Мій рідний край ---Чернігівщина

Про матеріал

Розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином,патріотом України,виховувати любов до рідної землі,свого села,прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу,ознайомити учнів з історією назв деяких міст та сел Чернігівщини,свого рідног села.

Перегляд файлу

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ.

Виховання дитини — це підготовка її до

майбутнього суспільного життя унаслідок

засвоєння змісту життя: культури, моралі,

праці наукових і правових знань,

національних традицій і звичаїв.

П. Щербань.

Сьогодні діти наші навчаються в школі,а завтра вони стануть

дорослими й «вийдуть у життя». Щоб досягти життєвого успіху, людині

потрібні не лише знання з підручників, вона повинна навчитися бути

самостійною, відповідати за свої вчинки та рішення,уміти захищати свої справи.

Виникає необхідність підтримувати молодь у процесі її життєвого

самовизначення. Тому проблема, над якою я працюю з класом — це

максимальний розвиток особистості в розумно організованому суспільстві

яке буде служити їй, і якому вона сама буде служити.

Важливим напрямком роботи у формуванні класного колективу є створення атмосфери творчого пошуку, що сприяє виявленню розвитку, повному розкриттю нахилів, талантів, здібностей кожної дитини.

Щоб сьогодні школярі,які згодом матимуть свої сім*ї керуватимуть дер-

жавою, були духовно розвиненими, творчими, етично й фізично

здоровими людьми, володіли якостями, необхідними для успішного розвитку суспільства.

Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований

процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості,у

вузькому значенні слова ми розуміємо систематичний і цілеспрямований

вплив на учнів вихователів.

Національне виховання носить суспільний характер. Процес виховання

органічно поєднаний з процесом навчання учнів,опанування ними осно-

вами наук, знайомство із багатством національної та світової культур.

Виховання має за мету формування рис і якостей учня згідно з його здібностями й інтересами в рамках державної політики виховання.

Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формуються світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення учня як особистості до навколишнього світу.

Головна мета національного виховання—набуття молодим поколінням

соціального досвіду ,успадкування ним духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді, незважаючи на національну належність, рис

громадянина Української держави,розвинення духовності, прищеплення

моральної, художньо – естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Мета національного виховання конкретизується через систему вихов-

них завдань,що є загальними не тільки для всіх виховних заходів,а й для усього суспільства в цілому:

--- забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів;

--- формування національної свідомості та людської гідності, любові до рідної землі,родини,свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

--- виховання правової культури—поваги до Конституції, законодавства України,державної символіки,знання та дотримання законів;

--- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків,

старших за віком,культури та історії рідного народу;

--- формування мовної культури,оволодіння українською мовою і її

вживання;

--- виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції;

--- утвердження принципів загальнолюдської моралі—правди, справедливості милосердя ,патріотизму,доброти та інших чеснот;

--- культивування кращих рис української ментальності—працелюбності,

індивідуальної свободи,глибокого зв’язку з природою, толерантності,

поваги до жінки,любові до рідної землі;

--- забезпечення повноцінного розвитку молоді,охорона та зміцнення її

Фізичного, психічного та духовного здоров’я;

--- забезпечення високої художньо-естетичної культури,розвиток

естетичних потреб ,почуттів;

--- вироблення екологічної культури людини,розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;

--- прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи,правами людини та її громадянською

відповідальністю;

--- спонукання вихованців до активної протидії проявам аморальності,

правопорушенням,бездуховності,антигромадській діяльності.

Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти України, пріоритетним напрямом в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, релігійний, мовний вибір кожної людини.

Реалізація Національної доктрини розвитку освіти передбачає:

--- підготовку людей високої моралі, здатних до творчої праці;

--- формування здорового способу життя, розвиток спорту, етичне, естетично-екологічне, політичне, громадянське, правове, трудове та фізичне виховання учнівської молоді.

У народній пам’яті, свідомості й реальному житті, у поведінці високий статус мали такі правила, закони кодексу лицарської честі, що передбачали виховання в дітей і юнацтва:

--- любові до батьків, рідної мови, вірності в коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини-України;

--- поважного, з підкресленою ввічливістю ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

--- готовності захищати слабших, турбуватися про молодших, уболівати за дітей, їхню долю;

--- непохитної вірності ідеям, принципам народної моралі, духовності

( правдивість і справедливість, скромність і працьовитість, культ волелюбних заповідей батьків і дідів, ушанування пам’яті загиблих та ін.);

--- прагнення до повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;

--- поваги до національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливого ставлення до рідної природи, землі;

--- бажання розвитку власних фізичних і духовних сил, волі, постійного самовдосконалення і самореалізації в ім’я підвищення добробуту народу;

--- благородства, шляхетності, доброзичливості і доброчинності, інших чеснот.

Пріоритетна роль належить активним методам, зокрема проектним технологіям виховання. Саме вони покликані формувати у вихованців уміння критично та всебічно розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, здатність орієнтуватися та адаптуватися в нових соціальних умовах, захищати свої інтереси і права інших, само реалізуватися.

Я хочу представити довготривалий проект «Україна, її народ, звичаї і традиції» , який діє протягом п’яти років.

ПРОЕКТ «УКРАЇНА, ЇЇ НАРОД, ЗВИЧАЇ І ТРАДИЦІЇ».

1.Аналіз проблеми та актуальність.

Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без оволодіння в сім*ї, дитячому садку, школі культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх навчально-виховного процесу. Адже все закладається учням у період навчання і виховання в школі, визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку. Набуті в школі особистісні кості, знання, вміння і навички не тільки забезпечують основу навчання і виховання молоді, а й значною мірою визначають якості практичної, громадської та професійної діяльності дорослої людини.

Виховання такої особистості вимагає перш за все, удосконалення патріотичного виховання, врахування особливостей розвитку суверенної України, її потреб у відродженні нації, використання традиційного вміння й бажання українського народу працювати на благо процвітання своєї держави.

Ефективність формування творчої особистості , безперечно, підвищується, якщо забезпечується: використання педагогіки народознавства, засвоєння учнями знань про Батьківщину, народ, його культуру і спосіб життя, вмінь та навичок у їх виборі різних форм і видів діяльності, організація активно творчої патріотичної діяльності учнів у позаурочний час.

2.Мета проекту.

--- Виховання любові до своєї Вітчизни, формування в учнів загальнолюдських цінностей.

--- Виховання почуття гордості та вдячності до своєї держави, свого народу, історії.

--- Формування особистості учня як громадянина-патріота.

--- Виховання високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання Батьківщини.

--- Глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовності в будь-який час стати на захист Батьківщини.

--- Вивчати вікові традиції та героїчні сторінки історії українського народу.

--- Виховання розуміння героїчного минулого як ідеалу духовної готовності боротися за славу і честь Батьківщини.

--- Поглибити знання про народні свята, виховувати повагу до народних традицій, бажання брати участь у святах.

--- Формувати інтерес до вивчення української культури, звичаїв та повір’їв, до народної мудрості.

--- Прищеплювати любов до рідного краю, села, батьківської хати, оберегів.

--- Виховувати бережливе та шанобливе ставлення до традицій українського народу, зібраних попередніми поколіннями, зацікавити історією рідного краю.

3. Шляхи реалізації.

Через систему виховних заходів формувати в учнів почуття любові до своєї Батьківщини, виховання патріота своєї держави, який усвідомлює свою приналежність до українського народу, рис громадянина Української держави, розвинення духовності, прищеплення моральної, художньо-естетичної, правової, трудової культури, притаманних нашому народу.

4.Виконавці проекту: класний керівник та учнівський колектив.

5.Реалізація проекту.

5 КЛАС.

1.Бесіда «Народний календар. Осінні свята»

2.Виховна година «Символи України».

3.Бесіда «Полісся і поліщуки».

4.Свято-урок «Хата моя, біла хата».

5.Година спілкування «Великодні писанки».

6.Турнір ерудитів «Народ скаже, як зав’яже».

7.Пошукова робота «Прислів’я нашого краю».

6 КЛАС. 1.Виховна година «Скрине, моя мальована».

2.Вікторина «Українська кухня».

3.Бесіда «Духовні джерела українців».

4.Година спілкування «Сорочку білу вишию шовком…»

5.Урок пам’яті «Україна 1932-1933рр. у безодні і пекла».

6.Година спілкування «Український віночок».

7.Бесіда «Народний календар. Зимові свята».

8.Пошукова робота «Народний прогностик».

7 КЛАС. 1.Виховна година «Архітектурні пам’ятки мого краю».

2.Турнір знавців рідної мови «Мово рідна, слово рідне».

3.Година спілкування «Дай мені, мамо, хустину на згадку».

4.Виховна година «Зимові релігійні свята—знай і шануй».

5.Бесіда «Чарівна краса вишиванки».

6.Бесіда «Народний календар. Весняні свята».

7.Пошукова робота «Народні прикмети».

8КЛАС. 1.Година спілкування «І на тім рушникові…»

2.Бесіда «Калина—символ України».

3.Усний журнал «Україно! Мій коханий краю».

4.Бесіда «Народний календар. Літні свята».

5.Вільне спілкування «Традиції моєї родини».

6.»Мальовнича моя Україна»--оформлення фотоальбому.

7.Відродження народних свят «Купальські вогні».

9 КЛАС. 1.Виховна година «Мій рідний край—моя Чернігівщина».

2.Година спілкування «Без вербини—нема України».

3.Усний журнал «Краса в імені твоїм».

4.Інтелектуальна гра «Моя країна—Україна».

5.Турнір ерудитів «Загадка—до мудрості кладка».

6.Виховна година «Видатні вчені України».

7.Свято українських ремесел».

Вироблені і наслідувані народом протягом віків, національні звичаї мають вельми важливе значення. Без опори на українські народні звичаї виховати справжнього патріота неможливо. Тому їх збереження і збагачення, неухильне дотримання має доленосне значення як для нації в цілому, так і для кожного українця зокрема.

Закінчити хотілося б чудовими словами Ш. Амоношвілі:

Владико!

Ти зробив мене вчителем дітей.

Дай же мені мудрість,

Щоб настанови мої

Опромінювали їх серця і душі.

Дай мені повну чашу любові,

Щоб поливати нею дітей рясно і невпинно.

Дай мені пильність серця,

Щоб не упускати рух душі кожної дитини.

І нехай душа кожної дитини

Розкривається, як прекрасна квітка.

МОЇ ПРІОРИТЕТИ У СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ УЧНІВ

КЛАСУ.

Справжня суть виховної роботи полягає не

в розмовах з дитиною, не в безпосередньому

впливі на дитину, а в організації життя

дитини. А. Макаренко.

Оскільки першочерговим завданням виховного процесу є підготовка учнівської молоді до повноцінного життя та праці, сучасна молода людина повинна вміти гнучко адаптуватися до різноманітних життєвих ситуацій, отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці, бути суспільно активною, комунікабельною, уміти критично мислити, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити з них (оволодіти життєвою компетентності й духовності).

Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості, у вузькому значенні слова ми розуміємо систематичний і цілеспрямований вплив на учнів вихователів-викладачів.

Виховна система--- цілісний соціальний організм, що виникає в процесі взаємодії основних компонентів виховання і має такі інтегративні характеристики, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат. Виховна система--- це упорядкована цілісна сукупність компонентів, які сприяють розвитку особистості учня.

Минуло не одне десятиріччя з того часу, коли творив добро великий педагог сучасності Василь Сухомлинський. Але й сьогодні залишаються актуальними його поради та рекомендації, надбання Вчителя, покликом серця якого було творити добро для юного покоління. Наше сучасне життя переобтяжене зневірою, недовірою до людей, втратою багатьох загальнолюдських цінностей у стосунках між людьми, навіть близькими. То ми, педагоги, повинні вивчати і утілювати в життя виховання добротою, виховувати чуйність, уважність, доброту й милосердя. Ми повинні не стільки словом, скільки всім укладом школи, власним прикладом.

Школа була й буде для учнів другою домівкою. І головне її завдання залишається незмінним – виховання людини, особистості.

Особистісно орієнтований підхід у вихованні передбачає удосконалити в дитині те, що уже набуте нею досвідом, допомогти їй само реалізуватися і досягти успіху. Таке завдання постало переді мною , коли я стала класним керівником 5-го класу.

Головними орієнтирами у виховній діяльності класу стали вивчення рівня фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини, що здійснювалося поетапно:

1 етап --- «Вивчення особистості учня».

2 етап --- «Вивчення учнівського колективу».

3 етап --- «Складання індивідуального плану виховної роботи».

4 етап --- «Реалізація поставлених завдань».

Щоб краще вивчити дитину на початковому етапі, ознайомилася із особовими справами, провела анкетування батьків та учнів, вивчала коло їхніх інтересів, проводила бесіди і тестування, батьківські збори.

Наступним етапом було створення класного колективу як виховного середовища. Оскільки прийшли учні з різними характерами, інтересами, прагненням до лідерства, постала проблема навчитися жити разом, виробити свою власну життєву позицію, створення в класному колективі здоровий психологічний клімат для навчання і творчості. Вважаю, що формування дитячого колективу має здійснюватися на основі моральних заповідей:

1. Роби добро.

2. Бійся скривдити душу людини.

