Модифікована навчальна програма з біології 8 клас НУШ для учнів інклюзивного класу

Послідовність засвоєння матеріалу

Пропонований зміст навчального предмету

Очікувані результати навчання навчально-пізнавальної діяльності учениці (модифікована програма передбачає зміну змісту очікуваних результатів)

Тема 1. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ. БУДОВА ОРГАНІЗМУ. ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМУ

Основний спосіб навчальної діяльності: ДОСЛІДЖЕННЯ

Ціннісна категорія теми: ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ

Ключові компетентності: ЕКОЛОГІЧНА, соціальні, вільне володіння державною мовою

1

ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

як біологічна система.

Властивості організму

людини. Біологічна

індивідуальність. 

 Рівні організації

організму людини. 

Хімічний склад організму

людини

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця за допомогою асистента вчителя:

визначає зміст понять: ОРГАНІЗМ

ЛЮДИНИ, клітина, тканина,

орган, система органів,

ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ

ОРГАНІЗМУ, внутрішнє

середовище, гомеостаз, адаптація

організму, біологія людини;  за допомогою асистента вчителя

візуалізує знання: про організм

людини; за допомогою асистента вчителя

описує: будову організму людини; за допомогою асистента вчителя

пояснює: життєдіяльність організму

людини; за допомогою асистента вчителя

 перетворює знання: про

внутрішнє середовище організму

людини; за допомогою асистента вчителя

оцінює знання: про адаптації

організму людини; за допомогою асистента вчителя

структурує знання і моделює зміст

теми: ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.

УМІННЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ. Учень / учениця за допомогою асистента вчителя: 

формулює проблему дослідження:

організму людини з використанням

антропометричних методів; за допомогою асистента вчителя визначає мету і завдання

дослідження: будови різних клітин

організму людини; за допомогою асистента вчителя

визначає етапи дослідження:

взаємозв’язку процесів

життєдіяльності й будови тканин; за допомогою асистента вчителя

аналізує результати дослідження:

аналізу крові для розуміння складу

внутрішнього середовища;  за допомогою асистента вчителя

оцінює значення досліджень: для

розуміння зв'язку між станом

здоров’я та адаптаційними

можливостями організму людини;

співпрацює в групі та створює:

Інфографіка. Галузі застосування

наукових досліджень організму

людини.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця за допомогою асистента вчителя:

визначає сутність ціннісної

категорії: ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає:

твердження про унікальність і

неповторність будови кожного

організму людини; за допомогою асистента вчителя

виявляє ставлення: щодо

відмінностей процесів

життєдіяльності у різних людей; за допомогою асистента вчителя

пояснює: біологічне підґрунття

права кожної людини на гідність; за допомогою асистента вчителя

виявляє вибірковість ставлення:

щодо зв'язку суспільних цінностей

та біологічною здатністю до

адаптацій; за допомогою асистента вчителя

розробляє освітні продукти на

основі ставлення: оцінювання

власних дій у природі з позицій

безпеки життєдіяльності, етичних норм і принципів сталого розвитку

суспільства.

Формування ключової

компетентності

УМІННЯ: за допомогою асистента вчителя використовувати

україномовні джерела для здобуття

інформації природничого змісту; 

СТАВЛЕННЯ: за допомогою асистента вчителя оцінювання впливу

досягнень природничих наук і

техніки на добробут і здоров’я

людини.

2

БУДОВА ОРГАНІЗМУ

ЛЮДИНИ.

Різноманітність клітин

людини. Тканини

організму людини. 

Органи та фізіологічні

системи органів. ПРАКТИЧНА

РОБОТА 1. Дослідження різноманітність клітин організму людини*

3

ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМУ

ЛЮДИНИ. Біохімічні та

біофізичні процеси

життєдіяльності клітин.

Фізіологічні функції, їх

взаємозв’язок з будовою ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 2. Дослідження будови тканин у взаємозв’язку з функціями.

4

Внутрішнє середовище

організму людини.

Властивості внутрішнього

середовища. 

Гомеостаз організму та

його показники. 

Механізми підтримання

сталості внутрішнього

середовища. 

5

Адаптація людини. 

Природні та соціальні

чинники адаптації

людини.

Біологічні та соціальні

адаптації людини. Рівні

біологічної адаптації

організму людини. Механізми фізіологічної

адаптації людини. ПРАКТИЧНА РОБОТА 3. Оцінювання адаптаційного

потенціалу (методика Р. М. Баєвського)*

6

Організм людини та

його дослідження.

Біологія людини, її

зв'язок з іншими науками.

Застосування знань про

організм людини.

Людина  - біосоціальна

істота. 

Ставлення людини до

природи з позицій сталого

розвитку суспільства. Тематичне оцінювання ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Тема 2. РЕГУЛЯЦІЯ

ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: САМОРЕГУЛЯЦІЯ. РЕГУЛЯЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ 

Основний спосіб навчальної діяльності: ІНФОРМУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: ПРАВО НА ЖИТТЯ

Ключові компетентності: КУЛЬТУРНА,  здатність спілкуватися рідною та іноземними мовами, інформаційно

7

Рівні саморегуляції в

організмі людини. 

Функції саморегуляції

(інтегративна,

гомеостатична,

адаптивна, захисна).

Принцип зворотного

зв’язку – основа

саморегуляції.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя: 

визначає зміст понять:

САМОРЕГУЛЯЦІЯ, РЕГУЛЯЦІЯ

ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ,

нервова регуляція, гуморальна

регуляція, імунна регуляція; за допомогою асистента вчителя:

візуалізує знання: про

саморегуляцію;

описує: регуляцію фізіологічних

функцій; за допомогою асистента вчителя:

пояснює: нервову регуляцію; за допомогою асистента вчителя

перетворює знання: про

гуморальну регуляцію; за допомогою асистента вчителя: 

оцінює знання: про імунну

регуляцію; за допомогою асистента вчителя:

моделює зміст теми: РЕГУЛЯЦІЯ

ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ.

УМІННЯ

ІНФОРМУВАННЯ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителя:

виділяє істотне: щодо значення

саморегуляції; за допомогою асистента вчителя:

описує з використанням наукової

термінології: загальні принципи

організації регуляторних систем; за допомогою асистента вчителя: здійснює пошук інформації: про

будову рефлекторної дуги колінного

рефлексу; за допомогою асистента вчителя:

аналізує інформацію; про

внутрішню та зовнішню секрецію; за допомогою асистента вчителя:

оцінює інформацію: про значення

біологічних бар’єрів; за допомогою асистента вчителя:

співпрацює в групі та створює:

схему: «Галузі використання знань

про регуляцію процесів

життєдіяльності».

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя:

визначає сутність ціннісної

категорії: ПРАВО НА ЖИТТЯ; за допомогою асистента вчителя:

усвідомлює та сприймає:

твердження про взаємозв’язок

механізмів регуляції; за допомогою асистента вчителя:

виявляє ставлення: щодо значення

нейронів у нервовій регуляції; за допомогою асистента вчителя:

виявляє переконання: щодо значення

гуморальної регуляції у житті

людини; за допомогою асистента вчителя:

виявляє вибірковість ставлення:

щодо значення імуногенних

чинників; за допомогою асистента вчителя:

створює освітні продукти на основі

ставлення: щодо усвідомлення

значення природничих наук в

розвитку культури.

