МЕТА: навчити учнів класифікувати твори мистецтва за художніми напрямками та стилями; використовувати спеціальну термінологію, набуті знання у процесі художньо-творчої діяльності; порівнювати твори різних напрямів та стилів у мистецтві; розвивати уміння аргументувати оцінні судження щодо ролі художньої спадщини в житті людини та суспільства, виховувати художній смак
Обладнання: додаткові теоретичні матеріали за темою, картки-завдання з описом різних напрямів та стилів у мистецтві; презентація з видами відомих архітектурних пам’яток світу, живописних творів різних художніх напрямів; роздатковий наочний матеріал (кольорові зірочки для кожного учня за кількістю періодів у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури).
Тип уроку: комбінований урок
ХІД УРОКУ
І. Організація уваги учнів.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
ІІІ. Мотивація навчальних знань.
Інтерактивна гра « Картинна галерея».
На одному слайді розташовано 4-5 репродукцій картин або фотографій архітектурних споруд, які містять ознаки одного історичного стилю. Об’єднавши учнів у групи, учитель пропонує їх представникам через деякий час назвати спільні ознаки стилю.
ІV. Повідомлення теми й мети уроку. V. Вивчення нового матеріалу
1. Розповідь учителя.
Мистецтво — це невід’ємна частина культури, художня діяльність людей. При цивілізаційному підході до історії мистецтва можна простежити певні закономірності його розвитку. Мистецтвознавцями розвиток культури розглядається як трансформація художніх стилів протягом історичного часу. Оглядаючи історичний шлях, який пройшло людство, можна виділити такі періоди у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури:
Періоди у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури:
Первісна культура Культура прадавніх цивілізацій. Єгипет. Месопотамія Антична культура. Давня Греція. Давній Рим Середньовічна культура. Візантія. Романський. Готичний Ренесанс (Відродження) Новий час. Бароко. Класицизм. Романтизм. Імпресіонізм Новітній час. Модернізм. Постмодернізм.
Стиль (від грецьк. — гостра паличка для письма).
Стиль епохи — це встановлена єдність художніх принципів, прийомів та засобів, які використовують при створені витворів мистецтва. В основі кожного стилю лежить спільна ідея, характерна для домінуючої соціальної групи у певних історичних умовах. У мистецтві (художній стиль) — єдність морфологічних особливостей, що відрізняє творчу манеру окремого майстра, національну або етнічну художню традицію, мистецтво епохи, цивілізації. У мистецтвознавстві виділяються історичні стилі – етапи розвитку мистецтва, що відрізняються формальною та змістовною єдністю, єдиним образно-пластичним ладом у добутках архітектури, скульптури, живопису, декоративного мистецтва (готика, Відродження, бароко, класицизм та ін.)
2.Інтерактивна гра «Ажурна пилка».
Алгоритм роботи учнів у групах за інтерактивним методом «Ажурна пилка».
Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному «вчитися навчаючи». Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють у різних групах (спочатку — в «експертній групі», а потім об’єднуються у домашні «різнокольорові» групи). Колективна робота виконується у групах, які мають завдання різної тематики.
Учні об’єднуються у сім груп «однокольорових» (за кількістю періодів у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури). Кожна група отримує від учителя свою картку-завдання.
