Монгольська навала на українські землі.

Тема.   Монгольська навала на українські землі.

 

Мета:   формувати в учнів уявлення про монголо-татар та їхню навалу на

                 українські землі; виявляти ха­рактер залежності Русі від Золотої

                 Орди, вплив монголо-татар на соціально—економічний розви­ток

                 українських земель; розвивати в учнів уміння знаходити необхідну

                 інформацію в писемних дже­релах для пояснення історичних явищ

                 і подій, ро­бити рецензії на виступи інших учнів; виховувати І в

                 учнів почуття любові до Батьківщини і готовність І захищати її в

                 тяжку годину.

 

Удосконалювати вміння:

• аналізувати, порівнювати історичні події, складати схеми, таблиці;
• давати оцінки історичним діячам, роботи самостійні висновки через вивчення історичних джерел;
• удосконалювати розвиток критичного мислення;
• розвивати вміння вести дискусію, відстоювати свою думку;
• встановлювати зв'язки між історичними подіями, співставляти їх.

 

Основні знання:

• завоювання монголо-татарами земель Русі;
• битва на р.Калка;
• зміст золотоординського іга;
• особливості залежності галицько-волинських земель від Золотої Орди.

 

 

Основні поняття: монголо-татари, Золота Орда, ярлик, баскак, зо-лотоординське ярмо.

Дати:середина 40-х рр. ХІІІст. – утворення Золотої Орди;

1223 р. – битва на річці Калка;

1237 р. – вторгнення монгольської армії під проводом Батия на руські землі;

1239 р. – вторгнення монгольських війсь на українські землі;

5 вересня – 6 грудня 1240 р. – оборона Києва від монголо-татар.

 

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

Називати:

- Дати (рік) битви на р.Калка, оборони Києва від монголів;

     - Пояснювати поняття «монголи (монголо-татари)», «улус», «хан», «баскак», «орда», «Золота Орда», «ярлик».

- Показувати на карті напрями  походів монголо-татар, захоплені монголами руські землі та міста.

- Розкривати причини поразки руських князів у боротьбі з монголами та втрати Руссю державної незалежності.

- Виділяти ознаки залежності Русі від Золотої Орди та виявляти її (залежності) особливості для Галицько-Волинської держави.

- Розвинути вміння знаходити необхідну інформацію в різних джерелах для пояснення історичних явищ та подій.

 

 

Обладнання:  Підручник. Історія Підручник . Історія України. 7 кл., В.А.Смолій, В.С.Степанков,К., «Генеза», 2007

Настінна   карта «Боротьба з іноземними завойовниками», атлас.

Картки з джерелами інформації.

 

Тип уроку:   урок засвоєння нових знань.

 

Структура уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІУ.  Вивчення нового  матеріалу.

1.            Битва на річці Калка.
2.            Перший похід Батия на Русь.
3.            Оборона Києва від монголо-татар.
4.            Золотоординське ярмо.

У.Узагальнення та систематизація знань.

УІ. Завдання додому.

 

 

ХІД УРОКУ

 

Актуалізація опорних знань учнів.

1.Робота з картою:

Показати на карті  землі, що входили до складу Галицько-Волинського князівства за Романа Мстиславича.

 

2.Бесіда за запитаннями:

- У чому полягало значення утворення Галицько-Волинського князівства князем Романом?

-   Що таке «велика смута» ? Чому вона спалахнула ?

-   Який період переживала Київська Русь в ХІІІ ст..?

-  Назвіть негативні наслідки політичної роздробленості Київської Русі.

 

Мотивація навчальної діяльності учнів .

В той час, коли Київська Русь переживала період феодальної роздробленості, зі Сходу на Русь насувалася нова небезпека – полчища монголо-татар.  Хто вони такі і як їхні набіги вплинули на подальший розвиток Русі, ми і будемо сьогодні вивчати на уроці.

 

Вивчення нового навчального матеріалу.

 

1.       Завдання:

Розглянувши карту, визначте звідки монголо-татари прийшли на руські землі?

Розгляд питання про битву на р.Калка відбувається шляхом опрацювання джерел інформації.

 

Робота з історичними джерелами.

 

Із «Літопису Руського»

У рік 6732 [1224]. У той же рік прийшла нечувана рать: без­божні моавитяни, прозвані татарами, прийшли на землю Поло­вецьку, і половці стали [супроти них. Але навіть хан] Юрій Кончакович, що був найбільший між усіх половців, ие зміг вистояти перед ними. І побіг він до ріки Дніпра, і многі [половці] побиті були. А татари, вернувшись, пішли у вежі свої.

І прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: «Якщо ви не поможете нам, [то] ми нині пору бані були, а ви завтра порубані будете». І була рада всіх князі! у городі Києві, [і] нарадились вони так: «Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй».

 

Із «Тверського літопису»

Мстислав відправив до своїх братів за допомогою, кажучи так: «Допоможемо половцям; якщо ми їм не допоможемо, то вони перейдуть на бік татар, і в тих буде більше сили, і нам буде гірше від них»... І почали князі збирати воїнів, кожний у своїй області... і вирушили в похід проти татар. Почули татари, що руські князі йдуть проти них, і прислали своїх послів, кажучи: «Чули ми, що ви йдете проти нас, послухавшись половців. А ми вашої землі не займали, ні міст ваших, ні сіл ваших, і прийшли не на вас. А якщо прибіжать до вас половці, ви не приймайте їх, і женіть їх від себе, а їх добро забирайте собі. Адже ми чули, що вони вам чимало зла завдають...» Князі ж руські не стали слухати цього, але послів татарських перебили, а самі вирушили проти татар...

І вийшли в поле, і зустрілися з татарами, і тут руські стрільці погнали їх далеко в поле, рубаючи їх, захопили їхню худобу, і повернулися назад зі стадами. ...Князь Мстислав Галицький звелів Данилу Романовичу перейти річку Калку з полками, а сам вирушив услід за ними; переправившись, стали вони та­бором. Тоді Мстислав сам поїхав у дозор і, побачивши татарські полки, повернувся і звелів своїм воїнам озброюватись. А обидва Мстислави залишилися в таборі, не знаючи про це: Мстислав Галицький не сказав нічого із заздрощів, бо були між ними ве­ликі чвари.

І так зустрілися полки... і була битва згубною, через наші гріхи. І були переможені князі руські.

Князь же київський Мстислав Романович і Олександр Дубровський, бачивши це нещастя, нікуди не рушили з місця. Отаборились вони на горі над річкою Калкою і влаштували загорожу із кілок. І билися з-за цієї огорожі три дні. А та­тари наступали на руських князів і переслідували їх, б'ючи, до Дніпра.

Татари захопили укріплення і людей перебили, усі поляг­ли тут кістьми. А князів придушили, поклавши їх під дошки, а татари зверху сіли обідати, і так стогнали князі, і життя своє закінчили...

 

 

 

Історики по-різному пояснюють причини поразки руських дружин у битві на річці Калка.

Мстислава Удатного мирний результат не влаштовував. Він перейшов Калку, підняв в атаку половців, дружину Данила Романовича й свою дру­жину. Говорять, навіть не вважав за потрібне повідомити, що йде в атаку, ні Мстиславу Чернігівському, ні Мстиславу Київському. Разом із тим цілком резонно було б залишити частину військ як резерв і для охорони переправи. У Київського Мстислава було багато піших воїнів. Природно, що для атаки кінних військ вони були непридатні, а оборону тримати на випадок непередбачуваності бою могли. Чернігівському Мстиславу на­лежало свою кінноту поставити в резерв і берегти переправу. Відсутність головнокомандуючого, наділеного правом єдиновладно розпоряджатися всіма силами, звичайно ж, позбавило руське військо взаємодії. З огляду на перевагу військової організації татар над феодальною струк­турою князівських дружин, можна стверджувати, що уведення в бій усіх дружин — і київської і чернігівської — не призвело би до іншого резуль­тату. Першими вдарили половці, за ними до рядів завойовників додалася дружина Данила Романовича зі своїм князем на чолі. Усі руські дружини виявилися між правим і лівим крилом монголо-татар, перед обличчям залізного строю головних сил. Погляду учасників битви відкривалися зовсім не ті сили, на які вони сподівалися. Удар був міцний. Половці побіг­ли, Данилова дружина була майже повністю знищена. Стиснута з трьох боків, не могла відбити удару й дружина Мстислава Удатного. Літописці звинувачують Мстислава Київського, що стояв він на своїй горі й байдуже дивився, як гине руське військо. А що він міг зробити? Рушити своїх піших воїнів на переправу, зруйновану половцями? Підставити під вірну смерть від кривих монгольських мечів пішу рать? Йому не залиша­лося нічого іншого, як замкнути кільце оборони. Дивно інше. Мстислав Удатний, незважаючи на всю свою славу, кинувся тікати й навіть не на­магався вкритися із залишками дружини в стані Мстислава Київського. Винний він був перед київським князем своєю поспішністю, а не київський князь своєю обережністю.

