Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX – початку XX ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм. Франція. Шарль Бодлер (1821-1876) ̶ пізній

Урок №23

  Тема. Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX – початку XX ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм. Франція. Шарль Бодлер (1821-1876)  ̶  пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка «Квіти зла» (загальна характеристика). Образи, символи, особливості поетичної мови у віршах Ш. Бодлера. Аналіз поезій «Альбатрос», «Відповідності», «Вечорова гармонія».
 Тема 2. Предметом поезії є тільки вона сама, а не дійсність ( за збіркою Шарля Бодлера «Квіти зла»).
 Мета навчальна: визначити значення поняття «модернізм» та розкрити його основні течії, простежити етапи становлення Шарля Бодлера як представника французької літератури ,естетичними поглядами, втіленими у збірці «Квіти зла», розкрити роль поета у формуванні мистецтва символізму , загально схарактеризувати збірку «Квіти зла», проаналізувати образи, символи, особливості поетичної мови у віршах Ш. Бодлера, проаналізувати поезії письменника.
 Мета розвивальна: удосконалювати навички виразного читання, висловлення своїх думок і вражень; розвивати асоціативне та логічне мислення, творчу уяву.
 Мета виховна: виховувати інтерес до творчості Ш. Бодлера.
 Тип уроку: урок вивчення художнього твору.
 Обладнання: портрет  Ш. Бодлера, відео «Експрес урок: Вірші Шарля Бодлера» (7:41 хв.).
 Епіграф:

Більшість має за собою владу, але не право;
меншість завжди має за собою право
Генрік Ібсен

Перебіг уроку

I. Актуалізація опорних знань учнів.
 1.1. Евристична бесіда.
̶  Дайте визначення поняттю «роман»? (Роман — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.).
̶  Які різновиди роману 19 століття ви знаєте? (Історичний, соціально-побутовий, автобіографічний, науково-фантастичний, пригодницький, філософський, психологічний тощо.).
̶  Коротко розкажіть основні біографічні відомості про Федора Достоєвського. (Федір Михайлович Достоєвський  народився в Москві 30 жовтня (11 листопада) 1821 у сім’ї лікаря. 1838-1843 – навчався в петербурзькому Військово-інженерному училищі, закінчивши яке, поступив у креслярський інженерний департамент. 1844 – вийшов у відставку і зайнявся літературною діяльністю. Вперше в 1846 опублікував роман «Бідні люди», потім повість «Двійник». З 1847 стає учасником революційного гуртка М. В. Петрашевського, захоплюється ідеями утопічного соціалізму. У 1849 був заарештований і засуджений до смертної кари, заміненої 4-річною каторгою. Згодом написав кілька творів про каторгу, найбільшим з яких стали «Записки з Мертвого дому» (1861-62). У другій половині 50-х разом з братом М. М. Достоєвським видавав журнали «Час» і «Епоха». У 1855 році написав вірш, присвячений вдові Миколи I, в надії на амністію і надання наступного чину, який і отримав. У 60-70-і рр. створені найбільш видатні книги Федора Достоєвського: “Злочин і кара” (1866), «Ідіот» (1868), «Біси» (1871-72), «Підліток» (1875) і «Брати Карамазови» (1879-80). У 1873-74 редагував журнал «Громадянин», де почав друкувати «Щоденник письменника». У 1880 виголосив промову на відкритті пам’ятника Пушкіну в Москві. 28 січня (9 лютого) 1881 Достоєвський Федір Михайлович вмирає через різке загострення хвороби емфіземи).
̶  В чому Ф. Достоєвський наслідував традиції М. Гоголя? (Традиції
М. В. Гоголя Ф. М. Достоєвського в розкритті теми «маленької людини»).
̶  Назвіть тему, ідею, жанр твору «Злочин і кара». (Тема — історія життя і смерті молодого красеня Доріана Грея. Ідея – велич справжнього мистецтва).
̶  В чому полягає суть «теорії» Раскольнікова? (Вона полягає в тому, що люди діляться на нижчих ( «звичайних») і вищих ( «власне людей»)).
̶  Представником якої країни був Оскар Вайльд? (Англія).
̶  Назвіть жанр роману «Портрет Доріана Грея» та дайте визначення йому. (Жанр: інтелектуальний роман).
