Управління освіти Київської районної ради

Інформаційно-методичний центр

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №164

Харківської міської ради Харківської області

Міні – підручник

з футболу

(методичні рекомендації, дидактичний матеріал)

Харків

Бобришев О.Ю., учитель фізичної культури, кваліфікаційна категорія “Спеціаліст вищої  категорії ”, “Учитель-методист”,

Солдатов Ю.С., учитель фізичної культури, кваліфікаційна категорія “Спеціаліст вищої  категорії ”, “Старший вчитель ”

Схвалено на засіданні методичної ради від 26 листопада 2008р. протокол №3.

    У розробці розглядаються основні початкові етапи занять фізичної культури з футболу в умовах модульно-розвивального навчання. Висвітлено такі аспекти, як методика навчання, техніка виконання вправ, допоміжні вправи.

     Методична розробка рекомендована для використання в роботі вчителів фізичної культури та учнів 3-7 класів загальноосвітніх шкіл.

                                                            Формат 60Х84 1/16.

Гарнітура Times New Roman.

Друк офсетний.

Папір офсетний.

Тираж 20 прим.

1863 рік - - у Великій Британії розроблено правила гри у футбол.

1908 рік - - футбол увійшов до програми олімпійських ігор.

1930 рік - - розпочались чемпіонати світу з футболу.

1960 рік - - розпочато проведення чемпіонатів Європи.

До суддівської бригади входить арбітр та два асистенти. Арбітр - - це суддя на полі. Асистент - - суддя на лінії.

Футбольне поле

11метрова відмітка

Попередження

Польові гравці не мають права торкатися м'яча рукою. За гру рукою призначається штрафний удар, а якщо порушення відбулося в межах штрафного майданчика - пенальті.

Правила гри

Перед початком гри футболісти кожної з команд розміщуються тільки на своїй половині поля. Розпочинаючи гру, футболіст повинен спрямувати перший удар на поле суперника.

Вільний удар

Вільний удар призначається за ненавмисне порушення. Той, хто виконує вільний удар, не може бити одразу по воротах, а повинен спочатку передати м'яч іншому гравцеві.

Штрафний удар

"Поза грою"

Забороняється робити підніжку, штовхати, стримувати, бити руками й ногами гравців.

Ведення м'яча

Веденням м'яча гравець просувається на кращу позицію для передачі його або удару по ньому.

При веденні м'яча по прямій лінії найбільш зручним є штовхання його зовнішньою частиною підйому.

Ведення м'яча по кривій лінії здійснюється внутрішньою частиною підйому.

Веди м'яч і одночасно стеж за ним, за гравцями, а також за напрямком свого руху.

Не відпускай м'яч від себе, бо його може перехопити гравець іншої команди.

Веди м'яч протилежною від суперника ногою, закриваючи підступи до нього тулубом.

Прийом ведення м'яча здійснюй тільки в тих випадках, коли немає можливості зробити передачу.

Не зупиняйся під час штовхання м'яча.

Відволікаючі дії

Рухи, внаслідок яких суперник вводиться в оману, у футболі називають відволікаючими діями або фінтами. Виконуються вони з м'ячем і без м'яча.

Прискорення руху, зміна напрямку бігу допомагають звільнитися від опіки і вийти на вигідне місце.

Фінт "відходом"

Якщо назустріч гравцеві, який веде м'яч, рухається суперник, то відволікати його можна так: спо­чатку треба зробити хибний крок в один бік, потім швидко перенести масу тіла на другу ногу і водночас перевести м'яч у протилежний бік.

Для оволодіння цим прийомом виконуй тренувальні вправи:

- біг з різким гальмуванням і зміною напрямку руху; подвійний фінт тулубом на місці, потім відведення м'яча в напрямку першого обманного руху;

- те саме, але навпроти суперника, який стоїть;

повільно ведучи м'яч, зробити послідовно фінт навпроти нерухомої перешкоди, навпроти суперника, який стоїть і, нарешті, навпроти суперника, який біжить назустріч.

Вправи для тренування

Передача та приймання м'яча, що котиться

Перший гравець робить пас ногою. Другий у русі назустріч зупиняє м'яч внутрішнім боком стопи і пасує його першому.

Передача та приймання м'яча, що опускається

Перший гравець кидає м'яч рукою другому, який рухається назустріч. Той зупиняє м'яч внутрішнім боком стопи і віддає пас першому.

