Історія мила. За існуючими даними, мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері та Вавилоні (приблизно 2800 років до н. е.), а Єгипетський папірус свідчить про те, що єгиптяни регулярно милися за допомогою мила. Одна з легенд пов’язує появу мила і навіть слова "soap" з горою Sapo, на якій в Стародавньому Римі спалювали туші принесених в жертву тварин. Жир тварин, який виділявся під час спалювання такої жертви, накопичувався та змішувався з попелом вогнищ (як природний луг), а потім змивався дощами в річку, в результаті чого вода починала пінитися і добре змивати весь бруд з тканини. Саме тоді помітили той факт, що завдяки цій суміші, одяг почав пратися набагато легше.
Одна з перших публікацій про мило зустрічається у «Природній історії» Плінія Старшого. Він пише, що мило виготовляють з букової золи і козиного сала, а добули його гали для фарбування волосся в червоний колір. З тексту не зрозуміло, чи використовувалось мило з для інших цілей. У відомому папірусі Еберса – медичний древньогрецький рукопис, знайдений в 1872 р, до ХІ ст. до н.е. мило згадується як лікарський препарат. Миловаріння як ремесло виникло в Європі у XIV ст. В секрети виробництва мила перейняли від Візантії. Майстри миловаріння появились лише у XV ст. Перші синтетичні мийні засоби з'явились в 1916 р. Винахід німецького хіміка Фріца Понтера мав лише промислове застосування. Побутові синтетичні мийні засоби не шкідливі для рук стали випускати у 1933р.
Лише на рубежі 18-19 століть була виявлена хімічна природа жирів і внесена ясність у реакцію їхнього омилення. 1779 року шведський хімік Шеєле показав ,що під час взаємодії оливкової олії з плюмбум оксидом і водою утворюється солодка і розчинна у воді речовина. Вирішальний крок на шляху вивчення хімічної природи жирів зробив французький хімік Шеврель. Він відкрив стеаринову, пальмітинову і олеїнову кислоти, як продукти розкладу жирів під час їхнього омилення водою і лугами. Солодку речовину, яку одержав Шеєле, Шеврель назвав гліцерином.
Вчений Леблан розробив порівняно простий і дешевий спосіб виробництва каустичної соди (Na2 CO3), потрібної для приготування із цих жирів мила. У перших миловарнях усі складники змішували і варили у величезних відкритих котлах. Досвідчений миловар помішував цю суміш спеціальною лопаткою. Залежно від того, як мило стікало по ній, він знав який складник слід додати або скільки і як ще треба варити мило.
Історія миловаріння в УкраїніУ ХVІІ ст в Києві біля своїх казанів чаклували три миловари. Ремесло було не із легких. Свіже яловиче, свиняче або бараняче сало необхідно було подрібнити й варити на слабкому вогні п’ять днів, додаючи сіль і попіл. Зварену масу розкладали на так зване творило, давали вистигнути, потім різали на шматки.в 1783-1785 р.р. три купецькі миловарні діяли в Чернігівському намісництві;В кінці 17 ст. такі “заводи” були в Полтавській і Таврійській губерніях;До 1845-1848 р.р. миловарна промисловість України була представлена 109 заводами.
