МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ. Розвиток швидкості.

ХОЛОД АНАТОЛІЙ

Вчитель фізичної культури, вчитель-методист

 

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Розвиток швидкості

 Швидкість - здатність виконувати рухи за мінімальний час. Вона залежить від швидкості рухових реакцій (відповідних дій на будь-який сигнал), швидкості окремих рухів і частоти рухів, що визначається кількістю за секунду.

1. Швидкість рухових реакцій – процес, що розпочинається зі сприйняття інформації, яка спонукає до дії (заздалегідь обумовлений сигнал, або ситуація, що має сигнальне значення), і закінчує-ться з початком руху відповіді.

2. Проста рухова реакція – це здатність якомога скоріше від-повідати заздалегідь обумовленою руховою дією на стандартний зазда-легідь обумовлений сигнал.

3. Реакція на рухомий об'єкт – це здатність якомога швидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів)  в умовах дефіциту часу та простору.

4. Реакція вибору – це здатність людини якомога швидше здійс-нювати добір адекватної відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.

5. Швидкість поодиноких рухів – прості необтяжені рухи, що вимагають максимального прояву швидкості (удар у боксі, укол у фехтуванні).

6. Частота (темп) необтяжених рухів – упорядковане чергування напруження та розслаблення одних груп м'язів (синергістів) з одночасним розслабленням та напруженням інших (антогоніс-тів).

 

Вікові особливості розвитку швидкісних можливостей у дітей молодшого шкільного віку

Швидкість у всіх її проявах прогресує на протязі життя, значно

менше і раніше підлягає віковим інволюційним змінам, ніж інші фізичні якості навіть за умови її спеціального розвитку.

Віковий період від 7-8 до 11-12 років найбільш сприятливий для розвитку швидкості рухових реакцій та частоти рухів. Цей період також відрізняється найвищим в онтогенезі темпами розвитку координаційних можливостей. Тому саме у цьому віці необхідно акцентувати увагу на вдосконаленні міжм'язової координації у швидкісних рухах.

Особливості методики розвитку швидкості під час виховання швидкості ставляться два основних завдання: збільшення швидкості поодиноких простих рухів і частоти рухів у локомоторних діях, тобто діях, пов'язаних з переміщенням усього тіла в просторі. Прості рухові реакції - це відповідні рухи на раптові відомі сигнали. У житті вони мають велике значення під час дій, наприклад, у важкій місцевості, при керуванні механізмами. Можливий досить швидкий перехід від уже вироблених рухових реакцій до нових їх видів: люди, які швидко реагують в одних умовах, швидко реагують і в інших. Це дуже важливо, адже швидка реакція часто рятує людині життя. Швидкість реакції дитини великою мірою залежить від типу її нервової системи і є якістю, яку вона дістала у спадок від батьків, але її можна і розвинути відповідними вправами.

Покращення швидкості простої реакції можна досягнути шляхом багатократного реагування на різноманітні сигнали (свисток, сплеск, голос). При повторному реагуванні потрібно постійно змінювати завдання і умови їх виконання, добиватись неперед-бачуваності сигналу.

Покращення складної реакції проводиться за рахунок підвищен-ня швидкості руху об'єкту, раптовій його появі, зменшенню величини і дистанції руху.

Велике значення мають для життя людини і складні рухові реакції. Основні з них - реакція на об'єкт, що рухається, та реакція вибору. З метою вдосконалення в дітей здатності швидко вловлювати очима рухомий предмет, використовуються рухливі ігри з великими і малими м'ячами, воланами тощо. Вправи можна ускладнити за рахунок збільшення швидкості та раптовості кидків або скорочень дистанції між гравцями. Поступово у дітей виробляється вміння передбачати наперед напрям і швидкість руху предмета за діями того, хто кидає, вдаряє, коле. Одночасно розвиваються і швидкість відповідного руху, його точність.