Зупинка м'яча

Під час гри часто виникає потреба зупинити м'яч. Найчастіше це роблять підошвою і внутрішньою стороною стопи.

Зупинка м'яча підошвою

Зупинка м'яча, який котиться, підошвою.

Тепер опануй складнішими способами зупинки м'яча підошвою.

Відскік м'яча під удар

Кинь м'яч уперед так, щоб можна було його наздогнати, зроби ривок, а наздогнавши м'яч, зупини його підошвою і відразу виконай удар.

Зупинка м'яча з поворотом

Кинь м'яч за голову. Повернись обличчям до м'яча. Наздожени його.

Виконай зупинку м'яча підошвою.

Вправи для тренування

Ведення м'яча однією ногою під час ходьби.

Ведення м'яча позмінно обома ногами під час ходьби.

Ведення м'яча позмінно обома ногами при повільному бігу.

Відбирання м'яча

М'яч можна відбирати зусібіч, коли суперник приймає м'яч або коли веде його.

Найкраще відбирати м'яч тоді, коли суперник приймає його; уважно дивись не на відволікаючі рухи суперника, а на м'яч.

Найчастіше м'яч відбирають тоді, коли він знаходиться попереду гравця. Намагайся випередити суперника, щоб вибити м'яч у нього з-під ноги.

У  момент заволодіння  м'ячем зігни коліна і трохи нахились.

Вкидання м'яча

Якщо м'яч перетнув бічну лінію, його треба повернути на поле. Це і називається — "вкидання".

Вкидай   м'яч   обома   руками   з-за голови;

• стій обличчям до поля на тому місці, де м'яч перетнув лінію;
• не відривай ноги від землі;
• не заступай за бокову лінію.

Вправи для тренування

Кидок м'яча в парах, гравці яких стоять на відстані 3-4 м один від одного.

Кидок м'яча з кроку в ноги товариша.

Жонглювання м'ячем

Жонглювання м'ячем добре розвиває спритність, допомагає швидше опанувати прийоми футболу.

Легко підбивай м'яч стопою і лічи, скільки разів ти зможеш утримувати його; спробуй зробити таке жонглю­вання 5-6 разів поспіль.

Іноді футболісти підбивають м'яч коліном; потренуйся -  і ти теж так зможеш.

Удар внутрішньою частиною підйому по нерухомому м'ячу

Удар внутрішньою частиною підйому по нерухомому м'ячу застосовують під час коротких, середніх і довгих передач та ударах по воротах.

Він виконується так само, як і удар серединою підйому, але в останній перед ударом момент треба розвернути носок ноги назовні. Розбіг робиться під кутом у напрямку удару.

Опорну ногу треба поставити на зовнішню частину стопи збоку від м'яча на 20—30 см, сам удар спрямувати на м'яч трохи збоку від його центру.

Щоб краще опанувати прийом удару внутрішньою частиною підйому по нерухомому м'ячу, попередньо потренуйся виконувати такі вправи.

Ударяй по нерухомому м'ячу з місця у бік партнера, який стоїть навпроти на відстані 5-6 м від тебе.

2

Стань на відстані 1-2 м від м'яча під кутом до напрямку удару. Потім подовженим кроком, подібним до стрибка, підійди до м'яча. Опинившись поряд з ним, ударом спрямуй м'яч партнеру.

Удари по м'ячу з місця середньою частиною лоба

Ударами по м'ячу головою можна передати м'яч партнеру, перехопити передачу, спрямовану на суперника, ударити по воротах.

Цей прийом вимагає зусиль м'язів шиї, тому їх треба постійно тренувати.

Вправи для тренування удару головою

Натисни  рукою  на лоба, напружуючи м'язи шиї.

Нахили голову вперед. Повільно, напруженням м'язів шиї, повертай голову з одного боку в інший.

М'яч тримай прямими руками трохи вище голови. Згинаючи руки, нахиляй голову вперед, щоразу тор­кайся м'яча, натискаючи лобом.

Натисни головою на напружену долоню. Повторюй вправу в кожен бік.

Станьте попарно на відстані 2—3 м один від одного. Один гравець кидає м'яч на голову другому, а той відбиває його середньою частиною лоба.

