Міні-підручник " Національно- визвольна війна українського народу 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького"

Часовоярська загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа №15

Артемівської міської ради Донецької області

Кабінет історії

 

 

 

Історія України. 8 клас

 

Тема: Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої середини XVII ст. Відродження Української держави.

( 9 годин)

 

 

 

 

 

                                                                                           Міні-підручник

                                                                            розробив учитель історії  Заярний

                                                                                    Олександр Борисович 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Артемівськ -2012

 

                   Предметні вміння та способи навчальної діяльності учнів :

 

Учень/учениця:   

показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Національно-визвольної війни, територію Української козацької держави за Зборівським договором та її сусідів, українські землі, що не увійшли до складу Гетьманщини, напрямки найважливіших козацьких походів під час Національно-визвольної війни; місця найголовніших битв, підписання найважливіших договорів, центри полків та столицю Гетьманщини;

встановлює хронологічну послідовність подій періоду.

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Національно - визвольна війна», «Військо Запорізьке», «Гетьманщина»;

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

визначає роль кожної з найбільших битв у розгортанні національно-визвольної боротьби, зміни політичного та економічного становища українців, мирних угод козаків із польським урядом;

характеризує політичний та адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини, відносини Гетьманщини з Кримським ханством, Молдовою, Московією;

порівнює позиції європейських держав щодо Національно-визвольної війни українського народу;

аналізує значення українсько-московської міждержавної угоди 1654 р.;

характеризує та оцінює діяльність гетьмана Б. Хмельницького;

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події давнини.

 

Основні факти:                                                                                                                                    

▪Національно-визвольна війна українського народу

▪Зміни в суспільно-політичному житті

▪Утворення української козацької держави Війська Запорозького

▪Зовнішньоекономічна діяльність уряду Б.Хмельницького

 

Тема 3. ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст.

Передумови Національно-визвольної війни. Б. Хмельницький, його сподвижники.

Битви на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями. Визвольний похід українського війська в Галичину. Програма розбудови Української козацької держави.

Збаразько-Зборівська кампанія. Укладення Зборівської угоди. Берестецька битва. Білоцерківський мирний договір.

Утворення української козацької держави — Гетьманщини. Політичний та адміністративно-територіальний устрій. Фінансова система та судочинство. Українська армія. Зміни в соціально-економічному житті українського народу.

Молдовські походи Б. Хмельницького. Батозька битва. Жванецька облога. Внутрішньо- і зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.

Українські землі в системі міжнародних відносин. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи. Зовнішня політика Гетьманщини. Відносини між Українською державою і Московією.

Українсько-московська міждержавна угода 1654 р. Воєнні дії в 1654—1655 рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття та терміни

 

 Національно-визвольна війна 1648-1657 рр. – це боротьба українського народу під проводом Б.Хмельницького проти польського панування , за створення своєї незалежної держави.

 

 Військо Запорізьке –   у XVI столітті офіційна назва козацького війська-держави з центром у Запорожжі, а від середини XVII століття — української козацької держави на чолі з гетьманом. Через розходження політики керівників Гетьманщини і кошових отаманів Запорозької Січі наприкінці XVII століття, єдність Війська Запорозького як єдиного військово-політичного тіла була порушена, що відбилося в появі терміну «Військо Запорозьке Низове», яким позначали Січ і підконтрольні їй території.

  

• Герб Війська Запорозького

 

 

▪Гетьманщина- або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Східного Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою держави виступав виборний гетьман. 1654 року перебувала під протекторатом московського

 

 

▪Хмельниччина (Українсько-польська війна, Козацько-польська війна, Козацька революція, Національно-визвольна війна українського народу, Визвольна війна, Повстання Хмельницького) — назва історичного періоду 1648–1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом. Цей період розглядається у якості першої фази Української національної революції 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Персоналії

 

 

 

 

 

 

• Богдан (Зіновій ) Хмельницький народився приблизно 27 грудня 1595 року (точну дату народження дослідникам встановити не вдалося) в Суботові. Батько його походив з шляхетського роду, а мати була козачкою. Дуже часто козацька старшина називала його Зіновієм. Мабуть, це було друге ім'я, що за тодішніми звичаями було поширеним у суспільстві. Про дитячі, юнацькі і молоді роки життя Богдана майже нічого невідомо. Але батько майбутнього гетьмана, будучи чигиринським підстаростою, неодноразово очолював козаків у боротьбі проти татар. Син це бачив і виховувався на батьківських почуттях любові і поваги до рідної землі. Освіту він отримав в київській школі, львівському єзуїтському колегіумі, добре володів польською, латинською, турецькою, татарською мовами. Беручи участь разом з батьком в походах (Богдана було включено до складу чигиринських реєстрових козаків), молодий Хмельницький належав до патріотично настроєних кіл козацтва. Побувавши в турецькому полоні під час одного з походів (1620 р.), де загинув його батько, Богдан значно змужнів і вже не міг залишитись осторонь основних подій боротьби козацтва за розширення своїх прав. Особливо негативно він сприйняв «Ординацію Війська Запорозького», яка була ухвалена в 1638 р. на сеймі і передбачала ліквідацію козацького стану. З цього часу він розпочинає активну діяльність по виборенню прав козацтва і так як і переважна більшість населення України на середину 17 ст., був вкрай незадоволенні! владою Речі Посполитої. Розпочинається підготовка повстання проти польської шляхти. Організатором повстання стає Богдан Хмельницький. Десь на початку лютого 1648 р. його на козацькій раді в Січі обирають гетьманом Війська Запорозького. З цього часу всі сили Богдан спрямовує на формування війська, встановлення дипломатичних зв'язків з Кримським ханством в союзницьких цілях і проводить організаційну роботу серед реєстрових козаків. Така підготовча діяльність забезпечила гетьману перемогу на початковому етапі боротьби.  В ході національно-визвольної боротьби середини XVII ст. Хмельницькому вдалося об'єднати патріотично настроєні сили навколо сформованої ним національно-державної ідеї, здійснити втілення в життя державних інституцій середини XVII ст. Він зміг запобігти розв'язанню громадянської війни, обмежуючи владу старшини шляхом встановлення спадковості гетьманської булави; проявив себе прекрасним дипломатом, свідченням чого було визнання України урядами багатьох держав світу і накінець це був високоосвічений полководець, якого порівнювали з Ганнібалом, а вождь англійської революції середини XVII ст. Олівер Кромвель розглядав особистість Б. Хмельницького як генералісимуса.

Помер Б.Хмельницький 6 серпня 1657 року і похоронений в Суботові в Іллінській церкві.

 

 

 

• Михайло Хмельницький (*? — †6 жовтня 1620) — батько Богдана Хмельницького, шляхтич, чигиринський підстароста.  

 

 

 

•     Іван Богун (* ? — † 17 лютого 1664) — український військовий і державний діяч, козацький полководець, полковник подільський, згодом — кальницький (вінницький) і паволоцький; один із соратників Богдана Хмельницького в період Хмельниччини.

 

 

•    Іван Сірко (* 1605 (1610) — † 1680) — подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, напівлегендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях. Герой багатьох українських пісень і казок.

 

• Федір Вешняк - Якубо́вич (? — 1650) — український політичний і державний діяч, військовик, дипломат. Писар в реєстровому козацькому війську (1636—1637). Учасник Хмельниччини. Чигиринський полковник (1648—1650). Народився на Полтавщин                                                                    ▪Владислав IV   - (9 июня 1595—20 мая 1648) — Король польский и великий князь литовский с 6 февраля 1633 (провозглашение избрания 8 ноября 1632), старший сын Сигизмунда III. 27 августа (6 сентября) 1610 года, как русский царь, принял присягу московского правительства и людей.
• Григорій Гуляницький- (? — 1679) — український військовий і державний діяч Гетьманщини. Шляхтич з роду Гуляницьких гербу Остоя, представник козацької старшини. Учасник Хмельниччини (1648–1657), українсько-російської війни...

