходи виховного впливу, що дозволять оздоровити морально-психологічний клімат і допоможуть "хворому" правильно оцінити власні досягнення.

3.2. Підготовка фізкультурного активу

Різноманітну роботу з фізичного виховання поза уроками можна виконувати лише за умови широкої самодіяльності активу учнів. Тому викладач фізичної культури повинен прагнути об'єднати навколо себе якомога більше учнів, і не тільки (а може, і не стільки) спортсменів, а й інших, придатних до відповідної роботи, до обслуговування змагань, до створення матеріальної бази тощо. Це можуть бути і так звані "важкі" діти, але хороші організатори, що бажають допомагати вчителеві.

Зрозуміло, що ефективність роботи активу залежить від рівня його підготовки. Тут одного бажання мало, для роботи необхідні знання, уміння і певні навички. Останні можна набути в процесі цілеспрямованого, систематичного і планомірного навчання.

Підготовка активу здійснюється у школі і в інших організаціях, що керують фізичним вихованням учнів. Так, голова і члени ради колективу фізичної культури повинні навчатися майстерності організаторської роботи при районних або кущових метод об’єднаннях викладачів. Взяти на себе цю функцію може і відповідний спорткомітет, ДСТ, ДЮСШ. При цьому паралельно повинен навчатись і резерв. Всі члени ради КФК залежно від сектора (комісії), котрі вони очолюють, повинні вчитись окремо, згідно з їхніми громадськими обов'язками. Окремо навчають і ті, хто вперше виконує покладені на них обов'язки. Навчання активу може організовуватися концентровано в часі або періодично (один раз на тиждень, місяць чи якийсь інший термін). Для проведення семінарів активістів можна використовувати і час шкільних канікул.

Зміст програм навчання можна розділити на загальні і спеціальні питання. До загальних належать: мета і завдання фізичного виховання, принципи системи фізичного виховання. Знання цих тем обов'язкове для всіх груп активістів. Спеціальними темами, наприклад, для фізоргів є: організація завдань для класу, оформлення заявок, організація і підготовка команд для шкільних змагань, фізкультурні заходи в режимі навчального дня. Судді вивчають питання, що стосуються особливостей конкретного виду спорту і правил змагань. Громадські інструктори одержують знання, що торкаються техніки вправ і методики проведення занять, дозування навантаження, а також підготовки окремих учнів і команд до змагань.

Для кожної групи активістів складається план підготовки.

На спеціально організованих практичних заняттях слухачі семінарів керують тренуванням, беруть участь у суддівстві змагань. Майбутніх інструкторів необхідно знайомити з підготовкою спортивного інвентарю, веденням і складанням навчальної і залікової документації (протоколів змагань, відомостей, наказів тощо). На підсумкових заняттях всі учасники складають залікові іспити з теоретичного і практичного розділів навчального плану. Дуже важливо на заняттях організувати обговорення матеріалу, що вивчається, обмін досвідом, всіляко заохочувати слухачів семінару ставити питання.

Навчання і виховання фізкультурних активістів здійснюється й у процесі всієї навчальної і позаурочної роботи, на уроках, секційних заняттях, спортивних змаганнях, у туристичних походах. До підготовки і проведення занять доцільно залучати широке коло людей; членів педколективу, висококваліфікованих суддів, фізоргів. Викладання окремих тем бажано доручати слухачам. Крім лекцій, бесід, практичних занять, радимо широко практикувати проведення семінарів, особливо з суддями та інструкторами.

Формами навчання активу є також: інструктивні заняття, групові та індивідуальні консультації, наради і короткочасні семінари перед проведенням конкретних заходів з фізичного виховання школярів (змагань, вечорів, свят, походів і т. ін.). Інструктивні заняття як форма навчання здійснюються диференційовано, за групами.

Викладач ніколи не повинен випускати з поля зору проінструктованих ним активістів. Він уважно спостерігає, як той або інший з них виконує свої функції. Якщо виникає потреба, педагог своєчасно дасть добру пораду, як правильно поводити себе в тій чи іншій ситуації і що зробити, щоб виконати доручене.

На консультаціях учитель дає поради, відповідає на питання, роз'яснює, як краще діяти, щоб успішно виконувати покладені на активістів обов'язки. Групові консультації використовуються, коли необхідно озброїти спеціальними знаннями і практичними вміннями юних суддів з видів спорту, командирів відділень, громадських інструкторів, керівників ігор на перервах.

Підготовка громадського фізкультурного активу, який відіграє провідну роль у залученні всіх учнів до різних форм занять фізичними вправами, сприяє розвиткові самоуправління в учнівських колективах, впровадженню фізичної культури в побут учнів.

