Методика вивчення техніки гри в баскетбол

                                   Методика вивчення техніки гри в баскетбол

Техніка гри в баскетбол складається з двох розділів: техніки гри в нападі (стійки, пересування, зупинки, повороти, ловля м’яча, передача м’яча, ведення м’яча, кидки м’яча у кошик, відволікаючі дії (фінти), боротьба за оволодіння м’ячем, що відскочив від щита) та техніки гри в захисті (стійки, пересування, протидії гравцю з м’ячем, протидії гравцю без м’яча, накривання, вибивання, виривання, перехоплення м’яча, боротьба за оволодіння м’ячем під щитом).

Кожен із цих розділів має дві групи: у нападі – техніку переміщень і техніку володіння м’ячем, у захисті – техніку переміщень та техніку оволодіння м’ячем і протидії супернику.

Кожна група складається з прийомів і способів їх виконання. Майже кожний спосіб виконання прийому має кілька варіантів. Крім того, на спосіб впливають умови виконання, що уточнюють специфіку переміщення гравця, вихідні положення, напрямки та відстань.                                 

                                        

                                             Техніка гри в нападі

Техніка переміщень. Для пересувань по майданчику гравець використовує стійки (вихідне положення), ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. За допомогою цих прийомів він може правильно вибрати місце на майданчику для отримання м’яча та атаки кільця, звільнитися від опіки суперника, досягнути найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання інших прийомів.

Для ведення гри гравець приймає вихідне положення, у якому ноги зігнуті, ступні розташовані паралельно на ширину плечей або одна виставлена вперед, тулуб дещо нахилений, вага тіла рівномірно розподіляється на обидві ноги, руки зігнуті в ліктях.

Ходьба під час гри використовується, головним чином, для зміни позицій під час коротких пауз у грі або під час зниження інтенсивності ігрових дій. На відміну від звичайної ходьби баскетболіст пересувається на трохи зігнутих у колінах ногах, що дає можливість для миттєвих прискорень.

Біг є основним засобом пересування баскетболіста у грі. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення із різних стартових положень зі зміною швидкості і напрямку руху, у сполученні з раптовими зупинками, поворотами та відволікаючими діями.

Під час бігу баскетболіст ставить ногу на всю стопу або перекатом з п’яти на носок, згинаючи ноги, зігнуті та розслаблені руки рухаються в такт бігу. Зміну напрямку бігу гравець здійснює потужним поштовхом виставленою вперед ногою у напрямку протилежному рухові.

Стрибки є самостійними прийомами, що застосовуються і з елементами інших прийомів техніки. Вони виконуються поштовхом однією (у русі) або двома ногами (з місця чи в русі).

Під час стрибка, відштовхуючись однією ногою, гравець виносить махову ногу, зігнуту в коліні, вгору, а коли – двома ногами, то він підставляє махову ногу до опорної і одночасно відштовхується двома ногами. Перед відштовхуванням ноги завжди зігнуті в колінних суглобах, а руки відводять назад. Відштовхування здійснюється потужним випрямленням ніг, енергійним рухом тулуба і рук уперед-угору.

Стрибок поштовхом двома ногами виконують найчастіше під час кидків у кільце і при боротьбі за оволодіння м’ячем, що відскочив від щита.

Зупинки застосовують для раптового припинення пересування або зміни напрямку руху. Вони здійснюються двома способами: стрибком або двома кроками. Для зупинки стрибком під час бігу необхідно відштовхнутися однією чи двома ногами, зробивши невисокий стрибок упередугору, і приземлитися на дві ноги у стійке положення. Щоб виконати зупинку двома кроками, гравець бід час бігу перед зупинкою продовжує крок і, виконавши другий крок, набуває стійке положення.

Повороти застосовують для уникнення активної опіки суперника, для укриття м’яча від вибивання, для відволікаючих дій з подальшою атакою кільця. Існують два способи поворотів: уперед і назад.

