Морфологія. Самостійні та службові частини мови

МОРФОЛОГІЯ

Морфологія —  це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови. Для морфології є важливим граматичне значення слова.

Непрямі відмінки. Називний (Н. в.) — Хто? Що?Родовий (Р. в.) — Кого? Чого?Давальний (Д. в.) —Кому? Чому?Знахідний (3. в.) — Кого? Що?Орудний (Ор. в.) — Ким? Чим?Місцевий (М. в.) — На кому? На чому?Кличний (Кл. в.) — іменники виступають звертанням.

ІМЕННИКМорфологічний розбір іменника. Початкова форма (називний відмінок однини). Морфологічні ознаки: назва, загальна, власна; - істота, неістота; - рід (чоловічий, жіночий, середній); -- число (однина і множина; тільки однина; тільки множина). –- відміна –- група (для іменників І і ІІ відміни); - відмінок.3. Синтаксична роль: В піснях і труд, і даль походу. (М. Р.) а). В піснях — іменник, початкова форма — пісня (що?). б). Жіночий рід; у множині рід не визначається; І відміна (м’яка група); місцевий відмінок.в). Синтаксична роль — обставина. 

Рід ІМЕННИКІВЧ.р.:кінь,собака,тюль,хміль,путь,Сибір,батько,шлях; Ж.р.: Січ, дівчина, річка,ніч,гілка,Соня;С.р.:весло,русло,весілля, знання, печиво;Спільний р.:соня, невдаха, лівша,білоручка,учитель,лікар,прем’єр. АЛЕ в незмінюваних іншомовних іменниках рід визначається так:1.ім.неістоти- с.р.:бюро,пюре,таксі,пенсне.2.ім.назви тварин,птахів-ч.р.:шимпанзе,колібрі,какаду,поні.3.геогр.назви - за заг.назвою: Кіліманжаро(ж.р.),Делі(с.р),Туапсе(с.р);4.Імена і назви осіб:ж.р - мері,місіс,фрау;ч.р. - денді,конферансьє,аташе

Число іменниківодн. і множ: хмара-хмари, гілка-гілки;тільки одн.:жіноцтво,лінь, клей,щирість,Київ, Харківтільки множ.: Суми,ножиці,щипці,штани,двері

ВІДМІНИ ІМЕННИКІВІ відміна Іменники, що в Н в. Одн. мають -а, -я: Ілля, староста, розбишака, бідолаха, Олекса, рілля, надія, хмара, мова, Україна, батьківщина.ІІ відміна 1.Іменники ч. р. без закінч. (з основою на приголосний) і з закінч. -о в Н. в. одн.: дядько, батько, тато, Павло, неньо, рік, голуб, поріг, в’яз, коровай, зброяр, красень, Максим, Степан.2.Іменники с. р. з закінченням -о, ‑е, ‑я у Н. в. одн. (крім тих, у яких при відмінюванні з’являються суфікси): плече, водоймище, пекло, лукавство, дівчатко, сонечко.ІІІ відміна  Іменники ж. р. з нульовим закінч. та іменник мати: паморозь, глибочінь, кров, любов, розкіш. IV відміна  Іменники с. р., у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-(-ят-), -ен-: ведмежа, небожа, княжа, дівча, пташа, плем’я, тім’я, маля, янголя. Деякі іменники, запозичені з інших мов, не змінюються (кафе, пенсне).  

ПРИКМЕТНИКПрикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?Ознака предмета визначається за кольором (червоний), за розміром (великий), за матеріалом (скляний), за приналежністю (братів), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (солодкий, м’який, духмяний), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (білявий, стрункий, веселий), за просторовими й часовими відношеннями (далекий, ранній)

розряди прикметників за значенням. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою): кмітливий – кмітливіший — найкмітливіший. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин): бурштинове (намисто), осінній (день), перелітні (птахи). Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?: мамина (казка), батьків (сміх), ведмежий (барліг). - Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен). - Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.