3.3. Створення матеріальної бази та профілактика травматизму

Важливою умовою функціонування системи фізичного виховання у навчальному закладі є матеріальна база. При цьому масова фізична культура потребує особливої бази. Плануючи її створення, вчитель фізкультури повинен орієнтуватись не тільки і не стільки на урок, скільки на необхідність залучити до виконання вправ одночасно всіх учнів, враховуючи їх вік і рівень підготовленості. Якщо, наприклад, для успішного проведення уроку з елементами баскетболу достатньо мати два баскетбольні майданчики і чотири додаткові баскетбольні кошики. Важливо забезпечити всіх учнів на уроці і в позаурочних заняттях інвентарем. Тільки тоді можна дати учням необхідне навантаження, підійти диференційовано до кожного, підтримати його інтерес протягом усіх занять.

Створення такої матеріально-технічної бази вимагає від учителя великих зусиль, ініціативи і творчості.

У цій роботі він повинен виходити з тих підвищених вимог до фізичної освіти людей, реалізація яких неможлива без постійного вдосконалення навчально-матеріальної бази і технічних засобів навчання.

В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в основі лежить методична, а не технічна ідея. Іншими словами, матеріальна база — це не мета, а засіб її досягнення. При цьому кожен учитель повинен прагнути до оптимальної кількості обладнання. Радимо мати тільки те, що сьогодні необхідне. Прилади, що виконали свої функції, повинні без жалю "зніматися з озброєння". Тільки за такої умови обладнання сприятиме правильній організації праці вчителя. У процесі конструювання, створення і використання нестандартного багатопропускного обладнання слід дотримуватись ряду вимог:

• необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання;

• можливість фронтальної організації навчальної діяльності, швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ;

• формування прикладних навичок;

• підвищення емоційного насичення занять;

• можливість використання в процесі самостійної роботи учнів;

• усунення можливих причин травматизму.

Багатопропускні прилади вимагають внесення значних змін до традиційної методики організації занять (взаємострахування, взаємонавчання, самоконтроль, самооцінка тощо). У практиці часто використовують незначну зміну стандартного обладнання для підвищення ефективності навчання групи або окремих учнів (наприклад, при опануванні вправ на паралельних брусах піднімають один бік жердин).

Добре, якщо викладач, створюючи базу, передбачить "природні умови" для подолання різноманітних перешкод.

Значно підвищити ефективність фізичного виховання учнів можна шляхом продуманого фарбування приладів, залів і підсобних приміщень, про що треба радитись із фахівцями.

Для організації інформаційної і методичної роботи, надання допомоги фізкультурному активу, батькам, класним керівникам створюються методичні кабінети (там зібрані література, рекомендації, поради, плани і календарі, навчально-методичні посібники, журнали, фотоальбоми з описом досвіду роботи, навчальні карточки). У кабінеті ведеться каталог методичної літератури з питань методики фізичного виховання, включаючи методику використання нестандартного обладнання та інвентарю. За відсутності в залі і на майданчиках захисних пристосувань, перевантаженості приміщень посилюється ймовірність травматизму. Однією зі складових успішних занять є заходи, спрямовані на усунення можливих причин травматизму.

Розділ IV. Практична частина

4.1. План-конспект уроку з фізичного виховання (баскетбол, естафети)

Мета уроку: формування життєвої компетенції, а саме компетенції навчатися, соціальної компетенції, комунікативної компетенції, інформаційної компетенції, трудової компетенції, компетенції здорового способу життя.

Завдання:

Ознайомити зі спеціальними вправами в парах з м'ячем, повторити техніку ведення м'яча зі зміною швидкості, висоти. Закріпити техніку ведення, кидка після подвійного кроку.
Сприяти зміцненню здоров'я учнів, профілактиці плоскостопості, формуванню правильної постави.
Розвивати швидкість, спритність, координацію рухів.
Виховувати дисциплінованість, цілеспрямованість, волю до перемоги, вміння долати труднощі; вироблення свідомого ставлення до занять фізичною культурою.

Інвентар: м'ячі баскетбольні, секундомір, прапорці, стійки.

Місце проведення: спортивний зал.