Формування ключових

компетентностей

УМІННЯ: тлумачити рідною мовою

інформацію природничого змісту;

СТАВЛЕННЯ: дотримання

авторського права, принципів

академічної доброчесності та етичної взаємодії у віртуальному

просторі.

8

ФІЗІОЛОГІЧНИХ

ФУНКЦІЙ.

Регуляторні системи

організму людини та

загальні принципи їх

організації.

Механізми координації

процесів життєдіяльності

(нервовий, гуморальний,

імунний).

9

Нервова регуляція. Рівні

організації та значення

нервової регуляції. Нейрони та їх роль в

нервовій регуляції

Рефлекторний принцип

нервової регуляції. Склад

рефлекторної дуги ПРАКТИЧНА РОБОТА 4. Будова рефлекторної дуги колінного рефлексу.

10

Гуморальна регуляція.

Рівні організації та

значення. 

Біологічно активні

речовини (йони,

метаболіти, гормони) та

їхня роль у гуморальній

регуляції.

Залози внутрішньої та

змішаної секреції. 

11

Імунна регуляція. Рівні

організації та значення

імунної регуляції.

Поняття про антигени і

антитіла. 

Біологічні бар’єри

організму людини та їх

функції.

12

Регуляція фізіологічних

функцій та наукові

дослідження.

Вплив зовнішніх чинників

на регуляцію

фізіологічних функцій.

Дослідження та

застосування знань про

регуляцію фізіологічних

функцій. Тематичне оцінювання РЕГУЛЯЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ

Тема 3. ОПОРА ТА РУХ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ОПОРА

Основний спосіб навчальної діяльності: ОБҐРУНТУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: ПРАЦЯ. КРАСА

Ключові компетентності: В ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧИХ НАУК, ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ, соціальні, культурна

13

ОПОРА ЛЮДИНИ.

Рівні організації та

значення. 

Кісткова та хрящова

тканина.

Опорно-рухова система,

будова та функції.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя:

визначає зміст понять: ОПОРА

ЛЮДИНИ, опорно-рухова

система, кістка, скелетна система

людини, РУХ ЛЮДИНИ, м’яз,

м’язова система людини; за допомогою асистента вчителя:

візуалізує знання: про опору людини;

описує: кістку як орган скелетної

системи; за допомогою асистента вчителя:

пояснює: будову та функції

скелетної системи людини; за допомогою асистента вчителя:

перетворює знання: про

рух людини; за допомогою асистента вчителя:

оцінює знання: про м’язову систему

людини; за допомогою асистента вчителя:

структурує знання і моделює зміст

теми: ОПОРА ТА РУХ.

УМІННЯ

ОБҐРУНТУВАННЯ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителя:

висловлює твердження: особливості

кісткової та хрящової тканин, які

визначають функцію опори; за допомогою асистента вчителя:

підбирає аргументи і пояснює: чим і

чому кістки скелету людини

відрізняються; за допомогою асистента вчителя:обґрунтовує: подібність та

відмінності у скелеті людини та

ссавців; за допомогою асистента вчителя:

пояснює причиново-наслідкові

зв’язки: між особливостями м’язової

тканини та рухами людини; за допомогою асистента вчителя:

оцінює: умови найпродуктивнішої

роботи скелетних м’язів; за допомогою асистента вчителя:

створює та презентує у співпраці: 

вплив чинників на формування

скелету і м’язів.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя:

визначає сутність ціннісних

категорій: ПРАЦЯ; КРАСА; за допомогою асистента вчителя:

усвідомлює та сприймає:

твердження про зв’язок між опорою,

працею та красою людини;  за допомогою асистента вчителя:

виявляє ставлення: щодо

особливостей скелету людини,

пов’язаних з працею; за допомогою асистента вчителя:

виявляє переконання: про

взаємозв’язок властивостей

скелетних м’язів та красою тіла; за допомогою асистента вчителя:

виявляє вибірковість ставлення:

щодо  причин втоми м’язів; за допомогою асистента вчителя:

розробляє освітні продукти на

основі: емоційно-ціннісного

сприйняття і пізнання природи

(біологічних особливостей людини)

для успішного життя в

соціоприродному середовищі.

Формування ключових

компетентностей

УМІННЯ: переконувати інших щодо

пріоритетності збереження здоров’я

в інформаційному суспільстві; СТАВЛЕННЯ: усвідомлення

значення природничих наук в

розвитку культури.

14

Кістка як орган скелетної

системи. 

Будова, хімічний склад,

властивості та функції

кістки (на прикладі

трубчастої кістки).

Різноманітність кісток. 

З’єднання кісток.

15

Скелетна система

людини. Будова й

функції скелета людини. 

Особливості скелета

людини, пов’язані з

прямоходінням, працею

та мовою. 

16

РУХ ЛЮДИНИ.

Особливості руху

людини. 

М’язові тканини. 

М’яз як орган м’язової

системи. Будова,

властивості та функції

м’яза (на прикладі

скелетного м’яза).

Різноманітність м’язів. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 6. Мікроскопічна будова м’язової тканини*

17

М’язова система

людини. Основні групи і

значення скелетних м’язів

людини. 

Робота скелетних м’язів.

Умови продуктивної

роботи м’язів. 

Втома скелетних м’язів. ПРАКТИЧНА РОБОТА 7. Розвиток втоми під час статичного й динамічного

навантаження. Вплив ритму і навантаження на розвиток втоми

18

Опора та рух людини і

наукові дослідження.

Вплив природних і

соціальних чинників на

формування скелету і

м’язів. 

Гіпокінезія і гіподинамія Дослідження та

застосування знань про

опору й рух. Тематичне оцінювання ОПОРА і РУХ

Тема 4. ОБМІН РЕЧОВИН ТА

ЕНЕРГІЇ. ХАРЧУВАННЯ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ОБМІН РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ. ЖИВЛЕННЯ

Основний спосіб навчальної діяльності: ДОСЛІДЖЕННЯ

Ціннісна категорія теми: БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Ключові компетентності: ЕКОЛОГІЧНА, соціальні, математична

19

ОБМІН РЕЧОВИН ТА

ЕНЕРГІЇ. Функції та

етапи обміну речовин та

енергії людини. 

Зовнішні чинники, що

впливають на обмін

речовин та енергії.

Внутрішні зв’язки обміну

речовин та енергії з

іншими життєвими

функціями. ПРАКТИЧНА

РОБОТА  8. Самоспостереження за співвідношенням маси й зросту тіла

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять: ОБМІН

РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ,

ХАРЧУВАННЯ, поживні

речовини, додаткові речовини,

вітаміни. за допомогою асистента вчителя

візуалізує знання: про обмін речовин

та енергії; за допомогою асистента вчителя

описує: функції харчування; за допомогою асистента вчителя

пояснює: енергетичну та пластичну

функції поживних речовин;  за допомогою асистента вчителя

перетворює знання: про

додаткові речовини їжі; за допомогою асистента вчителя

оцінює знання: про значення

вітамінів; за допомогою асистента вчителя

структурує знання і моделює зміст

теми: ОБМІН РЕЧОВИН ТА

ЕНЕРГІЇ. ХАРЧУВАННЯ

ЛЮДИНИ.

УМІННЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя 

формулює проблему дослідження:

обміну речовин та енергії з

використанням індексу маси тіла;  за допомогою асистента вчителя

визначає мету і завдання

дослідження: енергетичних та

харчових потреб організму; за допомогою асистента вчителя визначає етапи дослідження:

харчової цінності продуктів; за допомогою асистента вчителя

аналізує результати дослідження:

чому розчин кухонної солі

проводить електричний струм; за допомогою асистента вчителя

оцінює дослідження: джерел

надходження вітамінів та формулює

висновок: про важливість свіжих

овочів та фруктів у щоденному

харчовому раціоні;

створює, співпрацюючи у групі:

інфографіку про вплив природних і

соціальних чинників на харчування

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця:

визначає сутність ціннісної

категорії: БЕЗПЕКА; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає

(сприймання): значення умінь

визначати енергетичну цінність

харчових продуктів; за допомогою асистента вчителя

виявляє ставлення: щодо важливості

інформації про склад та цінність

харчових продуктів; за допомогою асистента вчителя

обґрунтовує  твердження: щодо

значення для організму водно

сольового обміну; 

виявляє вибірковість ставлення:

щодо споживання вітамінних

препаратів; за допомогою асистента вчителя

розробляє освітні продукти на

основі ставлення: про оцінювання

власних дій у природі з позицій

безпеки.

Формування ключової

компетентності

УМІННЯ: застосовувати набутий

досвід проведення досліджень для збереження власного здоров’я і

здоров’я інших осіб; 

СТАВЛЕННЯ: оцінювати

доцільність математичних методів у

розв’язанні проблем природничого

змісту.

20

ХАРЧУВАННЯ.

Значення харчування. 

Харчові продукти, їх

склад та класифікація.

Енергетична та харчова

цінність харчових

продуктів. Енергетичні та

харчові потреби.

21

Поживні речовини.

Молекулярний склад, 

функціональне значення

білків, жирів та вуглеводів

їжі. 

Обмін білків, жирів і

вуглеводів в організмі

людини ПРАКТИЧНА РОБОТА 

9. Характеристика харчового продукту за планом.

22

Додаткові речовини.

Мінеральні речовини, їх

значення для організму. 

Обмін води та

мінеральних речовин.

Харчові добавки

23

ВІТАМІНИ. Особливості

та роль в організмі

людини. 

Різноманітність вітамінів. 

Порушення, що

виникають під час нестачі

чи надлишку вітамінів.

24

Обмін речовин та

енергії, харчування і

наукові дослідження.

Вплив природних і

соціальних чинників на

харчування. 

Раціональне харчування.

Дослідження та

застосування знань про

харчування.  Тематичне оцінювання ОБМІН РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ. ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ

Тема 5. ТРАВЛЕННЯ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ТРАВЛЕННЯ

Основний спосіб навчальної діяльності: ІНФОРМУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: ДОБРОБУТ (БЛАГОПОЛУЧЧЯ)

Ключові компетентності: СОЦІАЛЬНІ, культурна, екологічна

25

ТРАВЛЕННЯ. Рівні

організації, процеси, типи

та значення.

Травна система людини,

будова та функції. 

Травні ферменти, їх

значення. 

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять:

ТРАВЛЕННЯ, травна система,

ротова порожнина, шлунок,

тонкий кишківник, товстий

кишківник. за допомогою асистента вчителя

візуалізує знання: травлення людини; за допомогою асистента вчителя

описує: травлення в ротовій

порожнині; за допомогою асистента вчителя

пояснює: травлення у шлунку; за допомогою асистента вчителя

 перетворює знання: про

травлення у тонкому кишківнику; за допомогою асистента вчителя

оцінює знання: про основні процеси

товстого кишківника; за допомогою асистента вчителя

структурує знання і моделює зміст

теми: ТРАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ.

УМІННЯ

ІНФОРМУВАННЯ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителя

виділяє істотне: щодо

взаємозв’язків травної системи з

іншими фізіологічними системами; за допомогою асистента вчителя

пояснює значення інформації про

травні ферменти для пояснення

впливу слини на крохмаль; за допомогою асистента вчителя

здійснює пошук інформації: про

взаємозв’язок травлення у шлунку з

іншими процесами життєдіяльності; за допомогою асистента вчителяаналізує інформацію: про

всмоктування продуктів

розщеплення поживних речовин у

тонкому кишківнику; за допомогою асистента вчителя

оцінює інформацію: про значення

процесів товстого кишківника для

обміну речовин і перетворення

енергії; за допомогою асистента вчителя

створює та презентує; онлайн

тести про вплив екологічних

чинників на травлення людини.

СТАВЛЕННЯ

визначає сутність ціннісної

категорії: ДОБРОБУТ; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає:

твердження про взаємозв’язок

добробуту і травлення; 

висловлює судження: щодо зв’язку

здоров’я із діяльністю шлунку; за допомогою асистента вчителя

обґрунтовує запропоновані 

твердження: про значення жовчі у

траленні;  за допомогою асистента вчителя

виявляє вибірковість ставлення:

щодо корисного значення бактерій

товстого кишківника; за допомогою асистента вчителя

розробляє освітні продукти на

основі ставлення: про вплив

досягнень природничих наук і

техніки на добробут і здоров’я

людини.

Формування ключової

компетентності

УМІННЯ: за допомогою асистента вчителяпояснювати природничо

наукове підґрунтя окремих

мистецьких проявів;

СТАВЛЕННЯ: за допомогою асистента вчителяусвідомлення

значення природничих наук в техніки у розвитку культури,

цінування розмаїття природи.

26

Ротова порожнина.

Компоненти будови (зуби,

слинні залози, язик), їх

функції. Особливості

процесів та регуляція

травлення в ротовій

порожнині.

Глотка і ковтання.

Стравохід і переміщення

харчових грудочок. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 10. Дія ферментів слини

на крохмаль

27

Шлунок. Компоненти

будови (оболонки стінок

шлунку,  шлункові залози,

м’язи-сфінктери), їх

функції Особливості процесів

травлення у шлунку.

Регуляція травлення у

шлунку.

28

Тонкий кишківник.

Компоненти будови

(оболонки, кишкові

залози, ворсинки), їх

функції.  

Особливості процесів та

регуляція травлення у

тонкому кишківнику.

Печінка і підшлункова, їх

участь у травленні.  ПРАКТИЧНА РОБОТА 11. Будова і функції

ворсинки*

29

Товстий кишківник. 

Компоненти будови

(оболонки, кишкові

залози, м’язи-сфінктери).

Мікрофлора товстого

кишківника.

Особливості процесів та

регуляція травлення у

тонкому кишківнику.

30

Травлення і наукові

дослідження. Вплив

природних і соціальних чинників на травлення

людини. 

Захворювання органів

травлення. Харчові

розлади. 