̶  Як еволюціонував головний герой роману «Портред Доріана Грея»?
   ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.
 2.1. Слово вчителя.
— Французька поезія середини — II половини XIX ст. зберігала традиції романтизму, водночас сприймаючи модерністські зрушення, що долали усталені традиції мистецтва. Естетична концепція модернізму визначила шляхи розвитку символізму. Зміст символізму як модерністського напряму зумовлено філософією двох світів: світу видимого, матеріального, світу людського тіла (суспільне життя, соціальні проблеми, матеріальні потреби) та світу духовного, ідеального (вищі моральні цінності, ідеали, духовні потреби, мистецтво), який вищий за матеріальний Естетика символізму ставить мистецтво вище за реальне життя. Головне покликання поета — прагнення вищого світу, відчуття й осягнення його. Символістська творчість — це ідеал, доведений до витонченої досконалості, це ідеалізування позитивного та сконцентрований осуд потворного.
 Сьогодні йтиметься про зачинателя модернізму в літературі — Шарля Бодлера, якого сучасники називали «королем поетів, справжнім Богом», «апостолом сучасності» та водночас аморальною людиною, напівбожевільним. Про його твори сперечалися і сперечаються донині — літературознавці, поети, пересічні читачі. Усесвітнє визнання прийшло до поета лише через 100 років після того, як його не стало. Письменник залишив по собі поетичний світ, де душа веде одвічний двобій із самою собою, але ніколи не зупиняється у постійних пошуках незнаної та прекрасної Таїни. Шарль Бодлер — поет, політичний діяч, журналіст, мистецтвознавець, неперевершений перекладач новел Едґара Аллана По. Бунтівний за характером, він почав творити на нових творчих та естетичних засадах, увів у літературу поняття модерн, який вважають предтечею символізму Багато поетів наступних поколінь узяли його творчість за взірець.
 Розгорніть робочі зошити, запишіть число, класна робота та тему уроку: «Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX – початку XX ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм. Франція. Шарль Бодлер (1821-1876)  ̶  пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка «Квіти зла» (загальна характеристика). Образи, символи, особливості поетичної мови у віршах Ш. Бодлера. Аналіз поезій «Альбатрос», «Відповідності», «Вечорова гармонія»».
 2.2. Робота з епіграфом.
̶  Уважно прочитайте слова, які є епіграфом до уроку.
̶  Як ви їх розумієте?
̶  Чи згодні ви зі словами Генріка Ібсена? Чому? Доведіть.
̶  Який сенс автор вклав у слова «влада» і «право»?
̶  Чи актуальні слова Генріка Ібсена зараз? Доведіть прикладами з власного життя.
 ІІІ. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу учнями.
   3.1. Робота з портретом письменника.
 ̶  Уважно погляньте на портрет письменника, опишіть риси його зовнішності.
̶  Яке враження на вас справив портрет письменника?
̶ Якою, на вашу думку, Г. Ібсен був людиною? Які риси зовнішності на це вказують?
 3.2. Міні-лекція вчителя про модернізм.
̶  Розчарування в життєвій дійсності та художньому реалістичному способі її відтворення спричинило зацікавлення новітніми філософськими теоріями та появу нових художніх напрямів, які отримали назви декадентських, авангардистських та модерністських. Французьке слово «декаданс» означає занепад, «авангард» - передова охорона, а «модерн» - сучасний, найновіший. Цими термінами почали позначати якісно нові явища в літературному процесі, ті, що стояли на передових, авангардних позиціях та були пов'язані із занепадом і кризою суспільної думки й культури, з пошукуванням позитивних ідеалів, звертанням у цих пошуках до Бога та віри, до містичного та ірраціонального.
 Модернізм - загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер.
 Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури. У цьому плані модернізм став справжньою художньою революцією і міг пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі "потоку свідомості", відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного.
 Модернізм - це соціальне бунтарство, а не тільки революція у царині художньої форми, бо спонукав до виступу проти жорстокостей соціальної дійсності та абсурдності світу, проти гноблення людини, обстоюючи її право бути вільною особистістю. Модернізм протестував проти грубого матеріалізму, проти духовного звиродніння та вбогості, тупої самовдоволеної ситості. Однак, протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув всіх його досягнень, а навіть використав їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві.
