Моральне виховання учнів початкових класів

Моральне виховання учнів початкових класів

В країні триває війна, страждають і гинуть люди, щодня палко обговорюються прояви жорстокості, ведуться агресивні дискусії,  знову набуває актуальності поняття «діти війни». Сучасним українським дітям випало стати свідками вибуху нетерпимості, насильства, побачити « обличчя» зла, з яким  доти вони стикалися лише  в казках. У житті, як і в казках, добро і зло, краса і потворність, жорстокість і милосердя часто опиняються поряд, і тоді саме від думок та вчинків людей, як і від дій казкових персонажів, залежить, що переможе – ненасильство чи жорстокість, добро чи зло. Тому насамперед маємо сформувати у дітей розуміння цих понять.

Здавна поняття мораль і виховання українці ототожнювали. Визначними рисами морального обличчя вихованої людини завжди вважалися доброта,  щедрість, жертовність, чесність, справедливість, щирість привітність, шанобливість, толерантність, уважність, турботливість, поміркованість, вимогливість до себе тощо. Саме на формуванні цих рис і має ґрунтуватися моральний гарт юного покоління. Вихована людина обов’язково моральна. Тож головне завдання виховання – забезпечити моральне становлення  дітей.

Моральне виховання визначене в нормативно – правовій базі сучасної шкільної освіти як обов’язкове і надзвичайно важливе.

Головними принципами, що забезпечують успіх виховання,є систематичність і послідовність . Епізодичні впливи результату не дають. У моральному вихованні також необхідний позитивний приклад, який діти можуть наслідувати. Якщо ж поведінка дорослих суперечить правилам, у свідомості дітей утверджуються подвійні стандарти: знаючи, як треба поводитися в певній ситуації, вони порушують правила, бо так чинять значущі для них люди. Зрештою формується викривлене бачення моральності як такої. Лише у тих дітей, які перебувають у просторі єдиних вимог, а не подвійних стандартів, можна сформувати усвідомлене ставлення до моральних норм і правил.                                                                                                  

У моральному вихованні як цілеспрямованому двосторонньому процесі взаємодії дорослих і дитини важливим є не знання про норми правила моралі та слухняне їх дотримання,а сформована особистісна потреба діяти у відповідності з ними, самовдосконалюватись упродовж усього життя.

Одним із основних напрямків морального виховання є виховання  морально -ціннісного ставлення до людини. Виховання ціннісного ставлення до людини передбачає відповідальне ставлення до себе та інших і є базовою цінністю. Це виховання реалізую у чотирьох модулях:

«Пізнай себе» (1 клас)

«Цінність моєї роботи» (2 клас)

«Вчимося володіти собою» (3клас)

«Я та інші» (4 клас)

У кожному наступному класі матеріал поглиблюю, розширюю та ускладнюю з метою отримання більш глибоких знань, моральних переконань, умінь та навичок ціннісного ставлення до оточуючих. Дана програма є основою для проведення  морально – етичних бесід, тренінгових занять на уроках та в позаурочний час, на класних годинах або на виховних заняттях з самопізнання і самовиховання.

1 клас

Бесіди : «Я тепер школяр», «Граємо за правилами», «Я умію чути і слухати думку інших», «Подорож на Планету емоцій», «Казкова подорож до Країни добрих справ», хвилинка для роздумів «Чи вміємо ми вибачати?», плетемо «Павутинку добра»

2клас

Бесіди : «Чарівні слова відкривають серця»,  «Що нас об’єднує ?», «Що я люблю читати», Гра «Не соромся доброти своєї», «Мій родовід», «Заздрість – руйнівна сила», «Українські шанувальні традиції», складання Правил доброти, акція «Подаруй другу радість»

3 клас

Бесіди: «Відповідальність – важлива моральна якість», « Чи важко бути людяним», «Я і мій клас», «Про права і гідність дитини в Конституції України», «Спілкування хлопчиків і дівчаток», «Від чого залежить успіх?», «Совість і відповідальність», «Учимося співпрацювати».