Станьте по троє трикутником. Перший гравець посилає м'яч другому,другий відбиває його головою, третій ловить його атак продовжується гра по колу.

Зупинка м'яча внутрішнім боком стопи

Зупинка м'яча, який котиться, внутрішнім боком стопи.

Зупинка м'яча, який опу­скається, внутрішнім боком стопи.

Удари по м'ячу ногою

Середина підйому ноги - - це та частина стопи, яку покриває шнурівка взуття.

Удари по м'ячу — це основний спосіб ведення гри. їх ви­конують ногою і головою, і вони вимагають точного вико­нання.

Удари по м'ячу ногою, незалежно від способу виконан­ня, можна розділити на два види: прямі і різані.

При прямому ударі м'яч летить в напрямку заподіюва­ного удару. Якщо ж напрямок удару здійснюється в якій-небудь стороні від центру ваги м'яча, то це різаний удар. Такий удар не можна називати неточним: ним потрібно ко­ристуватися так само, як і іншими, траєкторію польоту ви­бирати (передбачати) особливо ретельно.

Точне і своєчасне виконання удару по м'ячу дозволяє заощаджувати сили, швидко і планомірно розвивати ата­ки, змушувати польових гравців і воротаря суперників час­тіше помилятися. Адже гра складається з великої кількості ударів і передач на різні відстані. По тому, наскільки успіш­ні ці дії, судять і про видовищну красу футбольного дво­бою.

Удар внутрішньою стороною стопи застосовується в ос­новному при коротких і середніх передачах, а також при ударах із близької відстані. Ударний рух почина­ється з одночасного згинання стегна і повороту назовні удар­ної ноги. У момент удару і проводки стопа знаходиться стро­го під прямим кутом до напрямку польоту м'яча.

Удар по м'ячу внутрішньою стороною стопи.

Правильний удар внутрішньою частиною підйому може бути дуже сильним і точним. Застосовується при середніх і довгих передачах, "прострілах" уздовж воріт і ударах по цілі з усіх дистанцій. Розбіг під кутом у 30—60° віднос­но м'яча і цілі. Замах близький до максимального. Опорну ногу ставлять на зовнішній звід підошви. Тулуб трохи на­хилений у бік опорної ноги. У момент удару носок відтяг­нутий донизу.

Удар по м'ячу внутрішньою частиною підйому.

Удар середньою частиною підйому роблять з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м'ячем і ціллю. Замах і ударний рух виконують в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягну­тий донизу. Умовна вісь, яка ніби з'єднує м'яч і колінний суглоб, у момент удару і проводки строго вертикальна.

Удар по м'ячу середньою частиною підйому.

Удар зовнішньою частиною підйому найчастіше засто­совується для виконання різаних ударів. Структура рухів при ударах середньої і зовнішньої частин підйому подібна. Від­мінності полягають у тому, що під час ударного руху гоміл­ка і стопа повертаються усередину.

Удар носком  використовують, коли треба зне­нацька, без підготовки вдарити по цілі. Місце початку роз­бігу, м'яч і ціль - - на одній лінії, Останній крок розбігу — замах, У момент удару носок трохи піднятий.

Удар по м'ячу носком.

Удар п'ятою через складність виконання застосовується рідше; він незначний за силою і точністю, Перевага його — у несподіванці для суперників.

Опорна нога на рівні м'яча. Для замаху ударна нога про­носиться над м'ячем уперед. Удар виконують різким рухом ноги назад. Стопа паралельна до землі.

Удар по м'ячу п'ятою.

Удари по м'ячу, що котиться, в основному не відрізня­ються від ударів по нерухомому м'ячу. Головне завдання скоординувати швидкість відповідного руху з напрямком і швидкістю польоту м'яча.

При ударі по м'ячу, який котиться від гравця, опорну ногу ставлять збоку — за м'яч. При ударі по м'ячу, що ко­титься назустріч, вона не доходить до м'яча. Якщо м'яч ко­титься збоку, то раціонально виконати удар ногою, котра ближча до м'яча. В усіх випадках відстань від місця поста­новки опорної ноги до м'яча залежить від швидкості його руху. Ударний рух виконується, коли м'яч наблизиться до опорної ноги.