Обидва способи виконуються із основної стійки баскетболіста. Одна із ніг, що першою при приземлені торкається підлоги є опорною ногою (під час зупинки стрибком опорною може бути будь-яка нога). Опорна нога, що перебуває на передній частині стопи, під час поворотів повинна мати контакт з поверхнею майданчика і не зміщуватися з місця. Гравець переміщується навколо осі опорної ноги на зігнутих ногах, виконуючи іншою ногою кроки з одночасним поворотом тулуба в сторону кроку. Якщо в момент повороту гравець рухається обличчям уперед – це поворот уперед, а якщо рух відбувається в сторону спини – це поворот назад. 

Техніка володіння м’ячем. Техніка володіння м’ячем включає наступні прийоми: ловля м’яча, передача м’яча, ведення м’яча, кидки м’яча в кільце.

Ловля м’яча – це прийом, за допомогою якого гравець може впевнено оволодіти м’ячем і виконувати подальші ігрові дії: передачі, ведення, кидки. Під час гри м’яч доводиться ловити на місці, під час пересування, в опорному та безопорному положенні, на різних рівнях траєкторії його польоту, однією або двома руками. 

Ловля м’яча двома руками є основним способом оволодіння м’ячем, що летить на рівні грудей чи голови. Гравець випрямляє руки назустріч м’ячу, ненапруженими пальцями і кистями утворює неначе воронку (розміром декілька більше, ніж обхват м’яча), великі пальці спрямовані один до одного. У момент дотику пальцями м’яча, гравець щільно охоплює його, згинаючи руки в ліктьових суглобах, і підтягує до тулуба, нахилившись трохи вперед з розведеними ліктями, приймаючи вихідне положення для наступних дій. Якщо м’яч летить дещо нижче рівня грудей, то гравець трохи присідає, а якщо летить над головою, то вистрибує вверх і виконує руками ті ж дії, що описані раніше. 

Ловля м’яча однією рукою застосовується, коли м’яч летить дуже високо або з боку від гравця. Гравець витягує руку назустріч м’ячу, долонею вперед, пальці широко розставлені. У момент дотику пальцями м’яча, гравець відводить руку назад, згинаючи її в ліктьовому суглобі, зменшуючи швидкість польоту м’яча, а потім іншою рукою підтримує його або захоплює обома руками так, щоб бути готовим до виконання наступних дій. 

 

                       Орієнтовні вправи для освоєння ловлі м’яча

1.      У стійці баскетболіста витягнути руки і імітувати положення кистей на м’ячі.

2.      Імітація ловлі м’яча в парах, передаючи м’яч з рук в руки один одному.

3.      Ловля м’яча, підкинутого вверх над собою, після його відскоку від підлоги.

4.      Ловля м’яча двома руками, кинутого у стінку на рівні грудей, після його відскоку від

стінки.

5.      Те ж, що у вправі 4, але ловля м’яча однією рукою.

6.      Передача і ловля м’яча двома руками в парах.

7.      Те ж, що у вправі 6, але однією рукою.

8.      Ловля м’яча двома руками в стрибку.

9.      Те ж, що у вправі 8, але однією рукою.

10.  Ловля м’яча, що летить збоку.

11.  Передача і ловля м’яча двома руками в зустрічних колонах.

12.  Передача і ловля м’яча двома руками в парах у русі.

 

Передача м’яча – це прийом, за допомогою якого гравець направляє м’яч партнеру для продовження атаки. У грі застосовують різні способи передач, які виконуються з різних вихідних положень – з місця, в русі, у стрибку. Передачі можуть бути короткими і довгими, з низькою і високою траєкторією польоту м’яча, поздовжні, поперечні, діагональні, без відскоку і з відскоком від підлоги.

Розрізняють дві групи передач м’яча – передача двома руками та передача однією рукою. Передача м’яча двома руками виконується: від грудей, зверху, знизу. Передача м’яча однією рукою виконується: від плеча, знизу, зверху, збоку, із-за спини. Послідовність навчання усіх способів передач однакова, і тому розглянемо деякі з них.

Передача м’яча двома руками від грудей. Для виконання цієї передачі гравець приймає вихідне положення – напівзігнуті ноги на ширині плечей або ліва (права) нога виставлена вперед на один крок, зігнуті руки (лікті опущені вниз) тримають м’яч перед грудьми. При цьому великі пальці спрямовані один до одного, інші – широко розставлені. Для виконання замаху руки з м’ячем описують невеликий колоподібний рух униз-назад-угору і різко випрямляються з одночасним випрямленням ніг в колінних суглобах, штовхаючи м’яч від грудей у напрямку партнера. Кидок завершується активним хльостким рухом кистей.