Реакція вибору - це знаходження найкращого способу дії чи відповіді на дію «противника» (з кількох можливих варіантів). Вона починає розвиватися ще в ранньому дитинстві, і фізичні вправи на її вдосконалення дуже корисні. Кількість можливих варіантів спочатку має бути невеликою, з поступовим збільшенням до повного обсягу вправи .Природно, що більшість вправ краще проводити у формі рухливих ігор. Реакція вибору покращується шляхом використання ігор в яких створюються сприятливі умови для реагування на умови діяльності, що змінюються в залежності від поведінки партнерів чи суперника.

Швидкість руху залежить не лише від розвитку швидкісних можливостей, а і від інших факторів, таких як сила, гнучкість, витри-валість, техніка і ін.

В зв'язку з цим в методиці виховання швидкості розрізняють два напрямки: цілісне удосконалення швидкості і аналітичне удосконалення тих факторів від яких вона залежить.

Цілісне удосконалення проходить завдяки використанню повторного виконання вправ на швидкість інтервальним методом. Тривалість вправи визначається можливістю підтримувати максимальну швидкість, але не повинна перевищувати 20 с. На одному уроці учень може виконати 8-10 повторень, при цьому найбільша швидкість досягається під час першого і шостого повтору. Навантаження планується з розрахунку 1:10 чи 1:15 (тобто 6 с навантаження – 1 хвилина відпочинку. Інтервали відпо-чинку 95% від часу необхідного для відновлення після виконання вправи. Характер відпочинку активний.

Як тільки швидкість виконання вправи починає падати потрібно перестати виконувати вправу. На фоні втоми швидкість не вихо-вується.

Добрий результат увихованні швидкості дають виконання вправ змагальним методом.

КОМПЛЕКСИ ВПРАВ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ШВИДКІСНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Комплекс 1.

1. Прискорення з високого старту на 10, 15, 20 метрів.

2. Ловля м'яча (волейбольного, футбольного, тенісного) при від-скоку від стіни.

Комплекс 2.

1. Біг із закиданням гомілки назад.

2. Стрибки через скакалку.

Комплекс 3.

1. Біг із високим підніманням стегна (з вихідних положень: руки за спиною, на колінах, опущені вниз).

2. Ловля падаючого предмета за командою партнера (предмет: м'яч, гімнастична палиця тощо).

 

Комплекс 4.

1. Біг із різних стартових положень (сидячи, сидячи із схрещеними ногами, спиною в напрямку бігу тощо).

2. Біг під скакалкою, що обертається.

Комплекс 5.

1. Біг на прямій із перешкодами, встановленими па відстані 10, 15, 20 метрів.

2. Стрибки вгору за командою партнера з діставанням предмета.

Комплекс 6.

1. Біг через набивні м'ячі на відстані 5, 10, 15, 20 метрів.

2. Стрибки через гімнастичну лаву (вперед-назад).

Комплекс 7.

1. Біг із прискоренням за сигналом.

2. Лежачи на лопатках, махові рухи ногами (педалювання) і прискоренням.

Комплекс 8.

1. Передача м'яча в парах сидячи-лежачи.

2. Серія стрибків на місці: два стрибки на малій висоті, третій - на повну силу.

Комплекс 9.

1. Біг перехресним кроком.

2. Стрибки через скакалку у швидкому темпі.

Комплекс 10.

1. Біг на місці біля опори.

2. Біг із зупинкою за сигналом.

Ігри для розвитку швидкості

«Гривеньки»

 У грі беруть участь дві команди, вишикувані у дві шеренги одна навпроти одної (відстань між ними – 10-15 м). Гравець іде або біжить до другої команди, щоб купити «товар» за три гривеньки (тобто тричі торкається своєю долонею долоні продавця). Після того як він втретє торкнеться до продавців чужої команди (тобто заплатить за «товар» три гривеньки), швидко повертається і біжить додому.