Удари по м'ячу, котрий летить. Швидкість м'ячів, котрі летять, звичайно вища, ніж тих, що котяться, тому головна трудність полягає в тому, щоб визначити місце зустрічі з м'ячем, котрий летить. Удари по м'ячах, що опускаються і низько летять, подібні структурою руху до ударів по м'я­чах, які котяться

Удар по м'ячу, котрий летить.

Удар з пів-льоту виконується середньою чи зовнішньою частиною підйому відразу ж після відскоку м'яча від землі. Опорна нога ставиться ближче до місця його приземлення. Гомілка в момент удару і проводки вертикальна, носок відтягнутий.

Удар по м'ячу з пів-льоту.

Зупинки - спосіб прийому м'яча та оволодіння ним. Їх мета —  погасити швидкість м'яча, що котиться чи летить для здійснення подальших дій.

Зупинка м'яча ногою. Основні фази руху є загальними для різних способів.

Підготовча фаза — зайняття вихідного положення — ха­рактеризується перенесенням маси тіла на опорну ногу, яка трохи зігнута для стійкості. Ногу, котра зупиняє, посила­ють назустріч м'ячу.

Робоча фаза — поступливий (амортизуючи) рух зупи­няючою ногою, котра трохи розслаблена. У момент стикан­ня з м'ячем (чи трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється.

Завершальна фаза — зайняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься у бік зупиняючої ноги і м'яча.

Зупинка м'яча внутрішньою стороною стопи. Щоб зупинити м'яч, який котиться, ногу виносять назустріч йому. Стопа розвернута назовні на 90°. У момент зіткнення м'яча і стопи зупиняючу ногу відводять назад до рівня опор­ної ноги.

Зупинка м'яча внутрі­шньою стороною стопи.

Зупинка м'яча підошвою. Коли м'яч, який ко­титься назустріч, наближається, ногу виносять уперед.

. Зупинка м'яча підошвою.

Піднятий вгору під кутом 30— 40°. Поступливий рух назад незна­чний.

Для того, щоб зупинити підош­вою м'яч, котрий опускається, тре­ба точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги піднятий. У момент доторкання м'яча до зе­млі його накривають (але не дав­лять) підошвою.

Зупинка м'яча підйомом. При зупинці м'ячів, котрі опускаються з високою траєкторією, стопа зупиняючої ноги розташована паралельно до землі. Поступливий рух здійснюється донизу - - назад.

Зупинка м'яча стегном. Стегно розташовують під пря­мим кутом до м'яча, котрий летить. М'яч стика­ється із середньою частиною стегна. Поступливий рух здійс­нюється донизу — назад.

Зупинка м'яча стегном.

Зупинка м'яча грудьми. У підготовчій фазі футболіст сто­їть обличчям до м'яча, ноги на ширині плечей чи невеликого кроку (50—70 см), груди подаються вперед, руки злегка зігнуті. При наближенні м'яча тулуб відводять на­зад, плечі і руки висувають уперед.

Зупинка м'яча грудьми.

При зупинці м'ячів, котрі низько летять, у підготовчій фазі зупиняюча нога більше згинається в колінному суглобі і піднімається до рівня м'яча. М'ячі, котрі високо летять, зупиняють у стрибку.

Ведення м'яча. Ведення м'яча здійснюється за допомогою всіляких переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба). Відповідно до тактичних завдань, удари по м'ячу при веденні виконують з різними послідовністю, рит­мом і силою. Якщо треба швидко подолати значну відстань, м'яч "відпускають" від себе на 10—12 м. При протидії супер­ника потрібно постійно контролювати м'яч і не "відпуска­ти" його далі ніж на 1—2 м. Необхідно зазначити, що часті удари знижують швидкість ведення.

При веденні середньою частиною підйому роблять пере­важно прямолінійний рух. Ведення внутрішньою частиною підйому дає можливість виконати переміщення по дузі. Най­більш універсальним є ведення зовнішньою частиною під­йому. При веденні стрибаючих м'ячів використовуються удари середньою частиною підйому, стегном чи головою.

Ведення зовнішньою частиною підйому вико­нують несильними ударами в нижню частину м'яча, щоб надати йому зворотного руху, завдяки чому він не віддаля­ється надмірно від гравця.

. Ведення м'яча зовнішньою частиною підйому.

При веденні внутрішньою частиною підйому гравець спрямовує м'яч перед собою, носок ноги перед до­торком до м'яча трохи вивертає назовні Стопа не напру­жена. Ведення правильне, якщо м'яч постійно під контро­лем, на дуже близькій відстані і темп бігу не порушується. У таких умовах супернику дуже складно відібрати м'яч.

