Ольга Зубер. Казка санчата»
От i прийшла красуня Зима. Пора розваг свят. Взяв Миколка свот санчата, та й давай кататися з Летить, аж дух перехоплюе!
Ого-го! — кричить
Побачив це kiT Васько, що на лавцк От заманулося i йому на санчатах покататися. Аж не може на так кортить! А попросити э Миколки соромиться. Бо эже мае п'ять poki$, а на санчатах разу не катався!
Е, Hi! Васько не буде!
BiH, що коли i Миколка додому, Bi3bMe санчата, та й покатаеться. Так BiH i зробпз:взяв санчата„ та й потягнув до рки. Умостився зручненько, лапою, й понеслися сани з гЈрки, мов та блискавка.
Васько такого не Думав, що Ј\атиме c06i повол1, та й роздивлятиметься й й про щось свое, котяче. Аж тут, на T06i ! Летять сани, мов BiTep. Злякаэся
Васько, вуха пригнув, лапами з сани вчепився.
Ня-я-я-я-в!
Ба-бах! - сани у дерево i зупинилися. А Васька ще й притрусило.
Вибрався BiH з кучугури, сидить переляканий, на сани дивиться.
Якби я знав, що ви Taki зроду-зв(ку не взяв би вас! — сказав Васько, косо позираючи на сани й тягнучи на riPkY.
З того часу, k0T03i на санчатах кататися.