 

    Орієнтовні вправи для освоєння передачі м’яча двома руками від грудей 1. Імітація передачі м’яча двома руками від грудей.

2.  Передача м’яча двома руками від грудей у стінку на відстані 2 – 3 м.

3.  Передача м’яча двома руками від грудей у парах на місці (відстань 4 – 6 м).

4.  Передача м’яча двома руками від грудей у зустрічних колонах.

5.  Передача м’яча двома руками від грудей у парах у русі (відстань 4 – 6 м).

6.  Передача м’яча двома руками від грудей у трійках у русі.

 

Передача м’яча однією рукою від плеча. Для виконання цієї передачі гравець приймає вихідне положення – напівзігнуті ноги на ширині плечей, зігнуті руки (лікті опущені вниз) тримають м’яч перед грудьми. З вихідного положення гравець, підтримуючи м’яч лівою рукою, переводить його на праву долоню з розставленими пальцями до правого плеча і в той же час повертає тулуб у праву сторону. Закінчивши замах, відпускає ліву руку і з поворотом тулуба у вихідне положення випрямляє праву руку з активним хльостким рухом кисті, направляючи м’яч партнеру.

 

Орієнтовні вправи для освоєння передачі м’яча однією рукою від плеча 1. Імітація передачі м’яча однією рукою від плеча.

2.  Передача м’яча у стінку однією рукою від плеча на відстані 2 – 3 м.

3.  Передача м’яча однією рукою від плеча у парах (відстань 4 – 6 м).

4.  Передача м’яча однією рукою від плеча у трійках.

5.  Передача м’яча однією рукою від плеча у парах (відстань 9 – 12 м).

6.  Передача м’яча однією рукою від плеча на місці партнеру, який рухається.

 

Передача м’яча однією рукою зверху «гаком». Цей прийом застосовується для передачі м’яча на дальність. Для виконання цієї передачі правою рукою, гравець стає лівим боком до партнера, опускає руки з м’ячем униз-управо, згинає ноги і переводить м’яч на праву руку. Права рука з м’ячем виноситься маховим рухом в сторону-вверх через плече і голову. Коли рука   досягає вертикального положення, гравець хльостким рухом кисті завершує передачу, перемістивши вагу тіла на ліву ногу.

 

Орієнтовні вправи для освоєння передачі м’яча однією рукою зверху «гаком» 1. Імітація передачі м’яча однією рукою зверху «гаком».

2.  Передача м’яча у стінку однією рукою зверху «гаком»  на відстані 6 – 8 м.

3.  Передача м’яча однією рукою у парах (відстань 14 – 16 м).

4.  Передача м’яча однією рукою зверху «гаком» партнеру, який рухається.

 

Ведення м’яча – це прийом, за допомогою якого гравець може рухатися з м’ячем, здійснюючи однією рукою ритмічні поштовхи м’яча об поверхню майданчика. Під час ведення м’яча тулуб дещо нахилений уперед, голова піднята вгору, ноги напівзігнуті, рука, згинаючись у ліктьовому суглобі, штовхає кистю з широко розставленими пальцями м’яч уперед-униз, дещо у стороні від стопи ноги. М’яч слід зустрічати кистю, після відскоку від підлоги, приблизно на рівні пояса, в залежності від того, де знаходиться суперник.

Навчання веденню м’яча починають з дриблінгу на місці, після цього у русі, потім під час бігу. Змінюючи висоту відскоку, напрямок і швидкість руху з м’ячем, слід звертати увагу на те, щоб під час ведення правою рукою м’яч знаходився праворуч від гравця, і навпаки, під час дриблінгу лівою рукою м’яч має бути ліворуч від гравця. При цьому м’яч прикривають тулубом від суперника.

Великим недоліком на початку навчання є те, що гравці звертають увагу тільки на м’яч і не бачать усього, що діється на майданчику. Тому з перших занять необхідно приділяти максимум уваги оволодінню навичками ведення без зорового контролю за м’ячем.

