“ Методика використання казки на заняттях з розділу: «Особиста гігієна»”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

“ Методика використання казки на заняттях з розділу: «Особиста гігієна»”

 

 

 

 

Підготувала:

вчитель початкових класів

логопед, сурдопедагог

Вигура Христина Юріївна

 

 

 

 

 

ЛУЦЬК, 2021

 

ПЛАН

Вступ

1. Характеристика психолого-педагогічного потенціалу казки.

2. Робота над казкою.

3. Методи та прийоми створення казки.

4. Казки на заняттях з розділу: «Особиста гігієна».

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Казка — це думка, втілена в художнє слово. Вона запалює вогник дитячої творчості. Під її впливом дитина починає бачити навколо себе незвичайні взаємозв’язки між предметами і явищами, досягаючи єдності образів. Водночас учень переживає хвилюючу радість, яка породжує бажання поділитися своєю думкою з товаришами. В колективі виникають найтонші духовні стосунки між дітьми, коли своїм емоційним, напруженим життям живе думка кожної дитини.

Казки    використовуються    з    метою    інтелектуального,    цікавого, захоплюючого та естетичного навчання, а також розширення загального кругозору і пізнавальних інтересів учнів молодшого шкільного віку. Науковцями доведено, що за наявності інтересу, позитивних емоційних переживань знання засвоюються ґрунтовно, міцно. Тому, завдання вчителя.

В українській педагогічній науці роботу із застосуванням казкових мотивів та образів запровадив В. Сухомлинський, який приділяв значну увагу використанню казки при роботі з дітьми: "Я не уявляю навчання у школі не тільки без слухання, але і без створення казки".  Вчений уважав казку сферою і джерелом мислення дитини: «Естетичні, моральні та інтелектуальні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потік думки, який пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками острівці мислення».

Казка є найбільш ефективним та доступним засобом розвитку творчого потенціалу. Вона активізує дитячу фантазію, розвиває логічне мислення, пам'ять, мовленнєво-комунікативні здібності, творчу уяву, художньо-естетичний смак .

До провідних функцій казки належать: соціалізуюча, креативна, голографічна, валеолого–терапевтична, культурно–етнічна і вербально–образна.

1. Характеристика психолого-педагогічного потенціалу казки.

Аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури дозволив зробити такий висновок: по-перше, казка впливає на психічний розвиток дитини: розвиває почуття, мислення, уяву, фантазію, сприймання, волю. По- друге, розвиває розуміння мови на слух, словник, зв’язне мовлення, формує правильну граматичну будову, виховує звукову культуру. По-третє, казка навчає, виховує і соціалізує.

На уроках, де присутня казка, діти вчаться усвідомлювати свої почуття, емоції, бажання. Як справедливо помічають психологи (Т. Зінкевич- Євстигнєєва, Т. Грабовська, Н. Погосова), частіше всього гармонійному розвитку дитини заважає емоційна нестабільність.

Казка відкриває перед дітьми багатогранний спектр почуттів та емоцій. Найголовніша ознака казки у цьому відношенні полягає у ясності та чіткості змалювання позитивних і негативних рис характеру, дій персонажів, що викликають відповідні чіткі та ясні емоції. Софія Русова свого часу говорила, що світ різноманітний, він має багато відтінків, в яких дітям важко розібратися. Натомість у казці дитина може побачити чітку межу між добром і злом, любов’ю і ненавистю тощо .

До лінгводидактичних можливостей казки віднесемо її здатність формувати мовну культуру особистості, оволодіння багатозначністю мови, її художньо-образним багатством, композиційно-сюжетною варіативністю.

Казка є одним із вирішальних факторів, що визначають розвиток словесної творчості молодшого школяра. Саме до казки найбільше наближуються дитячі словесні твори. Казки дітей відображають теми та зміст народних казок, герої дітей діють у нових ситуаціях, але з типовими рисами народних героїв, запозичуються специфічні казкові елементи побудови сюжету (зачин, кінцівки), характерними є класичний принцип потрійності та деякі стилістичні засоби.

Чудодійним методом розвитку мовлення дітей називав В.О. Су-хомлинський казку. За його словами, це «свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови» . Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них. Початкове духовне виховання дитини відбувається також у казці.

В.О. Сухомлинський дійшов висновку, що перше завдання школи «навчити дітей добре мислити і говорити», а розпочинається ця робота вже зі старшими дошкільниками. Весь зміст навчання, характер духовного життя, розумового розвитку дитини повинен стояти на «трьох китах»: «яскрава думка, живе слово і творчість дитини» .

Основна мета розвитку мовлення, за В.О. Сухомлинським, озброїти дітей умінням правильно, з дотриманням високої мовленнєвої культури, зв’язно висловлювати свої думки. Для досягнення цієї мети необхідно постійно працювати над усіма компонентами мови: звуком, словом, словосполученням, реченням, текстом.

В.О. Сухомлинський акцентував увагу педагогів на використанні казки як засобу розвитку творчого мовлення. За його словами, казка – це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитячого мислення і мови. Казка – це духовне багатство народної культури, пізнаючи яке, дитина пізнає серцем життя народу. Створення казок, за автором, – це один з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Водночас, це важливий засіб розумового розвитку. Якби не творчість, не складання казок, мовлення багатьох дітей було б плутаним, а мислення – хаотичним. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючий світ казок входить у душу кожної людини з дитинства, засіваючи її першими зернами добра, краси і справедливості .

Казки сприяють розвитку у дітей творчої уяви, логічного мислення. Слухаючи казки, які розповідають дорослі, діти й самі прагнуть складати казки. Саме про це й писав В.О. Сухомлинський: «Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, – значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити» .

Отже, В.О. Сухомлинський націлював увагу педагогів на використання казки як засобу розвитку творчого мовлення дітей.

Казка, вводячи молодшого школяра світ фантазії, пробуджує їх до активної діяльності. Спочатку до співтворчості, а у щасливому випадку – до творчості. Дитина через емоції і почуття, викликані казкою, сприймає колорит народності в передачі казкового образу, красу рідної мови.