 

•  Йосип Глух(Глухий) )(роки народження і смерті невідомі) — уманський полковник (1648—1655). Восени 1648 року Глух, після загибелі Івана Ганжі призначений уманським полковником.
• Карл X Густав- король Швеції   
• Антон Жданович (Антон Волочай) (? — после 1660) — київський полковник, генеральній осаул и наказний гетьман Війська Запорізького, учасник повстания Хмельницького.
• Іслам – Гірей III - хан Крима в 1644—1654 роках.  
• Мартин Калиновський- державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Калиновських гербу Калинова.
• Максим Кривоніс –(? — середина ноября 1648) — козацький ватажок, Лисянський полковник, один із керівників козацько-селянських повстань  на Україні  під час Хмельниччини, один из ближайших соратников Богдана Хмельницкого.
• Ян II Казимир- король Речі Посполитої (1648—1668) і титулярний король Швеції (до 1660).
• Михайло Кричевський (Кречо́вський) (р. н. невід.— †1649) — військовий діяч, з 1643 року полковник Чигиринського полку i Київського полку (1648) реєстрових козаків, наказний гетьман.                             Виходець з берестейскої укранської шляхти-католиків

 

•    Василь Лупул  - молдавський господар (1634—1654), спочатку прихильник Польщі, згодом союзник Б. Хмельницького...
• Станіслав Мрозовицький (Нестор; р.н. невід, - п. 28.7.1649) - український військово-політичний діяч часів Хмельниччини, корсунський полковник. Походив із шляхетського роду з Теребовлі (тепер Тернопільська обл.).

 

•     Розанда Хмельницька – Лупул -Роксана, Руксандра; *бл. 1630 — †1686) — молодша дочка молдавського господаря Василя Лупула, невістка Богдана Хмельницького, сестра княгині Марії Радзивілл, дружини Януша Радзивілла.
• Мартин Небаба - військовий діяч Хмельниччини, міщанин з містечка [Коростишева]. З молодих літ перебував на Запоріжжі, деякий час був отаманом.
• Микола Потоцький- польсько-український магнат, меценат, скандаліст XVIII ст. Староста Канівський (через що увійшов до українського фольклору як пан Каньо́вський)...
• Стефан Потоцький – (*~1624/1625 — †19 травня 1648) — польський воєначальник, шляхтич, староста ніжинський. Син гетьмана великого коронного, краківського каштеляна Миколая Потоцького та Зоф'ї Фірлей.

 

• Януш Радзивілл (1579—1620) — державний діяч Речі Посполитої, каштелян віленський (з 1619), подчаший литовський (з 1599), староста борисівський. 

 

 

 

•    Тиміш Хмельницький (16 вересня 1632 — 15 вересня 1653) — український військовий і політичний діяч, козацький отаман, один із учасників і керівників Хмельниччини. Старший син Богдана Хмельницького.

 

 

• Олексій Михайлович Романов - російський  цар з 1645року (1629-1676)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передумови війни:

• Формування української ранньоновітньої нації, яка у межах Речі Посполитої фактично не мала шансів на повноцінний розвиток.
• Перетворення українського козацтва на провідну політичну силу, що виражала ідеї народу і внаслідок загострення протиріч між Україною і великодержавними амбіціями Польщі відігравала роль суспільного детонатора.
• Поширення ідей боротьби за національну незалежність та особисту свободу людини, які набули поширення на той час у Європі.

Причини:

1. Козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, змушували платити податки. За будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць, де їх катували. Більш того — багатьох з них перетворювали на кріпаків.                                                                                            «... вони (феодали) поводяться з нами не так, як годиться чинити з лицарськими людьми, гірше знущаються з нас, ніж зі своїх невільників і роблять нам усілякі кривди. Не тільки в майні своєму, а й самі собі ми не вільні. З листа козаків до польського короля.

 

 2.Посилюється гноблення селянства, яке дедалі більше ототожнюється з польським пануванням. Панщина на Наддніпрянщині досягла чотирьох днів на тиждень, у західних районах — шести. Крім панщини, селяни мусили виконувати й інші різноманітні натуральні та грошові повинності, а також працювати в маєтку феодала: стерегти панське майно, білити полотно, лагодити греблі, возити дрова тощо.

«... селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям.»  /Ґійом де Боплан про Україну.   3.Міщан українського походження усували від участі в міському самоврядуванні, натомість на посади брали іноземців.   4.Чинилися перешкоди вступу українців до цехів, заняття ними ремеслом чи торгівлею.   5.Збільшився тиск на православну церкву, звичайним людям насаджували уніатство або католицизм.   6.Застосовувалися обмеження щодо освіти та вживання української мови.               ▪1646 року Б. Хмельницький на запрошення французів разом із І. Сірком та козаками брав участь у воєнних діях проти іспанських Габсбургів. Того ж року відбулася подія, що значною мірою вплинула на хід історичних подій. За відсутності господаря на Суботів здійснив напад чигиринський підстароста Д. Чаплинський, який, пограбувавши хутір, убив його наймолодшого сина та забрав жінку, з якою мав намір одружитися овдовілий Богдан. Варто зауважити: подібні випадки були звичним явищем з боку польської шляхти, тому Хмельницький спочатку намагався покарати підстаросту законними методами через короля, але всі прохання виявилися марними. Цей випадок остаточно переконав його в необхідності докорінних змін у державі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні події Національно-визвольної війни

  під проводом Б.Хмельницького 1648-1657 рр.

 

 

 

      І етап (січень – травень 1648 р.)

▪10-15.02.1648 – Б.Хмельницький обраний гетьманом Війська Запорозького

▪Березень 1648 – Укладено воєнний союз між козаками та кримським ханом про надання військової допомоги

▪05-06.05.1648 – Битва під Жовтими Водами: перемога козаків

▪16.05.1648 –       Битва під Корсунем: перемога козаків

* Козацьке повстання вступило в стадію загальної  народної війни за національне звільнення

 

 

ІІ етап (літо 1648-1649)

Розгортання Національно-визвольної війни

▪Червень-вересень 1948 – селянські повстання на Київщині, Поділлі, Волині, Лівобережній Україні

▪11-13.09.1648 – битва під Пилявцями: Розгром козаками польського війська

▪26.09.1648 - похід в Галичину. Облога Львова

▪27.10.1648 – облога Замостя

▪17.12.1648 – вступ війська Б.Хмельницького в Київ

Вїзд в Київ

 

      ▪Лютий 1649 – проголошення Програми розбудови Української гетьманської держави

▪21.07.1649 – битва під м. Лоєвом: бій козаків на чолі з київським полковником М.Кричевським з литовцями. Мета козаків – не пропустити литовців (союзників Польщі) через Дніпро. Спочатку відступали козаки,а потім литовці на чолі з Радзивілом

▪10.07 – 2.08.1649 – облога польського табора Збаража: становище польської армії стало критичним

▪05-06.1649 – битва під Зборовом: перемога козаків. Зрада кримського хана

▪18 серпня 1649 р. – підписано Зборівський мирний договір

▪1649 – створення Української держави

 

 

 

ІІІ етап (1650 – 1653 рр)

Воєнно-політичні дії

▪18-30.06.1651 – бій під Берестечком: поразка козаків

▪23-25.09.1651 – битва під Білою Церквою. Друга зрада кримського хана.

