Міжнародний день боротьби за права жінок

8 березня – Міжнародний день боротьби за права жінок

Що це за свято?8 березня – це не просто день весни та квітів, а важлива дата в історії боротьби жінок за рівні права. Це день, коли люди в усьому світі згадують про досягнення жінок у різних сферах життя та про те, що ще потрібно зробити для рівності.

У 1908 році в Нью-Йорку жінки вперше вийшли на марш, вимагаючи рівної оплати праці, скорочення робочого дня та виборчих прав. У 1910 році на конференції соціалісток у Копенгагені німецька активістка Клара Цеткін запропонувала зробити 8 березня Міжнародним днем боротьби за права жінок. У 1977 році ООН офіційно визнала цей день святом, яке нагадує про рівноправність чоловіків і жінок.

Видатні жінки, які боролися за права жінок

Олімпія де Гуж (Франція) – у XVIII столітті написала "Декларацію прав жінки і громадянки", де закликала до рівноправності чоловіків і жінок. Вона критикувала суспільні норми та стверджувала, що жінки мають ті самі права, що й чоловіки, зокрема право голосу та участі в політиці.

Суфражи́зм, або боротьба за жіноче виборче право (англ. Women's suffrage movement) — правозахисний рух за надання жінкам виборчого права, а також проти дискримінації жінок у правовому полі, політичному та економічному житті. Зародившись в Англії на зламі ХІХ—ХХ ст. і розповсюдившись в основному у Великій Британії та США, суфражизм ознаменував початок сучасної історії фемінізму, ставши його першою хвилею. Здобутком суфражизму є юридичне забезпечення жінкам таких прав людини, як вибір влади, обрання на виборні посади, частина майнових прав (розпоряджатися власним прибутком і майном, здійснювати банківські операції), трудових прав (право на працю в ринковому секторі економіки), сімейних прав (право опіки над дітьми) та ряду інших прав. В частині країн дані права виборено в пізніші періоди чи не здобуто досі.

Леся Українка (Лариса Косач) – видатна поетеса та драматургиня, яка у своїх творах, зокрема у "Камінному господарі" та "Боярині", показувала сильних і незалежних жінок. Вона відстоювала ідею рівноправності та боротьбу проти патріархальних обмежень. Ольга Кобилянська – письменниця, яка порушувала тему жіночої емансипації. У своїх романах, таких як "Царівна" та "Людина", вона змальовувала жінок, що прагнули освіти, незалежності та самореалізації. Вона надихала українок виходити за межі традиційних ролей та шукати власний шлях у житті.

Жінки в мистецтві та культуріФріда Кало (Мексика) – художниця, яка у своїх картинах показувала боротьбу за свободу та рівність. Вона відображала у своїх роботах біль, боротьбу та силу жінки, піднімала питання прав жінок і самовираження у патріархальному суспільстві. Її мистецтво стало символом фемінізму.“Автопортрет з мавпою”“Коріння”

“Фріда та Дієго Рівера”“Портрет з терновим намистом”

Берта Морізо (Франція) – одна з перших імпресіоністок, яка змогла досягти успіху в мистецтві, незважаючи на обмеження для жінок у XIX столітті. Вона зображала сцени з повсякденного життя жінок, доводячи їхню значущість у суспільстві.“The Artist's Sister at a Window”“After Luncheon”

“Portrait of the Artist's Sister, Mme Edma Pontillon”“Єжен Мане на острові Вайт”

Мері Кассат (США) – американська імпресіоністка, яка своїми картинами прославляла жіноцтво, материнство та роль жінок у суспільстві. Вона активно підтримувала феміністичний рух і відстоювала право жінок на освіту та професійний розвиток.“В коробці”“The Crochet Lesson”

“Під час карнавалу”“Woman with a Pearl Necklace”“Елсі Кассатт тримає великого пса”

Сюзанна Валадон (Франція) – художниця, яка пробилася у світ мистецтва, де домінували чоловіки, і створила унікальний стиль, що підкреслював силу та красу жінки.“Жінка в’яже”“Троянди у вазі”“Жінка з контрабасом”“Дерево”“Автопротрет”

Софія Яблонська (Україна) – письменниця, фотографка та мандрівниця, яка своїми творами розширювала уявлення про світ та роль жінки в ньому, руйнуючи стереотипи щодо жіночих можливостей. У 1930 році вона вирушає сама-одна у навколосвітню подорож, надзвичайно рідкісне явище для тогочасної жінки, та відвідує Шрі-Ланку, Лаос, Камбоджу, Австралію а також США та Канаду: вона продовжує свою подвійну кар’єру фотографа та письменниці і публікує свої оповідання в українських часописах «Жіноча доля» та «Нова хата». Бажаючи продовжити свою роботу в іншому виді мистецтва, вона стає режисером документальних фільмів і переїжджає до Китаю

Так, потягом трьох років (1932-1934) Софія відвідує Єгипет, Джібуті, Цейлон, Французькии Індокитай, провінцію Юньнань (Китай), Сіам, Малайські острови, Яву, Балі, Таїті, Австралію, Нову Зеландію та США. Свої враження з поїздки Яблонська надсилає в Галичину, де публікується у багатьох періодичних виданнях, головно жіночих, у яких до того ж веде рубрики, присвячені жіночому здоров’ю та догляду за собою. У 1935 році, після довгої мандрівки, востаннє відвідує Галичину, де її – першу українку, що самотужки здійснила навколосвітню подорож – надзвичайно тепло зустрічають читачі: тут і там організовують зустрічі, відчити тощо.

Як вплинули досягнення окремих жінок на розвиток загальної культури?Які роботи мисткинь вам до вподоби?Чия історія вас схвилювала найбільше?