Зміст уроку		Час	Методичні вказівки
Підготовча частина уроку 18 хв
1.Шикування, привітання, рапорт, Повідомлення завдань уроку. 2.Бесіда «Український баскетбол» 3.Вимір ЧСС за 15с 4.Організуючі вправи:розподіл на 1й, 2й, 3й; перешикування у три шеренги та навпаки. Перешикування з однієї колони в чотири у русі та навпаки. 5.Повільний розігріваючий біг з елементами переміщення баскетболіста: - приставним кроком правим боком; - приставним кроком лівим боком; - біг спиною; 6.Ходьба, відновлення дихання. Різновиди ходьби по залі з баскетбольними м'ячами (для формування постави та профілактики плоскостопості): - на носках, м'яч у прямих руках над головою; - на п'ятах, м'яч у прямих руках перед грудьми; - на внутрішній стороні ступні, м'яч у прямих руках над головою; - на зовнішній стороні ступні, м'яч у прямих руках перед грудьми. 7.Перешикування у дві колони для Загальнорозвиваючих вправ у парах з м'ячем: 1)В.п.:о.с. стоячи обличчям один до одного, руки внизу, тримаючись кистями, м'яч утримується між грудьми партнерів. 1-2.Руки через сторони – вгору 3-4.В.п. 2)В.п.:о.с. стоячи обличчям один до одного, м'яч у зігнутих руках перед грудьми: Крок назад лівою ногою, руки випрямити. В.п. Нахил ліворуч, ногу в сторону на носок. В.п. 3)В.п.:о.с. стоячи обличчям один до одного м'яч у прямих руках над головою. Нахил праворуч, ногу в сторону на носок. В.п. Нахил ліворуч ногу в сторону на носок. В.п. 4)В.п.:о.с. стоячи спиною один до одного, м'яч у прямих руках над головою. 1-2. Нахил у перед(назад) 3-4. В.п. 5)В.п.:о.с. стоячи спиною один до одного, м'яч у прямих руках над головою. випад правою ногою у перед, нахил назад. В.п. Випад лівою ногою уперед нахил назад. В.п. 6)В.п.:о.с., стоячи спиною один до одного, м'яч притиснутий між партнерами на рівні поясі, ноги нарізно, руки прямі в сторони, триматися кистями 1-2.Присісти 3-4.В.п. 7) В.п.:о.с., сидячи на підлозі, ноги нарізно, впертися ступнями, м'яч у прямих руках перед грудьми. 1-4 Повороти тулуба ліворуч 5-8 праворуч 8) В.П.:о.с. сидячи на підлозі впертися ступнями, м'яч у прямих руках перед груддю 1-2 нахил уперед(назад) 3-4 В.п. 9) В.п.:о.с. стоячи обличчям один до одного, м'яч в одного з партнерів 1-2 стрибок угору назад 3-4 В.п. 10) В.п.:о.с. стоячи обличчям один до одного, м'яч в одного з партнерів 1-2 стрибок угору, підкинути м'яч, партнер ловить його в стрибку 3-4 В.п. 8. Вимірювання ЧСС за 15с		3 хв. 3 хв 3 хв 10 хв 6-7 6-8 6-8 6-7 6-7 6-7 6-7 6-7	Виступ з повідомленням на цю тему. (інформаційна компетенція, спроможність шукати, опрацьовувати та передавати інформацію). Комунікативна компетенція (володіння рідною мовою, ораторським мистецтвом) Звернути увагу на дотримання правильних інтервалів і дистанцій та на правильність поворотів вправа сприяє розвитку координації рухів Спину тримати прямо Спину тримати прямо голову не нахиляти Дивитися прямо Вправи виконувати на місці. Уважно слідкувати за утримуванням м'яча М'яч у руках тримати із силою Нахилятися якомога нижче М'яч у руках тримати із силою, партнера підняти на спину М'яч тримати із силою. Під час нахилу максимально прогнутися Уважно слідкувати за утримуванням м'яча М'яч тримати із силою, амплітуду рухів збільшувати М'яч тримати із силою нахили виконувати якомога нижче Кожен партнер тягне м'яч із силою до себе Стрибок назустріч м'ячеві виконувати якомога вище
Основна частина 24 хв.
	1. Ознайомити зі спеціальними вправами з м'ячем у парах: а) В.П.:о.с. спинами один до одного на відстані стопи 1-нахил тулуба назад, передача м'яча з рук в руки прямими руками угорі 2- Нахил тулуба вперед прийом м'яча 3-Передача між ногами б) В.П.:о.с. стійка спинами один до одного на відстані кроку поворот ліворуч передача м'яча з рук у руки поворот праворуч передача м'яча з рук у руки в) В.П.:о.с. стійка спинами один до одного на відстані кроку Перший учень повертає тулуб праворуч, другий ліворуч - передача м'яча з рук у руки 2- перший учень повертає тулуб ліворуч, другий праворуч - передача з рук у руки г) В.п.:о.с. стойка спинами один до одного на відстані кроку. поворот ліворуч , передача м'яча з рук у руки поворот праворуч, передача м'яча з рук у руки д) В.п.:о.с. учні в парах розміщені один навпроти одного на відстані двох кроків один учень підкидає м'яч угору над собою, 2- учень котрий стоїть навпроти Виконує прискорення і ловить м'яч, 3-учень, який підкинув м'яч, займає місце товариша є) Передача м'яча в парах: - двома руками від грудей - двома руками зверху - однією від плеча 2. Ведення м'яча на місці та у русі зі зміною напрямку: ведення м'яча на місці по прямій кроком із зупинкою біля набивного м'яча зі зміною висоти відскоку, зігнувши ноги в колінах, нахиливши тулуб вперед ведення м'яча кроком з обвезенням партнера, з прискоренням до свого місця. 3. Дві колони стоять навпроти баскетбольних щитів : виконують ведення м'яча; подвійний крок; кидок м'яча з лівого боку; те саме з правого боку 4. Навчальна гра	10 хв 6-8 6-8 6-8 6-8 6-8 6-8 7 хв 4р 4р 4р 4р 4р 1 хв 10 хв	Енергійно і швидко передавати м'яч з рук у руки Виконуючи вправу ступнями не ворушити Повороти тулуба максимальні Слідкувати за рухами учнів повороти мають бути одночасними М'яч підкинути як найвище вертикально вгору Під час виконання передачі Одночасно плече подавати вперед і робити крок однойменною ногою. Перший крок довший , другий коротший зі стрибком розвиток соціальної та комунікативної компетенції
Заключна частина 3 хв
	1.Шикування 2.Вправи на відновлення дихання - зробити повільний повний вдих, затримати повітря - коротким і сильним поштовхом видихнути через щільно стулений рот, не надуваючи щік 3. Вимірювання ЧСС за 15 сек 4.Підсумки уроку, оцінювання 5.Домашнє завдання, перевірка, нове завдання .		Спеціальні дихальні вправи. Вправа корисна при потребі «провітрювання» легенів Звернути увагу на учнів із підвищеним пульсом Відпрацьовувати стрибок у довжину з місця

