Мій досвід " Корекційна робота"

Видатний вчений Л.С. Виготський наголошував, що « Дитина, розвиток якої ускладнено дефектом, не просто менше розвинена, ніж її однолітки, але розвинена інакше.»

Таким дітям притаманна мовленнєва замкненість, намагання ухилитися від спілкування. Причини слабкої мовленнєвої активності різноманітні, але  найхарактернішими є, крім порушення слухової функції, бідність словникового запасу, утруднення сприймання та усвідомлення мови вчителя. Також ці учні швидко втомлюються, у них уповільнена реакція при виконанні завдань педагога.

 В початкових класах теж вчителі застосовують комплексний підхід до корекційно - розвиткової роботи, будують уроки з урахуванням працездатності учнів, використовують здоров’язбережувальні  технології, проводять навчання в русі, роблять дихальні вправи, які добре активізують учнів на уроці, пальчикову гімнастику, фізкультхвилинки, створюють психологічне налаштування на урок.

  Існує думка, що учитель може зробити для здоров’я дитини набагато більше, ніж лікар. Підтвердженням цього є педагогічна спадщина багатьох відомих педагогів.

   Костянтин Дмитрович Ушинський у статті « Педагогічна подорож до Швейцарії» підкреслює « Дайте дитині трохи порухатись і вона подарує вам знову 10 хвилин уваги, а 10 хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам у результаті більше ніж цілий тиждень напівсонних занять.»

Вчителі початкових класів враховують індивідуальні можливості, здібності учнів, диференційовано допомагають слабкому учню, приділяють увагу сильному, працюють зі «складними учнями».  Використовують важливий прийом навчання « Багаторазове повторення за принципом від «простого до складного».

  Тому навчання таких дітей потребує вдосконалення корекційно -розвиткової роботи. Індивідуальний навчальний план - той місточок, який заохочує батьків спільно з педагогами  визначати навчальні потреби учня , пристосування або удосконалення, які потрібні для його навчання, а також визначити, яких результатів вони очікують від індивідуальної програми.

 В початкових класах є такі учні, які не справляються з програмою , їм вчитель - класовод складає індивідуальну програму розвитку, за якою дитина навчається згідно своїх інтелектуальних можливостей. А є такі учні, які не можуть сконцентрувати увагу, навчання у класі їм дається важко, то для них запроваджується індивідуальна форма навчання, яка потребує теж корекційно-розвиткової роботи.

 З цією метою для таких учнів організовується навчання за індивідуальними навчальними планами, які складає вчитель, спираючись на рекомендації своєї команди, в яку входять вчитель початкових класів, вчителі-дефектологи, психолог., інструктор з лікувальної фізкультури соціальний педагог, батьки.

 Перед початком роботи над індивідуальним планом було проведено консиліум. Кожен з його вищеназваних учасників висловив свої думки і побажання щодо організації роботи з цими учнями. Зокрема було звернено увагу на необхідність звернути увагу на такі напрями корекційно-розвиткової роботи :

• Розвиток психомоторики, тобто вдосконалення координованості дій статичної і динамічної рівноваги;
• Соціально-комунікативний розвиток - формувати комунікативні уміння та навички, стимулювати розвиток зв’язного мовлення, розвивати навички соціальної поведінки і компетентності;
• Емоційно-мотиваційний розвиток – розвивати емоційну саморегуляцію, формувати пізнавальну та навчальну мотивацію

 На практиці наша команда впевнилася, що постійна співпраця, обмін думками, спільність вимог і дій є важливим фактором у навчально-виховному процесі.

 Також систематично проводяться бесіди з батьками цих дітей, під час яких вчителі дають методичні поради щодо роботи з дітьми дома, а також дізнаються від батьків про їх поведінку, інтереси, заняття, спілкування дома.

   Завдання індивідуально навчальної програми - сформувати для дитини програму навчання, сприяти її впровадженню .