4клас

«Твоя життєва позиція», «Портрет мого друга», ділова гра «Як поважати гідність інших», скринька «Добрих справ», урок самопрезентації , гра – мандрівка «Місток дружби»,гра «Комплімент»,  «Краса душевна і духовна»,вікторина «Людина – найвища цінність»

Щоб визначити рівень вихованості ціннісного ставлення до людини застосовую   методику «Незакінчених речень» (Мене можна цінувати за те, що я …),методику «Розуміння гуманістичних цінностей»,коли діти обирають, той варіант відповіді, що найбільше відповідає етичному поняттю, правильно пояснює його суть. З метою виявлення самооцінки застосовую методику «Що найбільше цінуєш у собі?», «Мої позитивні та негативні якості», при цьому наголошую учням, щоб  вони  писали чесно й відверто.

Тільки людина, яка вболіває за долю рідних і чужих людей, проявляє милосердя і робить свідомий вибір на користь добра, може стати справжнім патріотом. Тільки така людина ніколи не зрадить Батьківщини. Отже, виховання доброти як моральної риси й ставлення майбутніх громадян до долі своєї рідної землі тісно взаємопов’язані . Сьогодні не можна не пригадати слова видатного педагога В. Сухомлинського: «Треба тисячу разів переболіти душею, перестраждати за те, що створив і творить наш народ, перш ніж Вітчизна стане дорожчою за власне життя. … тільки пов’язуючи  в думці свою особисту долю з долею Вітчизни, людина пізнає свою велич. Тільки людина, особисто зацікавлена долею Вітчизни, по-справжньому розкривається як особистість, по-справжньому дорожить своєю честю, гордістю, гідністю сім’ї , свого роду, імені.» Отже, людина стає патріотом, коли ідея добра стає частиною її істоти, невіддільною від її думок, поглядів, переконань.

 Тому наголос у формуванні першооснов моральної культури молодших школярів я намагаюсь робити на українських національних традиціях поваги    до старших і милосердя. За певних умов ці традиції пробуджують почуття національної гордості, гідності, доброзичливості, толерантності. Звичай, обряд, обрядовість – це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця в світі. Саме використання народних традицій, обрядів у навчанні, через цілеспрямованість підпорядкованість цього навчання власним уподобанням молодших школярів – одна з важливих ідей сьогодення. Як свідчить практика, використання в проектній діяльності учнів народних традицій е доцільною та цікавою для молодших школярів формою інтерактивного навчання.

Залучаючи своїх школярів до різнопланової діяльності, пов’язаної  з відродженням святкування значних подій народного календаря, я прагнула наповнити цю роботу гуманістичним змістом. Діти дізнавалися про історію виникнення свят і традицій ,про їх  гуманну суть, про моральний характер обрядів та звичаїв. Перед дітьми розкрився головний зміст свят: добро перемагає зло, весна  перемагає зимовий холод, несе надії на щастя й благополуччя. На Різдво ніколи не забували родичів, відвідували бабусь і дідусів, хрещених батька й матір, дарували подарунки, допомагали їм. Діти розучували колядки, щедрівки, веснянки, тексти яких розкривали перед ними важливість поваги до старших, допомоги  й  турботи про молодших. Виховним змістом наповнювалося святкування Великодня.  Християнський Великдень – це свято примирення, всепрощення: цього дня люди миряться, прощають один одному всі образи. Діти починають розуміти, що всі конфлікти краще  розв’язувати  мирно, без суперечок і нав’язування своєї волі.  Примирення як  основний елемент свята давало імпульс до того, щоб бути великодушним, поступатися, прощати. Діти    дізналися про суть обмінювання писанками, про символічне значення кольорів і візерунків.

На  формування першооснов моральної культури впливає ще й такий напрям пошукової роботи як збирання і тлумачення українських народних приказок про добро і зло, правду і кривду, справедливість, повагу, турботу про інших. Учні по-новому розкрили для себе моральні закони: Люби і шануй батька й матір», «Що віддав – те твоє». «Який прут –такий тин, який батько –такий син». Зібрані прислів’я , приказки, мирилки, колискові  діти записують на окремих аркушах і складають в індивідуальних «Творчих щоденниках» 

Методи і прийоми реалізації завдань морального виховання.

Наочні: спостереження; розглядання тематичних ілюстрацій, перегляд репродукцій картин, слайд – фільмів, мультиплікаційних фільмів з подальшим обговоренням їхнього змісту; демонстрування  позитивних взірців поведінки; театралізації.