Дослідження та

застосування знань про

травлення. Тематичне оцінювання ТРАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ

Тема 6. ДИХАННЯ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ДИХАННЯ

Основний спосіб навчальної діяльності: ОБҐРУНТУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: СВОБОДА

Ключові компетентності: В ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧИХ НАУК, ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ, культурна, соціальн

31

ДИХАННЯ ЛЮДИНИ. 

Рівні організації та

значення. Етапи дихання:

зовнішнє дихання,

транспорт дихальних газів

та внутрішнє дихання. 

Основні процеси дихання.

Особливості дихання

людини

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: : за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять: ДИХАННЯ

ЛЮДИНИ, дихальна система,

зовнішнє дихання, транспорт

дихальних газів, тканинне

дихання; : за допомогою асистента вчителя

візуалізує знання: про дихання

людини; : за допомогою асистента вчителя

описує: дихальну систему; : за допомогою асистента вчителя

пояснює: зовнішнє дихання; : за допомогою асистента вчителя

перетворює знання: про

транспорт дихальних газів; : за допомогою асистента вчителя

оцінює знання: про внутрішнє

дихання; : за допомогою асистента вчителя

структурує знання і моделює зміст

теми: ДИХАННЯ ЛЮДИНИ.

УМІННЯ

ОБҐРУНТУВАННЯ. Учень /

учениця: : за допомогою асистента вчителя

висловлює судження: про існування

зв’язку між процесами дихання; : за допомогою асистента вчителя

підбирає аргументи: для доведення

взаємозв’язку будови легень із

функцією газообміну; : за допомогою асистента вчителя

обґрунтовує зв’язок: показників

зовнішнього дихання із фізичними

тренуваннями і здоровим способом

життя; : за допомогою асистента вчителя пояснює: властивості крові, які

визначають транспорт дихальних

газів; : за допомогою асистента вчителя

оцінює та обґрунтовує: причини

кисневого голодування тканин; : за допомогою асистента вчителя

створює та презентує онлайн-тести

про вплив екологічних чинників на

дихання людини.

СТАВЛЕННЯ

визначає сутність ціннісної

категорії: СВОБОДА; : за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає:

твердження про індивідуальні

особливості голосового апарату

людини; : за допомогою асистента вчителя

висловлює міркування:  щодо

можливого зв'язку  складу повітря і

свободою людини; : за допомогою асистента вчителя

виявляє переконання: про важливість

свіжого і чистого повітря для

дихання; : за допомогою асистента вчителя

виявляє ставлення: щодо

твердження про значення кисню; : за допомогою асистента вчителя

розробляє освітні продукти на

основі: емоційно-ціннісного

сприйняття природи для успішного

життя в соціоприродному

середовищі.

Формування ключової

компетентності

УМІННЯ: : за допомогою асистента вчителя пояснювати природничо

наукове підґрунтя мистецьких

проявів;

СТАВЛЕННЯ: : за допомогою асистента вчителя оцінювання впливу

досягнень природничих наук на

здоров’я людини.

32

Дихальна система

людини. Функції

дихальної системи.

Будова та функції

повітроносних шляхів.

Легені, особливості

будови.

33

Зовнішнє дихання.

Вентиляція легень і 

дихальні рухи. 

Газообмін в легенях та

дифузія газів.

Основні показники

зовнішнього дихання. Поняття про життєву

ємність легень.  ПРАКТИЧНА РОБОТА 11.

Спірограма та показники зовнішнього дихання

34

Транспорт дихальних

газів. 

Гемоглобін та дихальні

гази.

Транспорт кисню.

Транспорт вуглекислого

газу. 

35

Внутрішнє дихання.

Газообмін в тканинах.

Тканинне дихання.

Споживання кисню

тканинами. Кисневе

голодування.

Регуляції дихання.

36

Дихання людини і

наукові дослідження.

Вплив природних і

соціальних чинників на

дихання людини. Сучасні

методи дослідження

дихання.

Дослідження й

застосування знань про

дихання. Тематичне оцінювання ДИХАННЯ ЛЮДИНИ

Тема 7. ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН

Основний спосіб навчальної діяльності: ІНФОРМУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: ДОБРО

Ключові компетентності: СОЦІАЛЬНІ, культурна, інформаційно-комунікаційна

37

ТРАНСПОРТ

РЕЧОВИН ЛЮДИНИ.

Рівні організації та

значення для організму.

Транспортні рідини та

процеси, що визначають

транспорт речовин.  

Серцево-судинна

система, будова і функції.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять:

ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН,

серцево-судинна система, КРОВ,

лімфа, кровотворення, серце,

кровоносні судини. за допомогою асистента вчителя

візуалізує знання: про транспорт

речовин; за допомогою асистента вчителя

описує: кров; за допомогою асистента вчителя

пояснює: за допомогою асистента вчителя кровотворення людини; за допомогою асистента вчителя

перетворює знання: про

серце людини; за допомогою асистента вчителя

оцінює знання: про кровоносні

судини; за допомогою асистента вчителя

структурує знання і моделює зміст

теми: ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН.

УМІННЯ

ІНФОРМУВАННЯ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителя виділяє істотне: щодо рідин внутрішнього середовища у зв’язку з транспортом речовин;

пояснює значення інформації для доведення: взаємозв’язку між складом та функціями крові; за допомогою асистента вчителя

здійснює пошук інформації: для

розв’язування задач про гемоглобін; аналізує інформацію: про частоту

серцевих скорочень; за допомогою асистента вчителя

оцінює інформацію: про кола

кровообігу в організмі людини; за допомогою асистента вчителя

створює та презентує онлайн-тести про вплив екологічних чинників на транспорт речовин в організмі людини.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає сутність ціннісної

категорії: ДОБРО; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає:

твердження про зв'язок між лімфою та поведінкою людини; за допомогою асистента вчителя

висловлює міркування: щодо зв’язку груп крові з характером людини; виявляє переконання: про вплив зовнішніх чинників на роботу серця; за допомогою асистента вчителя виділяє закони: що характеризують

рух крові в організмі людини;

розробляє освітні продукти на

основі ставлення: щодо оцінювання впливу досягнень природничих наук на добробут і здоров’я людини. Формування ключової компетентності

УМІННЯ: за допомогою асистента вчителя знаходити, обробляти, зберігати інформацію природничого

змісту, перетворювати її з одного виду на інший з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

СТАВЛЕННЯ: за допомогою асистента вчителя усвідомлення

значення природничих наук і

техніки в розвитку культури.

38

КРОВ. Склад та функції

крові.

Формені елементи крові.

Еритроцити, лейкоцити та

тромбоцити, їхні

особливості.

Лімфа, склад і функції. ЛАБОРАТОРНА

РОБОТА 12. Мікроскопічна будова крові

39

Кровотворення.  Органи

та чинники

кровотворення.

Гемоглобін та його

форми.

Групи крові. Зсідання

крові

40

Серце, його будова й

функції. 

Робота серця. Регуляція

роботи серця

Показники

функціонального стану

серця. ПРАКТИЧНА РОБОТА 13.  

Вимірювання частоти серцевих скорочень.

41

Кровоносні судини.

Будова і функції артерій,

вен, капілярів. 

Кола кровообігу та їхнє

значення. 

Рух крові по судинах.

