Підібрані завдання допоможуть формувати вміння дітей співпрацювати у колективі, чітко висловлювати свої думки, аналізувати, узагальнювати; розвивати увагу, зв'язне мовлення, уяву, мислення, пам'ять, комунікативні навички дітей( прагнути до співробітництва у рамках навчального діалогу, уміти відповісти на поставлене питання); виховувати уважність один до одного, бажання своєчасно прийти на допомогу. Матеріали уроку можуть стати у нагоді вихователям групи продовженого дня.
ГРАЄМО У КАЗКУ
Мета: формувати вміння дітей співпрацювати у колективі, чітко
висловлювати свої думки, аналізувати, узагальнювати;
розвивати увагу, зв’язне мовлення, уяву, мислення, пам'ять,
комунікативні навички дітей( прагнути до співробітництва у рамках
навчального діалогу, уміти відповісти на поставлене питання);
виховувати уважність один до одного, бажання своєчасно прийти на
допомогу.
Обладнання: ілюстрації до казки « Івасик – Телесик, аркуш паперу квадратної
форми, кольорові олівці, шматок тіста, мультимедійна
презентація
Хід заняття
І Організаційний момент
Зібралися діти в круг
Я твій друг і ти – мій друг.
Міцно за руки візьмемось
Один одному посміхнемось.
ІІ Актуалізація знань
( Золоте)
1 |
|
|
||||||||||||
2 |
|
|
|
|
|
|||||||||
3 |
|
|
|
|
|
|
||||||||
4 |
|
|
|
|
|
|
||||||||
5 |
|
|
|
|
|
|
||||||||
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
7 |
|
|
|
|||||||||||
ІІІ Усвідомлення змісту
«Був собі чоловік та жінка, а в них синок-одиначок Івасик. Ото Івасик, як підріс трошки, став просити батька:
– Зробіть мені, тату, човник та весельце, то я буду рибку
ловити та вас обох при старощах годуватиму.
– Куди тобі, синку, ти ще малий, – каже батько.
А він таки в одно: “Зробіть та й зробіть”.
« От зробив йому батько човна( а ми йому допомогли) і весельце, і став Івасик рибалити. Попливе Івасик геть-геть річкою, а мати тим часом йому їсти наварить та в горнятка-двійнятка накладе, візьме ті двійнятка, ще й сорочечку білу для Івася, піде до берега, стане та й кличе:
Івасику, Івасику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Я дам тобі їсти-пити
І хороше походити.
А Івасик почує:
– Це ж моєї матінки голосок. Пливи, пливи, човнику, до бережка.
Приплине, пообідає, сорочечку білу візьме, подякує, віддасть матері рибку, що наловив, та й знов на річку.
«Нагледіла Івасика відьма та й каже собі:
– Ото б добре Івасикового м’ясця попоїсти! Дай-но я його підманю.
Стала в обідню годину на бережку та й кличе:
Івасику, Івасику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Я дам тобі їсти-пити
І хороше походити.
Івасик послухав, послухав:
– Ні, це не моєї матінки голосок: у моєї матінки голосок, як шовк, а це такий, як вовк. Пливи, пливи, човнику, далі та далі!
Бачить відьма, що так не підманить, пішла до коваля:
– Ковалю, скуй мені такий голос, як у Івасикової матері.
Коваль скував їй тоненький голос, а вона пішла до річки та вже новим голосом кличе Івасика:
Івасику, Івасику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Я дам тобі їсти-пити
І хороше походити.
– Оце ж моєї матінки голосок. Пливи, пливи, човнику, до бережка».
Тільки що Івасик на бережок, а відьма його – хап! та й потягла до своєї
хати. Принесла та й каже дочці:
– Ось на, Оленко, цього хлопчика, спечи мені його на обід.
– Добре, мамо, – каже Оленка. – Я вже й у печі напалила.
– То я піду по сіль, – каже відьма, – а поки вернуся, щоб була мені
печеня готова.
Ребуси українською | Ребус № 1 | ребуси онлайн для...
rebus1.com›Ребус
Відьма пішла по сіль, а Оленка взяла лопату та й каже до Івасика:
– Сідай, хлопче, на лопату.
