Методологічна основа педагогічної науки

Студентка: Туменко Руслана Артемівна, ХХК-17

Практичне заняття №1:Методи педагогічних досліджень

План

1. Теоретичний блок

1.1. Методологічна основа педагогічної науки.

1.2. Поняття про методи науково-педагогічного дослідження.

1.3. Педагогічний експеримент. Види експерименту.

1.4. Використання інших методів у педагогічному дослідженні: педагогічні спостереження, бесіда, інтерв’ю, соціологічні методи, метод рейтингу, тестування, математичні методи.

2. Практичний блок

2.1. Складіть анкету (5-7 питань) для учнів середніх класів з приводу виконання громадських доручень у класі.

2.2. Проаналізуйте педагогічну ситуацію та дайте відповіді на питання: З якою метою було проведено анкетування? Де і як можна використати отримані результати? Як ви ставитеся до проведення так званих «анонімних» анкетувань? Можливо, доцільніше вказувати прізвища?

2.3. Проаналізуйте педагогічну ситуацію та дайте відповідь на питання:

Які методи науково-педагогічних досліджень мала використати вчителька для знайомства з учнями?

1. Методологія науки— вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання.

  Засновником  наукової педагогіки вважається Ян Амос Коменський(його праця: «Велика дидактика»

  Головна мета педагогічних досліджень-відкриття об’єктивних закономірностей виховання, навчання, освіти і пов’язаних з ними процесів особливостей розвитку особистості.
Методи дослідження-це засоби пізнання об’єктивної реальності.

  Методологічною основою дослідження педагогічної дійсності у вітчизняній педагогіці є гносеологія-теорія пізнання.

  Для педагогічних процесів характерною рисою є їх неповторність

Методологія як вчення про основи пізнання – аналізує та оцінює філософські, світоглядні позиції, на які дослідник спирається у процесі наукового пізнання. Значення методології наукового пізнання полягає у тому, що вона дозволяє систематизувати увесь обсяг наукового знання й створити умови для розробки подальших, ефективних напрямків дослідження.

Головним завданням методології наукового пізнання є синтез накопичених наукових знань, що дозволяє забезпечити використання досягнень розвитку науки у практичних цілях. Методологія вивчає методи, засоби та прийоми, за допомогою яких набуваються, визначаються та будуються різні системи знань.

1.2. Серед основних методологічних підходів у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях відзначають такі.

• Системний підхід – орієнтує дослідника на розкриття об’єкта як системи, дослідження його як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Це вимагає вивчення кожного елемента системи в його зв’язку та взаємодії з іншими елементами, виявлення впливу властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому, встановлення властивостей системи і визначення оптимального режиму її функціонування.
• Цілісний підхід – забезпечує цілісність об’єкта, коли ціле не зводиться до простої суми частин. Це вимагає обережного підходу до виділення, з метою спеціального вивчення, окремих елементів відношень освітянського процесу. Саме виділення рекомендується здійснювати лише умовно, тимчасово, постійно співвідносячи отримувані результати з розвитком всього процесу в цілому і з його результатами. Необхідність цілісного підходу обумовлюється ще й тим, що структура навчання й виховання характеризується як динамічна, що базується на відносно динамічній рівновазі її протилежних, внутрішніх сил і тенденцій, які зрозуміти ізольовано неможливо.
• Особистісний підхід – припускає відношення до того, хто навчається, як до особистості, як до самосвідомого суб’єкта власного розвитку і як до суб’єкта педагогічного спілкування.
• Діяльнісний підхід – вимагає визнання єдності психіки і діяльності, єдності структур внутрішньої і зовнішньої діяльності, діяльнісного опосередкування міжособистісних відношень.

Ці підходи є основою організації та проведення педагогічних досліджень.

Педагогічне дослідження – це процес і результат наукової діяльності, спрямований на отримання нових знань про закономірності навчання, виховання і розвиток особистості.

Розрізняють наступні рівні педагогічного дослідження:

1.3. Педагогічний експеримент –це метод перевірки нових ідей, пропозицій дослідника, підтвердження їхньої ефективності.
Експеримент — активний метод. Його можна повторювати, щоб одержати результат. Експеримент коректний за дотримання двох умов:

1) поділ учнів на дві рівні групи:

• експериментальну (у якій упроваджується нова ідея — методика, пропозиція)
• контрольну (в якій усе залишається без змін);

2) створення програми експерименту та систематичного обліку його наслідків. Саме в обчисленні різниці "на користь" експериментальної Групи і полягає остаточний результат експерименту.