▪28.09.1651 – Білоцерківський мирний договір

▪22-23.05.1652 – перемога українців під Батогом

 

Страта польських полонених під Батогом

 

       ▪Жовтень - грудень 1653 – облога козаками поляків під Жванцем. Третя зрада      кримського хана .  Кам’янецький договір

▪1650-1653 – Молдавські походи

▪08.01.1654 – Переяславська Рада: прийнято рішення про входження України до складу Російської держави

Переяславська рада

 

       IV етап (1654-1657)

Завершальний

▪Весна 1654 –   Росія вступила у війну проти Речі Посполитої

▪Липень 1654 – Польща й Кримське ханство уклали союз проти України та Росії

▪Січень 1655 –   облога Умані загонами Івана Богуна   

▪19-21. 01. 1655 р. – Охматівська  ( Дрижипільська) битва                          

 ▪Липень 1655 р. -      Початок  шведсько – польської війни. Воєнні дії в       Померанії. Падіння Варшави 

▪Травень – листопад 1655р. – похід Б. Хмельницького в Галичину : облога м. Львова ; під м. Городком ( в 30-ти кілометрах від Львова ) пройшла битва з поляками : поразка  поляків на чолі з коронним гетьманом С.Потоцьким. Козаки взяли викуп і зняли облогу. У Західну Україну почалося вторгнення кримської орди. Після жорстокого бою козаків з татарами біля м.Озерна було укладено угоду( Крим обіцяв не втручатися у війну України і Московії проти Польщі).   Жовтень 1656 р. – Укладення союзу з трансільванським князем Юрієм II Ракоці проти Польщі  .

 ▪Жовтень 1656 р. – Віленське перемир′я між Росією та Річчю Посполитою

 ▪Листопад 1656 р. -    Укладення антипольського союзу між Шведським королівством і Трансильванським князівством.                                                     ▪1656-  Раднотський договір Швеції і Трансильванії проти Речі Посполитої.  

▪Січень  - липень 1657 р. – Похід корпуса А. Ждановича на Галичину і   Польщу. Воєнні дії війська трансільванського князя Юрія ( Дерзя ) II Ракоці та козацьких полків на чолі з  А. Ждановичем проти   Речі Посполитої                                                                                                                     ▪27  липня 1657 р. – смерть Б.Хмельницького у Чигирині.  Закінчення війни.   

Основні договори, укладені в 1648 – 1657 роках

 

18 серпня 1649р.	Зборівський мирний договір	Україна – Річ Посполита
28 вересня 1651р.	Білоцерківський мирний договір	Україна – Річ Посполита
15 грудня 1653 р.	Кам′янецький договір	Річ Посполита – Кримське ханство
Березень 1654 р.	«Березневі статті»(«Статті Б.Хмельницького»)	Україна- Московія
Жовтень 1656р.	Віленське перемир′я	Річ Посполита- Московія
Грудень 1656 р.	Раднотський мирний договір	Швеція, Трансільванія проти Річі Посполитої

 

Зміст договору	Історичне значення договору
Зборівський мирний договір (18 серпня 1649 р.) між Україною та Річчю Посполитою
1.Річ Посполита визнавала автономію (самоуправління) України в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств, де дозволялося жити тільки православним. 2.Реєстр козаків - 40 тис. осіб. 3.Решта козаків мала повернутися під владу своїх поміщиків. 4.Підтверджував права й привілеї козацького війська. 5.Чигирин переходив у володіння гетьмана. 6.Учасникам Національно-визвольної війни оголошувалася амністія. 7.Питання про скасування унії відкладалося до розгляду йо­го сеймом. 8.Київський митрополит став членом польського сейму. 9.Єзуїтам заборонено відкривати свої школи в Києві.		▪Зборівський мир був підписаний Б. Хмельницьким під тиском обставин. Він не міг задольнити українську сторону. Водночас міжнародно-правове визнання за   Зборівським договором автономії козацької України сприяло прискоренню створення Української держави.
Білоцерківський мирний договір (28 вересня 1651 р.   між Україною та Річчю Посполитою
Козацька територія обмежувалася Київським воєводством, де козаки мали право жити тільки в королівських маєтках. Реєстр козаків - 20 тис. осіб. Повернення шляхти й чиновників до своїх маєтків. «Випищики» («виписані з реєстру» козаки, за рахунок яких чисельність реєстру була зменшена) мали повернутися до своїх колишніх панів як кріпаки. 5. Зобов'язання гетьмана розірвати союз з Кримом та віді­слати з України татарські загони.			▪Договір завдав тяжкого удару по Українській  державі та інтересам козацтва. В Україні почалися повстання проти гетьмана, а також масове переселення селян і козаків на територію Росії ( на Слобожанщину). Там люди рятувалися від польсько - шляхетського терору й закріпачення.
Кам'янецький договір (15 грудня 1653 р. )       між Річчю Посполитою та Кримським ханством.
1.Татари одержали величезну суму контрибуції (виплата за шкоду, заподіяну під час війни). 2.Фактично татарам дозволили брати ясир в Україні    3. На території України могли розміщатися польські військові підрозділи                                                           4.Політичне й правове становище козаків чітко не визначалося.                                                                                                    5. Шляхта поверталася до своїх маєтків.				▪Укладений без участі козаків договір зводив на­нівець      попередні завою­вання Української держави.
«Березневі статті» 1654 року  між Україною та Московією
1. Україна отримала власне управління, що складалося тіль­ки з українців, незалежне від царських чиновників. 2.Народ України мав право судитись за власними законами і у власних судах. 3.Гетьман мав право приймати іноземних послів і посилати своїх до інших держав, сповіщаючи про це царя. Україні за­боронені самостійні дипломатичні відносини з Річчю Поспо­литою й Османською імперією. 4.Гетьмана мали обирати, як і обирали, про його обрання козаки повинні були повідомити царя. 5.Непорушними залишалися права і вольності всіх станів України. 6.Чисельність реєстрового війська - 60 тис. осіб. 7.Україна зобов'язана сплачувати данину до царської скарбниці. 8.У збирання податків в Україні московські чиновники втручатися не повинні.                                         9.Козацьке військо зобов'язане допомагати царю у війнах.    10.Зі свого боку цар зобов'язаний обороняти та захищати Україну. 11. У Києві та Чернігові мали розміщатися російські залоги.					▪ Після Переяславської ради (8 січня) 1654 р. відбулося зако­нодавче оформлення протекції російського царя над Україн­ською державою («Березневі статті»). Україна як держава за цими статтями зберіга­ла свою територію, осно­ви політичного та дер­жавного устрою, стано­ві права й привілеї насе­лення. Однак відбувало­ся й обмеження держав­ного суверенітету (неза­лежності). Таким чином, Україна одержала статус автономії з широкими правами в складі Російської держави.
Віленське перемир'я (жовтень 1656 р.) між Росією і Річчю Посполитою ( у травні 1656 р. Росія оголосила війну Швеції, погодилась на примирення з Польщею )
Спільні воєнні дії Росії та Польщі проти Швеції.    2.Обрання російського царя на королівський трон після смерті Яна Казимира.						▪ Росія нехтувала інтереса­ми України, тому в одно­сторонньому порядку при­пинила війну з Річчю По­сполитою, що порушувало «Березневі статті».
Раднотський                                 Раднотський мирний договір (грудень 1656 р.) Швеція та Трансильванія проти Речі Посполитої.
Визнання іноземними державами (Швецією та Трансильванією) України як держави. Однак вони не бажали її зміцнення, тому домовилися, що в разі перемоги над Польщезахідноукраїнські землі перейдуть до Трансильванії.

 

Зміни в соціально-економічному житті українського народу внаслідок війни

 

Економічні

 

• Ліквідація:

• магнатського, шляхетського землеволодіння;
• фільварково-панщинної системи господарю­вання;
• кріпацтва, люди одержали особисту свободу.

• Формування козацької, селянської, державної  власності:

• установлення права на спадкоємне володіння землею та угіддями, їхній продаж та дарування;
• землею, що перейшла у володіння Війська За­порозького, розпоряджався гетьман;
• зміцнення гетьманського та старшинського зем­леволодіння, яке існувало в двох формах: ран­говій (тимчасовій) і приватній (спадковій);
• перетворення козацького господарства на господар­ство фермерського типу з використанням найманої праці та участі в торгівлі (зв'язок з ринком).