ЗАЙМЕННИКЗайменник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники поділяються на такі розряди за значенням:• особові (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони);• зворотний (себе).• питальні (хто? що? який? чий? котрий? скільки?);• відносні (питальні без питання) (хто, що, який та ін.);• неозначені (дехто, дещо, що-небудь, якийсь, будь-який та ін.);• заперечні (ніхто, нічий, ніскільки та ін.);• присвійні (мій, твій, наш, ваш, їхній, свій);• вказівні (цей, той, такий, стільки);• означальні (всякий, весь, кожний, інший, сам, самий).

Правопис заперечних та неозначених займенників. Разом з префіксами аби-, де-:абищо,деякий,абичияз суфіксом –сь:хтось, якийсь, котрийсь. Через дефісз суфіксом-небудь :хто-небудь,якого-небудь,з префіксами будь-, казна- хтозна- , бозна- :будь-яка, хтозна-хто, казна-чому. Але: хтозна в кого, будь з ким, казна у кого, аби з ким, де з ким

ЧИСЛІВНИКЧислівник — це самостійна частина мови, що вказує на кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питанняскільки? котрий?Числівники поділяють на дві групи: кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають кількість предметів, відповідають на питання скільки? й можуть бути: • власне кількісними (два, п’ять, вісім, тридцять шість); • дробовими (чотири восьмих, сім цілих три десятих); • збірними (троє, десятеро, тринадцятеро);Порядкові числівники означають порядок при лічбі, відповідають на питання котрий?: перший, одинадцятий, сороковий.

Будова числівників• прості (складаються з одного слова): чотири• складні (складаються з одного слова з двома коренями): п’ятсот,шістдесят• складені (складаються з двох і більше слів): п’ятдесят чотири, трьохсот двадцяти дев’яти

Дієслово – це самостійна змінна частина мови, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? що зробити? (у початковій формі). Початкова форма дієслова має назви: інфінітив, неозначена форма дієслова. Синтаксична роль: може виступати усіма членами речення. ДІЄСЛОВО

Види дієслів{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Доконаний. Недоконаний. Вказує на завершену дію і відповідає на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Ці дієслова не мають форми теперішнього часу. Вказує на незавершену дію і відповідає на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити?намалювати, перейти, зіскочити, затриматималювати, іти, скакати, затримувати

ПРИСЛІВНИКПрислівник — це єдина з шести самостійних частин мови, що не змінюється ні за числами, ні за відмінками, не має ознак роду. Відповідає на запитання: Як? Де? Коли? Куди? Звідки? З якою метою? Чому?Прислівники — це слова без закінчень, які мають властиві лише їм словотворчі суфікси -о, -е, -и, -у, -ому, -єму: лячно, добре, залюбки, згарячу, по-нашому, по-твоєму.

За будовою прислівники бувають:а) прості (одна основа): радісно, нескінченно, замолоду, раптом, наприкінці, по-новому;б) складні (дві основи одним словом):  власноручно, босоніж, насамперед, обабіч, нашвикуруч, віч-на-віч, всього-на-всього;в) складені (пишуться двома і більше словами): кінець кінцем, одним одно, сам на сам, раз у раз, все одно. 

СПОЛУЧНИКСполучники українські (і, а, але, та, що, щоб, якби, якби, бо, тому що, адже, коли, якщо, хоч, хоча, немовби, ніби, неначе, мовбито). Сполучники запозичені (щоби, щоб, хоч, хоча, аби, аби, оскільки).

ПРИЙМЕННИКПрийменник – це службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. ПРИЙМЕННИКИ у, в, до, на, по, при, від, поміж, понад, біля, через, із-за, навколо, за винятком, згідно з.

ЧАСТКА Частка - службова частина мови, яка надає окремим словам, словосполученням і реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення деяких граматичних форм та нових слів. РОЗРЯДИ ЧАСТОК ЗА РОЛЛЮ В СЛОВІ ТА В РЕЧЕННІ ФОРМОТВОРЧІ СЛОВОТВОРЧІ МОДАЛЬНІ