етапи експерименту:

• теоретичний (постановка проблеми, визначення мети, об'єкта і предмета дослідження, його завдань і гіпотез);
• методичний (розробка методики дослідження та його плану, програми, методів обробки отриманих результатів);
• власне експеримент - проведення серії дослідів
• аналітичний-кількісний та якісний аналіз

1.4 Метод педагогічного спостереження — це спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Воно має бути природним, комплексним, об'єктивним. Це пасивний метод дослідження, бо дослідник лише спостерігає за поведінкою. Спостереження буває

• пряме й опосередковане,
• відкрите і закрите.

Дослідник повинен мати план спостереження, визначити його термін, зафіксувати результати.

Метод бесіди — це спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах.
Умови ефективності бесіди:

• авторитетність дослідника
• наявність плану
• сприятлива обстановка
• відвертість
• врахування індивідуальних особливостей співбесідника, педагогічний такт
• порівняння результатів бесіди з результатами спостереження.

Метод інтерв'ю застосовують тоді, коли дослідник упевнений в об'єктивності відповідей учнів. Під час інтерв'ю не ставлять уточнюючих запитань, ураховують тип респондента, ретельно продумують запитання.

Метод рейтингу — оцінка тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами).
Вимоги до експертів:

• компетентність
• наукова об'єктивність
• якість колективіста
• самокритичність
• креативність — здатність вирішувати творче завдання.

Метод тестування — це випробування учня на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань та екзаменаційних білетів. Результати тестування визначають через виявлення відсотків розв'язування тестів.

Математичні методи — реєстрування, виявлення середньої величини, моделювання, статистична обробка даних.

2.1 Анкета для учнів середніх класів

1. Як ти відносишся до громадських доручень?
2. Які доручення ти виконуєш у своєму колективі?
3. Як ті оцінюєш свою роботу від 0 до 10?
4. Яким ти хотів би бачити клас через рік?
5. Ти товаришуєш зі своїми однокласниками?
6. Чи подобається тобі навчатися в цій школі?
7. Якщо б ти був директором своєї школи ,щоб ти в ній змінив?

2.2

З якою метою було проведено анкетування?

Вчитель дізнавався про інтереси та захоплення учнів, для знаходження спільної мови з ними.

Де і як можна використати отримані результати?

Ці результати можно використати під час канікул, екскурсії на яких нікому не буде нудно, адже кожна думка враховується.

 Як ви ставитеся до проведення так званих «анонімних» анкетувань?

Анонімні анкетування особливо про інтереси учнів, я вважаю не актуальними. Адже, навпаки, вчитель повинен знати у кого яке захоплення.

Можливо, доцільніше вказувати прізвища?

Так,я думаю було б кращим вказувати прізвища.

2.3

Я, вважаю, що такий вчинок не є педагогічним. Адже вчитель тільки но перейшла у нову школу, вона не знаю психічний стан та поведінку кожної дитини.(хтось може мати хронічне захворювання).Тим паче вчителька без допомоги інших доросли пішла з дітьми у ліс за 6 км. Це було невідповідальне рішення з її сторони.Але добре ,що усе закінчилось добре, без пригод.

Метод анкетування можно було запропонувати учням.

Практичне заняття №2 :Формування основ моральної культури особистості

План

1. Теоретичний блок.

1.1. Зміст, мета та завдання морального виховання.

1.2. Визначення понять “мораль”, “моральний ідеал”, “моральні переконання”, “моральне почуття”, “менталітет”, “шкільна дисципліна”.

1.3. Шляхи і засоби морального виховання школярів в умовах сучасної школи.

2. Практичний блок

2.1. Проаналізуйте українські народні прислів’я, приказки, казки, легенди та запропонуйте теми дискусій на морально-етичні теми для учнів старших класів.

2.2. Згадайте відоми твори українських письменників ( Л.Українка, Т.Шевченко, І. Франко) та випишіть моральні якості особистості, що характеризують менталітет українського народу.

2.3.Як Ви вважаєте, наскільки справедливе подане твердження: «Олюднена школа повинна стати «антропоцентричною», тобто помістити в центр самого учня, підростаючу людину, не його прилаштувати до навчального матеріалу, а весь його зміст підкорити його розвиткові» ( О.О. Мелік-Пашаєв).

1.1. Моральне виховання —  це цілеспрямований та систематичний вплив на свідомість, почуття та поведінку вихованців з метою формування в них моральних якостей, що відповідають вимогам суспільної моралі і визначають їх ставлення одне до одного. Моральне виховання формує моральні поняття, погляди і переконання.