 

Соціальні :

• Життя в Україні організовує ся на підставі звичаєвого пр а в містах - магдебурзького;
• скасування шляхетсько-маг ського стану;
• перетворення козацтва на пр лейований стан українського спільства;

•продовження процесу покозач ня - селяни, міщани ставали заками через прагнення позбу ся феодальної залежності, зд ти особисту волю, право вілье вступу до козацького стану;

▪зміцнення становища православного духівництва: православ′я стало державною релігією.

 

 

 

Історичне значення Національно – визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького

 

 

1.Продовження героїчних традицій українського народу в боротьбі за створення власної держави.

 

2.Створення в ході війни Української гетьманської держави на Лівобережжі.

 

3.Після завершення війни Українська держава в складі Росії проіснувала тривалий час.

 

4.Війна надала могутній імпульс для розвитку національної самосвідомості.

 

5.Формування нової української еліти.

 

6.Сприяння розвитку усної народної творчості, історії, художньої літератури тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   м.Жовті Води

  Текст Березневих статтей

Російський текст	Український текст
Бьютъ челомъ великому государю царю и великому князю АлексЂю Михайловичу, всеа Великія и Малыя Росіи самодержцу, и многихъ государствъ государю и обладателю, его царскаго величества подданные Богданъ Хмельницкой, гетманъ войска Запорожского и весь міръ христіянскій російскій, чтобъ его царское величество пожаловалъ ихъ тЂмъ, о чемъ посланники ихъ бити челомъ учнутъ, а они его царскому величеству во всякихъ его государскихъ повелЂньяхъ служити будутъ во вЂки 3)	Бють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорізького війська і весь мир християнський російський, аби його царське величество пожалував їх тим (дав їм те), про що битимуть чолом (проситимуть) посланики їх, а вони його царському величеству служитимуть во-віки в усім що їм государ повелить.
1. Чтобъ въ городЂхъ урядники были изъ ихъ людей обираны къ тому достойные, которые, должны будуть поддаными царского величества урежати и доходы всякіе, въ правду, въ казну царскаго величества отдавати, для того, что царского бъ величества воевода пріЂхавъ учалъ права ихъ ломать и уставы какіе чинить, и то бъ имъ было въ великую досаду; а какъ тутошніе ихъ люди гдЂ будуть старшіе, то они противъ правъ своих учнуть исправлятца.	1. Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони повинні підданими царського величества правити, і всякі доходи по правді віддавати до казни. А то тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би права їх ламати і якісь устави заводити, і то було б (Українцям) прикро; а як будуть старшини місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами.
И сей статьЂ царское величество пожадовалъ-велЂлъ быть по ихъ челобитью. А быти бъ урядникомъ, въ городЂхъ: войтамъ, бурмистромъ, райцамъ, лавникомъ, и доходы всякіе денежные и хлЂбные сбирать на царское величество и отдавать въ его государеву казну тЂмъ людемъ, которыхъ царское величество пришлетъ; да тЂмъ же прислаинымъ людемъ, кого для тоЂ сборные казны царское величество пришлетъ, и надъ тЂми сборщиками смотрить, чтобъ дЂлали правду.	Що до сеї статті царське величество пожалував-велів бути по їх прошенню. Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники, і доходи всякі грошеві і хлібні збирати на царське величество й віддавати до государевого скарбу тим людям, которих пришле царське величество. І ті прислані люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщиків, щоб робили по правді.
2. Писарю войсковому чтобъ по милости царского величества 1000 золотыхъ полскихъ для подписковъ давать, а на судей войсковыхъ по 300 золотыхъ полскихъ, а на писаря судейского по 100 золотыхъ полскихъ, на писаря да на хоружего полкового по 50 золотыхъ, на хоружего сотницкого 30 золотыхъ, на бунчюжного гетманского 50 золотыхъ 4).	2. Писареві військовому по милости царського величества щоб давано 1000 золотих польських на підписків (канцеляристів). на судей військових по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол. польських, на писаря й хорунжого по 50 зол., на хорунжого сотенного по 30 зол., на бунчужного гетьманського 50 зол.
Царское величество пожаловалъ, велЂлъ быть по ихъ челобитью; а давать тЂ деньги изъ тамошнихъ доходовъ.	Царське величество пожалував, велів бути по їх проханню; а давати ті гроші з тамошніх доходів.
3. На писаря и на судей войсковыхъ, на 2 человЂка, и на всякого полковника и на ясауловъ войсковыхъ и полковыхъ чтобъ по мельницЂ было, для прокормленья, что расходъ имЂютъ великой.	3. На писаря і на судей військових, на 2 чоловіка, і на всякого полковника, осаулів військових і полкових щоб було по млину, для прогодовання, тому що несуть великі видатки.
Царское величество пожаловалъ, велЂлъ быть по ихъ челобитью.	Царське величество пожалував, велів буть по їх проханню.
4. На подЂлку наряду войскового и на пушкарей и на всЂхъ работныхъ людей, которые у наряду бываютъ, чтобъ царское величество пожаловать изволилъ учинить свое царское милостивое призрЂнье, какъ въ зиму, такъ и о станахъ, такожде на обозного арматного 400 золотыхъ, а на хоружего арматного 50 золотыхъ.	4. На роботи військової армати, на пушкарів і всіх робочих людей що бувають при арматі, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованнє і пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол. Царское величество пожаловалъ, велЂлъ давать изъ тамошнихъ доходовъ 5). Царське величество пожалував, велів дати з тамошніх доходів.
5. Послы которые издавна къ войску Запорожскому приходять изъ чюжихъ краевъ, чтобъ гетману и войску Запорожскому которые къ добру были, волно приняти; а только что бъ имЂло быть противно царского величества, то должны они царскому величеству извЂщати.	5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до війська Запорізького аби було вільно приймати, а коли б було щось противне царському величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповіщати царське величество.
По сей статьЂ царское величество указалъ: пословъ о добрыхъ делЂхъ принимать и отпускать; а о какихъ дЂлехъ приходили и съ чЂмъ отпущены будуть, о томъ писать къ царскому величеству подлинно и вскорЂ. А которые послы присланы отъ кого будутъ царскому величеству съ противнымъ дЂломъ, и тЂхъ пословъ и посланниковъ задерживать въ войскЂ и писать объ нихъ о указЂ къ царскому величеству вскорЂ жъ, а безъ указу царского величества назадъ ихъ не отпускать. А съ турскимъ салтаномъ и съ полскимъ королемъ безъ указу царского величества не ссылатца.	До сеї статі царське величество велів: послів з добрими ділами приймати і відправляти, і писати царському величеству вірно і скоро, за чим вони приходили і з чим їх одправлено. А котрі посли будуть присилатися з справами противними царському величеству, тих послів і посланників затримувати в війську та писати про них зараз же до царського величества, а без дозволу царського назад їх не відправляти. А з турецьким султаном і з польським королем без волі царського величества не мати зносин.
6. О митрополитЂ кіевскомъ 6) посланникомъ изустной наказъ данъ. А въ рЂчахъ посланники били челомъ, чтобъ царское величество пожаловалъ, велЂлъ дать на его маетности свою государскую жалованую грамоту.	6. Про митрополита київського дано послам устний наказ. А в розмовах посли били челом, щоб царське величество велів дати свою государську жалувану грамоту на його маєтности.
Царское величество пожаловалъ: митрополиту и всЂмъ духовного чину людемъ на маетности ихъ, которыми они нынЂ владЂютъ, свою государскую жалованую грамоту дать велЂлъ.	Царське величество пожалував: митрополитові і всім людям духовного чину велів дати свою государську жалувану грамоту на маєтности, которими вони тепер володіють.
7. Чтобъ царское величество изволилъ рать свою вскорЂ прямо къ Смоленску послать, не отсрочивая ничего, чтобъ непріятель не могъ исправитца и съ иными совокупитися, для того что войска нынЂ принужены, чтобъ никакой ихъ лести не вЂрили, естли бъ они имЂли въ чемъ дЂлать.	7. Аби царське величество зволив післати своє військо під Смоленськ не гаючися ні трохи, аби неприятель не міг собі ради дати і сполучитися з иншими (військами), бо тепер війська (польські) потомлені-нехай не вірять ніякому лукавству (Поляків), коли б почали що вимишляти.
Царское величество изволилъ на непріятеля своего, на полского короля, итти самъ и бояръ и воеводъ послать со многими ратми по просухЂ, какъ конскіе кормы учнуть быть.	Царське величество постановив на неприятеля свого польського короля йти самому і бояр та воєводів післати з великим військом, як просохне і почне бути паша.
8. Чтобы наемного люду здЂ по рубежу отъ Ляховъ, для всякого безстрашія, съ 3000, или какъ воля царскаго величества будетъ хотя и болши.	8. Аби наємного війська тут на польськім пограничу, для безпечности було з 3000 або скільки буде воля царського величества-хоч і більше.
Царского величества ратные люди всегда на рубежЂ для Украйны обереганья есть и впередъ стоять учнутъ.	Військові люди царського величества на пограничу для охорони України завсіди були і надалі будуть стояти.
9. Обычай тотъ бывалъ, что всегда войску Запорожскому платили. Бьютъ челомъ и нынЂ царскому величеству, чтобъ на полковника по 100 ефимковъ, на ясауловъ полковыхъ по 200 золотыхъ, на ясауловъ войсковыхъ по 400 золотыхъ, на сотниковъ по 100 золотыхъ, на казаковъ по 30 золотыхъ полскихъ давать.	9. Завсіди був такий звичай, що війську Запорізькому плачено. Бють чолом і тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 єфимків, на осаулів по 200 золотих, на осаулів військових по 400 зол., на сотників по 100 зол., на козаків по 30 золотих польських.