Відволікаючі дії (фінти). Здійснюються в безпосередньо­му єдиноборстві із суперником, щоб подолати його опір і створити необхідні умови для подальшого ведення гри.

Виділяють дві найбільш загальні фази відволікаючих дій — підготовку і реалізацію. Інсценування намірів у пер­шій фазі відповідає підготовчій частині техніки виконання ударів по м'ячу, зупинок і ведення. Природним демонстру­ванням дій визначається і бажана відповідна реакція супер­ника. У другій фазі реалізуються справжні наміри футболі­ста. їй властива значна варіативність, котра обумовлюєть­ся ігровими ситуаціями і тактичними міркуваннями. Вико­ристовуються різні варіанти: відхід з м'ячем, відбирання м'я­ча, пропуск м'яча партнеру — і їх поєднання.

Фінти "відходом" ґрунтуються на принципі несподіва­ної і швидкої зміни напрямку руху. При атаці супротивни­ка спереду застосовується відхід випадом. Зближаючись із суперником, на відстані 1,5— 2 м від нього, поштовхом пра­вої ноги футболіст здійснює широкий випад уперед. Супер­ник намагається перекрити зону проходу і переміщається у бік випаду. Різким поштовхом лівої ноги робить крок впра­во. Зовнішньою частиною підйому правої ноги м'яч поси­лається вправо — уперед. Якщо супротивник атакує позаду, застосовується фінт "відходом" з переносом ноги через м'яч

. Фінт "відходом" з переносом ноги через м'яч.

Фінти "ударом" по м'ячу виконуються під час ведення, після передачі м'яча партнером, після зупинки. Зближаю­чись із суперником, роблять замах ударною ногою на м'яч. Реагуючи на це, суперник намагається відібрати м'яч чи перекрити зону удару за допомогою випаду, шпагату, підкату, що пов'язано зі сповільненням руху чи зупинкою. За­лежно від ігрової ситуації у фазі реалізації відбувається від­хід уперед, вправо, вліво чи назад

Фінт "зупинкою" м'яча ногою застосовується під час ве­дення і після передачі м'яча партнером. У першому випадку інсценізується спроба зупинки з м'ячем. Атакуючий суперник сповільнює рух. У цей момент відбувається прискорен­ня з м'ячем.

Фінт «зупинкою»

У другому випадку після передачі стають у підготовче положення для зупинки м'яча. Суперник атакує гравця Однак той, замість зупинки, пропускає м'яч, повертається [ оволодіває ним.

Відбирання м'яча. Відбирання м'яча ударом по ньому чи його зупинкою здійснюється в той момент, коли суперник трохи "відпустить" м'яч від себе. Є два різновиди відбиран­ня: повне і неповне. При повному — м'ячем оволодіває сам відбираючи, чи його партнер. При неповному — м'яч від­бивають на певну відстань чи за бокову лінію. У складних ігрових ситуаціях використовуються випад і підкат.

Відбирання м'яча у випаді дозволяє прийняти м'яч на відстані 1,5—2 м. Його застосовують при спробі суперника обійти гравця справа чи зліва. Швидким переміщенням у бік м'яча роблять випад. Важко-досяжні м'ячі вибиваються переважно носком у пів-шпагаті чи шпагаті

Відбирання перехопленням застосовується, коли суперник, рухаючись із м'ячем назустріч, відпускає його від себе. Захисник повинен уловити цей момент і рі­зким рухом оволодіти м'ячем чи відбити його, поставивши на його шляху ногу.

Відбирання м'яча поштовхом у плече. Цим спо­собом користуються переважно тоді, коли футболіст, котрий во­лодіє м'ячем, дає можливість атакувати

Відбирання Частина  тіла, якою і в яку

м'яча поштовхом у плече.  дозволено робити поштовх.

себе збоку. Суперники зрівню­ються у швидкості пересування. По­штовх виконують плечем у плече, при цьому рука того, хто штовхає, притис­нута до тулуба. Маса тіла суперника повинна бути перенесена на далеку від гравця, котрий відбирає, ногу. Втра­тивши рівновагу, атакований на мить перестає контролювати м'яч, і цього досить, щоб відібрати його.