Казки є ефективним прийомом усвідомлення важкого матеріалу. Цей жанр молодші школярі готові слухати, обговорювати безкінечно, їх захоплює сюжет, вони з непідробним інтересом стежать за діями незвичайних героїв, за розвитком подій. Читаючи чи слухаючи казку, дитина охоче занурюється у чарівний світ її персонажів, переймається подіями твору. Казка переносить дітей із буденного світу реальності у світ небуденності, пробуджує фантазію, емоційно зацікавлює і захоплює. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів.

Казки люблять всі: і діти, і дорослі. Давайте замислимося, чому? На це запитання можна знайти безліч відповідей. Одна з найголовніших – казки лікують душу, а через душу – зцілюють тіло.

Люди інтуїтивно тягнуться до казки, шукають у ній прихований зміст, щоб заново відкрити у собі те, що вже відомо, але сховано у глибині серця. Сьогодні слово “казкотерапія” не викликає здивованих поглядів і уточнюючих запитань практичних психологів. Слово знайоме і часто використовується. Казкотерапію використовують скрізь: у дитячих садочках, школах, кризових центрах, лікарнях - скрізь, де діти та дорослі можуть отримати допомогу. Сьогодні казкотерапія – це

 лікування казкою;

  процес пошуку сенсу буття, розшифровки знань про світ і систему взаємозв’язкыв у ньому;

 процес створення зв’язку між казковими подіями та реальним життям. Процес перенесення казкових персонажів у реальне життя;

 процес активізації особистісного потенціалу та власних ресурсів людини;

 процес об’єктивізації проблемних ситуацій;

 процес покращення внутрішнього та навколишнього світу;

 можливість доторкнутись до таємниці, реалізувати власну мрію, відчути почуття захищеності.

Найбільше, що може «дозволити собі» жанр казки – це натяк на те, як краще поступати у тій чи іншій життєвій ситуації.

Головний герой у казці – це збірний образ. Дитина може легко ідентифікувати себе з ним та переноситись у ті “далекі-далі”, де відбувається дія. Життєвій вибір, відповідальність, взаємо підтримка, дружба та любов – все, що закладене у казку, може стати власним переживанням дитини та навчити її бачити ситуації, до яких вона звикла у повсякденному житті, дещо по-іншому, діяти так, як вчить казка., адже на прикладі казкових героїв вона вже могла побачити наслідки вірного чи неправильного вибору героїв.

Часто дитина просить своїх батьків або ж вихователів читати їм одну й ту ж казку. Вірогідно, що саме вона найбільш відповідає світосприйняттю дитини на даному етапі і допомагає їй розуміти важливі для себе запитання.

Ознака справжньої казки – добрий, хороший кінець. Це дає дитині почуття психологічної захищеності. Щоб не відбувалось у казці – все закінчується добре. Всі випробування, що випали на долю героїв, навчили їх, зробили мудрими та сильними. З іншого боку, дитина бачить, що якщо хтось чинить поганий вчинок, то обов’язково отримує по заслугам, а гарні вчинки та якості завжди винагороджуються. В цьому і закон буття - як ти відносишся до світу, так і він буде відноситись до тебе.

Казки вчать берегти здоров’я, ще раз допомагають зробити наголос на загальнолюдських цінностях, на тому, без чого навряд чи людина зможе відчувати себе щасливою. Діти, як і дорослі, всі різні. До кожної дитини необхідно підібрати свій ключик. Під час роботи з казкою можна використовувати безліч допоміжних методів та форм: аналіз, вигадування, малювання, розмальовування, розігрування, ляльковий театр тощо.

2. Робота над казкою.

Що дитина любить найбільше?  Казку. З чого здобуває свої знання? З казки. Кого наслідує? Героїв казки. Отже, і гармонійний розвиток дитини швидше здійснюється через казку. Казки є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу – уявлення, певного ідеалу – носія бажаних поведінкових якостей та реакцій.

Через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, учиться бути товариською, доброзичливою, вчиться бути Людиною. Де б дитина не була, а казка завжди поруч.

Що ж таке казка?

Казка  – це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті.

Універсальність казки в тому що:

* казка інформативна - через аналіз придуманої казки дитина отримує інформацію про життя героя, способах уникнення труднощів;

* казка безмежна - доповнюючи, збагачуючи казку, дитина змінює і збагачує своє життя;

* казка феєрична - можна використати ляльки, вбрання, музичні інструменти, продукти діяльності.

* казка емоційна - через участь в казці дитина накопичує позитивний емоційний заряд, зміцнюючи свій соціальний імунітет;

* казка мудра - через казку психолог має змогу передати дитині нові способи і алгоритми виходу із складної придуманої ситуації;

* потреба в автономності - в кожній казці герой діє самостійно на протязі всього шляху, робить вибір, приймає рішення, сподіваючись лише на свої власні сили;

 * потреба в компетентності - герой здатний пройти будь – які труднощі і перешкоди і ,як правило, стає переможцем, досягає успіху, хоча може терпіти тимчасові незручності;

* потреба в автономності - герой завжди активний, знаходиться в русі.

Послідовність роботи з казкою:

Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно.

1 етап. Аналітичний (ознайомлення зі змістом казки)      Зазвичай, робота над казкою починається з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Читаючи казку, треба слідкувати за тим, як дитина слухає казку. Якщо збуджена дитина заспокоїлась – це говорить про актуальність теми казки. Якщо спокійна дитина починає нервувати – казка важка для сприйняття дитини. В процесі читання можна дозволяти дітям висловлювати свою точку зору про дії героїв, щось додавати своє.

2 етап. Оперативний ( обговорення казки)

Після читання казки необхідно обговорити казку. Дитині треба дати змогу висловитися , вона повинна чітко знати, що ні один вислів не буде підлягати осудженню. Однак не бажано затримувати обговорення. Якщо дитина стомилася - то це значить, що тривала емоційна активність складна для дитини. Тому обговорення треба перенести на наступний день. Якщо дитина не хоче нічого говорити – не примушуйте її.

Після обговорення можна запропонувати дитині намалювати малюнок, доречно використовувати піскотерапію, артотерапію, музикотерапію.

