Молода кров героїв Крут

Підготувала

сценарій виховного заходу

педагог-організатор

Вовчищовицького НВК

Замрій Л.М.

Мета:

• формувати  в студентів почуття  патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого, інтерес до літератури про бій під Крутами;
• розвивати мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу однолітків;
• прищеплювати  любов і повагу до історичних надбань українського народу, інтерес до минулого;
• виховувати почуття національної гідності,  гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до історії власного народу.

Оформлення: на столі хліб на рушнику і червона калина, свічка, прапор України.

Виставка книг «Під Крутами пішли в безсмертя».

Хід заходу

Педагог-організатор.Сьогодні ми запросили вас, щоб вшанувати пам'ять тих,

хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. 300 хлопчиків, майже дітей,

пішли в безсмертя прямо зі студентської аудиторії чи шкільного класу. Сухими словами

історичних документів, полум’яними рядками поетів, зворушливою музикою пісні ми

хочемо розповісти про подвиг.

.

Ведуча:    Супроти чужої навали,

 Супроти смерті – в стужу, сніг,

 Ось тут вони, ось тут стояли

 І всього жменька – триста їх.

Читець: І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

 Звучить «Балада про Крути» П.Дворський

Ведуча: 29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році

відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського

народу за свободу і незалежність.

Читець: Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало.

За Україну, славу, честь й багатство

Життя юнацьке  там віддало.

Ведуча: 29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована

на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового

духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним

символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила

Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною,

суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто

віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави

більшовики спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом

М.Муравйова.

   На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її частина була

розбита більшовиками, а інша перейшла на бік червоних, спокусившись

фальшивими обіцянками.

  У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі

частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії.

Їх було 300.

Читець: Ви сміло виступили в бій

Хоч ворог був страшний, суворий,

В душі не було молодій

Ані вагання, ні покори!

Сніги зледенілі

І темінь іскриста

Над Крутами в скруту

Зійшлося їх триста.

Моя Україно,

Мій Києве - княже,

Ця юнь безборонна

За тебе поляже.

Ведуча: Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині

розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до

бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій.

Проти них наступали матроси Балтійського флоту – їх було майже 6 тисяч старих

вояків, а борців за волю України біля 600.

Читець: Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

А дорога, наче доля, – коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,

Бо проллється кров юнача цілою рікою.

Ой зазнала Україна лютої пригоди,

Сколотила орда чорна

Дніпровії води.

Сколотила чисті води невідомо нащо,

На калину-Україну

Накинула зашморг.

Щоб калині-Україні пісень не співати,

Запалила орда тиха

Українську хату.

Щоб калині-Україні

Не діждати квіту,

Щоб подались в яничари

Українські діти.

Ведуча: Бій був запеклий і тривав до полудня. Молоді воїни билися

відчайдушно, виявляли зразки хоробрості.

Читець: Земля дрижала. Схід вогнем горів,

Сурмили сурми. Гримали гармати.

А в їх очах, вогнистих та завзятих

Палав святий, благословенний гнів.

Ведуча: Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність

подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки

це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на

протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати».

Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть…

Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у

нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

Перегляд відеокліпу «Ніколи не плач»

Читець: П’янила ниву кров їх чиста

Завершилось: вже бій стихав,

І впали всі: героїв триста!

Останніх, смілих – гнів садиста

В полоні всіх закатував.

Ведуча: 35 забрано в полон, двадцять сім здорових і вісім поранених.

Довго і жорстоко катували їх. Та не впали на коліна, не просили пощади і

помилування. Мужньо зустріли вирок: поранених відправити до Харкова,

розстріляти. Наближалася страшна хвилина для засуджених. Один починає, всі

інші підхоплюють «Ще не вмерла Україна». І вже лежать тіла юнаків на снігу,

политому їхньою кров’ю.

Селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за християнським

звичаєм.

  1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було закуплено 200 домовин

для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих

селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти

не вдалося.

  19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Убитих було

поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному

кладовищі в центрі Києва. Увічненням цього є відома поезія Павла Тичини

«Пам’яті тридцяти».

Читець:                                             На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі-

Український цвіт!-

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого зазнявся воїн?

Боже, покарай!-

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Ведуча: Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя,

розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під

Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони

дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили

герої.

   Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він,

зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої

голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на

віки вічні!».

   Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів,

однією з героїчних сторінок нашої історії.

Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт

злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.

Перегляд відео кліпу «Героям Крут присвячується»

Читець: Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним захищав свободу,

Що довідну самостійність розумом відстояв,-

Тричі слава Україні і її героям.

Педагог-організатор.Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.

Звучить гімн «Ще не вмерла України»