3.Люби і прощай людей.

4.Стався до інших так, як би хотів, щоб ставилися до тебе.

5.Пізнай себе і світ.

Щоб виявити сформованість класного колективу та орієнтування кожного учня, у класі було проведено тестування.

Анкета-тест.

1.Як тебе сприймають однокласники?

--- Більшість сприймає мене добре;

--- ніхто особливо не цікавиться мною;

--- мені здається, що більшість однокласників не хоче, щоб я з ними був в одному класі.

2.Як ти оцінюєш своїх однокласників?

--- Наш клас дружний;

--- наш клас не дуже дружний, але, якби з нами щось проводили, то всі брали б участь;

--- наш клас зовсім не дружний.

3.Твоя позиція щодо класу?

--- Я хочу, щоб наш клас був дружним;

--- мені все одно;

--- я не хочу, щоб проводили якісь заходи, бо не братиму участь.

4. Чи задоволений ти тим, як твої товариші ставляться до тебе?

--- Повністю задоволений,

--- хотів би, щоб більше дітей зі мною дружили, запрошували в гості,

--- мене не люблять у класі.

5.Продовж речення.

--- Я не хотів би, щоб на уроці…

--- Я хотів би , щоб не було таких уроків, як…

--- Найбільше мені подобається на таких уроках, як…

Результати анкети довели, що колектив перебуває на стадії формування, у дітей є творчий потенціал, але не реалізований.

Вивчалася самооцінка кожного учня, накреслювалися заходи, спрямовані на формування адекватного само оцінювання , дуже важливо, щоб дитина реально оцінила свої якості, усвідомила свої здібності, позитивні і негативні риси характеру, навчилася поважати себе й оточуючих. Відбувалося знайомство учнів між собою. Кожен розказував про себе, про світ своїх захоплень, що дало змогу глибше вивчити індивідуальність дитини, побачити її серед інших, переконатися, що у дітей криється великий творчий потенціал і визначити наступний крок у вихованні.

Ось уже третій рік я працюю зі своїми вихованцями. Зараз вони навчаються у 7 класі, де двоє хлопчиків і шість дівчат. Обравши проблему, над якою працюємо: «Істинна ціль виховання—це максимальний розвиток особистості в розумно організованому суспільстві, яке буде служити їй, і якому вона сама буде служити», я намагаюся в кожного з них виховати особистість, яка б змогла самовизначитись, самовиразитися і самоутвердитися в умовах складного сучасного життя. Дитина має входити в світ, володіючи набором умінь:

--- уміння вислухати іншого;

--- уміння зрозуміти іншого;

--- уміння донести свою точку зору до всіх «Я», не увійшовши в конфлікт з Я-внутрішнім,

--- уміння збалансувати вказати систему взаємин у повсякденному житті й за умов будь-якого конфлікту.

Тому ми ставимо перед собою задачу—поетапно, але неухильно в процесі виховання умови для реалізації й формування таких умінь. Намагаємося, щоб дитина не була тільки слухачем чи глядачем--- учень бере участь у заході, спланованому так, щоб участь ця була добровільною й бажаною. Це буває, коли дитина має змогу проявити себе, розкрити власну особистість.

Класний керівник стає диригентом, організатором дій усіх ланок шкільного, сімейного й суспільного життя школяра. Ось у чому полягає

зміст виховної роботи класного керівника.

--- Виховання високоморальної молоді, формування в неї менталітету на основі відродження національних традицій свого народу.

--- Духовно-моральне виховання, головною особливістю якого є орієнтація на загальнолюдські цінності.

--- Створення необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збереження та зміцнення їхнього здоров’я

--- Розвиток таланту, розумових і фізичних здібностей, формування високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля.

--- Підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності.

--- Створення умов для вільного вибору світоглядних позицій, правове виховання.

--- Урахування інтересів дітей та їхніх прав.

--- Індивідуалізація виховання фундаментом якої має стати ідея захисту дитини в навчанні, здоров’ї, сфері спілкування.

--- Організація роботи з батьками.

Класний керівник визначає форми , види роботи, виховні технології заради головної мети: не нашкодити учневі, створити моральні, психологічні, інтелектуальні комфортні умови для розвитку дитини.

Простір для самореалізації дитини як упевненого в собі й вільного свідомого громадянина демократичного суспільства, формується у різних напрямках виховної роботи.

Сучасні діти потребують різноманітної діяльності, Тому щоб виховний захід був ефективним і учні усвідомили його ідеї, важливо відчути, визначити ступінь їх підготовленості до сприйняття пропонованих їм моральних, правових, естетичних та інших норм, положень, понять.

Тематика класних годин, годин спілкування є різноманітною. Класні години присвячуються:

1.Морально-етичним проблемам. На них формується певне ставлення до Батьківщини, праці, колективу, природи, самого себе тощо.

2.Проблемама науки і пізнання. Мета класних годин полягає у виробленні у вихованців правильного ставлення до навчання, науки, літератури.

3.Естетичним проблемам. Мова тут може йти про прекрасне в природі, одязі, людини, побуті, праці та поведінці.

4.Питанням держави і права. Слід розвивати інтерес учнів до політичних подій, що відбуваються в світі, почуття відповідальності за дії Батьківщини.

5.Питанням фізіології та гігієни, здорового способу життя.

6.Проблемам екології. Необхідно прищепити учням відповідальне ставлення до природи.

Напрями виховної роботи

Свого часу Ф.М.Достоєвський наголошував на тому, що без зародження позитивного і прекрасного людини не можна входити в доросле життя із дитинства. Вплив естетичного на формування особи значне і різностороннє. Насамперед розвивається образне творче мислення, чуття слова, особливо поетичного, уява і фантазія, поглиблюється творче відношення до життя. Формується художній смак, здатність бачити відчувати красу і гармонію, естетично її оцінювати і співпереживати. Не випадково естетичне виховання посідає важливе місце як серйозний розділ виховного процесу. В основі лежить спеціальна організація виховних впливів сім *ї, школи, громадськості і сукупних умов середовища.

Школа і висовує як одне із головних своїх завдань формування естетичного відношення людини до навколишнього світу, природи, праці, навчає культури відносин з іншими людьми, тобто вчить жити за законами краси.

Пізнання краси природи та явищ, краси науки, фізичне та інтелектуальне вдосконалення дають значно серйозний виховний ефект. Естетичне виховання дієве лише при умові таких складових: особи людини, праці, науки, природи, мистецтва.

Природа

Людина Наука

Мистецтво Праця

Уже декілька років як класний керівник працюю у руслі естетичного виховання. Форми роботи намагаюсь підбирати, мотивуючи віковими особливостями. Молодші підлітки тяжіють до колективних справ із реальними результатами, тому практикую виставки, концерти. Середній підлітковий вік прагне до самостійності, відстоювання почуття власної гідності. Тому їм пропоную різноманітні турніри , конкурси. Ставлю за мету не навчити, а дати поштовх вчитися естетиці все життя.

Цикл естетичних бесід проведених мною як класним керівником у 5-7 класах.

клас.

Дружба і її значення в житті людини.

Мистецькі уподобання моєї родини.

Культура поведінки.

Люби музику вона облагороджує думки і почуття.

Свято ввічливості.

Брати наші менші.

У колективі немає чужої роботи.

6 клас.

Тренінг до Міжнародного дня толерантності.

Інтернет чи живе спілкування.

У чому сила любові.

Етикет у спілкуванні з дівчатами.

Бережи ліс.

Свято квітів.

Як навчитися ввічливості.

Нагодуй птахів.

7 клас.

Лише добром зігріємо серця.

Естетика зовнішнього вигляду.

Мистецтво спілкування. Слова бувають різні.

Вчитель розуміє, що необхідно вчити дітей гуманістичному способу пізнання світу,допомогти бачити зв'язок реальності з людиною, її працею, талантом, життям.

Сім’я—перший колектив дитини, де закладаються основи майбутньої особистості. Сьогодні школі і сім*ї належить багато зробити для відродження в дітях відчуття роду, відповідальності за честь своєї сім*ї. Діти повинні усвідомлювати історію сім*ї як частину історії народу, піклуватися про збереження традицій своєї сім*ї.

Велику увагу приділяю роботі з батьками. Часто на батьківських зборах порушую питання педагогіки, пропонуються психологічні тести, проводяться бесіди з батьками окремих дітей. Гарною традицією стало запрошувати батьків на проведення новорічних свят.

Праця—основа людського буття. Людина трудиться не лише для того щоб заробити , вона трудиться, тому що вона людина. Прилучення дітей до праці завжди було важливою частиною виховання. Вчитель намагається виховувати у дітей повагу до людей, що досягли успіхів в житті чесною працею. Разом з тим сьогодні актуальне виховання у дітей ділових якостей, оволодіння економічними знаннями. Доцільними були заходи: бесіда «Чи вмієте ви організовувати свій робочий день?», тестування «Чи можете ви бути начальником?». Підготовка учнів до свідомого вибору професії, визначення свого місця в суспільстві—одна з педагогічних завдань, яку вчитель вирішує протягом навчального року.

ДУХОВНИЙ ПОРТРЕТ ОСОБИСТОСТІ.

МаМаМ

Проблема виховання особистості—одна з найголовніших проблем сучасності. І це зрозуміло: новому суспільству потрібна нова людина—високоосвічена, інтелігентна, національно свідома. Дитячий колектив, що складається з дітей одного віку, є диференційована єдність окремих особистостей, керівництво мети здійснюється через організацію позаурочної діяльності, залучення до загальношкільних заходів, через корекцію відносин дітей, що навчаються у класі, і їх вчителів, через зв’язки з батьками.

Хотілося б відзначити, що не такі важливі форми плану і кількість справ у ньому, важливо інше: знати дітей, любити їх, допомагати їм. Це означає, що ми маємо постійно пізнавати учнів, спостерігати за ними, вивчати спеціально і в щоденному безпосередньому спілкуванні.

Любити—означає займатися вихованцями, проводити з ними час, організовувати їхні змістовні заняття. А допомагати—означає не поспішати бачити їх відразу такими чудовими, якими ми їх хочемо бачити. Треба вміти чекати. Сходи будуть.

«Орудием и посередником воспитания должна быть

любовь, а целью—человечность». В. Белинский.

Перелік публікацій класного керівника.

1.Усний журнал «Україно! Мій коханий краю».--- Позакласний час, №2

2007 рік.

2.Виховна година «Волшебные слова»--- Позакласний час, № 7-8, 2004 рік.

3.Виховна година «Шануй батька й неньку».--- Позакласний час, № 12,

2008 рік.

ВИХОВНА ГОДИНА

на тему:

“Мій рідний край -Чернігівщина”

Грищенко Валентини Костянтинівни

Класного керівника

Прибинської ЗОШ І-ІІ ст.

Корюківського району

Чернігівської області

Ведуча. Чудовий край з тінистими лісами, вишневими садами, безмежними полями, де

люди завжди плекали мелодійну мову, творили пісні; балади, думи, в яких дивовижно поєднувалися мудрість і нескореність народу. Це Чернігівщина. З давніх давен славна ця сивочола й вічно юна земля. Краєм дружби називають її люди. І це справді так. На північному сході області за голубим мереживом рік – Жеведою, Цатою, Снов’ю – розкинулися російські села, а за повноводним Дніпром та Сожем видніються білоруські вьоски.

Учитель. Історична довідка. Чернігівська область, яка входила до складу Української РСР

була утворена 15 жовтня 1932 року. Площа її – 31,9 тис.кв.км. Територія Чернігівської області була заселена ще в глибоку давнину. В 7-9 ст. Чернігівські землі заселяло велике об’єднання сіверян. Саме в 9 ст. Утворилось могутня Давньоруська держава, до складу якої увійшла Чернігівсько-Сіверська земля сіверян. В 14 ст. Ці землі були захоплені Литовським князівством.

Боротьба з іноземними загарбниками не зупинялась. В 1709 році чернігівський полк героїчно боровся проти шведів під Полтавою. У 18-19 ст. Активно виступали селяни і робітники Чернігівщини проти царизму. З перших днів Великої Вітчизняної війни трудівники Чернігівської області, як і весь радянський народ встали на захист Батьківщини.

Ведуча. На високому правому березі Десни, там, де вона круто повертає на піввденний

захід до Дніпра, уже понад тисячу років стоїть одне з найстародавнішніх міст нашої країни – Чернігів. Звідки б ми не під’їжджали до Чернігова ще здалеку бачимо чудову панораму міста, що привільно розкинулось на високому правому березі Десни, там, де ріка повертає круто на південний захід – на Київ. Десна широкою стрічкою обвиває місто, а за нею протягнулися розкішні луки.

Учень. Ну, здравствуй, мій Чернігове, ну здравствуй.

Я знов з тобою край деснянських вод.

Для когось це можливо епізод.

І згодом, лиш, об’їхавши півсвіту.

Це сиве місто, край деснянських вод

Зумієш полюбити й зрозуміти.

Чернігове, розкрий свої віки,

Облагородь своїмм духовним змістом.

Ну, здравствуй, граде край Десни-ріки

Квітуй моє одвічно юне місто.

На пагорбах зелених над Десною

Розкинувсь ти проспектами будов

Як богатир, що ліг тут після бою

Спочити у тіні густих дібров.