Закономірності руху крові

42

Транспорт речовин

людини і наукові

дослідження. Вплив

природних і соціальних

чинників на кровообіг. 

Гістогематичні бар’єри. 

Дослідження і

застосування знань про

транспорт речовин. Тематичне оцінювання ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН ЛЮДИНИ

Тема 8. ФУНКЦІОНУВАННЯ ШКІРИ. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ. ВИДІЛЕННЯ.

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основні поняття теми: ФУНКЦІОНУВАННЯ ШКІРИ. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ. ВИДІЛЕННЯ

Основний спосіб навчальної діяльності: РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ

Ціннісна категорія теми: ПОВАГА

Ключові компетентності: В ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧИХ НАУК, ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ, громадянська,

навчання упродовж життя

43

Шкіра. Рівні організації і значення для організму. 

Будова та функції шкіри.  Похідні шкіри. П. Р.№ 15. Вивчення будови шкіри у зв’язку з функціями*.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: : за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять:

ФУНКЦІОНУВАННЯ ШКІРИ,

шкіра, шкірний бар’єр, шкірна

секреція, шкірна рецепція,

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ,

ВИДІЛЕННЯ, сечовидільна

система. візуалізує : за допомогою асистента вчителя знання: про шкіру; описує : за допомогою асистента вчителя: сутність і значення шкірного

бар’єру, шкірної секреції та шкірної рецепції; пояснює : за допомогою асистента вчителя : терморегуляцію людини;

 : за допомогою асистента вчителя перетворює знання: про

виділення;

оцінює знання: за допомогою асистента вчителя : про сечоутворення;

структурує знання і моделює зміст теми:  ФУНКЦІОНУВАННЯ

ШКІРИ. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ.

ВИДІЛЕННЯ. УМІННЯ

РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ. Учень /

учениця: :за допомогою асистента вчителя визначає : за допомогою асистента вчителя пізнавальну ситуацію та знання: для дослідження

багатофункціональності шкіри; розпізнає та формулює за допомогою асистента вчителя проблему для розв’язання: про роль шкіри у процесах обміну інформації; вибір ідей для розв’язання проблеми: щодо температурної адаптації шкіри; аналізує  за допомогою асистента вчителя результати розв’язання

проблеми: щодо знешкодження

амоніаку з утворенням сечовини; оцінювання результатів розв’язання

проблеми: щодо особливостей

будови нефронів, завдяки яким

відбувається сечоутворення;

конструює у співпраці з іншими:

онлайн-опитування про вплив

зовнішніх та внутрішніх чинників, що спричинюють захворювання шкіри і сечовидільної системи.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця:

визначає сутність ціннісної

категорії: ПОВАГА; усвідомлює та сприймає: за допомогою асистента вчителя  : про

необхідність знань для складання правил догляду за власною шкірою; виявляє ставлення: щодо тепловіддачі за участю шкіри у спокійному стані та за умов фізичного навантаження; виявляє переконання: за допомогою асистента вчителя : щодо

важливості здорового способу життя як вияву особливої поваги до нирок;: за допомогою асистента вчителя

виявляє вибірковість ставлення:

щодо корисних і шкідливих речовин у сечі;  за допомогою асистента вчителя розробляє освітні продукти на основі ставлення: виявлення

допитливості і пізнавального

Терморегуляція  ВИДІЛЕННЯ. Рівні організації та значення.

Органи і шляхи виділення.

Сечовидільна система,

будова та функції. Нирки,

їх основні функції.

Утворення і знешкодження амоніаку. Формування ключової

компетентності

УМІННЯ: :за допомогою асистента вчителя організовувати пізнавальну діяльність під час розв’язання проблем;

СТАВЛЕННЯ: за допомогою асистента вчителя  визнання існування різних думок і поглядів на проблеми.

44

Функціонування шкіри. Шкірний бар’єр. Захист від

несприятливих чинників. Мікрофлора шкіри. 

Шкірна рецепція. Рецептори шкіри та їх значення. 

Шкірна секреція. Шкірні залози та їх значення. ДОМАШНІЙ ПРАКТИКУМ 16. Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та

складання правил догляду за власною шкірою*

45

Терморегуляція. Теплоутворення і тепловіддача. 

Температура тіла людини. Участь шкіри в

терморегуляції. Механізми терморегуляції. П. Р.№

17. Вимірювання температури тіла ДОМАШНІЙ

ПРАКТИКУМ 18. Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри

46

Виділення. Рівні організації та значення. Органи і шляхи виділення. Сечовидільна система, будова та функції. Нирки, їх основні функції. Утворення і

знешкодження амоніаку

47

Сечоутворення. Будова та функції нефронів.

Етапи сечоутворення. Механізми регуляції

сечоутворення

48

Функціонування шкіри, терморегуляція, виділення і наукові дослідження. Вплив природних і соціальних чинників на шкіру й сечовидільну систему.  Дослідження і застосування знань про функції шкіри та сечовидільної системи.Т.О.№8

Тема 9. ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ. ІМУНІТЕТ

Основний спосіб навчальної діяльності: ОБҐРУНТУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Ключові компетентності: ЗДАТНІСТЬ СПІЛКУВАТИСЯ РІДНОЮ МОВОЮ, громадянська, навчання упродовж життя

49

Імунна регуляція .Рівні організації та значення.  Речовини із захисними властивостями (антитіла, лізоцим, інтерферони, комплемент).  Клітини, які здійснюють імунну регуляцію (гранулоцити, моноцити та лімфоцити).

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять: ІМУННА

РЕГУЛЯЦІЯ, імунна система,

ІМУНІТЕТ, імунна відповідь,

протиінфекційний імунітет;

візуалізує знання: про імунну

регуляцію;

описує за допомогою асистента вчителя: імунну систему;

пояснює за допомогою асистента вчителя: неспецифічний та

специфічний типи імунітету; за допомогою асистента вчителя

 перетворює знання: про

імунну відповідь;

оцінює знання за допомогою асистента вчителя: про

протиінфекційний імунітет; за допомогою асистента вчителя

структурує знання і моделює зміст теми:  ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ.

УМІННЯ ОБҐРУНТУВАННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

висловлює судження: про

особливості лейкоцитів, що

визначають їхню участь в імунній регуляції; підбирає за допомогою асистента вчителя  аргументи: для доведення

взаємозв’язку імунної системи із

кровоносною та лімфатичною; виявляє причинно-наслідкові

взаємозв’язки: між функціями

лейкоцитів та їх здатністю до руху; пояснює за допомогою асистента вчителя: запалення як

пристосувальну реакцію організму;  обґрунтовує за допомогою асистента вчителя: особливості противірусного імунітету; конструює у співпраці з іншими: онлайн-опитування про вплив чинників середовища на імунну регуляцію.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає сутність ціннісної

категорії: ТОЛЕРАНТНІСТЬ; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає: значення мигдаликів в імунній регуляції; за допомогою асистента вчителя

виявляє ставлення: щодо

вродженого та набутого імунітету; за допомогою асистента вчителя

обґрунтовує запропоновані 

твердження: про механізм реакцій антиген-антитіло; за допомогою асистента вчителя

виявляє вибірковість ставлення:

щодо механізмів зараження й

шляхів передавання різних

інфекцій; за допомогою асистента вчителярозробляє освітні продукти на

основі ставлення: цінування

здобутків учених природничників і винахідників, зацікавленість у популяризації науки рідною мовою.

