Методика розвитку спритності футболістів

 Характеристика спритності, як основна якість на уроці футболу.

Спритність — це  здатність  швидко  і  точно  реагувати  на  зненацька виникаючі ситуації в грі, мистецьке володіння рухами в  складних  ситуаціях, які  змінюються.  Без  розвитої  в  достатньому  ступені  якості  спритності неможливо домогтися високих спортивних показників у жодній грі.

  Спритність  —  комплексна  якість,  що  залежить  від   різноманітного рухового досвіду гравця. Розвиток спритності найкраще  починати  з  раннього дитинства, використовуючи широке коло  рухових  навичок.  Освоюючи  будь-яку рухову навичку, треба домагатися точності рухів, що  буде  сприяти  розвитку спритності.

Спритність буває  загальною і спеціальною. Основне завдання загальної спритності  -  розширити запас рухових навичок. Загальна спритність - основа спритності спеціальної, що придбавалася гравцем в процесі систематичної підготовки з використанням різних форм фізичного виховання. Спеціальною спритністю ми називаємо уміння гнучко, пластично "пристосовувати" свої рухи до ігрової ситуації, що міняється, зберігаючи цілеспрямованість, точність і високий рівень рухової діяльності.

Спеціальна спритність - не абстрактна "чиста" спритність, а основа технічної сторони ігрової діяльності. Вона завжди проявляється через техніку в можливо більшому числі варіантів. Різноманітність варіантів дозволяє гравцеві впоратися з незначними змінами зовнішньої обстановки (політ м'яча, метеоумови) і із змінами в обстановці на полі. Міра спеціальної спритності міняється з розширенням рухового арсеналу і із зростанням досвіду гравця : чим багатше цей арсенал, чим більше гравець освоїв всіляких комбінацій, тим легше він орієнтуватиметься в ігровій ситуації.

Метод розвитку спритності. У умовах, що не міняються, метод повторення складних з точки зору координації рухів – єдиний, що дозволяє зміцнювати базу і розширювати арсенал рухових навичок. Пізніше починаємо розвивати здатність використання рухових навичок в грових умовах, що змінюються. На цьому етапі використовуємо складні ігрові вправи для розвитку координації. Їх складність і інтенсивність залежать від рівня технічної гравця.

Засоби розвитку спритності :

біг із завданнями (із зміною напряму, із стрибками, присіданнями, перекидами, скачками, падіннями) і з перешкодами (перестрибування, підлазить, "слалом");

комплекси акробатичних вправ : індивідуальних, в парах, в групах (перекиди, перевороти, стрибки з переворотом через партнера, падіння);

стрибки у воду і на батуті; вправи на спритність поводження з м'ячем;

освоєння складної техніки (боротьба за м'яч в повітрі, тренування воротаря).

      Для розвитку спритності  використовуються  гімнастичні  й  акробатичні вправи, вправи на  техніку  і  тактику  гри  зі  ситуаціями,  які  зненацька змінюються, різні рухливі і спортивні ігри.

      Гравцям для успішної ігрової  діяльності  необхідні  всі  три  ступені спритності. При цьому важливу роль грає вищий ступінь. Як  би  віртуозно  та точно не виконувалися прийоми в стандартних незмінних  умовах,  вони  будуть малоефективні при раптових безперервних змінах ігрових  ситуацій.  Специфіка спортивних ігор постійно  ставить  складні  рухові  задачі,  вирішувати  які потрібно миттєво.

      Учителю  варто  пам'ятати,  що  розвиток  спритності  протікає   більш  інтенсивно  у  віці  7—10  років.  Розвиток  спритності  в   дітей   повинне  створювати  основу  для  успішного  оволодіння  складними  за   координацією руховими діями.

        Для  розвитку  спритності  використовуються найрізноманітніші фізичні вправи; рухливі ігри, що вимагають  уміння  швидко переходити від одних дій до  інших,  погоджуючи  їх  з  діями  інших  учнів, вправи з великими  (гумовими або волейбольними) і малими м'ячами,  вправи  в рівновазі на невеликій висоті, стрибки через довгу скакалку. З віком  вправи поступово ускладнюються (вправи з  більш  важкими  завданнями  на  координацію рухів, швидкі переходи від одних точних  дій  до  іншим  і  т.д.).  Особливе значення для розвитку спритності мають  спортивні  ігри  зокрема футбол.