На тебе сонце поглядає з неба

Собори бані пестить золоті.

Десна світам розповідає про тебе

Про сіверян, їх подвиги святі.

Ведуча. Існує декілька версій походження назви міста Чернігова. За стародавніми

переказами, неподалік від Чернігова з давніх-давен знаходилася Чорна гора. І досі невідомо, де в ті часи мешкавтой Черніг ( або Черніг Страшенний) – така собі чорнюща потвора, що лякала дитячу уяву. Можливо жив у місті, а може, біля тої Чорної гори.

Про Чернега можна почути й прочитати навіть у сучасній літературі.

В Дніпрі купається Купава.

Мені ще років, може, три,

А я чекаю пароплава

Із-за трипільської гори.

Моє нечуване терпіння

Іще ніхто не переміг,

Бо за терпінням є Трипілля,

А за Черніговом – Черніг.

Черніг Страшний, він дуже чорний.

Як звечоріє на Дніпрі,

Черніг сідає в чорний човен

І ставить чорні ятери.

Так у вірші «Акварем дитинства» поетеса Ліна Костенко закарбувала своє уявлення про чудовиська Чернега від почутого в дитинстві.

Учень. А ось ще одна версія походження назви міста. У місті Чернігові є унікальний

курган Х ст., розташований напроти Єлецького монастиря, майже поруч з колишнім духовним училищем. У цьому кургані, згідно з легендою, похований перший чернігівський князь Чорний. Князював він тут десь у VII ст. То був великий муж землі нашої. Неодноразово він перемагав найлютішого ворога – хазар.

При розкопках кургану виявлені кольчуга, зброя, посуд, два кубки з турового рога тощо.

Знайдені вироби свідчать про високий рівень ремесла наших предків. Багато віків люди вважають, що наше місто назване ім’ям князя Чорного.

А ще в додачу послухайте легенди про княжну Чорну ( дочку князя Чорного).

Учениця. Є ймовірність, що назвою свого міста ми зобов’язані чорним клобукам-

каракалпакам, чорним шапкам. Це залишки тюрських племен – берендеїв, печенігів, тюрків. Деякий час чорні клобуки, кочуючи, проживали на нашій території. Після монголо-татарської навали дехто з них обрусів, більшість відійшли у степи.

Учень. А от у працях великого Геродота згадується про наш дивовижний край, де, за

його свідченням, ще до нової ери жили меланхлеми, котрих за чорний одяг називали чорноплащниками, чернегами. Дехто вважає, що саме завдяки їм місто назване Черніговом.

Учитель. Світові відомо, що Київ «матерь городов русских», звідти й Київська Русь. Та чи досконало ми вивчили своє минуле, чи добре знаємо свою історію, своє коріння?

Відомий математик з Афганістану Махаммед Сідік Афган, виходячи з математичних розрахунків, запевняє, що Чернігів на декілька століть старіший за Київ. Отже, якщо

Київ – «матерь городов русских», то Чернігів – матір матері «городов русских».

До речі, якщо піднятися на літаку над містом, то Чернігів бачится, як п’ять розчепірених пальців, тобто п’ять братів, п’ять словянських народів. Що вийшли звідси, з Чернігівщини?!

Чернігівщина – це не тільки обласний центр, це не тільки Корюківка, Прибинь, де ми з вами живемо. А це й 22 райони, що входять до складу Чернігівської області. І ми сьогодні поговоримо про походження назв деяких районних центрів.

Такий чудовий Чернігівський край. Темні ліси, безліч луків, річок, ланів. Та скільки за минулі століття довелося нашій землі увібрати пролитої за неї людської крові! Хто тільки із загарбників зухвало не плюндрував цю землю?! Варяги, печеніги, половці, монголо-татари, литовці... Багато з них залишили своєрідний слід на нашій землі, зокрема у незвичних назвах річок, поселень.

Учень. Наприклад, Бахмач, місто, розташоване на річці Бахмач – правій притоці

р.Борзни. За переказами, татарське слово «бахмач» означає «прокляте місце», бо ж поселення давніх предків нинішніх бахмачан розташоване було на болоті. Мабуть, багато прикростей принесло те місце незваному гостю.

Ведуча. Наприкинці VXII ст. Гетьманом Лівобережжя став Іван Мазепа. Гетьман опікувався школами, був покровителем православної церкви. За його наказом споруджуються чимало церков у Києві, Батурині, Чернігові.

Учениця.

БАТУРИН

Ви бували в Батурині,

У містечку славнім,

Відомому з Гетьманщини

Походженням давнім?

На берегах на Сеймових

Гетьмани гриміли

Ржали коні козацькії,

І шаблі дзвеніли.

Яке ж його походження?

Подекуди йдеться,

Ніби місто засноване

Як полська фортеця.

А потім хтось додумався

(хитрий і не дурень)

Ніби йменням Баторія

Названо Батурин.

Та раніш він названий,

Ніж Стефан Баторій

Мав яккесь відношення

До цих територій.

Грала наша тут музика,

І кобза й бандура,

А назва йде від давнього словечка батура.

А батура в цім випадку

Означа фортеця

Ось відкіля походження

Ниточка снується.

Д.Білоус

Учень. Поселення Бобровиця засноване було біля річки Бобровиця, притоки р.Трубіж. своє найменування річка й поселення отримали давно від назви промислу мешканців, що поселилися на цій території, так званих бобровників. Вони були власниками бобрових гонів, мали своє управління на чолі з отаманом. Поселення входило до складу Київської Русі, деякий час було під владою Литви,Польщі, підвладне було – Московській державі. Офіційне визнання Бобровиці датується XIV століттям.

Учень. Широка, повноводна, несла свої непокірні бурхливі потоки річка в далину. По гордовитій її поверхні пливли кораблі. За ними гналися хвилі, розбивалися об корму кораблів, немов бажаючи вирватися з полону берегів. За її стрімкість, неспокійність назвали річку Борзенкою.

Такою була річка в минулому. Це її іменем пізніше назвали мвстечко Боорзна, яке тут розташувалося і яке Борзенка розтинала навпіл.

На жаль не впізнати сьогодні Борзенку – немає тої величі, що була колись. Тихо біжить мілководна річечка серед ланів і лук, свято зберігаючи таємниці свого минулого. І все ж про одну з них довідались таки люди. Переказують, що в давнину в Борзенці затонув корабель, який перевозив царське золото. Тоді він розбився об підводні камені.

Учениця. Цікава і водночас романтична історія Варви. Заснування поселення відбулося ще за часів Київської Русі. Це припущення підтверджують знайдені німі свідки тих часів – городище, курганний могильник. Дослідники вважають, що саме біля цього поселення-фортеці великий князь, на той час переяславський, Володимир Мономах отримав переконливу перемогу над ворогом Київської Русі – половцями. Про це поселення Володимир Мономах згадує у своєму «Повчанні...», називаючи його Варин. Це і є перше літописне свідчення існування містечка ще 1097 року.

Поселення виникло біля річки Варви, притоки річки Удай. На думку деяких учених, назва смт.Варва походить не від назви річки, а від слова вар – «кипляча вода». Можливо, у ті віддалені часи там пробивалися джерельцця з киплячою водою, завдяки яким райцентр і називається саме Варвою.

Учень. Хочеш мови пізнати скарбницю,

Приїзди у Прилуки мої,

Тут вона, як вода-срібляниця,

Як прозорі дзвінкі ручаї

І виходить Наталка із хати,

І виносить вам кухоль води.

І така в неї мова багата,

Хоч в словник її, чисту, веди.

І такі в неї вислови славні,

Хоч записуй їх зразу в роман,

А які в неї думи державні,

А який почуттів океан!

Не засиджуйте довго в столиці,

Приїзди у Прилуки мої,

Мова тут, як вода-срібляниця,

Як прозорі дзвінкі ручаї.

Любов Забашта

Учениця. Із стародавніх літописів ми немало дізнаємось про визначні події, пов’язані з древнім містечком Хоробором чи Хоробром. У давні часи Хоробор був вотчиною князів Глінських. Свого часу один з них очолив повстання проти Литви. В XI ст. половці «подолали Десну біля фортеці Хоробр», тобто місто було фортецею, мало стратегічне значення в обороні від кочівників. З інших джерел стає відомо, що Хоробор з половини ХІІ ст. входив до складу Новгород-Сіверщини. Пізніше знаходився під владою Литви. Згодом литовським був переданий у володіння Московському царю Івану ІІІ.

На рубежі XVI – XVII ст. м.Хоробор перейменовано на Короп. Багато дослідників переконують, що саме Короп у минулому називався Хоробором, але не всі погоджуються з цим. Народні перекази пов’язують назви міста й риби короп.

Учениця. Несе споконвічно свої бурхливі, невпинні води річка Остер у зачаровану

Десну, поспішає зробити її повноводнішою. Навесні річка Остер виходить із своїх берегів і щедро живить вологою навколишні луки, а ті, в свою чергу поспішають прикрасити чарівними квітами її береги. Зіткані з квітів жовтцю, вони ваблять око кожного своєю красою. Серед них є різновид квітів-жовтцю, названий – козельцями. Люди кажуть, що, саме завдяки їм, містечко, розташоване біля річки остер, отримало назву – Козелець.

Є версія, що назва виникла з давньоруського Козельськ, що означає «козячий ліс», тобто було багато кіз у цих містах.

Учень. Остер Козелецького району лежить на р.Остер, від якої й перейняло назву. А збудував його Володимир Мономах, як фортецю. А укріпив його син Юрій Довгорукий, котрий заснував Москву, а в Острі побудував муровану церкву, яка існує і досі.

ОСТЕР

Вийду на світанку – гарно, як ніде:

В сивому серпанку місто молоде.

Юр’єва Божниця, сині небеса.

Осяває лиця неземна краса.

Хоч живем ніяково, любий наш Остер, -

Остряниці Якова ти сліди не стер.

Тут Збанацький Юрій слово гартував.

У порі похмурій хлопців гуртував.

В сонці грає синя хвиля на Десні.

Сеспеля, як сина ожили пісні.

Є над чим радіти, є чим дорожить.

Пам’ятають діти, де і хто лежить.

Поржавіли стріли всі на стрімкім горбі.

А віки зустрілися у міськім гербі.

Микола Холодний

Учень. Звернімося до Іпатіївського літопису, де у розповідях про 1174 рік йдеться про літописне містечко Серебряний. Кожного відвідувача цього містечка гостинно зустрічали дивної краси срібні ворота, що покликані були породжувати повагу до його мешканців. Відчувався вишуканий смак, професіоналізм майстрів, котрі створили цей шедевр.

За переказами сучасній назві смт.Срібного передувала назва Серебряне, що походила від існуючих тоді срібних воріт. За іншим переказом, назва пішла від найменування річки Сріблянка, що протікала у цій місцевості.

Учениця. Багато переказів, легенд щодо назви Талалаївка. У давнину, коли почалася війна між королем Швеції Карлом ХІІ та російським царем Петром І, не минула та біда й нашу неньку Україну. Ось уже ноги загарбників топчуть-нівечать землю Чернігівщини. Хижацькі очі люто виблискують крізь траву. «Та-ла-ла» - повсюдно зривалося з їхніх вуст, що в перекладі на нашу мову, означає «висока трава». Саме вона стала ворогу однією з перешкод на шляху до завоювання українських земель. Вважається, що оця «та-ла-ла» й надала назву поселення Талалаївка.

Є ще одна версія, ніби то слово Талалаївка походить від тюрського «талалай», тобто «стояча вода».

За словником Б.Грінченка слово «талалай» означає «базіка, балакун». Окремо дослідники стверджують, що назва селища пішла від прізвища чи прізвиська Талалай, яке належало першому поселенцю цієї місцевості – такому собі балакуну.

Учениця. Перекази свідчать, що селище міського типу Ічня спершу мало назву Яськове. Мабуть, від імені якогось Яська. Може, першого поселенця?

На думку дослідників, сучасна назва селища прийшла теж з минулого, коли на цю землю приходили татари і напували коней з річки, біля якої було розташоване поселення Яськове. Татарське слово «ічень» означає «водопій», «стоянка для коней». З тих пір річка стала називатися Іченькою, від неї й назва селища.

Учень.

ІЧНЯ

Буде спогад літати над Ічнею

В тихім клекоті білих лелек.

І збирати із думою вічною

Спілі зорі в полив’яний глек.

Ічня,Ічня, замулена Іченька,

А була ж бо глибока колись.

Не напивсь я твоєї водиченьки,

Тільки в травах твоїх заросивсь.

Григорій Коваль

Учень. У давнину звичайним явищем було коли окремі люди вибирали собі за уподобанням землю на якій селилися, створювали сім’ю. З часом на тому місці заселялися й інші родичі. Виростав хутір, містечко. Назви таких поселень часто-густо носили ім’я, прізвище першого поселенця.

За народними переказами, хто поселився на території сучасного смт.Ріпки були брати Богдан та Лашко Ріпчичі. Дійшов до нашого часу й інший переказ, згідно з яким назва Ріпок пішла від однойменного невеличкого струмочка.

Перша офіційна згадка Ріпок – 1607 р.