Картки-завдання для організації інтерактивної частини уроку за методом «Ажурна пилка»
Картка № 1 Первісна культура
Мистецтво виникло разом із іншими видами первісної культури в період становлення первісної людини як соціальної істоти. Найдавніші художні твори — відбитки людської руки, малюнки звірів «штрихами» або заплутаними лініями — належить до часів 100-50 тис. років до н. е. Пізніші наскельні малюнки зображали звірів, сцени полювання. Таким чином, найдавнішим видом образотворчого мистецтва є графіка. Живопис вперше з’явився близько 15 тис. років тому на стінах печер — печерний живопис. Первісні художники, використовуючи природні пігменти, створювали кольорові розписи, героєм яких був звір — джерело життя (їжа) і водночас смертельна загроза для людини. Перші скульптурні твори також належать до первісного мистецтва. Це були жіночі фігурки — символи родючості, скульптурні або рельєфні зображення звірів. Ще у первісних людей з’явилася потреба прикрашувати свій одяг, речі, якими вони користувалися. Зароджується декоративно-прикладне мистецтво — мабуть, найбільш популярний і розповсюджений вид мистецтва. Одне із найдавніших мистецтв — архітектура. Вже в первісні часи вона задовольняла не тільки практичні потреби людини в житлі, але й більш складні: первісні люди створювали дивні споруди з велетенського каміння — мегалітичне мистецтво, що відповідало релігійним, культовим потребам, а також використовувалось для перших астрономічних спостережень. Протягом 100 тисяч років у первісному суспільстві йшло формування основних видів образотворчого мистецтва
Картка № 2. Культура прадавніх цивілізацій.
Єгипет. Одна із найдавніших в світі — культура Стародавнього Єгипту. На межі IV—III тисячоліть до н. е., коли формувалася єдина держава під міцною владою фараона, склався єгипетський канон зображення людини на площині. Це незручний поворот фігури, з’єднання фасу і профілю. Шедевром світової скульптури є прекрасний, вражаючий внутрішньою свободою, образ цариці Нефертітті. Але найбільш знамениті творіння єгипетської культури — це піраміди, що ведуть свою історію від невеликих мастаб («мастаба» — лава) — надгробних плит, потім — східчастих пірамід до най-величезніших у світі пірамід в Пзі. Безліч легенд і таємниць окутують камені цих пам’ятників фараонам, пам’ятників великій людській праці й таланту. Величезний єгипетський храм являв собою витягнутий прямокутник, поділений усередині на три частини, розташовані одна за одною: перистильний двір, обрамлений з усіх боків одним або двома рядами колон, гіпостильна зала, святилище. Будівельна конструкція єгипетських споруд — це стійково-балочна конструкція. Незмінюваність цієї конструкції пояснюється її простотою, чіткістю, логічністю. Колони розподілялися на три типи: пальмоподібні, папірусоподібні, лотосоподібні. У цих формах стилізовано рослинні мотиви. Стіни храмів прикрашалися розкішним живописом. Фресковий живопис по штукатурці, композиція рельєфів, ієрогліфів були лінійними, геометричними, розташованими у вигляді горизонтальних стрічок
Картка № 3. Антична культура. Давня Греція. Давній Рим
Античною називають культуру Стародавньої Греції і Риму. Цю культуру називають крито-мікенською. Вона мала три основні центри: острів Кріт із легендарним «лабіринтом Мінотавра», місто Мікени, навколо якого були зведені могутні «циклопічні» стіни, місто Троя. Грецький храм, що за ІІІ-ІУ сторіччя пройшов шлях від найдавнішого наосу до досконалої краси класичного типу храму — періптера («окрилений»), дав світові славнозвісні класичні грецькі ордери, які й досі широко використовуються в архітектурі всіх країн світу. Архітектурний ордер – це композиція з колон і горизонтальних тримальних балок.Грецький живопис майже не зберігся, але з літературних джерел відомо про його велику красу. Славетні митці Стародавньої Греції: Фідія, Мирон, Поліклет.
Картка №4. Римська культура. Римська культура грунтувалася на культурі етрусків і стародавніх греків, але була більш утилітарною, практичною, ніж піднесена грецька. Вона подарувала світові такі архітектурні елементи, як арка, купол, акведук, театр, бібліотека, базиліка. Базиліка — це довгаста будівля із трьох або п’яти поздовжніх частин — нефів. Нефи розділені колонами. Центральний неф — найвищий. Одним із найважливіших призначень мистецтва було прославлення влади. Тому мистецтву Риму притаманна монументальність, парадність, велич. Портрети вражають своєю майстерністю та психологічністю. Досягнення античної культури стали фундаментом подальшого розвитку людства
Картка № 5. Середньовічна культура. Візантія. Романський. Середньовічним мистецтвом називають мистецтво Візантії (IV—XVII ст.) і Стародавньої Русі (X-XVII ст.), країн Західної Європи (У-ХІУ ст.), мистецтво арабських народів і країн Південно-Східної Азії (IV—XIX ст.). В епоху Середньовіччя особливий розвиток мала архітектура, що синтезувала і в значній мірі підкорила собі всі інші просторові мистецтва. Романський стиль характеризується масивними строгими формами. Товсті стіни, вузькі вікна, могутні вежі лицарських замків, монастирів, храмів повинні були перш за все захищати від ворога. Романський храм — хрестово-купольний храм.
