Міфи Другої світової війни

Війна і міф. Невідома Друга світова

«Міф — це спотворене, часом спрощене, а часом — сфальсифіковане бачення минулого. І тому міфи небезпечні: коли наше знання про минуле наповнене міфами, а не фактами, ми втрачаємо розуміння природи історичних процесів. Причинно-наслідкові зв’язки розриваються тими міфами. І ми опиняємося у пастці власного, спотвореного міфом бачення минулого. А з часом — втрачаємо навичку адекватно оцінювати не тільки причинно-наслідкові зв’язки між фактами у минулому, але й природу різноманітних процесів сьогодення. Міфи — це куряча сліпота на дорозі історії. У сутінках часів можна добряче вгатитися головою у якийсь з верстових стовпів історії. І ось уявіть, коли спотворене бачення минулого стає основою історичного наративу цілої країни. Навіть сама ідея деконструкції цих міфів може викликати гостру негативну реакцію частини суспільства: «Ви переписуєте історію!» Але тут ідеться не про переписування, а про відновлення.»Олександр Зінченко

«Бо, якщо історія не має можливості стати остаточною «вчителькою життя», то принаймні вона повинна бути майстринею роздумів. Сьогодні ми знаємо, що після усіляких конструкцій і реконструкцій історичної правди не існує, що є тільки часткова, тимчасова, соціальна і т. под. правда, але саме безустанна конфронтація між цими правдами і псевдо правдами допомагає людині створити своє власне світобачення. Вивчення історії з цілковитим усвідомленням її крихкості є особливо важливим для молоді. Історія, як і філософія, – це найбільш необхідний предмет для формування свідомих, тверезо мислячих громадян. Добре зрозуміла історія не повинна нав’язувати жодних схем чи усталених візій, тобто на відміну від прихильників «історичної політики» повинна сумніватися, навчати сумніватися, тренувати розум. Історія – це не вірування.»Франц.історик" Д. Бовуа

Для чого потрібні міфи?

Міф 1. Велика Вітчизняна війна. Суть міфу. Міф-термін: назва «Велика Вітчизняна війна Радянського народу проти німецько-фашистських загарбників» означала боротьбу у єдиному пориві проти ворога-супостата за спільну радянську Вітчизну, а тому як історичний термін — єдино правильна. Факти стисло«Велика Вітчизняна війна» — це ідеологічно обтяжена радянська назва збройного конфлікту між СРСР та Німеччиною 1941—1945 років, складової Другої світової війни. Хронологічні рамки «Великої Вітчизняної війни» та ідеологічний зміст, який виражає ця назва, не відповідають досвіду українського народу під час Другої світової війни.«Друга світова» і «Велика Вітчизняна» — не тотожні поняття ані хронологічно, ані географічно.

Міф 2. Вермахт був сильніший за Червону армію на початку війни. Суть міфу. Командування Вермахту забезпечило собі значну кількісну перевагу над радянськими військами на напрямах головних ударів, що стало причиною поразки Червоної армії у 1941 році. Факти стисло. Загальне співвідношення сил на початку бойових дій проти СРСР не було на користь Німеччини. У червні 1941 року Вермахт не мав явної кількісної переваги над Червоною армією, а за кількістю військової техніки основних видів навіть значно їй поступався. Проте підготовка особового складу та рівень експлуатації техніки у Вермахті були вищими, ніж у Червоній армії.

Міф 3. Нацистська Німеччина напала на СРСР «віроломно, без оголошення війни»Суть міфу. Суть міфу заховалася у двох словах: «віроломно» і «без оголошення війни». «Віроломність» і неочікуваність нападу призвели до поразок першого періоду радянсько-німецького військового конфлікту. Факти стисло. Починаючи з квітня до самого 22 червня 1941 року СРСР та його найвище керівництво отримали десятки різноманітних повідомлень і розвідданих, що інформували про агресивні плани Третього Райху проти СРСР. Уночі 22 червня 1941 року нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов прийняв німецького посла у Москві Фрідріха-Вернера фон Шуленбурґа. Під час зустрічі Шуленбурґ передав Молотову ноту про початок війни. О 4 годині ранку того самого дня у німецькому МЗС міністр закордонних справ Райху Йоахім фон Ріббентроп повідомив радянського посла у Берліні Володимира Деканозова про початок війни та вручив письмовий меморандум, де було викладено претензії німецького уряду до СРСР та пояснення причин нападу.І де-факто, і де-юре це було офіційним оголошенням війни Радянському Союзу.

Лише протягом останніх десяти днів перед нацистською агресією СРСР отримав майже 50 різних розвіддонесень, які відносно точно називали дату ворожого наступу. Сумарно прикордонники, спираючись на інформацію від перебіжчиків та польського населення за кордоном, близько 25 разів називали 22 червня як можливу дату наступу.