3 етап. Введення морального правила (висновки)

На останньому етапі роботи з казкою діти обирають гуманне правило, яким надалі будуть користуватися в житті. На цьому етапі доцільно також перетворити казку у виставу. Звичайно, це забере чимало часу, але драматизація дуже ефективна для дитини, переказати так, як їй схочеться.

Традиційні види робіт з казкою:

• читання;
• розповідь;
• бесіда;
• драматизація;
• інсценування.

Нетрадиційні технології роботи з казкою:

• переплутування сюжетів героїв;
• змінювання характеру героя;
• змінювання місця, часу, події;
• змінювання кінцівки казки;
• складання казки за схемою.

У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дитини. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення.

3. Методи та прийоми створення казки.

Як відомо, кожна окрема терапевтична казка має конкретну мету. Отже, починати роботу над складанням казки слід з визначення її мети. Складання казок – процес неважкий і цікавий. Деякі історії виникають  у голові спонтанно, за лічені хвилини, як реакція на поведінку дитини. У моїй практиці неодноразово були такі випадки. Наприклад, за якусь мить народилася казка про зайчика Хомку. Діти негарно гралися м’якими іграшками, кидалися ними. В голові народжується думка, і я розповідаю їм казку про плюшевого зайчика з магазину м’яких іграшок. Ця іграшкова тваринка дуже хотіла мати друга і як же вона зраділа, коли її купив Іванко. Але хлопчик негарно поводився з зайчиком, кидав та шматував його. От іграшка і втекла від Іванка.

     Мовознавець, філософ Володимир Пропп, проаналізувавши величезну кількість казок, зрозумів, що в їхній  структурі немає нічого випадкового, а, навпаки, є свої правила і порядок.

     На допомогу всім, хто хоче сам складати казки, він розробив так звану карту казок. Вона допоможе легко створювати власні казкові історії.

КАРТА  КАЗОК

1. Наказ або заборона.

2. Порушення наказу або заборони.

3. Шкода.

4. Від’їзд героя.

5. Завдання.

6. Зустріч з дарувальником.

7. Чарівні дарунки. 

8. Поява героя.

9. Поява лиходія.

10. Боротьба героя і лиходія.

11. Перемога героя.

12. Повернення героя.

13. Прибуття додому.

14. Несправжній герой.

15. Тяжкі випробовування.

16. Лихо минає.

17. Упізнавання героя.

18. Несправжнього героя викривають.

19. Покарання лиходія.

20. Весілля.

Алгоритм підбору (складання) терапевтичної казки

•                Чітко визначте проблему, яку слід вирішити.
•                Підберіть можливі шляхи її подолання у реальному житті.
•                Втільте в характері головного героя казки (це може бути вже існуюча казка) ті риси, страхи, комплекси, яких слід позбутися.
•                В процесі розгортання подій казки головний герой має позбутися своїх недоліків.

Основні прийоми роботи з казкою

•                Аналіз казок. Мета – усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка або казка, створена психологом чи вчителем для індивідуальної роботи з учнями. При цьому дитині пропонується відповісти на ряд запитань: «Як ви думаєте, про що ця казка?», «Хто з героїв найбільше сподобався і чому?», «Чому герой зробив ті чи інші вчинки?», «Як герой знайшов вихід із складної ситуації?» тощо.
•                Розповідання казок. Прийом спрямований на розвиток фантазії та творчої уяви. Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або третьої особи, а також від імені інших казкових героїв. Наприклад, дітям можна запропонувати розповісти казку про колобка від імені лисиці, Баби Яги або Василіси Премудрої.
•                Переписування казок. Переписування і дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині не подобається щось у сюжеті казки, поворот подій, певні ситуації, в які потрапляють герої, кінець казки тощо. Це – важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи інші персонажі у казку, дитина сама обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану сюжет і знаходить той варіант руйнування ситуацій, який дозволяє звільнитися їй від внутрішньої напруги. В цьому полягає психокорекційний сенс переписування казки.
•                Постановка казок із допомогою ляльок. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно позначається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною. Робота з ляльками дозволяє удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, яких зазвичай дитина з якихось причин не може собі дозволити проявляти.
•                Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації дитини виявляються в малюнку. Малюнки аналізуються, обговорюється поведінка і мотиви дій персонажа, діти дають їм оцінку: добре – погано.
•                Програвання епізодів казки. Програвання епізодів казки дає можливість дитині відчути деякі емоційно значущі ситуації і пережити певні емоції.
•                Складання казок – це так цікаво й корисно! З одного боку цей процес сприяє розвитку уяви, з іншого – дозволяє дитині повідомити оточуючим про свої проблеми. Краще не втручатися в те, про що та як вигадує дитина. Хоча на початковому етапі, щоб показати приклад, можна скласти казку разом з нею. Почута від дитини казка допоможе усвідомити її проблеми і труднощі.