4.2. Вправи на розвиток спритності

ВПРАВИ З БАСКЕТБОЛЬНИМ М’ЯЧЕМ

1. Гравець з м’ячем в руках стоїть на відстані 1-2 м від стіни, спиною до неї. Гравець виконує стрибок, зігнувши ноги вперед, посилає м’яч в підлогу під собою з таким розрахунком, щоб він відскочив в стіну. Після приземлення гравець швидко повертається та ловить м’яч.

Відстань від стіни та сила удару м’яча можуть змінюватися в залежності від підготовленості підлітків.

2. Те ж саме, але два гравця з м’ячем. Під час стрибка гравець виконує передачу партнеру, а сам після приземлення ловить м’яч, що відскочив від стіни.

3. Стрибки через партнера з м’ячем в руках та передачі м’яча в стіну. Гравець, через якого виконуються стрибки, знаходиться на відстані 2-2,5 м від стіни в глибокому групуванні. Другий гравець розташовується поряд з ним з м’ячем в руках, обличчям до стіни. Виконавши передачу в стіну так, щоб м’яч відскочив від неї, з іншого боку від партнера, що знаходиться в грунтуванні, гравець перестрибує через нього, відштовхуючись двома ногами, ловить м’яч і виконує передачу в польоті в момент знаходження над партнером.

ВПРАВИ З ВИКОНАННЯМ ПЕРЕКИДУ

1. Гравці почерзі виконують перекиди на маті і, швидко піднявшись, одночасно виконують ловлення м’яча від партнера та зворотню передачу.

2. Те ж, але з послідовним виконанням кількох перекидів. що чергуються з передачами м’яча на рівні грудей під час бігу і у високому стрибку.

3. Неодноразові перекиди на одному місті в протилежних напрямках з позачерговим ловленням і передачею двох м’ячів партнерам. Останні розташовуються один проти одного з різних боків від мата.

4.3. Методичні вказівки

Перед вправами на розвиток спритності та швидкості особливу увагу слід приділяти розминці. Крім загального комплексу вправ для підготовки опорно-рухливого апарату, які виконуються в помірному темпі, необхідно, враховуючи специфіку прискорень у наступних вправах, використовувати і спеціальні вправи для колінних та п'ятково-гомілкових суглобів, суглобів пальців кисті .