 

 

Завдання:

1. Хто брав участь у битві на річці Калка?

2)Хто переміг у цій битві?

3)Визначте причини поразки військових дружин руських князів та їхніх союзників.

4)Поміркуйте і зробіть припущення, чи могли описані вище події розгортатися інакше? Чому?

            5)Хто є  винуватцем поразки руських дружин? Якою є ваша думка щодо цього питання?

 

Опрацювавши історичні джерела, учні заповнюють схему:

 

Битва на річці  Калка

__________ р.

 

 

Учасники	Учасники

 

 

Результат

 

 

2. Завдання:

Розгляньте карту «Боротьба з іноземними завойовниками» і знайдіть шлях, яким військо Батия рухалося на руські землі.

 

Виступ творчої групи істориків :

 

1/Повідомлення про взяття татарами Чернігова.

2/Повідомлення про взяття татарами Переяслава.

3/Історична довідка про Батия.

 

Слухаючи розповідь, записати у зошити:

а/Під проводом якого хана монголо-татари розпочали свій похід на Русь?

б/Яким було монголо-татарське військо?

в/Звідки монголо-татарське військо прийшло на слов'янські землі?

 

 

3.Учні об'єднуються в групи, які опрацьовують уривки з історичних джерел і виконують завдання до них.

 

1-ша група

«Никонівський літопис» про оборону Києва від монголо-татар

У тому ж році (1240) прийшов хан Батий до міста Києва з ве­личезною кількістю воїнів і оточив місто. Облягла його сила татарська, і неможливо було нікому з міста вийти, ні в місто ввійти. І не можна було чути в місті один одного від скрипіння возів, ревіння верблюдів, від звуків труб і органів, від іржання стад кінських і від крику та галасу незчисленної кількості лю­дей, ївся земля була переповнена татарами. ...Багато пороків било (у стіни) безперестанно, день і ніч, а городяни мужньо бо­ронилися, і багато було мертвих, і лилася кров, як вода. І послав Батий до городян із такими словами: «Якщо підкоритеся мені, буде вам милість, а як будете опиратися, то багато постраждає­те і жорстоко загинете». Але городяни ніяк не послухали його, а злословили і проклинали його. Батий же дуже розгнівався звелів із великою люттю іти на приступ міста. І так за допомо­гою великої сили пророків пробили міські стіни і ввійшли в міс­то, а городяни кинулися назустріч їм. І тут можна було бачити і чути страшенний тріск списів і стукіт щитів; стріли затьмари­ли світло так, що не видно було неба за стрілами, а була темрява від безлічі стріл татарських, і скрізь лежали мертві, і скрізь текла кров, як вода. Дуже поранений був воєвода Дмитро, і ба­гато сильних загинуло, і були переможені городяни, і татари зійшли на стіни. І настала ніч. Городяни в цю ніч спорудили другий город навколо церкви Святої Богородиці. На ранок же прийшли татари, і був лютий бій, і стали знемагати люди, і вбігли зі своїми пожитками на церковні хори, і від ваги повалилися стіни церковні, і взяли татари Київ…

 

 

Із роману Р. П. Івченка «Золоті стремена» (про оборону Києва): «...Літа 1240-го Батиєва орда обсіла стольний град Київ «у силі тяжкій, многом множеством сили своєї», — записав літописець. Кияни знову взялися за зброю. День і ніч чатували на стінах, відбивали приступи стрілами, мечами, списами, ратищами, сокирами, камінням, гарячим варом. Воєвода Дмитро не раз виводив через Лядські ворота в Хрещатий яр свою невелику рать, яка хоч ненадовго відтискувала оскаженілих войовників од стін.

Одного разу вої Дмитра привели із собою бранця. Ординець сказав, що ім'я його Товрул. Що хан Бату, онук великого Чинґізхана, привів під Київ усю свою орду. Що нараховує вона сто сорок тисяч і що на жоден град не кидав він стільки сил... І що краще киянам віддатися на милість хана. На узвишші за Жидівськими воротами стояв шовковий намет великого войовника, який дістався ханові Бату від свого діда Чинґізхана... Бату оглядав неприступний Ярославів вал, щось гортанно кричав і різко викидав руку вперед.