Рекомендації дорослим щодо складання терапевтичної казки

•                Почніть здалеку. Традиційно використовуються фрази, що позначають час: «давним-давно», «за часів Царя Гороха», «в давнину», «в минулому році», «такого-то числа і такого-то року» і так далі.
•                Позначте місце, де будуть відбуватися події. У класичних казках це звучить так: «в деякому царстві-государстві», «в тридесятому царстві», «в одному лісі». Але ніщо не заважає вам придумати щось своє, особливо якщо казка лікувальна і покликана допомогти дитині впоратися з якоюсь проблемою. Можна обрати місцем казкових подій свою школу, своє місто або село, дитячий майданчик або дитячий садок.
•                Вигадайте головного героя, який би був схожим на дитину, якій адресується казка. Нехай герой любить ті речі, до яких небайдужа дитина, має схожі з її звички й захоплення. Але не варто повністю копіювати дитину в герої історії. Треба зробити персонажа казковим, цікавим, кумедним, чарівним, що викличе у дитини найгарячіші симпатії і бажання опинитися на його місці.
•                Позначте символічно проблему (в жодному разі не напряму!). Вона має відображати ситуацію, в яку потрапила дитина. Змініть ситуацію так, щоб вона лише вгадувалася, зробіть її по-справжньому казковою, чарівною, але цілком впізнаваною. Однак не зменшуйте труднощі, з якими зіткнувся головний герой.
•                Придумайте продовження історії. Тут можна ввести в гру антигероя/героїв, які посилять проблему, або ж обійтися без них. Головне: проблема має бути посилена максимально, доведена до абсурду. Розвивайте історію так, щоб стало зрозуміло – герой просто не може не зробити щось відносно проблеми.
•                Разом з героєм вирішуйте його казкову проблему. Герой казки має прийти до вирішення проблеми так, щоб дитина побачила вихід зі своєї власної – тієї, під яку і вигадувалася казка. Нехай в процесі герой проявляє свої кращі якості, задіює різноманітні ресурси, стаючи попутно сильнішим, розумнішим, добрішим, сміливішим.
•                Виведіть свого героя з усіх пригод безумовним переможцем. Радійте разом з дитиною його успіху й хоробрості, а потім обговоріть з дитиною, чому навчила персонажа казки ця історія, як він надалі буде вести себе, потрапивши в схожу ситуацію.
•                Казку для казкотерапії найчастіше складають для кожної дитини окремо, з урахуванням її особливостей, відштовхуючись від тих проблем та страхів, які притаманні конкретній дитині. Така казка повинна надати дитині можливість вдатися до самоаналізу. Головний герой переживає ті ж емоції, що і дитина, долає ті ж страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат, вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті, позбувається тих недоліків, які притаманні їй зараз.

4. Казки на заняттях з розділу: «Особиста гігієна».

Постановка казки за допомогою ляльок. 

Казка – це дитинство й мудрість людства

Тож для чого нам казки?

Що ми в них шукаємо?

У казках  вчимося доброти,

І з її героями на ти.

У казках всі звірі оживають,

Нас учити починають:

Як потрібно нам дружити,

Як нам хитрих всіх провчити.

Як чуйних і добрих, й сміливих любити.

Вони вчать нас перешкоди всі долати,

І добру все зле перемагати.

В казку вирушим всі разом,

 Перешкоди всі пройдем.

А хто буде сумувати,

Із собою не візьмем.

Очі відкриваємо – у світ казковий вирушаємо.

Практична робота .  До нас сьогодні завітав Колобок.

- Я веселий Колобок, по доріжці приг та скок

зарум'янений бочок, по доріжці я кочуся

у пилюці замащуся, і ніхто не з'їсть дружочка

замазуру-колобочка.

Виходить Зайчик:

- Хто це котиться назустріч? Наче пахнеш смачно ти,

А чому ж такий брудний?

Колобок:

- По доріжці я котився і увесь так забруднився

Схочеш з'їсти замазуру — будеш пить гірку мікстуру

Зайчик:

- Ти по лісі не котися, до бабусі повернися.

- Не послухав Колобок, та все далі приг та скок.

З’являється Вовк:

Хто це в лісі так співає, вовку спати заважає

з'їм тебе дивину - незвичайну звірину!

Колобок:

Як візьмеш мене у ротик — заболить в тебе животик

По доріжці я котився і в болоті замастився

Як не хочеш мать турботи — не клади мене до рота.

Вовк:

Ти по лісі не котися, до бабусі повернися

• Не послухав Колобок — покотивсь через місток.

З'являється Ведмідь:

- Що тут робиш Колобок — зарум'янений бочок?

Заберу тебе до хати, в молоці пополощу

Медом трішки помащу, з’їм тебе я на обід,

Щоб не біг, куди не слід!

Колобок:

- Ти мене не зачіпай, а хутчіше утікай

Бо коли, мене з’їси - захворієш, дружок, ти.

Ведмідь:

- Ти полісі не котися, до бабусі повернися

- Не послухав Колобок, та й забрів десь у лісок.

Назустріч йому Лисичка:

- Колобочку, рум'яненький, запашненький, солоденький

Хочу дуже тебе з'їсти - подивлюся де б це сісти!

Колобок:

- Ти не їж мене, Лисичко, дуже брудне в мене личко,

Не рум'яний вже бочок - я бруднуля-колобок!

Пожалій мене, Лисичко, та відмий моє ти личко.

Поскликай звірят до хати - піду з ними я гуляти!

• А мораль, малечо мила, у цій казочці така –

Для здоров’я і для дружби - необхідна чистота.                         

Всі разом дійові особи: 

- От і казочці кінець.

А хто слухав – молодець!

КАЗКА ПРО ЗДОРОВ’Я І ХВОРОБУ

     Мета: привчати дітей до здорового способу життя; дати можливість самим порівняти корисні та  здорові звички; виводити дітей від теле- та комп’ютерної залежності; виховувати відповідальне ставлення до свого здоров’я.

Жили – були на світі Здоров’я і Хвороба. Здоров’я було добре, сильне і кожен день робило ранкову зарядку, а Хвороба було худа і зла. Здоров’я жило у великому, світлому і чистому палаці. А Хвороба жила в темному, брудному будинку, у якому зі стелі звисало павутиння і кажани, а по підлозі бігали щурі.

Одного разу вони зустрілися і засперечалися, хто з них сильніший. Думали – гадали і вирішили свою силу перевірити так: знайти хлопчика і з ким він подружиться – той і сильніший.

Пішли вони до міста, стали біля школи і чекають, коли діти додому підуть. Продзвенів дзвінок, вибігли діти, а Здоров’я з Хворобою тут як тут. Вибрали хлопчика, пішли за ним. Прийшов хлопчик додому, а Хвороба давай йому шепотіти на вухо:

•                   Вмикай швидше комп’ютер.

Кинув хлопчик портфель і миттю до комп’ютера. Здоров’я йому на друге вухо зашепотіло:

•                   Відпочинь, пообідай, погуляй на свіжому повітрі. Але хлопчик тільки відмахнувся рукою. Так і просидів за комп’ютером до самого вечора. А Хвороба рада – радісінька і знову нашіптує:
•                   Вмикай швидше телевізор, там знову страшилку показують!