 

                   Орієнтовні вправи для освоєння ведення м’яча 

1.  Ведення м’яча на місці з високим відскоком від підлоги правою і лівою рукою.

2.  Ведення м’яча на місці з низьким відскоком від підлоги правою і лівою рукою.

3.  Ведення м’яча на місці з різною висотою відскоку.

4.  Ведення м’яча у русі з високим відскоком від підлоги правою і лівою рукою.

5.  Ведення м’яча у зустрічних колонах правою і лівою рукою.

6.  Ведення м’яча по діагоналі.

7.  Швидкісне ведення м’яча по прямій.

8.  Швидкісне ведення м’яча «змійкою» між гравцями, які стоять у колоні (відстань 2 м).

8. Швидкісне ведення м’яча з розворотом (естафета). 9. Рухлива гра «Квач» з веденням.

 

Кидок м’яча в кільце – це найважливіший прийом гри і він є кінцевою метою будь-якого ігрового епізоду. Від точності кидків залежить результат гри. 

Точність кидка в кільце визначається раціональною технікою, стабільністю і вмінням управляти рухами, правильним чергуванням напруги і розслабленням м’язів, силою і рухливістю кистей при завершальних зусиллях, а також оптимальною траєкторією польоту м’яча.

Кидки виконуються однією і двома руками з близької (до 3 м), середньої (3 – 6 м) і дальньої ( понад 6 м) відстаней, із місця, в русі, у стрибку. Якщо гравець знаходиться навпроти щита або недалеко від лицьової лінії, то йому доцільно кидати м’яч безпосередньо в кільце. Якщо ж він розташований відносно щита під кутом 15 – 45°, то краще кидати м’яч у кільце з відскоком від щита.

Кидок однією рукою від плеча. Цей кидок найчастіше застосовується гравцями задньої лінії при позиційному нападі з середніх і дальніх відстаней, а також при виконані штрафного кидка. М’яч контролюється рукою, що проводить кидок, інша рука підтримує м’яч знизу-збоку. Ноги напівзігнуті, ступні паралельні або права – висунута вперед. Пальці руки, що виконує кидок, широко розставлені, м’яч лежить на пальцях і основі долоні, рука зігнута, лікоть спрямований у бік пальців. Кидок проводиться з випрямленням руки у ліктьовому суглобі з наступним плавним розгинанням кисті та одночасним розгинанням ніг.

  

      Орієнтовні вправи для освоєння кидка однією рукою від плеча 1. Імітація кидка без м’яча.

2.              Кидок з близької відстані під кутом 30 - 45°, з відскоком від щита.

3.              Те саме, але з іншої сторони щита.

4.              Те саме, але по центру. 5. Кидок зі штрафної лінії.

 

Кидок однією рукою від плеча після подвійного кроку в стрибку застосовується гравцем після ведення м’яча або після ловлі м’яча в русі біля щита. Після ведення м’яча, коли до щита залишається 2 – 3 м, гравець бера м’яч у руки і виконує широкий крок правою ногою (при кидку правою рукою) в напрямку до кільця, потім робить «стопорний» крок лівою, відштовхуючись нею уверх вертикально, і піднімає м’яч правою рукою вгору, випрямляючи її в ліктьовому суглобі, ліва підтримує його знизу-збоку. У найвищій точці польоту м’яч спрямовується в кільце. Доцільно виконувати кидок під кутом 30 - 45°, з відскоком від щита, коли м’яч направляють у верхній ближній кут прямокутника на щиті.

 

      Орієнтовні вправи для освоєння кидка однією рукою від плеча після подвійного кроку

1.          Кидок однією рукою зверху з-під щита, стоячи під кутом 30 - 45° до щита. М’яч направляють у верхній ближній кут прямокутника на щиті.

2.          Те саме, що у вправі 1, але після одного кроку з місця.

3.          Те саме, що у вправі 1, але після подвійного кроку з місця. 

4.          Гравець із-за лінії трьох очкових кидків біжить до щита, за 3 м від нього бере м’яч з витягнутої убік руки партнера і виконує подвійний крок. 

5.          Те саме, що у вправі 4, але партнер підкидає м’яч уверх.

