Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття …

Лохвицька гімназія №1

Лохвицька районна рада Полтавської області

 

 

  

 

Сценарій

 

літературно – музичної композиції

 

«  Ми чуємо тебе, Кобзарю,

 

крізь  століття … »

 

 

                                        Укладач: Коломієць Л.П., учитель української                мови та літератури  Лохвицької   гімназії №1

                                                   Категорія: вища

        

 

 

 

 

Лохвиця   2023

 

 

 

Мета:    розширити інтерес учнів до життєвого і творчого шляху Т.Г.Шевченка;

                вправляти учнів у виразному читанні творів напам’ять;

                виховувати гордість за український народ, за його минуле;

                розвивати  творчі здібності учнів, спонукати їх до власної творчості;

                  прищеплювати захоплення творчістю поета; розвивати творчі здібності,                 

                артистичність, виховувати учнів свідомими громадянами й істинними   

                патріотами.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, стіл, виставка книг про Т. Шевченка,                               український рушник, колоски, свічка, мультимедійна дошка,  декорації до уривку з    поеми « Великий льох»: 3 стільці, чорна тканина,  хрест,  музичні записи українських пісень.

 

На сцену виносять квіти і ставлять біля портрета Шевченкові, прикрашають портрет рушниками, вінком, а в той час звучить голос диктора.

Диктор

Народе мій, що встав з колін
І сяєш іменем Тараса,
Я чую голос твій, як дзвін,
Що непідвладний волі часу.

 

Сергій     Рачинець  Пам’яті Шевченка

 

(Звучить мелодія пісні на сл. Ю. Рибчинського, м. Осадчого «Шлях до Тараса»

       

Ведучий   Справедливо, що Великого Кобзаря вважають народним пророком. Адже не одне покоління українців формує свої світогляди на його творах. Славетний Кобзар хотів бачити Україну вільною і незалежною, хотів справедливості та добробуту для нащадків, прагнув, щоб Україна була визнана усіма державами світу як могутня Європейська держава.

 

 

Ведуча   (фоново звучить тиха  українська  мелодія  (кобза)  .  

         Доброго дня, шановні  гості, дорогі учні, друзі! Раді вітати вас в нашій славній Лохвицькій гімназії №1 на щорічному  традиційному  святі, присвяченому  Тарасу Григоровичу Шевченку -  Великому Кобзарю,  Велету духу, національному пророку, Титану українства . В цьому році це свято – особливе, тому що воно зі сльозами на очах, тому що  шевченківське слово у наш час вмить відродилося та засяяло по – новому: зі скорботою, трагедією, надією.

 

           

                

     Ведучий     Шановні друзі! Сьогодні ми зібралися, щоб глибше пізнати і відчути  чудові неперевершені поезії Т.Г.Шевченка. Він є гордістю українського народу, його славою. Ця людина знана в усіх куточках світу, а твори його відомі кожному серцю. Проте доля його була драматичною.

 

           До скасування кріпацтва поет не дожив лише кілька місяців. Але залишив нам у спадок полум’яне слово, яке вічно житиме у серцях сім’ї вільної, нової.

Шевченківські теми вічні, тому в історії світової культури він посідає особливе місце. У 26 років зовсім молодою людиною він став автором збірки «Кобзар», якій судилося безсмертя.

             

          

 Ведуча   Сьогодні ми вшановуємо пам’ять  славного сина України, генія нашого народу.  Поет, ставши «апостолом правди і науки» ще за життя, виховував своїм словом   нову ґенерацію борців української державності. Він став голосом свого народу та є голосом нащадків ХХІ століття. Наша країна знову переживає важкі трагічні часи і залишені нам у спадок  вірші Кобзаря, як ніколи, актуальні та пророцькі. Вони знову пробуджують і народжують українську націю, спонукають до боротьби, справедливості  та волі.

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ (І ВИРІС ВІН – І КОБЗУ ВЗЯВ….БАНДУРИСТ)

Ведучий Світ Шевченка складний і простий водночас. Увійшовши в нього, можливо, зрозуміємо, звідки ота неосяжна любов до України, звідки він брав сили вистояти і не зламатися, звідки такий високий духовний світ і геніальний талант.

А все , напевно, тому, що він сам обрав собі таку долю - долю поета. Непростою вона є в кожного митця, говорить Ліна Костенко, але кожен обирає її свідомо.

 Звучить пісня  «Єсть на світі доля »

Ліна Костенко «Доля»

Наснився мені чудернацький базар:  
під небом у чистому полі, 
для різних людей, 
для щедрих і скнар, 
продавалися різні Долі. 