Наступного дня все повторилося.

•                   Ось бачиш, - говорить Хвороба до Здоров’я, - я виявилася сильнішою за тебе.
•                   Рано радієш. Скоро моя черга прийде,- відповідає Здоров’я.

А хлопчик став помічати, що вчитися стало набагато важче, і комп’ютер йому надоїв, і від фільмів стомився, і друзів стало менше. А Хвороба все шепоче і шепоче.

• Надоїло, - вирішив хлопчик.

А Здоров’я тільки цього і чекало:

•                   Біжімо на каток!

Вхопив хлопчик ковзани і прожогом на каток. З вулиці – додому, поїв і за уроки. Вранці встав, а Здоров’я йому:

•                   Зроби зарядку і обітрись холодною водою! Після уроків покатайся на лижах, так і відпочинеш, і цікаво проведеш час. Так роби кожен день.

Помітив хлопчик, що і вчитися став краще, і друзі у нього з’явилися, і настрій завжди був хороший, і часу на все вистачає, а про комп’ютер і телевізор він і думати забув.

•                   Ну, то хто з нас сильніший? – запитало Здоров’я.

Нічого не відповіла Хвороба, а що вона могла сказати? Пішла тихенько до свого будинку і ображено закрилася зсередини. Так і живе там сама – самісінька.

Тут і казці кінець, а хто слухав – молодець. Ну, а висновки, діти, робіть самі.

КАЗКА ПРО ЗУБЧИК

Мета: показати дітям важливість догляду за зубами; навчити їх правильно це робити.

В одному місті жив маленький Зубчик, який дуже любив солодощі. Він їв цукерки за сніданком, обідом та вечерею. Та ось одного разу Зубчик заболів.

Пішов він шукати того, хто міг би його вилікувати. Але ніхто не зміг йому допомогти. Сів Зубчик на лавку  і гірко заплакав. Раптом до нього прийшла Зубна фея і запитала:

•                   Що сталося? Чому ти плачеш?
•                   Я їв солодощі за сніданком, обідом і вечерею. І ось я захворів, і ніхто не може мені допомогти.

     Зубна фея каже:

•                   Я знаю, хто тебе вилікує. Йди ось по цій стежинці, і вона тебе виведе до будинку, в якому живе Зубна щітка. Вона тобі обов’язково допоможе.

     Побіг Зубчик по стежинці і незабаром опинився біля маленького ошатного будиночка. Він постукав. Двері відчинились, і на порозі з’явилася Зубна щітка.

•                   Привіт, Зубчику! Що тебе до мене привело?
•                   Зубна фея сказала, що ти можеш мене вилікувати, - жалібно проскиглив Зубчик.
•                   Але я не можу вилікувати тебе без моєї помічниці – Зубної пасти, - сказала Зубна щітка. Йдемо швидше, бо скоро стемніє, а йти нам треба далеко.

     Відправились вони в дорогу. Йшли лісами, полями, лугами і, нарешті, дібрались до будинку Зубної пасти. Постукали у віконце. Зубна паста вийшла до них і говорить:

•                   Мабуть, вам потрібна моя допомога, якщо ви прийшли до мене так пізно?
•                   Будь ласка, добродійко, вилікуйте мене! – закричав Зубчик.

Зубна паста з Зубною щіткою взялися дружно чистити Зубчик, і він незабаром одужав.     З тих пір Зубчик подружився з Зубною пастою і Зубною щіткою. Він перестав їсти багато солодощів. А нові друзі приходили до нього кожен день і чистили його вранці і ввечері.

      Більше Зубчик ніколи не хворів і завжди мав чудовий вигляд.

КАЗКА ПРО ХЛОПЧИКА, ЯКИЙ НЕ ЛЮБИВ МИТИ РУКИ

Мета: привчати дітей до особистої гігієни; пропагувати здоровий спосіб життя.

Жив – був хлопчик Максим, який не любив мити руки. Скільки мама йому не пояснювала, скільки не просила, в нього на все відмовка. ‘’ Для чого ж їх мити, можна і так ходити. Мені вони не заважають. І, взагалі, вони в мене і так чисті.’’ Мама все ж таки настоювала і посилала сина в ванну кімнату.  Хлопчик не хотів іти, але зрозумів, що мама не поступиться. Максим мовчки йшов у ванну, але там, як ви думаєте, так, він рук не мив, а просто стояв.

Одного разу, сідаючи обідати, мама звернула увагу на руки сина. Вони були брудні. Мама насварила хлопчика і знову послала до ванної кімнати. Максимко насупився, почав говорити, що він помив руки, але у ванну пішов. Вирішив хлопець все –таки не мити рук. Він поглянув на себе в дзеркало і враз йому стало так образливо, що малий аж заплакав.

     Раптом крізь сльози хлопець побачив, як в умивальник сідає маленький літачок.

     І ось питає літачок у хлопчика:

•                   Плачеш? Мучишся?
•                   Так.

     Літачок і каже:

•                   Сідай на мене.

     Хлопчик сів в літачок, і вони полетіли. Спочатку  у квартирі, а потім вилетіли у вікно. Довго вони літали і, нарешті, прилетіли до озера. Тільки – но Максим хотів запитати , де це вони, як озеро зашуміло, загуркотіло. Бачить хлопчик: посередині озера піднімається острів. На острові – чудовий палац. Біля палацу сторожа – маленькі жабки, правда, вигляд у них був суворий, і у кожної в руці – спис. Ось відкривається велика брама, виїжджає карета, а замість коней – раки. З карети виходить жаба. Одяг на ній королівський і корона золота на голові.

•                   Ти що, царівна – жаба? – спитав у неї Максим. – Ти тут живеш?
•                   Я живу в умивальнику ванної, куди ти приходиш умиватися. Але ти мене зовсім не помічаєш, тому що тобі там нецікаво.

Сказала це жаба, чемно попрощалась і поїхала до себе в палац.

А хлопчик сів на літачок і полетів до себе додому. Поки летів, думав над словами жаби. Тут у ванну зайшла мама, і Максим прокинувся.