6.          Кидок після передачі з флангу.

7.          Кидок після ведення м’яча.

 

Кидок однією рукою у стрибку – найбільш популярний у сучасному баскетболі. Кидок може виконуватися з місця, у русі, після ведення, після зупинки стрибком, після повороту тощо. У будь-якому варіанті відштовхування проводиться двома ногами.

Розглянемо техніку виконання кидка (правою рукою) у стрибку з місця. Гравець приймає вихідне положення: руки зігнуті в ліктьових суглобах, м’яч перед грудьми, ліва нога попереду, права приставляється до лівої з одночасним присіданням, потім поштовх-стрибок вертикально вгору з виносом м’яча вверх над головою. У момент виносу м’яча ліва рука підтримує його знизу, а права – контролює м’яч, пальці розставлені. У найвищій точці стрибка гравець розгинає руку, що кидає, в ліктьовому суглобі та плавним кистьовим рухом виконує кидок. Рука, що підтримує м’яч, опускається, а кисть правої руки, зігнувшись у променевозап’ястному суглобі, супроводжує м’яч. Потім іде приземлення, ноги напівзігнуті.

 

                    Орієнтовні вправи для освоєння кидка однією рукою у стрибку

1.          Імітація кидка без м’яча.

2.          Із вихідного положення для кидка на відстані 40 – 50 см від стіни: ліва нога попереду, руки зігнуті в ліктьових суглобах, м’яч перед грудьми, вистрибування вгору поштовхом двох ніг з одночасним виносом м’яча у вихідне положення для кидка. Зафіксувати м’яч, притиснувши його до стіни, у найвищій точці.

3.          Те саме, що у вправі 2, але у найвищій точці м’яч притискує робоча рука.

4.          Те саме, що у вправі 3, але виконується кидок у точку на стіні.

5.          Виконання кидків з різних позицій на відстані 3 – 4 м від кільця.

6.          Те саме, що у вправі 5, але з подоланням пасивного опору захисника (захисник стоїть або вистрибує з піднятими вгору руками, не торкаючись м’яча).

7.          Те саме, що у вправі 6, але з активним опором захисника. 8. Змагання у кидках 2 – 3 гравців.

 

Відволікаючі дії (фінти) – це найскладніша група прийомів гри. Застосовуючи різні обмані рухи у певному поєднанні, гравець прагне обіграти свого опікуна. Фінти можуть виконуватися рухами рук, ніг, тулуба, голови, поглядом, на місці та в русі, без м’яча і з м’ячем.

У техніці виконання фінтів розрізняють початковий (хибний) рух і завершальний (істинний) рух. Хибний рух треба виконувати так, щоб суперник прийняв його за істинний і зробив відповідний захисний рух. Другу частину дії слід виконувати в іншому напрямі. Фінти вивчають у такій послідовності: фінт на передачу, на ведення, на кидок.

Фінт з імітацією передачі м’яча. Гравець виконує викрокування ліворуч, супроводжуючи поглядом і рух руками з м’ячем, нібито для передачі вліво, але, не закінчивши його, швидко передає м’яч в іншому напрямі. Після імітації передачі може відбутися і кидок у кільце, якщо суперник не перешкодить кидку.

Фінт з імітацією на прохід з веденням м’яча. Гравець виконує випад у сторону, ніби збирається у цьому напрямі обвести опікуна. Як тільки останній перенесе вагу тіла в цьому напрямі, гравець з м’ячем різко відштовхується виставленою вперед ногою і, змінюючи напрям, переходить на ведення з іншого боку опікуна. Після першого хибного руху гравець з м’ячем може передати м’яч або кинути в кільце.

Фінт з імітацією кидка в кільце. Гравець рухом рук, голови, поглядом показує, що кидатиме м’яч у кільце. Коли суперник підніме руки або вистрибне вгору для блокування м’яча, нападаючий переходить на ведення, обминаючи його.

Фінт без м’яча застосовуються для звільнення від щільної опіки захисника. Для цього нападаючий несподівано зупиняється після швидкого бігу, обертається і робить різке прискорення у протилежному напрямі. 