Підкат найбільш технічно складних прийомів відбирання м'яча.

Футболісту часто доводиться атакувати суперника не спереду, а збоку від нього, коли він уже пробіг мимо і немає можливості відібрати м'яч за допомогою поштовху плечем без порушення правил. Рухаючись в одному напрямку з ата­куючим, той, хто захищається, намагається вибити в нього м'яч носком, підйомом, зовнішньою, внутрішньою сторо­ною стопи чи підйому або підошвою. Щоб відібрати м'яч чи вибити його в підкаті, гравець повинен зробити склад­ний маневр. Слід зазначити, що підкат дає можливість віді­брати м'яч у межах правил у тих випадках, коли зробити це інакше вже неможливо. Гравець, котрий опанував технікою підкату, може запобігти безлічі небезпечних ситуацій. Од­нак неправильне виконання підкату приводить до штраф­ного удару на небезпечній відстані від воріт.

Оскільки підкат виконується в процесі швидкого руху, гравець повинен мати відмінне почуття темпу, позиції, умі­ти ковзати ногою по поверхні поля і швидко вставати.

Техніка виконання підкату така: перебуваючи трохи по­заду і збоку від суперника, захисник починає згинати в ко­ліні опорну ногу, ковзаючи по ґрунті, а іншою — зупиняє м'яч чи вибиває його з-під ноги атакуючого.

Буває (і дуже часто!), що прийом виконаний правильно, однак суперник сам зачіплює ногу лежачого захисника і па­дає. У цьому випадку порушення правил немає.

Література

1. Васьков Ю.В., Пашков І.М. Уроки фізкультури в загальноосвітній школі 1-11 клас. За програмою ”Основи здоров’я і фізична культура”.— Харків, ТОРСІНГ, 2004.
2. Качеров О.Б., Арефьєв В.Г. Основи здоров’я і фізична культура. – Київ, Просвіта, 2003.
3. Спортивні ігри. – Харків, Основа, 1993.
4. Віхров К.Л. Футбол в школі. – Київ, Комбі ЛТД, 2004.

ЗМІСТ.

1.Передмова.

2.Правила гри.

3.Рекомендовані та тренувальні вправи з м’ячем.

4.Література.

Передмова.

    У зв’язку з постійним підвищенням негативного впливу на здоров’я людей різноманітних несприятливих чинників навколишнього середовища усе більшого значення набувають систематичні заняття фізичною культурою. Фізична культура накопичила величезний арсенал різноманітних фізичних вправ, які за умови правильного використання здатні забезпечити гармонійний фізичний розвиток, міцне здоров’я, повноцінний активний відпочинок.

    Спортивні ігри, а саме футбол, включені в програми з фізичної культури з 1 по 12 клас загальноосвітніх закладів. На вивчення відводиться приблизно 60% навчального часу.

    Футбол має величезне оздоровчо-гігієнічне значення. Методично грамотно організовані заняття сприяють правильному формуванню підростаючого організму, гармонійному розвитку дитини. У процесі занять футболом розвиваються практично усі м’язи людини, в тому числі і серцевий, розвиваються і зміцнюються органи дихання, зміцнюється кісткова система, підвищується рухливість суглобів і еластичність м’язів.

    Систематичні тренування юних гравців сприяють вихованню цілеспрямованості, сили волі, працьовитості. Тренування та участь у змаганнях сприяють розвитку дружби, вміння працювати в команді, почуття обов’язку і відповідальності, поваги до своїх партнерів та суперників.

    У ході навчального процесу з футболу повинні розв’язуватися такі завдання:

- зміцнення здоров’я та сприяння правильному всебічному розвитку учнів;

- розвиток основних фізичних якостей;

- набуття необхідних теоретичних і методичних знань з області футболу, гігієни і самоконтролю;

- оволодіння основними прийомами техніки і тактики гри;

- виховання сміливості, дисциплінованості, працелюбства, відчуття дружби, відповідальності;

- активний відпочинок;

- зняття психоемоційного напруження.

    Матеріал міні-підручника передбачає вивчення основних технічних прийомів і тренувальних вправ та правил гри.

Примітки.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

36.1

2.34

33.35

3.32

31.5

4.30

26.6

10.25

24.21

9.23

22.7

11.28

27.13

14.29

8.15

16.12

20.17

18.19