 Загальні риси модернізму:

• особлива увага до внутрішнього світу особистості;
• проголошення самоцінності людини та мистецтва;
• надання переваги творчій інтуїції;
• розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтим-ніші глибини існування особистості і одухотворити світ;
• пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);

  Напрями модернізму імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, «театр абсурду», дадаїзм, «новий роман».
 Символізм — одна з течій модернізму, напрям у поезії, де використовується художній символ замість образу, що відтворює певне явище. Символ у творі постає як знак мінливого «життя душі» і «пошуку істини».
 Імпресіонізм (від франц. impression — враження) — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Імпресіонізм розвивається в останній третині XIX — на початку XX століття.
 Неоромантизм - стильова хвиля модернізму визначальною рисою якої є подолання розриву між дійсністю та ідеалом, характерним для романтизму завдяки могутній силі особистості (надособистість), здатно перетворити бажане на дійсне.
 
 3.3. Робота в зошиті.
 Коментар вчителя: запишіть в свої робочі визначення понять модернізм, символізм, імпресіонізм та неоромантизм.
 3.4. Розповідь учнів про життєвий та творчий шлях
Ш. Бодлера.
 1 «біограф».
 Шарль Бодлер народився 17 квітня 1821 року в Парижі. У шість років він втратив батька, котрий був майже на 40 років старшим за матір. Незабаром мати вдруге вийшла заміж за майора Опіка, який згодом дослужився до генерала. Те, що мати вийшла заміж за Опіка і в усьому йому скорилася, Шарль сприйняв як зраду. Він дуже любив матір, та не міг вибачити їй зради до кінця життя.
 Стосунки вітчима і пасинка не склалися. Для Опіка маленький Шарль був неслухом, важкою дитиною, яку треба привести до тями і зробити добропорядним громадянином. Юний Шарль змушений був жити у розлуці з матір’ю, так як вітчим відправив 11-річного пасинка до інтернату при ліонському Королівькому колежі. Пізніше він не міг спокійно згадувати роки, проведені далеко від матері, серед нерозуміння ровесників та вчителів.
 У своєму щоденнику «Моє оголене серце» Ш. Бодлер записав: “Почуття самотності з самого дитинства. Незважаючи на близьких – особливо у колі товаришів – почуття вічно самотньої долі. І водночас – сильна жага до життя і насолод».
 2 «біограф».
  Так, Бодлер пізнав гнітючість постійної самотності і нерозуміння: його рішення зайнятися літературою і присвятити їй своє життя батьки прийняти не могли. А тут ще й спосіб життя, який обрав собі Шарль після закінчення колежу: випадкові знайомі, веселі дівчатка з Латинського кварталу, ексцентрична поведінка, - стосунки між вітчимом і пасинком ставали дедалі холодніші.

Щоб якось виправити становище, Опік вирішив відправити Шарля у південні колонії, виклопотавши йому посаду вчителя. Бодлер вирушив у морську подорож. 10 місяців, що провів він на кораблі, подорожуючи морями та океанами, справили неабияке враження на поета. Та на острові Бурбоні Бодлер втік від наглядача і повернувся до Франції. Після досягнення повноліття Шарль вступив у права власності батьковою спадщиною, порвав із родиною і почав жити самостійно.
 Коли мати побачила, що її син, живучи в паризькому аристократичному середовищі, надто швидко витрачає батьківський спадок, вона захвилювалася і звернулася до Юридичної ради, згідно з розпорядженням якої Бодлер отримував щомісячно від опікуна 200 франків, яких ледве вистачало на елементарні потреби. Але Шарль не втратив довіри і любові до своєї матері. Досить прочитати його листи до неї, де він турбується про її здоров’я, ділиться з нею своїми поетичними задумами, шкодує, що не може матеріально утримувати її. Його листи до неї сповнені ніжності й смутку, бо він усвідомлював себе не таким, яким вона хотіла б його бачити, він не виправдав її надій і пішов шляхом, що сильно відрізнявся від долі середнього буржуа.
 3 «біограф».
 Як особистість і митець, Шарль Бодлер усе своє життя знаходився у стані непримиримого конфлікту з сучасним йому буржуазним суспільством. Його турбувала духовна ницість людської спільноти, відсутність певної мети, недосконалість світу. Він писав у своїх щоденниках про те, що «Франція вступила у фазу брутальності, а Париж став центром всесвітньої дурості».