У процесі розвитку швидкості використовуються різноманітні методи. Для рекомендованих вправ найбільше значення мають повторний та змагальний методи.

Організація учнів для виконання вправ здійснюється двома способами: виконання вправ всією групою поточно, розподіл учнів на підгрупи з серійним виконанням вправ.

Складати пари і трійки гравців доцільно у двох варіантах: поєднання однакових за швидкісною підготовкою гравців та поєднання гравців різної підготовленості, коли один з партнерів виступає в ролі "стимулятора" швидкості. При цьому для оптимального режима роботи гравців треба враховувати схожість пристосування партнерів до швидкісної роботи.

Під час проведення естафет та ігор доцільно, щоб "загальна швидкість" команд була приблизно однакова, але добирати в команди треба гравців з різною швидкістю так, щоб у кожній команді був "швидкісний" лідер.

Під час проведення розроблених нами вправ рекомендуємо застосовувати диференційований підхід, враховуючи різні ознаки розвитку учнів.

Висновки

Як підсистема загальної системи фізичного виховання суспільства фізичне виховання дітей і молоді організовується суспільством у рамках соціальної програми з метою підготовки підростаючих поколінь до майбутньої творчої життєдіяльності. Ця підготовка здійснюється шляхом оволодіння певними духовними і матеріальними цінностями фізичної культури, передбаченими навчальними програмами у спеціально організованому педагогічному процесі.

Структура занять із фізичної культури передбачає їхню загальну педагогічну спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує вирішення завдань фізичного виховання.

Аналіз педагогічної суті різних форм організації фізичного виховання школярів показує, що не в кожній із них однаково можуть бути представлені всі складові виховного процесу: навчання фізичних вправ; засвоєння знань із фізичної культури; процес удосконалення фізичних здібностей; спеціалізована підготовка тощо.

З вищенаведеного хочеться зробити наступні висновки: по-перше, баскетбол залишається однієї з найкращих ігор у закритих приміщеннях для розвитку майже усіх фізичних якостей та кондицій учнів: витривалості, міцності, швидкості, гнучкості, прицільності, швидкості мислення тощо. По-друге, більшість шкіл в Україні мають достатню матеріально-технічну базу для проведення гри в баскетбол як в закритому приміщенні, так і на відкритих майданчиках.

Здійснюючи процес фізичного виховання, пам'ятаймо, що формуємо тих, хто покликаний змінювати існуюче буття, тому виховання не повинно наслідувати лише тенденції існуючого буття.

Воно повинно орієнтуватись на найближче майбутнє, в якому будуть жити наші учні.

Список використаної літератури

Абрамян А. Массовые гимнастические выступления. – Физкультура и спорт, 1966.
Баскетбол : Учебник для институтов физической культуры // Под. Ред. Ю.М. Портнова.-М.: Физкультура и Спорт, 1988.-350с.
Білокопитова Ж.А. Гімнастика, краса і здоров’я. – К.: “Здоров’я”, 1991.
Болобан В., Коркин В. Школа семейной акробатики. К.: Молодь, 1991.
Болобан В.Н. Обучение в спортивной акробатике. К.: Здоров’я,1986.
Бондарь А.И. Учись играть в баскетбол – Минск: Полынья , 1986. – 111с.
Зінін А.М. Дитячий баскетбол. - М.: Физкультура и спорт , 1989.-183 с.
Кудряшов В.А., Рудакос В.И. Баскетбол в школе / Учебное пособие для учителей школ. Л., Учпедлит, 1990.-154с.
Кузин В.В., Полиевский С.А., Баскетбол. Начальный этап обучения, - М.: Физкультура и спорт, 1999.-133с.
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізична культура. – К.: Міністерство освіти України, 1998. – 63 с.
Теория и методики физического воспитания / Под ред. Ашмарина Б.А. – М.: Просвещение, 1990. – 187 с.
Шерстюк А.А. и др. Баскетбол: основные технические приемы, методика обучения в группах начальной подготовки: Учебное пособие, - Омск, 1991.-60с.
Яхонтов Е.Р., Генкин В.А. Баскетбол. – М.: Физкультура и спорт, 1998.-45с.
http://sport-basketballplay.blogspot.com/2012/11/blog-post_913.html
http://elib.lutsk-ntu.com.ua/book/tf/fiz_vuh/2013/13-53/page8.html
http://www.basketbolist.org.ua/ua/tehnika_igry.htm

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Маловічко Олег

Пов’язані теми

Фізична культура, Методичні рекомендації

Додано

25 березня 2020

Переглядів

9517

Оцінка розробки

Відгуки відсутні