...І тоді піднімалася нова хвиля шаленого приступу: ординці дряпалися на стіни Києва, випускали на його захисників дощ стріл з отруєними наконеч­никами, довбали ворота, перекидали через мури запалені смолоскипи... Минуло десять тижнів і один день. Тепер хан Бату велів перекинути до полудневих Лядських воріт стінобитні машини. Вони розсипали в порох кам'яниці, муровані укріплення й вежі від Пекіна до Бухари. Гатили вони в укріплення Києва-града, доки не проломили проходу в стіні. Саранчею влетіли в пролом дикі ординці і зайняли град Ярослава. Але оборонці щитами й грудьми перетнули їм шлях і відтіснили за вал. На внутрішніх валах, якими був обнесений дитинець Володимирового града, оборонці Києва зайняли останній рубіж...

Минуло ще два дні. Пороки проломили стіну стародавнього валу біля цих воріт. Оскаженілою, сліпою у своїй злобі, охмелілою від удачі лавиною втискувалася тьма ординська в твердиню землі руської...».

Завдання:

     1.Хто керував обороною Києва? Що вам відомо про цю людину?

2.Яку тактику застосовували татари для взяття міста?

3.Які моральні якості виявили захисники міста ?

 

2-га група.

Із роману В. К. Малика «Горить свіча» (про оборону Колодяжена): «..Лось показалися високі вали Колодяжена. Як і всюди, Батий послав послів до колодяженців, щоб здалися без бою, але ті не захотіли їх навіть слу­хати.

— Узяти — і спалити! А мешканців перебити! — наказав Батий.
Однак легко сказати, та нелегко, виявилося, узяти. Вали Колодяжена
високі і міцні. Дванадцять пороків із ранку до вечора і з вечора до ранку
кілька днів гупали безперервно і нічого не могли вдіяти. Час минав. Батий
міг ждати, але не хотів, а колодяженці не могли ждати, бо з кожним днем
усе міцніше здушувала їх за горло кістлява рука голоду.

І тоді Батий об'явив їм:

— Я поважаю мужніх. Відчиніть ворота — і зі зброєю, із жінками та
дітьми йдіть собі на всі чотири сторони світу! Я вас не зачеплю. Слово
великого кагана! Почувши цю брехливу обіцянку, Дмитро сподівався, що колодяженці зрозуміють, що їх обманюють, і дадуть гідну відмову. Як же він здиву­вався, коли побачив, що ворота города відчиняються, і з них виходять попи з кропилами, церковний причет із корогвами, жінки, діти, старики

і, нарешті, воїни.

.. .У ту ж мить вони (монголо-татари) з диким ревом — "ур! ур!" — кинулися зі всіх боків на довірливих людей і почали бити, різати, колоти, топтати кіньми, не жаліючи нікого. Болісно-жахливі крики знялися від землі до неба і там поволі гаснули. Ні, то не крики в небі згасали, затихали, то навіки замовкали тисячі обманутих колодяженців, устилаючи своїми трупами і зрошуючи своєю кров'ю рідну землю».

Завдання:

1.Яким чином було завойовано місто Колодяжен? Дайте власну оцінку вчинку та поведінці завойовників.

2.Як би ви вчинили на місці колодяженців? Чому саме так?

3-тя група.

Прийшла черга боронитися й місту Володимиру-Волинському. Подробиці штурму цього міста Батиєм залишилися невідомими. Автор літопису, уникаючи деталей, залишив такий запис: «Прийшов [Батий] до Володи­мира і взяв його на спис, і перебив людей, не милуючи». Коли через кілька місяців князь Данило повернувся до міста, він побачив страшну картину спустошення і смерті. А літописець підсумовує: «Ніхто у Володимирі не зостався живим, церкви були переповнені... мертвими тілами». Археоло­гічні дослідження Володимира показали, що переважна більшість його захисників загинули, а вороги, розлючені тривалим опором жителів, закатували багатьох. Археологи знаходили в місті черепи людей із заби­тими в них цвяхами.

Завдання:

1. Що ви дізналися про завоювання Володимира-Волинського монголо-

татарами?

2.Як наведена інформація характеризує завойовників?

 

Завдання: Відомо, що Київська Русь постійно зазнавала набігів кочівників. Як , на вашу думку, слід було діяти руським князям для боротьби з монголо-татарами?

Варіанти відповідей:

•                          об'єднати зусилля;
•                          допомагати містам, що попали в облогу;
•                          виснажувати сили ворога;
•                          звернутися по допомогу до сусідів.

