Модуль "ВОЛЕЙБОЛ" 8-9 кл.

МОДУЛЬ «волейбол» »

Історія винекнення волейболу. Винахідником волейболу вважається Вільям Джон Морган, викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн в місті Холіоке (штат Массачусетс, США). 9 лютого 1895 року в спортивному залі він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольний м’яч. Морган назвав нову гру «мінтонет». Роком пізніше гра демонструвалася на конференції коледжів асоціації молодих християн в Спрінгфілді і за пропозицією професора Альфреда Т. Хальстеда отримала нову назву — «волейбол». У 1897 році були опубліковані перші правила волейболу. Загальні правила гри сформувалися в1915—25. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику, в Азії — з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11х22 м без зміни позицій гравцями під час матчу. У 1922 році проведені перші загальнонаціональні змагання — в Брукліні відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була утворена федерація баскетболу і волейболу Чехословаччини — перша у світі спортивна організація з волейболу. У другій половині 1920-х років виникли національні федерації Болгарії, СРСР, США і Японії. У той же період формуються головні аспекти техніки — подача, приймання, нападний удар і блок. На їх основі виникає тактика командних дій. У 1930-і роки з'явилися груповий блок і страхування, варіювалися нападні й обманні удари. У 1936 році на конгресі Міжнародної федерації з гандболу, що проводився в Стокгольмі, делегація Польщі виступила з ініціативою організувати технічний комітет з волейболу як частину федерації з гандболу. Була утворена комісія, до якої увійшли 13 країн Європи, 5 країн Америки і 4 країни Азії. Членами цієї комісії як основні були прийняті американські правила з незначними змінами: виміри проводилися в метричних пропорціях, м'яча можна було торкатися всім тілом вище поясу, після того, як торкнувся м'яча на блоці, гравцю було заборонено повторне торкання поспіль, висота сітки для жінок — 224 см, зона подачі була суворо обмежена .

ІСТОРІЯ ВИНЕКНЕННЯ В УКРАЇНІУ 2020 році українському волейболу виповниться 95 років! Український волейбол зароджувався в Харкові: у жовтні 1925 року з Москви правила гри, волейбольні м’яч і сітку привіз директор науково-дослідного інституту фізичної культури Блях Володимир Абрамович. З року в рік популярність волейболу зростала, він здобував популярність в інших містах України (Київ, Дніпропетровськ (нині Дніпро), Одеса, Полтава, Херсон). Популяризації та поширенню волейболу сприяли товариські зустрічі українських команд з командами інших міст СРСР. Велике значення для подальшого розвитку волейболу мало його включення до програми змагань Всерадянської спартакіади 1928 року. Збірні УРСР на спартакіаді представляли чоловічі та жіночі команди Харкова. Переможцями серед чоловічих команд стала команда УРСР. Після проведення Всерадянської спартакіади географія волейболу в країні незмінно розширювалася. Зростала майстерність спортсменів інших міст України, зокрема, чоловічої команди Дніпропетровська, яка 1931 року завдала поразки харків’янам – лідеру українського волейболу, і вийшла до когорти провідних команд. У перших чемпіонатах СРСР, які 1933 – 1936 рр. мали назву «Всерадянські волейбольні свята», чоловічі команди Харкова і Дніпропетровська поперемінно посідали друге та трете місця. Харківські волейболістки на Всерадянських волейбольних святах вигравали друге та третє місця. З 1938 року чемпіонати СРСР проводилися серед клубних команд ДСТ та відомств. У чемпіонаті СРСР 1940 року харківська жіноча команда «Спартак» посіла 3-тє місце.