Формування ключової

компетентності за допомогою асистента вчителя УМІННЯ: визнання існування різних

думок і поглядів на проблеми;

поповнювати словниковий запас

науковою термінологією рідною

мовою; СТАВЛЕННЯ: за допомогою асистента вчителя усвідомлення значення самоосвіти для особистісного розвитку.

50

Імунна система, її функції (регуляторна, гомеостатична, пристосувальна, захисна). Лімфоїдна тканина. Центральні (тимус, кістковий мозок) і периферичні (мигдалики, лімфовузли, селезінка) органи імунної системи.  П.Р.№ 18. Будова лімфатичного вузла. ДОМАШНІЙ

ПРАКТИКУМ19.Самоспостереження та опис піднебінних мигдаликів*.

51

Імунітет. Неспецифічний (вроджений) імунітет.

Механізми неспецифічного імунітету (бар’єри, система комплементу, фагоцитоз). Специфічний (адаптивний) імунітет. Механізми реакції

антиген-антитіло. П. Р.№20. Спостереження за рухом лейкоцитів в крові

52

Імунна відповідь. Імунні реакції.  Форми імунної відповіді (клітинний імунітет, гуморальний імунітет, імунологічна пам'ять, імунологічна

толерантність).  Природний і штучний імунітет.

53

Протиінфекційний імунітет. Інфекційні антигени та захисні реакції.  Інфекційні бактеріальні

захворювання.  Механізми зараження й шляхи передавання інфекції.

54

Імунна регуляція і наукові дослідження.

Вплив природних і соціальних чинників на

імунну регуляцію. Імунні порушення. Алергічні захворювання. Дослідження та

застосування знань про імунну регуляцію. Т.О.№9

Тема 10. ЕНДОКРИННА

РЕГУЛЯЦІЯ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ

Основний спосіб навчальної діяльності: ІНФОРМУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Ключові компетентності: СОЦІАЛЬНІ, здатність спілкуватися рідною мовою, культурна

55

Ендокринна регуляція. Рівні організації та значення. Залозистий епітелій.  Речовини, що здійснюють ендокринну регуляцію

(гормони, нейрогормони, тканинні гормони). 

Л. Р.№21. Особливості будови клітин залозистого епітелію*.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять:

ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ,

гормони, ендокринна система,

ендокринні залози, стрес,

ендокринні захворювання. за допомогою асистента вчителя

візуалізує знання: про ендокринну регуляцію; за допомогою асистента вчителя

описує: гормони; за допомогою асистента вчителя

пояснює: склад та функції

ендокринної системи; за допомогою асистента вчителя

 перетворює знання: про

ендокринні залози; за допомогою асистента вчителя

оцінює знання: про стрес у житті

людини; за допомогою асистента вчителя

структурує знання і моделює зміст теми:  ЕНДОКРИННА

РЕГУЛЯЦІЯ. УМІННЯ

ІНФОРМУВАННЯ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителявиділяє істотне: про зв'язок будови клітин залозистого епітелію з ендокринною регуляцією; за допомогою асистента вчителя

пояснює значення інформації: для встановлення причин

різноманітності гормонів; здійснює пошук інформації; для

доведення взаємозв’язів

ендокринної  людини; за допомогою асистента вчителя

виявляє вибірковість ставлення: до рекомендацій для запобігання дистресу; за допомогою асистента вчителя розробляє освітні продукти на основі ставлення: щодо оцінювання впливу досягнень природничих системи з іншими системами організму;  за допомогою асистента вчителя

аналізує інформацію: про  взаємодію ендокринних залоз; за допомогою асистента вчителя

оцінює інформацію: про вплив

стресорів на організм людини; за допомогою асистента вчителя

створює та презентує інформаційні освітні продукти; про вплив чинників середовища на ендокринну регуляцію.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає сутність ціннісної

категорії: СПРАВЕДЛИВІСТЬ; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає:

твердження про механізми

ендокринної регуляції; за допомогою асистента вчителя

виявляє ставлення: щодо участі

гормонів у регуляції поведінки

людини; за допомогою асистента вчителявиявляє переконання: про значення статевих гормонів у житті наук і техніки на добробут і здоров’я людини. Формування ключової компетентності за допомогою асистента вчителя

УМІННЯ: описувати в усній чи

письмовій формі та аналізувати

дослідження рідною мовою; СТАВЛЕННЯ: шанування науки як складника світової культури.

56

Гормони. Властивості гормонів.  Різноманітність гормонів. Вплив гормонів на життєдіяльність організму. Механізми дії гормонів

57

Ендокринна система. Органи ендокринної

системи.   Принципи функціонування

ендокринної системи. Функції ендокринної системи.

58

Ендокринні залози, їх особливості.  Залози внутрішньої секреції: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, тимус, надниркові залози.  Залози змішаної секреції: підшлункова залоза, статеві залози. П.Р.№22. Гіпоталамо-гіпофізарна система.

59

Стрес. Чинники  стресу (стресори).  Стадії формування стресу. Позитивний (еустрес) та

негативний (дистрес) стрес. Профілактика дистресу.

60

Ендокринна регуляція і наукові дослідження.

Вплив природних і складника світової культури.

соціальних чинників  на ендокринну регуляцію. 

Ендокринні захворювання. Дослідження і

застосування знань про ендокриннурегуляцію.Т.О.№10

Тема 11. НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ 

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ

Основний спосіб навчальної діяльності: ДОСЛІДЖЕННЯ

Ціннісна категорія теми: МУДРІСТЬ

Ключові компетентності: ГРОМАДЯНСЬКІ, вільне володіння державною мовою, навчання упродовж життя

61

Нервова регуляція Рівні організації та значення.

Нервова тканина.  Взаємозв’язок нервової, ендокринної та імунної регуляції в організмі

людини. Л. Р.№ 23. Будова нервової тканини у взаємозв’язку з функціями*.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: компетентності за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять: НЕРВОВА

РЕГУЛЯЦІЯ, нервова система,

центральна нервова система,

спинний мозок, головний мозок,

периферична нервова система за допомогою асистента вчителя;

візуалізує знання: про нервову

регуляцію; за допомогою асистента вчителяописує: нервову систему;

пояснює: значення ЦНС та спинного

мозку людини; за допомогою асистента вчителя перетворює знання: про головний мозок;

оцінює знання: про периферичну

нервову систему; за допомогою асистента вчителяструктурує знання і моделює зміст теми:  НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ.  УМІННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

формулює проблему дослідження:

про особливості нервової тканини;

визначає мету і завдання

дослідження: рефлекторного

принципу діяльності нервової

системи; за допомогою асистента вчителя визначає етапи дослідження: взаємозв’язку будови та функцій спинного мозку; за допомогою асистента вчителя аналізує результати дослідження:

будови головного мозку; за допомогою асистента вчителя формулює висновки: щодо того, як

передається інформація у нервовій

системі; за допомогою асистента вчителястворює та презентує у співпраці в групі: інфографіку про вплив чинників середовища на нервову регуляцію.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає сутність ціннісної

категорії: МУДРІСТЬ; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає:

інформацію про значення нервових

структур для функціонування

нервової системи;

висловлює судження: про зв'язок

центральної нервової системи з

мисленням, мовою та поведінкою;

обґрунтовує запропоновані 

твердження: про значення сірої

речовини у нервовій діяльності;

відбирає фактичні твердження:

про індивідуальні прояви

автономної регуляції діяльності

внутрішніх органів; за допомогою асистента вчителя

розробляє освітні продукти на

основі ставлення: визнання

існування різних думок і поглядів на

проблеми. Формування ключової

компетентності за допомогою асистента вчителя УМІННЯ: описувати та аналізувати

дослідження мовою природничих

наук; за допомогою асистента вчителяСТАВЛЕННЯ: усвідомлення

значення самоосвіти для

особистісного розвитку.