 

 

                                             Техніка гри в захисті

 

Техніка переміщень. Характер і особливості способів пересувань гравця у захисті полягає у тому, щоб виграти єдиноборство з суперником, і залежить від загальнокомандних тактичних дій у захисті та перебігом гри в конкретних ігрових ситуаціях.

Стійка. Захисник повинен знаходитися у стійкому положенні на дещо зігнутих ногах і бути готовим ускладнити вихід суперника на зручну позицію для атаки кільця і отримання м’яча. Уважно слідкуючи за своїм підопічним, захисник повинен тримати у полі зору м’яч і інших гравців суперника. Як правило, гравець розташовується, між нападаючим і щитом.

Якщо нападаючий володіє м’ячем і ще не перейшов на ведення, то захисник, тримаючи дистанцію з виставленою вперед ногою, одну руку направляє до м’яча, а іншу руку опускає в сторону можливого проходу. Якщо нападаючий  ведення закінчив, то захисник швидко наближається до суперника і обидві руки направляє в сторону м’яча, перешкоджаючи кидку чи передачі.

Переміщення. Способи бігу, зупинок, стрибків, що використовуються захисником, аналогічні зазначеним способам, які використовують у нападі. Проте, на відміну переміщень у нападі, гравець у захисті повинен пересуватися на дещо зігнутих ногах приставним кроком, спиною до свого щита. Це дозволяє йому добре контролювати дії свого підопічного та бачити весь майданчик. При пересуванні по майданчику ноги гравця не повинні перехрещуватися (плечі, голова і коліна знаходяться в одній вертикальній площині), щоб не знижувати швидкість і маневреність руху.

Техніка оволодіння м’ячем і протидія супернику:

Виривання м’яча. Якщо гравцю вдалося захопити м’яч, то передусім потрібно спробувати вирвати його з рук суперника. Для цього треба захопити м’яч двома руками і повертати його навколо горизонтальної осі, зробивши ривок м’яча до себе з одночасним поворотом тулуба.

Вибивання м’яча. Вибивання здійснюється різким (згори або знизу) коротким рухом кистю з щільно притиснутими пальцями. Рекомендується вибивати м’яч у момент ловіння і переважно знизу. Особливо ефективне вибивання знизу з рук суперника, що приземляється, який упіймав м’яч у високому стрибку і не прийняв необхідних заходів обережності, враховуючи те, що допускається при виконанні цих прийомів контакт руки суперника одночасно з м’ячем.

Також, цей прийом застосовується під час ведення м’яча суперником. Гравець набирає таку саму швидкість як і суперник з м’ячем і, підібравши ритм ведення, вибиває м’яч найближчою до суперника рукою у момент прийому м’яча, що відскочив від майданчика.

Перехоплення м’яча. Цей прийом здійснюється при передачі м’яча. Успіх залежить від своєчасності і швидкості дій захисника. Якщо нападаючий чекає м’яч на місці, не виходить на зустріч м’ячу, то перехопити його неважко. Захиснику слід ловити м’яч однією або двома руками у стрибку після ривка. Якщо нападаючий виходить на м’яч, тоді захиснику треба на короткій відстані набрати максимально можливу швидкість і випередити суперника на шляху до м’яча, що летить. Плечем і руками він загороджує прямий шлях супернику до м’яча і оволодіває ним. Щоб не зіткнутися з нападаючим, захисник, проходячи впритул повз нього, дещо відхиляється убік. Після заволодінням м’ячем захиснику краще відразу перейти на ведення, щоб уникнути пробіжки.

Накривання м’яча. Накривання використовується у випадках, коли суперник виконує кидок з будь-якої відстані (найчастіше з близької). Накривати м’яч слід найближчою до суперника рукою і бачити м’яч. У момент протидії кидка, кисть накладається на м’яч збоку-зверху, уникаючи руху рукою зверху-вниз.

Боротьба за оволодіння м’ячем під щитом. Після кидка нападаючого, захисник повинен перегородити супернику шлях до щита, зайняти стійке положення, потім боротися за відскік м’яча. Високо вистрибнувши і оволодівши м’ячем, гравець при приземленні широко розводить ноги і згинає тулуб, щоб у силовій боротьбі перешкодити суперникові зайняти вигідне положення, відносно до щита і м’яча.