Тести від «На Урок»: Організація дистанційної роботи під час карантину

Мистецький словник-довідник "Мистецтво - від А до Я"

Про матеріал

Ця розробка містить перелік слів, термінів, понять та їх визначення, що вживаються у змісті навчального матеріалу предметів художньо-естетичного циклу. Ці матеріали для вчителів предметів художньо-естетичного спрямування: музичне мистецтво, образотворче мистецтво, інтегрований курс "Мистецтво" та "Художня культура".

Перегляд файлу

А

АБСТРАКЦІОНІЗМ – модерністський напрям в образотворчому мистецтві XX століття. Абстракціонізм – це цілковита відмова від наближеного до дійсності зображення форм, комбінація геометричних фігур, кольорових плям та ліній. Це – напрям нефігуративного мистецтва, який відмовився від наближеного до дійсності зображення форм в живопису і скульптурі.

АВАНГАРДИЗМ (авангард) – принципово нове мистецьке явище, що з'явилося на початку XX ст. Українським авангардом вважаються перші течії модернізму.

АГОН – своєрідне творче змагання між дійовими особами в еллінських комедіях, завдяки якому розкривається ідейний зміст твору.

АКТОР(actor – той, хто діє) – виконавець ролей в драматичних, оперних, балетних, естрадних, циркових виставах та кінофільмах, творець сценічних образів.

АМПЛУА (фр. emploi – роль, посада, місце, заняття) – певний рід ролей, відповідний зовнішнім і внутрішнім даним актора.

АНТИЧНІСТЬ – термін античність походить від латинського слова, що означає стародавній. Головним принципом античного мистецтва було дотримання геометричних пропорцій і симетрії. Найяскравіше це появилося в архітектурі та скульптурі. Провідними архітектурними спорудами були храми, театри, громадські будівлі. Вони відрізняються простотою форм, вишуканістю, відсутністю зайвих деталей.

АРАБЕСКИ (італ. arabesco – арабський) – складний орнамент з геометричних фігур і стилізованих рослинних мотивів, куди часом включаються каліграфічні східні написи.

Арабески набули поширення в мистецтві арабів та інших народів Близького і Середнього Сходу. В переносному значенні арабески застосовуються до літературних та музичних творів, наприклад, «Арабески» Миколи Гоголя.

АРХІТЕКТУРА (грец. αρχιτεκτονικη – будівництво) – це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

АРХІТЕКТУРНІ ОРДЕРИ, ПОРЯДКИ (лат. ordo, фр. ordre – порядок) – певна структура й художня обробка складових частин стійко-балкової конструкції будівлі.


БАЛАГАННИЙ ТЕАТР – в видовищний театр, переважно комічного спрямування: у ньому розігрували комедійні сценки, виконували гумористичні, сатиричні монологи та пісні.

БАЛЕТ – 1) вид сценічного мистецтва, танцювальна театральна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету і створенні відповідного настрою; 2) синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається в основному засобами танцю, міміки і музики. Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя.

БАРЕЛЬЄФ – скульптурний твір, у якому опукле зображення виступає над площиною фону (стіни) не більше, ніж на половину свого об'єму.

БАРОККО (від порт. Barocco, ісп. barrueco та фр. baroque – перлина неправильної форми) – стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 16 – кінця 18 ст. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, йому спадкує Класицизм. За естетичним визначенням, бароко – стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.

Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція – де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.

Основні риси бароко: порадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, багату на скульптурний декор.

БІҐ БЕНД (англ. Big band – дослівно «великий колектив») – тип оркестру, що спеціалізується на виконанні переважно джазової музики і складається з двох груп – ритмічної та мелодичної (духової).

БЛЮЗ – це музичний стиль, який створили чорношкірі музиканти що проживають в Сполучених Штатах Америки. Вперше блюз почали грати в кінці дев'ятнадцятого століття в південних штатах, в околицях дельти річки Міссісіпі. Музика цього стилю дуже різноманітна, багато музикантів створили свою власну манеру виконання.

Традиційний блюз виконується в основному за допомогою класичної гітари, фортепіано і губної гармошки. Так само можуть використовуватися інші гітари і барабани. Слова пісень зазвичай сумні, ліричні, часто в них співається про самотність і про нещасну любов. Блюз сильно вплинув на інший музичний стиль бугі-вугі, який був дуже популярний у 1930-і роки. Крім того, блюз вплинув і на розвиток джазу, і на творчість багатьох відомих рок-музикантів.

