Міжнародне гуманітарне право
Про матеріал
Міжнародне гуманітарне право (МГП) — це система міжнародно визнаних правових норм і принципів, які застосовуються під час збройних конфліктів для обмеження наслідків війни, захисту жертв конфлікту та регламентації дозволених засобів і методів ведення воєнних дій. Його часто називають «правом війни» (jus in bello) або «правом збройних конфліктів»
Мета уроку : Ознайомити учнів з історією розвитку МГП ;Вивчити основні завдання МГП, зміст і значення Женевських конвенцій;Формувати вміння оцінювати межі порушень МГП ;Розвивати інтерес до питань гуманітарного характеру на місцевому,національному і міжнародному рівнях ,інтерес до подій сьогодення. Виховувати покоління відповідальних молодих людей,готових твердо дотримуватись норм МГП, принципів поваги до загальнолюдських цінностей , співчуття до жертв насилля;Прищеплювати любов до Батьківщини , дисциплінованість і мужність, гордість за Збройні сили України.
Загальновизнаним автором широко використовуваного терміну "міжнародне гуманітарне право" є відомий швейцарський юрист Жан Пікте. Він з 1946р. очолював Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) і був відповідальним за підготовчу роботу, пов'язану з прийняттям у 1949 р. чотирьох Женевських конвенцій про захист жертв війни.
Цілком природним є те, що цей яскравий і всім зрозумілий термін "міжнародне гуманітарне право" першими почали застосовувати співробітники Міжнародного Комітету Червоного Хреста, а також ті їх прихильники, хто предметом регулювання цієї галузі міжнародного права вважає виключно сферу збройних конфліктів.
Враховуючи досвід реальних війн, світове співробітництво прийшло до необхідності обмеження насилля воюючих сторін, шляхом узгодженої розробки і укладення договорів, які регулюють відносини між державами в період збройних конфліктів. Так виникла система міжнародного гуманітарного права, або права війни. Основне завдання міжнародного права, - відмічав Ш. Монтеск'є,- звичайно полягає в тому, що народи повинні в мирний час робити по можливості більше добра, а під час війни по можливості менше зла" Зменшити страждання, пом'якшити жорстокість, які не викликані воєнною необхідністю, захистити права людини під час війни, зупинити намагання воюючих сторін будь-якими засобами досягти перемоги над супротивником - ось головна мета міжнародного гуманітарного права.
Міжнародне гуманітарне право (іноді воно має назву право збройних конфліктів або право війни) - це сукупність міжнародно-правових норм, які направлені на захист жертв збройних конфліктів і встановлюють заборону або обмеження методів і засобів ведення війни, а також відповідальність за порушення відповідних принципів і норм.
Міжнародне гуманітарне право знаходить своє відображення у відповідних міжнародних договорах (конвенціях). До таких джерел відносяться: чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. про захист жертв війни, а саме: про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях (Перша Конвенція); про покращення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли корабельну аварію, з складу збройних сил на морі (Друга Конвенція); про поводження з військовополоненими (Третя Конвенція); про захист цивільного населення під час війни (Четверта Конвенція). style.colorfill. Colorfill.typestyle.colorfill. Colorfill.typestyle.colorfill. Colorfill.typestyle.colorfill. Colorfill.type
І Женевська конвенція І конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих армія. Стосовно всіх поранених і хворих, незалежно від того, до якої сторони вони належать, забороняються такі дії: - Всякі види вбивств, фізичні каліцтва, жорстоке поводження, тортури і катування; - Медичні або наукові експерименти; - Видалення тканин або органів для пересадки; - Взяття заручників; - Посягання на людську гідність, зокрема, образливе або принизливе звертання; - Засудження і застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином судом, за наявності судових гарантій.
ІІІ Женевська конвенціяІІІ конвенція про поводження з військовополоненими З моменту взяття в полон відповідальність за військовополонених несе держава, яка їх захопила, а не окремі командири, що, зрозуміло, не виключає кримінальної відповідальності останніх за злочини проти військовополонених. Військовополонений не злочинець, а солдат, що виконував свій обов'язок.
Міжнародний кримінальний суд Перший постійний правовий інститут, до компетенції якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, військові злочини і злочини проти людства . Існує з липня 2002 року. Резиденція – Гаага, однак за бажанням Суду засідання можуть проводитись у любому місці. До липня 2009 року Римський договір ратифікували 110 держав світу. Держав, які підписали, але ще не ратифікували Римський договір – 39, серед них Росія, США, Єгипет, Чехія, Україна, Китай, Індія, Ізраїль, Іран та ін. Міжнародний Кримінальний суд складається із 18 суддів з різних країн.