Одні були царівен не гірш, 
а другі – як бідні Міньйони. 
Хто купляв собі Долю за гріш. 

 

А хто –  за мільйони.
Дехто щастям своїм платив. 
Дехто платив сумлінням. 
Дехто – золотом золотим. 
А дехто – вельми сумнівним. 

Долі-ворожки, тасуючи дні, 
до покупців горнулись. 
Долі самі набивались мені. 
І тільки одна відвернулась. 

Я глянула їй в обличчя ясне, 
душею покликала очі… 
– Ти все одно, не візьмеш мене, –

Сказала вона неохоче.

– А може, візьму? 
– Ти собі затям, – 
сказала вона суворо, – 
за мене треба платити життям, 
А я принесу тобі горе. 

– То хто ж ти така? 
Як твоє ім'я? 
Чи варта такої плати? 
– Поезія – рідна сестра моя. 
А  правда людська – наша мати. 

І я її прийняла, як закон. 
І диво велике сталось: 
минула ніч. І скінчився сон. 
А  Доля мені зосталась. 

Я вибрала Долю собі сама. 
І що зі мною не станеться, – 
у мене жодних претензій нема 
до Долі – моєї обраниці.

Триптих «Доля,Муза,Слава»

 

 

 

 

 

Інсценівка «Тарас Шевченко і Доля»

Доля.  Я знову прийшла до тебе на розмову, Тарасе. Така вже я є, твоя Доля. Не чекав мене сьогодні, правда? Чомусь завжди люблю приходити до тебе несподівано, хоча завжди відчуваю, що чекаєш на мене. Я побувала сьогодні там, серед людей, і мені є що тобі розповісти…

Тарас.  «Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли…» - пам’ятаєш, я говорив тобі. Ти завжди була зі мною відвертою…

Доля.  Важко про це говорити, але від того, що побачила серед людей, стало сумно.

Тарас.  Знаю. Зневіра і відчай закралися в їхні душі. Страждання,через яке пройшов, лиш зміцнювало мене, бо вірив, що добро переможе зло, чесність – брехню, а мудрість – лицемірство.

Доля.  Так, за плечима у тебе велике життя.

Тарас.  Я усвідомлюю, як важко тим, хто живе без віри…в Бога, у людей, у самого себе…

Доля.  Пам’ятаю, як ти щиро молився за свій народ і прохав Бога дати дітям України жадану волю? Ти добре розумів, що народ, який не знає свого минулого, не матиме й майбутнього…

Тарас

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми…

Все розберіть… та й спитайте

Тоді себе : що ми?

Чиї сини? Яких батьків

Ким? За що закуті?..

 

 

Доля.  Чомусь так склалося, що й сьогодні, коли за вікном XXІ століття, українці так і не знають відповіді на ці запитання або й не хочуть знати. Славними лицарями землі України і досі називають мудрого князя Ярослава, Богдана Хмельницького, Петра Могилу. Чому ж нічого не можуть сказати про патріотів-сучасників? Невже снагу будуть черпати тільки в минулому? А як же сьогоднішній день? Що принесуть вони своїм нащадкам?

Тарас.  Як боляче це розуміти, як болить мені людська байдужість до всього, що навколо них..до самих себе…

Доля. Живуть за принципом : «Моя хата скраю, нічого не знаю». Якби ти був байдужим до того, що діялось на Україні, ти б не провів 10 років на засланні.

Але ти ж не мовчав, коли бачив, що «латану свитину з каліки знімають», «розпинають вдову за подушне», «опухла дитина,голоднеє мре».

Тарас. 

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

Та ще гірше спати,спати,

І спати на волі! ?

Доля.  Чи покаяться ті, що чинять тепер зло, або ж ті, що мовчать на чуже зло? Чи зрозуміють вони те, що хотів ти сказати словами «Молітесь Богові одному, молітесь правді на землі»?

Тарас.  Як будуть молитися?  Чиєю  мовою?На жаль, не кожен українець горнеться до рідного слова, є такі, що цураються рідної мови.

Ну, що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива, як їх почує…

Доля.   Не задумуються, що втрачають : «Знать, од Бога голос той і ті слова». Я втомила тебе, Тарасе, знаю, але не можу не сказати про те, що бачу. Мушу поспішати до людей. Мені судилося відкрити очі  незрячим твоїм  словом, стати пам’яттю про тебе, але обіцяю приходити на розмову з тобою.Не сумуй, я думаю, що найближчим часом зможу обнадіяти тебе змінами,що сталися там, на рідній землі, адже вони все-таки будуть.