62

Нервова система. Будова та функції нервової системи. Принципи функціонування нервової

системи. Анатомічний та фізіологічний поділ

нервової системи людини. П.Р.№ 24. Дослідження безумовних рефлексів

63

Центральна нервова система (ЦНС). Відділи ЦНС та їхнє значення. Сіра і біла речовина.

Нервові центри та ядра. Спинний мозок.

Взаємозв’язок будови та функцій спинного мозку.

П. Р.№ 25. Дослідження будови спинного мозку.

64

Головний мозок. Відділи головного мозку та їх функції.   Кора півкуль великого мозку, будова і функціональне значення. П. Р.№ 26. Дослідження будови головного мозку*.

65

Периферична нервова система.  Нерви та нервові вузли. Соматична нервова система. 

Вегетативна нервова система, відділи та

особливості. ДОМАШНІЙ ПРАКТИКУМ 27.Визначення власного типу

вегетативної нервової системи.

66

Нервова регуляція і наукові дослідження. Вплив природних і соціальних чинників на нервову регуляцію. Нервові захворювання. Дослідження і

застосування знань про нервову регуляцію.Т.О.№11

Тема 12. СПРИЙНЯТТЯ

ІНФОРМАЦІЇ 

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ

Основний спосіб навчальної діяльності: РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ

Ціннісна категорія теми: ПІЗНАННЯ

Ключові компетентності: СОЦІАЛЬНІ, культурна, навчання упродовж життя

67

Сприйняття інформації.  Рецепція. Поняття про

рецептори та органи чуттів.  Нервове проведення

збудження та нерви.  Кіркове формування

відчуття та чутливі зони кори півкуль

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять:

СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ,

СЕНСОРНІ СИСТЕМИ, зорова

сенсорна система, слухова

сенсорна система, сенсорні

системи смаку, нюху, рівноваги.

візуалізує за допомогою асистента вчителязнання: про сприйняття

інформації;

описує: за допомогою асистента вчителя сенсорні системи;

пояснює: функціонування зорової

сенсорної системи;

самостійно перетворює знання: про

функціонування слухової сенсорної

системи; оцінює: за допомогою асистента вчителя функціонування сенсорних систем нюху, смаку, рівноваги; за допомогою асистента вчителя структурує знання і моделює зміст теми:  СПРИЙНЯТТЯ

ІНФОРМАЦІЇ. 

УМІННЯ

РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителя вибирає пізнавальну ситуацію: щодо визначення причин різноманітності рецепторів; усвідомлює проблему: щодо

важливості сенсорних систем для

пізнання навколишнього світу; за допомогою асистента вчителя

вибирає спосіб розв’язання

проблеми: про взаємозв’язок

світлової рецепції і будови ока;

аналізує результати розв’язання

проблеми: про взаємозв’язок

звукової рецепції і будови вуха; за допомогою асистента вчителя

оцінює результати самостійної

роботи щодо розв’язання проблеми: про те, як відбувається сприйняття запахів у людини;

створює у співпраці в групі: таблицю

про вплив чинників середовища на

сприйняття інформації людиною. 

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає сутність ціннісної

категорії: ПІЗНАННЯ; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає:

твердження про індивідуальні

відмінності сенсорних систем;

висловлює судження: про те, завдяки чому людина бачить предмети на різній відстані; за допомогою асистента вчителя

обґрунтовує запропоновані 

твердження: про відмінності слуху

у різних людей; за допомогою асистента вчителя

виявляє вибірковість ставлення:

щодо взаємодії сенсорних систем;

розробляє освітні продукти на

основі ставлення: оцінювання

впливу досягнень природничих наук і техніки на добробут і здоров’я людини. Формування ключової компетентності

УМІННЯ: пояснювати природничо

наукове підґрунтя різних видів

мистецтва; СТАВЛЕННЯ: усвідомлення значення самоосвіти для особистісного розвитку.

68

Сенсорні системи, або (аналізатори). Відділи та

функціонування.  Властивості аналізаторів. Різноманітність сенсорних систем людини.

69

Зорова сенсорна система. Взаємозв’язок

будови й функцій ока. Сприйняття світлової

інформації. Відчуття світла та кольору. П. Р.№ 28. Будова очного яблука .ДОМАШНІЙ

ПРАКТИКУМ 29. Визначення акомодації ока

70

Слухова сенсорна система. Вухо людини.

Взаємозв’язок будови й функцій вуха. Сприйняття

звукової інформації. П. Р.№ 30. Будова вуха людини*.  ДОМАШНІЙ ПРАКТИКУМ 31. Вимірювання порогу слухової чутливості

71

Сенсорні системи нюху, смаку, рівноваги. Склад

та функціонування Значення сенсорних систем руху та шкірної чутливості.

72

Сприйняття інформації та наукові дослідження

Вплив природних і соціальних чинників на

сприйняття інформації. Порушення зору й слуху. 

Дослідження і застосування знань про сприйняття інформації.Т.О.№12

Тема 13. ВИЩА НЕРВОВА

ДІЯЛЬНІСТЬ. ПОВЕДІНКА 

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ

Основний спосіб навчальної діяльності: ОБҐРУНТУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: МОВА

Ключові компетентності: КУЛЬТУРНА, вільне володіння державною мовою, соціальні

73

Вища нервова діяльність (ВНД). Особливості та значення ВНД.  Безумовні та умовні

рефлекси людини, їх особливості, різноманітність, значення.  Нервові процеси і типи ВНД людини. ДОМАШНІЙ ПРАКТИКУМ 31. Визначення типу ВНД.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять: ВИЩА

НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ,

безумовні рефлекси, умовні

рефлекси,  ПОВЕДІНКА

ЛЮДИНИ, вроджена поведінка,

набута поведінка, кора півкуль

великого мозку, сигнальні

системи, увага, пам'ять, научіння,

мислення, розумова діяльність,

свідомість, мова, сон за допомогою асистента вчителя

візуалізує знання: про ВНД людини;

описує: особливості поведінки

людини; за допомогою асистента вчителя пояснює: будову та функції кори півкуль великого мозку; за допомогою асистента вчителя

 перетворює знання: про

научіння;  за допомогою асистента вчителя оцінює знання: про свідомість; за допомогою асистента вчителя структурує знання і моделює зміст  теми: ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПОВЕДІНКА.