Якщо встиг додому, продавець стає у «полон» до покупця, якщо ні, то забирає покупця до себе в «полон». Потім гру починає наступна команда. «Полонені» участі у грі не беруть. Виграє команда, у якої залишаться гравці (тобто гривеньки).

 

«День і ніч» (мал..6)

 На відстані 2-3 кроків у центрі майданчика креслять дві пара-лельні лінії. З обох боків від них на відстані 10-20м - лінії «будинків». Дітей ділять на команди, які стоять на лініях в центрі майданчика, повернуті спиною один до одного. Перша команда - «День», друга - «Ніч». За сигналом учителя: «День!» - команда «Ніч» втікає у свій «будинок», а команда «День» наздоганяє і навпаки. Перемагає команда, яка більше спіймає гравців.

Вказівки до гри

1. Ловити можна до лінії «будинку».

2. Спіймані гравці після підрахування знову беруть участь у грі.

«Квач»

 Ведучий у цій грі - «квач». Усі гравці тікають від «квача» і дражнять його:

—Квачу, квачу, лови кішок, та не нас!

—Квачу, квачу, їсти хочу! - відповідає «квач» і намагається наздогнати когось і поквачити - доторкнутися до нього рукою.

—А я квача не боюся - за гаряче ухоплюся! - вигукує той, хто

втікає і намагається вхопитися за будь-який дерев'яний предмет. Так він стає недоступним «квачеві». Поквачивши когось, «квач» передає йому свої обов'язки, а сам стає гравцем.

Вказівки до гри

Не вибігати за межі майданчика.

Перенесення кавунів

 Гравці шикуються у колони по одному, утворюючи рівні команди. За сигналом козаки кожного куреня бігом послідовно переносять якомога більше м'ячів («кавунів») і складають їх в обручі, що лежать на землі на певній відстані перед командами. Виграє курінь, який швидше і більше перенесе «кавунів».

«Бондар»

 Діти стають у коло обличчям до середини. Один гравець («бондар») ходить поза колом, легесенько вдаряє кого-небудь («клепку») по спині. Каже: «Хто швидше?» - і біжить навколо, а той, кого вдарили, - у протилежному напрямку. Хто швидше займе вільне місце, той повертається до кола спиною. Гравець, який залишився без місця, - «бондар».

«Попід руками»

 Взявшись за підняті вгору руки, гравці стають у коло обличчям до середини. Пара, на яку вкаже ведучий, відпускає руки і біжить у різні боки попід піднятими руками, обминаючи інших учасників. Той, хто швидше добіжить до вихідного положення, переходить у центр кола, а слабший стає на місце і піднімає руки вгору.

«Бездомна лисиця»

 Діти утворюють коло, стаючи по двоє обличчям один до одного на відстані 2-6 кроків, подають руки і роблять «гніздо». У середині кожного «гнізда» між руками стає «лисиця».

Дитина, яка починає гру, стає посередині, як «бездомна лисиця», тричі плескає в долоні й каже: «Лисиці з гнізда». «Лисиці» швидко змінюють свої місця, а «бездомна лисиця» намагається швидше захопити порожнє гніздо. Дитина, яка залишається без місця, стає новою «бездомною лисицею».

Вказівки до гри

 Коли «лисиці» змінюють місце, то діти, що утворюють «гніздо», не повинні розривати руки. Правило, вважається спійманим.

«Запорожець на Січі»

 У центрі прямокутника (15 х 40 кроків) позначається «Січ» - смуга завдовжки 15-20 кроків і завширшки З кроки. Посередині пере-сувається «запорожець», який прагне спіймати когось із куренів (два гурти, розмішені на протилежних сторонах «Січі»), шо пере-бігають з одного табору в інший. «Запорожець» ловить легеньким ударом руки по плечах (спині). Тих, хто стоїть поза смугою, він не торкається. Спіймані перетворюються на «запорожців» і допомагають у ловах. Виграє той курінь, у якому залишиться один найспритніший.