И въ прошлыхъ годЂхъ присылалъ къ царскому величеству гетманъ Богданъ Хмельницкій и все войско Запорожское и били челомъ многажды, чтобъ его царское величество ихъ пожаловалъ, для православные христіянскіе вЂры и святыхъ божіихъ церквей, за нихъ вступился и принялъ ихъ подъ свою государеву высокую руку и на непріятелей ихъ учинилъ имъ помочь. И великому государю нашему, его царскому величеству, въ то время подъ свою государеву высокую руку приняти было васъ не мочно, потому что у его царского величества съ короли полскими и великими князи либовскими было вЂчное докончанье. А что съ ихъ королевскіе стороны царского величества отцу, блажевные памяти великому государю и великому князю Михаилу Федоровичю, всеа Русіи самодержцу, и многихъ государствъ и обладателю, и дЂду его государеву, блаженные памяти великому государю святЂйшему патріарху Филаренту Никитичю, московскому и всеа Русіи, и великому государю нашему царю и великому князю АлексЂю Михайловичю, всеа Русіи самодержцу, его царскому величеству, учинились многія безчестья и укоризны, и о томъ, по королевскимъ грамотамъ и по соймовому уложенію и по констытуціи и по посолскимъ договорамъ царское величество ожидалъ исправленія. А гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское хотЂлъ съ королемъ полскимь помирить, черезъ своихъ государевыхъ великихъ пословъ, тЂмъ способомъ: буде Янъ-Казимеръ король учинить съ ними миръ по Зборовскому договору и на православную христіянскую вЂру гоненія чинить не учнетъ и уніятовъ всЂхъ выведетъ, и царское величество виннымъ людемъ, которые за его государскую честь довелись смертные казни, вины ихъ хотЂлъ отдать. И о томъ посылалъ къ Яну-Казимеру королю своихъ государевыхъ великихъ и полномочныхъ пословъ, боярина и намЂстника великопермского князя Бориса Александровича Репнина-Оболенского съ товарищи. И тЂ царского величества великіе и полномочные послы о томъ миру и поступкахъ королю и паномъ радЂ говорили всякими мЂрами, и Янъ Казимеръ король и паны рада ни на которую мЂру не сошли, и то великое дЂло поставили ни во что, и тЂхъ царского величества великихъ и полномочныхъ пословъ отпустили безъ дЂла. И великій государь нашъ, его царское величество, видя такіе съ королевскіе стороны многіе неисправленья и грубости и неправды, и хотя православную христіянскую вЂру и всЂхъ православныхъ христіянъ отъ гонителей и хотящихъ церкви божіи разорити и вЂру христіянкую искоренити отъ Латынъ оборонити, подъ свою государеву высокую руку васъ принялъ. А для вашіе обороны собралъ рускіе и нЂметцкіе и татарскіе рати многіе, идетъ самъ великій государь нашъ, его царское величество, на непріятелей христіянскихъ, и бояръ своихъ и воеводъ шлетъ со многими ратми; и на тотъ ратной строй, по его государеву указу, роздана его государева казна многая.	Попередніх літ присилав до царського величества гетьман Богдан Хмельницький і все військо Запорізьке і били чолом богато разів, щоб його царське величество їх пожалував, уступився за них задля православної християнської віри і святих божих церков, прийняв їх під свою високу руку і дав поміч на неприятелів. Великому государеві нашому в тім часі не можна було вас прийняти під свою государську високу руку, тому що у його цар. величества була вічна згода з королями польськими і в. кн. литовським. А хоч з королівської сторони батькові цар. величества святої памяти вел. государеві Михайлові Федоровичеві і дідові його, святійшому патріярхові Філаретові Никитичови, і великому государеві нашому Олексієві Михайловичу сталося богато нечести і ганьби, то в тім згідно з королівськими грамотами і соймовими постановами царське величество чекав поправи. А гетьмана Богдана Хмельницького і все військо Запорізьке хотів помирити з королем польським тим способом: аби король Ян Казимир учинив з ними згоду на підставі Зборівському трактату: православної віри християнської не гонив, уніятів усіх викорінив,-зате царське величество хотів вибачити вину всім винним людям, котрим за образу його государської чести належала кара смертна. Про се посилав він до короля Яна Казимира своїх великих і уповноважених послів: боярина і намісника великопермського Бориса Олександровича Репнина-Оболенского з товаришами. І ті великі і уповноважені посли царського величества про ту згоду і про вчинки королеві і панам-раді говорили на всякі способи. Але Ян Казимир і пани рада на се ніяк не пристали, і сю велику справу взяли за ніщо, а тих великих і уповноважених послів царського величества відправили з нічим. Тоді великий государ наш, видівши так богато несправности з королівської сторони, грубости і неправди, і бажаючи оборонити православну християнську віру і всіх православних християн від гонителів Латинян (католиків), що хочуть церкви божі знищити і віру християнську викорінити, прийняв вас під свою високу руку. А для оборони вашої зібрав богато руського німецького і татарського війська-сам великий государ наш іде на неприятелів і посилає бояр своїх і воєводів з великим військом, і на те зібраннє війська, за государевим наказом, роздано великі гроші.
И нынЂ имъ посланникомъ о жалованьЂ на войско Запорожское говорить, видя такую царскаго величества милость и къ нимъ оборону, не довелось. А какъ былъ у гетмана у Богдана Хмельницкого государевъ ближней бояринъ и намЂстникъ тверской Василей Васильевичъ Бутурлинъ съ товарищи, и гетманъ говорилъ съ ними въ разговорехъ о числЂ войска Запорожского, чтобы учинить 60.000; а хотя бъ де того числа было и больше, и государю де въ томъ убытка не будетъ, потому что они жалованья у государя просить не учнутъ. Да и имъ, Самойлу и Павлу, и инымъ людемъ, которые въ то время при гетманЂ были, про то вЂдомо жъ. А что въ Малой Росіи въ городЂхъ и мЂстЂхъ какихъ доходовъ, и про то царскому величеству не вЂдомо; и великій государь нашь, его царское величество, посылаетъ доходы описать дворянъ. А какъ тЂ царского величества дворяны доходы всякіе опишутъ и смЂтять, и въ то время о жалованьЂ на войско Запорожское по разсмотрЂнью царского величества и указъ будетъ. А нынЂ царское величество, жалуя гетмана и все войско Запорожское, хочетъ послать своего государева жалованья по давнымъ обычаямъ предковъ своихъ, великихъ государей царей и великихъ князей російскихъ, гетману и всему войску Запорожскому золотыми.	Тому їм, послам, тепер, бачучи таку ласку до них царського величества й оборону, говорити про плату Запорізькому війську не годиться. Як був у гетьмана Богдана Хмельницького государів ближній боярин і намісник тверський Василь Василевич Бутурлин з товаришами, гетьман в розмовах з ними про число Запорізького війська говорив, щоб зробити 60 тисяч, а коли б і більше того числа було, государеві в тім шкоди не буде, бо вони прости плати у государя не будуть. Про се відомо їм, Самійлу і Павлу, й иншим людям, які тоді були при гетьмані. Які доходи в Малій Росії по городах і містах, про се царському величестві не відомо, і великий государ посилає дворян, щоб списали доходи. Як ті дворяни царського величества опишуть всякі доходи і обрахують, тоді, по обміркуванню царським величеством, буде наказ про плату Запорізькому війську. А тепер царське величество, жалуючи гетьмана і все Запорізьке військо, давнім звичаєм предків своїх, великих государів, хоче післати гетьманові і всьому війську Запорізькому своє государське жалуваннє золотими.
10. Крымская орда если бы имЂла вкинутися, тогда отъ Астрахани и отъ Казани надобно на нихъ наступити. Такожде и Донскимъ казакомъ готовымъ быть. А нынЂ ещо въ братствЂ, дать сроку и ихъ не задирать.	10. Коли б мала напасти Кримська орда, тоді треба на неї наступити від Астрахани й Казани, також і Донським козакам бути готовими. А тепер вона (орда) ще в брацтві (з козаками), треба дати час і її не зачіпати.
Царского величества указъ и повелЂніе на Донъ къ казакомъ послано: буде Крымскіе люди задору никакова не учинятъ, и на нихъ ходить и задору чинить не велЂно. А будетъ Крымцы задоръ учинять, и въ то время царское величество укажетъ надъ ними промыслъ чинить.	Наказ і повеліннє до козаків на Дін післано: коли Кримські люди не будуть зачіпати, то й на них іти не велено. А коли Кримці зачіплять, то царське величество велить на них іти походом.
11. Кодакъ городъ на рубежЂ отъ Крыму, въ которомъ гетманъ всегда по 400 человЂкъ держить и кормы всякіе имъ даетъ; чтобъ и нынЂ царское величество пожаловалъ кормами и порохомъ къ наряду изволилъ построити. Также и на тЂхъ, которые за порогами коша берегутъ, чтобъ царское величество милость свою изволилъ показать: понеже нелзя его самого безъ людей оставляти.	11. Кодак город на границі з Кримом, там гетьман завсіди по 400 чоловіка держить і харч усякий їм дає-тепер нехай би царське величество пожалував, зволив наділити харчом і порохом для армати. Також і тим, що за Порогами коша стережуть, аби царське величество зволив показати свою ласку,-бо його неможна самого без людей лишати.
О той статьЂ царского величества милостивой указъ будетъ впередъ, какъ про то вЂдомо будетъ, по скольку какихъ запасовъ въ тЂ мЂста посылывано и сколько будетъ доходовъ въ сборЂ на царское величество 7).	До сеї статті буде милостивий указ царського величества, коли буде відомо, скільки якого припасу туди посилали, і скільки доходу буде зібрано на царське величество.
А что въ письмЂ жъ вашемъ написано: какъ великій государь нашъ, его царское величество, гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское пожалуетъ, свои государскіе грамоты на волности ваши дать велить, тогда вы смотръ межъ собой учините: кто будетъ казакъ, или мужикъ, а чтобъ число войска Запорожского было 60.000. И великій государь нашъ, его царское величество, на то изволилъ имъ-числу списковымъ казакомъ быть велЂлъ. И какъ вы посланники будете у гетмана у Богдана Хмелницкого, и вы бъ ему сказали, чтобъ онъ велЂлъ казаковъ разобрать вскорЂ и списокъ имъ учинилъ, да тотъ списокъ за своею рукою, прислалъ къ царскому величеству вскорЂ 8).	А що в вашім письмі написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького і все військо Запорізьке пожалує, свої грамоти государські на ваші вольности велить дати, тоді ви ж між собою розбір зробите: хто буде козак, а хто мужик, і щоб війська Запорозького було 60.000. — То великий государ наш на те позволив: велів бути такому числу реєстрових козаків. То ж як ви, посли будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити, і той реєстр за підписсю прислав негайно царському величеств