 

 Ведуча. Портрет Шевченка та його вірші стали частиною Майдану, Революції гідності, її душею. Шевченко знову пробудив відданість, гідність та патріотизм.

Сьогодні його вірші засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Бо, як писав колись знищений комуністичним режимом Григір Тютюнник: «Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові. І доки існують загрози Україні, зовнішня та внутрішня, ця любляча душа (Шевченко) не матиме спокою».

ВІДЕО НІГОЯН

Ведучий. (на фоні музики) Сергій Нігоян – гордий син вірменського народу, великий українець на київському Майдані, що загинув за нашу з вами свободу. Саме у цю мить прийшло усвідомлення пророцтв генія. Молодь побачила славетного Кобзаря по-новому, почала відкривати заново, не формально, а        

відчуваючи внутрішню потребу. У дивовижний спосіб Шевченко знову постав перед нами не тільки як геніальний поет, а як наставник, жива людина.

Ведуча.  Справді, доля великого кобзаря була досить нелегкою. Його творча спадщина пробуджує відданість, гідність та патріотизм. Сьогодні його вірші сяють новими гранями, є своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Шевченка не можна відділити від українського народу, а український народ від Шевченка. Бо ми – єдині. Бо ми – вічні.

Сидорочкіна  Мар’яна «У нашім раї на землі»

Пісня « Лелеченьки»  сл.Д.Павличка м.Білаша         

Ведучий  Захопюючись образом матері, створеним Шевченком, М. Рильський писав: «такого полум’яного культу материнства… не знайти, мабуть. Ні в одного з поетів світу».   Великий Кобзар українського народу низько схилявся перед образом Матері, який втілював для нього рідну матір, Україну, Пречисту Діву Марію, Матір Божу, яка оберігає людей на землі

                           

 

 

 

Лісова Юстина « На  панщині пшеницю жала»

Ведуча  А  зараз наша мова піде не про відомих досвідчених поетів і письменників, а про початківця, про нашу ровесницю. Вона навчається, як і ви, в школі, живе у нашому місті, ходить тими ж вулицями, що і ви. Але відрізняються від нас особливим сприйняттям оточуючого нас життя, особливим даром розповісти про свої відчуття, думки мовою поезії. Це молода муза нашої гімназії . Запрошуємо до мікрофона Царинну Марію

                                      Царинна Марія (Читає власні вірші)

Тихо віє свіжий вітер

на хмарну Вкраїну

та розносить ген по світу

пісню  солов’їну.

Десь зачепить чуже серце,

сльозами умиє,

десь у небі темну хмару

світлою закриє.

Розлетиться ота пісня

садами, гаями,

розіллється в чистім небі

світлом, ліхтарями.

Та й полине у рай тихий,

промовить до Бога.

Молитиме лиш про щастя

для свого порогу.

Пролунає молитвою,

димом із майданів…

І озветься рідна пісня

мовою кайданів.

Повернеться на Вкраїну

тихою луною –

заплете барвисті коси

чорною бідою.

Засумує та втомиться,

почне затихати,

не знаючи, як чекають

на неї в рідній хаті.

Десь озветься соловейко,

покличе до двору,

замучену, заплакану,

у  темную пору…

Убиваємо ми пісню,

хоронимо славу,

святу славу дідів наших,

 

пишну, величаву.

Та за що її вбиваєм?

Що молиться щиро?

Чи що в Бога в небі просить

для країни миру?..

Прокиньмося, мій народе!

Станьмо всі за волю!

Попросімо щиро в Бога

щасливої долі!

Єднаймося, українці!

Боротися треба

та дістати молитвою

до самого неба!..

Тихо віє свіжий вітер

рідним степом,гаєм…

«Обніміться,брати мої!

                                                               Молю вас,благаю…»     

                 

 

     Ведучий        Хотілося б висловити слова подяки поетичному даруванню за ті почуття й думки, які пробудили вони в нас. І, мабуть, усі присутні у цій залі

погодяться з нами, що “якщо і є на світі Бог, то це поезія”, це слово, це наша мова, це генетичний код нації.             

Ведуча. До вашої уваги уривок з поеми  Тараса Шевченка «Великий льох», який підготували учні 11 класів.   Керівник  Козирка Л. В.

 

 

Ведуча. Своїм «Кобзарем» Шевченко підштовхує нас, читачів, до розмірковувань на тему: «Нащо нас мати привела: чи для добра, чи то для зла»? «І буде варт той на світі жить, хто матиме кого любить», «Хто матір забуває, того Бог карає». За інші 

гріхи Бог ще може пробачити, а за цей гріх – ніколи! Великий Тарас постійно радить задуматися: «Що ми? Чиї сини? Яких батьків? Ким, за що закуті?». Хто відповість на ці запитання – той громадянин України. Бо «Хто зневажає рідний край, той серцем немощний каліка».