«Квач»

 «Квач» - це помазок, яким мастять сковороду салом в Україні.

В дитячих іграх квачують руками.

Гравці розміщуються на майданчику довільно: один із них ведучий - «квач». За сигналом «квач» намагається наздогнати когось із гравців і торкнутися до нього рукою. Цей гравець зупиняється і голосно каже: «Я квач», гра триває. Перемагає той, хто жодного разу не був «квачем».

 

«Квач із м'ячем»

 Грають від 3 до 20 і більше осіб, віком 10-12 років. Гравці розбі-гаються по майданчику. Ведучий бігає з м'ячем у руках і нама-гається когось поквачити. Той, у кого він влучить, стає ведучим.

«Вказівки до гри»

1. Гравець вважається покваченим, якщо м'яч влучив у нього

прямо, а не із землі. Гравцям не дозволяється чіпати м'яч і від-бивати його далі від ведучого.

2. За риску може вибігати лише ведучий по м'яч. Інший гравець, який переступить риску, змінює ведучого.

«Лисиця і заєць»

 Діти стають попарно в різних кінцях майданчика лицем один до одного, взявшись за руки. Одного вибирають «зайцем», другого - «лисицею». «Заєць» ховається від «лисиці», поспішає до будь-якої пари і стає спиною до одного з гравців. Той стає «зайцем», тікає і так само хоче стати в середину іншої пари. Тим часом «лисиця» намагається його спіймати. Спійманий стає «лисицею», а «лисиця» - «зайцем», гра триває.

«Двоє - мало, третій - зайвий»

 Діти стають у коло один за одним по двоє. Одна пара бігає:  перший тікає, а другий його наздоганяє, намагаючись торкнутися.

Втікач стає попереду якоїсь пари, а той, хто опинився позаду третім, мусить тікати.

Якщо гравець, який наздоганяє, торкнеться того, хто тікає, тоді вже перший тікає, а другий його наздоганяє.

 «Ловці».

 Учасники розподіляються на дві команди, кожна з яких розташовується на своїй половині майданчика. В складі кожної команди є два гравця – «ловці». По сигналу «ловці», взявшись за руки, починають переслідувати гравців суперника з таким розрахунком, щоб замкнути навколо них руки. Гравець, навколо якого «ловці» замкнули руки, рахується зловленим  і вибуває з гри. Гра продовжується 3 хв., після чого підраховується кількість учасників, які залишилися в кожній команді. Перемагає команда «ловці» якої зможуть зловити більшу кількість гравців.

«Виклик номерів» (мал.. 7)

 Група розподіляється на команди. Гравці кожної команди сідають верхи на окремі гімнастичні лави, які стоять за загальною лінією старту на відстані 4 м одна від одної. В кожній команді гравці розраховуються по порядку номерів.

Супроти кожної лави в кінці майданчика стоїть стійка біля якої потрібно повертати. Викладач показує різні рухи котрі учасники повинні за ним повторювати. Раптом він називає номер. Гравці під цим номером вскочивши,  добігають до стійки повороту і прагнуть швидше зайняти свої місця на лаві.

Хто швидше це зробить, отримує виграшне очко, потім гра продовжується.

Виграє команда, гравці якої наберуть найбільшу кількість очок.

«Ривок за м`ячем».

 Викладач з м`ячем в руках займає місце між двома командами, гравці яких розраховуються по порядку. Кидаючи м`яч вперед,

викладач називає один з номерів – два гравця під цим номером біжать за м`ячем. Той хто першим заволодіє ним приносить команді, за яку він виступає,  очко. Перемагає команда, гравці якої швидше наберуть 10 очок.

 

«Підсічка скакалкою».