– Та я не вмію.
– Та сідай, сідай!
От Івасик то руку покладе, то голову, а все не сідає, нібито не вміє, а далі до Оленки:
– Ти мені покажи, як сідати, то я й сяду.
– Та от же так, дивися!
Сіла Оленка на лопату, а Івасик її – шух! У піч і заслінкою затулив, там вона й спеклась.
Вибіг Івасик з хати, коли чує, відьма йде; він хутчій на явора, сховався та й сидить.
Увійшла відьма в хату, бачить: нема Оленки.
– Ну, дівка! Тільки я з хати, а вона вже й чкурнула. Я ж тобі дам! Мабуть, що пообідаю сама.
Витягла сама печеню, наїлася, пішла, лягла під явором та й качається:
Руханка
Фізкультхвилинка - YouTube
Видео по запросу фізкультхвилинка для дітей покочуся повалюся
https://www.youtube.com/watch?v=KePE5CK5NiM
– Покочуся, повалюся, Івасикового м’ясця наївшись.
А Івасик не витерпів та з явора до неї:
– Покотися, повалися, Оленчиного м’ясця наївшись!
– А, то ти тут, сякий-такий сину! Чекай же, я ж таки тебе з’їм!
Та й почала відьма явора гризти; гризе, гризе та зубами клацає. Бачить Івасик, що непереливки, аж тут дивиться: летять гуси. Він до них:
А вони кажуть:
– Нам ніколи, нехай тебе задні візьмуть. Та й полетіли.
А відьма все гризе, аж явір трясеться. Надлетіли задні гуси. Івасик до них:
– Нехай тебе заднє візьме! А візьме, коли ти завдання виконаєш, – кажуть гуси та й полетіли.
А відьма вже так явора підгризла, що він аж похилився, от-от упаде.
Бо дуже вони пиріжечки любили.
Круть знайшов п'ять і заніс їх до хати.
Вертю вдалось лише два відшукати.
Порахуйте, любі малята,
Скільки зерен знайшли мишенята?
прочитала старша сестричка
Мишка, жабка, вовк, кабан,
Ведмідь – набрідь
Скільки звірів, підкажіть?
Біля річки гуси пас:
Гусаків 4,
Гусок 5.
Треба всіх порахувать.
в один ряд:
8 побігло купатись.
Скільки залишилось гратись?
Віршовані математичні задачі про казкових персонажів
files.sajt-vchitelya-matematiki33.webnode.com.ua/
Коли то летить одна гусочка, одне крильце їй перебите, то вона од гурту одбилась та так сама позаду і летить. Івасик заплакав та до неї:
Шкода стало гусочці Івасика, от вона й каже:
– Та вже сідай, може, якось долетимо.
Івасик сів на неї, та й полетіли.
Відьма, як побачила, що Івасик таки втік, надулась спересердя та й луснула.
А Івасик з гусочкою полетіли-полетіли та під батьковим віконцем сіли. Став Івасик під віконцем та й слухає, що там старі гомонять. А там мати пиріжечки з печі виймає по парі; кладе їх на віконце та й промовляє:
– Це тобі, дідусю, а це мені, дідусю.
Івасик з-поза вікна й обзивається:
– А Івасикові й нема!
– О, старий, – каже мати, – щось мені так як Івасиків голос вчувається!
– Та де там, стара, нашого Івасика вже на світі немає.
Утерла стара сльози та й знову до пиріжечків:
Аж Івасик знов:
– А Івасикові й нема.
– Та ні-таки, старий, – каже мати, – я добре чую, це він.
Вийшли старі за поріг, аж дивляться: Івасик стоїть під віконцем. Поздоровкались, почоломкались та такі-то вже раді. Мати Івасикові і головку змила, і сорочечку білу дала, і нагодувала, а гусочці щонайліпшого зерна посипала.
« Івасик – Телесик»?
«Та й стали вони укупочці жити. І досі живуть та хліб жують.
От вам казка, а мені бубликів в’язка».
ІV Рефлексія
V Підсумок заняття