 

 

 

 

Адміністрація Гетьманщини (1654 - 1786)
Генеральні установи	Військова рада • Рада старшини • Військовий суд • Військова канцелярія • Скарбова канцелярія • Генеральна артилерія
Генеральна старшина	Обозний • Суддя • Писар • Підскарбій • Хорунжий • Бунчужний • Осавул
Полкові установи	Полкова рада • Полкова канцелярія • Полковий суд
Полкова старшина	Полковник • Суддя • Писар
Сотенна старшина	Сотник • Суддя • Писар • Значковий товариш

 

 

ЗАВДАННЯ ЗА ТЕМОЮ :«НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII СТ. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ»
1.Яка подія вважається датою початку Національно-визвольної війни?                                                                             а) оволодіння Б. Хмельницьким без бою Запорозькою Січчю;                                                                                    б) обрання Б. Хмельницького гетьманом Війська Запорозького.
2. Із яким кримським ханом у березні 1648 р. Б. Хмельницький уклав договір про воєнно-політичний союз? а) Хаджі-Ґіреєм; б) Девлет-Ґіреєм; в)  Шагін-Ґіреєм; г) Іслам-Ґіреєм.
3. Коли відбулася битва під Пилявцями? а) 5—6 травня 1648 р.; б) 16 травня 1648 р.; в) 11—13 вересня 1648 р.; г) 5—6 вересня 1649 р.
4. Яка кількість козацького реєстру встановлювалася за Зборівським договором? а) 20 тис. осіб; б) 40 тис. осіб; в) 60 тис. осіб; г) 70 тис. осіб.
5. Назвіть вищий орган влади в Гетьманщині з виконавчо-розпорядчими функціями, а) Загальна (Генеральна) військова рада; б) Генеральний уряд; в) гетьман; г) Старшинська рада.
6. Територію яких колишніх воєводств  охоплювала Українська  гетьманська держава за Зборівським договором? а) Київське,  Подільське, Брацлавське;
б) Київське, Чернігівське, Брацлавське; в) Волинське, Чернігівське, Подільське; г) Руське, Київське, Волинське.
7. Коли відбулася битва під Берестечком? а) 1 — 10 березня 1650 р.; б) 18—30 червня 1651 р.; в) 22—23 травня 1652 р.; г)11жовтня — 5 грудня 1653 р.
8. Під час якого з молдавських походів української армії, здійснених у роки Національно-визвольної війни, загинув Т. Хмельницький? а) Першого; б) другого; в) третього; г) четвертого.
9. Яка з наведених держав католицького табору позитивно ставилася до боротьби українців проти влади Речі Посполитої в роки Національно-визвольної війни? а) Французьке королівство; б) Іспанське королівство; в) Папська держава; г) Венеціанська республіка.
10. Яка кількість козацького реєстру встановлювалася  відповідно до україно-московських «Березневих статей» 1654 р.? а) 40 тис. осіб; б) 50 тис. осіб; в)60 тис. осіб; г) 70 тис. осіб.
11. Із якою державою 10 липня 1654 р. уклав «Вічний договір» кримський хан?                                                          а) Московська держава; б) Річ Посполита; в) Гетьманщина; г) Трансільванське князівство.
12. Коли було укладено Віленське перемир'я між Річчю Посполитою і Московською державою?                                              а) 1654 р.; б) 1655 р.; в) 1656 р.; г) 1657 р.                                                                                                          13.Назвіть одну-дві історичні особи цього періоду.                                                                                  14.Гетьман - це ....                                                                                                                                               15.1563 р. - це XIV століття?                 (Підкреслити правильну відповідь — «Так» чи «Ні»)                           16.До козацьких клейнодів належать...                                                                                                                                              17.Люблінська унія - це об'єднання (...+...=...).                                                                                                                  18.Розставте наведені події у хронологічній послідовності:                                                                                            а) молдовський похід Івана Підкови;   б) Люблінська унія;      в) повстання Дмитра Гуні;                                          г) Хотинська війна;   г) зруйнування фортеці Кодак на чолі з Іваном Сулимою.                                                  19.  Виберіть правильну відповідь (потрібне підкресліть): Кіш - це          а) символ-відзнака;
б) військова та господарська одиниця на Січі; в) центральний орган управління Запорозької Січі.
20. Дайте визначення: булава - це…
21. Проаналізуйте уривок з «Опису України» 1651р. Г. Левассера де Боплана.
«Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони повинні працювати власноручно і зі своїми конями три дні на тиждень на користь свого пана, а також платити йому, у залежності від наділу, який тримають, визначену кількість буассо (франц. - міра) зерна, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того, повинні возити дрова для потреб свого пана і виконували тисячі інших повинностей, які й не повинні були б робити, не ка­жучи про гроші, які пани від них вимагають, а також забирають деся­тину з баранів, свиней, меду, усіля­ких плодів, а в кожний третій рік - третього вола. Одним словом, селя­ни змушені віддати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічо­го дивного, коли ці нещасні нічого ніколи не відкладають для себе, пе­ребуваючи в таких тяжких умовах залежності. Але й це не найважливі­ше, оскільки пани мають необ­межену владу не тільки над їх май­ном, але й над їх життям; ось як ве­лика свобода польської шляхти, яка живе нібито в раю, а селяни — на­чебто знаходяться в чистилищі».
22.Що сталося раніше: заснування Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця Запорозької Січі чи підписання Люблінської унії?         (Потрібне підкресліть)                                                                                                         23.Чайка - це ...                                                                                                                                                         24.Розставте події у хронологічній послідовності:     а) повстання Криштофа Косинського;
б) утворення реєстрового козацтва;  в) гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного;
г) Цецорська битва;   д) Люблінська унія.
25. Виберіть правильну відповідь (потрібне підкресліть):  Кафа - це:  а) фортеця, побудована на правому березі Дніпра;  б) найбільший невільницький ринок у Криму.                                                                                26. Козацька старшина - це ...                                                                                                                                          27. Проаналізуйте уривок з «Опису України» 1651р. Г. Левассера де Боплана: «Коли вони вирішують йти війною на татар, щоб помститися за образу та вчинені грабежі, то вибирають осінню пору. Для цього відправля­ють на Запоріжжя усе, що необхідно для походу чи експедиції, для будів­ництва човнів і взагалі усе, що, на їхню думку, буде потрібним. Потім 5-6 тис. відчайдушних, добре озброєних козаків вирушають на Запоріжжя видовбувати човни. До будівництва одного човна береться 60 чоловік, закінчуючи його через два тижні, оскільки вони, як я вже говорив, майстри на всі руки. Таким чином, за два тижні у них готово 80 або 100 човнів такої форми, що я описав. У кожний човен сідає від 50 до 70 чоловік, у кожного з яких по дві рушниці і шабля; на човні є також 4-6 фальконетів і запас продуктів, щоб вистачило на всіх. Одягнені козаки у сорочку і шаро­вари, мають ще одні змінні, старез­ний кожух і шапку, 6 ліврів пороху, достатню кількість свинцю, запас ядер для фальконетів; у кожного є годинник. Ось як виглядає лету­чий козацький табір на Чорному морі, який безстрашно нападає на найбільші міста Анатолії».