             Методика розвитку спритності футболістів

       Різноманітність змісту ігрової діяльності у футболі вимагає комплексного розвитку основних фізичних якостей і функціонального вдосконалення всіх систем організму того, що займається. А це можливо лише в процесі різносторонньої фізичної підготовки, коли, разом з розвитком основних фізичних якостей, приділяється увага і розвитку спеціальних якостей для футболу.

       Розвиток у футболістів-початківців фізичних якостей і оволодіння різноманітними руховими навиками роблять безпосередній вплив на всі сторони їх підготовки, але понад усе сприяють підвищенню рівня технічної і тактичної підготовленості. Фізично підготовлені майбутні спортсмени, як правило, володіють і стійкішою психікою і здібністю до подолання психічних напружень. У них спостерігається більша упевненість в своїх силах, наполегливість у діях. Високі функціональні можливості дозволяє їм легше справлятися із стомленням, зберігати ефективність діяльності ефектних систем і на цій основі добиватися переваги в тактичній діяльності. Фізична підготовка розділяється на загальну і спеціальну.

      Загальна фізична підготовка забезпечує повноцінний фізичний розвиток і всебічну фізичну підготовленість футболістів-початківців. Вона є процесом, направленим на розвиток основних фізичних якостей і вдосконалення життєво необхідних рухових навиків.

     Мета загальної фізичної підготовки - створення у футболістів рухової підготовленості, фундаменту спеціальної підготовки. Як засоби розвитку фізичної підготовленості рекомендується використовувати фізичні вправи загальної дії, вправи з інших видів спорту. Така різноманітність вправ направлена на розширення у футболістів-початківців рухових можливостей. При цьому потрібно враховувати закономірності перенесення і взаємодії різних якостей і навиків. Вони можуть бути позитивними, негативними або нейтральними. Наприклад, із збільшенням сили у тих, що займаються, збільшується швидкість, поліпшується координація рухів, точність ударів. Позитивне перенесення забезпечують близькі по структурі основним ігровим прийомам навики, які співпадають з ігровим режимом м'язової роботи. Загальна фізична підготовка досягне своїх цілей тільки тоді, коли в роботі тих, хто тренуюється, дотримується постійність і безперервність. Вона вимагається як обов'язкова складова частина навчально-тренувальних занять на всіх етапах і у всі періоди підготовки футболістів. Звичайно, найбільшу  вагу загальна фізична підготовка має на початкових етапах процесу багаторічної підготовки. З віком і підвищенням рівня спортивної майстерності її частка зменшується і, навпаки, частка спеціальної підготовки збільшується .

     Спеціальна фізична підготовка - це процес цілеспрямованого розвитку фізичних якостей і функціональних можливостей тих, що займаються, який здійснюється відповідно до специфіки футболу і забезпечує досягнення високих спортивних результатів.

     Спеціальна фізична підготовка сприяє оволодінню технічними прийомами гри, підвищенню тактичної майстерності тих, що займаються, досягненню ними спортивної форми, а також вдосконаленню психічної підготовленості. Її основна мета - максимальний розвиток сили, швидкості, спритності, витривалості, гнучкості у взаємозв'язку і єдності. Для вирішення цих завдань рекомендуються спеціальні підготовчі вправи з характерами для гри у футбол напруженням, координацією, темпом і ритмом руху. Для цього понад усе підходять вправи техніко-тактичного характеру, спортивні і рухливі ігри, вправи з інших видів спорту і, звичайно, сама гра у футбол.

        Спеціальна фізична підготовка базується на загальній руховій підготовленості. До рішення її задач рекомендується переходити тільки після досягнення що займаються певного рівня загального розвитку.

  Методи розвитку спритності спрямовані на:

а) адекватне сприймання учнями своїх рухів; 
б) озброєння знаннями про раціональні способи виконання рухових дій; 
в) формування вміння оцінювати свої рухи.

Удосконаленню сприймання своїх рухів і положень тіла сприяють фізичні вправи, виконання яких вимагає чіткої просторової і часової регуляції рухів та регуляції м'язових зусиль, де виявляється зв'язок між напрямком, швидкістю, тривалістю, м'язовим зусиллям і його результатом. Успіх виконання таких вправ залежить від чіткості координації рухів. Завдання методичного прийому - добре "відчути" рухи під час першого виконання вправи, щоб потім повторити їх так само в різних ситуаціях.