УМІННЯ ОБҐРУНТУВАННЯ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителя формулює тезу: для вивчення безумовних та умовних рефлексів; підбирає аргументи: для доведення безумовно рефлекторної природи реакції зіниць на світло;

обґрунтовує: значення

функціональних зон кори півкуль

великого мозку; за допомогою асистента вчителя 

пояснює:  індивідуальні відмінності

мислення; за допомогою асистента вчителя оцінює обґрунтування: біологічних механізмів мовлення у людини; за допомогою асистента вчителя співпрацює в групі та моделює: вплив чинників на ВНД та

поведінку. СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя визначає сутність ціннісної

категорії: МОВА; за допомогою асистента вчителя

усвідомлює та сприймає: роль

спілкування у формуванні поведінки людини;

висловлює судження: щодо причин

існування провідного типу пам’яті у

людини; за допомогою асистента вчителя

обґрунтовує: основні правила

розвитку розумової діяльності;

відбирає фактичні твердження:

щодо сну як біоритмічного явища;

розробляє освітні продукти на

основі: усвідомлення значення

природничих наук і техніки у

розвитку культури.

Формування ключової

компетентності за допомогою асистента вчителя

УМІННЯ: обирати здоровий спосіб

життя. СТАВЛЕННЯ: повага до державної мови, усвідомлення її значення для здійснення різних видів комунікації

74

Поведінка людини. Мотиваційно-емоційні аспекти поведінки(потреби, мотиви, емоції). 

Вроджена поведінка людини, її особливості.

Набута поведінка людини, її та особливості. Л.

Р.№ 32. Визначення реакції зіниць на світло.. ДОМАШНІЙ ПРАКТИКУМ 33. Утворення умовного зіничного рефлексу на дзвінок і

слово «дзвінок»

75

Кора півкуль великого мозку і аналітико

синтетична діяльність. Сигнальні системи й отримання інформації. Увага та її роль.  Етапи пізнавальної діяльності: відчуття, сприйняття, уявлення, мислення.  Пам’ять і збереження

Інформації. П.Р .№ 34. Визначення провідного типу пам’яті.

76

Научіння. Форми научіння: пасивне, активне, пізнавальне. Мислення, фізіологічна

основа, типи та властивості. Інтелектуальні процеси та операції. Розумова діяльність людини,

особливості та чинники

77

Свідомість. Основні критерії та функції

свідомості.  Мова, її фізіологічні основи. Мовленнєвий апарат: центральна і

периферична частини. Змінені стани свідомості.

Сон-бадьорість. Сновидіння.

78

Поведінка людини і наукові

дослідження. Вплив чинників на ВНД і

поведінку людини. Індивідуальні особливості

ВНД і поведінки. Дослідження і

застосування знань про ВНД і поведінку людини.Т.О.№13

Тема 14. СТАТЕВЕ

РОЗМНОЖЕННЯ ТА

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК

ЛЮДИНИ

Основні тематичні складники компетентності учня / учениці:

Основне поняття теми: СТАТЕВЕ РОЗМНОЖЕННЯ ЛЮДИНИ. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ

Основний спосіб навчальної діяльності: ІНФОРМУВАННЯ

Ціннісна категорія теми: ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ

Ключові компетентності: ГРОМАДЯНСЬКІ, соціальні, інформаційно-комунікаційна

79

Статеве розмноження, рівні організації ,біосоціальна сутність.  Біологічні та соціальні

аспекти розмноження людини.

Формування біологічної

компетентності

ЗНАННЯ: Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає зміст понять: СТАТЕВЕ

РОЗМНОЖЕННЯ, статева

система, статеве дозрівання,

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК,

ембріональний період,

післяембріональний період;

візуалізує знання: про статеве

розмноження людини; за допомогою асистента вчителя

описує: статеву систему людини;

пояснює: статеве дозрівання

людини; за допомогою асистента вчителя перетворює знання: про

особливості та періоди

індивідуального розвитку людини;

оцінює знання: щодо

післяембріонального періоду

розвитку; за допомогою асистента вчителя структурує знання і моделює зміст теми: СТАТЕВЕ РОЗМНОЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ  РОЗВИТОК ЛЮДИНИ. УМІННЯ  ІНФОРМУВАННЯ. Учень /

учениця: за допомогою асистента вчителя виділяє істотне: у розумінні

поняття «стать людини»; пояснює значення інформації: для

визначення причин відмінностей

жіночої та чоловічої статевих

систем; за допомогою асистента вчителя здійснює пошук інформації: для пояснення сутності статевого

дозрівання жіночого та чоловічого

організмів; за допомогою асистента вчителя систематизує інформацію: про послідовність процесів

ембріонального розвитку; за допомогою асистента вчителя

оцінює інформацію: про критерії

періодизації вікового розвитку

людини; за допомогою асистента вчителя співпрацює в групі та створює: схему про вплив чинників довкілля на розмноження та онтогенез людини.

СТАВЛЕННЯ. Учень / учениця: за допомогою асистента вчителя

визначає сутність ціннісної

категорії: ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ;

усвідомлює та сприймає:

взаємозв’язок жіночої та чоловічої

статевих систем з іншими

системами організму;

виявляє ставлення: щодо гендерної

рівності жінки й чоловіка і

біологічної статевої відмінності

жіночої та чоловічої статі;

обґрунтовує запропоновані 

твердження: про формування

вихідних відмінностей жіночої і

чоловічої статі в ембріональному

розвитку; за допомогою асистента вчителя виявляє вибірковість ставлення: про взаємозв’язок біологічного й соціального у формуванні жіночої тачоловічої гендерної ролі у суспільстві; за допомогою асистента вчителя

розробляє освітні продукти на

основі: визнання існування різних

думок і поглядів на проблеми,

дотримання принципів демократії

під час їх розв’язання.

Формування ключової

компетентності за допомогою асистента вчителя

УМІННЯ: обирати здоровий спосіб

життя; тлумачити інформацію

природничого змісту;

СТАВЛЕННЯ: критичне оцінювання

інформації природничого змісту,

здобутої з різних джерел.

80

Статева система людини. Жіноча і чоловіча статева система, будова та функції.  Взаємозв’язок статевої

системи з іншими системами організму

81

Статеве дозрівання, особливості жіночого та

чоловічого організмів. Статеві гормони та їх

регуляторний вплив. Первинні і вторинні

статеві ознаки. Статеві клітини та їх

утворення.

82

Індивідуальний розвиток людини .Запліднення.

Ембріональний розвиток. Вагітність. Етапи

ембріогенезу: зародковий та плодовий

83

Постембріональний розвиток людини. Етапи

постембріогенезу людини: дорепродуктивний,

репродуктивний та післярепродуктивний.

Періодизація вікового розвитку.

84

Статеве розмноження й онтогенез та наукові

дослідження. Вплив природних й соціальних

чинників середовища на статеву систему та

онтогенез людини.  Репродуктивне здоров’я.

Дослідження й застосування знань про

розмноження та розвиток.Т.О.№14

85

Узагальнення  розділу ІІ. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ – ЦІЛІСНА БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА