Милосердя і доброта – людства два крила

«Милосердя і доброта – людства два крила»

Мета: формувати морально – етичні основи дитячої особистості засобами слова; розширювати поняття про доброту і красу людської душі; з’ясувати зміст понять «доброта», «милосердя»; розвивати уявлення про добро і зло, вчити бути добрими і милосердними у повсякденному житті, вчити критично мислити,розвивати мовлення, пам'ять, творчі здібності учнів, артистичні  навички; виховувати позитивні риси характеру людини.

Обладнання: аудіо записи пісень, мультимедійне обладнання, відеофільм   , плакат «Сонечко», пам’ятки для учнів «Правила поведінки».

 

Хід заняття

Вчитель:

 Доброго дня, любі діти! Я прошу Вас хвилинку постояти. Хай першими сядуть уважність та щирість, другими – сердечність та чуйність, а згодом – доброта та милосердя. Ви завагалися? А чому? Я не випадково зупинила Вас. Кожен на хвилинку замислився над чистими джерелами своєї душі.

 

Добро  і  Зло  -  це  зовсім  не  сусіди.
Живуть  вони  на  двох  материках.
На  першому,  де  Зло,  там  завжди  біди,
Там  де  Добро  -  приносить  щастя  птах...

В  країні  Зла  чорніє  день  і  нічка,
Росте  там  сад,  мов  хащі  в  бур'янах,
Тече  у  нім  зловісна  чорна  річка,
Що  не  насниться  в  найстрашніших  снах...
 Там  де  Добро  панує  -  там  усюди
Буяє  цвіт,  дерева  у  плодах,
І  в  мирі  там  живуть  скрізь  добрі  люди,
Не  знають,  що  це  "горе",  "зло"  і  "страх"...

Сміється  на  весь  світ  ДобрА  країна,
І  плаче  на  весь  світ  країна  Зла.
Завжди  Добро  хай  обира  людина,
Щоби  у  щасті  й  радості  жила!..

 

Вчитель:

Поверніться, будь-ласка, один до одного, покладіть долоні своєму товаришу. Ви відчуваєте тепло його руки. Це тепло його серця і тепло душі. Воно зігріває Вас, так як і багатство Ваших душ може зігріти ближнього.

Розпочинається година доброти,

Тож прошу Вас серця свої відкрити,

Щоб зрозуміти і запам’ятати,

Лише з добра усе бере початок!

Мудрець сказав: «Краса врятує світ!»

Але уже на протязі століть

Панує істина проста:

«Наш світ рятує доброта».

Доброта – це слово, що зігріває, огортає  теплом душу живої  істоти, робить життя світлим і радісним.

Якщо людина добра, то з нею хочеться говорити сміятись, частіше спілкуватись.

 

Ведучий 1         Сьогодні ми прислів’я пригадаємо, 

                            Ситуації  життєві розіграємо 

                            Бо доброта з віками не старіє,

                            Доброта від холоду зігріє.  

 

Ведучий  2         Ніхто не має права дитину ображати,

                            Бо  діти – це майбутнє,

                            Їх треба захищати.

                            Казки та оповідання нас будуть навчати.

                            Як добрими і милосердними стати.

 

Ведучий 1     Щоб говорити про доброту та милосердя, треба точно знати, що

 означають ці слова.                                                                   

             Доброта – це чуйне, привітне, доброзичливе, дружне   ставлення до

                                  людей.

             Милосердя – це добре, співчутливе становлення до  когось.

 

Ведучий 2  Ще з давніх часів доброта і милосердя були в    традиціях нашого

народу. Природним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися

шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість.

 

Вчитель. Із чого починається добро? Де його витоки? Звідки воно береться в наших серцях? Гадаю, що наша подорож дасть відповідь на ці запитання, а допоможуть нам у цьому наші мами.

 

(Звучить пісня «Сину, ангел мій… », виступ мами.)

 

Мама. Я вважаю, що добро зароджується в батьківській хаті і починається з батьківських сердець. Кожна мати, виховуючи своє дитя, не шкодує свого тепла, ніжності, любові свого серця! Тому я вкладаю своє символічне сердечко у Серце Доброти.

(Мама розміщує сердечко з написом «Батьківська любов і ніжність».)

 

Вчитель:

 Даруй  приємне навіть людям незнайомим.
                         Усім, без винятку, спіши добро творить,
                         даруй любов і милосердя кожну мить.
     

       В.О.Сухомлинський писав: «Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань. Все, що тобі дають батько й мати, — це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків.

Інколи діти поводяться грубо зі старшими, з батьками. Їм здається, що так вони виявляють свою незалежність. Але грубість, неввічливе ставлення до людей – це риси не вихованої людини. Де ж беруться теплі, веселі слова?

 

Виконання учнями пісні Н.Май «Пісня про маму»

 

Ведучий. Так, саме батьки дарують нашим серцям  ласку, ніжність, добро… А ви повинні бути люблячими та вдячними дітьми.