 Засоби розвитку спритності:

    1) рухливі та спортивні ігри; 
    2) єдиноборства; 
    3) біг з перешкодами; 
    4) вправи на рівновагу в русі і в статичному положенні, під час бігу; 
    5) стрибки; 
    6) метання; 
    7) загальнорозвивальні вправи з предметами; 
    8) гімнастичні та акробатичні вправи.

       Вимоги до виконання вправ на спритність: використовувати вправи, які містять елементи новизни, запобігати перевтомі, тривалість відпочинку повинна бути достатньою.    

      Вправи для розвитку спритності

Бігові вправи зі зміною швидкості

1. Біг коротким і довгим кроком.

2. Біг зі зміною швидкості, чергування повільного та коротких ривків.

3. Біг із прискоренням на місці і в русі.

4. Біг із раптовими зупинками, поворотами  на 180°, 360° і наступними прискореннями вправо, вліво і т. д.

5. Біг зі зміною швидкості та напряму руху за звуковим сигналом тренера.

6. Біг перехресним і приставним кроком  із  прискоренням за звуковим сигналом тренера

Старти зі статичних вихідних позицій

1. Старт із положення сидячи, навприсядки, лежачи.

2. Старт із позиції «упирання руками».

3. Старт із позиції «спиною вперед».

4. Старт із високої або низької стартової стійки.

 Старти із динамічних вихідних позицій

1. Стартовий ривок після ходьби навприсядки.

2. Те ж, що впр. 1, тільки ходьба спиною вперед на 180°, 360°.

3. Стартовий ривок після підскоків навприсядки на місці, в рухові, вперед, назад.

4. Стартовий ривок із позиції «ходьба навприсядки боком».

5. Стартовий ривок після перекидань уперед, назад і т. д.

Старти  з наступним підключенням рук:

1. Руки перед собою.

2. Руки за спиною.

3. Руки за головою.

Старти з мячем:

1. Старт після вкидання мяча.

2. Старт після вкидання сидячи.

3. Старт після вкидання лежачи.

Асиметричні рухи. 
Дзеркальне виконання вправ (напр. метання лівою рукою для правші). 
Вправи з різним м'язовим напруженням (напр. стрибки у довжину на задану відстань). 
Ускладнення вправ додатковими рухами. 
Зміна швидкості й темпу руху, способів виконання вправ.

                   Вимірювання і результати дослідження

Сучасний футбол  має тенденції до відносної універсалізації гравців, до їх уміння (при необхідності) ефективно діяти на будь-якій ділянці поля, як в обороні, так і в атаці. Структура гри, у зв'язку з цим, пред'являє підвищені вимоги до таких фізичних якостей як швидкість, спритність, силова - витривалість. Це, у своєю чергою, вимагає від вчителів і тренерів усвідомленого застосування в навчально-тренувальному процесі найбільш ефективних засобів і методів розвитку рухових можливостей гравців. Успіх в рішенні даного питання перебуває в прямій залежності від розуміння вчителем важливості даної проблеми, а також від наявності тестових методик, що дозволяють вимірювати (контролювати) розвиток даних якостей на тренуваннях і ступінь реалізації в змагальних умовах.

Таким чином, основними вимірниками спритності виступають - координаційна складність, точність і час виконання завдання. Стосовно футболу вимірником спритності також може бути здатність розподіляти і перемикати увагу  зорового і слухового аналізатора.

Також розроблені методи вимірювання спритності у футболістів. Під час роботи над цією проблемою необхідно, щоб методи були максимально наближені до змагальних. Наприклад:

біг по периметру квадрата із стороною 7 м. У другій спробі випробовуваному необхідно оббігти чотири стійки, встановлені на другій і четвертій стороні (їх дві на кожній з відстанню між ними, рівною 1,5 метра).