Мета - формування моральної стійкості, цілісної особистості, формування моральної свідомості (розуміння нормальної загальнолюдської та народної моралі); виховання та розвиток моральних почуттів порядності та тактовності, гуманності, патріотизму; формування умінь та звичок, моральної поведінки, культурної поведінки.
Зміст - це система знань, умінь та навичок, які обумовлені вимогами, що визначають обов'язки людини по відношенню до навколишнього світу. Зміст включає такі компоненти:

• відношення людини до суспільства;
• відношення людини до людей;
• відношення людини до праці;
• відношення людини до самої себе.

Основними завданнями морального виховання є:

1) ознайомлення з правилами і нормами моральної поведінки;

2) формування почуттів;

3) формування переконань;

4) вироблення умінь і навичок моральної поведінки

1.2.Мораль — система ідей, принципів, законів, норм і оцінок, що регулюють стосунки між людьми.
Функції моралі

• пізнавальна
• виховна
• оцінювальна

Норми і принципи моралі, її ідеали і почуття визначають життєву позицію особистості, спільноти. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах її суспільного життя — в побуті, науці, політиці, в сім'ї, громадських місцях, хоча і відіграє в них неоднакову роль.

Моральний ідеал – це образ бездоганного, що відноситься до майбутнього, об’єктивно не існуючого на даний час. Моральний ідеал є визначенням для самопізнання та вдосконалення особистості, за допомогою якого особа оцінює оточуючих людей.

Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи, норми.

Моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, які зумовлюють її вольові реакції, ставлення до себе, інших людей, явищ суспільного буття.

Менталітет– сукупність соціально-психологічних настанов, автоматизмів та навичок свідомості, які формують способи бачення світу та уявлення людей, що належать до тої або ін. культ. Спільноти

Шкільна дисципліна - дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку. Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи.

1.3.

Можна виокремити шляхи розв'язання завдань морального виховання:

    1. Життєдіяльність сім'ї, цілеспрямований вплив її на формування моральних цінностей дитини впродовж життя батьків. Аби сім'я ефективно виконувала свої функції виховання моральності, потрібна достатня психолого-педагогічна культура батьків.
    2. Педагогічна діяльність дошкільних виховних закладів.
    3. Освітньо-виховна діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів).
    4. Діяльність професійних навчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів).
    5. Функціонування засобів масової інформації (радіо, теле­бачення, кіно, газет, журналів, художньої літератури та ін.).
    6. Діяльність мистецьких організацій (театрів, музеїв, кон­серваторій, клубів, будинків культури, кінотеатрів та ін.).
    7. Соціально-виробнича діяльність громадян на підприєм­ствах, в організаціях.

2.1. Морально-етичні теми:

• «Любов до Батьківщини»: Україна-мати, за неї треба головою стояти; Людина без Вітчизни, як соловей без пісні
• «Про розвиток і формування особистості» - Яке коріння-таке й насіння; По одягу зустрічають, по розуму проводжають
• «Методи і засоби виховання» - Хто б’є дитину, той не виховує добру людину
• «Фізичне виховання» - Без здоров’я немає щастяЗдоров’я людини-багатство країни

2.2

Однією з багатьох рис української ментальності є любов до рідної землі, до матері. Т.Шевченко «Катерина», « У нашім раї на землі»

Т.Шевченко «Тарасова ніч» — історична поема. У  поемі з великою силою висловлене народне розуміння минулого героїчної доби козацької вольниці, що сприймалась як протиставлення кріпосницькому гнітові сучасної поетові України.

Саме козацтво стало тим стрижнем, навколо якого консолідувався український народ у бездержавний період свого існування. Згодом козаки перетворилися на своєрідний хребет української нації . Навіть у важкий колоніальний час українців козацькі традиції підтримували і надихали на боротьбу патріотів. Тому культ героїв – ментальна риса українців

Іван Франко – «Захар Беркут»- історична повість про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення зумовлена сучасною ситуацією в країні.

2.3.  З одного боку я ,вважаю, що це справедливе твердження тому, що воно направлене на саморозвиток особистості, вчитель повинен показати учню, що він у центрі уваги. Вчитель повинен не тільки пояснити матеріал, а й зацікавити дитину. А з іншого, кожна людина індивідуальна. І кожна особистість має своє прагнення до будь-якого предмету. Комусь подобається математика, хтось вибирає українську мову, інші хімію і тд. Кожна людина сприймає одну і ту ж інформацію по-різному .