 Свої гіркі думки він довіряв щоденнику: «Що означають небезпеки лісу у порівнянні з щоденними шоками й конфліктами цивілізації?.. Неможливо пробігти будь-яку газету, щоб не знайти у її рядках ознаки страшної розбещеності людини та водночас дивовижні вихваляння чесністю, добротою та милосердям і безсоромні твердження щодо прогресу й цивілізації. Будь-яка газета від першого й до останнього рядка – лише плетиво жахів. Війни, вбивства, безсоромність, тортури, злочини королів, злочини націй, злочини приватних осіб, універсальне сп’яніння жорстокістю… Не розумію, як чесна рука може торкнутися газети без конвульсії огиди?»
 У 1848 році Бодлер взяв участь у революції, ставши до лав учасників барикадних боїв. Однак сп’яніння революцією швидко пройшло. Поет мріяв про великі соціальні зміни, а натомість побачив ще більшу прірву, в яку поринуло суспільство.
 Він шукав забуття в наркотиках, вині, пристрастях і навіть стражданнях. Це був своєрідний протест проти аморальності дійсності.
 Кохання. Ось що могло допомогти Бодлеру вибратися з «безодні темної» страждань та розчарувань. Надія на щастя та гіркота від неможливості душевного сцілення коханням. Його обраницею стала Жанна Дюваль, статистка одного з паризьких маленьких театрів. Вона відверто зневажала літературну діяльність Шарля, постійно вимагала у нього гроші, була жінкою порочною та байдужою. Проте саме з нею пов’язана величезна кількість віршів у найвідомішій збірці «Квіти зла».
 4 «біограф».
 У 1850-их роках активно пропагував у Франції творчість Едгара По (переклади, дослідження).
 25 червня 1857 року Пуле-Малассі випустив поетичну збірку Бодлера «Квіти зла» , яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано. 21 серпня 1857 — «за образу суспільної моралі» Бодлер засуджений трибуналом департаменту Сена до штрафу 300 франків і до заборони шести найбільш «аморальних» поезій.
 1860 року було опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе «Штучний рай» . У цій збірці Бодлер досліджує проблему впливу на людину збуджувальних засобів: вина, гашишу й опіуму. Вихваляючи вино, він засудив використання наркотичних речовин. На його думку, художник від природи обдарований поетичною уявою і не має потреби в штучному створенні образів.
 1861 року вийшло друге видання «Квітів Зла», останнє при житті поета, до складу якого включено тридцять п'ять нових віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхнулося на відмову головних видавничих будинків Леві, Гарн'є і Етцеля.
 Незабаром Бодлер висунув свою кандидатуру у Французьку академію, але потім зняв її, вважаючи свій вчинок негідним поета.
 1864 року журнал «Фігаро» (Figaro) опублікував шість поем у прозі під заголовком «Паризький сплін» (Spleen de Paris). У квітні 1864 року Бодлер, рятуючись від кредиторів, поїхав до Брюсселя, де сподівався заробити на життя проводячи лекції на літературно-художні теми, однак його лекції не мали успіху у бельгійської аудиторії.
 1865 року в Бодлера з'явилися симптоми порушення мови, як наслідок пізньої стадії сифілісу. У 1866 році після серцевого нападу мати відвезла Бодлера в Париж у лікарню лікаря Дюваля. 31 серпня 1867 року після тривалої агонії Бодлер помер на руках матері. Похований 2 вересня на цвинтарі Монпарнас у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (Поль Верлен, Теодор де Банвіль тощо).
 5 «біограф».
 1868 року видавничий дім Леві, який придбав у Пуле-Малассі права на публікацію творів Бодлера, випустив третє видання «Квітів Зла», доповнене останніми віршами Бодлера та збірник статей про мистецтво «Естетичні цікавинки».
 1869 року вийшла збірка літературних есе «Романтичне мистецтво» та збірка поезій у прозі «Паризький сплін» , в інших виданнях — «Маленькі поезії в прозі». Пізніше було видано виконані Бодлером переклади творів Едгара По.