 

Учень: «Бути хорошими дітьми - означає не допусти­ти, щоб старість батька і матері була отруєна твоїми поганими вчинками.

• Вмій відчувати най­важчі душевні муки матері й батька, їхня хворо­ба - твоя біда.
• Вмій бути добрим у думках і по­чуттях. Бережи здоров'я батьків.
• Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
• Найбільше вра­жає батьків дитяча невдячність, байдужість си­на чи доньки.
• Будьте гідними своїх батьків».

 

Інсценізація оповідання

- А зараз до вашої уваги пропонуємо переглянути інсценізацію оповідання В.О.Сухомлинського

« Іменинний обід »( За В.Сухомлинським)

 

Автор: У Ніни велика сім’я: мати, батько, двоє братів,  дві сестри й бабуся. Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі  руки тремтять. Несе ложку бабуся – ложка дрижить, крапельки падають на стіл.

Ніна:   У мене незабаром день народження.

Мама: Так, доню, і на твої іменини у нас буде святковий обід. Ти можеш запросити на свято своїх подруг.

Ніна:   Добре, матусю!

Автор: Ось і настав цей день. Мама накрила стіл білою скатертиною.

 

Ніна:  Ой ще й бабуся за стіл сяде! Та в неї ж руки тремтять . Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі, що у моєї бабусі руки тремтять. Мамо, хай бабуся  сьогодні за стіл не сідає.

Мама:  Чому?

Ніна:   Бо в неї руки тремтять. Капає на стіл.

Автор: Мама зблідла. Не сказавши й слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу. Довго вона сиділа мовчки…

Мама:  У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Вітаю, Ніно, тебе з днем народження! Моє тобі побажання: будь справжньою людиною!

 

- Отже, пам’ятайте діти, що доброта і милосердя – людства два крила, які виховуються в наших душах і серцях.

 

Пісня про добро «Промінчик»

Лунає музика

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш.

Коли у радощах витаєш Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То ранячи людяне в людині,

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Є поміж нас багаті й бідні,

Кому що треба, доля не пита,

Та є дві речі всім нам необхідні:

У світі – мир, у душах – доброта.

 

 

- А зараз до вашої уваги пропонуємо переглянути інсценізацію оповідання

 

Сценка про добро і зло

На сцену виходить Доброта в супроводі дітей. На головах у дітей кольорові або білі віночки з написами: Ласка, Співчуття, Щирість, Щедрість, Чуйність, Прихильність, Любов.

Доброта. У нашому чарівному світі повинна правити доброта, щоб душі дітей були чистими і світлими. Щоб усі люди були щасливими, а світ добрим, яскравим і кольоровим

 Так, діти. Я на свято до вас прийшла не сама. Зі мною мої добрі і милі сестрички, без яких не було б і мене.

 

Вибігає на сцену Зло, усе в чорному. Разом з ним його друзі. У кожного одяг переважно чорний і сірий, а на головах віночки з дрібних чорних квітів і

написи: Пустунці, Брехунці, Злючки, Сердючки, Зухвальці, Лінивці, Забіяки, Задаваки...

 

Зло. Що це? Що це? Чому ви на сцені без нас та ще й підлещуєтеся до дітей? Хто ви без нас? Смішно, та й годі. Якби не було нас, ось таких поганеньких і чорненьких, то звідки б ви дізналися, що ви всі такі добрі, лагідні, щирі? А ви тут самі правити хочете цим світом. Не буде цього, бо в світі є ще й ми. Без нас нічого не буває. Так само, як не буває тепла без холоду, радості без смутку. Ми хочемо, щоб всі стали такими, як ми, і жили з нами, билися, кричали, ламали, розкидали, смітили і все нищили. Це ж так потішно!

 

Друзі Зла.

 Ми зухвальці й забіяки,

 Ми пихаті задаваки.

 Злі ми всі, ну просто злючки,

 І сердиті всі — сердючки.

  З нами жити — просто клас!

 Всі такі ми від природи,

 Війни любимо й незгоди.

 Ще пітьму і темноту,

 Ми не терпим доброту!

 

Доброта. Зачекайте, зачекайте. Я з вами не погоджуюсь. Якщо ви будете правити цим світом, то й самі пропадете, бо ж не буде миру на Землі, а лише руйнація, пітьма, горе і біда. Чи не так? Зло породжує ще більше зло, а тому вам дуже швидко нічого буде ламати і руйнувати, нищити і шкодити. Ви самі себе знищите.

 

Чуйність. Звичайно, у світі є антоніми майже до всіх добрих слів, але треба, щоб переважало добро, а не зло, щоб переважало світло, а не пітьма. Я впевнена, якщо переважає чуйність, то немає кривди і болю.

 

Любов. Якщо у світі є любов, то нема війни. А діти ростуть щасливі і радісні.

 

Щедрість. Якщо у світі переважає щедрість, то всі ситі і немає голоду, бо щедрий поділиться з усіма.

 

Щирість. А якщо переважає щирість, то немає брехні, є правда, і всі серця відкриті і чесні.

 

Прихильність. Якщо є прихильність, то немає задавак і забіяк, а всі люди один до одного ставляться по-дружньому, прихильно, поважають одне одного.

 

Співчуття. Якщо переважає співчуття, то біда відходить геть, бо люди допомагають одне одному словом і ділом, кажуть щирі і добрі слова, а горе відступає.

 

Ласка. А якщо переважає ласка, то не буде жодного черствого серця, не буде в душах людських кришталиків льоду, а буде всім тепло і затишно.

 

Доброта. Тому ми не допустимо до наших дітей Зла. Нехай воно іде від них далеко-далеко з нашої живої і прекрасної планети Земля. Геть від нас, нам з вами не по дорозі.

 

Діти виконують танець, у якому виганяють Зло і його друзів.

 

 

Вчитель:

Добро починається з любові.Людина ,яка любить світ,ніколи не скоїть злочину.нікого не образить,не скривдить…Творити добро можна тільки з душею,наповненою любов’ю!Це зажди було правилом життя українського народу.

Стоїть ще чорна ніч в вікні палати-

Ніхто на тишу так не наріка.

Чому ж триденна доля немовляти

Так гірко плаче в мене на руках.

Чому ж всихає вишня коло хати?

Чому пекельна туга душу тне?-

Втекла…Втекла від нього вчора мати,

Душа ж камінна й серце кам’яне!

Чи не новий сюжет старої драми,

Чи нас бездомні долі обганя?

Чи світ перевернувся вверх ногами

Отам ,де б’є об землю  хвиля дня?!

Гай,гай!Зросте ця крихітка кирпата,

Де сад цвіте і колеться граніт,

А хто ж простелить ряст під ноженята

З воріт кленових в цей тривожний світ?

Чиюсь журбу розмелять весен жорна.

Чиюсь забудуть Люди і Земля…

О світе мій!Скажи ,а хто пригорне

До серця ,так,як Мати ,немовля?

Інсценізація оповідання

- А зараз до вашої уваги пропонуємо переглянути інсценізацію оповідання В.О.Сухомлинського

Як Федько відчув у собі Людину

Автор: Пішов раз малий Федько з матір'ю на поле картоплю копати.

Мама:  Вісім років тобі, – каже мати, – працювати час по-справжньому.

Автор: Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.

Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:

Мама:  Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!

Автор:Оглядається Федько довкола і дивується:

Федько: Де ж та Людина? Що вона бачить?

Мама: У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

Федько:  А де ж вона в мені – Людина? – дивується Федько.

Мама: У голові твоїй, у грудях, у серці, - підказує мати.

Автор: Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі. Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.

"І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу", – подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин.

 

 

Ведучий 1

 - Як навчитися бути добрим і милосердним?

  Нам  допоможуть правила прості, треба тільки навчитися  їх виконувати

Пам’ятка

Правила  Доброти

• Допомагай слабким, маленьким хворим.           
• Не будь жадібним. 
• Прощай іншим помилки                                    
• Ніколи не заздри.                                                      
• Будь добрим, щирим.

Кожному учню вручається пам’ятка

 

Виконання учнями вірша «Доброта»

«Доброта»

Донечка:

            Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!

Мати:

Кажуть люди: то не зорі,

Сяють душі то святі.

Кажуть, хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла нікому не робив,

Бог послав того на небо,

Ясной зіркою сіять...

 

Донечка:

- Правда, мамо, то все душі,

А не зорі там горять.

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила,

Щоб добро робити вміла,

І робить не вміла зла.

 

Ведучий

Вас запитаю: «Де живе добро?

І як знайти до нього ту стежину?»

Посеред багатьох в житті доріг,

Малесенькую стежечку єдину.

Як відшукать добро, його сліди?

Як доторкнутися до нього вчасно?

Бо навіть в темряві життєвих тупиків,

Воно горить для нас так ясно!

І як не втратити добро, а пронести?

Як дарувати його всім, кому потрібно?

Його чекають й ранньої весни,

Й тоді, коли вже на душі так зимно.

Вас запитаю: «Де живе добро?

В яких краях і у якім джерельці?»

І чую голос: «Любі, я у вас

Живу у кожнім серці».

Вчитель . Добро живе в серці кожного з нас і це так прекрасно! Ми можемо творити добро своїми руками, своїми вчинками. Ми творці добра на цій Землі.

Дорогі гості, учні давайте зараз створимо усі разом велике серце доброти, вклавши у нього частиночку тепла своїх сердець.

(Флешмоб. Усі присутні утворюють велике серце.)

Вчитель

                      Живи, добро звершай,

                      Та нагород за це не вимагай,

                     Хай оживає істина стара:

Усі.               Людина починається з добра.

 

 

Учні виконують  пісню Н.Май «На добро»