28.Чому саме в середині ХУІІ ст. в Україні розпочалася національно-визвольна війна?
29. Коли був підписаний Зборівський мирний договір?
30. Внесіть у текст пропущене:
Державною емблемою України, як вважають, був герб Війська Запорозького-...
(Юрій Змієборець на коні, золотий тризуб козак з шаблею при боці та рушницею на лівому плечі), а прапор ... (був червоно-білий, був малинового кольору).
31. Коли відбулися битви : під Берестечком та Батогом?
32. „Березневі статті " Б.Хмельницького були узгоджені і затверджені:
а) у Переяславі; б) у Чигирині; в) у Москві; г) у Смоленську.
33. Чи карбувала Україна свої власні гроші?
34. Встановіть відповідність:
1. Зборівська битва                                         а) червнь 1649 р.
2. Облога Збаража                                           б) 23 грудня 1649 р.
3. 1-ий молдавський похід                             в) 5-6 серпня 1649 р.
4. Вступ української армії до Києва              г) літо 1650 р.
35. Із нижче поданих слів та словосполучень виберіть ті, які, на вашу думку, дадуть можливість відтворити текст з дотриманням історичної правди:
„На визвольну війну піднялося в основному українське населення...,бо на відміну від жителів інших частин Речі Посполитої, воно довго не знало тягара і не хотіло приймати її. Більшість його вважали себе за статусом законно людьми... хоча це в значній мірі суперечило тодішньому праву. Саме ця віра значно посилювала їх готовність боротися з ляхами. Обставини життя зробили цей люд дуже прихильними до... і „твердими у вірі", тож переслідування їх релігії не могли не викликати у них гніву. Врешті життя на пограниччі витворило із значної частини цих людей...,що також заперечило їм роль основної сили повсталих Галичини, Волині, Наддніпрянщини, Слобожанщини;
кріпаччини, військові повинності, оподаткування;підневільними і залежними, військовими й присяжними, вільними й самостійними, православ'я, уніатства, ісламу;трударів сумлінних і порядних, воїнів мужніх і рішучих, розбійників жорстоких і ненаситних.
36. Битва під Берестечком на Волині між військами Б.Хмельницького і Яна Казимира відбулася:
18-30 травня 1649р.
18-30 червня 1651 р.
18-30 липня 1652 р.
37. Чи брав участь Б.Хмельницький у Хотинській битві 1651 року?
38. Встановіть відповідність:
1) Битва під Жванцем а) травень 1652 р.
2) Битва під Батогом б) червень 1651 р.
3) Берестецька битва в) вересень-грудень 1653 р.
4) ІІ молдавський похід г) літо 1650 р.
39. Українських козаків у поході на Варшаву в 1657 році очолив:
а) Д.Нечай; б) М.Кривоніс; в) І.Богун; г) А.Жданович
40. Встановіть відносність:
1). Битва під Пилявцями               а) 15-16 травня 1648 р.
2). Битва під Корсунем                  б) 5-6 серпня 1649 р.
3). Зборівська битва                      в) 11-19 вересня 1648 р.
4). Битва під Жовтими Водами     г) 2-9 травня 1648 р.
40. Доповніть текст:
"У 1650 році Б.Хмельницький вперше вирушає походом на ( Кримське ханство, Московію, Молдову, Литву)", намагаючись забезпечити своїй державі союзника у боротьбі з поляками, а в своєму родові - династичний зв'язок з родами володірів суверенної держави. Він одружує свого сина Тимоша з ( донькою, сестрою, внучкою) господаря цієї землі і протягом кількох років бере активну участь у боротьбі між претендентами на владу в ній на сторону Тимошевого тестя. Лише загибель Тимоша під час облоги Сучави, а ...(1651, 1652, 1653, 1654 рр.) поклала кінець цій не дуже вдалій і надто дорогій компанії.
41. Поясніть вислів: "золотий спокій".
42. Коли відбулася Охматівська битва і було підписано Віденська перемир'я?
43. Віднайдіть у тексті помилки історичного змісту:
"Зборівська угода Б.Хмельницького з польським королем Владиславом ІУ, укладена в 1648 році, передбачала перехід під владу трьох воєводств: Подільського, Чернігівського, Брацлавського, амністію козакам-учасникам повстання, можливість польській шляхті повернутися у свої маєтності, козацький реєстр у 20 тисяч та повне поновлення праів і привілей Руської православної церкви в Речі Посполитій ".
44. Кого називали "дитиною", "латиною", "периною"?
45. Союзниками у війні в 1648 році були:
а) мадяри в) болгари
б) татари г) росіяни
46. Чи була держава, створена Б.Хмельницьким, республікою?
47. Встановіть відповідність:
1. ІІ молдавський похід                            а) 18-30 червня 1651 р.
2. Берестецька битва                               б) травень 1652 р.
3. Битва під Батогом                                в) літо 1652 р.
4. Битва під Жванцем                              г) вересень-грудень 1653 р.
48. Доповніть текст :
"У червні 1651 році ...( під Пилявцями, Берестечком, Жванцем)" війська ..                  .                           ( Б.Хмельницького, Яна-Казимира, Олексія Михайловича) зазнали поразки. В ній загинуло близько понад 30 тис. ( козацького, польського, московського) війська".
49. Чому гетьмана в Києві називали "новоявленим Мойсеєм"?
50. Чи носив Б.Хмельницький титул короля польського?
51. Встановіть відповідність:
1. Битва під Охматовим                        а) січень 1655р.
2. Битва під Жовтими Водами              б) 18-30 червня 1651 р.
3. Берестецька битва                            в) травень 1652 р.
4. Битва під Батогом                              г) 2-6 травня 1648 р.
52. Що спільного і відмінного в устрої Запорозької Січі та держави війська Запорзького?
53. Знайдіть помилки в тексті:
"Білоцерківський мирний договір, укладений у 1652 році обмежував гетьманську владу лише Чернігівським воєводством, забороняв гетьману вступати в зовнішні зносини, особливо з татарами, скорочував реєстр до 40 тис. чоловік".
54. Назвати держави, з якими українська козацька держава підтримувала дипломатичні відносини.
55. Українська армія вступила до Києва:
а) 18 вересня 1648 р.                          в) 23 грудня 1648 р.
б) 1 січня 1649 р.                                 г) 6 січня 1649 р.
56. Встановіть відповідність:
1. Білоцерківський договір                  а) серпень 1656 р.
2. Зборівська угода                              б) вересень 1651 р.
3. Березневі статті                               в) серпень 1649 р.
4. Віленське перемир'я                        г) березень 1651 р.                                                                                                      57.Проаналізуйте документи, визначивши , про яку причину Національно-визвольної війни у ньому йдеться, й коротко схарактеризувати її)