Він швидко встав і почав мити руки з милом. І тут хлопчик зрозумів, в чому таємниця королівства жаби: потрібно уявити щось цікаве, коли займаєшся нецікавою справою. Наприклад, треба не просто мити руки, а можна придумати цікаву історію. Невже за час, поки миєш руки, не можна нічого придумати? Ще й як можна: або про маленьких чоловічків, у яких заливає острів, або про пожежу а палаці жаби. Багато чого можна придумати!

З тих пір Максим полюбив мити руки, а мамі дуже загадково сказав:  ‘’ Я сухий все життя, тому мокрим походити дуже цікаво’’. Мама, звичайно, нічого не зрозуміла, але вона раділа за сина.

А літачок кудись зник. Мабуть, до інших дітей полетів. До вас, до речі, не залітав?

«Чому треба вмиватися?»

Заняття для молодших класів

Мета: закріпити теоретичні знання та вміння дітей із дотримання

особистої гігієни, прищепити навички вмілого застосування засобів

особистої гігієни, виховати любов до чистоти.

Обладнання: предмети особистої гігієни, малюнки із зображенням

засобів гігієни, комп’ютер, медійний екран, доступ до інтернету,

завантажена сторінка з контентом «Навіщо чистити зуби? Мультик

про зуби» (https://youtu.be/W3e70fCFgyM), конверт із листом, книга

К. І. Чуковського «Мийдодір», глечик із водою, тазик, зображення

Мийдодіра на аркуші ватману, нові зубні щітки.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент (привітання, налаштування на роботу).

II. Повідомлення теми заняття.

Педагог: Діти, зараз я прочитаю вам вірш про дівчинку Ганнулю, а ви

спробуйте здогадатися, як її можна назвати.

Шапочка у глині,

Сажа на коліні,

Пальчики зелені,

Плаття у смаженні.

У смаженні навіть ніс,

На щоках сліди від сліз.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-…(бруднуля)

Ранком вона встала –

Постіль не прибрала.

І надула губки:

Нащо чистить зубки?

Умивалась нашвидку:

Бруд увесь на рушнику.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-…(бруднуля)

Після дощику в дворі

Любо гратись дітворі.

Всі такі гарненькі,

Всі такі чистенькі.

Тільки де Ганнуля,

Дівчинка-…?(бруднуля)

Вся замурзана, брудна,

Неохайна дуже –

Подивіться: ось вона

Влізла у калюжу.

Молодці, що ви здогадалися, як можна назвати таку дівчинку!

Діти: Нечупара, бруднуля.

Педагог: Що треба робити, щоб не стати схожим на бруднулю?

Діти. Мити руки, вмиватися, митися, чистити й прати одяг, розчісуватися.

Педагог: Молодці! Саме про правила особистої гігієни ми будемо

говорити на нашому занятті.

III. Знайомство з новим матеріалом.

Педагог: Перед початком заняття в нашу групу передали лист. Давайте

розкриємо конверт і прочитаємо його.

Педагог розкриває конверт і читає дітям вірш.

Треба, треба умиватись,

Умиватись треба нам!

Ви, бруднулі,

Замазулі,

Сором вам!

Сором вам!

Так, бруднулі,

Замазулі,

Сором вам!

Сором вам!

Хай славиться мило пашисте,

Рушник хай прославиться чистий,

Хвала порошкові зубному

І гребінцеві густому!

Давайте ж бо митись, купатись,

Пірнать, хлюпотать, полоскатись

У ночвах, у мисці, у ванні,

В струмку, у ставку, в океані,

І в річці, і в бані

Старі й молоді, —

Слава довічна воді!

Педагог: Як ви думаєте, хто ще міг би написати такий лист?

Діти: Мийдодір.

Педагог: Хто автор вірша «Мийдодір»?

Діти: Корній Іванович Чуковський.

Педагог розкриває книгу К. Чуковського на тій сторінці, де зображений Мийдодір.

Педагог: Чи хочете ви, щоб Мийдодір прийшов до нас у гості?

Діти: Хочемо.

Педагог: Тоді давайте згадаємо, як треба за собою стежити, щоб про вас

не сказали, як про героя твору Чуковського.

Педагог відкриває сторінку інтернету «Корній Чуковський. Мийдодір.

Переклад українською — М. Рильський, ілюстрації — В. Ширяєва»

(https://xn--80aaukc.xn--j1amh/mijdodir.html), показує дітям зображення та зачитує рядки:

Тут із маминої спальні

Клишоногий і кривий,

Вибігає умивальник

І кричить мені, страшний:

— Ах негарне, нечупарне,

Неумите поросятко!

Схожий ти на сажотруса,

Ти на себе подивись:

В тебе вакса за ушима,

В тебе клякса під очима,

В тебе руки — гидко взяти!

Тож від тебе й штаненята,

Сміх сказати, штаненята

Геть від тебе подались!

Педагог: Прочитайте прислів’я, яке записано на дошці. Що слід знати школяру

про особисту гігієну?

Діти: Чистота — запорука здоров’я.

Педагог: Як ви розумієте це прислів’я?

Педагог слухає відповіді дітей.

Педагог: Що треба робити, щоб бути чистим?

Діти: Умиватися, митися, міняти одяг.

Педагог: В яких випадках треба мити руки?

Діти: Прийшовши з вулиці. Перед їжею. Якщо ми чимось їх забруднили.

Педагог: Спробуємо сформулювати правила, які вам потрібно запам’ятати.

У результаті обговорення складається пам’ятка. Приблизний текст правил складено педагогом заздалегідь.

ПАМ’ЯТКА

Правило 1. Ви можете гуляти і гратися, скільки завгодно бруднити руки, але, повернувшись додому, потрібно ретельно вимити їх з милом.

Правило 2. Необхідно мити руки після відвідування туалету.

Правило 3. Не забувайте мити руки перед їжею.

Правило 4. Вимийте руки після їжі, якщо пальці забруднені чимось липким або жирним, інакше ви залишите сліди на стінах, меблях, одязі.

Правило 5. Необхідно вимити обличчя і руки перед сном.

