На допомогу вчителям початкових класів у підготуванні та проведенні міні- проектів на уроках природодознавства у початковій школі. Розробка передбачає креативний підхід для розвитку творчих здібностей учнів.
Міні –проект « Лісова аптека» 2 клас
Вид проекту за домінуючою діяльністю: дослідницько-інформаційний.
Мета проекту: збір інформації про лікарські рослини, дослідження їхніх цілющих властивостей та способів використання лікарської сировини.
Тривалість проекту: 5 днів
Ключові компетентності:
вміння вчитися:
навчально-організаційні вміння і навички:
загально мовленнєві вміння і навички:
контрольно-оцінні вміння:
інформаційно-комунікативна:
загальнокультурна:
здоров’язбережувальна:
соціальна: співпрацює в парі та групі
Предметні компетентності ( очікувані результати)
Початковий рівень:
Середній рівень:
Достатній рівень: - шукає (за завданням вчителя) інформацію в енциклопедіях (довідниках чи науково – популярних виданнях), інтернеті та в інтерв’ю із фармацевтом про лікарські рослини лісу з метою створення колективного міні - проекту;
Високий рівень:
Етапи навчального проекту
І. Планування роботи учнів над створенням міні – проекту «Лісова аптека» (випереджувальна діяльність).
1.Повідомлення вчителем теми та мети проекту, його тривалості.
2.Об’єднання учнів в групи за бажанням.
ІІ. Самостійна творча діяльність учнів: знаходження учнями (за завданням учителя) інформації в енциклопедіях (довідниках чи науково – популярних виданнях), інтернеті та отриманому у фармацевта аптеки інтерв’ю про лікарські рослини лісу з метою створення колективного міні - проекту.
1.Група «Ботаніки»: короткий опис лікарських рослин та їх цілющих властивостей .
Форма реалізації: листівки з фотографіями чи малюнками лікарських рослин (з коротким описом їхніх цілющих властивостей);
2.Група «Фармацевти»: інтерв’ю з фармацевтом аптеки про збір лікарських рослин та способи використання лікарської сировини.
Форма реалізації: розповідь фармацевта ( на диску) та схема використання лікарської сировини. (Додаток 4)
3.Група «Фольклористи»: легенди про лікарські рослини.
Форма реалізації: саморобний постер-«гармошка» «Легенди про лікарські рослини».
(Термін виконання – 4 дні)
ІІІ. План проведення уроку (5 день)
1.Розгадування учнями ребуса з метою визначення ключового слова теми уроку. ( Додаток 1)
2.Демонстрування розуміння значення рослин у житті людини. Вправа «Мікрофон».
3.Розповідь-бесіда вчителя про лікарські рослини лісів з використанням ІКТ. (Додаток 2)
4.Називання учнями найбільш поширених лікарських рослин рідного краю .
5.Розпізнавання учнями лікарських рослин за ароматом та смаком чаїв із них (м’ята, малина, ромашка). Робота в парах.
6. Встановлення відповідності між захворюваннями та назвами лікарських рослин, що використовуються для лікування відповідної хвороби.
Гра «Лісова аптека лікаря Айболить». (Додаток 3)
ІY. Реалізація учнями проектної діяльності:
1.Презентація групами творчих завдань.
2. Оформлення загального плаката – «бюлетеня» «Лісова аптека»: закріплення на ньому листівок, аркуша зі схемою, саморобного постера-«гармошки» та диска із відшуканою інформацією.(Додатки 4, 5)
3. Висловлення учнями оцінних суджень про власну роботу та роботу, виконану однокласниками.
4. Оцінювання проектної діяльності за визначеними критеріями.
Додаток 1
Л
Додаток 2
Розповідь вчителя про лікарські рослини лісу з використанням ІКТ
Додаток 3
Гра «Лісова аптека Айболить»
-Допоможіть Айболитю правильно дібрати рецепти для хворих звірят. З’єднайте стрілочками назви лікарських рослин із захворюваннями, які вони лікують:
Калина
Садна
Шипшина
Застуда
Подорожник
Нестача вітамінів
(авітаміноз)
Липа
Кашель
Додаток 4
Схема «Що виготовляють з лікарських рослин»
Трав’яні таблетки Чаї
Лікарські рослини
|
Відвари Витяжки
Олії Настої
Додаток 5
Інформація для вчителя
Легенда про материнку
Був осінній день, дув холодний вітер. Темна ніч вкрила все навкруги. Карета їхала по розбитій дорозі, її похитувало, мов ту коробку – то в один, то в другий бік. Коли карета під"їхала до хати, з неї вийшло двоє чоловіків. Перший – велетень у накидці з лисячого хутра, другий – чоловік у кітелі із шаблею. Чоловіки попрямували до хати.
Тут їх зустріла молода господиня. Гості, привітавшись, повечеряли і почали готуватися до сну. Дівчина полізла на піч. Вона довго не могла заснути. Велетень все ходив і ходив по хаті, мов привид, не давав нікому спати. Його великі чоботи так гупали по підлозі, що вся хата тремтіла. Нарешті дівчина встала з печі, шаснула до припічка, щось налила в кухоль і потім зайшла до гостей.
- Дядечку, напевно вас безсоння мучить, нате ось, випийте оцього зілля. І заснете, мов після маку. Велетень випив і ліг на лаву та й через кілька хвилин глибоко заснув. На ранок чоловік покликав молоду господиню:
- А де твій татко?
- Де татко мій? Татко і два брати воюють зі шведами, вони козаки.
- А яким зіллям ти мене вчора пригостила? І спав добре, і бадьорим встав.
- Люди зовуть цю траву заспокійник пахучий.
- А як же тебе звуть, красуню?
- Мотрею. А татко й мама зовуть мене Материнкою.
- Ця травичка добра, як ти, Материнко! Тепер це зілля буде твоїм іменем зватися, душа моя! І незнайомець поцілував Мотрю. А коли сідали до карети, менший із шаблею шепнув на вухо Материнці:
- А ти знаєш, хто тебе поцілував?
- Не знаю.
- Сам Петро Великий!
- Що великий, я і сама бачу. Головою стелю дістає. Відтоді, кажуть, і почали називати заспокійника пахучого материнкою.
Легенда про вербу й калину
Жила колись, в одному із сіл України, дівчинка Калина зі своєю мамою Вербеною. Росла дівчинка милою та чемною, вродливою та доброю, і була вона чарівницею: збирала трави, лікувала пташок та дерева. Дізнались про Калину злі люди і вирішили згубити її, щоб завоювати українську землю, наслати біду та хвороби.
День був ясний і теплий, коли пішла дівчинка в гори горобчиків годувати, льон, прибитий дощем до землі, піднімати. Довго ходила Калинка, стомилася і вирішила відпочити коло кринички, напитися води. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний матусин голос іздаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі водички до губ піднесла, пташка маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік деревом – калиною над водою зросла… Бігала мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. На тому місці гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербою. Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.
Легенда про волошку
Одного разу закохалася русалка в молодого красивого парубка Василя. Здалеку під прикриттям очерету невідривно слідкувала вона за красенем-юнаком. Але одного разу, коли підійшов Василь до річки умитися, вона не витримала і постала перед ним у всій своїй красі. Вони покохали одне одного, і стала русалка кликати юнака у свою водну стихію, а Василь умовляв її залишитися на землі. У всьому в них було розуміння, не могли вони лише домовитись, де їм жити разом. І коли зрозуміла русалка, що не залишить Василь-хлібороб свою рідну землю, у відчаї перетворила його в скромну квітку, що росте на полях, але цвітом нагадує голубу стихію. Люди ж співчуваючи молодому хлопцеві та його матері, в якої він був один, в пам´ять про нього назвали цю квітку іменем юнака – Васильком. Може через те в багатьох районах України волошку називають саме так – “васильок”.
А інша легенда розповідає, що одного разу небо дорікнуло хлібному полю у вдячності... – Все, що населяє землю, дякує мені, - сказало воно, - квіти посилають свій аромат, ліси – таємничий шепіт, птахи – спів, тільки колосся твого поля не складає мені подяки, хоча я напуваю твоє коріння життєдайним дощем, заставляю дозрівати важкі зерна.
- Навпаки, ми дуже вдячні тобі, - заперечили колоски. Ми прикрашаємо землю морем зелені, але у нас немає можливості піднятися до тебе і віддячити по-іншому. Допоможи нам, і ми будемо вічно вдячні тобі.
- Гаразд, -- відповіло небо. – Якщо ви не можете піднятися до мене, я зійду до вас. І небо наказало землі виростити серед колосся прекрасні сині квіти – частинки його самого. З того часу стебла хлібних злаків при кожному подиху вітру нахиляються до посланців синього неба і шепочуть їм ніжні слова любові.
Легенда про полин
У сиву давнину, серед степу широкого, в пустинних краях, у одного бідняка росла дочка-красуня на ім'я Полин. Одного разу пішла вона у степ збирати квіти, побачив її там жорстокий, чванливий і підступний хлопець, син багачів.
Сподобалася йому дівчина, адже славилася вона красою в навколишніх краях. Став вимагати, щоб вона вийшла за нього заміж. Відмовила йому Полин, відкинула усі його домагання. Тоді хлопець, щоб помститися дівчині, проспівав в компанії людей куплет пісні про те, що він збезчестив дочку бідняка і віднині дозволяє усім глумитися над нею.
Осоромлена Полин, щоб уникнути ганьби, осідлала коня і, гірко плачучи, помчала в степ широкий. Син багачів відправив вслід за нею своїх охоронців. Довго мчала дівчина степом, потім зупинила скакуна і попросила у степу: "Заховай мене". Коли до місця прибули вершники, то побачили одного коня, а на тлі зеленої трави ріс невеликий сірий кущик. Так Полин стала дочкою широкого степу. Але і лихому, підлому хлопцеві була призначена нерадісна доля. Він перетворився на траву, насіння якої, потрапляючи в шерсть овець, пронизує тіло тварин. Цієї трави стороняться тварини і люди.
А Полин окропила своїми сльозами землю, і де падала її сльозина, там виростала гірка трава. Навесні вона дуже гірка, як сльози дівчини. Ця трава дістала в народі назву полин і поширилась майже по всьому світу. Багато цієї цінної лікарської трави і в наших краях...