Картка № 6. Готичний стиль
Готика (від італ. йоїісо, буквально — готський, або варварський) — художній стиль, що став заключним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної й частково Східної Європи й існував між серединою XII—XV—XVI ст.
Готичне мистецтво, що змінило романський стиль, залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним у своїх основах, воно відрізнялося високою художньо стильовою єдністю: домінування лінії, вертикалізм композицій, віртуозна деталювання, що підкорена логіці цілого, неподільний зв’язок скульптури та архітектури. Моделлю світобудови стає готичний собор, смілива і складна каркасна конструкція якого, безліч пластичних мотивів зі строгою системою їхньої супідрядності, виражали як ідеї небесної та земної ієрархії, так і велич творчих сил людства. Собор був і головним осередком готичного образотворчого мистецтва — скульптури і живопису (переважно у вигляді вітражів). У готичній скульптурі застиглість і замкнутість романських статуй змінилися рухливістю фігур, свого роду динамічною відкритістю пластики
Картка № 7. Ренесанс (Відродження)
Відродження, Ренесанс (франц.— гепаІ5$апсе, італ.— гіпазсітепіо, епоха в культурному розвитку ряду країн Європи (в Італії XIV—XVI ст., в інших регіонах — XV—XVI ст.), перехідна від Середньовіччя до Нового часу й відзначена зростанням світських тенденцій, гуманістичним у своїй основі світоглядом, звертанням до античної культурної спадщини, свого роду її відродженням. Художня культура Відродження була для людства неминущою неповторною цінністю. На її тлі розвивалась передова художня культура нового часу. Величезний розквіт відбувся у цей час в мистецтві живопису, а також архітектурі та скульптурі. Ця культура була великою мірою світською, значно менш регламентованою і догматичною, ніж середньовічна. Вона звернулася до давньої античної культури, слідів якої особливо багато було в Італії. В архітектурі та образотворчому мистецтві епохи Відродження, пронизаних пафосом ствердження краси й гармонії світу, вірою у творчі можливості людини, відкриття почуттєвого багатства і різноманіття навколишньої дійсності сполучалося з її аналітичним вивченням, розробкою законів лінійної та повітряної перспективи, теорії пропорцій, проблем анатомії тощо.
Культура Ренесансу — антифеодальна, гуманістична, стверджувала уявлення про свободу та гідність особистості. Образ людини в творах Відродження – конкретний і психологічний на відміну від ідеального образу античного героя. Великі досягнення були в області кольору, портретного жанру, в архітектурі. В історії цей час – період великих соціальних конфліктів і воєн, час встановлення абсолютистських монархій. Це період великих відкриттів у науці. Це — вік Просвітництва.
2. Перегляд презентації « Стилі мистецтва»
VI. Закріплення знань і умінь
Фронтальне опитування
Дотаток 1.
Правильна відповідь:
На цих світлинах споруди, скульптура і дорога належать до періоду розквіту Римської Імперії (епоха Античності)
VІІ. Підсумок уроку.
Кожна епоха залишає свій слід у історії. Візуальне сприймання образу допомагає нам класифікувати той чи інший витвір мистецтва згідно з приналежністю до певної історичної епохи, тому що ці витвори несуть в собі інформацію про певні сталі образи, засоби художньої виразності, зумовлені єдністю потреб, смаків та умов, у яких вони створювалися.
VІІІ. Оцінювання знань учнів.
IX. Домашнє завдання.
Створити кросворд з теми «Стилі та напрямки мистецтва стародавніх епох і цивілізацій» на 12 слів.