Міф 4. Німецько-фашистські загарбники. Суть міфу. Усі супротивники СРСР у цій війні є фашистами. Факти стисло. Назва «фашисти» була перетворена радянською пропагандою на ідеологічний жупел для визначення усіх своїх супротивників: як до початку, так і під час та після Другої світової війни. Радянські пропагандисти боялися аналогій між нацистами і комуністами. Історична предтеча ВКП(б) — Російська соціал-демократична робітнича партія мала граничну подібність назви до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Сталіну не подобалось використання Гітлером терміну «соціалізм».

Справжні фашисти: Беніто Муссоліні очолює похід чорносорочечників на Рим 28 жовтня 1922 р. Парад у Нюрнберзі, 6 вересня 1937 р.

Міф 5. Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик та Успенський собор у Києві підірвали нацисти. Суть міфу. Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик та Успенський собор у Києві підірвали «німецькі варвари». Факти стисло. Дніпрогес підірвали співробітники НКВД з метою завадити швидкому наступу Вермахту. Наслідком цього стали величезні жертви серед мирного населення та радянських військ. Мінування Хрещатика, Успенського собору Печерської Лаври та центральних кварталів Києва також організували радянські спецслужби.

Міф 6. Нацисти ешелонами вивозили чорнозем з України. Суть міфу. Чи нацисти наступали, чи відступали — неважливо: при першій-ліпшій нагоді вони складали в піраміду автомати та бралися до лопати, знімали з землі шар родючого чорнозему та ешелонами відправляли його в Райх. Факти стисло. Цей міф — напластування дуже різнорідних історій, як-от вивіз до Німеччини сировини, продовольства та остарбайтерів, плани сільськогосподарської колонізації України німецькими бауерами тощо. Натомість в реальності нацисти вели дуже скрупульозний підрахунок награбованого майна — і в жодному звіті земля як ресурс не значиться.

Остарбайтерів до Німеччини нацисти вивозили масово. Але чорнозем — ні

Міф 7. «Матч смерті» в Києві завершився розстрілом радянської команди. Суть міфу. Влітку 1942 року в Києві відбувся футбольний матч між командами місцевих футболістів та вояків Вермахту. Німці, після розгромної поразки на полі, розстріляли своїх суперників. Факти стисло. У червні — серпні 1942 року в Києві відбулося кілька матчів місцевої команди «Старт» (до складу якої входили футболісти довоєнних клубів «Динамо» та «Локомотив») з командами німецьких та угорських солдатів. Остання гра відбулася 16 серпня і, попри те, що закінчилася поразкою німців, не призвела до розстрілу радянських спортсменів. Чотирьох із них стратили наступного року як в’язнів Сирецького концтабору.

Міф 8. Війна завершилася 9 травня. Суть міфу. Війна для Радянського Союзу закінчилася 9 травня 1945 року. Факти стисло. Закріплення у свідомості радянських громадян 9 травня як дати закінчення війни є наслідком історичної політики Радянського Союзу. Насправді, для СРСР Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 року.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом — або 9 травня о 00:43 за московським — у берлінському передмісті Карлсхорст підписаний другий Акт про капітуляцію Німеччини. Його текст майже дослівно повторює текст 7 травня. Карлсхорстський акт підтвердив час припинення вогню, вказаний у Реймському акті — 8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом. Того самого дня Президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким оголосила 9 травня Днем Перемоги. Виконуючи взяті перед союзниками по антигітлерівській коаліції зобов’язання, 8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії. Ця війна розглядалася як пряме продовження і складова частина Великої вітчизняної війни. 2 вересня 1945 року, в день капітуляції Японії, Верховна Рада СРСР видала указ, яким назвала 3 вересня Днем Перемоги над мілітаристською Японією. Обидва свята — 9 травня і 3 вересня — оголосили вихідними днями. Але вже 1947 року ці дні знову стали робочими. Згодом, коли «Велику вітчизняну війну» поклали в основу радянської ідеології, головний наголос зробили на перемозі над Німеччиною. Суть цієї маніпуляції полягала в тому, щоб перенести акцент з поняття «Друга світова» на поняття «Велика вітчизняна» й у такий спосіб відвернути увагу суспільства від інших збройних конфліктів, у яких Радянський Союз виступав як агресор у роки Другої світової війни: напад на Польщу, Західні Україну та Білорусь, Фінляндію, країни Балтії. Офіційна назва свята протягом років звучала «Свято перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років». У такий спосіб події 1939—1941 років, коли СРСР вступив у союз із Третім Райхом, прибиралися з фокусу суспільної уваги, а тема радянсько-нацистської співпраці замовчувалася.

2 вересня світ відзначає 70-ту річницю завершення Другої світової війни. У цей день 1945 року на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

http://www.ww2.memory.gov.ua/?fbclid=Iw. AR1w. Bb0 Sv. S3ole. ZCof. QRBh. Yx. C59 V1 Uf6cd4 G3 V3 M0 Bz. M1 Et8 ZY7u. XYy. AZxg