 В «Естетичних цікавинках» та «Романтичному мистецтві» представлені мистецько-теоретичні погляди Бодлера. Досліджуючи творчість близьких йому за духом художників і письменників, у першу чергу Ежена Делакруа та Едгара По, він формулює своє розуміння романтизму як «мистецтва сучасності», тобто «найактуальнішого вираження прекрасного», що характеризується «глибиною, духовністю і прагненням до нескінченного»; романтизм — не у виборі сюжетів, не в правдоподібності, а в особливій «манері відчувати» .
 31 травня 1949 року  — «Квіти Зла» Бодлера було реабілітовано — Карна палата Касаційного суду скасувала вирок трибуналу департаменту Сена від 21 серпня 1857 року.
 6 «біограф».
Бодлер   залишив   порівняно   невеликий   творчий   спадок:   збірку   «Маленькі поезії   в   прозі»,   книгу   статей   про   мистецтво   та   літературу   «Романтичне мистецтво»,   яка   була   видана   посмертно.   Бодлеру   також   належать   чудові переклади   поезії   і   прози   Е.   По,   з   яких   почалася   слава   американського романтика в Європі. Але вершиною творчості Бодлера залишається поетична збірка «Квіти зла», в якій схрестилися магістральні шляхи французької і всієї європейської поезії.
 У назві збірки — парадокс, у ній протиставлено сподівання, ідеали, відчай та безнадія. Та чи завжди квіти — це символ радості? Адже з квітами людей проводжають в останню путь,  приносять  їх  на могилу аж ніяк не на знак радості.
 Назва   збірки  напрочуд  містка   і   виразна,   бо   сфокусувала   в   собі   не   лише суперечності епохи, а й суперечності самого Бодлера.  Збірка «Квіти зла» - вияв протиставлення Добра і Зла.  Книга,   що   містить   лише   двісті   сторінок   невеликого   формату,   стала перлиною світової лірики.
 Задум збірки визрів у 1846 році. Тоді цей твір мав називатися «Лімби», що означає «верхні кола пекла». Звичайно, виникають асоціації з Данте та його твором  «Божественна   комедія».  Пеклом   здавалося  поетові   сучасне  життя, пекельні муки відчували як ліричний герой твору, так і сам автор. Але таку назву  вже  мала  книга  Теодора  Верона.  Письменник   Іполит  Бабу  підказав іншу — «Les Fleurs du Mal» («Квіти зла»). Ця назва сподобалася Бодлеру, окрім   того   слово   «lе  Маl»   має   ще   й   інше   значення  —   біль.   Саме   так називалася нова збірка поета, що з’явилася 1 червня 1855 року і містила лише 18 віршів.
 Назва   твору   виявилася   напрочуд   влучною   і   виразною,   відбивала   всі суперечності, які переживав поет. Книга має посвяту,  вступ і  складається  із  шести циклів:  «Сплін та  ідеал», «Паризькі   картини»,   «Вино»,   «Квіти   зла»,   «Бунт»   і   «Смерть».   Усі   вони об’єднані за проблемно-тематичним принципом.
 Вірші у  збірці  мають здебільшого  двопланову структуру,  але на  першому плані — предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, а за ними ховається ідея,   абстракція,  що  перетворює  предметно-емпіричні   образи  на символи.
   Символіка поета звернена до «реальної свідомості»,  спрямована глибоко й експресивно виразити суперечливе духовне буття особистості. Сучасники   не   сприйняли   книгу   Ш.   Бодлера,   звинуватили   його   в аморальності, а проти автора було висунуте судове обвинувачення в «образі суспільної моралі». Навіть його мати не зрозуміла книги сина і приєдналася до думки критиків. Суд над поетом відбувся 20 серпня 1857 року.
 3.5. Перегляд відео «Експрес урок: Вірші Шарля Бодлера».
 3.6. Бесіда за змістом переглянутого.
̶  Чи виправдали Шарля Бодлера на судді? Чому саме? (Тому що не було можливості винайняти гарного адвоката).
̶  Чи пишався Бодлер тим, що збірка 2Квіти зла» «дихає ненавистю до зла? Чому саме? (Так, він пишався цим).
̶  Як сам Бодлер називав збірку «Квіти зла»? (Жорстокою книжкою).
̶  Чи були сумніви у психічному стані Бодлера? (Так, такі сумніви були).