Учениця. Вперше про Любеч Ріпкинського району згадується 882 р. За

легендою,київський князь Олег, пропливаючи Дніпром, звернув увагу на величну красу природи й назвав місце любим. За другою легендою, 1097 р. тут відбувся з’їзд князів, де було покладено край міжусобицям і підписано мир, любовну угоду. Від цього й поселенню дали назву Любеч.

А ось, що розповідає ще она легенда. З давніх-давен славились вродою дівчата містечка, розташованого біля могутньої річки Дніпра-Славутича. Кажуть, жила там княжна незвичайної вроди. Звали дівчину Любавою. Перед її чарівною красою ніхто з чоловіків не залишався байдужим, з першого погляду закохувались безоглядно. З усіх куточків країни поспішали в містечко юнаки, щоб пересвідчитись, що природа дійсно дарує людям таку неземну красу. Любаву люди любили не лише за вроду, а й за доброту, милосердя, чемність, щирість, лагідність.

Можливо, як дехто запевняє, пращури й назвали Лбеч її ім’ям.

ЛЮБЕЧ

Люблю я Любеч світлою любов’ю

За плин Дніпра, високий княжий дух,

За те, що, сотні раз политий кров’ю,

Він коренем і кроною не струх.

Люблю раптові крутойдучі гори,

Що стережуть пропалини блакитних вод

І навіть ті потрощені собори,

Що береже у пам’яті народ.

Люблю красу небачену Малуші,

Антонія печерну глибину,

Що часом обпікає наші душі

Гірким таємним трунком полину.

Йому не рівня ні Москва, ні Пітер,

Вони йому хіба що до колін,

Бо понад ним гуляє древній вітер,

Що пережив і згарища, і тлін.

І я, себе відбивши в чеснім слові,

На цілий світ сказати не боюсь:

Люблю я Любеч – оберіг любові,

Який колись вродила наша Русь!

Леонід Горлач

Учениця. Корюківка заснована 1657 р. Назва походить від прізвища першого поселенця козака Омеляна Карука. Спочатку поселення звалося Каруківкою.

Існує інша версія виникнення Корюківки. У ті давні часи значну частину наших лісів становили могутні дубові гаї. Російській державі, яка постійно з кимось воювала, потрібно було утримувати значну армію найбільшу частину якої становила кіннота. Поотрібна була велика кількість шкіри щоб забезпечити коней упряжжю. Щоб дубити шкіри, треба було багато дубової кори. Саме заготівельників дубової кори і звали каруками, бо їх виробничим знаряддям був карук – насаджений на дерев’яне держало гострий залізний гак, яким обдирали кору з дубів.

Учень.

МІСТО НАД БРЕЧЧЮ

Тече Бреч, річка невеличка,

Тече, здавна дуже славна,

Не водами, не боями,

А козацькими шляхами.

Де козак Омелян Карука

У давню давнину,

Поселив свою родину,

У тяжку годину.

Полуботки зазіхали –

Козацького роду!

Ой, хотіли скаламутить

В річці Бречі воду.

Гуляли козаченьки

По Бречі гуляли,

Де вздовж її берегів

Місто заснували.

Де взялася буря! Буря!

Все занапастила –

Рід козацький, рід Каруки

Ледь з світу не згубила.

Розігнала, розвіяла.

Як в степу билину

Славних хлопців-козаченьків

Карукину родину –

У Сибір далеку...

А на Україні –

У степах широких

Козацькі могили...

Давнє місто Корюківка

Розкинулось над водою,

Пишається наше славне

Своєю красою.

Пишається чи журиться,

Навкруг світ біліє,

Тече річка-невеличка,

Лісок зеленіє.

Ольга Валентій

Учень. Точної дати виникнення села встановити не вдалося. По неточним даним можна вважати, що село Прибинь виникло понад 500 років тому назад. Існує три версії назви села. Перша говорить про те, що вперше на цій території з`явилися біглі кріпаки,які добиралися сюди болотами і лісами і вийшли на високе місце, де зараз знаходиться сільське кладовище і сказали: «Ну вот и прибыли»від цього і пішла назва Прибинь.

Друга говорить,що назва села пішла від назви річки Прибинка, що протікала серед села. Так село називалось до 1895 року. Залишки долин і меандр говорить про те, що річка була великою, на ній навіть стояли водні млини.Третя версія. Із переказів старожилів сусідніх сіл, а саме села Шишківки,відомо,що сама назва села Прибинь пішла від того, що саме в нашому селі жили надзвичайно сильні і майстровиті люди, які ударом могли «прибить» тублі, так звані дерев`яні гвіздки.

Учень.

ПРИБЫНСКИЙ ВАЛЬС

Здесь берег мой и твой причал

Отцов и дедов наших

Прибынь – начало всех начал

Мы сеем здесь и пашем.

Рванец и Слот, Ревна и Снов,

И Плавалка и Рвенки,

Приют давали и покой,

Здесь жили наши предки.

От них остались навсегда

Кресты да обелиски.

Прибынь моя – моя судьба

Больному сердцу – близка.

Обиды, горе матерей,

И радости порою,

И слезы вдов, и крик детей

Связали нас с тобою.

Уже на финишной прямой,

Идя к истокам нашим,

Как наши предки, мы с тобой,

И сеем здесь и пашем.

Все это будут повторять,

Сменяясь поколения.

И жизнь других пройдет опять,

Как бы в одно мгновение.

И только близкое всегда

Останется как прежде,

Прибынь моя – моя судьба

И горе, и надежда.

Прибынь – и берег и причал,

Мы пашем здесь и сеем,

Прибынь – начало всех начал,

Здесь жил Кузьма с Матвеем.

Рябец Александр Михайлович

ВІКТОРИНА

Районний центр, у назві якого можна прочитати чоловіче ім’я. (Семенівка)
Яке місто плаває? ( Короп)
Районний центр названий ім’ям героя громадянської війни. ( Щорс)
назва міста – прикметник, відповідає на питання яке? (Срібне)
Село Срібнянського району, в якому довгий час жив відомий український кобзар Остап Вересай? ( Сокиринці)
Яке село заснували «прибулі» люди? (Прибинь)
Яке місто являється молодшим братом Києва? (Чернігів)
Як називається місто козака Каруки? (Корюківка)
Місто, назва якого походить від слова «міняти»? ( Мена)
Селище міського типу, яке лежить на горбистій (холмистій) місцевості. Звідси й назва. (Холми)
Село Ічнянського району в якому І.Скоропадський в 1831 р. заклав парк, пізніше дендропарк, площею 204 га. Вважався одним з найбагатших парків Радянського Союзу, де росло більше 400 видів дерев і кущів. ( Тростянець)
Районний центр, в основі якого є частина обличчя? (Носівка)
Районний центр, корінь якого російський переклад слова місто? (Городня)
Казковий районний центр. (Ріпки)
Місто, корінь якого являється «чоловіком» кози? ( Козелець)
Районний центр, в назві якого можна прочитати дерево? ( Сосниця)
У назві якого міста можна прочитати назву пташки? (Куликівка)
Його назва означає «нове місто». ( Новгород-Сіверський)
Частина назви районного центру вказує на холодну зброю якою ми з вами користуємося кожного дня? ( Ніжин)
Назва районного центру, що походить від слова лука з прибавлянням префікса. (Прилуки)

ПРО КОГО ЙДЕ МОВА

Видатний український, радянський поет, Герой Соціалістичної Праці.
Він народився в 1891 р. в селі Піски.
Автор віршів «На майдані», «Як упав же він з коня»

(Павло Григорович Тичина)

Він бронзовий стоїть перед входом на подвір’я , біля струнких дерев на майдані.
Приймає важливе для себе рішення віддатися наймасовішому, найдемократичні-шому мистецтву – кіноматографії.
Син зачарованої Десни, його ім’я носить Київська кіностудія фільмів.

(Олександр Петрович Довженко)

Революціонер-народник.
Він народився 31 жовтня 1853 року в Коропі.
Розробив схему першого в світі реактивного літального апарату.

(Микола Іванович Кибальчич)

Відомий український поет і письменник.
Неодноразово подорожував Чернігівщиною. Побував у Борзні, Городні, Ніжині, Прилуках, Седневі, Сокиринцях та в багатьох селах.
Автор відомого вірша «Заповіт»

( Тарас Григорович Шевченко)

Відомий російський письменник.
В 1821 році був зарахований до Ніжинської гімназії вищих наук
Його ім’я носить педагогічний університет в Ніжині.

(Микола Васильович Гоголь)

Вона приймала участь в першому виступі першого українського професійного театру під керівництвом М.Кропивницького
Їй першій на Україні в 1922 р. було присвоєно звання народної артистки республіки.
Вона народилась в невеликому селі Заньки і в пам’ять про рідне село взяла сценіч-ний псевдонім.

( Марія Костянтинівна Заньковецька(Адасівська))

Він народився у селі Калюжинці
В чотири роки він осліп, але блискуче засвоїв кобзарське мистецтво
Довгий час жив в Сокиринцях, де йому встановили пам’ятник

( Остап Вересай)

ВІКТОРИНА ЩО ЦЕ ЗА МІСТО?

Якщо піднятися налітаку над містом, то воно бачиться як п’ять розчеплених пальців, тобто п’ять братів, п’ять словянських народів.
Від колись збудованої фортеці в місті зберіглися 12 чавунних гармат
Багато віків люди вважають, що місто назване ім’ям князя Чорного

(Чернігів)

Це місто на Чернігівщині було засноване Володимиром Мономахом у 1098 році як фортеця Городець і розташовувалося на лівому березі Десни.
Воно було фортецею Переяслівського князівства для захисту Київської Русі від половців.
Син Мономаха Юрій Долгорукий поновив Городець та прикрасив фресками придворну Михайлівську церкву, що згодом стала іменуватися Юр’євою божницею

( Остер)

В роки Великої Вітчизняної війни воно стало центром партизанської боротьби
Засновано в 1657 р. на березі р.Бреч переселенцями із Правобережної України
В наш час це місто славиться шпалерами, які розповсюджуються не тільки на території України.

( Корюківка)

Це місто розташоване на берегах річки Чибриж
Влітку 1709 р. жителі міста дали рішучу відсіч загону шведських військ, що рухалися на Полтаву
Російський цар Петро І святкував в 1709 р. свій день нпродження в місті і передав у подарунок три чавунні гармати.

( Городня)

Селище міського типу вперше згадувалося в літописі 882 року
В центрі селища знаходиться пам’ятник архітектури – кам’яниця гетьмана Полуботка
В ньому в 1097 р. на з’їзд зібралися князі Київвської Русі, щоб припинти князівські міжусобиці і об’єднати сили для боротьби з половцями.

( Любеч)

Недалеко від центру, в парку, знаходиться рідкісний пам’ятник української архітектури XVII ст. – дім В.Кочубея
Тут зберіглася головна будівля дворцового комплексу К.Розумовського, побудова-ного в 1799-1803 рр.
В 1669-1708 і 1750-1764 рр. воно було резиденцією гетьманів Лівобережної України

(Батурин)

Як Хоробор, він згадується в літописі 1153 р.
В 1659 р. він став сотенним містом Ніжинського полку, тут довгий час розміщувалась генеральна воєнна артилерія
В цьому місті 31 жовтня 1853 р. народився винахідник, що розробив схему першого в світі реактивного літального апарату

( Короп)

ВИХОВНА ГОДИНА

на тему:

“Господар року”

Грищенко Валентини Костянтинівни

Класного керівника

Прибинської ЗОШ І-ІІ ст.

Корюківського району

Чернігівської області

Ось і закінчився 2014 рік, господарем якого був Кінь. Кінь — сильна, красива, смілива, імпульсивна, весела і благородна тварина, тому у 2014 році щастило більше тим, хто відповідав цим якостям.В цьому впевнилися не тільки люди народжені в рік Коня, а й в інші роки.

УЧЕНЬ. Українські селяни шанобливо ставилися до коней. Одвічна любов до цих благородних тварин цілком природна:коні допомагали людям з

давніх-давен обробляти землю,перевозити вантажі, з ними вирушати в далеку дорогу.Для козака кінь був вірним другом і рідним братом.

Виходить янгол.

--Я за велінням Господа перетворив диявола на коня.Особливістю коня

є те, що він безперервно їсть і ніколи не наїдається.Коли Господь народився на землі, то покладений був у ясла. Віл не тільки не торкався жодної стеблинки сіна, але ще й зігрівав Богодитину своїм диханням. А кінь, що стояв з боку, повисмикував усе сіно, яке лиш було в яслах. Тоді Пресвята Богородиця промовила: »Тож будеш ти, добрий волику, завжди ситим у Бога; а ти, коню, будеш завжди голодним, хоч і їстимеш досхочу»

І дійсно, ці слова Богоматері справдилися: кінь, скільки не їсть,завжди голодний; а віл, якщо голодний, може задовольнитися ремиганням.

Інсценізація байки ЕЗОПА «КІНЬ І ВІСЛЮК».

Жив колись селянин.І мав на обійсті коня та віслюка. Щоранку наван-

тажував їх садовиною і городиною і їхав до міста торгувати.

Якось сердешний віслюк занедужав. Але господар того не помітив і

нав*ючив його, як завжди. А віслюкові гіршало та гіршало, і врешті одного ранку дорогою до міста він геть знебувся.

Віслюк:Поможи мені трохи, не можу далі нести вантаж.

Кінь:Як же я тобі поможу?