 

 

 

 

5.                 Розгляд питання щодо золотоординського ярма на українських землях відбувається шляхом «Панельної дискусії».

 

Добре підготовлена група учнів опрацьовує історичні джерела і коментує їх.

 

Римський посол Плано Карпіні про золотоординське ярмо на руських землях (1245—1247 рр.): «...Вони [золотоординці] ні з ким не укладають миру... бо мають від Чинґізхана наказ підкоряти собі всі народи, коли можна. І ось чого вони від них вимагають: ходити з ними, коли їм завгод­но, на війну проти всіх і давати десятину від усього — як із людей, так і з речей... Чоловіків, що не мали дружин, вели із собою; це саме робили і з жінками, у яких не було законних чоловіків... Решту ж, за їхнім зви­чаєм, переписавши, наказували, щоб кожний, як малий, так і великий, навіть немовля одноденне, бідний і багатий, давав данину, а саме: по шкурі білого ведмедя, чорного бобра, забула (соболя) і якогось чорного звірка, що живе в землі в норах... і по одній шкурі чорної лисиці. Хто не запла­тить цієї данини, того відводять до татар, де він лишається в рабстві... У землях тих володільців, яким дозволяють повертатися, ставлять вони своїх баскаків... Якщо ж жителі якогось міста чи землі не роблять того, що вони хочуть, то баскаки ці оповіщають, що вони не вірні татарам, і так руйнують це місто або цю землю, і вбивають жителів сильною рукою татар, які, за наказом правителя цієї землі, приходять несподівано і раптом на тих кидаються».

1. У якому становищі опинилося підкорене монголо-татарами руське населення?
2. Поясніть значення слова «баскак».
3. Які порядки встановили завойовники на підкорених руських землях?

 

 

 

Дослідник Р. Д. Лях відзначає, що для земель Південно-Західної Русі «встановлення монгольської зверхності мало катастрофічні наслідки. Паралізовані монгольським утручанням у внутрішнє життя, знекровлені економічно, найстарші руські князівства втратили темп суспільного роз­витку. Доки в Польщі, Угорщині та Чехії впродовж XIII—XIV ст. удоско­налювалися політичні інститути, виникли перші університети, усталю­валися... форми організації суспільства, підносилася роль міст та міської культури, Києву й Чернігову не вдалося просунутися ні на крок уперед. Навпаки — морально деградувала тероризована монголами князівська еліта, занепало міське життя, прогресувало безупинне дроблення земель-князівств. Столиця Русі — Київ — була позбавлена власної династії: тут за монгольськими ярликами «володарювали» князі, що ніколи й ногою сюди не ступали. Золотоординські хани розпалювали ворожнечу між міс­цевими князями й не давали нікому зміцнитися. Київ і Київська земля спочатку були передані у відання володимиро-суздальских князів, а потім під владу ханських намісників. Київська земля збезкняжіла, князівські роди не претендували на вищу владу. Переяславське князівство взагалі припинило існування як окреме територіально-політичне об'єднання. Чернігів із землями відійшов до Брянського князівства».

1. Визначте наслідки монголо-татарської навали для земель Південно-Західної Русі.
2. Чи згодні ви з твердженням дослідника про те, що наслідки монголо-татарського ярма для Русі були катастрофічними? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Завдання для учнів:

Слухаючи дискусію, заповнити таблицю:

Суть монголо-татарського іга	Особливості монголо-татарського іга на Русі
Економічна: система податей та повинностей-данина, мито,плужне,підводне та ін.	1.Руські  землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди.
Політична:затвердження Ордою князів на престолах та видавання нею ярликів на управління землями	2.На території Русі не було створено постійно діючого адміністративного апарату  завойовників.
Військова:обов'язок руських князівств брати участь у воєнних походах монголо-татар	3.Толерантне ставлення  золото ординців до християнства та православного духовенства.

 

 

Узагальнення та систематизація знань.

Гра «Дебати» - Існую кілька точок зору щодо визначення ролі монголо-татарського ярма в історії Київської Русі:

•                   ярма як такого не було, існував взаємовигідний союз Київської Русі із Золотою Ордою;
•                   ярмо загальмувало розвиток Київської Русі, але кардинально не вплинуло на його характер;
•                   ярмо мало негативний вплив на розвиток Русі.

 

Висловіть власну точку зору щодо цієї проблеми.

 

Домашнє завдання.

Опрацювати параграф 21 підручника.

Підготувати повідомлення про князя Данила Галицького.