Словесні : етичні бесіди, розповіді, моральні діалоги, читання творів дитячої художньої літератури, розучування віршів; обговорення життєвих моральних ситуацій; ознайомлення з народними моральними звичаями і традиціями; відгадування загадок; складання дітьми оповідань моральної тематики за схемами, ілюстраціями; переконання у формі роз’яснення .

Практично – ігрові: дидактичні ігри морального спрямування; сюжетно – рольові ігри, ігри – змагання, моделювання казок; постановка п’єс  на моральні теми, методи ситуацій (розв’язування морально – етичних ситуацій).

Пізнавально – дослідницькі методи : метод проектів

Методи зворотнього зв’язку , соціального порівняння : «Мікрофон», «Мозковий штурм» «Асоціативний кущ».

Під час застосування цих методів учні вчаться аналізувати ситуації, отримувати знання, використовуючи життєвий досвід, у результаті їх застосування молодші школярі навчаються порівнювати те, що вони вже мають, і те, чого вони мають навчитися; вчаться отримувати радість від ціннісного ставлення до людини, відчувати духовне задоволення від доброго вчинку та турботу про інших.

Під час етичної бесіди використовую позитивний приклад поведінки дітей та наочність:плакати, ілюстрації книг, мультфільми. Говоримо про правила поведінки та спілкування в школі, удома, на вулиці, у громадських місцях; про позитивні та негативні моральні якості; про прийняті нами способи прояву емоцій,про роль ціннісного ставлення до людини. Бесіди провожу як колективні, так і індивідуальні. Окремий вид етичних бесід у повсякденному житті – це бесіди за ініціативи дітей. Колективне обговорення важливих морально –  проблем здійснюю за допомогою «Мозкового штурму»,що об’єднує учнів та сприяє спільному прийняттю і схваленню певних правил, яких слід дотримуватися. Прийом  «Мікрофон» надає змогу кожному висловитися швидко, по черзі відповідаючи на запитання, або обґрунтовуючи свою думку чи позицію.  Це допомагає  мені  стежити за моральним розвитком учнів, рівнем знань про ціннісне ставлення до людини

Для виховання у молодших школярів доброзичливих взаємин, ціннісного ставлення до людей неабияке значення  має метод гри. У ході гри на основі зміни ролей та ігрових ситуацій відбувається соціалізація дитини, набуття нею певного соціального досвіду. Під час гри об’єднуються активна інтелектуальна і практична діяльність дітей. Казки також відіграють не останню роль у системі методів і засобів виховання добрих почуттів. Діти люблять героїв казок, які стають для них рідними, близькими, отже, стають і прикладом для наслідування. 

Особливої уваги у вихованні етичних норм моралі надаю грі – подорожі по країні Барвінковій. Тут використовую також різні інноваційні форми виховної роботи: хвилинки для роздумів, колективні творчі вправи,дискусії, обговорення прислів’їв, виставки дитячих робіт, фотовиставки, акції.

Цілком зрозуміло, що для успішної роботи в окресленому напрямку конче важлива підтримка батьків. Батьки беруть участь у культурних і методичних заходах нашої школи: виставках робіт дітей та батьків, святах і розвагах, днях відкритих дверей, батьківських зборах.

Отже , у своїй роботі намагаюсь дійти до серця кожного, створити таку обстановку, в якій усі діти відчуватимуться рівними серед рівних, і за успіхами у навчанні, становищем у колективі і за ставленням до однокласників.

Результативність морального виховання визначаю за дотриманням дітьми норм моралі всупереч власній вигоді та інтересам без зовнішнього контролю чи примусу з боку дорослих, особливо в умовах вільного морального вибору, коли виникає спокуса порушити їх. Важливо, чи дотримується  школяр моральних норм постійно, бо це його власна потреба, чи епізодично, заради схвалення – саме в цьому полягає « нова стара» проблема морального виховання сучасних молодших школярів, які багато часу проводять за комп’ютерами , смартфонами, планшетами, не засвоюючи при цьому норм людських взаємин.

Дороговказом для дорослих , завдання яких – спрямувати дитину на шлях  Добра, можуть стати такі слова В. Сухомлинського: «Моя влада над дитиною – це здатність дитини реагувати на моє слово, яке може бути теплим і ніжним , ласкавим і тривожним, суворим і вимогливим, - і завжди мусить бути правдивим і доброзичливим… Я твердо вірю в те, що виховати дитину можна насамперед ласкою, довірою, добром.»