̶  Який штраф отримав Шарль Бодлер за збірку? (300 франків).
̶  Скільки віршів мав виключити зі збірки Бодлер та яким був тираж книжки? (6 віршів, 1100 примірників).
̶  Яка подія трапилась 1857 року? (Суд над збіркою, дата народження модернізму).
̶  Збірка «Квіти зла» ознаменувала появу яких течій модернізму? (Імпресіонізму, символізму, неоромантизму).
̶  Чому збірка мала назву «Квіти зла»?
 3.7. Декламація поезії «Альбатрос» вчителем.
 3.8. Читання учнями поезії про себе.
 3.9. Бесіда з елементами аналізу.
̶  Якими   зображені   матроси?   (У   перекладі   Д.   Павличка   це   люди,   які розважаються   на   палубі   корабля   і   задля   розваг   «піймали   альбатроса». 
̶ А   яким   зображено   альбатроса   в   небі   та   на   палубі?   (У 
Д.   Павличка альбатрос — «король блакиті», у нього «великі білі крила», «прекрасний в небесах». У М. Терещенка — «величні альбатроси», «ясних висот владику». Але на палубі птах змінюється. У Д. Павличка — «він присоромлений, хода його  смішна.   /  Волочаться   за  ним великі  білі  крила,   /  Як  весла  по  боках розбитого човна», «Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!»).
̶  Який прийом використовує автор при зображенні матросів та альбатроса? (Прийом   контрасту.   Але   протиставлення   тут   набагато   глибше.   У   вірші протиставляються два світи: романтичний і реальний, приземлений).
̶  Хто   з   героїв   який   зі   світів   уособлює?   (Матроси  — реальний,   земний, ниций,   морально   недосконалий.  Альбатрос  —   світ   волі,   високих ідеалів, мистецтва).
̶  До   кого   уподібнюється   альбатрос?   Чому?   (Альбатрос   уподібнюється поетові, котрий також протиставляється натовпу, що його не визнає).
̶  Який   художній   прийом   використовує   автор   при   змалюванні   образу альбатроса? (Алегорію).
̶  У чому полягає особливість композиції? (Композиція вірша побудована на опозиціях,  що допомагають показати два несумісні першоджерела:  земне і небесне, вільний простір неба і замкнений корабля, високе і нице, альбатрос і матроси, поет і натовп).

̶  Подумайте,   завдяки   чому   досягається   композиційна   єдність   вірша? (Композиційна   єдність   досягається   за   допомогою  центрального  образу  — альбатроса).
̶  Які образи вірша є символічними? Дайте їх тлумачення. (Образ альбатроса (символ   поета),   політ   альбатроса   (символ   нестримного   польоту   фантазії митця), неба (символ творчої волі митця), «висота» і «блакить» символізують піднесені прагнення митця).
̶  Які кольори використовує автор? (Блакить, білий, темні, похмурі).
̶  Визначте тему вірша. (Тема вірша — місце поета та його призначення в суспільстві.   У   вірші   розкривається   трагедія   митця   в   духовно   ницому суспільстві).
̶  Яким, на думку автора, має бути поет? (Поет як альбатрос — володар гроз та грому,  /  Глузує з  блискавиць,  жадає висоти,   /  Та,  вигнаний з небес,  на падолі   земному   /  Крилатий   велетень   не  має   змоги  йти».  Поет   прагне   до високого, він завжди залишається вільним у світі своєї уяви, але натовп його не розуміє.) «Альбатрос»   -   найбільш  програмний  вірш  Шарля  Бодлера.  Він   входить   в будь-яку поетичну антологію).
̶  Визначте ідею поезії.
 ІV. Узагальнення й систематизація набутих знань і вмінь учнів.
 Коментар вчителя: висловіть власні думки і переконання щодо висвітленої на сьогоднішньому уроці проблеми.
 V. Підведення підсумків. Оцінювання навчальної діяльності учнів.
 5.1. «Вільний мікрофон».
 Коментар вчителя: давайте разом зробимо висновки сьогоднішнього уроку.
 VІ. Осмислення домашнього завдання.
1. Опрацювати 150-159 сторінку вашого підручника.
2. Вивчити напам’ять одну з трьох запропонованих поезій у вашому підручнику: Альбатрос», «Відповідності», «Вечорова гармонія».