Педагог: Візьміть текст пам’ятки і вклейте його в робочий зошит. Прочитайте п’яте правило.

Діти виконують завдання.

Педагог: Якщо ви не будете мити обличчя і руки перед сном, то вранці, можливо, хтось із вас скаже, як герой Чуковського:

Простирала

Повтікали,

Ковдра — з ними за поріг.

І подушка,

Мов скакушка,

Мов та жаба-скрекотушка,

Пострибала, хоч без ніг.

Я за свічку —

Свічка в пічку!

Я за книжку —

Утекла

І під ліжко

Залягла!

Хочу я напитись чаю,

Але що це? Сам не знаю!

Самовар мій, повний вщерть,

Утікає шкереберть!

Але не тільки це. Якщо ви ляжете в ліжко з брудними руками і заснете, то можете й самі не помітити, як уві сні засунете брудний палець до рота або потрете очі.

Якщо потерти брудними руками очі, то вони можуть запалитися від частинок бруду. Це захворювання називається кон’юнктивіт.

Що може статися, якщо не вмиватися й не мити руки? Чому треба мити руки і вмиватися?

Діти: Щоб не хворіти, тому що на шкірі й під нігтями скупчуються мікроби.

Педагог: Послухайте вірші, а потім я поставлю вам запитання.

Діти, які готувалися заздалегідь, читають вірші.

Читець 1: Якщо з песиком погрався

Чи поснідати зібрався,

Пам’ятай просту науку —

Неодмінно вимий руки.

Читець 2: Що б було,

Що б було,

Якщо б

Не було б мила?

Якщо б

Не було б мила,

Таня брудною б

Ходила!

І на ній би,

Як на грядці,

Рили землю

Поросятки!

Читець 3: Якщо хочеш добре чути

І завжди охайним бути,

Пам’ятай, малюк мій милий,

Треба вуха мити з милом.

Нігті треба підстригати,

За волоссям доглядати.

Пам’ятай, моя дитино,

Не дикун ти, а Людина.

Педагог: Чи можна захворіти від чистоти?

Діти: Ні!

Педагог: Молодці! А тепер трошки відпочиньмо.

IV. Фізкульт-хвилинка.

V. Практична робота.

Педагог: Для того, щоб виконати завдання, вам треба відгадати

загадки й назвати друзів Мийдодіра.

Чищу зубки кожен день

Дуже добре й швидко.

Мені в цьому допоможе

Моя зубна…

Діти: Щітка.

Педагог: Будуть зубки здоровенькі —

Я почищу їх гарненько.

Візьму в руки зубну щітку,

Густу і пухнасту.

Що, крім цього, треба дітки?

Ще й зубну…

Діти: Пасту.

Педагог: Як купатися ідеш

І мене також береш.

Я гладеньке й запашне,

Ти намилюєш мене.

Всі мікроби змило

Я — корисне…

Діти: Мило.

Педагог: Коли миюсь чи вмиваюсь,

Потім ним я витираюсь.

Витирати сухо звик

Мій м’якесенький…

Діти: Рушник.

Педагог: Він по зачісках мастак,

Вас причеше гарно так.

Розчесав моє волосся,

Так давно вже повелося,

Що охайний молодець,

Той, хто має…

Діти: Гребінець.

Педагог: Якщо руки ваші в ваксі,

Якщо на ніс сіли клякси,

Хто тоді ваш перший друг,

Змиє бруд з лиця і рук?

Діти: Вода.

Педагог: Хто завжди правду каже?

Який є, таким покаже,

І без слів про все розкаже.

На нього дивишся, а себе бачиш.

Діти: Дзеркало.

Педагог: Ліг в кишеню і вартую, плаксі, реві та бруднулі

Витру вранці струмочки сліз, не забуду і про ніс.

Діти: Носовичок.

У ході роботи педагог дістає та показує шматок мила, зубну щітку, зубну пасту, носовичок, гребінець, рушник, дзеркало, щітку для очищення одягу.

Педагог: Молодці! Ви впізнали всіх друзів Мийдодіра. А чи вмієте ви з ними правильно поводитися? Наприклад, як правильно чистити зуби?

Один учень виходить до столу. Педагог показує, як треба чистити зуби.

Якщо дитина помиляється, педагог допомагає їй.

Педагог: Починаємо з кутів, із бічних зубів. Спочатку — зсередини, потім — зовні, вгору, вниз. Це ми так стінки почистили, а треба ще верхівки. Для цього щіткою водимо колами або петельками — так, щоб усі ділянки зубів були

вичищені ретельно. Коли почистимо зуби, щітку треба помити і поставити у

склянку. А після їжі бажано ополіскувати рот, щоб позбутися залишків їжі.

Скільки разів на день треба чистити зуби?

Діти: Два рази в день: вранці й увечері.

Педагог: Щоб переконатися в необхідності мити руки, давайте проведемо невеличкий експеримент. Спробуємо за допомогою кольорової крейди подивитися, як може бруд передаватися від людини до людини.

Деякі діти забруднюють собі руки крейдою, а потім тиснуть чисті руки інших дітей, і всі бачать, як легко може передаватися бруд при тілесному контакті.

Педагог: Але в мене гарна новина: у нас з вами завжди є мило, яке допоможе позбутися будь-якого бруду. Для чого нам потрібне мило?

Діти: Щоб умиватися, вимити чисто руки, намилити мочалку.

Педагог: Чи вмієте ви вмиватися?

Діти: Так!

Педагог: Зараз ми це перевіримо.

До столу педагога виходить дитина, разом із якою педагог показує,

як правильно треба вмиватися й мити руки.

Педагог: Підвертаємо рукава, намочуємо й намилюємо руки. Руки повинні зісковзувати одна з одної. Після цього руки обполіскуємо й витираємо. Обличчя і шию миємо з милом. Спочатку намилюємо пальчики, потім — обличчя і шию. Не забуваємо протерти вуха і за вухами. Якщо довго терти обличчя милом, шкіра почне лущитися, тому ретельно змиваємо мильну піну з чола до підборіддя.