Дослідимо склад мила. Солі вищих карбонових кислот добре розчиняються у воді і є милами. Солі Натрію містяться у складі твердого мила, а солі Калію — рідкого. С15 Н31 СООН + Na. OH → С15 Н31 СООNa + H2 O Натрій пальмітат ( тверде мило) 2 С17 Н35 СООН + Na2 CO3 → 2 С17 Н35 СООNa + H2 O + CO2 Натрій стеарат ( тверде мило) С15 Н31 СООН + КOH → С15 Н31 СООК + H2 O Калій пальмітат ( рідке мило) 2 С17 Н35 СООН + К2 CO3 → 2 С17 Н35 СООК + H2 O + CO2 Калій стеарат ( рідке мило)
Мила – це солі лужних елементів і вищих карбонових кислот, переважно стеаринової та пальмітинової з добавками барвників, запашних речовин, антисептиків, тощо. Натрієві солі – тверде мило. Калієві солі – рідке мило. Катіон, що входить до складу мила Пальмітинова- твердість,піноутворення. Олеїнова – розчинність у холодній воді і миюча здатність. Стеаринова – посилює дію мила в гарячій водіВисокоякісні сорти мила виготовляють з додаванням лауринової кислоти С11 Н23 СООН, що міститься в кокосовому маслі. Природа жирної кислоти. Властивості мила:
{BCC906 C8-69 E6-4 DC2-988 B-7 AE2109 B8 DAA}Перший етап — це омилення. Другий етап — сушка. Третій етап. До різних олій та жирів додають луг, внаслідок чого утворюється суміш з чистого мила, гліцерину та 30 відсотків води. Іноді цим процесом керує комп’ютеризована система. Очищене мило подають в розпилювальну сушку, де у вакуумі та при високій температурі воно перетворюється на маленькі гранули з вмістом води лише 12 відсотків. Мильні гранули змішують з різними ароматизаторами, барвниками та іншими додатками. Наприкінці мило нарізають кусочками або ж заливають у відповідні форми. Процес миловарінняполягає в нагріванні жирів з лугами (омилення жирів)
Порошкоподібне мило — це мильна основа, висушена у сушарнях. До складу такого порошка входять бікарбонат натрію та інші добавки. Рідке туалетне мило — це водно-спиртовий розчин калійних солей жирних кислот олій (кокосової, коріандрової та ін.) і добавок (гліцерину, ланоліну, рицинової олії). Тверде, шматкове туалетне мило — це водний розчин солей жирних кислот з концентрацією 74–80 %
Виготовляють з відходів м'ясопереробної галузі, побічних продуктів виготовлення гліцерину, желатину, омилюючи отримані тваринні жири лугом. Таке мило має буро-коричневий колір, володіє високим РН та типовий запах. Для виготовлення використовують природні жири тваринного та рослинного походження, синтетичні жирні кислоти, луги, допоміжні матеріали, барвники, віддушки, антиоксиданти, дезінфікуючі та лікувально-профілактичні домішки. Технічне мило є рідиною, що складається з суміші поверхнево-активних речовин і активних добавок, що підсилюють миючі властивості мила. Призначення: Для прання спец. одягу, миття двигунів, промивання деталей.
Синтетичні мийні засоби (СМЗ) – складні суміші, які крім мийної основи, містять різні добавки Синтетичні мийні засоби є солями іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють нерозчинних сполук. Це і рідке мило, шампуні, гелі для душу, піна для ванн, пральні порошки, пасти та інші. До складу СМЗ крім мийної основи входять ензими, відбілювачі, стабілізатори піни, пом’якшувачі та ін.
Порівняння {E5 F1 A1 A9-D19 B-4035-9 C70-CDF1709423 A3} Недоліки мила Перевага СМЗпогано відмиває у твердій воді;добре відмиває лише у гарячій;унаслідок гідролізу утворюється луг, який роз’їдає руки, подразнює очі;якісні сорти мила добувають з харчової сировини – жиру.мийна дія у 2-3 рази вища;температура води нижча;добре миє у твердій воді;собівартість у 2.5 рази нижча. Вчені підрахували, що фізичні затрати при ручному пранні такі, як у тракториста під час оранки чи сівби. Тому користуємося пральними машинами
Людина, що називає себе Bubbleman, займається тим, що створює величезні мильні бульбашки (насправді його звати Сем Хіт і йому 38 років). Сем навіть встановив кілька світових рекордів. У тому числі надувши міхур, в який помістилося 50 чоловік. Зовсім недавно Bubbleman оновив свій рекорд, надувши 56 маленьких бульбашок усередині одного гігантського. Таким чином він побив свій же рекорд 2006 року, коли число маленьких бульбашок становило 49. Сему також належать рекорди по надуванню найбільшої, найдовшої, а також найстійкішої мильної бульбашки у світі. Це цікаво
1. Вкажіть до якого класу сполук відноситься мило: а) оксиди б) солі в) кислоти г) основи2. Виберіть метал, який входить до складу твердого мила: а) K б) Na в) Zn г) Ca3. Виберіть назви карбонових кислот, що входять до складу мила: а) оцтова б) пальмітинова в) стеаринова г) метанова 3. Що таке «омилення» жиру: а) взаємодія з лугами в) взаємодія з кислотами б) гідрування жирів г) реакція естерифікації4. Мийна дія мила – це складний процес: а) фізичний б) хімічний в) фізико-хімічний г) біологічний. Тест