Мистецтво жити гідно . Перший урок на 1 вересня у 10 класі.

Мистецтво жити гідно (9 клас)

(Перед входом у клас вивішені значки: обійми, танці, рукопотискання. Дитина долонею торкається до значка, потім робить цей жест з учителем, вчитель роздає учня сині та жовті листочки)

Учитель. Добрий день усім присутнім гостям та вам, діти. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати на себе роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Мистецтво жити гідно».

Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною? Що значить бути гідною Людиною?

Людськежиття... Неповторне й звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди, їх мільйони... Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

Так, життя кожної людини – це стежина, устелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишнями, стежина з червоними й чорними тонами.

Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: "Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на своїкрилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть".

Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному з нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цьогодосягти? Тому тема нашої години спілкування: "Мистецтво житии гідно: у чому воно полягає?" Ми повинні з вами з'ясувати такі питання:

- Для чого людина живе на землі?

- Що зробити для того, щоб життя прожитии гідно?

Щоб у нас вийшла  цікава розмова, мені потрібна буде ваша активність, щирість і відвертість. Гра «Я думаю так. А ти?». Суть її така. Вибираєте папірець, читаєте запитання. Даєте відповідь, закінчуючи її словами: «Я думаю так. А ти?». Передаєте папірець комусь із класу. Так роблять 2 учнів.

1. Чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?

2. А що складніше й важливіше: будувати життя чи пристосовуватися до нього?

3. Чи хочеш стати "видатною людиною", "зіркою", "жити щасливо"?

4. Що означає прожитии життя гідно?

Колективне створення «власного Я»  методом орігамі.
(Дітям роздані кольорові чоловічки, у центрі вписують своє ім'я; біля серця — яких людей хочуть мати поруч; на правій руці – що в житті хочуть досягнути; на лівій руці – чого в житті хотіли би позбутися.

Вчитель: Ці чоловічки Ви отримаєте назад на останньому уроці в 11 класі.
Не віджени колючим словом Того, хто руку подає, —
Так можна навіть випадково І щастя втратити своє.

Чим доросліші ми стаємо, тим частіше замислюємось над питанням:для чого живе людина? Який же слід повинна залишити вона на Землі?

Перш ніж ви почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю вам притчу В. Сухомлинського.

Старий Майстер побудував кам’яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю Майстер.
А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам’ятає цього чоловіка.

Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:

— Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи
донька?

— Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік.

— Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?

— Ні, не посадив я саду…

— Можливо, ти поле засіяв?

— Ні, не працював я у полі…

— А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

— Ні, і цього я не вмію…

— Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом запитав дідусь.

Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам’янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя…»

Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини?

Учитель. І щоб ніколи не відчути гіркоти життєвого полину, не відчути у зрілі роки, що життя пройшло марно, потрібно самому собі дати відповідь: у чому сенс мого життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути.

Зараз ми спробуємо з вами стати співучасниками творення проектів бачення цінності людини. (Клас ділиться на дві групи.кожна група отримує ватман і фломастери)

Учитель. Перша група, сині листочки,  дайте відповідь на запитання: Які риси ви цінуєте у своїх друзях, однокласниках? Складіть проект «Образ сучасника». Яким , на вашу думку, має бути сучасний девятикласник? Що він може, що він вміє?

Друга группа, жовті листочки,  хай дасть відповідь на запитання: Які риси я хотів би пронести крізь усе життя? Чого нового хотів би набути? Ви складаєте проект «Я у майбутньому».  (лідер групи коментує )

Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша — вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек… Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками. Друга дорога — поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає кам’янистою, небезпечною. Кожен із нас обирає свою дорогу, але лише перша має майбутнє. Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою Людиною, домогтися в житті того, чого вона хоче. Є такі чудові слова:

Витри піт солоний із чола,І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,що вона зробила, що могла.
Скільки сил у неї вистачало,Щоб на світі більше щастя стало?

Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що все починати потрібно Із себе. Адже кожна Людина — це маленький світ, це велика Таємниця. Це — Непрочитана книга. Це — загадка. (Лунає музика.)

Учитель:

Ти — сам загадка. Відгадай себе,
І все, мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно-голубе
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди, мов яблука на вітах…
Насамперед себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.

Учитель. Велике мистецтво — розуміти ближнього, бачити у ньому добрі, позитивні риси. А чи вміємо ми де робити? Чи вміємо сказати один одному щось приємне без лукавства, щиро?

Зараз спробуємо це зробити.

Дуже часто злу, нещиру людину асоціюють із безлистим деревцем. Але якби це деревце отримало вдосталь вологи, турботи, доброго, лагідного догляду, можливо, воно на очах змінилося б: ожило, затріпотіло б листочками від удячності, зацвіло б весняною красою, милуючи око. Сьогодні ми відчуємо життєтворчу силу добра і щирості. Кожен із вас отримав листочок. Запишіть на ньому ім*я та  п’ять позитивних рис свого однокласника ( хто кого хоче). Не підглядайте один до одного, хай це стане сюрпризом для однокласника.

Прикрасимо листочками наше деревце (сухі гілочки намальовані на дошці). Згодом ви матимете змогу прочитати відгуки своїх друзів про себе.
Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг.

Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.

Щодня, лягаючи     спати, запитуйте себе: "Що я зробив сьогодні? Чи задоволений собою? ". Усе, що "посієте" в один період свого життя, "пожнете" в інший. Людина народжена для того, щоб робити добро іншій людині, залишити гарний спогад у серцях ближніхсвоїх. Бо успіх приходить лише до того, хто його прагне. Не чекайте, що хтось відкриє вас, відкрийте себе самі і тоді ваше життя насправді буде гідним.

У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам’ятайте це. І радість невічна, і сум невічний. Пам’ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.

Пильнуйте за своїми думками,
Вони стають словами.
Пильнуйте за своїми словами,
Вони стають учинками.
Пильнуйте за своїми вчинками,
Вони стають звичками.
Пильнуйте за своїми звичками,
Вони стають характером.
Стежте за своїм характером,
Бо він визначає вашу долю!

Учитель. Як ви помітили у мене на столі стоїть кошик. Але це кошик не простий –він уособлення вашого майбутнього. Тут є рівно 17 настанов Матері Терези. Нам усім варто прислухатися самим і донести до серця кожного цей вислів, який повинен стати для нас життєвим кредо. ( Кожен учень бере листочок і читає його. Ліпить на дошку, де вже є портрет Матері Терези).

"Життя – це можливість. Скористайся нею.

Життя - це краса. Захопися нею.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це виклик. Прийми його.

Життя – це обов'язок твій насущний. Виконай його.

Життя – це гра. Стань гравцем.

Життя – це багатство. Не розтринькай його.

 Життя – це надбання. Борони його.

Життя – це кохання. Насолодися ним сповна.

Життя – це таємниця. Пізнай її.

Життя - це долина сліз. Здолай усе!

Життя – це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба. Стань борцем.

Життя – це безодня невідомого. Ступи в неї без страху.

Життя - це удача. Шукай цю мить.

Життя стане чудове - не змарнуй його!

Це твоє життя. Виборюй його!".

Вчитель: ще раз прийміть мої привітання, бо ви уже сьогодні не просто діти, ви – девятикласники! Саме сьогодні Ви ступили на першу сходинку дорослого життя. В добру путь, мої дорослі маленькі діти!