 Гравці двох команд роблять коло з таким розрахунком, щоб гравець однієї команди стояв між гравцями другої. В центрі кола стає викладач зі скакалкою в руках. Він, крутячи скакалку, утримує її за один кінець, другий кінець описує коло над підлогою, гравець, якого торкнеться скакалка, отримує штрафне очко. Гра проводиться на протязі 3-4 хв. Виграє команда, гравці якої отримують меншу кількість штрафних очок.

Для того, щоб гравці були весь час в радіусі руху скакалки, визначається коло, з якого виходити не можна. Скакалку треба крутити рівномірно, поступово піднімаючи її догори. Цю гру можна провести з вибуванням, гравець, якого торкнулась скакалка, вибуває. В цьому випадку перемагає команда, у якої по закінченню часу залишається більше гравців.

«Зміна табору».

 Група розподіляється на дві команди, гравці яких шикуються в шеренги лицем один до одного. За лицьовими лініями майданчика. По сигналу, гравці кожної команди прагнуть якомога скоріше перебігти за лінію протилежної команди. Виграшне очко присуджується тій команді, гравці якої в повному складі виконують завдання,. Потім вони візьмуться за руки і гучно скажуть «Є»! Гравці виконують 12– 15 пробіжок з інтервалами для відпочинку. Перемагає команда, учасники якої наберуть більшу кількість очок.

Перед стартом, слід розімкнути гравців, щоб під час руху не було зіткнень. Кожний учасник повинен оббігати свого суперника з правої сторони.

В залежності від фізичної підготовки команд, встановлюється дистанція бігу і кількість перебіжок. Гру можливо урізноманітнити за рахунок зміни вихідного положення (з положення низького старту, сидячи на підлозі, знаходячись спиною до напрямку руху, знаходячись в положенні упору лежачи і т.д.).

«Зустрічна естафета з булавами».

 Гравці кожної команди розподіляються на дві групи і шикуються, як для естафети на зустріч. Відстань між командами 20–25м. На протязі цієї дистанції рівномірно розставлені булави по кількості учасників в кожній команді. На стартовій лінії перед кожною зустрічною колоною встановлюється обруч на підставці. По сигналу направляючий першої групи скаче через свій обруч, хапає найдальшу булаву і проскакує через обруч протилежної (зустрічної) колони. Потім стартує направляючий другої групи. Він робить тежсаме, підхопивши дальню булаву. Гра продовжується до того часу, поки гравці не позбирають всі булави. Виграє команда, гравці якої зроблять це скоріше.

«Візьми булаву».

 Гравці двох команд розташовуються в шеренги лицем один до одного на протилежних майданчика і розраховуються за порядком номерів.

На лівому фланзі кожної шеренги в куті майданчика встановлюють стійку повороту. На середині майданчика встановлюють табуретку, на яку ставлять булаву(городок, набивний м`яч). Викладач називає номер і гравці обох команд під цим номером стрімко біжать до стійки повороту протилежної шеренги, оббігають її і стрибаючи на одній нозі, стараються схопити з табурету булаву,  за що команді нараховується очко. Виграє та команда, яка набере більшу кількість очок.

«Захопи коло».

 Граючі розподіляються на 2-4 рівні команди. В центрі майданчика малюється коло діаметром 1-2 м. Гравці команди, взявши один одного за руки, створюють окремі кола. При цьому вони знаходяться на однаковій відстані від кола намальованого на підлозі. По сигналу гравці, продовжуючи триматись за руки, стараються швидше зайняти місце в колі,  витісняючи звідти гравців другої команди. Виграє команда яка зробить це, не розірвавши своє коло. Команда, гравці якої під час гри роз`єднають руки,  вибуває.

«Естафета в присіді».

 Гравці розподіляються на команди в кожній команді призначається капітан. Гравці шикуються по одному на лінії старту. В 10-12м від старту проти кожної команди повинні бути поставлені стійки (булави),  визначаючи поворот. Якщо гра проходить в залі, стійки треба ставити не ближче 3- 4м від стінки. По сигналу капітани приймають положення напівсидячи, тримаючи естафетні палички в правій руці і кладуть руки на коліна. По другому сигналу вони починають швидко пересуватися вперед стрибками, зберігаючи положення «присівши» і тримаючи руки на колінах.

Підніматися не дозволяється. Гравці пересуваються до стійок, роблять поворот,  повертаються і передають естафетні палички гравцям своїх команд, які стоять на старті. Ці гравці знаходяться в положенні «напівсидячи», їх рука витягнута вперед для прийому естафети, друга впирається в коліно. Після передачі естафети, капітани стають в кінець своєї колони. Передача естафети повторюється поточно всіма гравцями команди. Гра проводиться з перервами 3–4 рази. По мірі підвищення тренованості гравців, які займаються, поступово збільшується відстань до стійок або кількість повторень.

«Злови палицю».

 Гравці стоять по колу в 4 кроках від розвідного, який притримує рукою поставлену вертикально на підлогу гімнастичну палицю

(накривши її зверху долонею). Всі гравці мають порядкові номера, в тому числі і розвідний, який оголошує один з номерів і відбігає назад. Названий гравець повинен встигнути схопити палцю, не дозволивши їй впасти. Якщо він не зміг цього зробити, то займає місце розвідного, а той займає місце в його колі. А якщо він встиг, то розвідний не змінюється, гравці можуть розташовуватись лицем, спиною або боком до центра кола. Перемагає (після 3– 5 хв. гри) гравець, який ні одного разу не був в ролі розвідного.

«Кругова охота».

 Гравці розділившись на дві команди, створюють два кола.

По сигналу вони рухаються приставними кроками або скачками в різні сторони. По другому сигналу гравці зовнішнього кола розбігаються, а гравці внутрішнього кола роблять спробу доторкнутися до них, переслідуючи їх по всьому майданчику, коли всі гравці будуть спіймані, команди міняються ролями і гра повторюється. Виграє команда, яка в коротший час зуміє спіймати гравців другої команди. Ловити дозволяється тільки того гравця, який стояв напроти наздоганяю чого на початку гри.

 

Використана література:

 

1. Геллер Е.М. Рухливі на перервах для школярів 7-8 класів.- М.: Фізкультура і  спорт. 1985.- 48 ст.

2. Демчишин А.П. та ін. Рухливі та спортивні ігри в школі – К.: Освіта.1992.

3. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, № 34 ,35, 36, 2005. -   49с.

4. Кругляк О.Я. Рухливі ігри та естафети в школі: Посібник для вчителя. –   Тернопіль: Підручники і посібники,2004.-60с.

5. Основи здоров’я і фізична культура .Программа для загально-освітніх навчальних закладів. 1-11 класи.-К.6 Початкова школа, 2001.

6. Рухливі ігри в фізичному вихованні та методичні вказівки для студентів Національного університету «Львівська по-літехніка». /Укл.: Корягін В.М., Заверікін А.М., Миронов М.М. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політех-ніка», 2009.– 28с.

7. Новосельский В.Ф. Методика уроку фізичної культури в старших класах: Навчальний посібник.— К.: Рад. школа,1989.- 128 с.

8. Визначення фізичної підготовки школярів  /Під. ред. Б.В.Сермеєва.— М.: Педагогіка, 1973.— 104 с.

9. Петров В.А. Примерные обучающие программы // Фізкультура в школі.— 1983.— № 10.— С. 28-29.

10. Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А.  Навчання у спорті.— М.: ФиС, 1993.— С. 181.

11. Шитікова Г.Ф. Оцінка навиків і вмінь у молодших школяів // Фізкультура в школі.— 1977.- № 3.- С. 14-18.

12. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.— Львів: ЛОНМІО, 1996.— 232 с.

13. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.— Тернопіль: Збруч, 2000.— 183 с.