Що треба зробити, якщо мило потрапило в очі?

Діти: Промити очі холодною водою.

Педагог: Ми з вами повторили, як треба мити руки, вмиватися, чистити зуби. Ще раз подивіться на всі предмети, що лежать у мене на столі. Якими з них повинна користуватися тільки одна людина?

Діти: У кожної людини повинні бути особисті зубна щітка, гребінець, рушник, носовичок. Дзеркалом, милом, платтяною щіткою можуть користуватися всі.

Педагог: Молодці! Правильно.

V. Підсумок заняття.

Педагог: Ви впоралися з усіма завданнями, тому до нас прийшов Мийдодір, які обіцяв.

Педагог вішає на дошку великий малюнок із зображенням Мийдодіра.

До руки Мийдодіра прикріплений пакет.

Педагог: Що це в руках у Мийдодіра? Розкриємо пакет і побачимо, що всередині.

Педагог виймає з пакета нові дитячі зубні щітки.

Педагог: Діти, Мийдодір робить вам подарунок. Ці красиві нові щітки — тепер ваші. Як ними користуватися, ви вже знаєте. Наприкінці заняття я хочу зробити вам ще один сюрприз. Зараз ми подивимося мультфільм «Навіщо чистити зуби?

Мультик про зуби» (https://youtu.be/W3e70fCFgyM).

Педагог показує мультфільм.

VI. Домашнє завдання.

1. Спробуйте скласти невелику казку про дівчинку або хлопчика, які не хочуть вмиватися і мити руки.

2. Або, хто любить малювати, намалюйте Мийдодіра та його друзів: зубну щітку, зубну пасту, гребінець, рушник, дзеркало, щітку для чищення одягу.

3. Або за допомогою батьків складіть кросворд зі словами: гігієна, щітка, паста, гребінець, рушник, дзеркало, одяг, мило.

4. Відвідайте сайт «Рятівники чистоти»: http://7planets.com.ua/uk.

Висновки

Аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури дозволив зробити такий висновок: по-перше, казка впливає на психічний розвиток дитини: розвиває почуття, мислення, уяву, фантазію, сприймання, волю. По-друге, розвиває розуміння мови на слух, словник, зв’язне мовлення, формує правильну граматичну будову, виховує звукову культуру. По-третє, казка навчає, виховує і соціалізує. Казка виконує терапевтичну функцію: урівноважує нервову систему, викликає позитивні емоції, здійснює мовно-корекційний вплив.

Казки мають дидактичні переваги. Перш за все, читаючи чи слухаючи казку, дитина охоче занурюється у чарівний світ її персонажів, переймається подіями твору. Казка переносить дітей із буденного одноманітного світу реальності у світ небуденності, пробуджує фантазію, емоційно зацікавлює і захоплює. По-друге, використання казок на уроках сприяє індивідуалізації навчання й розвитку вмотивованості мовної діяльності тих, кого навчають.

Головне завдання казок: через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки.

Казкотерапія дозволяє опанувати позитивними моделями поведінки, знизити негативні емоції, рівень тривожності. Спілкування дітей із казкою та складання казок самими дітьми за темою допомагає їм впоратися зі своїми негативними станами, невпевненістю, лінню, небажанням пізнавати нове, а також розвиває уяву, мислення, творчі здібності.

Список використаної літератури

1.               Барнич, О. В. Проблема взаємозв'язку впливу казкових образів на формування уяви дитини та розвитку творчих здібностей у педагогічній спадщині К. Д. Ушинського / О. В. Барнич // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету / Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г.Шевченка; гол. ред. М. О. Носко. — Чернігів, 2008. — Вип.56 — С. 185-187.
2.               Бишляга О.М. Лінгвістична казка як засіб вивчення мовного матеріалу, розвитку творчої уяви учнів / О.М.Бишляга, А.С.Саричева // Таврійський вісник освіти. – 2012. - №2. – С.192-202.
3.               Бредіхіна О. А.. Казкотерапія у роботі з дітьми дошкільного віку. Авторські психотерапевтичні казки (методичний посібник). – Нетішин, 2015. – 85 с., с.40-41.
4.               Варзацька Л.О. Казка як засіб пізнання /Л.О.Варзацька//Початкова школа . – 1988. -  № 12. - С. 35-37.
5.               Вачнов І.В. Казкотерапія. Розвиток самосвідомості через психологічну казку / І.В.Вачнов. – М.: Просвещение, 1997. – 178 с.
6.               Казкотерапія в роботі психолога. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://volodvios.com.ua/index.php/robota-z-kadrami/310-zasidannya-seminaru-praktikumu-praktichnikh-psikhologiv-doshkilnikh-navchalnikh-zakladiv-z-temi-kazkoterapiya-u-roboti-psikhologa.
7.               Козоріз С. О.  Нестандартні форми роботи над казкою / С.О. Козоріз // Початкове навчання та виховання. – 2004. -  N 11. –  С. 4-11.
8.               Музичук О.О. Казка як засіб розвитку особистісних цінностей молодших школярів // Проблеми сучасної психології. – 2012. - № 17.
9.               Павлюк Р. Психолого-педагогічний та лінгвістичний потенціал казки /Р. Павлюк // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Серія. Педагогічні науки. - Полтава, 2007. - Вип. 3 - 4 (55 - 56).-С.209-216.
10.          Соколов Д.Ю. Казки та казкотерапія / Д.Ю. Соколов. – М.: Ексмо – прес, 2001; 2005. – 224 с.
11.          Тренінг по казкотерапії: Збірник програм по казкотерапії / Під ред. Т.Д. Зінкевич – Євстигнєєвої. – СПб.: Йдеться, 2002. – 254 с.
12.          Успенська В. Впровадження здоров’язберігальних технологій у загальноосвітньому навчальному закладі // Рідна школа. – 2009. - № 4. – с. 44 – 48.
13.          Фесюкова Л.Б. Виховання казкою/ Л.Б. Фесюкова. – Харків, 1996. – 126 с.
14.          Яценко Т.С. ‘’ Психологічні основи групової психокорекції ‘’. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. -  264 с.