      Перелік контрольних тестів (вправ) на визначення спритності: 
1. Човниковий біг 4x9 м. 
2. Стрибок угору з поворотом на задане число градусів - тест на визначення просторової точності рухів (виконують у "градуйованому колі"). 
3. Стрибок в довжину з місця на задану відстань (точність приземлення). 
4. Виконання стійки на одній нозі, друга зігнута і торкається стопою колінного суглоба, стегно відведене вбік, руки на поясі, очі закриті - вправа на визначення статичної рівноваги. Відлік часу ведуть за допомогою секундоміра, який зупиняють у момент втрати рівноваги. 
5. Жонглювання м'ячем.
6. Влучання м'ячем у горизонтальну та вертикальну ціль із заданої відстані.

Футболістів також досліджували в бігу на 30 м по прямій.

Різниця  в часі  пробіжки складних завдань  і  час подолання відрізка 30 м по прямій вважалася критерієм оцінки спритності; оцінювали за допомогою цифрового секундоміра.

По коефіцієнту ефективності ряду ігрових прийомів (наприклад, прийом м'яча в русі, передача м'яча, відбір м'яча, обведення супротивника, удари по воротах) експертним методом визначали спритність футболістів.

Крім того група тренерів  оцінювала дії гравців по чотирьох критеріях, що характеризують компоненти спеціальної спритності, це:

тактичне мислення;

швидкість орієнтування;

      точність передач і ударів у ворота;

      координаційні здібності (виконання стійки на одній нозі, друга зігнута і торкається стопою колінного суглоба, стегно відведене вбік, руки на поясі, очі закриті - вправа на визначення статичної рівноваги. Відлік часу ведуть за допомогою секундоміра, який зупиняють у момент втрати рівноваги).

Вимірювання  проводилося в Безіменському ЗНВК І-ІІІ ст. Проходило в період з жовтня посічень 2012-13 року. До роботи були залучені футболісти 13-14 років, що займаються у футбольній секції і учні 7-8 класів. Всього приймали  участь 20 осіб. Вимірювання проводилось за допомоги тренерів РДЮСШ «Колос» Козятинського району Бабюка М.В. і Коваля С.В.

Рівень фізичної підготовленості до початку експерименту в контрольній групі

Використані методи оцінки спритності слід вважати інформативними, надійними і об'єктивними.

Як бачимо, труднощі оцінки і множинність вимірюваних компонентів складових спритність, значно утрудняють контроль цієї важливої для футболу якості, але все таки не роблять такий контроль неможливим.

Рівень фізичної підготовленості на початку дослідження в експериментальній групі

Слід зазначити, що з жовтня  по січень (тобто весь експериментальний період)  футболісти виконували рекомендовані спеціальні вправи, що зв'язано впливають як на розвиток спритності, так і на зростання техніко-тактичної майстерності.

    Старти зі статичних і динамічних вихідних позицій

1.               Два гравці біжать в 3-4 м один за одним. Ведучий раптово змінює напрям і швидкість бігу. Завдання веденого - повторити всі рухи ведучого.
2.               Стрибок угору з поворотом на задане число градусів  (виконують у "градуйованому колі"). 
3.               Гравці в колоні поодинці в 30 метрах від тренера. Футболісти виконують прискорення у бік тренера.  Якщо тренер підняв праву руку - гравець починає бігти протиходом (до лінії старту).
4.               З положення "лежачи на спині" гравець виштовхує м'яч обома руками від грудей і, схопившись (не давши м'ячу торкнутися землі (підлоги), приймає його на ногу і починає ним жонглювати.
5.               Гравець розміщується лицем до стіни на відстані 4 м від неї.

Асистент з відстані 8-10 м рукою посилає м'яч (то справа, то зліва) в стіну.

Завдання: зупинити відскакуючий м'яч. Після 10-12 кидків - зміна ролей.

       Важливою особливістю цих завдань є те, що футболістам надається можливість оволодіти великим запасом раніше невідомих рухових навиків. Це сприяє тому, що в процесі гри футболісти мобільніші до рішення техніко-тактичних задач. Крім того, накопичений об'єм різноманітних рухових навиків надає можливість гравцям імпровізувати в процесі реалізації ситуативних завдань.

      Через три місяці проводилось повторне вимірювання, де можна побачити наслідки застосованих вправ для  розвитку спритності  в експериментальній групі порівняно з підготовленістю юних футболістів в контрольній  групі.