Віслюк:Візьми зо два кошика із моєї спини. А решту я сам подужаю нести.ведемо бідолаху до мого приятеля

Кінь:Ти що здурів?—Адже я й так нав*ючений.

Віслюк:Я знаю, але ти дужчий за мене і не зморений хворобою.Візьми

хоч один кошик.

Кінь:Ні, не візьму.

Віслюк:Прошу, зроби таку ласку.

Кінь:Не сподівайся, нічого не вийде.

Зітхнув віслюк та й почвалав далі.Однак не витримав довго, спіткнувся

й упав.Господар йшов позаду, розмовляючи з сусідом.Побачивши віслю-

ка долі, підбіг до нього, поскидав кошики й спробував підвести.

Господар:Що тобі сталося, віслюче?

Сусід:Та хіба не бачиш, що він хворий?

Господар:Хворий? А я й не знав. Що ж тепер робити?

Сусід:Заведемо бідолаху до мого приятеля, він добре знається на ху-

добі й неодмінно чимось зарадить.Он його подвір*я.

Господар:Ходімо!

Підвели вони віслюка й подалися до обійстя сусідчиного приятеля.

Потім вернулися до коня, а він, забачивши господаря, хотів був рушати далі.

Господар:Еге, стривай-но, друже мій!Стій, не квапся, не покину ж я кошики посеред дороги.Треба навантажити їх на тебе—ти молодий і дужий.Коли трапляється в дорозі лихо, мусимо допомагати один одному,

інакше не можна.

Господар заходився прилаштовувати коневі на спину кошики.Кінь шаленів з люті й розпачу та нарікав на долю.

Кінь:Ет, як не щастить, то вже не щастить!Не хотів я взяти у віслюка

жодного кошика, а тепер мушу нести весь його вантаж.

А віслюк,лежачи на моріжку,очуняв трохи й, підвівши голову, мовив

до коня такі слова.

Віслюк:О жорстокий коню!Якби ти був допоміг мені, взявши трохи мого вантажу, то я дійшов би до міста.А так жорстокість твоя на тобі й

окошилася.

КОНКУРС «ПРИСЛІВ*Я».

Назвіть прислів*я в якому використовується слово кінь.

--На чужому коні далеко не поїдеш.

--Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.

--Знайся віл з волом, а кінь з конем.

--На свиню хоч сідло надінь—все одно конем не буде.

--Выше меры и конь не скачет.

--Из дуги уже оглобли не сделаешь.

--И комар лошадь повалит, когда медведь пособит.

--Лихая лошадь! на бегу всех встречных обгоняет.

--Жалеть коня—истомить себя.

--Осел и в Киеве конем не будет.

КОНКУРС «ЗАГАДКИ».

1.Ні коваль, ні столяр, ні маляр, ні плотник, а найкращий у селі роботник. (Кінь).

2.Один роботу робить, другий господаря молоком поїть, а третій ха ту

стереже.(Кінь, корова, собака).

3.Носять мене четверо, показують двоє—блискучі обоє; два в мене слуха (то будуть вуха);.як б*ють—везу.(Кінь).

4.Чого кінь через дорогу переходить?(Бо нікуди обминути).

5.Яким буде сивий кінь, якщо його скупати?(Мокрим).

6.Як ходить кобила?(Так, як і кінь).

7.Коли козак на одній нозі скаче?(Коли на коня сідає).

8.Чотири чотиренки, два Федоренки.Тягнуть мотуницю за хвіст на вулицю.(Коні, орачі, плуг).

9.Чотири брати , та усі горбаті, а п*ятий Хома—і той з хвостом.(Колеса

в возі й кінь).

10.Сімсот свистить, чотири лапотить, два нюха, два слуха і два дивить-

ся.(Кінь в бігу і вершник).

11.Ходить на чотирьох ногах,

Взутий в залізних постолах.(Підкований кінь).

12.Два нюха, два слуха, чотири лапотить, а один хвостом вертить.(Кінь

в бігу).

13.Одкину стернище, одкину й другеє, а вийму живеє.(Голоблі і кінь).

14.Чотири качається, два біжить, один сидить.(Колеса, коні, візник).

15.Шість ніг, дві голови, четверо очей, один хвіст.(Вершник на коні).

16.Повзунки повзуть, бігунки біжать.(Сани і коні).

17.Летіло три ворони.Одна каже:»Мені зимою добре»,--друга каже:

«Мені літом добре»,--а третя каже:»Мені однаково, що взимку, що літом»

(Сани, віз, кінь).

Ось уже декілька років на базі кінно-спортивного клубу «Бреч» проходять Всеукраїнські кінні змагання на «Кубок КСК «Бреч», на кубок Президента України, в минулому році чемпіонат України з кінного спорту з подолання перешкод. Кінно-спортивний комплекс «Бреч» має найпотужнішу базу для заняття кінним спортом:три стайні, манеж з якісним грунтом, елітні поля для виїздок верхи, тренувальні та турнірні

майданчики.Племінне господарство «Бреч»--єдине в Україні, яке розводить коней ганноверської породи.Туристично-готельний комплекс

одночасно здатен розмістити 87 гостей і запропонувати різноплановий

відпочинок:полювання, риболовля, літній та зимовий спорт, квадрацикли,

снігоходи, сауна, басейн і кінні прогулянки.

А зараз послухайте, які змагання проходять в Бречі.

--Куди їдеш, Явтуше?

Явтуш:Не скажу.

--Якщо твоя ласка, то скажеш.

Явтуш: У Бреч.

--А що ти хочеш там побачити?

Явтуш: Не розкажу.

--Якщо твоя ласка, то скажеш.

Явтуш: Кінно-спортивний клуб «Бреч».

--А що воно за клуб такий?

Явтуш: От причепилася, хто ж не знає про Бреч.

--Я не знаю, то розкажи будь ласка.

Явтуш:Так це ж найкраща база з кінного спорту в Україні.

--А що ж там коні роблять?

Явтуш: Коні там племінні, коштують від 50 д 100 тисяч грн..

--Ого, а чому ж такі дорогі?

Явтуш: А тому що приймають участь у конкурсі—це такий вид кінського спорту, біг із стрибками у висоту на 1м 40см.

--І це все, що вони вміють?

Явтуш: А ще коні там танцюють під музику.

--А хто ними керує?

Явтуш: Тренери: і дорослі, і , навіть, діти.

--А потім що?

Явтуш: А потім проходять змагання, на яке приїздять з усіх куточків України, Росії, Білорусі, Польщі.

--А, зрозуміла, так це і ти на своїй конячці хочеш позмагатися?

Явтуш: Та ти що? У мене ж робоча конячка.

--А яка різниця?

Явтуш: От сказано, дівчисько, нічого не розуміє у конях.

--А що там розуміти: «но» та «тпру».

Явтуш: «Но» та «тпру» так керують лише робочими кіньми, а спортивни-

ми всім тілом наїзника.

--І як це?

Явтуш: Людські руки—це передні ноги коня, ноги наїзника—це задні ноги коня.А коли кінь танцює, то з ним усім тілом танцює і вершник.

--Ух ти, цікаво як.То візьми і мене з собою.

Явтуш: То мій кінь замалий для двох вершників.Сідай на автобус і їдь

у с.Бреч Корюківського району.

Серед 365 днів народного календаря є декілька днів, свят, що по-

в*язані якимсь чином з конем.

9 січня—Стефанів день.

У цей день годують коней із срібного посуду, напувають через срібло.

18 березня—Конона.

Святого Конона вшановували як захисника й доглядача коней.За народ-

ними віруваннями саме за це Ілля-Громовик довіряв Конону правити

кіньми на своїй колісниці.Саме цього дня селяни, що тримали коней, намагалися задобрити домовика, щоб той не збиткував ся з тварин, а за-

хищав їх від злих сил.

25 березня—Григорій Двоєслів.Феофанів день.

Примічали, якщо у цей день захворіє кінь, то для літньої роботи при-

датним не буде.

3 квітня—Кирило-Катаник,День Водяного,Водопол.

Від зимової сплячки прокидається Водяний.Рибалки пригощали його,

утоплюючи найхудішого коня у ставку.

20 травня—Купальниця.

Коней гнали по річковій воді, щоб їм сили дати.

13 серпня—Євдокимів день.

Селяни заговорювали борону:»Кінь з місця не рушить, поки мужик над бороною не нахилиться.

24 серпня—Євпатій-Коловорот.

Це свято вважалося страшним, бо існує повір*я, що на болотах з*явля-

ється білий кінь і шукає свого наїзника.

31 серпня—Флор і Лавр, Кінське свято.

На це свято не допускали до роботи коней.Із самого ранку їх чистили, мили, заплітали гриви, а після відводили у хлів і окропляли святою водою.Увесь день їх намагалися пригощати ласощами.Також пекли особ-

ливе печиво із зображенням тварини.

19 листопада—Павло Сповідач.

Якщо у коней у цей день гарний апетит, то взимку вони хворіти не будуть.

28 листопада—Гур*їв день.

За віруваннями, зима приїздила у цей день на гнідій кобилі і проганяла

всю нечисту силу під землю.Якщо у цей день ржуть коні—до добра.

Народженим у цей день обдаровували міркою вівса, возом сіна.

18 грудня—Сава.

На Саву працювати гріх, бо святого сподвижника образиш.Не можна ла-

ятися тим, у кого коні в господарстві.

А зараз послухайте народні прикмети.

--Коні лягають і качаються через спину (на дощ, на негоду).

--Кінь хропе, фиркає (на дощ, на негоду).

--Корови, коні, кози та інші травоїдні тварини жадібно їдять траву (увечері

наступного дня буде дощ).

--Кінь хропе (на негоду),форкає (на тепло), трясе головою і задирає її

догори (на дощ), лягає на землю (на снігопад).

А зараз послухайте прислів*я та приказки пов’язані з народними святами.

--Коли на Громовицю півень нап*ється водиці, то на Юрія (6 травня)

кінь напасеться в травиці.

--Святий Юрій корів запасає, а Миколай—коней.

--Прийшов Миколай—коней випасай.

--Після Миколи не пускай на сіножать коней ніколи.

--На Михайла зима на білому коні приїжджає.

--Сава приїхав на білих санках.

--На Михайла зима саньми приїхала.

--Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй вози, а як розтане

то кажи оглянути сани.

Під впливом діяльності людини чисельність багатьох видів тварин на

території України значно скоротилася.Дев*ять видів ссавців та п*ять ви-

дів комах взагалі нині перестали зустрічатися на території України.Один із цих видів тарпан.

ДИКИЙ КІНЬ ТАРПАН.

Свого часу ця тварина була дуже поширеною в Європі.Її степовий

підвид населяв степову і лісостепову зони Східної Європи від Пруту

до Уралу.Цікаво, що ще в 16ст. диких коней зустрічали на півдні су-

часної Київської області.Лісовий тарпан жив у лісових масивах Польщі,

Білорусі,Німеччини та Литви.Тварини трималися великими табунами по

кілька десятків,а то сотень голів.Тарпани кочували на степових просто-

рах,пересуваючись переважно проти вітру.

Дикі коні здавна були об*єктом полювання.У їжу використовували

їх м*ясо,із шкіри шили одяг.Зловити тарпанів було нелегко.Вони були прудкіші і витриваліші за свійських коней.Але козаків і татар це не зупиняло.Вони заганяли степових коней взимку до крутих балок,де ті за-

грузали в глибокому снігу.Тут їх ловили арканами.Одних убивали,інших

приручали і запрягали у важкі вози поряд з домашніми кіньми.Але не цей промисел знищив тарпанів.Смертний вирок,як і бізонам Америки,під-

писало господарське освоєння й особливо розорювання степів.Тарпани почали заважати.Вони витоптували і поїдали посіви.Тому й були цілеспрямовано знищені.Так,дійсно,на них уже не просто полювали,як це

було раніше,їх знищували.І добилися свого.

У 30-х роках 19ст. невеликі табуни тарпанів ще зустрічалися в окремих місцях від Південного Бугу до Манича.Їх продовжували знищувати.Невдовзі дикі коні залишилися лише у Херсонському,Дніпров-

ському та Мелітопольському повітах тодішньої Катеринославської губернії.Поодинокі коні ще зустрічалися до 70-х років 19ст.Останній тарпан помер у 1918 році в стайні кінного заводу біля Миргорода на

Полтавщині.До цього часу живе тарпан лише у географічних назвах Укра-

їни.Це річка Конка,її ліва притока Жеребець,найменування різних місце-

востей і балок.

Меморіал «Тварини,які загинули на війні».

У Лондоні в 2004 році був встановлений і урочисто відкритий пам*ят

ник,загиблим у різних війнах.Адже не тільки солдати здобували перемоги і вигравали битви.Завжди поруч із людьми знаходилися і бра-

ти наші менші.Ось британці і вирішили увіковічнити подвиг тварин у та-

кому монументі.Це ціла композиція.Кілька скульптур—кінь, два мула,на-

в*ючених військовими припасами та атрибутами,і собака.Також у композицію входить стіна,на якій вирізані фігури голубів,верблюдів,мавп,

слонів,ведмедів та інших тварин.

ВІКТОРИНА.

1.Назвати коней,відомих нам з дитинства,вони входять у назви казок.