Участь батьків у розробці індивідуально-навчального плану є надзвичайно важливою. Тому, що саме батьки надають інформацію про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини. Маючи відомості про рівень розвитку дитини, одержані в процесі оцінки та зафіксовані у формі спостереження, визначаються цілі і завдання, які, на думку членів команди з розроблення ІНП, допомагають дитині оволодіти певними знаннями і вміннями. Вони мають відповідати поточному рівню розвитку учня . У визначенні цих цілей і завдань беруть участь всі особи, причетні до роботи з дитиною.

 Мій урок з такими дітьми  переважно має таку структуру:

• Психологічна підготовка
• Артикуляційні вправи
• Основна частина
• Фізкультхвилинка
• Заключна частина 

Корекційна спрямованість передбачає:

• Уповільненість процесу навчання;
• Простий виклад навчального матеріалу;
• Наочний характер навчання;
• Предметно-практичний характер навчання.

 Дуже важлива річ, на яку хочу звернути увагу. Зазвичай, педагог намагається надолужити з учнем те, що йому не вдається. Але такий підхід робить навчання для дитини складним, нудним і безрадісним.

 Хоча саме і є  завдання ІНП надолужити згаяне –, але ж ефективним  буде навчання тоді, коли по можливості в ІНП включено зусилля на

подальший розвиток однієї з сильних сторін учня.

Дитина має відчувати себе успішною, мати такі завдання, з якими справиться самостійно, але до  самостійності потрібно іти маленькими кроками, поступово збільшуючи їх. Це дає можливість підтримувати

внутрішнє «Я» та формує позитивну самооцінку. Саме такий підхід допомагає дитині досягти нових успіхів у тих сферах навчання та розвитку, в яких вона вже почуває себе впевнено, а також дає змогу компенсувати труднощі.

  Я оцінюю навіть незначні досягнення, бо підтримка, похвала,  стимулюють дитину до виконання завдань. А в моєму випадку з одним хлопчиком взагалі похвала має позитив, він відразу на очах міняється, стає задоволеним і намагається виконувати завдання старанно. З такою дитиною я практикую більш глобальне сприймання матеріалу, кожен раз урізноманітнюю його, адже спочатку хлопчик важко ішов на контакт та співпрацю, а зараз він вже знає, що я з нього вимагаю і частково виконує мої вказівки, завдання, інколи навіть  не хоче, щоб я дивилась, як він це робить, хоче самостійно. На мою думку він виконує завдання усвідомлено, нехай і глобально, але в нього вже сформований словник з деяких тем. Спочатку думала, що це  все він робить неусвідомлено, автоматично, але запропонувавши декілька вправ іншого характеру, я зрозуміла, що все ж таки він розуміє, яка картинка відповідає слову. Вже починає розпізнавати деякі букви, артикулювати їх, намагається друкувати, писати прописи, букви. Також хочу сказати про іншого хлопчика, який старається оволодіти навичками читання та математики, але, щоб активізувати його діяльність  , потрібно зацікавити яскравими ілюстраціями, цікавими видами діяльності, а також виховувати інтерес до предмету. Однотипні завдання швидко втомлюють його, тому постійно мушу урізноманітнювати і навіть на одному уроці переключатись з одного предмета на інший. Любить виконувати вправи для відпочинку, тому при виявленні перших ознак перевтоми роблю перерви, під час яких хлопчики виконують нескладні фізичні вправи. Взагалі діти люблять виконувати завдання за зразком.

 Корекційно-реабілітаційна робота з дітьми не дає миттєвих результатів. Це довгий копіткий процес, який вимагає терпіння, творчості, спільної системної роботи команди, яка працює з дитиною. Резервом в своїй роботі вбачаю:

- здійснення поетапного формування навичок читання, письма та математики,

- застосування знань в житті;

- адаптувати учня до соціального оточення;

- навчити учня бачити світ таким, яким його бачать інші і комфортно себе почувати в ньому.