Рівень фізичної підготовленості після повторного вимірювання в контрольній групі

      Після повторного вимірювання в контрольній групі спостерігається в деякій мірі підвищення результатів тестування. Але незначне.

Рівень фізичної підготовленості після повторного

вимірювання в експериментальній групі

  Після повторного вимірювання в експериментальній  групі можна спостерігати, що результати значно підвищились в тесті №4,  і особливо в тесті №2. І, як наслідок, зменшується різниця в бігу на 30 м по периметру квадрата і бігу 30 м по прямій.

ВИСНОВКИ

Отже, спортивне тренування включає в тій чи іншій мірі всі основні або відносно самостійні сторони: технічну, фізичну, тактичну, психічну і інтегральну. Така структура упорядковує уявлення про складові спортивної майстерності, дозволяє до певної міри систематизувати засоби і методи їх вдосконалення, систему контролю і управління процесом спортивного вдосконалення .

Кількість різних проявів окремих рухових якостей у футболі вельми велика, тому розвиток і ефективне вдосконалення кожного з них вимагає належного наукового обґрунтування. В процесі гри у футбол постійно виникає проблема швидкого реагування на несподівані дії суперників, прояв високих швидкісних і силових якостей при виконанні окремих технічних прийомів гри, швидкості орієнтування, здійснення переміщень, атакуючих і захисних дій в умовах строгого дефіциту часу, складної взаємодії з партнерами по команді.

Різноманітність змісту ігрової діяльності у футболі вимагає комплексного розвитку основних фізичних якостей і функціонального вдосконалення всіх систем організму того, що займається. А це можливо лише в процесі різносторонньої фізичної підготовки, коли, разом з розвитком основних фізичних якостей, приділяється увага і розвитку спеціальних якостей для футболу.

Тренувальні програми будуть ефективними, якщо вони будуть направлені на одночасний розвиток спритності і техніки тактичної майстерності. Разом з тим ми не повинні не забувати про те, що оцінка ступеня спритності будь-якого обґрунтованого рухового завдання не полягає в елементах даного завдання, а визначається виключно по ступеню відповідності їх з навколишнім оточенням, оскільки від її ефективності залежить ступінь успішності рішення реалізовуваної командної задачі.

Аналіз результатів, одержаних при тестуванні футболістів показав, що результати після повторного вимірювання в контрольній групі підвищивсь на 2%  (тест №1), на 1,1%(тест №2), на 1% (тест №4). Тоді як результати в експериментальній  групі підвищилися на 4,3%  (тест №1), на 4,55%(тест №2), на 2,8% (тест №4).

Гістограма зростання результатів, %

Це доводить, що вправи, які застосовувались в експериментальній групі протягом експериментального періоду позитивно вплинули на розвиток такої фізичної якості як спритність, так і на техніко-тактичну майстерність, пов'язану з різними проявами спритності в складних моментах гри.   

Можна стверджувати, що доцільною є наступна схема розвитку і подальшого вдосконалення спритності:

визначення рівня розвитку цієї якості;

встановлення структури спритності кожного гравця команди;

підбір вправ (рухових завдань), що впливають на провідні форми прояву даної якості;

оцінка ефективності використовуваних тренувальних засобів по темпах приросту показників спритності;

вибір і використання в тренувальному процесі тих засобів (можливий також урахування індивідуальної схильності) які відтворюють найбільшу дію.

Головний принцип підбору вправ для розвитку спритності - якомога більше різноманітності. На тренуваннях потрібно більше використовувати добре розучені гімнастичні і акробатичні вправи, чергування ходьби і бігу в різних поєднаннях, рухомі ігри з несподівано змінними ситуаціями, вправи по техніці і тактиці гри. Виконувати їх рекомендується на початку заняття.

         Подальші дослідження передбачається провести у напрямі вивчення інших проблем вимірювання і вдосконалення спритності.

1                  План-конспект уроку футболу

                           № ____ в  7  класі        __________ 2016 р.

Тема уроку: Футбол. Удари по м'ячу зовнішньою частиною підйому

Відділ освіти Козятинської районної державної адміністрації

Методика розвитку спритності футболістів

Матеріали 

Янчука Ярослава Петровича, вчителя фізичної культури Безіменського ЗНВК І-ІІІ ст.

с.Безіменне 2016 р.