Документ 1. Зі скарги волинської шляхти на сеймі

«Православ’я в Речі Посполитій зазнає таких утисків, яких не терплять і греки в турецькій неволі: забрано у православних церкви, монастирі й кафедри, заборонено вільне впровадження відправ, бідні православні вмирають без причастя, не можуть прилюдно відправити похоронів: у Любліні, Сокалі, Белзі та інших містах через відібрання церков православні мусять потайки ховати своїх померлих у підвалах і домах».

 Документ 2. Зі скарги Б. Хмельницького до польського короля

«Пани, державці та старости на втіху собі нестерпно кривдять нас і тяжко ображають, позбавляючи не тільки вбогого майна, а й свободи, посягаючи на наші хутори, луки, сіножаті, ниви, зорані поля, ставки, млини, бджоляні десятини... І що тільки комусь із них у нас, козаків, сподобається, силою відбирають, а нас самих, безневинних, обдирають,

б’ють, мордують, до в’язниць кидають, на смерть за наші маєтності вбивають...»

 Документ 3. Із «Літопису Самійла Величка»

«...Коли переможцям у завойованих землях волю велику дати, то вони мимохідь підданих та завойованих починають озлобляти і їх права з діда-прадіда топтати. І заради цього, коли яка земля, що підлегла королівству (коли терпіти несила), виявить непокору у чомусь, то нужду розглянути нетрібно, хоч вона й заслуговує кари, треба милосердя мати і карою не переборщити, в страху невільницькому не тримати та, довівши до розпачу, дощенту не ламати; бо ж хіба може бути твердою присяга, ґвалтом вирвана, хіба той не зрадить, хто вічно під страхом проживає?»                                                                                                                      58.Угадай подію:                                                                                                                                                                             1). «Сам Хмельницький з Тугай-беєм і з усім кінним військом перетнув в іншому місці річку... й міцно вдарив на поляків, які виїхали проти нього зі своїх окопів. Поляки не встояли проти нього й години і, лігши на кілька тисяч трупів, з великим тріском і жахом ледве вскочили на свої окопи в обоз». (Битва на Жовтих Водах)                                                                                                                                                                              2). «Частина польського обозу із твані ледве-ледве вибралася. І... подерлася на круту гору, однак ніяк не могла на неї зібратися. Друга частина загрузла в болоті і затарасувала шлях іншим. Третя частина починала вже гинути». (Битва під Корсунем).                                                                                                                     3). Вони тікали без пам’яті, як хто міг і куди міг, кинувши всі свої великі обози з численними пребагатими статками і скарбами, залишивши їх на користь і в нагороду Хмельницькому». (Битва під Пилявцями)                                                                                                                      4). «Два тижні простояв тут Хмельницький. Поляки спалили передмістя і засіли в місті. Козаки приступали то з того, то з другого боку. ...Пожежа розкинулася геть по місту. Тоді вже виставили поляки білу корогву і згодилися піддатися, послали послів до Хмельницького». (Облога Львова)                                                                                                                              5). «Сам патріарх (єрусалимський Паїсій) із тисячею вершників виїжджав до нього (Хмельницького) назустріч із міста... Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітали його». (В’їзд Хмельницького до Києва)                                                                                                                                                                                               6). «Як почув король, яка буча зчинилася у переляканому таборі, зараз звелів подати йому коня і виїхав з непокритою головою, щоб усі могли бачити його поміж лавами його війська, вигукуючи: «Ось я, король ваш. Не тікайте, діти мої, не кидайте мене!» (Зборівська битва)                                                                                    7). «Коли поляки вистрілили з гармат у напрямку Іслам-Гирея, він зі своїм військом кинувся навтьоки. Хмельницький вночі помчався за Іслам-Гиреєм, щоб умовити його повернутися назад. Але хан став відступати на південь, силою утримуючи при собі Хмельницького». (Битва під Берестечком)                                                                                                                                  8). «Страшенна січа почалася. Трохи не все військо польське загинуло або потопилося у річці... Самого Калиновського було вбито, відтяли йому голову і послали Хмельницькому. Одплатили козаки за Берестечко». (Битва під Батогом)                                                                                                                                              9). «Гетьман із старшиною домагався, щоб посли московські присягали за царя, що він вольності й порядки України порушати не буде й ворогам її не оддасть на поталу». (Переяславська рада)                                                                                                                                                                              59.Українсько-московський договір 1654 р. — це:          а) «унія» двох незалежних держав;                                      б) «васальна залежність» України від Росії;  в) «автономія» України у складі Росії;   г)«возз’єднання» українського і російського народів;   д) «військовий союз» між Україною і Росією?                                                                                                                                         60.Чи справедливі звинувачення гетьмана Б. Хмельницького в тому, що, пішовши на угоду з Росією, він нібито позбавив Україну незалежності?