Історична довідка. У Галицько-Волинському літописі розповідається, що князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. "І дав йому євшан-зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: "Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути". І прийшов у землю свою", — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.
Гра «Так чи ні»1). Автор взяв історичний факт про полоненого сина половецького хана з літопису 2). Володимир в полон взяв маленького хлопчика-сироту3). Хлопчикові у князя жилося дуже погано4). Старий хан без хлопчика страждав на самоті5). Хан вирішив послати по сина гудця6). Хан порадив посланцеві розбудити пам’ять юнака, розказавши історію його народження7). До слів посланця хлопчик поставився байдуже8). Посланець юнакові проспівав лише колискові пісні9). Під впливом пахощів євшан-зілля юнак побачив рідний край та батька10).“Стисло горло ,сперло груди” юнакові – половчанину почуття горя11). Юнак вирішив залишитися жити у князя12). Автор звертається із заключним словом до молоді