Друга світова війна не оминула й волейболістів. Частина з них загинула на фронтах війни, інші повернулись пораненими або скаліченими. Саме із числа тих волейболістів, які захищали свою честь і совість, відстоювали свободу своєї сім’ї і близьких, та до яких доля була сприятлива, почали формуватися команди для участі в першому повоєнному чемпіонаті СРСР та інших змаганнях. Так, у чемпіонаті СРСР 1945 року виступали жіночі команди «Локомотив» (Харків) – 6-те місце і «Здоров’я» (Київ) – 10-те місце та чоловіча команда «Локомотив» (Харків) – 7-ме місце й команда Військового училища – 10-те місце. Справжнім тріумфом був виступ збірних команд УРСР 1956 року на І Спартакіаді народів СРСР – золоті медалі вибороли чоловіки. Жіноча команда УРСР посіла друге місце. Починаючи з 50х років XX століття, переможні результати демонстрували українські клуби та збірні країни на всесоюзній та міжнародній арені. Жіноча команда «Буревісник» (Одеса) 1961 року виборола золоті медалі чемпіонату СРСР. Срібні медалі чемпіонату СРСР здобували чоловічі команди: «Спартак» (Київ) – 1951 р., «Буревісник» (Одеса) – 1961 р., «Локомотив» (Київ) – 1969 р., «Зірка» (Ворошиловград) – 1972 р., Друга світова війна не оминула й волейболістів. Частина з них загинула на фронтах війни, інші повернулись пораненими або скаліченими. Саме із числа тих волейболістів, які захищали свою честь і совість, відстоювали свободу своєї сім’ї і близьких, та до яких доля була сприятлива, почали формуватися команди для участі в першому повоєнному чемпіонаті СРСР та інших змаганнях. Так, у чемпіонаті СРСР 1945 року виступали жіночі команди «Локомотив» (Харків) – 6-те місце і «Здоров’я» (Київ) – 10-те місце та чоловіча команда «Локомотив» (Харків) – 7-ме місце й команда Військового училища – 10-те місце. Справжнім тріумфом був виступ збірних команд УРСР 1956 року на І Спартакіаді народів СРСР – золоті медалі вибороли чоловіки. Жіноча команда УРСР посіла друге місце. Починаючи з 50х років XX століття, переможні результати демонстрували українські клуби та збірні країни на всесоюзній та міжнародній арені. Жіноча команда «Буревісник» (Одеса) 1961 року виборола золоті медалі чемпіонату СРСР. Срібні медалі чемпіонату СРСР здобували чоловічі команди: «Спартак» (Київ) – 1951 р., «Буревісник» (Одеса) – 1961 р., «Локомотив» (Київ) – 1969 р., «Зірка» (Ворошиловград) – 1972 р.,

волейбол. На загал Україна має 14 олімпійських чемпіонів, 11 чемпіонів світу, 27 переможців європейських форумів. Сподіваємось та чекаємо на відродження волейболу високого рівня в Одесі, Харкові, Києві, Луганську, Полтаві та інших історичних осередках волейболу.

ПРАВИЛА ГРИВолейбол (англ. volleyball від volley — «залп», «удар з льоту», і ball — «м'яч») — вид спорту, командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою, прагнучи направити м'яч на сторону суперника так, щоб він приземлився на майданчику супротивника (добити до підлоги), або гравець команди, що захищається, припустився помилки. При цьому для організації нападу гравцям однієї команди дається не більше трьох торкань м'яча поспіль (на додаток до торкання на блоці). Центральний орган волейболу, як міжнародного виду спорту, що визначає зведення правил FIVB (англ.) — Міжнародна волейбольна федерація. Волейбол — олімпійський вид спорту з 1964 року. Волейбол — неконтактний, комбінаційний вид спорту, де кожен гравець має свою спеціалізацію на майданчику. Найважливішими якостями для гравців у волейболі є стрибучість для можливості високо піднятися над сіткою, реакція, координація, фізична сила для ефективних ударів. Для любителів волейбол — поширена розвага і спосіб відпочинку завдяки простоті правил і доступності інвентарю. Існують численні варіанти волейболу, що відгалузилися від основного виду, — пляжний волейбол (олімпійський вид з 1996 року), мініволейбол. Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Висота сітки для чоловіків - 2,43 м, для жінок - 2,24 м. Майданчик розділений посередині сіткою. Гра ведеться сферичним м'ячем колом 65—67 см, вагою 260—280 г. Кожна з двох команд складається максимум з 12 гравців, а на полі одночасно знаходяться 6. Мета гри — ударом добити м'яч до ігрової поверхні майданчика половини супротивника або примусити його помилитися. Гра починається введенням м'яча в гру за допомогою подачі. Після введення м'яча в гру подачею і успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик за кількістю гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу права подачі переходять від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.