 

ТРИ ВОРОНИ  ( Уривок  з  поеми- містерії « Великий льох»)

 

       Дійові особи:  три ворони, невільники.

    

  (  Дія відбувається на горі, на якій сидять ворони,   невольники у цей час

    знаходяться під чорною тканиною, що є  уособленням гори ) 

 

1 Ворона

Крав! крав! крав!

Крав Богдан крам.

 

 

Та повіз у Київ,

Та продав злодіям

Той крам, що накрав.

 

2  Ворона

Я в Парижі була

Та три злота з Радзивілом

Та Потоцьким пропила.

 

3 Ворона

Через мост идет черт,

А коза по воде.

Быть беде. Быть беде.

 

(Голос невольників звучить  в  горі)

Отак кричали і летіли

Воро́ни з трьох сторон і сіли

На маяку́, що на горі

Посеред лісу, усі три.

Мов на мороз, понадувались,

Одна на другу позирали,

Неначе три сестри старі,

Що дівували, дівували,

Аж поки мохом поросли.

 

 

 

1 Ворона

Оце тобі, а це тобі.

Я оце літала

Аж у Сибір та в одного

Декабриста вкрала

 

 

Тро[хи] жовчі. От, бачите,

Й є чим розговіться!

Ну, а в твоїй Московщині

Є чим поживиться?

Чи чортма й тепер нічого?

 

3Ворона

Э... сестрица, много:

Три указа накаркала

На одну дорогу...

 

1 Ворона

На яку це? На ковану?

Ну, вже наробила...

 

З Ворона

 

Да шесть тысяч в одной версте

Душ передушила...

 

 

 

1 Ворона

 

Та не бреши, бо тілько п’ять,

Та й то з фоном Корфом.

Ще й чваниться, показує

На чужу роботу!

Капусниця! закурена...

А ви, мості-пані?

Бенкетуєте в Парижі,

Поганці погані!

Що розлили з річку крові

Та в Сибір загнали

Свою шляхту, то вже й годі,

Уже й запишались.

Ач, яка вельможна пава...

 

2 і 3 Ворони

 

А ти що зробила??

 

 

1 Ворона

 

А дзуськи вам питать мене!

Ви ще й не родились,

Як я отут шинкувала

Та кров розливала!

 

 

Дивись, які! Карамзіна,

Бачиш, прочитали!

Та й думають, що ось-то ми!

А дзусь, недоріки!

В колодочки ще не вбились,

Безпері каліки!..

 

2 Ворона

 

Ото яка недотика!

Не та рано встала,

Що до світа упилася...

А та, що й проспалась!

 

1 Ворона

 

Упилася б ти без мене

З своїми ксьондзами?

Чортма хисту! Я спалила

Польщу з королями;

А про тебе, щебетухо,

І досі б стояла.

А з вольними козаками

Що я виробляла?

Кому я їх не наймала,

Не запродавала?

Та й живущі ж, проклятущі!

Думала, з Богданом

От-от уже поховала.

Ні, встали, погані,

Із шведською приблудою...

Та й тойді ж творилось!

Аж злішаю, як згадаю...

Батурин спалила,

Сулу в Ромні загатила

Тілько старшинами

Козацькими... а такими,

Просто козаками,

Фінляндію засіяла;

Насипала бурта

 

 

На Орелі... на Ладогу

 

Так гурти за гуртом

 

Виганяла та цареві

Болота гатила.

І славного Полуботка

В тюрмі задушила.

Отойді-то було свято!

Аж пекло злякалось.

 

 

Матер Божа у Ржавиці

Вночі заридала.

 

3 Ворона

 

И я таки пожила:

С татарами помутила,

С мучителем покутила,

С Петрухою попила

Да немцам запродала.

 

1 Ворона

 

Та ти добре натворила:

Так кацапів закрепила

У німецькі кайдани —

Хоч лягай та й засни.

А в мене ще, враг їх знає,

Кого вони виглядають.

Вже ж і в крепость завдала,

І дворянства страшну силу

У мундирах розплодила,

Як тих вошей розвела;

Все вельможнії байстрята!

Вже ж і Січ їх бісновата

 

 

Жидово́ю поросла.

Та й москаль незгірша штука:

Добре вміє гріти руки!

І я люта, а все-таки

Того не зумію,

Що москалі в Україні

З козаками діють.

Ото указ надрюкують:

«По милості Божій,

 

 

І ви наші, і все наше,

І гоже, й негоже!»

Тепер уже заходились

Древности шукати

У могилах... бо нічого

 

Уже в хаті взяти;

Все забрали любісінько. Та лихий їх знає,

Чого вони з тим поганим

Льохом поспішають.

Трошки, трошки б підождали,

І церква б упала...

Тойді б разом дві руїни

В «Пчеле» описали...

 

2 і 3 Ворони

Чого ж ти нас закликала?

Щоб на льох дивиться?

 

1 Ворона

Таки й на льох. Та ще буде

Два дива твориться.

Сю ніч будуть в Україні

Родиться близнята.

Один буде, як той Гонта,

Катів катувати!

Другий буде... оце вже наш!

Катам помагати.

Наш вже в череві щипає...

А я начитала,

Що, як виросте той Гонта,

Все наше пропало!

Усе добро поплюндрує

Й брата не покине!

І розпустить правду й волю

По всій Україні!

Так от бачите, сестриці,

Що тут компонують!

На катів та на все добре

Кайдани готують!

 

2 Ворона

Я золотом розтопленим

Заллю йому очі!

1 Ворона

А він клятий недолюдок,

Золота не схоче.

 

 

3 Ворона

Я царевыми чинами

Скручу ему руки!..

2 Ворона

А я зберу з всього світа

Всі зла і всі муки!..

1 Ворона

Ні, сестриці. Не так треба.

Поки сліпі люде,

Треба його поховати,

А то лихо буде!

Он, бачите, над Києвом

Мітла простяглася,

І над Дніпром і Тясмином

Земля затряслася?

Чи чуєте? Застогнала

Гора над Чигрином.

О!.. Сміється і ридає

Уся Україна!

То близнята народились,

А навісна мати

Регочеться, що Йванами

Обох буде звати!

Полетімо!.. — Полетіли

Й, летячи, співали:

1 Ворона

Попливе наш Іван

По Дніпру у Лиман

З кумою.

2 Ворона

Побіжить наш ярчук

В ірій їсти гадюк

Зо мною.

3 Ворона

Как хвачу да помчу,

В самый ад полечу

Стрелою.

 

Ведучий.  Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не звалювались на долю нашого народу, він вистоїть, якщо буде з нами Тарас Шевченко, його заповіт.

      Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його не забуте і нині вічно ходило  Україною.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття

І  голос твій нам  душі окриля.

Встає  в новій красі скрізь лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

       У   виконанні  учасників свята  звучить  пісня « Добрий ранок, Україно !»  Слова Нумер 482, музика Нумер 482

Сьогодні свято для вас підготували і провели:                                                          гуртківці літературної студії «Срібний птах»,  театральний колектив «Веселковий дивоцвіт».

 

Список літератури:

-         Опирієнко І.А. Мандри Тараса Київщиною[Текст]: сценарій/ І.А. Опирієнко// Шкільна бібліотека. – 2012. - №3. – с.78.

-         Остра Н.П. Троянди Шевченкової любові [Текст]: сценарій до Дня народження Т. Шевченка/ Н.П. Остра// Шкільна бібліотека. – 2011. - №2. – с. 119.

-         Олійник О. Вогненне слово Кобзаря [Текст]: сценарій/ О. Олійник // Шкільна бібліотека. – 2011. - №2. – с.113.

-         Колешко Н.А. Т.Г. Шевченко і Чернігівщина [Текст]: сценарій літературної подорожі – дослідження для учнів 5 – 6  класів // Позакласний час. – 2010. - №2. – с.93.

-         Славинський М. Шевченківські пам’ятні дні 1911 року у Петербурзі [Текст]/ календар бібліотекаря  // Шкільна бібліотека. – 2010. - №2. – с.19.

-         Вшановуємо Т.Г. Шевченка[Текст]: сценарій усного журналу// Шкільна бібліотека. – 2008. - №2. – с.85.

-         Ганжаєва В.Ф. Шевченківські автопортрети [Текст]: сценарій // Шкільна бібліотека. – 2007. - №2. – с.19.

-         Уклін тобі, Тарасе[Текст]: сценарій // Шкільна бібліотека. – 2006. - №9. – с.86.

-         Останнім шляхом Кобзаря [Текст]: сценарій // Шкільна бібліотека. – 2006. - №2. – с.26.

-         Шевченко, якого не знаємо [Текст]: біографія, листи// Шкільна бібліотека. – 2006. - №2. – с.28.