(«Сивка-бурка»,»Конек-горбунок»).

2.Про кого мова йде у казці:

«Он товариш будет твой;

Он зимой тебя согреет,

Летом холодом обвеет:

В голод хлебом угостит

В жажду медом напоит»(Про Коника-Горбоконика).

3.Хто стрибнув так високо,що аж до вікна царівни дістав…?(Сивка-Бурка).

4.Як звали коня героя Мігеля Сервантеса Дон Кіхота (іспанською – стара худа шкапа)? (Росінант).

5.Видатному полководцю Олександру Македонському подарували на диво гарного коня, але він мав злісну і дику вдачу—його нікому не вдалося об*їздити.Як звали коня О.Македонського і як йому вдалося його об*їздити?(Буцефал). Олександр, якому на той час було 12 років, здогадався, що Буцефал просто боїться тіні і поставив коня мордою до сонця, після чого той спокійно дозволив хлопчикові сісти собі на спину).

6.Символом поетичного натхнення став давньогрецький міфічний кінь.Як його звали?(Пегас).

7.Маршал Радянського Союзу Георгій Жуков пиймав Парад Перемоги1945 року на…(коні). Як звали його?(Кумир).

8.Один римський імператор прославив свого коня тим,що призначив його римським сенатором.Як звали правителя?(Калігула).

9.Петро Перший, заплативши за коня 100 голландських червінців (немалі для тих часів гроші), назвав свого коня на честь однієї панянки, з якою мав романтичні стосунки. Як звали коня Петра Першого?(Лізетта).

10.Як називається пам*ятник, на якому зображено царя верхи на Лізетті?(Мідний вершник).

11.Найменший кінь у світі—американська конячка довжиною 42см і

вагою 26кг. 2006 року її занесли в Книгу рекордів Гіннеса. Як звали цю конячку?(Дюймовочка).

12.Як називається те місце, де проходять змагання коней?(Іподром).

13.Як називається лікування за допомогою коней?(Іпотерапія).

14.Я спереду і я ззаду,

А посередини назва коня

Разом буде назва країни.(Я-поні-я).

КОНКУРСИ.

1.Згадати як найбільше пісень, в яких мова йде про коня.

2.Назвати як найбільше кличок (імен) коня

КРАСА В ІМЕНІ МОЇМ

(усний журнал)

Підготувала і провела

Класний керівник 7 класу

Прибинської ЗОШ І-ІІ ст.

Грищенко В.К.

Учень. Ще відомий давньогрецький поет Гомер писав:

Взагалі без імення ніхто

Між людьми не буває.

Хто б не родився на світ –

Родовита людина чи проста,

Кожного з них породивши, іменням батьки називають.

Учитель. І справді, із цим словом – зі своїм ім’ям – людина не розлучається ніколи. Саме воно вирізняє

нас із поміж інших, супроводжує у щасті й журбі, і життєвих випробуваннях. Саме ім’я

з’єднує нас із батьківською хатою, із рідною мовою і культурою, із минулим, сучасним та прийдешнім, із багатьма народами світу.

І сторінка

ІСТОРИЧНА

Імена мають свою історію. Одні прийшли до нас із сивої давнини, ще з періоду розквіту стародавньої Греції та Риму, інші виникли здавна на нашій землі, придумали їх наші предки – словяни, а деякі з’явилися зовсім недавно. Є імена популярні і не дуже, поширені по всій планеті і тільки в деяких країнах. Багато імен ми можемо зрозуміти, а багато ні.

За часів язичництва наші пращури давали імена залежно від різних обставин життя. На вибір імені впливали або пора року або назви тварин і дерев, або зовнішні риси людини, або навіть, бажання батьків. Тому в язичників дітей називали Зима, Вовк, Орел, Ворона, Милава, Красава. Люди вірили в магічну силу імені. Воно, на їхню думку, приносило силу і славу, щастя й успіх, хворобу і смерть. Малуша – наймолодша дівчинка в сім’ї, Вовк – сподівання на силу і витривалість. Ждан – той, якого довго очікували. Неждан, Нечай – коли був небажаний.

З появою християнства на Русі в 988 році з’являються нові імена.

Українські імена пішли від:

Давньоруських – Ярослава

Скандинавських – Ольга, Ігор, Олег

Древньоєврейських – Іван

Латинських – Інна, Діана

Тюрських – Руслан

Перських – Дар’я

В українській мові витворилася система імен, в основу яких покладено імена християнського календаря. Спочатку церква вимагала давати дитині ім’я того святого, у день якого вона народилася, пізніше можна буловибирати ім’я від першого до восьмого дня від дня народження дитини. а пізніше батьки мали право протягом місяця вибрати ім’я святого наявне у Святицях. Святиці – це календар, складений за місяцями і днями року, де кожний день відзначався іменем того чи іншого святого.

ІІ сторінка

СТАТИСТИЧНА

Нашу школу відвідує 58 учнів, дівчаток – 25 і хлопців – 33. найбільш в школі Олександрів – 5, Андріїв – 4, Артемів – 3, Вікторій – 3, Анастасій – 3, по 2 Івани, Євгенії, Сергії, Владислави, Ірини, Тетяни, Дарії. Власниками унікальних імен є Жанна Сімович, Діана Бардакова, Дарина Рябець, Ярослава Коноваленко.

ІІІ. сторінка

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ СВОГО ІМЕНІ

Кожен учень класу презентує своє ім’я та розповідає про свого покровителя, називає відомих людей, які носять їхні імена.

IV. сторінка

ФОЛЬКЛОРНА

Учитель. Українські імена живуть у прекрасних перлинах нашої народної творчості, особливо у прислів’ях, загдках, приказках.

Назвати прислів’я, загадки, приказки, в яких вживаються імена.

ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ’Я

Без одного Василя не обійдеться весілля.
Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна Оксана
Парочка – Максим і Одарочка
Полюбила пана, втратила Івана
Ти Марина, я Матвій, ти не моя, я не твій
Яка Настя, таке з нею щастя
Чи Іван, чи Петро, то мені все одно
Казала Настя, як удасться
На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла: лежить вона на печі ноги задерла
Сиди Тетяно, бо ще рано
Без Гриця і вода не освятиться
Не для Гриця паляниця
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати

ЗАГАДКИ

1. Ішла Катерина, ключі загубила;

Місяць видів не довидів,

Сонце вздріло – зараз з’їло. (роса)

2. Сидить Маринка в семи кожушках

Хто на неї гляне, той заплаче. (цибуля)

3. Олена зелена – поцілує болить, свербить і чухати хочеться.(кропива)

4. Кучерявий Іван на гору дереться. (дим)

5. Сів Ваня на коня не боїться огня. ( Горщик і рогач)

6. Чорний Іван, дерев’яний каптан;

Де носом поведе, там помвтку кладе. ( олівець)

7. У двох сліпих був брат Іван, а в Івана Братів не було.

Хто були сліпі? (сестри)

8. Василь кинув Іванові п’ятнадцять штук яблук, і той зловив їх усі разом. Як це могло статися? (яблука були в торбі)

9. У трьох трактористів був брат Андрій; а а в Андрія братів не було. Може бути таке? (може: трактористи були сестри)

СКОРОМОВКИ

У Сашки в крамашке шишки и шашки
Купила Марусе бусы бабуся, на рынке бабуся споткнулась о гуся
Ткёт ткач ткани на платки Тане
Шёл Фрол по шоссе к Саше в шашки играть
Сшила Саша Сашке шляпу
Сидит Ваня на диване, под диваном ванночка, в этой ванне вместо бани мылся часто Ванечка
Летела овсянка на овёс, а Иван овёс унёс
У Маши мошка в каше. Что делать нашей Маше? Сложила кашу в плошку и накормила кошку
На реке поймали рака. Из-за рака вышла драка. Это Мишка-забияка снова в реку бросил рака
В грязи у Олега увязла телега: сидеть тут Олегу до самого снега
Лена искала булавку, а булавка упала под лавку. Под лавку залезть было лень искала булавку весь день

V сторінка

КОНКУРСНА

1. Вікторина «Шкільні імена»

Імена, що означають почуття людей? (Віра, Любов)
В історії його називають грозним? (Іван)
У древніх римлян так називали богиню полювання, рослинності. ( Діана)
Імена, які співзвучні із назвою квітки. (Васильок)
Ім’я відомої княгині Київської Русі? (Ольга)
Її ім’я означає морський пейзаж? (Марина)
Ім’я великого російського полководця? (Олександр)
У О.С.Пушкіна є рядки « И так она звалась...» (Татьяной)
В народі його називають Первозванний? (Андрій)
Про похід цього князя на половців описано в стародавньому Літописі. Як звали князя? (Ігор)
Вона носить ім’я грецької богині перемоги? (Вікторія)
Ім’я матері Ісуса Христа? (Марія)
Світле ім’я. (Світлана)

2. Вікторина «Імена»

Ім’я дівчинки, що означає холод? (Сніжана)
Одним з видів прозових творів являється чоловічим ім’ям. ( Роман)
Ім’я хлопчика співзвучне з назвою футбольного клубу? (Спартак)
Тихе ім’я. (Тихін)
Жіноче ім’я, коренем якого є слова ангел? (Ангеліна)
У нас на Україні її називають Верховною? (Рада)
Жіноче ім’я, співзвучне з російською назвою весняного місяця. (Марта)
Головна героїня оповідання М.Коцюбинського «Дорогою ціною»? (Соломія)
Жіноче ім’я, яке складається з назви місяця і особового займенника? (Майя)
Вона проходить один раз в чотири роки, буває літньою і зимовою. (Олімпіада)
Вона буває вечірньою і вранішньою? (Зоря)
Дружина князя Ігоря (Ярослава)
Назвіть справжнє ім’я української поетеси Лесі Українки. (Лариса Косач)
Її справжнє ім’я – Марія Вілінська. Та стала вона відомою під чоловічим ім’ям. Як це ім’я? (Марко Вовчок)

3. Вікторина «Географічні назви»

Районний центр Чернігівщини в назву якого входить чоловіче ім’я? (Семенівка)
Села в Корюківському районі в назву яких входять чоловічі імена. (Олександрівка, Наумівка)
Річка, яка носить жіноче ім’я? ( Лєна)
Міста України, що носять ім’я дівчинки чи хлопчика? ( Севасто поль, Бориспіль, Васильків, Миронівка)
Обласний центр в назву якого входить чоловіче ім’я. (Миколаїв)
Місто в Білорусії або багата область в Малій Азії носить жіноче ім’я. ( Ліда)

4. Конкурс на кращого співця. Пісні з іменами

VI. СТОРІНКА

1. У світі з іменами трапляються різні досить кумедні випадки. Наприклад, ось такий. Наприкинці XIX століття помер вождь одного індіанського плем’я. Не знайшлося жодного майстра, який зміг би на надгробному камені вмістити ім’я покійного, адже воно було найдовшим у світі, бо складалося із

130 букв.

2. В Іспанії та Португалії кількість імен дитини залежить від соціального становища та титулу батьків. Звичайному дворянину-ідальго можна носити 6 особових імен, дворянам-грандам – 12, а найвищим сановникам досхочу.

3. У східних слов’ян існує прізвище, ім’я, по-батькові. А ось у багатьох народів сходу немає прізвищ, і люди називають один одного за іменами, до складу якого входять і призвіська, і характеристика людини, і назва роду, й імена її родичів, і назва місцевості.

4. У японії та Китаї людина протягом життя змінює імена відповідно до віку.

5. Ескімоси уявляють людину, як поєднання тіла, душі та імені, із яких тільки ім’я може уникнути смерті.

6. У багатьох країнах Заходу дитині дають декілька імен, щоб у неї було кілька святих заступників. Цей звичай із часом став традицією.

7. В Україні зрідка, але давали подвійні імена. Наприклад, у Львові у церковних архівах зафіксовані такі імена: Анна-Марія, Юліана-Марія-Антоніна, Марія-Софія-Кароліна.

8. Є чоловічі імена, які утворилися від жіночих і навпаки. Альбін – Альбіна, Мар’ян – Мар’яна, Серафима – Серафим. А такі імена, як Інна, Пінна, Римма – помилково були записані у «Святках» із закінченням «а». Насправді це були імена чоловіків – скіфів, заморожених у лід у ІІ ст. за свою вірність християнству.

Вчитель. Так навіщо ж нам знати історію імен, поезію людського наймення? Бо не маємо права забувати, що наше ім’я – це жива нитка, яка з’єднує нас із рідним краєм, із нев’янучою українською трояндою – нашою прекрасною, чарівною, поетичною мовою.

СЕРГІЙ

В перекладі з латинської мови Сергій означає високий, шановний. Твердість і м’якість характеру Сергія знаходяться в рівновазі. Дуже рідко він прагне лідкрства. Сергій – не лідер, він або на рівних, або сам по собі. Плани Сергія рідко пов’язані з боротьбою за владу. Він здатний постояти за себе і допомогти людям. Тому у нього багато друзів, а успіх в його професії буде залежати від нього самого.

ІГОР

Ім’я Ігор скандинавського походження і означає «войовничий». Воно наділяє людину силою характеру і деякою м’якістю, яка допомагає подолати внутрішню напругу із-за своєї замкнутості. Всі ці риси характеру допомагають Ігорю проявляти активність і в достатній мірі бути старанним і посидючим. Ігор – натура активна, але як лідер він різко реалізується, так як пред’являє до людей високі вимоги.

АНДРІЙ

У перекладі з давньогрецької мови Андрій означає «мужній», «сильний», «хоробрий». Хлопчики, які носять це ім’я вирізняються фізичною силою, впевненістю і рішучостю, та, незважаючи на всі ці риси характеру, Андрії у той самий час м’які, чутливі і глибоко емоційні, їм властиві спокій та врівноваженість.

ОЛЕКСАНДР

Олександр з давньогрецької означає захисник людей. Ім’я Олександр наділяє людину впевненістю в собі, силою, напористістю. Людина з таким іменем може проявити владу, навіть героїзм. Боляче реагує, якщо люди його не сприймають всерйоз. Олександр може стати бізнесменом, політиком чи керівником. Але, якщо він не зарекомендує себе як лідер, то може перетворитися в закомплексовану та замкнуту людину.

ТЕТЯНА

Тетяна в перекладі з грецької мови означає – засновниця, призначена. Тетяна рішуча, впевнена у собі, настійлива, навіть владна і емоційна. У товаристві надає перевагу чоловікам, оскільки поряд з ними стає більш м’якою, жіночною ніж у колі подруг. Не терпить одноманітності, тому подорожування і мандри – її пристрасть. Жодна Тетяна заради співчуття чи жалю до когось не поступиться власними інтересами. Лише почуття обов’язку може примусити Тетяну забути про себе.

ВИХОВНА ГОДИНА

на тему:

“Зимові та релігійні свята –

знай і шануй”

Грищенко Валентини Костянтинівни

Класного керівника

Прибинської ЗОШ І-ІІ ст.

Корюківського району

Чернігівської області

УЧИТЕЛЬ.Мабуть, немає жодної пори року, на котру припадало б стільки свят, як на зиму.А зима йде-празники за собою веде.І скільки їх узимку! Утім, це й не дивно: зима давала змогу хліборобам перепочити від копіткої праці.А вечори взимку довгі-предовгі.Ось і влаштовувалися веселі вечорниці, досвітки, дитячі, парубоцькі й дівчачі забави.Багато релігійних свят тісно пов'язані із звичаєми, обрядами українського народу.

4 грудня—Введення в храм Пресвятої Богородиці. Третя Пречиста сяткують його з ІУ століття як пам'ять про чудесне.Введення Богородиці до Єрусалимського храму—її посвячення Богові.Свято Введення говорить про те, як перша з людського роду Богородиця—поринула у незбагненні глибини спілкування з Богом. А ще кажуть—Видення.Наче б то цього дня Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло. «Душа бачить своє тіло, звідси й Видіння»,~казали в народі.

А ось деякі народні прикмети та повір'я.

В західних регіонах існувало порвір'я: якщо до хати першими зайде юнак, та й ще при грошах—добра ознака для сім'ї, а як старець—то погано; найгірше ж як увійде жінка, та ще й стара. Якщо хтось із сусідів зайде за лозинкою, то це на збитки. Отож намагалися тримати двері замкненими.

Вважалося, якщо сніг випаде на Введення, він обов'язково розтане, а якщо після Введення, то ляже зима. Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави; якщо є на Введення вода, то буде і в мисці молоко.

До Введення можна було копати землю лопатою, а починаючи з Введення до Благовіщення—не можна, бо земля в цей час відпочиває і набирається сил.

УЧИТЕЛЬ.В грудні багато прекрасних релігійних свят.Одне із них—День святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня за новим стилем.

Сталося це в Єгипті, в Олександрії.Дівчина на ім'я Катерина походила з царського роду й, здобувши освіту, не поступалася в знаннях навіть знаним ученим.Розумна й надзвичайно вродлива, вона була побожною християнкою.

Країною тоді правив імператор Максентій—лютий гонитель християн, який покло нявся ідолам і на їхню честь призначив дні святкувань.Почувши цю новину, Катерина засмутилася, і взявши свою челядь, пішла туди, де мало відбутися свято

Ставши на підвищення, дівчина безстрашно мовила до імператора:»Є лише один правдивий Бог, що обдарував нас життям, а Син Божий відкупив нас своєю смертю на хресті. Пізнай, Максентію, правдивого Бога і не вводи в блуд стільки невинних людей».

Імператор був вражений вчинком і вродою дівчини, але зміст сказаного не дійшов до його серця. Хоч був він і одружений, запропонував їй шлюб.Але Катерина порадила йому дбати про красу душі, бо тілесна скоро минає, і тіло перетворюється на землю.

Максентій вдався до дискусії про правдивість своєї віри, але його аргументи були такі непереконливі, що освічена дівчина їх легко розбила.Тоді імператор послав до Катерини п'ятдесят мудреців, та не вони переконали дівчину, а вона пояснила їм науку Божу від створіння світу аж до заснування Церкаи Христової.

Розлючений Максентій наказав спалити своїх мудреців (їх скарено 1 грудня), а Катерину бити сирими воловими жилами.Кров обливала невинне дівоче тіло, однак вона славила БогаЛісля побоїв її декілька днів морили голодом.Цариця Авгу-ста, дружина императора, довідавшися про такі страшні муки, вирішила побачитися з дівчиною.Взяла з собою Порфирія та двісті воїнів

Утішилася Катерина, що її вівідали, й просила Бога про світлення їх, а ще прорекла, що через три дні вони одержать Царство Небесне, пройшовши через криваве хрещення.

Наступного дня дівчина постала перед судом, але була несхитною.Тоді її тіло піддали колесуванню.Перенесла вона страшні фізичні муки, але залишалася жити і вірити в Бога.За Катерину заступилася Августа, але імператор розлютився так, що наказав вірізати груди своїй дружині.Августа витримала це страждання й приниження і мужньо молилася.Тоді Максентій наказав відрубати голови Августі, Порфирію та його воїнам, що стали християнами.Ось і так і прийняли вони хрещення кров'ю, як заповіла їм Катерина.

Востаннє спробував Максентій переконати дівчину, та даремно.За наказом імператора кат відсік голову святій Катерині,яка постійно молилась, і присутні побачили, що замість крові потекло молоко.Сталось це 7 грудня приблизно 307 років від Різдва Христового.

Тіло мучениці похпвали ченці на горі Синай.У 8 ст. мощі святої переховали в церкві,що її збудувала цариця Олена на Синайській горі.Пізніше, в 11 ст.,преподобний Симеон частину мощів переніс у Нормандію, а частина так і залишилася на Синаї.

З того часу церква пов'язує свято св. Катерини-великомучениці зі святом Дівочої долі.В його основі—віра в те,що кожному новонародженому Бог посилає долю. Буває вона добра або лиха.З цього приводу не раз можна почути різні вислови:»Така в неї доля»,»їй доля судилася нелегка»,»Від долі не втечеш»,»Конем долі не об'їдеш».

Святу Катерину вшановують як захисницю дівочої та жіночої долі.До неї звертаються дівчата та жінки,щоб обдарувала їх щасливим подружнім життям.А в переддень свята Катерини завжди ворожили.Дівчата таємно ламали кілька вишневих гілочок і ставили їх у воду .Якщо бруньки розпускалися до Різдва,то того ж року дівчина мала вийти заміж.

А ще ховали під подушку листочки,позначивши в кожному з них ім'я якогось хлопця.Вранці витягали один листочок,щоб дізнатися,хто буде нареченим.Ко-ли темніло, дівчата крадькома сідали під вікна сусідів чи пліт і слухали розмови. За розмовою, яку почують, прогнозували майбутнє.

Раненько, до схід сонця, дівчина дивилася у воду:якщо відображення не чітке, то життя очікувалося невдале, якщо чітке—навпаки, щасливе.

Це свято дуже шановане, бо пов'язано з надією на щасливий шлюб, яким неодмінно обдарує покровителька Катерина.

УЧЕНЬ.Кажуть: Катерина по воді, а Різдво по льоду;як на Катерини холодно, то буде голодно.Ну ,а кому холодно, то на святу Катерину ховайся під перену. УЧИТЕЛЬ. 13 грудня в народі святкують Андрія Первозванного.Він першим із апостолів, дванадцяти учнів Христа, наслідував його вчення.Відправившись із проповіддю Слова Божого в східні країни, Андрій Первозванний по Дніпру піднявся до тоо місця,де нині стоїть Київ.»Бачите ці гори?—запитав він своїх учнів.—На цих горах засяє благодать Божа, буде тут велике місто з багатьма церквами.

Мандруючи світом, зазнаючи гоніння від язичників, вірний учень Христа безустанно проповідував його вчення.Так досяг він міста Патри, де полум'яним словом просвіщав його мешканців і зціляв недужих.Розгніваний правитель міста Егеат наказав розіп'яти апостола. З радістю Андрій Первозванний зійшов на місце страти.Його прив'язвли до хреста. Городяни стали вимагати, щоб Андрія відпустили.Злякавшись народного гніву, Егеат розпорядився припинити катування. Але Андрій почав молитися, щоб Господь удостоївйого хресної смерті.Яскраве сяяння Божественного світла осінило хрест, а коли воно згасло,святий апостол уже віддав свою душу Господу.

Андрію Первозванному дівчата моляться про послання їм гарних наречених 1 ДІВЧИНА.Добрий день!З Калитою будьте здорові!З Калитою золотою, з пресвітлим святом.

2ДІВЧИНА. Андрію, Андрію,

Конопельки сію, Спідницею волочу Заміж вийти хочу Дай, Боже знати

З ким весілля грати. (Сіють пшеницю).

3 ДІВЧИНА. Андрію, Андрію,

Я тобі коноплі сію,--Нехай буду знати

З ким їх збирати. (Сіють пшеницю).

4 ДІВЧИНА.У ніч на Андрія бабця вчила мене ворожити:

Пошептавши до ватри зливала розтоплений віск

Свічка горіла, і димом просочене жито

Тихо гойдалось, мов шляхом вколиханий віз.

1 ДІВЧИНАВдома лягайте на нове місце, під ліжком ставте тарілку з водою, будуйте місточок і загадайте сон. Хто переведе тебе через місточок—той і буде судженим.

ДІВЧИНА. О 12 годині ночі посипемо долівку пшеницею, поставимо в мисочку води і люстерко.Впустимо до хати півня.Якщо півень спочатку нап'ється води— чоловік буде п'яницею, клюне пшениці—господарем буде, а якщо почне дивитись у дзеркало—гульияєм та ледарем буде.
ДІВЧИНА. А я наберу насіння повну жменю.Якщо парне число, заміж вийду ,а ні—ще почекаю.
ДІВЧИНА.А я спіймала в курнику курку і півня, хвости їм зв'язала, а щоб не кричали, решетом накрила.Бачу моачать.То я їх випустила.Курка швидше в свій бік перетягнула,—значить я верховодити чоловіком буду.А в сестри моєї півень першим перетягнув,—значить чоловік у сім'ї верховода.

1 ДІВЧИНА. А ще можна ворожити на 9-го кілка. Підходиш до тину і починаєш рахувати кілки.До 9 -го кілка добре придивися. Який кілок—такий і суджений:кривий—старий,рівний—молодий,з корою—багатий,без кори—бідний.

УЧЕНИЦЯ Ввечері на Андрія йшли до річки,озера,колодязя і прислухалися до води. Якщо була тиха,то це обіцяло гарну зиму,якщо вода гула і стогнала,то слід чекати морозів, метелиць.

Коли на Андрія сніг піде і ляже,то ще 110 днів пролежить. Коли на Андрія день холодний і ясний—добра прикмета,а коли теплий— погана.

УЧИТЕЛЬ. Кожного року відзначають два свята Миколая Чудотворця Перше— 22 травня, а друге—19 грудня.

Зимового Миколая відзначають урочисто,запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять,бо він—захисник усіх бідних і знедолених.Найбільше люблять і шанують його діти.Для них він—почесний охоронець і завжди приходить з подарунками.

Народ склав про Святого Миколая багато легенд і переказів.В них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха,особливо на воді.Всі рибалки мали в своїх куренях образ святого Миколая і брали його з собою,виходячи в море на промисел.

Святий Миколай є другим після Бона заступником людей від усіх лих і нещасть.Все життя він ніс людям добро і милосердя.Він опікується не тільки людьми, а й дикими звірами.

1 УЧЕНИЦЯ.Наш народ у році має гарних свят багато

Та ніяке не замінить дітям одне свято. Коли зимонька підходить, земля примерзає До діточок іде в гості свято Миколая.

2 УЧЕНИЦЯ.То не місяць ясний сходить,не цісар гряде,

То до нашої хатини Миколай іде.

Той, хто Божим заповітам був вірним до скону.

Хто був бідним і нещасним завше в оборону.

3 УЧЕНИЦЯ.Все багатство він віддав бідним і нужденним.

За життя його всі мали святим і блаженним.

Та вернулось у стократ віддане в офіру,

Бо святий наш Миколай нам примножив віру.

4 УЧЕНИЦЯ. І приходить він до нас перед Новим роком.

Щедрим, добрим і багатим пресвятим пророком Всіх згадає, всім він знайде дар свій по заслузі. За те святий Миколай дорогий нвм дуже.

УЧЕНИЦЯ. Всі чекають Миколая,

Всі на світі—кожний край,

Та некожний, мабуть знає

Хто ж то добрий Миколай.

Жив колись давно на світі.

Десь у Азії юнак...

Роздавав дарунки дітям

Той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі

Дарувати він любив,

Аж Господь Вседобрий в небі

Миколая полюбив

Став єпископом всезнаним.

Миколай, і чемно жив,

Особливої пошани

Він у Бога заслужив.

Запитав Господь:—Що хочеш

За свої заслуги ти?

—Хочу, Господи, я хочу

Раз у рік на землю:

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов,

Чемним дітям роздавати

Подарунки за дюбов.

І отак щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає:

Миколай мандрує світом—

Подарунки роздає!

Він за них не хоче плати,

Лиш,—як то велить Господь,--

Батька, матір шанувати,

Рідну церкву і народ!

УЧЕНИЦЯ.А ось прикмети народні.

Якщо перед Миколою іней—гарний овес буде.

Якщо на Миколу день холодний і ясний на врожай хліба.

Якщо в цей день дощ-гарний урожай озимини.

Скільки Микола зимовий дасть снігу, стільки Микола весняний дасть трави.

До Миколи нема зими ніколи.

УЧИТЕЛЬ.Найвеличнішим з-поміж зимових свят, безперечно, Свят-вечір—РІЗДВО Христове.У місті Назареті жила Діва Марія з 80-річним Йосифом.Одного разу Марії явився архангел і сказав:»Ти народиш сина і назвеш його Ісусом.Він буде великим і назветься Сином Всевишнього, і дасть йому Господь Бог престол...»

У місті Віфліємі проводився перепис населення.Марія та йосиф вирушили туди теж, бо звідти походили їхні предки. У місті зібралося багато людей, Марія і Йосиф не знайшли собі місця.Вони зупинилися в печері (вертепі) куди пастухи в негоду заганяли худобу. Тут Діва Марія народила хлопчика—Сина Божого. Вона сповила його і поклала в ясла.І на небі засяяла нова незвичайна зірка.

Нова радість стала.

1 УЧЕНЬ.Нова радість стала,яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

2 УЧЕНЬ.Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого повився

3 УЧЕНЬ.Пастушки з ягнятком перед тим Дитятком.

На колінця припадають, Царя-Бога прославляють.

4 УЧЕНЬ.Славим, Тебе, Царю, Небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цього дому господарю

5 УЧЕНЬ.Цього дому господарю і його родині,

Даруй долю, верни волю нашій неньці Україні. УЧИТЕЛЬ.Першими про народження Ісусика дізналися пастухи—їм про це сповістив ангел.

1 ПАСТУШОК.Славу БогуІМир в цій хаті!

Перестаньте сумувати Ми іздалеку прийшли І новину принесли.

2 ПАСТУШОК.То новина незвичайна

То свята велика тайна.

1 ПАСТУШОК.Я пас вівці у степу

В ніч святої слави, Нараз дивлюся -вгорі. Скрізь ясні зорі засіяли.

2 ПАСТУШОК.А найбільшая зоря

Вела нас без стриму До самісіньких ясел, Аж до Вифлеєму.

1 ПАСТУШОК.А над яслами вже хор

Співав «Херувими»

Ми покірно повклякали

І співали з ними.

2 ПАСТУШОК.Ми були у тій хатині,

Де Ісус лажить на сіні.

Скільки там дюдей зібралось!

Славлять диво—те, що сталось.

УЧИТЕЛЬ.День, що передує Різдву—Святвечір.У цей день створюється образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.Господині готують 12 пісних страв.Серед них мвють бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею чи капустою, картопля, узвар, кутя.

Святий вечір починається, коли на небі засяє зірка.Хто побачить її перший, той буде найщасливіший у новому році.

Свята вечеря—це спільна вечеря усього роду, навіть мертвих. їх згадують, для них залишають кутю й ложки біля неї.

Коли вже сонце схилиться до заходу, господар вносить сніп жита—«дідуха»--символ врожаю.Переступаючи поріг, він скидає шапку і вітається з господинею,ніби вперше входить до хати.

ГОСПОДАР.Дай, Боже, здоров'я.

ГОСПОДИНЯ. Помагай Боже. А що несеш?

ГОСПОДАР.Злато, щоб увесь рік ми жили багато!(Тут він хреститься і звертається до родини).Поздоровляю вас із щастям, із цим святим вечором, щоб ми у шасті і здоров'ї ці свята провели та других дочекались від ста літ до ста літ, поки нам Господь Бог позначить вік.

ГОСПОДИНЯ.Господарю,подивися чи вся наша родина дома.Боже збережи десь заночувати в цю ніч,цілий рік будеш блукати посвіті. Борони Боже і сваритися в цей день!Навпаки, добре помиритися з ворогами,щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.

УЧИТЕЛЬ.6 січня перед Різдвом діти носять вечерю до своїх близьких родичів:онуки—до баби і діда, племінники—до тітки і дядька, хрещеники—до хрещених батьків.Увійшовши до хати, хлопчик каже:»Добрий вечір, зі Святим Вечором будьте здорові!Просили тато й мама і ми просимо на вечерю—нате вам вечерю». За що діти отримують солодощі або гроші.На перший день Різдвяних свят колядують.

1 УЧЕНЬ.Коляда, коляда, колядниця

Добра з маком паляниця,

А без маку не така,

Дайте дядьку п'ятака.

Дайте тітко пиріг,

Бо потягну хату за ріг.

П'ятака немає—

Хоть ложечки кашки.

Кашки—немає

Хоть кільце ковбаски.

2 УЧЕНИЦЯ.Коляда, колядниця

В нас є сало й паляниця Колядую, дую, ковбасу чую Якщо мало, дайте сало Сало велике, тягну за лико Лико порвалось, село зосталось.

3 УЧЕНЬ.З святим Різдвом вітаю,

Всім здоров'я бажаю, Господарю—на воли, Господині—на квочки, Хлопцям-дівчатам—на гуляння, Малим дітям забавляння, Христу Богу вихваляння.

4 УЧЕНИЦЯ Хай вам буде Бог у дорозі

На кожному броді, на перевозі. Я вас віншую щастям, здоров'ям, Сими святами та й Різдвяними.

5 УЧЕНЬ.Дай же вам, Боже, на двір щастячко,

На двір щастячко, в дім здоров'ячко. Дай же вам, Боже, в городі зело, В городі зело, дома весело.

ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ.

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Приспів(після кожного рядка)

Радуйся! Ой радуйся, земле—

Син Божий народився! Застеляйте столи та все килимами Та кладіть калачі з яркої пшениці Бо прийдуть до тебе три праздники в гості А що перший праздник—Рождество Христове. А що другий праздник—Святого Василя А що третій праздник—Святе Водохреща. А ось і народні прикмети.

1 УЧЕНИЦЯ. Якщо на Святвечір повний місяць, то буде багато води.

Ополонка заповнена вщерть-навесні очікуйте велику повінь.

Небо зоряне—буде багато ягід. Сильні морози—надійний врожай.

Ясна гарна погода—до посухи,а похмура,снігова—до врожаю.

2 УЧЕНИЦЯ Якщо на Різдво сніги глибокі, то будуть гарні трави і хліб.

Небо зоряне—врожай на горох

Шлях гарний—до врожаю гречки. Метелиця—бджоли добре роїтися будуть.

Якщо на перший день Різдва йде сніг—в наступному році багато буде хліба. Якщо на різдвяних святках буде туман і іній лягає на траву та дерева, то чекай врожайного року, особливо на просо.

УЧИТЕЛЬ.А по Різдві 14 СІЧНЯ наступає СТАРИЙ НОВИЙ РІКТого ж дня відзначається ще й СВЯТО ВАСИЛЯ. Свято розпочинається 13 січня.В цей день щедрують.На щедрий вечір батько ховається від дітей за пирогами—символ щедрості, багатства.Він запрошує всю сім"ю до щедрої куті.

Хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати,бажаючи господарям щедрого вечора і доброго здоров"я на весь рік.На Різдво вони були колядниками,а на щедрий вечір—щедрівниками.

14 січня Новий рік або свято Василя. За старим звичаєм, у цей день, як тільки розвидняється,йдуть посівати.І щастило на свято Василя хлопцям! Бо дівчатам на Новий рік посівати не годмться—вони «щастя» в дім не приносять, а «виносять» його разом з посагом, до молодого йдучи.

А як ти ще й Василем звешся,будеш бажаним гостем у кожній хаті.Тільки треба прокинутися раніше, набрати в дідову чи батькову чвертьпудову рукавицю «усякої пашниці»~«на щастя, на здоров'я,на Новий рік,щоб родило краще, ніж торік» Тоді є надія випередити інших і стати першим «полазником»,що приносить щастя. Засівають оселю тільки житнім або пшеничним зерном. Зерно після посівальників збирали і віддавали курям,щоб добре неслись.

День закінчувався святковою вечерею—всі їхали до родичів - Василів.

ЗАСІВАЛЬНИКИ.

І.Сію, вію, посіваю

З Новим роком Вас вітаю! Роди,Боже, жито, пшеницю І всяку пашницю З Новим роком! Будьте здорові. 2.Сійся, родися, жито,

Пшениця і всяка пашниця,

Щоб на другий рік було

Більше, ніж торік,

Щоб цвіли,як квіти

Українські діти!

З.Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю

Щоб угодило краще, ніж торік

Коноплі під стелю,

А льон по коліна.

Щоб увас господарі

Голова не боліла. 4.Сійся, родися, жито, пшениця,

Всяка пашниця.

Щоб родило із землі,

Щоб був хліб на столі,

Щоб добра було доволі,

Щоб не знали вже розлуки.

Ваші діти, ані внуки,

Дай же,Боже,в добрий час,

Щоб добро гостило в вас.

5.Сію , сію,

дай вам ,Боже,

Щоб життя було гоже.

Від Рождества—до Хрещення,

Від Хрещення—до Стрітення,

Від Стрітення—до Богоявлення,

Від Богоявлення—до Воскресіння.

Від Воскресіння—до ста літ,

Доки Господь призначить вік!

Христос ся рождає.

УЧЕНТЦЯ.Якщо на Меланки, Щедру кутю дме вітер з півдня—рік буде спекотний, з заходу—достаток молока і риби,зі сходу—жди врожаю фруктів.

Якщо на Новий рік небо зоряне чи туман—бути врожайному року, вітер— достаток горіхів;чим більше інею на деревах,тим врожай буде багатим. УЧИТЕЛЬ.Напередодні ВОДОХРЕЩ П9 СІЧНЯ) святкується другий Святвечір або Голодна кутя.За стіл сідають,коли засяє вечірня зоря.Готується пісні страви— риба,вареники з капустою, гречані млинці, але головними були кутя та узвар,які в різдвяний святвечір.

19 січня—Йордань ,Водохреща,свято на честь хрещення Христа на Йордані.Після служби у церкві всі люди йдуть до річки. Священник занурює хрест в ополонку,освячує воду.Люди набирали собі у глечики тієї водиці і берегли її цілий рік,ласково називаючи водичкою-йорданичкою,бо була жива вода,яка приносила здоров'я і красу.

Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці,і всі співали: Йордан,Йордан, вода студенька, Пречиста Діва воду брала, Своє дитя напувала.

Священник ходив по селу і окроплював святою водичкою-йорданкою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тілбки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла.

УЧЕНИЦЯ Якщо на Водохрещі удень іде сніг—на врожай гречки;вранці— ранньої; вдень—середньої; увечері—пізньої.

Якщо зоряна ніч—вродяться горіхи і ягоди.

Йде лапатий сніг—на врожай.

Якщо хмарно—хліба буде вдосталь.

Під час освячення води йде сніг—добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.

УЧИТЕЛЬ.Був звичай в часи Різдва Христового сорокового дня по народженню родичі приносили своє мвля до єрусалимської святині,щоб дати йому ім'я.Багаті жертвували Богові однорічне ягня і голуба, бідніш і—тільки два голуби.Коли маленькомуСпасителю виповнилося сорок днів,Божа Мати,взявши для жертви двох голубів,теж принесла свого первістка,щоб здійснити над ним обряд.Тоді ж жили при Храмі двоє праведних людей—Симеон і пророчиця Анна.Вони знали,що не помруть, доки не побачать Сина Господнього.Коли ж старенькі святі зустріли в Храмі Марію,яка пригортала до грудей Боже Дитя,вони впізнали Його і ,наділені даром яснобачення,оголосили всім присутнім,що вже прийшов на світ той,на кого чекали народи.

За церковними переказами Симеон,який до того ж був священником,передрік,що на долю Божої Матері випадуть такі страждання,такий невимовний біль,який,мов мечем,проколе її серце.

У народному побуті Стрітення—це зустріч зими з весною.

Церковна служба на Стрітення завершується обрядом освячення води та свічок. Стрітенські свічки в народі отримали назву «громичних»--їм приписували магічну силу порятунку від грози.Така свічка «громовиця» запалена дома перед образами,»рятувала» й від повені посіви.

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Грищенко Валентина Костянтинівна

Пов’язані теми

Класному керівникові, 7 клас, Виховна робота

Додано

20 листопада 2019

Переглядів

1287

Оцінка розробки

Відгуки відсутні