МАЙДАНЧИКрозмір 18х9 метрів

Подача. Виконує подачу гравець, який у результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає — відправити м'яч на половину суперника. До того, як гравець не торкнеться м'яча при подачі, жодна частина його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика (особливо це стосується подачі у стрибку). У польоті м'яч може торкнутися сітки, але не повинен торкатися антен або їхнього уявного продовження вгору. Якщо м'яч торкнеться поверхні ігрового майданчика, команді, що подавала, зараховується очко. Якщо гравець, який подавав, порушив правила або відправив м'яч до ауту, то очко зараховується команді, що приймала. Не дозволяється блокувати м'яч при подачі, перериваючи його траєкторію над сіткою.

Прийом подачіЗазвичай приймають м'яч гравці, які стоять на задній лінії, тобто в 5, 6, 1 зонах. Проте прийняти подачу може будь-який гравець. Гравцям команди, що перебувають на прийомі, дозволяється зробити три торкання і максимум після третього перевести м'яч на половину супротивника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь-якому місці майданчика і вільного простору, але тільки не на половині майданчика супротивника. При цьому, якщо доводиться пасом переводити м'яч назад на свою ігрову половину, друга передача з трьох не може проходити між антенами, а обов'язково повинна проходити поза ними. Під час прийому не допускається затримка м'яча при його обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла.

напад. Зазвичай при успішному прийомі м'яч приймається гравцями задньої лінії (1-е торкання), доводиться до зв'язкового гравця (2-е торкання), який передає м'яч гравцеві атаки, як правило, діагональному нападнику або догравальнику (3-е торкання). При ударі м'яч, повинен пройти над сіткою, але в просторі між двома антенами. При цьому м'яч може зачепити сітку, але не повинен зачіпати антени або їх уявного продовження вгору. Гравці передньої лінії можуть атакувати з будь-якої точки майданчика. Гравці задньої лінії перед атакою повинні відштовхуватися за спеціальною триметровою лінією. Ліберо заборонено атакувати, тобто завдавати удару по м'ячу, котрий знаходиться вище за лінію верхнього краю сітки.

Блокування. Це ігровий прийом, при якому команда, що захищається перешкоджає перельоту м'яча під час атаки суперника на свою сторону, перекриваючи його хід будь-якою частиною тіла над сіткою, зазвичай руками, перенесеними на сторону суперника в рамках правил. Блок може бути одиночним або груповим (подвійним, потрійним). Дотик блоку не вважається за одне з трьох торкань. Блокувати можуть тільки ті гравці, що стоять на передній лінії, тобто в зонах 2, 3, 4.

Захист (прийом атаки)Прийом атакуючого удару відрізняється від прийому подачі, оскільки в захисті завжди беруть участь всі 6 гравців, що знаходяться на майданчику. Їх мета-залишити м'яч в грі і по можливості довести його зв'язуючому. Захист може бути ефективним тільки в разі узгоджених дій усіх гравців команди, тому були розроблені схеми гри в захисті, з яких прижилися тільки дві: «кутом назад» і «кутом вперед». В обох схемах крайні захисники стоять по бічних лініях, виходячи з-за блоку в 5-6 метрах від сітки, а ось захисник в 6 зоні, відповідно до назви схеми, грає або безпосередньо позаду блоку, або за лицьовою лінією (грає далекі рикошети від блоку).

Ліберо. Гравці цього амплуа не можуть брати участь в блоці, подавати, виконувати нападаючий удар по м'ячу, який повністю знаходиться вище верхнього краю сітки. Форма ліберо повинна відрізнятися від форми інших гравців. Дозволяється замінювати ліберо необмежену кількість разів, не ставлячи до відома суддю. Позаяк ліберо не має права атакувати і блокувати, він зазвичай знаходиться на задній лінії, змінюючись позицією з гравцями, яких вигідно тримати на передній лінії, наприклад, з центральним блокуючим.

Регламент. Волейбольна партія не обмежена в часі і триває до 25 очок. При цьому, якщо перевага над супротивником не досягла 2 очок, партія триватиме до тих пір, поки не буде досягнута потрібна перевага. Матч триває до того, як одна з команд виграє три партії. У п'ятій партії (тай-брейк) рахунок ведеться до 15 очок. У кожній партії тренер кожної з команд може попросити два тайм-аути по 30 секунд. Додатково у перших 4 партіях призначаються технічні тайм-аути після досягнення однієї з команд 8 і 16 очок (по 60 секунд). У кожній партії тренер має право провести не більше 6 замін польових гравців (окрім ліберо).

Амплуа гравців1 Догравальник(нападник другого темпу) Догравальника, або нападники другого темпу атакують з країв сітки. Їм часто адресують для «обробки» важкі м'ячі. На догравальника покладено також прийом м'яча з подачі суперника. Приймаючий повинен володіти гарною реакцією: за десяті частки секунди йому треба визначити «кут атаки» суперника, вибрати найбільш вдалу позицію для прийому м'яча і вирішити, куди його слід відіграти.2 Діагональний У ролі діагонального нападника виступають найпотужніші і стрибучі гравці команди, оскільки вони атакують в основному з задньої лінії. Саме діагональні набирають найбільше очок у грі.3 Центральний блокуючий (нападник першого темпу) Як правило, найвищі гравці. Головна їхня задача — блокувати удари суперників так, щоб м'яч не перелетів через сітку або потрапив до захисників своєї команди. Стрибок блокуючих повинен бути не тільки високим, але і своєчасним — в іншому випадку атакуючий завдасть удар поверх блоку. Правилами допускається перенесення рук блокуючими на сторону суперника — за тієї умови, що вони торкнуться м'яча після того, як його торкнеться атакуючий.4 Зв'язуючий Саме він в більшості випадків виконує передачу м'яча нападаючому для завершального удару. Від його дій багато в чому залежить успіх в боротьбі з блокуючими команди-суперника. Зв'язуючий визначає слабкі місця у ворожій обороні і виводить атакуючого на найбільш вигідну позицію. Зв'язуючий — мозок команди і її лідер.5 Ліберо Це вільний захисник, який грає на задній лінії замість одного з партнерів. На нього лягає основне навантаження з прийому м'яча. На майданчику він виділяється формою, колір якої контрастний кольору форми інших гравців команди. Ліберо не має права подавати, атакувати в стрибку, а також брати участь в блоці. На нього поширюються всі обмеження, що стосуються гравців задньої лінії.

УКРАЇНСЬКІ ВОЛЕЙБОЛІСТИ

ЦІКАВІ ФАКТИ

ПАРОЛІМПІЙСЬКИЙ РУХ

Перевір свої знання Запитання 1 Скільки гравців в одній команді ?варіанти відповідей 5 гравців 6 гравців 8 гравців. Запитання 2 Зі скількох партій складається гра ?варіанти відповідей2 3 5 партіЇ2 3 4 партії1 2 3 партіїЗапитання 3 Де і коли були опубліковані перші правила гри ?варіанти відповідейв США в 1897 році ;в Канаді в 1895 році ;в Англії в 1914 році . Запитання 4 Яка висота та ширина сітки ?варіанти відповідей-висота 80см., ширина 8м.-висота 1м., ширина 9м.-висота 1м. 20см., ширина 10м. Запитання 5 Скільки існує зон на майданчику?варіанти відповідей469 Запитання 6 Укажіть розміри волейбольного майданчикаваріанти відповідей9 м × 9 м9 м × 18 м10 м × 20 м. Запитання 7 Засновником гри у волейбол є:варіанти відповідей. Холгер Нільсон. Джеймс Нейсміт. Вільям Морган. Запитання 8 Скільки знаходяться гравців на волейбольному майданчикуваріанти відповідей6810

Дякую за увагу!!!!!!!!!!!!!!