Назва музичного стилю – "блюз", як термін, отримало широке поширення з 1912 року, коли в продаж надійшла перша в історії блюзова платівка. Видав цей збірник традиційних блюзів негритянського фольклору, відомий композитор – Вільямом Хенді, з тих пір його стали називати «батько блюзів».

БЮСТ – це зображення людини, зазвичай портретне, з відображенням торсу від обличчя до грудей.


ВЕРТЕП – старовинний пересувний український ляльковий театр де ставили релігійні і світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси; відтворена стайня з народженням Христа. Український вертепний театр – самобутнє явище у розвиткові нашої театральної культури.

Український вертеп відомий з 17 століття. Світська частина вистави поклала початок української комедії 19 століття. Вертеп поширений в основному в Україні, в барокову добу (17-18 століття) і мав численні регіональні варіанти. Вертеп (у перекладі зі старослов'янської – печера) – явище театральної творчості, яке можна водночас визначити і як перший народний ляльковий театр, і як ранній народний музичний театр, і як варіант драматичного театру.

ВІТРАЖ (фр. vitrage, від лат. vitrum – скло), орнаментальна, або сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло.


ГІПЕРРЕАЛІЗМ – мистецький напрям XX ст., для якого характерним є наслідування фотографії живописними та графічними засобами.

ГЛІПТИКА (від грецького glypho – вирізати) – мистецтво різьби на коштовних і напівкоштовних каменях.

ГОБЕЛЕН (фр. gobelin) – один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, стінний безворсовий килим із сюжетною або орнаментною композицією, витканий вручну перехресним переплетенням ниток. Гобелени виготовляють із кольорових шовкових і/або шерстяних ниток окремими частинами, які потім зшивають між собою (часто окремі колірні плями).

ГОНЧАРСТВО є окремою потужною галуззю народного мистецтва, як за давністю так і за ефектністю виконання. Ще здавна постать гончаря за кругом, не дивлячись на постійну зміну та еволюцію людських смаків і цінностей залишається яскравим, окремим символом мистецтва і ремесел України.

Сама техніка гончарства дещо втратила свою пряму функціональність і зараз поступово переходить у категорію раритетних видів художньої кераміки. З суто ремісничої праці, гончарство стає одним з засобів вираження думок, ідей майстра.

ГОТИКА – слово готика походить від італійського слова що означає незвичайний. Готичний стиль відобразився переважно в архітектурі храмів ,соборів, церков. Також у той час набуло популярності цивільне будівництво міські ратуші, ринки, розкішні замки знаті. На відміну від романського стилю, для готики характерні арки із загостреним верхом, вузькі та високі башти й колони, багато оздоблені фасади з різними деталями та багатоколірні вітражні стрілчасті вікна.

ГРАВЮРА (від.фр.gravure) – 1) друкований відбиток на папері (або на схожому матеріалі) з пластини («дошки»), на якій вирізьблено малюнок; 2) вид мистецтва графіки, що містить багатообразні способи ручної обробки «дощок» і друкування з них відбитків.

Це – вид графічного мистецтва, створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет. Кожен відтиск з друкарської форми вважається авторським твором.

ГРАФІКА (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») – вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, та менше ніж у живопису, використання кольору.

Різновид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні,основою якої, зазвичай, виступає білий папір. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму.

ГРЕЦЬКИЙ ОРДЕР. Грецький ордер складається з трьох основних частин: колони, її підніжжя – стилобата й антаблемента, що спирається на колону й підтримує дах.

Колона (крім доричної) має базу й завершується капітеллю. Антаблемент по вертикалі поділяється на архітрав, фриз і карниз.


ДЕКОРАЦІЯ (від фр. Decoratio – прикраса) – в широкому значенні слова – різна художня прикраса предмету або приміщення.

ДЖАЗ (англ. jazz) – форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIXXX століття в США як синтез африканської та європейської культур та отримала згодом повсюдне поширення. Характерними рисами музичної мови джазу спочатку стали імпровізація, поліритмія, заснована на синкопованих ритмах, і унікальний комплекс прийомів виконання ритмічної фактури -– свінг. Подальший розвиток джазу відбувався за рахунок освоєння джазовими музикантами і композиторами нових ритмічних і гармонійних моделей.

Слово «Jazz» (можливо, походить від фр. chasser – полювати) у креолів означало полювання, а також хвилювання, збудження. В 1860-і в північноамериканській літературній мові з'являється слово «jasm», що означає піднесення, натхнення. Невдовзі йому на зміну приходить слово «jass», а також аналогічне дієслово, що означало, «ловити», «збуджуватись» тощо. Все частіше починають використовуватись звороти «jass around» (блукати, мандрувати) і «jass up» (впадати у веселий стан). Як музичний термін, слово «Jazz» вперше з'явилося 1915 року у зв'язку з білим оркестром, що грав у новоорлеанському стилі, пізніше – в назві новоорлеанського оркестру Тома Брауна – «Том Браун Диксиленд Джаз Бенд», після чого термін «джаз» швидко поширюється в Північній Америці, а згодом і по всьому світу.

ДИЗАЙН – це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності створюваних об'єктів і середовища загалом і потреб людини, як утилітарних так і естетичних.

ДИСКО – стиль популярної танцювальної музики другої половини 1970-их років. Пісні цього напрямку характеризуються високим, часто реверберованим вокалом, рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нотами в партії бас-барабану, 8-мі або 16-ті тривалості у хай-хетів, причому на слабку долю (offbeat) грає відкритий хет та синкопованою електронною басовою лінією. На відміну від року, де переважають гітари, у звучанні диско

ДОРИЧНИЙ ОРДЕР. Доричний ордер – класичний зразок єдності конструктивних і художнього елементів архітектурної форми. Його колона, оформлена канелюрами (поздовжніми жолобками), не має бази і спирається просто на стилобат (цокольну основу будинку). Капітель колони складається з квадратної плити – абака та її круглої основи (подушки) – ехіна. Фриз розчленовано на рівні прямокутні відрізки – метопи за допомогою тригліфів(архітектурних деталей, що імітують оздоблені кінці балок). Метопи трохи западають щодо тригліфів і часом прикрашені барельєфом. Найкращими є ордери храму Парфенон в Афінах (447–432 до н. є., арх. Іктін і Каллікрат), храму Зевса в Олімпії (468–460 до н. є., арх. Лібон) та ін.

ДРАМА (грец. drama – дія) – п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої – переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

ДРАМАТУРГ – письменник, який створює драматичні твори (драми, трагедії, комедії, трагікомедії, водевілі, містерії, інтермедії, драматичні поеми тощо), призначені для вистав на театральному кону або для читання.

ДУМА – розгорнута музично-поетична розповідь-імпровізація в супроводі музичного інструмента (зазвичай кобзи, ліри, бандури чи торбана).


ЕКСЛІБРИС(лат. ex libris – із книг) – книжковий знак, невелика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка. Попередники Екслібрисів – написи власників на рукописних книгах і суперекслібриси – рельєфні зображення на оправі книжок (найстаріший, із гербом Львова, датований 1545).

1.БУКВИЦЯ (англ. Initial Cap від лат. initialis – початковий). Збільшена заголовна літера розділу тексту (глави, параграфу, абзацу). Часто – мальована або декорована.

2.БОСАНЧИЦЯ або БУКВИЦЯ (а також боснійська кирилиця, хорватська кирилиця) – кириличне письмо, яке було поширеним до XVIII століття на території сучасної Боснії та Герцеговини, а також Далмації (сучасна Хорватія).

ЕКСТЕР'ЄР (фр. exterieur, лат. ехtегіог – зовнішній) – художнє та архітектурне зовнішнє оформлення будівлі.

ЕЙСИД-ДЖАЗ (англ. Acid jazz) – музичний стиль,що характеризується поєднанням елементів джазу і фанку 1970-х років, танцювальної музики 1990-х років або хіп-хопу.


ЖИВОПИС (малярство, фр. peinture, англ. painting, болг. живопис, рос. живопись, пол. malarstwo, чеськ. malirstvi) – вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму, живопис найпоширеніший вид образотворчого мистецтва. Слово живопис означає живо писати, твори живопису створюються за допомогою фарб, що наносяться на будь яку поверхню.

Види живопису: монументальний, станковий, декоративний, декораційний, мініатюра.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.


ЗАКОМАРА – в архітектурі Київської Русі напівкругле завершення частини зовнішньої стіни будівлі.

ЗОВНІШНЄ ВИРАЖЕННЯ КОЛОРИТУ – мальовничість і барвистість колірних поєднань у творі.


ІКЕБАНА (яп. «живі квіти») – традиційне мистецтво аранжування квітів у Японії. Ікебана зародилася в Китаї в VII столітті. її винайшов священик-буддист. Спочатку вона використовувалася як підношення богам, Будді і створювалася тільки ченцями. Назва ікебани змінювалася в різні епохи, залежно від назви стилю аранжування.

ІМПРЕСІОНІЗМ(від фр, impression – враження) – мистецька течія у живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині 19 століття у Франції. Основним принципом імпресіонізму було звернення до реальної дійсності з метою передати безпосередні враження від неї. У пейзажах імпресіоністи намагалися зберегти силу першого враження, що дозволяло відобразити в побаченому найхарактерніші риси, оминаючи окремі деталі, в музиці вони шукали нові мелодійні поєднання й гармонізацію твору. Це – мистецька течія у живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині 19 століття у Франції. Засновники імпресіонізму – як і символізму та експресіонізму – діяли на противагу реалізму. Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла – проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця» (1872)

ІМПРЕСІОНІЗМ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ – процес виділення людини, як відносно самостійного суб'єкта в ході історичного розвитку суспільних відносин. Це процес і результат суміщення соціальних вимог, очікувань, норм, цінностей, виявлення особистісних та ділових якостей, що необхідні для ефективного виконання соціальної ролі, із специфікою потреб, властивостей та стимулів діяльності індивідів, тобто персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій.

ІНТЕР'ЄР (фр. Interieur – внутрішня частина, середина; від лат. іntегіог – ближчий до середини) : архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення, що забезпечує людині сприятливі умови життєдіяльності; внутрішній простір будівлі чи окремого приміщення, архітектурне вирішення якого визначається його функціональним призначенням. Також може вживатися щодо оздоблення салонів транспортних засобів: авто, літака, залізничного вагона і т. д.  картина, малюнок і т. ін., на яких зображено внутрішню частину якого-небудь приміщення. Це композиція з деталей, підпорядкована настрою. Це свого роду музичний твір. У ньому мають бути ідея та концепція. їм підпорядковані вибрана форма меблів, колірна гамма меблів, квадратні

ІОНІЧНИЙ ОРДЕР. Іонічний (йонічний) ордер своїми пропорціями стрункіший. Його колона оздоблена канелюрами півкруглого перерізу і спирається на базу складного профілю, утвореного з архітектурних обломів – двох валів і викружки між ними та плінту. Капітель замість ехіна прикрашена двома красивого обрису завитками – волютами. Архітрав поділяється на 3 горизонтальні смуги – фасції, що трохи нависають одна над одною. Фриз іноді прикрашений стрічкою барельєфа. Найкращим зразком є ордерихраму Ніки Аптерос (бл. 421 до н. є., арх. Каллікрат) і Пропілеїв (437–432 до н. є., арх. Мнесікл) в Афінському акрополі та ін.


КАНТ (лат. cantus – спів) – старовинний урочистий, головним чином релігійний, спів.

КАРТИНА – твір живопису, що характеризується закінченим характером (на відміну від ескізу й етюда) і самостійним художнім значенням. На відміну від фрески або книжкової мініатюри, картина не обов'язково пов'язана з певним інтер'єром або певною системою декорування. Складається з основи (полотна, дерев'яної або металевої дошки, картону паперу, каменю), грунту й шару фарби. Картина – один з найтиповіших видів станкового мистецтва.

КАРТОН (італ. cartone) – підсобний великоформатний малюнок, що виконується в розмірі майбутнього твору фрескового живопису, мозаїки, вітражу, гобелену. Картон або картони у ткацтві – ескіз для створення килиму-аррасу. Він створюється художником-картоньєром у розмір майбутнього килима-арраса, по якому і працюють ткалі.

КЕРАМІКА – неорганічні, неметалічні тверді вироби, підготовлені дією тепла з наступним охолодженням. Керамічними називають вироби і матеріали, що одержуються внаслідок спікання глин й їхніх сумішей з мінеральними добавками, а також оксидів і їхніх сполук. Кераміка з'явилася в епоху неоліту. Термін кераміка походить від грец. κέραμος; – «гончарна глина, плитка, кераміка», грец. κέραμος; –Керамікос – назва кварталу гончарів в Стародавніх Афінах.

Переважають клавішні, струнні та електроннімузичні інструменти, які створюють соковитий акомпанемент. В якості солюючих інструментів використовуються переважно оркестрові інструменти (напр. флейти). Темп – від 80 до 140 ударів на хвилину. Диско властива значна кількість оркестрових п'єс.

КІНОМИСТЕЦТВО – вид мистецтва, твори якого створюються за допомогою кінознімання реальних, спеціально інсценованих, або відтворених засобами анімації подій. Це – вид художньої творчості, що сформувався на технічній основі кінематографії.

КЛАСИЦИЗМ – головною рисою класичної архітектури було наслідування форм античного зодчества й еталону гармонії, простоти , вишуканості, логічної якості й монументальності. В цілому будівлям класицизму властива регулярність планування й чіткість обємних форм. Основою архітектурної мови став ордер, подібний за пропорціями до античності. Також набули популярності симетрично-осьової композиції, рельєфи, колони, портики,статуї.

КНИЖКОВА МІНІАТЮРА – це зроблений від руки малюнок, багатобарвна ілюстрація або заставка, кінцівка. І в Стародавньому Єгипті, і в античних папірусних сувоях, і в давньоруських рукописних книгах обов'язково зустрічаються ці чудові твори мистецтва. Художні ілюстрації рукописів відомі вже в Стародавньому Єгипті («Книга мертвих»). Збереглися окремі зразки мініатюр, що відносять до І століття н.е. (рукопис Теренція «Іліада», «Енеїда» – мальовничі ілюстрації перемежовуються з текстом). Наприклад, у бібліотеці міста Мілана зберігається древній екземпляр «Іліади», що прикрашають 500 мініатюр. Мініатюри релігійної тематики.

КОЛАЖ (від фр. склеювати) – технічний прийом в образотворчому мистецтві, який ґрунтується на накладанні на якусь основу різних за фактурою та кольором предметів.

КОЛОРИТ (італ. colorito, від лат. color – фарба, колір) – загальна естетична оцінка колірних якостей твору мистецтва, характер колірних елементів зображення, їх взаємозв'язку, узгодженості кольорів і відтінків. КОЛОРИТНИЙ – в переносному значенні, описова якісна характеристика об'єкта, явища, події, місцевості, твори мистецтва, заснована на зовнішніх ознаках (у тому числі не обов'язково зорових), їх взаємозв'язку, узгодженості. Так, уживаються вирази музичний колорит, звуковий колорит,національний колорит і т. п.

КОМПОЗИТОР (від лат. Compositor – укладач, автор) – автор музичних творів; людина, яка складає музику.

КОМПОЗИЦІЯ (лат. compositio – складання, зв'язування, з'єднання).

КОНДАК – різновид візантійського церковного гімну.

КОНСТРУКТИВІЗМ – напрям в архітектурі, спроба створити життєвий простір за допомогою нової техніки, її логічно доцільних конструкцій, а також естетичних якостей таких матеріалів, як метал, дерево, скло. Конструктивісти зовсім відкидали значення спадщини минулого.

КОНЦЕПТУАЛІЗМ – мистецький напрям XX ст., який ґрунтується на поєднанні не сполучуваних предметів.

КОРИФЕЙ (від грец. вождь,ватажок) – у давньогрецькому театрі – керівник хору або заспівувач, у сучасному розумінні – найвизначніший діяч у певній галузі мистецтва, літератури тощо.

КОРИНФСЬКИЙ ОРДЕР (коринтський) ордер відрізняється від іонічного своїми пропорціями та складнішою формою бази й особливо капітелі, що схожа на букет стилізованих листків аканта й має чотири невеличкі волюти, що підтримують тоненький абак. Найкращими прикладами його є ордери пам'ятника Лісікрата (335–334 до н. є.) та храму Зевса Олімпійського (2 століття до н. є., арх. Коссутій) в Афінах тощо.

КУБІЗМ – революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву.


ЛІБРЕТО (лібретто) (італ. Libretto) – літературна основа великого вокального твору, світського або духовного, наприклад, опери, оперети, ораторії, кантати.


МАФОРІЙ – широка хустина, що вкриває голову й плечі Богоматері.

МИСТЕЦТВО – одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. Розвиток мистецтва як елемента духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями.

МОДЕРНІЗМ виник в кінці XIX – на початку XX століття. Ідеологічне обґрунтування йому дав символізм. Очевидно, що модернізм – це вчення про модерн як стиль в мистецтві і літературі. Слово модерн (modern) означає модерний, новітній, сучасний. Модернізм – загальна назва течій у мистецтві XX ст., яким властиві заперечення реалізму, пошук нових художніх форм.

МОЗАЇКА (фр. mosaique, італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам) – зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

МОНОДРАМА (від моно... і драма ), вигляд драми, призначений для виконання одним актором. До М. відноситься: п'єса-монолог (наприклад, «Про шкоду тютюну» Чехова), драматичні мініатюри, побудовані у формі розмови з безмовним персонажем («Подорожній» Брюсова), і тому подібне. М. називають також драматичний твір з двома і декількома дійовими особами, ролі яких виконує один актор (мініатюри театру «Криве дзеркало» в Петербурзі, мініатюри А. І. Райкина).

МУЗИКА – мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовій (ритм), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.


ОРНАМЕНТ (від лат. ornamentum – прикраса) – візерунок або узор, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів, стилізованих тваринних чи рослинних мотивів. Орнамент, як прикраса, відіграє функцію естетичного оздоблення тіла (ювелірні прикраси), приміщення, споруди (архітектурні прикраси), чи будь-якого іншого простору. Це досить складна система, що компонується з різноманітних елементів, знаків, символів, які взаємодіючи між собою, створюють цілісну енергетичну картину, зрозуміти яку сьогодні глибинно важко. К. Широцький підкреслив, що «на найпростішій і на найскладнішій стадії в розвитку орнаменту народ звертається до природи, але не просто копіює навколишню дійсність, а перероблює, спрощує і своїм умовним малюнком створює власний стиль


ПАНТОМІМА (від грец. παντόμῑμος – мімічний актор) – вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла тощо.

ПАРК – це спеціальна обмежена природна чи штучна територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку. Перші парки в Європі з'явилися в добу Середньовіччя. Вони створювалися багатими феодалами для того, щоб виділити певну територію для полювання і залишити її недоторканою для інших феодалів чи простолюду.

ПАРТЕСНИЙ СПІВ – різновид багатоголосого (найчастіше чотириголосого) хорового виконання а capella за окремими партіями (голосами).

ПАРТЕСНИЙ КОНЦЕРТ – одночастинний багатоголосий хоровий твір віртуозного характеру.

ПЕЙЗАЖ (фр. Paysage, від країна, місцевість) – жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа. Пейзажем називають також окремий твір цього жанру. Як самостійний різновид образотворчого мистецтва пейзаж виник у китайському мистецтві, китайському живопису. Різновидом пейзажу є зображення моря і подій, що відбуваються на морі (баталії, природні катастрофи, спортивні змагання тощо). Пейзаж за морською темою називається марина.

ПІСНЯ – словесно-музичний твір, призначений для співу.

ПЛІНФА – широка пласка цегла, що застосовувалась як будівельний матеріал для візантійських і давньоруських храмів.

ПОВІТРЯНА ПЕРСПЕКТИВА – розмитість або втрата ясності обрисів віддалених об'єктів, викликана атмосферою. Ефект виникає через зникнення кольору і контрастності яскравості між віддаленими об'єктами і фоном. Це один з монокулярних сигналів для сприйняття глибини.

ПОЕТИКА – наука про складання поезії.

ПОЛІСТИЛІСТИКА – це зумисне поєднання в одному творі несумісних, або надзвичайно відмінних, різнорідних стилістичних елементів.

ПОРТРЕТ (фр. portrait) – мальоване, скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей. Відповідний жанр образотворчого мистецтва. Багато портретів створено і в гравюрі.

ПОСТМОДЕРНІЗМ – напрям у мистецтві, що прийшов на зміну модернізму, спрямований проти безликої стандартизації.

ПРОПОРЦІЯ (рос. пропорция, англ. proportion, нім. Proportion f, Verhaltnis m) -

  1. Співвідношення частин цілого між: собою. Відіграє основну роль у симетричних конструкціях, зокрема кристалів мінералів.
  2. Рівність двох відношень.
  3. Кількісні співвідношення між галузями, стадіями й елементами виробництва.

Пропорції в архітектурі – відповідність частин, система співвідношення їх між собою і з цілим (пропорційний лад), одне з основних засобів архітектурної композиції, що сприяє гармонії художнього образу будівлі або ансамблю.


РАЙОК – різновид вистав на ярмарках. Це невеличка, барвисто розписана скриня з двома отворами, у яких показували намальовані картинки й коментували їх.

РАКУРС (або ракурс) (фр. – вкорочений ) – незвична для ока перспектива зображення предмета, спричинена непаралельністю площини світлочутливого шару фотоматеріалу до площини, в якій розташований предмет.

РАЦІОНАЛІЗМ – мистецький напрям, що прагнув знайти раціональні начала в образному аспекті архітектури, максимально освоїти досягнення сучасної науки і техніки.

РЕАЛІЗМ – найбільше проявився в літературі, живописі, театрі, а з кінця століття у фотомистецтві та кіно. В образотворчому мистецтві реалізму дуже активно розвивалися жари пейзажу, натюрморту, портрету побутового характеру. Відображення буденного життя простої людини стало однією з провідних тем живопису.

РЕЖИСЕР (фр. regisseur – «завідувач», від лат. Rego – «управляю») – творчий працівник видовищних видів мистецтва: театру, кінематографу, телебачення, цирку, естради. Постановник вистави, кінофільму, естрадно-концертної програми, циркового спектаклю

РЕКЛАМА – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

РЕНЕСАНС – назва епохи походить від слова відродження. Для живопису епохи Ренесансу характерне зближення художників із природою, дотримання законів анатомії, перспективи, дії світла. Митці зображуючи картину на традиційну релігійну тематику, почали застосовувати нові художні прийоми, зокрема побудову об’ємної композиції, використання пейзажу на задньому плані. Це дозволило зробити художні твори реалістичними.

РЕПЕРТУАР – (фр. repertoire, від пізньолатинського repertorium «перелік, список») – сукупність творів, які виконуються у театрі, на концертах і т. ін., або коло ролей, номерів, музичних чи літературних творів, що виконуються певним артистом.

РЕТУШ – корегування фотографічних зображень.

РИМСЬКІ ОРДЕРИ. Римські архітектурні ордери відрізняються від грецьких декоративним характером – вони нечасто виконують функції тримальної конструкції, а здебільшого прикрашають будівлю, розчленовуючи стіну по горизонталі. З'являються багатоярусні ордери, напр. у Колізеї (75–80 н. є.), де поєднано доричний, іонічний та коринфський архітектурні ордери.

Ордери грецькі походженням доповнюються тосканським ордером (подібним до доричного, але з колоною рівної поверхні) і складним, або композитним (від італ. сотрозію – складний, складений) – архітектурний ордер, у якому схема коринфської капітелі (див. «коринфський ордер») ускладнена чотирма іонічними волютами (див. «іонічний ордер»), що підтримують верхню частину капітелі (абак). В добу Відродження класичні Архітектурні ордери вивчено і теоретично обґрунтовано              в              трактатах              італ. арх. Вітрувія, Альберті, Віньйоли, Палладіо тощо; їх було покладено в основу архітектури Відродження.

РИТОРИКА – ораторське мистецтво.

РИТИНА або ГРАВЮРА (фр. gravure від graver – вирізати, створювати рельєф) – вид графічного мистецтва, створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет. Кожен відтиск з друкарської форми вважається авторським твором.

РОК-МУЗИКА (англ. Rock) – узагальнена назва низки напрямків популярної музики другої половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу. Термін Rock очевидно є скороченням від Rock'n'roll і дослівно перекладається як «хитати(ся); трясти(ся)». Також «роком» називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру.

Рок-музика має велику кількість напрямків: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці (т.зв. «попсі»), хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і немало музичних явищ балансують на грані між ними.

РОМАНТИЗМ – найбільше романтизм проявився в живописі, літературі, музиці, театральному мистецтві. На відміну від класицизму він майже відсутній в архітектурі. Романтичні тенденції вплинули переважно на садово-паркову архітектури й виникнення так званої неоготики. Живопис і графіка найпоширеніші види епохи романтизму.


САДОВО-ПАРКОВЕ МИСТЕЦТВО (або садово-паркова архітектура) – мистецтво створення декоративних садів, парків та інше. Ділянок зелених насаджень, призначених для естетичного поліпшення краєвиду і для відпочинку населення. Використовуються рослинність, рельєф та інші природних елементи як основні компоненти при створенні певних художніх образів.

СИМВОЛ (англ. symbol символ) – знак, сутність, яка позначає іншу сутність. Знаком можуть виступати об'єкт, зображення, написане, слово, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад матеріальний об'єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття). Символи вказують (або слугують в якості знака) на ідеї, поняття або інші абстракції.

СИМВОЛІЗМ – найбільший модерністський напрямок у мистецтві, що виник в другій половині 19 століття у Франції і отримало широке розповсюдження в країнах Європи на межі 19-20 століть.

СИНКРЕТИЧНИЙ – той, що поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи.

СИНТЕЗ – процес з'єднання або об'єднання раніше розрізнених речей або понять в ціле або набір. Термін походить від грец. σύνθεσις – поєднання, приміщення разом (συν – з, разом і θέσις. – стан, місце).

СКАНЬ (від старослов'янського дієслова «ськати» – сукати, звивати в одну нитку кілька пасом), філігрань – вид ювелірної техніки: ажурний або напаяний на металевий фон візерунок з тонкого золотого, срібного або мідного дроту, гладкого або звитого в мотузочки. Вироби зі скані часто доповнюються зернню (маленькі срібні або золоті кульки) та емаллю.

СКУЛЬПТУРА (лат. sculptura, від лат. sculpo – вирізаю, висікаю) – ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри – портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури – побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.

За своєю формою розділяють два види скульптури: рельєф та круглу скульптуру. Остання в залежності від призначення ділиться на монументальну (великі архітектурні ансамблі, пам'ятники), монументально-декоративну (прикрашає будинки та парки) та станкову (зазвичай представлена в музеях, на виставках або є частиною інтер'єру)

СМАЛЬТА – кольорове непрозоре скло у вигляді кубиків або пластинок,призначене для створення мозаїки.

СФУМАТО – термін, що позначає м'якість живописної манери, плавність тональних переходів, розпливчастість, розмитість контурів. Термін ввів видатний художник епохи Італійського Відродження Леонардо да Вінчі. У «Трактаті про живопис» Леонардо дає настанови молодому живописцю: слідом за перспективою і «рельєфністю» необхідно об'єднувати «тіні та світла», щоб вони були «без риси або краю, як дим».

СЮРРЕАЛІЗМ (фр. Surrealism – надреалізм) – один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві. Сюрреалізм – літературний і мистецький напрям, що виник після Першої Світової війни, на початку 20 століття головним чином у Франції. Філософськими засадами сюрреалізму є суб'єктивно-ідеалістичні теорії інтуїтивізму, фрейдизму, східні містико-релігійні вчення. Це – модерністський напрямок у мистецтві XX століття, що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомості, а його методом розриви логічних зв'язків, замінених суб'єктивними асоціаціями. Головними рисами сюрреалізму є протиприродність сполучення, що лякає, предметів і явищ, яким надається видима вірогідність.


ТАНЕЦЬ – вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів людського тіла. В танці відображається емоційно-образний зміст музичних творів.

ТЕАТР (від грец. θέατρον – місце видовища) – вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

ТИРАЖНА ГРАФІКА – сукупність видів графіки, що дають можливість поширення графічних творів у чисельних рівнозначних екземплярів. За призначенням розрізняють станкову друковану графіку (естамп), книжкову, газетно-журнальну, прикладну друковану графіку і плакат.

ТРАГЕДІЯ (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) – драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації.


ФЛЕЙТА ПАНА – духовний інструменту вигляді з'єднаних разом кількох сопілок різної величини та настройки.

ФОЛК-МЕТАЛ (англ. Folk metal) – один із напрямів музики metal, що увібрав у себе елементи народної музики. Фолк-метал з'явився як результат впровадження елементів народної музики в звучання різних стилів metal.

ФОТОГРАФІЯ (від грецького світло та пишу) – сукупність різноманітних науково-технічних засобів і технологій, які мають на меті реєстрацію одиничних довготривалих зображень об'єктів за допомогою світла.

ФОТОМИСТЕЦТВО – різновид художньої творчості, в основі якого лежить використання виразних можливостей фотографії.

ФРЕСКА (від італ. affresco – свіжий) – живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.

ФРОНТОН – завершення фасаду будівлі, портика або колонади у формі трикутника, утвореного двома скатами даху й карнизом.


ХУДОЖНИК – людина, що професійно займається образотворчим і необразотворчим мистецтвом.

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА – це культура виробництва мистецтва, культура його розповсюдження, пропаганди, культура його сприйняття, розуміння, культура насолоди мистецтвом.

ХОРЕОГРАФ – фахівець в області хореографії, постановник танців (у тому числі і танцювальних композицій фігуристів та майстрів художньої гімнастики) та балетних вистав; балетмейстер.

ХОРЕОГРАФІЯ(від грец. χορεία – танець, хоровод, та грец. γράφω – писати) – мистецтво постановки танцю як послідовності кроків, рухів, фігур для створення найкращого сценічного ефекту.

ХОР (грец. χορός - «толпа» рос. собрание поющих (П. Чесноков) – колектив співаків; організований колектив співаків, який здатен виконати будь-який твір на найвищому професійному рівні (К. Пігров); колектив співаків, які разом виконують який-небудь вокальний твір з інструментальним супроводом чи без нього (Музична енциклопедія, М.,1981)


ЦИВІЛІЗАЦІЯ – це людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

 

 

 

 

 

 

Ч

ЧЕМБАЛО – різновид клавішного музичного інструмента, попередник фортепіано.

 

 

 

1

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Єрмак Марина Миколаївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
30 березня 2018
Переглядів
1554
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку